КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Історія та діяльність Центру "Часи козацькі"

ІСТОРІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРУ

“ЧАСИ КОЗАЦЬКІ”

З кінця 80-х – поч. 90-х років ХХ ст. у вітчизняній історичній науці відбувається невпинне зростання інтересу до розробки різноманітних аспектів історико-краєзнавчих досліджень.

Одним з провідних і перспективних напрямів досліджень в сучасній українській історичній науці є вивчення історії, матеріальної культури та духовної спадщини українського козацтва. Стрімкому розвитку цього кола досліджень сприяв цілий ряд факторів. Наприкінці 1980-х років на хвилі демократичних перетворень в Україні розгорнулися процеси відродження національної самосвідомості, які, в свою чергу, викликали стрімке зростання інтересу до славетного минулого Батьківщини. По усіх регіонах України почали засновуватися козацькі громади, які поєднували тією чи іншою мірою, риси патріотичних напіввоєнизованих угруповань, громадсько-політичних об'єднань, культурно-просвітницьких товариств, фольклорно-етнографічних колективів. Ці процеси відбувалися водночас з масштабним відродженням краєзнавства, яке з постанням незалежності України перетворилося з другорядного аматорського руху на справжню наукову історичну дисципліну. Дослідження історії України XVI - XVIII ст. стало однією з головних тем у працях професійних істориків. Поширенню інтересу до історії українського козацтва сприяло і проведення масштабних ювілейних акцій: 1989-1990 рр. — 500-річчя заснування українського козацтва, 1995 р. — 400-річчя з дня народження Богдана Хмельницького, з 1998 по 2004 рр. — 350-річчя початку та головних подій Національно-визвольної війни українського народу та ін.

Усі ці процеси, що відбувалися у громадському і науковому житті, зумовили появу значної кількості наукових та науково-популярних праць. У монографічних дослідженнях, численних статтях, у збірках, матеріалах конференцій розглядаються різноманітні аспекти матеріального побуту, культурного життя, політичної історії такого феномену, як українське козацтво.

Таким чином, ця славна сторінка в історії України об'єднала історичне минуле з громадсько-політичними та культурно-просвітницькими процесами сучасності.

Бурхливий і масовий розвиток козакознавчих досліджень викликав як у аматорів, так і у професійних істориків потребу згуртування та координації своїх дій. В результаті у багатьох регіонах України при громадських організаціях, учбових закладах, наукових установах були створені центри, які займаються у тій чи іншій формі дослідженнями історії козацтва.

Одним з таких осередків є Науково-дослідний центр "Часи козацькі", який було засновано постановою Колегії Головної ради УТОПІК 1993 р. на основі постійнодіючої експедиції „Січі Запорозькі”, що почала діяти з 1990 р. Ініціатором і організатором створення Центру був доктор історичних наук, професор Дмитро Якович Телегін. Першими членами цієї громадської благодійної організації були П.Богуш, І.Іллінський, А.Козловський, С.Пустовалов, І.Свєшников та інші науковці і краєзнавці з Києва та провідних центрів вивчення пам’яток козацької доби.

На жаль, за 15 років існування Центру дружня когорта дослідників пам’яток українського козацтва зазнала втрат. Пішли з життя такі визначні науковці і аматори як П.Богуш, Г.Заїка, С.Заремба, І.Свєшников, Р.Шувалов. Але на зміну приходить нове численне поповнення, яке зберігає традиції, закладені попередниками, і далі розвиває цей важливий напрям історичної науки, вітчизняного краєзнавства.

З початку діяльності Науково-дослідний центр „Часи козацькі” накреслив три основні дослідницькі напрями: археологічні роботи, публікація наукових збірок і монографій, проведення підсумкових науково-практичних конференцій.

Коротко підсумуємо найвагоміші досягнення співробітників Центру „Часи козацькі”.

У першу чергу, спільно з працівниками інших наукових та музейних установ були проведені археологічні розвідки по Січах Низового Дніпра (Д.Телегін, В.Іллінський, В.Ленченко). З’ясували, що з 8 козацьких Січей 5 затоплено водами Каховського водосховища, а залишки трьох можливо досліджувати. На початку 90-х років співробітник Хортицького заповідника В.Іллінський разом з науковцями Інституту археології НАН України А.Козловським, С.Пустоваловим визначили місцезнаходження „городка Д.Вишневецького (Байди”) — прообразу чи першої Січі Низового Дніпра — на острові Мала Хортиця. Відкриті об’єкти дали можливість ставити питання про реконструкцію чи музеєфікацію цієї яскравої пам’ятки фортифікаційного мистецтва.

У першій половині 90-х років досліджувалися залишки Кам'янської Січі у Бериславському районі на Херсонщині (А.Козловський, В.Іллінський). Після цих робіт стала зрозумілою необхідність створення на даній комплексній пам'ятці заповідника, проект розбудови і концепцію якого було розроблено одним із співробітників Центру — архітектором В.Красенком.

Важливим досягненням Центру були локалізація та часткове вивчення житлових об'єктів-куренів Олешківської Січі (на території сучасного міста Цюрупинська Херсонської області) (Д.Телегін, О.Титова). В.Бойко з місцевими краєзнавцями встановив на місці Січі пам'ятний знак — козацький дзвін, а також домігся призупинення використання її території у якості промзони.

Крім Січей на Низовому Дніпрі досліджувалися також залишки інших козацьких пам’яток: Прогноївської паланки (Д.Телегін), могили та зимівника Івана Сірка (П.Богуш, Л.Бурда), зимівника останнього кошового отамана П.Калнишевського у балці Водяній (Д.Телегін, П.Богуш)та інші.

Протягом 15 років науково-дослідної діяльності у Центрі "Часи козацькі" вивчалися різні аспекти, пов'язані з козацькими зимівниками (О.Олійник), кладовищами нащадків чорноморського козацтва (Р.Шувалов, І.Сапожников, Д.Телегін), пошуками монастиря-шпиталю у Трахтемирові (Л.Виногродська), Межигір'ї (Г.Андрусенко, О.Бреяк), дослідженням синхронних, зокрема, османських пам'яток (С.Біляєва). За цей період утворилося кілька регіональних центрів вивчення археологічних пам'яток козацтва: Полтавський (О.Супруненко, І.Кулатова, В.Мокляк, Ю.Рудницький), Чигиринсько-Суботівський (П.Горішній, М.Кучера. Н.Кукса, В.Гугля, О.Попованова), Луганський (М.Ключнєв, К.Красильников), Криворізький (В.Тітов), Дніпропетровський (З.Маріна, В.Шалобудов, В.Векленко). Величезний розвідково-пошуковий доробок членів НДКП (Центру) "Часи козацькі” дозволив робити деякі висновки і узагальнення у друкованих працях. Разом з Центром пам’яткознавства НАН України та іншими науковими установами опубліковано більше 30 збірок наукових статей та монографій, у яких оприлюднено результати нових досліджень нерухомих пам’яток українського козацтва. Це монографії Д.Телегіна „Часи козацькі. Січі запорозькі”, Р.Шувалова „Про що розповів некрополь”, І.Сапожнікова „Кам’яні хрести степової України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.)”, „Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе”, „Каменные кресты предместий Одессы (конец ХVІІІ – ХІХ вв.)”, Г.Заїки „Українська лінія”, збірники наукових статей із серії „Часи козацькі”.

Вперше в українській історіографії колектив авторів — найвідоміших фахівців підготував навчальний посібник „Археологія доби українського козацтва ХV – ХVІІІ ст.” (під редакцією Д.Телегіна, І.Винокура, О.Титової, І.Свєшнікова) з каталогом історико-археологічних пам’яток козацтва.

Одним з провідних напрямів діяльності Центру "Часи козацькі" є проведення Всеукраїнських чи навіть Міжнародних науково-практичних конференцій "Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні". Починаючи з 1991 р. Центр виступив засновником і разом з Українським товариством охорони пам'яток історії та культури, Центром пам'яткознавства НАН України та УТОПІК став організатором цих зібрань науковців і краєзнавців, на які щорічно з’їжджаються представники багатьох регіонів України та інших країн.

Конференції відіграють значну організуючу та стимулюючу роль у дослідженні різноманітних категорій пам'яток доби українського козацтва, популяризації серед населення історичних знань про минуле рідного краю. Наочним результатом плідної роботи дослідників і вагомим внеском у розвиток вітчизняної історичної науки стали збірки наукових статей та повідомлень, видані за матеріалами конференцій. Їх загальний обсяг становить понад 2500 стор. тексту (прибл. 150 др. арк.) і з кожним роком невпинно зростає. Так само, незважаючи на фінансові труднощі, зростають і тиражі збірок. Перші випуски давно стали бібліографічною рідкістю. Проте оргкомітет намагається забезпечувати збірками конференцій не тільки учасників, а й усі центральні київські та більшість обласних наукових бібліотек, краєзнавчі музеї та установи, які займаються вивченням пам’яток українського козацтва. У виданні матеріалів конференції Центру "Часи козацькі" суттєву допомогу надає Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, окремі спонсори (В.Манько). Наукові консультації та організаційну роботу здійснюють співробітники Центру пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. Незмінним відповідальним редактором збірок є директор Центру "Часи козацькі" Дмитро Телегін, а його заступником — Олена Титова.

Простежуючи динаміку проведення 15 Всеукраїнських науково-практичних конференцій "Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні”, можна відзначити інтенсивне зростання кількості їх учасників, географії і тематики досліджень. Якщо під час проведення першої конференції (1991 р.) було залучено лише 11 учасників, то п’ятнадцята (2006 р.) зібрала понад 100 дослідників. А разом ці зібрання об'єднали понад 1000 учасників. За 15 років проведення конференцій їх учасниками стали представники майже всіх регіонів України і зарубіжні науковці з Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Туреччини. Найбільш активну участь у конференціях беруть дослідники з Київського регіону, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей. Останнім часом до роботи у конференціях залучено багато краєзнавців з Волині, Поділля, Донбасу. Особливо слід відзначити представників таких центрів козакознавства як Нікополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Чигирин, Полтава, Харків, Умань. Починаючи з перших конференцій регулярну участь у роботі брали такі відомі дослідники історії та пам'яток українського козацтва як Балакін С., Біляєва С., Богуш П., Бурда Л., Виногродська Л., Заремба С., Козловський А., Нефедов В., Орлов Р., Панченко В., Пономаренко Л., Попельницька О., Пустовалов С., Сапожніков І., Сікорський М., Супруненко О., Титова О., Чекановський А. та ін. Поряд зі знаними фахівцями керівництво Центру "Часи козацькі" намагається залучати до участі у конференціях краєзнавців-початківців, молодих науковців: учителів, викладачів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, працівників архівів, музеїв, бібліотек, наукових співробітників і, особливо, студентську молодь. Зазначимо при цьому, що краєзнавці-аматори постійно складають значний відсоток (приблизно 20-30 %) серед учасників. Крім організаторів та доповідачів на кожній конференції присутні численні слухачі, переважно студенти і викладачі київських навчальних закладів, музейні та наукові працівники, активісти УТОПІК.

За роки проведення конференцій відбулися не тільки кількісні зміни, а й значно покращилася якість доповідей та повідомлень. Чимало виступів супроводжується показом ілюстрацій, слайдів, демонстрацією речових та документальних пам'яток. З самого початку публікації матеріалів конференцій редколегія відійшла від оприлюднення лише тез доповідей. Зростання наукового рівня публікацій відображає збільшений в останні роки обсяг статей, наявність наукового апарату, ілюстративних матеріалів. Водночас організатори конференцій заради заохочення починаючих краєзнавців, студентської молоді надають їм можливість публікувати свої матеріали і у вигляді невеликих повідомлень, начерків описового характеру. Таким чином, до справи залучається ще ширше коло дослідників, місцевих краєзнавців-аматорів, усіх небайдужих до історії українського козацтва. Для багатьох з них участь у конференціях, що їх проводить Центр "Часи козацькі”, стала першим кроком до наукового світу.

З роками поступово розширювалася і тематика досліджень. Перші конференції збирали переважно археологів, дослідників речових пам'яток доби українського козацтва, що відображалося навіть у назвах збірок праць. Проте з часом з'явилося все більше виступів, присвячених архітектурним, писемним пам'яткам доби українського козацтва, суто історичних розвідок, історіографічних оглядів, біографічних досліджень. З 6 конференції засідання проводилися у двох секціях — історико-краєзнавчій та археолого-архітектурній. Починаючи з 7 конференції була відокремлена ще секція писемних джерел (беззмінний голова — В.Франчук). А з 15-ї конференції, до організації якої долучилася Історико-культурна асоціація „Україна – Туреччина” (голова — С.Біляєва) виділилася ще одна секція — „Тюркологічних досліджень”.

Цінними і наочними з точки зору набуття досвіду є традиційні виставки матеріалів з археологічних розкопок і розвідок, які звичайно супроводжують конференції. Однією з найбільших була виставка „Шедеври лапідарного мистецтва українського козацтва” (автор Д.Телегін), організована під час роботи 4-ї конференції у виставковій залі Українського дому у Києві.

Нині назріло завдання створення єдиного інформаційно-координаційного центру, який би відслідковував і керував дослідженнями різноманітних категорій пам'яток доби українського козацтва. Така інституція надала б можливість узгоджувати діяльність наукових установ і науково-громадських товариств, окремих аматорів-пошукачів у цьому важливому напрямі вітчизняних історичних досліджень. Це дасть можливість виробити головні стратегічні завдання, створити комплексну програму системних досліджень як по окремих регіонах, так і по Україні в цілому. Подібний центральний орган сприятиме також і поглибленню науковості відповідних студій.

Керівництво Науково-дослідного центру “Часи козацькі” розповсюдило серед профільних установ та товариств пропозицію надати дані про їхню роботу в справі дослідження пам'яток доби українського козацтва. На жаль, зібрано небагато відгуків. Ці дані і ті матеріали, які вдалося виявити самим активістам Центру, представлені нижче і являють собою першу спробу звести інформацію про здобутки 90-х - початку 2000-х років у названому напрямі наукових досліджень (станом на 2004 р.). Сподіваємося, що підготовлені матеріали стануть у нагоді фахівцям з пізньосередньовічної історії, археології, краєзнавцям, музейним працівникам, всім, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS