КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Діскусії та гіпотези

ІV. ДІСКУСІЇ ТА ГІПОТЕЗИ

 

Анатолій Петровський (Южноукраїнськ)

 

ПРОДОВЖЕННЯ ДИСКУСІЇ

 

Мене спонукала написати листа стаття Миколи Товкайла в останній збірці “Козацький Гард на Бузі”. Особливо обурили слова, за якими я причетний до кагорти осіб, які займаються спекуляціями навколо місцезнаходження Гардового острову та церкви на ньому.

Хай будуть на його совісті будівлі невизначеного походження на острові і методика, якою він користувався, датуючи їх ХІХ ст., але археологічні розвідки та свідоцтва старожилів початку ХХ ст. вказують, що псарня знаходилась за 200 метрів від цієї будівлі. Якби він вмів читати карту де Боскета від 1742 р., то, мабуть би, орієнтувався відносно п’яти балок, вказаних на ній, які й зараз знаходяться на своєму місці. Та й замислитись над тим , наскільки о. Клепаний не співпадає за обрисами з вказаним на карті. Можна було б посилатись на якісь хибності в карті, якби де Боскет картою 1745 р. не підтвердив всі позначки місцевості попередньої карти. В своїй праці дослідник вказує, що з лівого берега ріки височить три скелі: Брама, Сова та Пугач. Скелю Брама засипали внаслідок будівництва Ташлицької ГАЕС, а Сова знаходиться навпроти  з правого берега Південного Бугу (Богу).

Сліди гарду, які ним знайдені біля о. Клепаний, він представляє за козацький гард, а залишки відбудови на цьому острові - за можливу похідну гардову церкву. Але з цим ніколи не погодяться нащадки рибалки Хоменка, які з покоління в покоління передають відомості про те, що цей гард ставив (забивав) їх пращур у ХІХ ст. і що будівля - то залишки від збудованої ним хати. Тому завжди в день рибалки вони будуть на цьому місці відмічати день своєї сім’ї.

Якби пан Товкайло ознайомився з картою того ж де Боскета від 1745 р., пильно досліджував Архіви Запорозької Січі, мабуть би збагнув, що похідна церква ставилась в Паланковій балці, де загін з Січі стояв табором, а на зиму забиралась у зимівник Вербове, що знаходився на березі р. Інгул.

Та й здоровий глузд каже, що похідні церкви не називають ім’ям Покрови Пресвятої Богородиці, не жертвують такі великі цінності на оздоблення, що були в церкві на острові. Не тримають в похідній церкві святі мощі, до яких приходять паломники, за котрих піднімають війни. Слава Богу, що він прислухався до моїх слів і в останній публікації не називав Гардовий перевоз (Кучманський брід) архієрейським гардом.

Документи тієї пори свідчать, що в Гарді було дві церкви, стаціонарна на острові та похідна в таборі.

Для істинного дослідника не можуть бути беззаперечними аргументами висловлення і дуже шанованих людей, якщо вони не були прямими свідками тієї пори.

Залишки шляху серед скель до рибного промислу, сліди псарні на місці двох будівель за картою, співпадіння залишків будівлі з місцем розміщення церкви на карті – всі ці сліди минулих часів не беруться в публікації до уваги.

Можливо, колись настане час і неупереджені фахівці зберуться ідентифікувати святі місця запорозьких часів, благо для цього достатньо необхідних документів і залишків пам’яток.

P.S. Є вислів – друг другом, а істина дороще. Це особливо стосується наукових досліджень. Науково-дослідницький центр “Часи козацькі” поставив перед собою такі історичні цілі.

 

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS