КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Тимофєєв В.Я. Адамівський курінь. ч.1.

В.Я.Тимофєєв.

АДАМІВСЬКИЙ

КУРІНЬ

Останнє десятиріччя ХХ ст. – перше десятиріччя ХХІ ст.

2008

*** * ***

Ця книга – про Адамівський курінь Українського козацтва, що діяв в Білгород-Дністровському районі на Одещині в останньому десятиріччі ХХ ст. – першому десятиріччі ХХІ ст.; про козаків та козачок, про людей Адамівської громади, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі, шляхи до незалежної держави Україна. Історія куреня подається через документальні джерела (газетні та журнальні статті, протоколи, спомини самовидців, накази отаманів та рішення Козацьких Рад та ін.), що надає їй ознаки академізму. Але за рядками документів проглядають живі люди з їх пристрастями та інтересами, своєрідним козацьким поглядом на події та на життя взагалі..

Адамівська громада – унікальна громада; на її території лише в останні 20 років відбулися дві широкомасштабні (помітні) для України події: створення асоціації кооперативів імені Тараса Григоровича Шевченка (80-ті – 90-ті роки ХХ століття; на меті було трансформація її в асоціацію вільних фермерів, а Адамівську громаду – в козацьку громаду) та навчально-виховного закладу нового типу – Адамівської школи козацько-лицарського виховання (90-ті роки ХХ століття – 10-ті роки ХХІ століття; на меті було трансформація її в козацький ліцей)...

*** * ***

Тимофєєв Валерій Якович – педагог, теоретик козацько-лицарського виховання; генерал-осавул Українського козацтва. Головний редактор альманахів козацтва Південноукраїнського Задністров’я «Козацький вісник» (1991-1998), «Козак» (1998-2001), «Річ про Адамівську Січ» (2001-2003), «Річ про Буджацьку Січ» (2004-2006), «Річ про Січ» (2007), «Козацтво Задністров’я» (2008). Нагороджений іменним годинником від Президента України, козацькими нагородами; удостоєний звання «Кращий освітянин України» в номінації «Народе мій завжди буде» за створення навчального закладу нового типу – школи козацько-лицарського виховання. Автор 20 монографій та близько 100 наукових і науково-популярних публікацій з історії та історіографії сучасного козацтва і козацької педагогіки. Працював директором школи, сільським головою, в апаратах районної державної адміністрації та районної ради на посадах начальника організаційного відділу.

Тимофєєв В.Я. Адамівський курінь. Останнє десятиріччя ХХ ст. – перше десятиріччя ХХІ ст. Білгород-Дністровський. Видавництво «Отаман». 2008.

ЗМІСТ

ВІД АВТОРА.

2

І. 1990-1998. ПЕРІОД САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

9

1-й етап. Січень1990-грудень 1993. П’ять козаків.

9

1.

Січень-березень 1990. Київ козацький.

9

2.

Квітень-травень 1990. Профорієнтація і трудове виховання козачат.

15

3.

Червень-вересень 1990. Ленінград-Петербург. Нарва-Іван-місто. Казаки.

22

4.

Жовтень 1990. Муравльовка – Пресвятої Богородиці Покрова. Наша перша козацька Рада.

26

5.

Листопад 1990-квітень 1991. Скаски Казака-Некрасовца

31

6.

Травень 1991. Програмний документ нашого осередку.

37

7.

Червень-липень 1991. Республіканська експедиція.

41

8.

Серпень-грудень 1991. ПУТЧ.

46

9.

Січень-червень 1992. Джура.

51

10.

Липень-грудень 1992. Клейноди.

61

11.

Січень-червень 1993. Козацьке тілодуховиховання.

64

12.

Липень 1993. Нові члени осередку.

82

13.

Серпень-жовтень 1993. Ритуал посвяти в козачата.

85

14.

Листопад-грудень 1993. Вихід з підпілля. Реєстрація.

86

2-й етап. Січень 1994-грудень 1995. Документація.

88

15.

Січень-червень 1994. Козацькі організації.

88

16.

Липень-грудень 1994. Добровільна козацька дружина.

95

17.

Січень-червень 1995. Указ Президента.

98

18.

Липень-грудень 1995. Блок документів Адамівського Осередку Козацтва.

102

3-й етап. Січень 1996-березень 1998. Налагодження практичної роботи.

113

19.

Січень-червень 1996. Програма перетворення Адамівської громади в козацьку громаду.

113

20.

Липень-грудень 1996. Капітан.

127

21.

Січень-червень 1997. Структурні перетворення.

130

22.

Липень-грудень 1997. Документи структурних підрозділів.

131

23.

Січень-березень 1998. Вибори.

142

ІІ. 1998-2000. ПЕРІОД ДІЯЛЬНОСТІ У СКЛАДІ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ ПАЛАНКИ.

145

4-й етап. Квітень 1998-грудень 1998. Розбрат.

146

24.

Квітень-червень 1998. Школа Джур.

147

25.

Липень-грудень 1998. Велика Рада (Київ).

153

5-й етап. Січень-грудень 1999. Перманентний розбрат.

160

26.

Січень-червень 1999. Школа козацько-лицарського виховання.

162

27.

Липень-грудень 1999. Велика Рада (Донецьк).

178

6-й етап. Січень-травень 2000. Повернемось до національного виховання.

182

28.

Січень-травень 2000. Дух український прокидається.

183

ІІІ. 2000-2003. ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

194

7-й етап. Червень 2000 – грудень 2001. Берегиня духу села.

197

29.

Червень-серпень 2000. Як це робиться в Адамівці.

198

30.

Вересень-грудень 2000. Козаку – найперше честь!

210

31.

Січень-червень 2001. Виховуємо громадянина.

216

32.

Липень-жовтень 2001. Загартовуємо дух і тіло.

237

33.

Листопад-грудень 2001. Лідер ХХІ століття.

246

8-й етап. Січень 2002 – грудень 2002. Кращий освітянин України.

250

34.

Січень-березень 2002. Учнівське самоврядування.

250

35.

Квітень-вересень 2002. Народе, виховуй сина!

258

36.

Жовтень-грудень 2002. Адамівський курінь «Молодої Січі».

265

9-й етап. Січень-грудень 2003. Основи козацько-лицарського виховання.

279

37.

Січень-травень 2003. Пояснювальна записка.

279

38.

Червень-серпень 2003. Річ про Адамівську Січ.

285

39.

Вересень-грудень 2003. Зірка сумління нам сяє…

291

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ.

305

ДОДАТКИ

1. Фото.

306

2. Перелік публікацій.

330

Чоловіче! Якщо ти нічого не створив своїми руками, своєю головою, то можеш хоч тричі сповідати найчудовіші теорії та концепції, мати добре серце та старанність на межі божевілля – все буде даремно і кінець кінцем піде прахом.

Справа в тому, що янголи-хранителі-провідники злітаються лише на танок талановитих людських рук, інше їм нецікаве – інше вони вміють і самі…

Сучасне Українське козацтво – Всеукраїнське обєднання козацьких громадських організацій, які входять до єдиного реєстру та проводять свою діяльність за планами, угодженими з Радою Українського козацтва. Діяльності Українського козацтва присвячено декілька Указів Президентів України, Національні програми розвитку.

Адамівський курінь – автономний осередок Українського козацтва, що метою своєї діяльності обрав відродження козацької справи в сучасному її варіанті…

В холі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації є стенд із фотографіями з життя району. На одній з цих фотографій – засідання Ради отаманів Адамівської школи козацько-лицарського виховання (до речі козацька модель самоврядування моєї школи ще в 2001 році була визнана однією з кращих на Україні). Ось що писав один з шкільних отаманів (Женя Козубенко) в листі до козацької газети «Річ про Адамівську Січ»: «Мені хотілося б розказати про один епізод з життя нашої школи і села. Багато років тому наш директор школи почав організовувати Козацький Рух на селі. Скільки було скептиків, які говорили, що голова сільради (Тимофєєв В.Я.) займається дурницями, та й ми мало в що вірили. Але вдалося організувати загони, почалося в школі козацьке життя, ми їздили на Великі Ради. Тепер про нашу козацьку школу знає вся Україна!»…

А починалося все з маленького осередку, в якому було лише три козака: старший лейтенант Валерій Тимофєєв, старший сержант Валерій Гуцан та лейтенант Віктор Гончаров…

ВІД АВТОРА

Моя діяльність на посадах керівника структури - державної (школа, піонерський табір санаторного типу, сільська рада, організаційний відділ районної державної адміністрації, організаційний відділ районної ради), громадської (музична група, профспілкова організація – школи та відділу освіти, партійна організація, козацький осередок, ветеранська організація) та сімейної (дружина, троє дітей, домашнє господарство) - співпала із двома великими періодами життя нашої країни – Неньки України: етапом перебудови (у складі СРСР) та епохою розбудови державності…

1980-ті. Дедалі очевиднішою ставала неможливість збереження без істотних змін існуючих у СРСР порядків, що висувало на передній план необхідність реформ у всіх сферах суспільного життя (процес оновлення - перебудову). Цей процес був зумовлений багатьма чинниками. Одні з них (симптоми системної кризи) підштовхували до радикальних змін у суспільстві, інші – уможливлювали ці зміни, створювали сприятливі засади для суспільних модифікацій. До таких чинників належали:

У міжнародній сфері: реальна загроза стадіального відставання: на той час світ вступав у постіндустріальну стадію розвитку, а СРСР ще не подолав індустріальної; загострення міжблокового протистояння, ескалація гонки озброєнь, що підривали економіку та посилювали соціальне напруження в державі; участь СРСР у безперспективній війні в Афганістані, яка вела до міжнародної ізоляції Радянського Союзу, значних матеріальних, демографічних та моральних втрат.

У політичній сфері: підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах, обмеження їх реальної влади, що зумовлювало відчуження народу від владних структур, формування атмосфери пасивності, утриманства, абсолютного пріоритету державних інтересів щодо особистісних; ігнорування принципу розподілу влад, що призвело до невиправданої концентрації влади, зловживання нею, обмеження демократичних засад; узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою; максимальне обмеження самостійності, одержавлення громадських організацій, що блокувало розбудову та розвиток громадянського суспільства; обмеження гласності й інформованості суспільства, що не давало змоги громадянам об’єктивно оцінювати суспільні процеси, здійснювати діалог з владою, гальмувало формування політичної свідомості; зміцнення політичного монополізму КПРС, що посилювало недовіру до влади, подвійну мораль.

У соціально-економічній сфері: затухаючий економічний розвиток, падіння основних економічних показників, що призвело до прогресуючої втрати економічних позицій СРСР на міжнародній арені та загострення соціально-економічних проблем всередині держави (уповільнення темпів зростання реальних доходів населення; загострення житлової проблеми; падіння рівня охорони здоров’я тощо); розростання бюрократичного апарату, яке вело до посилення відомчої роз’єднаності та збільшення витратності виробництва; деформування структури розміщення продуктивних сил, що ускладнювало економічне управління, погіршувало екологічну ситуацію, загострювало протиріччя між регіонами; зрівнялівка в оплаті праці; поглиблення кризи організації праці, яке мало наслідком необґрунтовані фінансові витрати, розбазарювання сировини, нераціональне використання робочої сили тощо; фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів, що унеможливлювало технологічний процес, зумовлювало низький рівень продуктивності праці, погіршення якості та конкурентноспроможності продукції на світових ринках; загострення екологічних проблем, яке призвело до стрімкого зростання техногенного навантаження на природу; спрощений підхід до вирішення національного питання, що накопичувало міжетнічні протиріччя; ускладнення демографічної ситуації, що знаходило свій вияв у процесах депопуляції (зниженні природного приросту), старінні населення, деформованій структурі робочої сили.

У духовній сфері: встановлення ідеологічного диктату в гуманітарній сфері, що деформував духовний розвиток суспільства, обмежував доступ до надбань світової культури; блокування розвитку релігії, яке було суттєвим порушенням прав людини; посилення процесу русифікації, що гальмувало розвиток мов народів СРСР, пригнічувало національні культури та національну свідомість.

Широкомасштабні суспільно-політичні зміни уможливлювали такі чинники: міжнародна розрядка, Гельсінський процес надали імпульсу міждержавним контактам, започаткували обмін ідеями, що ставили під сумнів засади комуністичного будівництва, чим суттєво підривали ідейну монолітність радянського суспільства; прихід до влади в Радянському Союзі нової політичної команди на чолі з М.Горбачовим, що створило потенційну можливість розпочати реформи «згори»; накопичення суспільством певного досвіду реформ (реформи М.Хрущова, О.Косигіна тощо), що озброювало правлячу еліту навичками масштабного суспільного реформування; дисидентський рух, який концентрував та організовував опозиційні сили, зберігав прогресивні суспільні ідеали, був стрижнем широкої народної опозиції, що в перспективі могла стати гарантом незворотності реформаційного курсу, каталізатором радикальних суспільних змін; наростання в країні невдоволення існуючими порядками, моральна готовність частини суспільства до реформ… Ось така ситуація склалася в країні на моєму тридцятому році життя…

…Початок 80-х років ХХ століття. Я працюю одночасно учителем біології, хімії та музики Адамівської школи, веду в цій ж школі позакласну роботу з музики (хор, ансамбль, солісти), біології (Екологічний клуб вихідного дня, учнівську наукову секцію – колись вона буде називатися секцією Малої Академії Наук «Прометей») та радіотехнічний гурток (ще й підробляю в селі ремонтом радіоапаратури); учителем хімії та біології районної вечірньої школи та завідуючим Адамівським навчально-консультаційним пунктом; художнім керівником Адамівського Будинку культури (й підробляю в музичному кооперативі «Бродячі музиканти» – граю на весіллях); веду екологічний гурток на районній станції юних натуралістів (Шабо); веду громадську роботу – лектор громади «Знання», секретар партійної або(й) профспілкової організацій школи, голова місцевої громади Спілки охорони природи, депутат сільської ради, член різноманітних громадських та депутатських комісій; граю в колгоспній команді з футболу лівим крайнім (за гру забиваю гол-два).

Освіта у мене вища – біологічний факультет Одеського державного університету (окрім того - відділення народних інструментів Одеського музичного училища, Київський геологорозвідувальний технікум, Одеський фінансовий технікум, судноводійське відділення Одеського морехідного училища рибної промисловості); раз на 3 роки я проходжу перепідготовку за фахом при Одеському інституті удосконалення учителів. Пізніше я отримаю освіту в Одеському сільськогосподарському інституті (два факультети), Одеській державній морехідній академії.

Я – лейтенант запасу Збройних Сил СРСР (пізніше стану капітаном запасу Збройних Сил України); заступник командира БУРВА з політроботи (батарея управління ракетних військ та артилерії – три взводи – розвідки, зв’язку, самохідна метеостанція; похідна кухня, командирський БМП, 3 ЗИЛи, 4 офіцери, старшина, медбрат-фельдшер, 12 сержантів, 42 солдати, кухар) Білгород-Дністровської кадрованої дивізії. Я проходжу офіцерську перепідготовку (командирські курси) раз на рік (зимою) й періодично потрапляю на «розвороти» (на «скачки») дивізії (Широкий Лан, Тарутине).

У мене троє дітей, господарство: 45 «соток» городу – великий сад – черешні, вишні, яблука, персики, сливи; виноградник – 350 корчів європейських сортів – «Магарач», «Золотистий стійкий», «Молдова нягре», «Сенсо», «Шасла», «Чауш» та ін. і 100 гібридних - «тисячний», «зейбель», «новаки» - «Ізабелла», «Лідія» (я маю небагато доброго вина – сам його роблю), значну частину винограду з’їдає родина – так підібрані сорти; ягідник – клубника, малина, аґрус; овочева ділянка – цибуля, часник, картопля, помідори, огірки, перець – гіркий та солодкий, баклажани, капуста; зелень – петрушка, салат, квасок, укріп; кожен рік орендую ще 15 «соток» - саджаю кукурудзу; є кози, вівці, свині, корова з бичком, кури, гуси, індики, качки; є спортивні велосипеди «Турист» (із сім’єю подорожуємо на море), мотоцикл з коляскою, легковий автомобіль. Я сам ріжу, колю, патраю, смалю, розбираю, знімаю шкіру, стрижу вовну, шкирдямбую косою траву, сушу її на сіно, стогую, коли треба, управляюсь із кіньми (щось привезти, боронувати, сковородити, пахати), добудовую будинок, гараж, сараї, саж, проводжу водогін, роблю паркан, вікна, двері, підлогу, грубу, лежанку…

Окрім того, я ще редагую домашню фотогазету (є фотоапарат та всі «причандали» до нього), граю вдома на баяні, балалайці та гітарі, пишу казки, з дітьми дивлюся кольоровий телевізор та зірки у телескоп, пишу статті в газети й журнали, вивчаю самостійно різні науки, читаю художню літературу та навчаюсь в аспірантурі.

Встаю раніше шостої години ранку, лягаю – після дванадцятої ночі. Працюю, вважаю, багато, але грошей ніколи не вистачає.

Дружина - учитель математики й фізики, завуч школи, прийде час - стане директором школи, депутатом сільської та районної рад; разом ми ведемо домашнє господарство; вона готовить родині їсти, пере, шиє, виховує наших малюків; малює олівцем та фарбами; інколи на вихідних торгує на ринку надлишками продуктів домашнього господарства (яйця, бринза, овочі, фрукти, виноград, м'ясо, вовна).

На літо ми беремо на вирощування шовкопряд – одну-три грени, потім здаємо готову продукцію – кокони – в Татарбунарах на приймальний пункт.

Допомагаємо восени-влітку батькам на городах (моїм – поливати та копати картоплю, тестю та тещі – сапати кукурудзу).

Діти – учні школи, стануть студентами технікумів та вузів, аспірантами (Одеського національного університету, Південноукраїнського педагогічного університету, Одеської національної морехідної академії); теж багато працюють в домашньому господарстві.

Їздимо на екскурсії – Одещина, Молдова, Київ, Західна Україна, Москва, Ленінград.

Взагалі, я - типовий радянський сільський інтелігент, трьохжильний та заморений…

1984. В країні почалася «перебудова» освіти. Мене призначають директором Адамівської школи. За рік до цього – покупка автомобіля, чергові «скачки» - розворот дивізії – офіцерська форма…

1985. На квітневому Пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Почалася горбачовська перебудова (трансформація радянського суспільства – типова революція «згори») - інтенсифікація економіки, прискорення науково-технічного прогресу, активізація «людського фактору», перебудова управління та планування, удосконалення структурної та інвестиційної політики, підвищення організованості й дисципліни, поліпшення стилю діяльності, обґрунтовані кадрові зміни. Перетворення не були системними і стосувалися передусім економіки.

Я працював тоді вже другий рік директором школи: навчально-виховна робота, кадри, господарські турботи, політзаняття з учителями, виступи перед населенням (як лектор громади «Знання»), введення в школах суспільно-корисної виробничої праці (наш колгосп трансформувався в асоціацію кооперативів; школа увійшла в неї на правах шкільного кооперативу; ми взяли в оренду частину свинотоварного комплексу й учні 7-8 класів вирощували ремонтне поголів’я свинок – майбутніх свиноматок).

1986. Вивід радянських військ із Афганістану.

У лютому ХХVІІ з’їзд КПРС прийняв нову редакцію програми партії, з якої було усунуто завдання побудови основ комунізму, проголошено курс на удосконалення соціалізму. На Україні – уповільнений темп розвитку; порівняно низький рівень активності населення; тривале збереження при владі старої брежнєвської еліти; відсутність відвертого насилля як засобу вирішення внутрішніх проблем.

Почалася ліквідація «білих плям» історії, ми запоєм читали «Огонек», «Новий мир», «Октябрь», «Знамя», «Україна», «Літературна Україна». Почала приходити в суспільство правда про добу визвольних змагань, трагічні картини колективізації, сталінські репресії. Прогресуюче звільнення слова, переважання емоцій над аргументами спричинили значну політизацію громадян, наростаючу ідеологічну поляризацію суспільства.

В квітні - Чорнобильська катастрофа. Символ граничної кризовості, жорсткого випробуванням для гласності, суворого попередження світовому співтовариству про наслідки можливої ядерної війни. Вона підірвала довіру до радянської системи, пробудила усвідомлення національних інтересів, спричинила підвищення активності та організаційне згуртування політичних сил, похитнула авторитет СРСР на міжнародній арені. З екологічної трагедії вона перетворилася на потужний політичний чинник сучасного життя.

1987. Виявилася безплідність утопічних надій керівництва СРСР на швидке поліпшення життя звичними командними методами й тому реформаційні акценти дедалі більше починали зміщуватися з економічної сфери в політичну. На перший план вийшли два принципових лозунги: «гласність» і «широка демократія», які суттєво вплинули на подальший розвиток суспільних процесів.

Січневий Пленум ЦК КПРС: відновлення ролі Рад як органів політичної влади; розвиток внутріпартійної демократії; демократизація економічного управління; забезпечення міцної законності, захист суспільства від зловживань влади; підвищення соціальної активності народу та рівня участі громадян у житті суспільства; перетворення профспілок на захисників інтересів трудящих.

Почалося активне оновлення кадрів, формування соціальної бази перебудови (розвиток неформальних організацій – Народний союз сприяння перебудови – Одеса – рішуче засудження існуючого режиму, критика безгосподарності, створення позацензурної преси, організація мітингів, зборів, демонстрацій).

Я перейшов працювати заступником головного лікаря піонерського табору санаторного типу «Сперанца» (смт. Сергіївка), мене обрали членом парткому об’єднання санаторно-курортних установ Молдрадпрофу: налагодження виховної роботи табору, відкриття школи, комплектування кадрами, контингент класів, тарифікація (школа підпорядковувалася Суворовському райвно Молдавської РСР), ідейно-патріотична та культурно-масова (художня самодіяльність) робота з комуністами та комсомольцями ОСКУП, співпрацівниками «Сперанци».

1988. ХІХ Всесоюзна конференція КПРС – курс на глибоке реформування політичної системи (створення правової держави, парламентаризм, розподіл влади).

У цей період пожвавилася діяльність неформальних організацій, які виникали спочатку на основі спільних інтересів та потреб (музика, екологія, культурологія, історія, фізичне удосконалення, колекціонування). Діяльність цих об’єднань характеризували такі особливості: стихійний процес формування; розбудова структур «знизу» під впливом народної ініціативи; об’єднання громадян на основі спільних інтересів та особистих стосунків; відсутність на початках чіткої регламентації діяльності; обрання лідера на основі визнання його авторитету та компетентності у відповідній сфері діяльності; консолідація на основі демократичних засад; порівняно значний ступінь самостійності та незалежності від державних та політичних структур. Згодом значна частина цих організацій політизувалася: УГС, «Громада»…

Тоді я очолив два об’єднання музикантів у Адамівці (госпрозрахункове-кооператив «Бродячі музиканти» - Тимофєєв Валерій – клавішні, баян, Вронський Віктор – барабани, вокал, Лавриненко Олександр – гітара, вокал, Коломійченко Леонід – гітара, вокал, Бондар Володимир – гітара, вокал, Шаповал Юрій – барабани), (другий склад - Тимофєєв Валерій – клавішні, вокал, Орзенко Сергій – гітара, вокал, Антонюк Андрій – гітара, барабани, вокал, Куликов Руслан – клавішні, Черненко Людмила – вокал) та одне у Софіївці (Тимофєєв Валерій – клавішні, вокал, Орленко Сергій – гітара, вокал, Русин Микола - клавішні, Негода Василь - барабани, Шевченко Юрій – оператор, Шевченко Тетяна – вокал). Співали ми й гострі політичні пісні («Дядя Миша», «Музкоманда»)…

Влада активно протидіяла політичним неформальним об’єднанням, які тоді ще відчували дефіцит масової підтримки.

1989. І з’їзд Рад СРСР, який стимулював поглиблення процесу перебудови. Заявили про себе народні фронти (Естонія, Латвія, Литва).

Установчий з’їзд Народного Руху України. Помірковані – В.Яворівський, І.Драч, Д.Павличко, радикали – В.Чорновіл, Л.Лук’яненко, М.Горинь. Міркування про демонтаж пануючої системи, заклики щодо багатопартійної системи, скасування 6 статті Конституції СРСР, створення з членів КПРС, які належали до РУХу, самостійної Комуністичної партії України, Української селянської партії, ліквідація КДБ, скасування загальної військової повинності, створення умов для вільного підприємництва, запровадження в обіг власної грошової одиниці, створення республіканської армії, флоту і служби безпеки, можливість і необхідність захоплення влади, але мирним, парламентським шляхом. Вузькість соціальної бази РУХу – 90% представники інтелігенції.

Цей рік - початок на Україні багатопартійності, незалежний масовий робітничий рух (виступ шахтарів). Поглиблювалося розмежування та наростала консолідація опозиційних щодо влади сил.

Я вже працював другий раз директором Адамівської школи; демократизація прийшла й до нас: анкетування, рейтинги учнів та вчителів, участь батьків в управлінні шкільними справами, новий підйом суспільно-корисної виробничої праці, Мала Академія Наук «Прометей» (на обласному форумі МАН в Одеському державному університеті делегація Адамівської школи була чисельнішою за делегації багатьох районів області – Богданов Анатолій, Тимофєєва Світлана, Кульчицький Дмитро, Граждан Оксана, Лазнян Ваня).

В Білгороді-Дністровському почав діяти осередок РУХу; на одній з його акцій я познайомився із Петром Чернишуком – лідером осередку…

…А далі починається історія Адамівського Осередку Козацтва…

І. 1990-1998. ПЕРІОД САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Нова соціальна верства – козацтво, яка відродилась як опозиція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небезпідставно претендує на роль політичного лідера і владу…

1-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ 1990 – ГРУДЕНЬ 1993. ПЯТЬ КОЗАКІВ.

ЛИСТІВКА-КОЗАКІВКА

Прочитай та передай товаришу!

«Брати козаки (які ще не знають, або не пам’ятають, що вони козаки)! Нам випадає шлях вспомнити в собі козацтво аби стати козаком, бо не бути їм не можемо, не повинні ми. Батьківщина-Мати кличе нас, кличе нас Свята Покрова! Вступайте до лав козацтва! Організовуйте козацькі осередки! Шукайте козаків-побратимів в других осередках – об’єднуйтесь, у спільній діяльності наша сила!

Слава Україні! Слава козакам!»[1]

1. СІЧЕНЬ-БЕРЕЗЕНЬ 1990. КИЇВ КОЗАЦЬКИЙ.

…З початку січня по кінець березня 1990 року я навчався на стаціонарних курсах резерву керівних кадрів освіти в Центральному інституті удосконалення учителів (м. Київ). Лекції, семінари, написання та захист курсових, публікації в центральній педагогічній пресі, практика в кращих школах столиці УРСР (керівниками практики були легендарний Є.Березняк - майор Вихор, заступник міністра освіти УРСР В.Максименко) – все це тема для окремих споминів; а тоді… я в Києві побачив козаків…

… На Україні було неспокійно: КПРС втрачала вплив, Пленум ЦК КПРС вимушений був піти на відміну ст. 6 Конституції СРСР (керівна і спрямовуюча роль КПРС у суспільстві); Народний Рух за перебудову стрімко радикалізувався; мітинги, демонстрації (ОМОН в лютому ще чіпав митінгуючих, в березні вже стояв спокійно); 21 січня - Ланцюг соборності від Києва до Львова – відзначення роковин злуки УНР і ЗУНР (і я в ньому стояв), далі - передвиборчі баталії, вибори до Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів. Курсанти ЦІУУ голосували за місцем навчання в інституті; в більшості - за Л.Скорик; я пройшов в депутати Адамівської сільської Ради.

Київ жив передчуттям великих перемін – подув (повіяв) вітер перемін. Я чув, як хтось із викладачів-киян сказав: «Ось і прикраса-ліпка над входом головпоштамту звалилася. Будуть зміни». Помер перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький. Хрещатиком йшла процесія, ми – курсанти, керівники практики - стояли на площі Жовтневої революції біля пам’ятника Леніна й В.Максименко сказав: «Значення Щербицького в нашій історії велике…». (В.Щербицький – прихильник централізованої партійно-державної тоталітарної влади, суворої підпорядкованості республік центру, орієнтації економіки УРСР на союзний народногосподарський комплекс. Займав угодовську позицію щодо русифікації України в галузі освіти, культури, видавничої справи).

Ситуація в країні особливо загострилася: спад в економіці; валовий суспільний продукт суттєво знизився; національний доход зменшився; грошові доходи населення зросли, що спричинило небувалий тиск на товарний ринок. Під впливом наростаючої кризовості у політичного керівництва СРСР починають з’являтися думки щодо запровадження надзвичайних умов, надзвичайних тимчасових заходів, що на практиці означало відтягування, а за деякими напрямками і згортання реформ. Багатьох налякав розмах діяльності демократичних народних рухів («розгул демократії»), політичні цілі яких у стрижневих питаннях стали розходитися з інтересами владної еліти.

Після занять мчав на Хрещатик (до головпоштамту): біля фонтану відбувалися словесні баталії між сторонниками та противниками комуністів (там я побачив наших шестидесятників - В.Чорновола, Л.Лук’яненка, М.Гориня, В.Яворівського, І.Драча, Д.Павличка); дивився; слухав, слухав, слухав й тверезів, тверезів, тверезів…

ПАРТБАРИН

Партбарин

получит в срок

с приставкой «спец» (высокое уменье!):

жену, балетные манеры, «поплавок», отличия, паек, здоровье,

партбилет и мненья.

И мнением себя избавит от сомненья –

под льготы базу подведет...

Для (До) блеску полысеет, колхознику загнет,

а сельського учителя согнет и пнет…

Зарвется

и

в срок получит…

Срок?

Читатель,

Вас рифма подведет.

Звезду и бюст!

Хотя, от нас сие зависит…

ВОЛЯ И БОГ

Мы

много лет «учили жить» народ –

дурили.

Пришел расплаты час –

дерьмом нас обложили

и КПСС судили.

«Не знали мы,

не ведали!»

Ха-ха.

Да в нас

прогнили даже потроха!

«Вперед, робяты,

скопом в дерьмокрады!

Котлетки с рисом жри –

и больше не греши…

Спеши

замаливать грехи!

Бог добр, туды Его сюды…

Всегда мы веровали в Божью благодать…

И за собой не ведаем вины,

а в КПСС вступали только за чины,

ее такую мать…».

По всей стране и стон и плач –

мы судьи все –

и жертва и палач –

и потому –

я сам себя сужу –

и к высшей мере присужу –

к раскаянью…

За натурою я романтик; дійсність завжди ідеалізував; не бачив (а, можливо, й не хотів бачити багна тоталітаризму); жив у своєму світові, світові Червоних вітрил…

…В КПРС вступив в Ленінградї на 19-му році життя (мав рекомендації від керівництва школи, де працював учителем музики перед армією); вступив осознано й вважав себе ідейним комуністом. В армії був командиром відділення, заступником командира взводу. Після армії пройшов школу інструктора з комсомолу політвідділу, заступника командира частини (БУРВА – батарея управління ракетних військ та артилерії) з політроботи кадрованої дивізії (місце дислокування – місто Білгород-Дністровський), голови первинної профспілкової організації, секретаря партійної організації та члена парткому об’єднання санаторно-курортних установ Молдрадпрофу смт. Сергіївка (до речі, дружина Ступака О.Т. тоді була головним бухгалтером райкому партії й нещодавно казала, що пам’ятає мене самим молодим секретарем первинної парторганізації), а в березні того київського року мені було 37 і вже 7 років тому Тимофєєв В.Я. пройшов курс молодого директора…

…В Києві січня 1990 року я читав, в лютому слухав, в березні почав питати. А питати я почав хлопців, що одягнені були в сценічні козацькі костюми, мали папаху, люльку, шаблю, нагайку, вуса та оселедці…

Прадід мій – отаман-некрасовець, дід – козак-характерник, батько – син козачий, полковник Радянської Армії, а я… ось тут й заговорили гени козацькі. Хлопці посміялися й (тепер я знаю – це був Д.Сагайдак із товаришами) відповіли так: «На, москалику, листівку-козаківку – читай!». На жаль, оригінал не зберігся. Хтось із тернопільчан-курсантів випросив її у мене. Але текст я переписав; потім переробив для наших умов (тоді вважав, що козаки жили й живуть лише на Дунаї, а в Білгород-Дністровському районі їх немає).

На жаль, подальші контакти із київськими козаками не відбулися – почалася підготовка до випускних екзаменів (28 березня), захист «малих дипломних» (я тоді вже друкувався, навчався в аспірантурі); заступник Міністра освіти В.Максименко обіцяв допомогти із друкуванням великої статті з проблем виховання (я її гарячкувато правив), а ще й вибори 23.03.1990 в Адамівці голови сільської ради (мене, як депутата, телеграмою просили приїхати – я їздив на вибори) – все це на деякий час відвернуло мою увагу від Хрещатика, а коли в кінці березня декілька разів поспіль ходив туди – (завідуючий кафедрою ЦІУУ В.Маслов за моєю заявою продовжив мені ще на 3 доби термін перебування в гуртожитку – для роботи над статтею) – вже козаків не бачив…

В Києві я багато фотографував, відкрив для себе М.Булгакова, Андріїв узвіз…

ИЗВОЗ

Завтра –

последняя декада марта.

Мне предстоит пройти

маршрут длиною в три рассвета

и через лето

к осени прийти…

Шестой этаж.

Под нами – Покровский монастырь.

Испуганные лики смиренных монахинь.

В окно по воскресеньям

колоколов трезвон –

сигнал…

К почтамту мчимся

Где митинг,

СНУМ, ОМОН.

Гримить Дмитро Павличко,

Покаявся Бочар,

і чарівна паличка –

Звертання «пан Гончар»…

Кричат:

«Коммуну до гіляки!»

И вот без драки

Попали в забияки.

В национальные герои…

Когда народ захотел другой жизни –

он вышел на улицы и его не могли «успокоить»

ни МВД, ни КГБ, ни ОМОН, ни армия…

Значит, дело не в большевиках…

Дело в народе…

Обманутый хотел быть обманутым…

Сейчас не хочет…

Потом –

обманут другие…

Восходит солнце, и заходит солнце, и спешит к месту своему, где оно восходит. Идет ветер к югу, и переходит к северу, кружится, кружится на ходу своем, и возвращается ветер на круги свои. Экклезиаст.

І. КОЛЕЧКО.

Взлетаю по ступенькам –

пятидесятая.

Направо – Аcademia –

аудитория тридцатая.

Звонок…

Утих резерв…

Звучат наук куранты…

Почти доктор учильных наук внушает курсантам:

«Обучение – это общенье

(записать определенье спешу),

где познаньем происходит управленье

(посмотрел… я уткнулся в конспект… я в конспекте поэму пишу…),

общественно-исторического опыта усвоенья.

(все внимают… вещает лектор… я ему ничего не скажу…

Промолчу…).

Тут декан

ковырнул ржавым ломиком юмора

(блеск традиций застольного Рюмера):

«Он один поднимает экран!»

Смех резерва послышался громкий.

(Как воспримешь ты юмор столь «тонкий»?

Я в смятеньи смотрю на Мишка –

Он страдальчески хмурит брови…)

Поднимаюсь с Петраркой вровень!

Счастлив я…

Спуcкаюсь по ступенькам –

пятидесятая,

вверху осталась

Academia –

аудитория тридцатая.

ІІ. TABULA RASA.

Я окунулся в Неизбежность,

я спрятал в Ней свои шаги.

Моя стареющая Нежность,

начни читать меня, начни!

Твоя любовь – самоотдача…

И счастлив я, в конце-концов,

что, счастья от других не пряча,

услышал светлый тихий зов.

Моя стареющая Повесть,

ты не отступишь от лица…

И прочитать твою холодность

никто не сможет до конца.

Я разглядел – и ты не скроешь,

не можешь скрыть, как март, Светла,

моя стареющая Повесть,

ты – без начала и конца…

Они идут, твои страницы,

они идут, и ты жива.

У них - задумчивые лица,

в них нет начала, нет конца…

Они тревожны, как сомненья,

как трепет тела, как слова…

Моя стареющая повесть,

Как март, Светла. Как март, Светла…

ІІІ. ЛЕПЕСТОК.

Дом

зашторенными окнами

взглянул.

Из окон гул:

нечистой силы бал

хлестнул девятый вал.

Здесь

Мастер

жил.

Любил

он

Маргариту.

Я замедляю шаги…

В дверях – Бегемот:

«Поди! Поди!

Ему не нужен ты.

Гонимый и больной

нашел покой

ваш Мастер

не у вас!..»

Беда пришла,

коль на защиту Мастера

от нас

нечистой силы рать

пришлося звать

чистейшей Маргарите…

Завтра –

последняя суббота марта.

Прошел я

маршрут длиною в три рассвета

и через лето

к осени пришел…

2. КВІТЕНЬ-ТРАВЕНЬ 1990. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ Й ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ КОЗАЧАТ.

На ІІІ з’їзді народних депутатів СРСР М.Горбачова обирають президентом Радянського Союзу.

У Верховній Раді України утворилася парламентська більшість та парламентська опозиція (І.Юхновський, О.Ємець, Д.Павличко, Л.Танюк, В.Яворівський). Першим головою українського парламенту було обрано В.Івашка, який до цього (замінивши В.Щербицького), очолював ЦК Компартії України. З ініціативи Демократичного блоку було прийнято Декларацію про державний суверенітет України.

На той час я був пошукачем наукового степеня кандидата педагогічних наук при кафедрі педагогіки Одеського державного університету (перший мій науковий керівник - завідуючий кафедрою педагогіки професор Іван Іванович Кобиляцький помер й мене передали, разом із зміною теми моєї дисертації, його наступниці – доценту Олександрі Миколаївні Якубовській (померла в 2006 році) – дружині директора Одеської радпартшколи (Якубовський Олексій Петрович); потім директор радпартшколи, вже у часи Незалежної України, став ректором Одеської філії Академії державного управління при Президентові України; й тоді вже він, за порадою ректора Академії Лугового, ще раз змінив тему моєї дисертації – «Виховна робота державного службовця 9-10 рангу (голови сільської, селищної ради) із населенням»).

Тоді ж тема моєї дисертації тоді була пов’язана із трудовим вихованням та профорієнтацією, вже пройшли публікації в ЗМІ: «Вошли в ассоциацию» («Школа и производство», Москва), «Учнівська молодь – селу» («Радянська школа», Київ), «Предлагаю програму вывода сельской школы из кризиса» («Педагогическая инициатива», Одеса), у місцевій газеті «Советское Приднестровье», діяла в школі налагоджена система суспільно-корисної виробничої праці, але щось мені муляло душу – не було високої ідеї, яка б запалювала серця юні. Крім того, я отримав листа від «класика закордонного бізнесу» – З.Тенненбойма (автора книги «Прагматизація освіти», Швеція-Осло, 1991), який, прочитавши мої опуси в радянських центральних ЗМІ, вирішив дати директорові школи декілька порад по налагодженню роботи шкільних кооперативів, але зауважив: «В сучасну епоху процвітають ті регіони, в яких процвітають виробничі фірми. Виробничі ж фірми (базові підприємства, шефи – розрядка моя) процвітають, якщо діти й підлітки (підшефної школи – розрядка моя) вже в шкільні роки отримують соціальний досвід життя духом й дисципліною виробничої фірми». Далі він пише: «Хлоп’ята та дівчата, юнаки та юнки навчального закладу повинні мати своє прибуткове виробництво, яке вони отримали в дар від сусідньої фірми (шефів – розрядка моя). Не можна дітям дарувати безпосередньо гроші, цукерки, працю дорослих, це дітям не на користь; їм треба дарувати доступні дитячій праці госпрозрахунково-локальні частини вже налагоджених виробництв і хай (паралельно навчанню) учні там працюють й заробляють і на ремонт, і на прикрашення і на збагачення свого навчального закладу і на кишенькові витрати і на доплату кращим вчителям і на туристичні поїздки»…

У нас було своє прибутково-локальне виробництво (частина свинотоварного комплексу асоціації кооперативів – вирощували ремонтне поголів’я свиней – майбутніх свиноматок); на ньому у нас був ідеальний порядок: середньодобовий приріст ваги свинки становив 650 г.!; в асоціації ім. Шевченка – 248 г.?). Була в районній газеті стаття на цю тему «Урок для родителей»; в статті ставилося питання: «Як же так сталося, що діти зробили урок батькам?». Голові асоціації (Бурлай М.І.) прийшлося давати пояснення; він сказав так: «Ми на це питання намагалися відповісти на партійних зборах. Думки були різні. Але я особисто вважаю, що справа у відмінно організованій роботі по уходу за поголів’ям. Діти – молодці. Нам у них треба багато чому навчитися». Завідуючий фермою (Охременко Ф.О. – вже покійний) сказав: «У дітей нічого не пропадало. Все, що можливо, вони несли на ферму. На пришкільній ділянці вирощували буряк, кормові гарбузи; поросяткам перепадало кожен день снопик свіжого сіна. Крім того, слідкували за тим, щоб сильніші поросята не заважали слабкішим; цих слабкіших підкормлювали»… Хто заважав дорослим так робити? Але на цьому грунті з нами вже восени 1993 року не продовжили контракт… Своєрідна конкуренція…

УПРАВЛЕНИЕ ПРОФОРИЕНТАЦИЕЙ В СЕЛЬСЬКОЙ ШКОЛЕ.

Из опыта работы директора школы.

Профессиональная ориентация в общеобразовательной школе – это подготовка учащихся к труду и оказание им помощи в сознательном выборе профессии. Для реализации задач профориентации необходима глубоко разработанная система управления, которая снизила бы роль стихийного фактора. Но управление, отмечала Н.К.Крупская, должно рассматриваться у нас «не по-спецовски», не под углом зрения пригодности человека к той или иной профессии или специальности, а «… с точки зрения всестороннего развития человека» (Крупская Н.К. Пед. Соч. М. 1963, т.11 – с.542).

В данной статье сделана попытка обобщить накопленный опыт управления профориентацией в Адамовской НСШ и базовом хозяйстве – ассоциации кооперативов им.Т.Г.Шевченко (1984-1990) и указать возможные пути дальнейшей работы в этом направлении.

Причины обращения коллективов школы и базового хозяйства к данной проблеме в 1984 году следующие:

1. Низкая рентабельность хозяйства, как следствие – низкие заработки колхозников, нищая школа.

2. Неналаженые быт и культурный досуг тружеников со всеми вытекающими отсюда последствиями.

3. Текучесть кадров в хозяйстве, школе, на объектах культури.

Перед коллективами школы и базового хозяйства были поставлены следующие задачи:

1. Приобщить учащихся к традициям крестьянства (через общий с крестьянами труд – общественно-полезный и производительный), чтобы школьники осознали и усвоили крестьянское отношение к труду, своему коллективу, товарищам и свойственные трудовому человеку нравственные качества.

2. Обеспечить себя местными кадрами.

3. Переломить тенденцию обнищания хозяйства и оттока трудовых ресурсов.

4. Прийти в результате работы к ситуации конкуренции на места в трудовых коллективах и престижности труда в сельськохозяйственном производстве для выпускников нашей школы.

Был создан совет профориентации, который занялся координацией работы педагогов и трудовых коллективов. В результате работы сложился следующий механизм управления профориентацией:

Схема 1. Механизм управления профориентацией.

І. Информационное обеспечение.

ІІ. Планирование.

ІІІ. Координация.

ІV. Контроль (учет) и коррекция.

V. Организация.

Профпросвещение

Совет Развитие интересов и склонностей Ученик

профориентации Профконсультация

Профадаптация

І. Информационное обеспечение – получение информации о состоянии процесса профориентации. Мы накапливаем следующую информацию:

- профессиональные намерения учащихся школы;

- потребность народного хозяйства, медицинского обслуживания, образования, культуры и науки района, области в кадрах;

- возможность приема абитуриентов в профессиональные учебные заведения;

- осуществление профессиональних намерений выпускников школы.

ІІ. Планирование. План совместной профориентационной работы школы и базового хозяйства включает следующие направления работы:

- деятельность совета по профориентации;

- профессиональная ориентация в учебном процессе;

- внеклассная работа с учащимися по профориентации;

- совместная работа с базовым хозяйством;

- организация ОППТ;

- совместная работа с профессиональними учебными заведениями;

- деятельность школьной библиотеки по профориентации.

ІІІ. Координацию профориентационной работы внутри школы и ассоциации, между школой, ассоциацией и учебными заведениями осуществляет совет профориентации.

Схема 2. Координация профориентационной работы.

СОВЕТ ПРОФОРИЕНТАЦИИ


Планирование профориентационной работы

Методическая работа

Проведение совместных заседаний УЧЕБНЫЕ

ШКОЛА Совместные мероприятия по профориентации ЗАВЕДЕНИЯ

Организация ОППТ 5-9 кл.

Организация инд. работы с учащимися АССОЦИАЦИЯ

Трудоустройство учащихся

Отчеты по работе

ІV. Контроль (учет) и коррекция проводится с целью внесения необходимых коррективов в процесс профориентации, совершенствования ее содержания, методов, форм управления.

V. Организация профориентации – это система, состоящая из следующих компонентов: профпросвещения, развития интересов и склонностей, профконсультации, профадаптации.

Профессиональное просвещение. Мы формируем у школьников:

- знания о социально-экономических и психофизиологических особенностях профессий; об условиях выбора одной из них;

- положительное отношение к профессиональной деятельности;

- мотивированные профессиональные намерения.

Профконсультация. В этом направлении мы проводим следующую работу:

- информируем школьников о каналах трудоустройства, требованиях к приему на работу и учебу, возможностях освоения различных профессий, сроках подготовки, системе оплаты труда, перспективах профессионального роста;

- изучаем личность учащегося, его интересы, склонности, способности с целью выявления их соответствия избираемой профессии;

- корректируем выбор профессии учащимися; проводим его переориентацию (если необходимо) на другую профессию;

- выявляем состояние здоровья школьника, его психофизиологические качества.

Особое внимание мы уделили развитию интересов и склонностей и профадаптации и дали возможность ученику:

- проявить познавательную деятельность, направленную на развитие взаимоотношений с людьми, обществом;

- приспособиться к сельськохозяйственному производству, новому социальному окружению, условиям труда и особенностям конкретной специальности.

В процессе производительного труда ученики производят продукцию, несут полную ответственность за ее количество и качество и получают зарплату.

К.Маркс и Ф.Энгельс показали воспитательное воздействие труда на человека. Они утверждали, что труд – достояние человека, условие его жизни и всестороннего развития. Идею соединения обучения с производительным трудом К.Маркс и Ф.Энгельс обосновали положением о том, что такое соединение выступает важным средством подготовки всесторонне развитой личности. «При разумном общественном строе каждый ребенок с 9-летнего возраста должен стать производительным работником так же, как и каждый трудоспособный взрослый человек, должен подчиняться общему закону природы, а именно: чтобы есть, он должен работать, и работать не только головой, но и руками» (Маркс, Энгельс, т.16 с.194).У нас сложилась следующая структура ОППТ:

Схема 3. Структура ОППТ.

1. Работы для школы. 1-9 кл.

2. Охрана природы. 1-9 кл.

3. Сбор вторсырья. 3-9 кл.

4. Работы по благоустройству. 5-9 кл.

5. Труд в сельском хозяйстве. 5-9 кл.

6. Труд в сфере обслуживания. 8-9 кл.

7. Промышленное производство (проект). 8-9 кл.

Педагогические требования, которыми мы руководствуемся в организации ОППТ:

- разъяснение учащимся и их родителям целей и задач ОППТ, педагогический анализ всех успехов, трудностей и неудач;

- создание нормальных условий для работы и отдыха учащихся. Вовлечение их в общественно-политическую (создание музея села), культурно-массовую (выступление школьной агитбригады, участие школьников в объединеном хоре, драматическом кружке, танцевальном коллективе при Доме культуры) и спортивную (матчи по футболу, баскетболу, волейболу между сборными командами ассоциации и школы, в составе которой ученики и учителя) работу;

- сочетание моральных и материальных стимулов (лучших учащихся-производственников ассоциация награждает ценными подарками, бесплатными туристическими путевками, грамотами);

- предоставление широкой инициативы самим учащимся, развитие принципа демократизма в УПБ.

Работы для школы (1-9 кл.): уборка классных комнат, кабинетов и мастерских, уход за растениями в школьных помещениях, за участком школы, изготовление и ремонт учебного оборудования и наглядных пособий, инструмента, сельскохозяйственного инвентаря, участие в оснащении учебных кабинетов, мастерских, спортивной, географической площадки, в ремонте школьной мебели и хозяйственного инвентаря, в ремонте школы, мастерских, работы на школьном учебно-опытном участке, уход за садом, выращивание продукции для столовой, цветочно-декоративных растений, кормовых культур, сельськохозяйственное опытничество.

Охрана природы (1-9 кл.): работа звеньев «зеленых патрулей» по выявлению и проведению борьбы с вредителями сельскохозяйственных культур и зеленых насаждений; выращивание посадочного материала деревьев и кустарников; создание семенного фонда цветов для закладки цветников; сбережение зеленых насаждений, которые заложены в прошлые годы, уход за ними; внутреннее и внешнее озеление школы, ферм, полевого стана, гражданских учреждений; охрана и привлечение диких полезных птиц, поделка кормушек и гнездовий; выявление и охрана памятников природы, редких деревьев, кустов, цветов, участков лекарственных растений; охрана редких и полезных для нашей местности животных; сбор семян плодовых и декоративных деревьев и кустарников, лекарственного сырья; очистка и посадка полезащитных насаждений.

Сбор вторсырья (3-9 кл.): сбор макулатуры и металлолома.

Работы по благоустройству (5-9 кл.): помощь в поддержке чистоты улиц, парка.

Труд в сельском хозяйстве (5-9 кл.): работа школьного кооператива в составе ассоциации кооперативов – уборка урожая, уход за посевами, выращивание домашней птицы и молодняка сельскохозяйственных животных, работа на животноводческих фермах по кормлению животных и уходу за ними.

Труд в сфере обслуживания (8-9 кл.): работа в торговле, в общественном питании, в связи, коммунальном хозяйстве.

Промышленное производство (мастерские – проект – 8-9 кл.): создание компьютерного центра ассоциации и обучение на его основе кооператоров, школьников, управлению производством, маркетингу, менеджменту; автоматизация основных процессов на производственных участках ассоциации и др. (там где это сейчас возможно).

В 1988 году базовое хозяйство было преобразовано в ассоциацию кооперативов им. Т.Г.Шевченко со следующей структурой:

Схема 4. Структура ассоциации кооперативов.

Мозговой центр

Тракторная бригада - зерно-мясо - СТФ, МТФ

Молоко Коптильный цех, Колбасный цех

корма – Тракторная бригада

«Пищевик»

овощи – Консервный цех

Промыслы

Пасека, Звероферма

Школьный кооператив, Теплицы

АТП

«Бытовик»

ДК, База отдыха, «Досуг»

ЖБК, Кирпичный цех

Внеш. торг. связи, Банк

Коммерческий центр

В соответствии с новыми условиями взаимодействия школы и базовим хозяйством изменилась и структура управления профориентацией. Она сейчас такова:

Схема 5. Структура управления профориентацией.

Председатель ассоциации –

председатель СПО

Директор школы –

зам. председателя СПО

Завуч Специалисты ассоциации

Организатор ОППТ Член комиссии содействия семье и школе

Уч. труда Член родительского комитета

Шк. библиотекарь Член депутатской комиссии по образованию

Ст. вож. Медик

СОВЕТ ПРОФОРИЕНТАЦИИ

Классоводы Классные руководители Председатели кооперативов

Учителя-предметники

Классы 1-4 Классы 5-9

Ученик Ученик Кооператор

Деятельность школьника по ознакомлению Деятельность школьника по

с миром труда и выбором профессии. выбору и освоению профессии.

Совет профориентации объединяет, координирует и направляет усилия педагогического и трудовых колективов на качественное улучшение профессиональной ориентации учащихся. Совет:

- формирует сознательное отношение к труду, установку на готовность трудиться в сфере материального производства;

- формирует активную жизненную позицию у профориентаторов-общественников, стремление к овладению научными основами организации профориентационной работы;

- координирует работу по профориентации школы, базового хозяйства, профессиональными учебными заведениями, учреждениями культуры, профориентаторов-общественников;

- планирует профориентационную работу;

- осуществляет контроль за проведением профориентационной работы.

Итоги совместной работы школы и ассоциации по профориентации следующие:

1. Обеспечили себя кадрами как в школе и объектах культуры и здравоохранения, так и в ассоциации.

2. Переломлена тенденция обнищания хозяйства и школы и оттока рабочих рук. Доходы ассоциации в 1988 году составили 1,2 млн. руб, в 1989 году – 1,5 млн. руб. За счет ассоциации застроена улица Молодежная, закольцованы дороги с асфальтовым покрытием по селам ассоциации, идет строительство детского комбината, пристройки к школе, в перспективе – газификация сел.

Укрепляется материальная база школы. В 1989 году ассоциация кооперативов выделила 20 тис. руб. на приобретение мебели, ТСО, спорткомплекса, достройку помещений в школе. В 1990 году выделено 25 тис. руб. на приобретение компьютерного класса.

3. Добились ситуации конкурса на рабочие места в кооперативах.

Теперь мы вступаем в этап совершенствования нашей работы, ставя перед собой следующие задачи:

1. Формирование крестьянина-философа, с почтением и любовью относящегося к земле-кормилице, понимающего, что «труд – отец богатства, а земля – его мать» и через производительный труд - формирование личности.

2. Совершенствование планирования и координации профориентационной работы, включение в районную систему профориентации.

3. Совершенствование структуры и механизма управления, где насущные задачи:

- совершенствование профориентационной работы с детьми, ориентирующимися на профессии, не связанные с сельскохозяйственным производством;

- совершенствование работы с талантливыми детьми.

Совершенствование вышеуказанных аспектов управления позволит повысить эффективность профориентационной работы с учащимися в новых условиях работы села и позволит сделать еще один шаг к ситуации, когда школа становится учебным цехом базового хозяйства.

Я вважав (та й дотепер вважаю), що праця селянина повинна давати крила людині (хоча вона й важка, й непродуктивна, й ще щось…), й формувати людину-селянина-философа – КОЗАКА, з його неповторним світосприйманням та світотворенням, з його особливим ставленням до природи, до Матінки-Землі, до Батьківщини, до людей, взагалі до ідеї особистої свободи…

3. ЧЕРВЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ 1990. ЛЕНІНГРАД-ПЕТЕРБУРГ, НАРВА-ІВАН-МІСТО. КАЗАКИ.

В кінці 80-х рр. ХХ ст. я здійснив декілька маршрутних поїздок до хлопців, з якими проходив службу в лавах Радянської Армії: серпень 1988 – Григораш Леонід - саксофон, Онищук Федір - тромбон, Ковальчук Юрій - гітара (Одеса та Одеська область), липень 1998 – Хохія Томазі – труба (Кавказ), Тагієв Аслан – ударні (Чечня), Петров Володимир – контрабас (Вологоград).

КАВКАЗ

Из города

тропинкой на Машук взбежал.

Присел…

Эльбрус сереброглавый

сурово глянул…

Середина лета

прохладой

овевает тело…

Головокружение

от близости к гению…

Странный человек

за спиной,

давно ушедший, но

живой.

Как я,

в родной стране –

изгой.

В стране воров и пьяниц…

Где все стараются найти в тебе

изъянец

и

в грязь втоптать

за то, что не такой…

Ладонь –

сухая –

на плече.

И гневный шепот

(ветра ропот?):

«Я не отмщен…

Под сению закона –

лжецы –

у трона.

В стране разбойный маскерад…

Сорви с них маски!»

«Я – не борец.

Я духом слаб.

Я, наконец,

подлец! – учитель я!

Я врал…

Мне в ад пора…»

«Уймись!

Не ной…

Черед идти на битву твой…

Иди…»

И я пошел…

Червень 1990 – Рубльов Леонід - гітара, Гудімов Сергій - гітара, клавішні, Шмонін Олександр - вокал, Іванов Євген – вокал (Нарва, Ленінград). Заходив до своїх улюблених майстрів слова: Ф.М.Достоєвського, О.С.Пушкіна, О.О.Блока…

GROSE PITER

Летом,

бронзоволицый

от южного солнца

я

бреду под питерским дождем.

Незваным

ворвался к Федору Михайловичу.

Анна-берегиня

просила недолго гостить:

болен…

Уходя,

слышал, как бушевал он:

«Бесы,

бесы правят Россией!»…

Оставалось немного до двадцать восьмого января…

Александра Сергеевича

видел спешащим на Черную речку…

Не знала Наталья Николаевна, что

оставалось немного до двадцать девятого января…

Александра Александровича

встретил у дома.

Тихо ходил он берегом канала:

в ссоре с Любовью Дмитриевной.

Мы помолчали,

глядя на желтые кувшинки…

Оставалось немного до седьмого августа…

Вышел к Медному на коне

и подумал:

«Ну почему, ну почему я

не смог остановить их?!»

Кто остановит нас,

Grose Piter?

И

можно ли

остановить ROK?

Перебуваючи в гостях у Рубльова (він мав фермерське господарство на болотах між Нарвою та Нарвою-Йиесуу), я пройшовся чистесеньким естонським містом Нарвою та заляпаним багнюкою, засміченим російським Іван-містом. Прибалтам козаки не потрібні, вони мають рицарів, а ось росіянам-українцям вони потрібні – хоча б елементарний порядок навести…

У цей період дедалі організованішим і широкомасштабнішим стає робітничий рух: страйки, мітинги – вимоги щодо відставки діючого уряду та створення уряду національної довіри, деполітизації правоохоронних органів, виведення парткомів з підприємств, націоналізація майна КПРС. Непослідовне, половинчасте реформування народного господарства, невміння партії вести політичну боротьбу в умовах конкурентності, втрата партійним керівництвом контролю за процесом перебудови зумовлювали посилення антикомуністичних настроїв у суспільстві та появу руйнівних процесів у самій партії.

На червень 1990 року приходиться створення спілки козаків Росії отаманом Олександром Гавриловичем Мартиновим. Спілка козаків Росії має й дитячі козацькі підрозділи. Ось таборування одного з таких підрозділів я бачив в Іван-городі в червні 1990 року. Зробив декілька фотознімків, а потім ще довго стояв у воротах фортеці й дивився як молоді російські казаки (були вони в одностроях, над табором майорів трьохколірний прапор Російської імперії) розбивають намети, розпалюють багаття та ін. Такий щем огорнув душу… Я чомусь тоді вважав, що козаки можуть бути тільки десь там, у великих містах, у столицях…

Після маршрутної поїздки до Нарви-Ленінграду я декілька місяців працював над документом, що повинен був започаткувати в виховній системі нашої школи елементи козацького виховання. На жаль, цей проект тоді не вдалося реалізувати.

ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНО ТА МОРАЛЬНО ЗДОРОВОГО ПОКОЛІННЯ

НА ТРАДИЦІЯХ КОЗАЦЬКОЇ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ.

ПРОЕКТ.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність – саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.

Історичні умови буття породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.

Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.

В сучасних умовах погіршення фізичного та психічного здоров’я молоді, відходу суспільства від основ природовідповідного життя, необхідно повернутися обличчям до надбання наших предків-козаків - системи виховання всебічно розвиненої особистості молодого козака. В основу навчально-виховного процесу школи такого типу необхідно покласти проблему „Школа козацького виховання – основа становлення особистості козака-лицаря”.

Система виховної роботи школи такого типу базується на ідеях козацтва. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси козака-патріота.

Козацька система виховання:

- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;

- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;

- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;

- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;

- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.

Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується козацька самобутність, творче ставлення до дійсності...

Головна мета школи козацького виховання – формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Основні завдання школи козацького виховання:

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом козаків і козачок;

- формувати у підростаючого покоління високі козацькі якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;

- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнодержавних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого і вічного - козацтва;

- виховувати у підростаючих поколінь козацький характер, світогляд, історичну пам’ять і свідомість;

- готувати молодь до активної творчості, участі в розвитку культури, духовності;

виховувати господарів рідної землі, творців держави, її захисників від ворожої агресії, експансії;

- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій козацтва.

Цикли та напрямки виховання в козацькій школі.

Цикли

Напрямки

І

КУЛЬТУРА

ТІЛО-ВИХОВАННЯ

1

Козацька система здоровя.

Формування у молодого козака міцного здоров’я, загартованості тіла й духу, уміння досягати перемоги.

2

Козацька військова справа.

Відродження військово-спортивного мистецтва козаків: верхової їзди, стрільби з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами зброї, подолання природних перешкод, керування човном, різних видів боротьби та протиборств.

ІІ

ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3

Козацький родовід.

Організація досліджень молодими козаками свого родоводу; виховання родинних цінностей, поваги до свого роду, бажання примножити його славу.

4

Козацькі традиції.

Відродження прогресивних козацьких традицій, служіння Батьківщині корисними справами.

5

Козацька історія та культура.

Пізнання історії козацтва, досягнутих ними пріоритетів – ідейних, політичних, наукових, культурних та ін.

Відродження козацьких мистецьких традицій: гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, художнього розпису, художньої вишивки; козацьких знань: народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії.

6

Козацька духовність.

Формування високої моралі, сили волі і сили духу; оволодіння основами козацької філософії, ідеології, психології, характеру і світогляду.

7

Козацьке самоврядування.

Відродження моделі козацького самоврядування – Кола (Кругу) – де отаман – лише перший серед рівних (безпосередня участь у прийнятті рішень, але й персональна відповідальність за їх втілення в життя).

4. ЖОВТЕНЬ 1990. МУРАВЛЬОВКА – ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ПОКРОВА. НАША ПЕРША КОЗАЦЬКА РАДА

(КОЗАКИ – ТИМОФЄЄВ В.Я., ГУЦАН В.Т., ГОНЧАРОВ В.Я.).

Поляризація і конфронтація політичних сил у республіці наростала, сягнувши піку в осінньому протистоянні опозиції та влади: 100-тисячна маніфестація у Києві, голодування студентів з 24 міст України (вимоги – відставка уряду В.Масола, надання Декларації про державний суверенітет України конституційної сили, оголошення нових виборів до Верховної Ради на багатопартійній основі, заборонення відбування військової служби громадянами України за її межами, націоналізація майна КПРС та ВЛКСМ на території республіки).

Відбувалася радикалізація РУХу; на своєму ІІ з’їзді він суттєво змінив політичні орієнтири (Від народного руху за перебудову – до народного руху за відродження суверенітету України). Чітко визначилася розстановка нових політичних партій України: на правому фланзі – Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Українська Народно-Демократична партія (УНДП), Українська Республіканська партія (УРП), у центрі – Українська селянсько-демократична партія (УСДП), Партія зелених України (ПЗУ), Партія демократичного відродження України (ПДВУ), на лівому фланзі – Спілка трудящих України за соціалістичну перебудову (СТУ). КПУ налічувала 3 млн. осіб, а 95% депутатів Верховної Ради УРСР на момент їхнього обрання були комуністами.

Тоді ж через Петра Чернишука до мене потрапили два важливих документа - Звернення Генеральної канцелярії Українського козацтва та Клятва Українського козака на вірність Україні.

ЗВЕРНЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

«ДЕ ВИ, ОНУКИ МОЇ?»

Нащадки славних лицарів України – козаків, де поділась відвага і воля ваша? Невже забули, чиї ж ви онуки? Забули, як дерли прадіди ваші китайку на онучі? Злазьте з печі, відривайтесь від спідниць, досить боки відлежувати! Згадайте славу козацьку! Пора Україні служить!

Ми, нащадки козацького роду, піднялись з колін і заявили про себе на І Всеукраїнській Великій козацькій Раді у вересні 1990 року.

Відтворене Українське козацтво є правонаступником козацтва України і охоплює своєю діяльністю всю територію України. Сучасне Українське козацтво – це сотні куренів, кошів по всій Україні. Це найщиріші почуття вільного братерства. Це збереження історичної спадщини народу. Це виховання патріотів і гарт завтрашніх воїнів Української армії. Це відновлення народних ремесел, впровадження екологічно чистих виробництв, фермерства.

Козацтво – це душа України, її Надія, оберіг і майбутнє!

Вступайте в Українське козацтво! Хто в душі залишився козаком, того козацтво України з радістю прийме до своїх лав.

КЛЯТВА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАКА НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНІ

Перед Богом нашим Всевишнім, Перед Святою Покровою, перед Українським народом, ім’ям моєї Матері і Батька, святою землею нашою клянусь, що готовий віддати Життя, захищаючи споконвічну свободу народу нашого рідного, дідівські вікові порядки і звичаї, Самостійну Україну.

Присягаю, що буду стояти на смерть за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів і до останнього подиху служити їй.

Якщо я порушу цю клятву, то нехай не прийме моє тіло Свята Українська земля і буду я проклятий моїм народом во віки віків.

Слава Україні! Слава Українському Козацтву!

…Чотири рази на рік я намагався обов’язково приїхати до батьків в Муравльовку Ізмаїльського району, що на Одещині: 3 березня (День народження мами), 30 квітня -13 травня (День народження батька), на Пасху та на Покрова (храмове свято села – козацької станиці). В цей рік храмове свято готувалося з розмахом – центр старообрядства-липованства та некрасівського козацтва на півдні України святкував ювілей. Бесіди 14 жовтня цього року із земляками надихнули мене почати збір документів та матеріалів з історії некрасівців. Історією Муравльовки в свій час цікавився батько – Тимофєєв Яків Семенович – офіцер Радянської Армії, вчитель історії, директор школи, голова сільради. Був у нього синій зошит, в якому занотовував батько цікаві факти з життя муравльовців. Зошит цей перейшов йому від одного з перших директорів школи, а далі – мандрував по селу – від парторга (Чирва В.В.) до голови сільради (Назаров І.Н.). Батько багато матеріалу зібрав з історії Ізмаїльського району; він – один з авторів тому «Історія міст і сіл України. Одеська область».

ПРАДЕД ЕФРЕМ

В тысяча девятьсот двадцать пятом, по весне

прадед Ефрем

(муравель-казак-липованин)

землю передал сыновьям-крестьянам

оставив кантер, сад марабелек,

плантацию новака, бабайки, гундер, куючку, матулу и вентеря,

шашку и шапку казацкую…

Было прадеду тогда пятьдесят…

К заутрене дед возвращался с лимана

(лиман снабжал рыбаков без обмана):

рыбешка к макачке, на юшку, на продаж

(в те годы ее продавали «за что дашь»).

Шаран на засолку.

За леи – обновку.

Бабка меняла чилим за гутули.

Дед штопал матулы.

К обеду

полили клетку картошки:

кирганского Антошки

дулап

воду давал.

Прадед по плесам ставил вентеря,

(дед с ним спорил, но зря:

подул горяк –

рыбацкий ветряк –

завтра будет рыба

к обеду).

Комары в камышах зудели весь день,

Собака хавалась в тень…

Лягушки заквакали…

Время вечери…

Крестились на образа размеренно.

Ели-пили умеренно.

Хлеб из печи -

молитву речи.

Борщ в чугунке на гарнушке,

юшка,

манджя, мундера из печки, маканка, макачка

(помидор, перец, краснопера иль щучка),

шаран, саламур, рак,

неразбавленный новак

и песня про казака,

который скакал через долину.

(Юный дед корчит потешную мину

и прадед дает ему «леща»).

Гришка, Ларька, Яшка и Грунька на печи пищат:

«Напрасно ты, казак, стремишься,

Напрасно мучаешь коня.

Тебе казачка изменила

Другому сердце отдала…»

Темно…

Спят…

Прабабка кладет пред иконой поклоны:

«Господи, помирать скоро

мне.

Прости рабу Божию – дай легкую смерть –

как бабке Фросе…

Храни Ефрема:

он по правде жил, не греша.

Бездельников не любил,

бездельников не растил…

Господи, храни Ефрема…»

Прадед прожил еще тридцать лет…

В неделю прадед, кряхтя,

лез за образа:

там хранил

заветные книги.

Читал вслух из Житий святых, из Псалтыря, пел из Восьмигласов да казацкие песни,

а потом писал в Часослове, карандаш мусоля:

«Лета 1923 у Тимофея Бахмутова Настасья народилась,

Светлана Федорова и Аверя Тимофеев венчались,

преставилась раба Божия Анна Давыдова,

седни туман зело густ был,

рыба вяло шля

в вентеря,

апосля обедни

солнце с кругами на небе,

видать, к землипотрясениям…»

Вот так жил прадед Ефрем и не мучили его мысли

о жизни смысле…

Он просто жил…

ПРАДЕД ДАВЫД

Как должен жить казак,

возрожденный к свету и счастью?

Душу – Богу!

Жизнь – Отчизне!

Серце – людям!

Честь – никому!

Станичное устройство: управа с канцелярией,

казацкое училище

да местный гарнизон.

Хозяйственные будни: земля под пашню, выпас,

под огороды, садики, под виноград «новак»;

лиман, где всем ватагам

определить по плесу,

всем улицам – кирганы

и - под полив - дулап.

Высокое - духовное –

Храм Божий –

староверовский;

Игнатия Заветы:

честь-воля

казака.

Семья:

бабуля, матушка

(отец погиб в турецкую),

детей охапка – пятеро,

а женка – половчаночка…

И праздник наш -

казацкий,

осенний – звонко-сабельный,

где атаман пред обчеством должон держать отчет…

Январь, год восемнадцатый…

Три сотни регулярных

на пять

казацких

шашек…

Нашел в архивах:

«Расстрелян за вооруженное сопротивление румынским войскам…

Население же Муравлевки-Дирекю в назидание перепорото плетьми»…

Безбоязненно, красиво, стремительно -

жил прадед Давыд –

атаман станицы Муравлянки –

казак-муравель…

Перша наша Козацька Рада. Повертаючись з Муравльовки (а тоді було два шляхи: 1. Вночі на потяг до станції Дзінілор й вранці в Білгороді-Дністровському, далі в обід – автобусом в Адамівку. 2. Вночі на транзитний автобус Суворове-Одеса й вранці в Білгороді-Дністровському, далі автобусом в Адамівку), я розговорився в автобусі на Адамівку із Гуцаном Валерієм; розповів йому про Покрову в Муравльовці, про некрасівських, київських, івангородських козаків; про відозву Генеральної канцелярії. Через декілька днів він до мене приїхав із Гончаровим Віктором. Ми тоді довго розмовляли (засідання відбувалося у мене в гаражі), пили молоде вино «Магарач», їли хліб із бринзою… й вирішили створити козацький осередок. Розподілили ролі: Гуцан В. невдовзі міняв постійну роботу в автопарці в місті на підприємницькі харчі, мав змогу вільно пересуватись й взяв на себе обов’язок зв’язатися із київськими (або, якщо вони є, одеськими) козаками; Гончаров В., що знав більшість працівників колгоспу, повинен був «залучати до справи тих, хто співчуває козацтву»; я повинен був відпрацювати програмний документ нашого осередку. Жорсткі строки ми не встановлювали; кожен працював в охотку…

Тоді ж козак Тимофєєв почав працювати над Скасками Казака-Некрасовца.

5. ЛИСТОПАД 1990- КВІТЕНЬ 1991. СКАСКИ КАЗАКА-НЕКРАСОВЦА.

Важливою віхою став референдум. Намагаючись обмежитися косметичними змінами, противники реформ добилися того, щоб на референдум питання про майбутню долю країни було винесене в такому формулюванні: «Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?» Український парламент вирішив занести до бюлетенів додаткове питання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» На перше питання «так» відповіли більше 70%, на друге більше 80% громадян, що взяли участь у референдумі.

В Донбасі знову вибухає страйк; заворушення прокотилися по країні, у ході яких висувалися як економічні, так і політичні вимоги.

Заворушення сприяли активізації президента СРСР. М.Горбачов провів у Ново-Огарьово (під Москвою) зустріч з керівниками РСФСР, України, Білорусії, Узбекистану, Казахстану, Азербайджану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменистану, яка стала спробою спільного пошуку компромісної формули нового Союзного Договору. Але центр не встигав за подіями…

Гуцан В. десь навесні встановив зв’язки із одеськими козаками – Костянтином Янченком, Ігорем Власюком, Іваном Кобилкою, В’ячеславом Лашкевичем, Леонідом Безклубим, Леонідом Тимчуком, Сергієм Івашовим, Володимиром Насипайко (отаман – Леонід Безклубий)…

СКАСКИ КАЗАКА-НЕКРАСОВЦА

Народ желает казаками быть…

Девиз казаков: честь, слава, верность, православие; любовь к Отечеству и – целомудрие.

Как жили и должны жить казаки, возрожденные к свету и счастью? Точно так же, как преодолевать пропасть по тонкому качающемуся канату – БЕЗБОЯЗНЕННО, КРАСИВО, СТРЕМИТЕЛЬНО И – ЭЛЕГАНТНО.

В чем тайна казачества? В богатырской силе. Вдохновенной стихийной жажде вольносты и красоты. И удивительной непогрешимой уверенности в том, что у казаков – все красиво. Песни. Танцы. Одежда. Походка, еле касающаяся земли. Конь. Его убранство. Посадка в седле – небрежная, свидетельство высокого искусства всадника, цепкая, нападающая. Звон шпор, вкрадчивый, стремительно-соблазнительный. Гордый орлиный взгляд. Фуражечка, на голове чудом держащаяся, заломленная набекрень, из-под которой вьется чубчик кучерявый, развеваясь, вьется по ветру. Что не казачье – то некрасиво. Свирепая жестокость к недругам и святая нежность ко всему сущему. Неизбывная память об ушедших, любовь к Отечеству и беспрекословное послушание старшим. Гонимые, преследуемые всеми царями и всеми пришельцами с Востока, Юга и Запада, но не покоряющиеся. Правдивые, отчаянно храбрые и терпимые ко всем религиям и нациям. Красота. Удаль. Мощь. Христианство. Вера в воскресение из мертвых – вот вдохновляющая сила казаков. Ничего подобного история не знала. Казачество – это рыцарская элита человечества. Оно могло народиться только в казачьем крае, колыбели и спасителе всех народов мира.

Казачий быт исторически слагался под впечатлением троякого рода условий – военной обстановки, хозяйственной деятельности и семейно-общественного уклада. Каждая из этих групп явлений имела определенное значение и свои особенности. Война требовала разрушений и жертв, хозяйство - производительного труда и экономического роста, а семейно-общественные формы жизни – духовного творчества и общественных устоев. Казак попеременно был то воином и жертвою, то рабочим и хозяином, то семьянином и общественным деятелем.

СКАСКА 1. КОНДРАТИЙ БУЛАВИН.

Отряд под командованием князя Юрия Долгорукого прибыл на Дон для поимки и возвращения прежним хозяевам беглых крестьян. Но ведь с «Дона выдачи нет!» Казаки строжайше блюли этот закон и чуточку даже бравировали им: ты, мол, царь-государь, правь в Белокаменной, а мы, казаки, - на вольном Дону. Свободные. Дерзкие. Весельчаки. Задиры. Гордящиеся отчаянной храбростью своей. И недовольство царскими притеснениями среди казаков накапливалось давно, но непосредственным толчком к восстанию послужило деяние высокопоставленного карателя, который приказывал «провинившиеся» станицы выжигать огнем, бить казаков кнутом, резать губы и носы… Казаки возмутились и подняли бунт, который возглавил атаман станицы Бахмутской сорокасемилетний Кондратий Булавин. Во все концы Войска Донского он разослал «прелестные письма», призывая «атаманов-молодцов, дорожных охотников, воров и разбойников с ним погулять, по чисту полю красно походить, сладко попить и поесть, на добрых конях поездить». 9 октября 1707 года у реки Айдары в Шульгинском городке Булавин со своими «атаманами-молодцами» окружил царский карательный отряд и полностью уничтожил. А самого князя Юрия Долгорукого затолкал в мешок и бросил в воду. Но вскоре тут же, на реке Айдаре, Булавин потерпел поражение от войск атамана Войска Донского Лукьяна Максимова. Булавин скрылся в Запорожской Сечи, откуда с весны 1708 года начал организовывать новые отряды голытьбы для похода на Дон. 1 мая захватил Черкасск, предал смерти атамана Лукьяна Максимова и пять приближенных старшин. 9 мая на Круге Булавин избран войсковым атаманом. А 7 июля богатые казаки во главе с атаманом Ильей Зерщиковым напали на курень, где находился Булавин, захватили и убили его. Петр І послал на подавление восстания князя Василия Долгорукого (родного брата Юрия) с таким наказом: «Жечь городки без остатку, а людей рубить, и заводчиков на колеса и колья, ибо сия сарынь кроме жесточе не может быть унята». 7 тысяч казаков было уничтожено. Много дней и ночей по Дону плыли виселицы с казненными казаками…

СКАСКА 2. ИГНАТ-КАЗАКИ.

Предки некрасовцев – донские казаки принимали активное участие в булавинском восстании. И после того как сам К.А.Булавин был убит, антифеодальная борьба крепостных крестьян, работных людей и голутвенного (бедного) казачества не прекратилась. Ею руководил бывший атаман Есауловской станицы Игнат Федорович Некрасов. В конце 1708 года карательные войска под командованием князя В.В.Долгорукого нанесли поражение восставшим. Чтобы спасти людей от поголовного уничтожения, Игнат Некраса увел булавинцев на Кубань (до 1774 года Кубань была под властью турок – Крымское ханство) - 15 тысяч воинов, а с семьями 65-70 тысяч человек.

Слава о храбрых степных рыцарях, казаках, в то время была известна далеко за пределами Дона и Днепра. Среди природных воинов тюркских и монгольских племен, населявших юг нынешних России и Украины, Крым и Кавказ, имя казака было окружено легендой. Крымские татары хорошо знали казаков – часто с ними воевали, но и часто были кунаками, и когда Некраса с горстью своих соратников, отбиваясь от многочисленной армии Долгорукого, вошел в пределы Крымского ханства, то был встречен с почестями.

Казакам отвели лучшие земли по Кубани. Барон Тотт: «Эта нация эмигрировала из России и жила на Кубани. Ее возглавлял некий Игнат, более дороживший своей бородой, чем свободой. Он ушел к хану со своей многочисленной свитой, чтобы избежать жестокостей Петра Первого. Татары находили сходство в словах: инат – настойчивый, упрямый по-татарски и Игнат – христианское имя, откуда и получилось прозвище Игнат-Казак, так за ними и оставшееся. Казаки сохранили христианство, а их знамена были украшены крестами. Они ели свинину и возили в поход засушенные окорока и всюду их выставляли, чтобы наглядно подчеркнуть магометанам, что они своей вере не изменили».

СКАСКА 3. МЫ ЦАРЯ ПЕРЕЖИЛИ.

Мы, некрасовцы, много горя видели. А наши предки, не приведи Господь, сколько натерпелись от царизма. Царица Катярина свое войско посылала разорять наши станицы. Сколько годов ее полковники розоряли да убивали нас, некрасовцев! Нельзя было больше оставатися. Вот и надумали уходить. А тут войско царицы окружило нас. Собрат ночью військо Игнат да повел всех. Уходили молчком, никто не гутарил, слова громко сказать не смел. Женщины, дети, старики под охраной, кто вброд, кто на каюках через плавни и Кубань шли. Шли так-то до Черного моря, по плавням, камышам, а следом за казаками шло войско царицы. Ночью огня не жгли, чтоб не могли заметить казакох войска Катярины. Если дите какое заплачет, то матери приказывали бросить дите в воду. Женщины не хотели того делать, закрывали рты младенцам, а они задыхались, умирали, так мертвых младенцех и несли с собой. Были такие женщины, которые не топили своих детей и не закрывали рты младенцам, когда они кричали, так таких женщин топили с детьми, чтобы не выдать криком наших. Много народу потопло в плавнях Кубани. Что поделаешь?! Нельзя было выдавать всех из-за младенца. Царица тогда побила б все наше Войско Кубанское. Многие матери с ума сошли, когда детей бросали в воду и топили. Пришли наши на Черное море, тут корабли Игнат приготовил. Сели на корабли, побегли по морю. Тогда все войско проклятие послало царице. А пуще казакох женщины Катярину и ее мужа – царя Ероху проклинали. Все землю прикусили – клятву дали, чтоб не возвертаться в Расею до царя и цариц.

На море наших шторма застигла. Много народа погибло. Кто пошел за Игнатом-сударем, тот живой остался. А кто за его братьями – все погибли. А мы – царя вот пережили, потому что наши предки держались Игнатия Некрасы.

СКАСКА 4. КРУГ.

На майдане управление было свое, так повелось от Игната. Всему голова – Круг. На Круг ходили все казаки. Исполнится парню 18 годов – он казак, должон ходить на Круг. Сходятся все казаки. Первым приходит атаман, за ним – старики, а потом казаки. Атаман посреди майдана сидит на стуле, старики вокруг него на скамеечках. Женатые казаки становятся в круг наперед, а за ними бурлаки, а за бурлаками женщины. Женщины тоже ходили на круг, только они дела не решали. Круг выбирал войскового атамана, есаула на один год. Выберут их, они правят станицей, а чтоб решать какое дело, атаман без Круга не мог. Идут казаки в поход – собирается Круг, на нем выбирают походного атамана, полковников, есаула и другие чины. Походным атаманом, полковником избирался казак, когда ему исполнится 40 лет, а есаулом – в 30 лет мог быть казак. В войсковые атаманы моложе 50 лет не выбирали. Атаман без Круга ничего не делал. Приговорит круг, атаман исполняет. Круг собрать мог только атаман, без его слова никто не имел «правов» кликать на Круг. Вот только если атаман Войска поступил не по совести, не по закону, изменил слову Игната, тогда любой казак мог собрать Круг. Такой Круг назывался «Игнатовым кругом» (Кругом справедливого суда над атаманом), на нем учили атамана, а могли и сверзить его. Вдарит казак в колокол, соберутся казаки, женщины – все прибегали на такой Круг и атамана приводили. Какой казак в колокол звонил, выходил посередь Круга и гутарил, что атаман завет нарушил или измену учинил Войску. Выслухают его, а потом Круг шуметь начинает, кричат разное на атамана, ругают его. Выйдет в Круг почтенный старик, спросит: «Атаманы-молодцы, все славное Войско! Виноват атаман?» Все кричат: «Виноват!» - «Что будем делать, атаманы-молодцы?» - «Поучать!» - все кричат и шапки бросают вверх. Тогда старик гутарит: «Аминь!». Скажет так старик, значит, Круг приговорил. После того он подходит до атамана, забирает у него насеку, гутарит: «Круг приговорил поучать тебя, атаман».

Подходят до атамана охочие казаки, разденут его, положат на землю, дадут ему плетей 30, а то и 50 – сколько Круг скажет. После учения атаман должон одеться, поклониться Кругу на все четыре стороны, потом сказать: «Спаси, Христос, что поучили, атаманы-молодцы! Простите меня, господа казаки, неразумного.» Когда Круг прощает, то кричат: «Бог простит! Бог простит! Не греши боле!» Как круг простит, тот старик, что отбирал насеку, возвернет ее атаману. Возьмет атаман насеку, тут все казаки, что на Кругу бывают, валятся ему в ноги, просят: «Прости нас, господин атаман, что поучали». Атаман всегда должон отвечать: «Бог простит! Бог простит!” Не ответит так – его еще раз Круг учить будет. После учения атаман правит Кругом. Другой раз он не станет неправду делать, а сделает – его поучат да сверзят. А то еще Круг может и не простить.

А непрощенного Кругом мог убить каждый, потому что он бунтовщик, идет супротив Войска, заветов Игната. Вперед всего на Кругу решали войсковое дело. Ну, к примеру, куда поедут казаки рыбу ловить, сколько Войско должно платить налога, какого старика поставить учителем, дьяком или в попы, кому из сирот помочь. Как Круг все дела Войска решит, тогда начинают слушать жалобы, суд творить. Есаул докладывает Кругу, в чем провинился казак или казачка. Атаман после есаула спрашивает: «Атаманы-молодцы, как рассудите дело? – Называет по имени-отчеству виноватого. – Наказывать или простить?» Когда Круг посчитает виноватым, так кричат: «Наказать!», «Поучить!». А если Круг признает невиноватым или вина малая, то кричат: «Простить!», «Помиловать!» Виноватого учат. Малая вина – плетей десять, двадцать. Скажут старики, сколько плетей, есаул докладывает Кругу. Примет Круг, тогда виноватого наказывают. Бьют охотники, атаман смотрит, чтобы били все по праву, по одному месту два удара не делали, а то можно покалечить казака. За большую повинность по 50, а то и по 100 плетей давали. По стольку давали за измену мужа жене. Дадут 100 ударов, перенесет, так живой будет. За измену жены, ее «в куль, да в воду». За большее преступление перед Войском, ну, к примеру, убил кто кого, такого убивали без суда. А кто хотел убить, с ножом бросался, такого на месте артельно били. Выживет – на Круг ведут. Приведут, Круг его выдает тому, на кого он покушение делал. Обиженный, бывало, привяжет виноватого за свой палец ниткой и домой ведет. Оборвет виноватый нитку, его бьют все до смерти. Кому головой выдают, он хозяин: хочет – простит, хочет – убьет виновного. Что хочет, то и делает. Приведет домой, нитку привяжет до забора, а сам уходит в хату. В это время приходят родные виноватого. Они несут подарки, вино, разное угощение, просят, молят, уговаривают обиженного. Ну, он долго не соглашается, а потом прощает. Простит, тогда виноватый такой же казак, как все, его пальцем никто не тронет. А кто украл у кого что, его за такое дело плетьми до смерти бьют.

СКАСКА. 5. СМЕРТЬ ИГНАТА.

Гутарили люди, что царица Катярина хотела замуж пойти за Игната Федоровича Некрасу, а он не хотел ее за себя брать. Катярина-то была царицей, а Игнат – атаманом. Разных мнений они были. Игнату не понравилось, что Катярина народ притесняла, казакох казнила, жить на Дону не разрешала людям, что от притеснений бежали, за веру тоже притеснение делала. А Катярине не нравилось, что Игнат-сударь автономию держит, людей до себя принимает. Вот раз на пиру царица гутарит Игнату: «Не возьмешь меня замуж – я на тебя войной пойду!» Игнат утешил ее, а себе на уме держит другое мнение. Призвал он до себя казакох, что за ними шли, да сказал: «Кто со мной, тот и мой!» Казаки слово дали. Тогда он им приказ дал: «Готовьтесь!» Катярина на радостях, что Игнат утешил ее, созвала пир. Ну, пир идет. Все пьют, гуляют. Игнат царицу поит. Кончился пир.

Некраса остался с царицей вдвох. Уложил ее спать, а сам казакох призвал, спрашивает их: «Готовы?» - «Готовы», - отвечают казаки. – «Раз готовы, пойдем на Кубань». Утром встала Катярина, пытает: «А когда венчаться будем?» - «Не будем венчаться, - отвечает Некраса. – Не могу свое мнение менять. Слово казакам дал». – «Не будешь?» - «Нет!» - «Воевать будем!»

Началось. Царица войско свое собрала да на Игната пошла. А Игнат Некраса погрузил всех на корабли и побег по Дону. Переправились через Дон, пошел на Кубань. Пришел, а царица следом. Игнат переправился через Кубань. Царица подошла с войском до берега, а Игнат стал на другом. Навели они друг на друга пушки, палят. Сорок дней так-то бились. У царицы войско все прибывает и прибывает. А тут салтан с войском прибег, стал на границе. Нет хода дальше Игнату на Кубань. Собрал Игнат Круг и спрашивает: «Атаманы-молодцы, что будем делать? Салтан дальше не пускает, а Катярина тоже с войском стоит». Круг зашумел: «Тут останемся!» Остались! Некраса на Лабе крепость построил, станицы. Стали жить. Катярина со своим не уходит, знай палит да палит в казакох через Кубань. Вот Некраса тогда придумал. Зарядил пушку, навел на царицу, встал под пушку. А когда за пушкой человек стоит, думает стрелять, то ругаться нехорошим словом нельзя. Закон такой. Встал Игнат за пушку да заругался: «На вот тебе… мать твою!.. Я тебя сейчас сыму с белого света!..» Сказал да стрельнул. А царица в это время тоже стрельнула. Ядро в Игната-сударя попало и убило его. Не заругайся он, Катярине никогда бы не убить Некрасы, он тайную силу имел. А как заругался, чародейную силу потерял. Забыл об таком деле Игнат-батюшка!»

СКАСКА 6. ЗАПОВЕДИ Г.СКОВОРОДЫ ВЗРАСТИВШЕМУ ЕГО КАЗАЧЕСТВУ.

Сродность к воинству.

«И воином кто рожден, дерзай, вооружайся! С природою скоро научишься! Защищай земледельчество и купечество от внутренних грабителей и внешних неприятелей. Тут твое счастие и увеселение. Береги звание, как око. Что слаще природному воину, как воинское дело? Закалывать обиду, защищать страждущую и безоружную невинность, заступать общества основание – правду – сей есть его пресладкий завтрак, обед и ужин. Не бойся: с Богом легко тебе будет нести голод, жажду, холод, жар, бессонницу, кровокаплющие раны и самый страх смертный и гораздо легче, нежели без него, противное ему, да уразумеешь, сколь сильная природа. Сие воинское горе с Богом тебе будет во сто раз приятнее рангов и доходов твоих. Ранг носить может всяк, но дело действительное делает один тот, кто природный. Дело и без ранга дело, но ранг без дела ничто, а дело без Бога. Если ж, звание Божие презрев, пойдешь вслед своих прихотей и посторонних советов, не забудь проститься навек со всем утешением, хотя бы ты схоронился в роге изобилия, и, боясь умереть телом, станешь всеминутно терпеть душевную смерть».

«Не понимаю, к чему иметь меч, если не то сечь, на что он выкован. И не разумею, к чему носить тело, если щадить, на то терять, к чему кто им одет».

«Кто влечет к магниту сталь? Кто устремляет дорожный пламень вверх? Сей есть Бог наш, всеми царствующий и всем все домостоящий».

Сродность к землепашеству.

«Слава Богу! Ты к сему родился затем, что иные к иному; а они рождены к другому потому, что ты к сему. Божие сие царство есть: не спорь же. Прибирайся пахать землю, заготовлять пищу для людей и скотов, водить стада или пчел, или что твой Господь повелит. Не бойся самый в делании твоем труд будет для тебя сладчайший, нежели благовонный воздух, чистые вод потоки, птиц пение, нежели и самые трудов твоих плоды. Сего ожидает от тебя отечество твое. Если же не повинуешься Господу, знай¸что грусть загрызет душу твою среди золоченых палат и заплачешь¸ вспомнив поля зеленые. Рано скажешь: «Когда тот день пройдет?..» А вечером скажешь: «Когда тот рассвет будет?..»

«Сие – то есть жить в телесном изобилии, а лишиться душевного утешения, иметь Господа своего, висящего над очагами твоими и не покрывающего, будто гнездо и птенцов своих, но бьющего по сердечным зеницам, как орел оленя, сидящий на рогах его…»

СКАСКА 7. ЧТО ТАКОЕ КАЗАЧЕСТВО?

Что такое казачество, спрашиваешь ты меня, внучек? Просто так, в один миг, не расскажешь… Нет, не только лампасы и лихость, и не алой черкески сукно, что свободными складками льется, серебром отливая и чернью, и на сонце горя газырями… Нет, не крымских барашков папаха, не нагайка с мудреною вязкой, что подчас под горячую руку по спине непокорной гуляет. Не седло с дорогою насечкой и не дедовской шашки каленый, вострый, иссиня-серый клинок, не отцова щербатая пика и не дедов чекмень темно-синий…

Это все – только внешнее, внучек, и не раз оно в жизни менялось, приходя и в веках исчезая… Не пойми меня накривь, голуба, - есть и в этом особая прелесть, и беречь это надо с любовью. Но не в этом вся суть – как в орехе золоченом, что с елки свисает: не одна ведь на нем позолота, ведь ее соскрести и не в шутку; ну, а суть-то в зерне, в сердцевине, в том, что кроется под скорлупою. Так и здесь: соскреби позолоту, загляни-ка на дно, да поглубже, и внимательно, взглядом орлиным, приглянись-ка, родной, к сердцевине. Что ж отыщешь ты в недрах глубоких, что нутро тебе скажет в ответ? А ответит оно тебе словом, словом легким, как сон, как пушинка, но которое трудно дается, разве только трудами да кровью. Это слово – СВОБОДА, за это наши древние пращуры бились и своею соленою кровью напоили ковыльные степи. Вот за чем, за какою заморской, красоты неописанной, Птицей устромлялись на Дикое Поле от жестокого гнета крестьяне, из походов далеких драгуны, из Литвы недовольные шляхтой, от мурзы узкоглазый татарин… Вот за что казаки умирали, заслоняя своею же грудью, а о жизни своей и не мысля… Вот что гнало людей на чужину, где над небом сиял полумесяц, - на турецкую вел на сторонку свое войсько Некрасов Игнатий – за полками полки да обозы, все за той же заморскою Птицей… И еще своим виглядом орлиным ты отыщешь заветное слово – СПРАВЕДЛИВОСТЬ. Не к сердцу ль казачьему приросло оно, слилось, застыло? Произвол – незнакомое слово… СПРАВЕДЛИВО, ПО ПРАВДЕ, ПО-БОЖЬИ – так решали присудом народным, так по совести дело рядили… Против Кривды стеной восставали, поднимался Степан да Кондратий – не за прибыль, не личное благо, а за Правду, за общее дело! Так вставали зловещею тучей… сатанисты, так потом, от стыда заалевшись, с головою, опущенной долу, принимали колючую Правду от Бояна в плененной столице… И хотя уберечь не сумели, передав чужакам на рассправу, но в душе-то казачьей, я верю, заодно были все с Митрофаном…

Слово ВЕРНОСТЬ кровавою нитью пронизало историю нашу. Слово ВЕРНОСТЬ спиною широкой подпирало державные стены. Не отцы ль наши шарили пикой по степям на далеких границах? Не одиннадцать разве дубовых, в медь окованных, было ворот – у князей по далеким границам? Кто держал там бессменную стражу? Русь от ворога оборонял? Верность крепкая, верность до гроба, но… и сами ее ожидали. И уж если вставала щетиной наша грива – так видно недаром…

Це лише деякі Скаски. Взагалі їх більше…

6. ТРАВЕНЬ 1991. ПРОГРАМНИЙ ДОКУМЕНТ НАШОГО ОСЕРЕДКУ.

Відмова М.Гобачова підтримати проект переходу до ринку, підготовлений комісією Шаталіна-Явлінського, криваві події у Вільнюсі засвідчили наростаючу схильність горбачовського керівництва до союзу з консерваторами. На ІV з’їзді народних депутатів СРСР намітився поворот від демократії до політики «міцної руки». Команду Горбачова покинули Е.Шеварнадзе та О.Яковлев. Ускладнила ситуацію заміна Голови Ради Міністрів СРСР М.Рижкова на прем’єр-міністра В.Павлова. Спад виробництва, темпи грошової емісії посилювали соціальне напруження в суспільстві. На тлі тотального спаду основних економічних показників зростають грошові доходи населення України. Проте їх поглинала інфляція.

Петро Чернишук передав нам Програму, Звернення Українського Чорноморського козацтва та адресу офісу одеських козаків (отаман – Л.Безклубий).

Збори Чорноморського козацького товариства проходили тоді кожний четвер о 19.00 за адресою – м.Одеса, вул.Пастера 9, Український театр (в приміщенні театру ляльок), товариство Української мови «Південна громада». В Одесу декілька разів їздив я, декілька разів – Гуцан В.

ПРОГРАМА-ЗВЕРНЕННЯ

УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА

27.04.1991

Одесити, будьте хазяями – Українським народом, а не «унікальною общностю». Унікальною тільки тим, що її унікально мордують «вітці міста» (отцы города) в усі віки.

1. Україні – таможню, власні гроші, свою армію – негайно!

2. Уряд – який би рішуче відстоював інтереси трудящої інтелігенції, селянства, робітників, армії трудящих.

3. Вибори в трудових колективах, серед фермерства та в інших установах, обранням виборщиків, а не в «номенклатурно-торгашеских» округах злодійської партдиректорії. Скрізь по Україні старий менеджмент повинен бути змінений. Геть партноменклатурно-пікейні жилети!

4. Згідно козацького Звичаю – зброю трудовим сім’ям, як віковічну українську традицію, запозичену пізніше іншими народами. Як гарантія проти сучасного та майбутнього тоталітаризму.

5. Козацтво за конституційний контроль народної конституції України, а не за владу. І присягне тільки їй, а не уряду. Конституції єдиної, незалежної України – бути!

6. Негайний 4-ох річний мораторій на будь-яке переселення Москвою людей на Україну.

7. Геть антинародний закон на підвищення цін! Все майно, земля негайно рівноакцієво, без викупу – народу. Народу, який є незалежно від національності, народом України.

8. Все, що номенклатура монополією торгівлі хапонула за останні 5 років у нас – повернути дітям з дитбудинків, чорнобильцям, інвалідам, престарілим, шахтарським сім’ям, дітям одиноких матерів.

9. Люд сам, як власник, повинен вирішувати, як йому хазяйнувати. Артільно з конкурсним пери одичним переобранням менеджменту, чи осібно (фермерські сім’ї).

Геть 100% держзамовлення! Гроші трударю, а не посереднику!

Ринок трударям-власникам!

Єднайтеся в козацтві. Захищайте власність від злодіїв. Беріть тим самим Україну під захист. Не давайте поширюватися геноциду, спрямованому на знищення українства на своїй власній землі.

Захистить майбутнє дітей наших, козаки! Воля, а чи смерть!

Од козацтва рукою наказний Л.Безклубий.

ПРОГРАМА УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА. ПРОЕКТ

(Одещина, Південь України, в розвиток Декларації незалежної й єдиної України) 01.05.1991

1. Створювати козацькі громади по селах-станицях Чорноморського козацтва (паланки) потягом люду, ту землю плекаючих та на ній живущих.

2. Козак, праця його, й заступництво землі тієї, здобутку рук його – захищається волею його, козацькою волею гордої й незалежної людини.

3. Козацтво має на меті вирішувати сходом-колом відвід землі, контролювати угіддя мисливські, зони відпочинку. Бази на їх територіях мають обслуговувати їх і дітей їхніх, чи бути закриті.

4. Підприємства на територіях козацьких паланок мають надавати кошти в станичну Раду на відшкодування забрудненості земель.

5. Разом із Загальноукраїнським козацтвом добиватись відновлення права мати сім’ям козаків, які увійшли в реєстр паланковий – зброю. Як паланка, що входить до Українського Чорноморського козацтва.

6. Кольори козацького строю (одягу) на свята, згідно запорізько-чорноморської традиції – чорно-жовті.

7. Боротися проти московсько-обласного 100% держзамовлення.

8. Протистояти порушенню мораторію на заселення Півдня України в межах своєї паланки неукраїнськими сім’ями. Не створювати тим самим міжнаціонального напруження в умовах продовжуючого неправого перерозподілу власності Українського народу.

9. Вважати всіх, хто прописаний на Україні, незалежно від національності, оборонцем майна України та її громадянином.

10. Розвивати підсобні підприємства приватно-козацького чи артільного рівнопаєвого козацького господарювання з перевиборністю періодично адміністрації артілі на конкурсній основі.

11. Самим, спираючись на міське козацтво, переробляти й реалізувати продукцію по договірним цінам.

12. Виходити на спільні підприємства, підсобні з трудовими колективами, де є робочий контроль.

13. Збирати бібліотеку історії козацтва в своїй паланці.

14. Засновувати літні оздоровчі козацькі військово-трудові табори-Січі для молоді, спільно з городовим Чорноморським козацтвом, з метою відродження традицій і духовності українського козацтва. Козака гордої непокори совісті од повоювання основи майбутньої здорової козацької сім’ї та громади в паланці.

15. Створювати козацькі музеї історії села-станиці та його побуту.

16. Започаткувати духовно-хазяйські зв’язки з іншими успішно діючими козацькими господарствами.

17. Створити при паланках ансамбль хорунжих-джур, які опанували б кінний стрій та його бойову традицію «Гопак» (вольтажировка бою біля возів), старовинний національний рукопаш козаків українських «Спас», двоголосий козацький спів й малиб, виїзд на представництво та на свято гостей вшановувати згідно звичаю.

18. Виходити на регіональні державно-хазяйські рівні з метою повноцінного функціонування козацької громади.

19. Боротися проти приниження українства на півдні та фактичного перетворення його на людсько-сировинний придаток зонально-номенклатурного менеджменту прозахідно-східної орієнтації московського центру.

20. Відновити кургани, заборонивши розкопки. Поставити, як колись, фігури Землі-Матері України з заповітним стосом в руках. Впорядкувати занедбані козацькі могили на старих кладовищах сіл-станиць.

На своїй землі є один тільки гріх – робити зле добрим людям та бути бідним.

Нехай сприяє та хранить нас Покрова пресвятої Богородиці, заступниця козацька. Множить зусилля Братства нашого, овіяні тисячолітнім звичаєм народу України.

Наказний отаман Л.Безклубий (помер 27.01.2008)

Друга наша Козацька Рада. Програмний документ нашого осередку був готовий вже в середині травня. Ми – три В (Тимофєєв В., Гончаров В., Гуцан В.) зібралися у мене, щоб обговорити текст. Відразу ж домовилися, що наступне засідання проведемо в Авидівці у Гончарова В. (й далі – по черзі – Адамівка, Авидівка, Благодатне). Програмний документ – так сказано: це був рукопис з двох сторінок, у якому засвідчені мета існування нашого осередку, завдання, які ми переслідуємо в нашій козацькій діяльності й методи цієї діяльності; вказані були напрямки роботи й додавалися декілька пунктів заходів.

ПРОГРАМНИЙ ДОКУМЕНТ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

1

Мета

існування

Адамівського

козацького

осередку.

Відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів козаків.

2

Завдання,

які

переслідує

Адамівський

козацький

осередок

в своїй

діяльності.

Методи

діяльності.

1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального суспільства.

2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді.

3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї – історичній батьківщині Чорноморського (Кубанського) козацтва.

4. Створення Січей як осередків розвитку козацьких форм господарства та таборового вишколу молоді.

5. Охорона та захист навколишнього середовища.

Методи:

Використання технологій козацького навчання і виховання, які спрямовані на пробудження козацького світосприймання. Надання допомоги в опрацюванні і організації власної системи зміцнення здоров’я.

Створення умов з метою утвердження гідності особистості козака та козачки.

Застосування технологій козацької етнознавчої роботи.

Ознайомлення з архівними матеріалами, вивчення стародруків; організація дослідницьких пошуків.

Формування готовності козаків до захисту держави.

Надання козаку та козачці наукової і методичної допомоги в справі організації самонавчання, самоосвіти, самовиховання, у формуванні козацьких поглядів, переконань та ідеалів.

3

Напрямки

роботи та

заходи.

1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя козаків козацької системи здоровя.

2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю козаків.

3.Козацький родовід. Вивчення козаками свого родоводу.

4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій.

5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань.

6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія).

7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи козацького осередку основ козацького самоврядування (осучаснених).

[2]

7. ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 1991. РЕСПУБЛІКАНСЬКА ЕКСПЕДИЦІЯ.

В Києві відбувся Установчий з’їзд Всеукраїнської організації солідарності трудящих (ВОСТ), на якому, поряд з економічними, були висунуті й політичні вимоги: вихід України із складу СРСР, розпуск КПРС, припинення урядом УРСР усіх фінансових відрахувань до центру, розпуск Верховної Ради УРСР…

В школу надійшло положення про Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами». На його основі я підготував наказ по школі, ознайомив класоводів, класних керівників, вихователів та учителів й почалася робота…

ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕСПУБЛІКАНСЬКУ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧУ ЕКСПЕДИЦІЮ «КОЗАЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ».

Інформаційний збірник Міністерства народної освіти УРСР, 1991, №12, червень.

В ознаменування 500-річчя українського козацтва Міністерство народної освіти УРСР, Спілка піонерських організацій України, Республіканська станція юних туристів Міністерства народної освіти УРСР та дитяча газета «Перемена» оголошують Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами», яка буде проходити в рамках руху учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків».

Мета і основні завдання експедиції.

Республіканська туристсько-краєзнавча експедиція «Козацькими шляхами» проводиться з метою активізації краєзнавчої роботи серед школярів та учнівської молоді в республіці; залученні піонерських та інших об’єднань дітей та учнівської молоді до вивчення історичного минулого українського народу; виховання в учнів патріотичних та інтернаціональних почуттів; виявлення та пропагування пам’яток, пов’язаних з історією українського козацтва.

Час і місце проведення.

Експедиція триває з березня 1991 року по березень 1992 року. Туристські походи та подорожі, інші пошукові заходи проводяться на території України та за її межами

Учасники.

До участі в експедиції запрошуються учні, загони, дитячі та юнацькі об’єднання, котрі щиро зацікавлені в дослідженні та вивченні козацької спадщини. Пошукові похідні групи утворюються в загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, позашкільних установах, піонерських, інших дитячих та юнацьких організаціях.

Маршрути експедиції.

Маршрут «Сторінки козацької слави».

Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

Маршрут «Побут та традиції козацтва».

Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

Маршрут «Козацькі забави».

Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?

На ці та інші питання учасники експедиції знайдуть відповіді під час своєї пошукової діяльності.

Ідучи маршрутами експедиції, учасники проводять походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; самостійно розробляють і описують туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; обстежують історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); збирають усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; записують самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків; вивчають історію створення літературних, художніх творів про козаків.

Підведення підсумків і нагородження.

Матеріали пошукової діяльності експедиційних загонів поповнюють експозиції шкільних або місцевих краєзнавчих музеїв, сприяють створенню нових експозицій.

Для підведення підсумків участі у туристсько-краєзнавчій експедиції в редакцію республіканської газети «Перемена» надсилаються донесення про виконану роботу. Звіти та донесення пишуться у довільній формі, по можливості ілюструються малюнками, фотографіями. Звіти приймаються до 1 квітня 1992 року.

На основі звітів та донесень підводяться підсумки і визначаються групи-переможці.

Переможці нагороджуються безкоштовними путівками в Республіканський табір юних туристів (Закарпатська область) влітку 1992 року, грамотами Міністерства народної освіти УРСР та дипломами Республіканської станції юних туристів Міністерства народної освіти УРСР.

Представники загонів, що взяли найбільш активну участь в експедиції, будуть запрошені Спілкою піонерських організацій України до участі у підсумковому зборі на легендарній Хортиці влітку 1992 року.

Організаційне та методичне керівництво експедиції здійснюють міські, обласні та Республіканська станція юних туристів.

НАКАЗ №47

по Адамівській восьмирічній школі

від 12 червня 1991 року

«Про участь колективу школи в Республіканській туристсько-краєзнавчій експедиції «Козацькими шляхами»

«Згідно Положення про Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами»

НАКАЗУЮ:

1. В ознаменування 500-річчя українського козацтва колективу школи взяти активну участь у Республіканській туристсько-краєзнавчій експедиції «Козацькими шляхами», яка проходить в рамках руху учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків» та направлена на активізацію краєзнавчої роботи серед школярів та учнівської молоді в республіці; залучення піонерських та інших об’єднань дітей та учнівської молоді до вивчення історичного минулого українського народу; виховання в учнів патріотичних та інтернаціональних почуттів; виявлення та пропагування пам’яток, пов’язаних з історією українського козацтва.

2. Заступнику директора школи з навчально-виховної роботи Лавриненко П.М. розробити та затвердити основні заходи - пошукова діяльність: походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків.

3. Затвердити перелік основних маршрутів експедиції:

А. «Сторінки козацької слави» - загін 8 класу. Відповідальний – класний керівник.

Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

Б. «Побут та традиції козацтва» - загін 7 класу. Відповідальний – класний керівник.

Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

В. «Козацькі забави» - загін 6 класу. Відповідальний класний керівник.

Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?

4. Експедицію завершити 1 березня 1992 року. Звіти загони здають до 10 березня 1992 року заступнику директора з навчально-виховної роботи.

5. Підсумковий звіт заступником директора з навчально-виховної роботи здається в редакцію республіканської газети «Перемена» до 1 квітня 1991 року.

Директор школи В.Я.Тимофєєв».[3]

Гуцан В. привіз з Одеси Статут УЧПГК (отаман – Л.Безклубий). Назву УЧК одеські козаки змінили на УЧПГК. Ми почали працювати над статутом нашого осередку.

СТАТУТ УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО

ПОДУНАЙ-ГУЛЯЙПІЛЬСЬКОГО КОЗАЦТВА (ТОВАРИСТВА)

в м. Одесі та Одеській області

1. Головні засади.

1.1. Українське Чорноморське Подунай-Гуляйпільське козацтво в м. Одесі та в Одеській області (далі – УЧПГК, або Товариство) є добровільною, самодіяльною, самоконтрольованою регіональною громадською організацією, яка реалізує громадсько-культурні, національні та економічні права і свободи її членів.

1.2. УЧПГК є спадкоємцем Чорноморського козацького війська-лицарського ордену, що існував протягом 1787-1791 років у Північно-Західному Причорномор’ї України і спирається на пракозацькі традиції, започатковані з 1245 року.

Товариство у своїй діяльності керується Звичаєм українського козацтва, що викладено у цьому Статуті, законодавством УССР та, враховуючи міжнародні правові норми, демократичний напрямок котрим, свого часу дав Звичай українського запорізького козацтва, скупи Вкраїнської.

1.3. УЧПГК має на меті відродження традицій і духу українського козацтва серед українства Одеси, Одеської області та Півдня України, сприяння національному відродженню України, виховання національної гідності у юнацтва, відновлення суверенітету України.

1.4. Для реалізації поставленої мети і виконання своїх завдань УЧАГК, як юридична особа, здійснює історично-пошукову, культурно-просвітню, господарсько-виробничу, виробничу, видавничу та іншу діяльність.

2. Будова Товариства.

2.1. Головною управою УЧПГК є Козацьке Коло, яке збирається раз на рік, обирає Старшинську (Малу) Раду та дає наказ отаманові на період обрання. Мала Рада продовж року є виконавчим і розпорядчим органом Товариства і збирається не рідше разу на тиждень.

2.2.1. До Малої Ради входять: отаман, військовий осавул, суддя, писар, підскарбій та хорунжий. Обираються на рік, 22 грудня. Отаман ні за яких обставин не може бути обраний на наступний термін, навіть незначним старшиною Тільки через рік Звичай дозволяє те чинити. Дозволяється використовувати бувшу старшину радниками (військовими товаришами). Одмовитися від того вони не можуть.

2.2.2. Отаман та підскарбій відають фінансовими справами УЧПГК, а решта Малої Ради, згідно Звичаю, контролює цю їхню діяльність (тобто є ревізійною комісією Товариства). За річний стан фінансів Мала Рада (старшина) звітує перед Козацьким Колом.

2.2.3. З окремих питань, посеред року, може бути скликана Загальна Рада за ініціативним звертанням 10 чоловік Товариства (не має значення, козаків, кандидатів чи джур) до Старшинської Ради. Старшина не має права відмовити у скликанні Загальної Ради.

Рекомендації Загальної Ради для Старшинської не є обов’язковими, але старшина несе відповідальність перед Колом за дії, чинені після Загальної Ради.

Все майно Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва є власністю у рівній мірі всіх членів (козаків) УЧПГК згідно Реєстру, незалежно від терміну освячення на козака.

2.3. Товариство поділяється на Паланки. До Товариства можуть бути долучені Паланки на правах автономії.

3. Членство у Товаристві. Права та обов’язки членів УЧПГК.

3.1. Чоловіки з 18 років, які проживають на Півдні України, поділяють головні засади Статуту, додержуються козацького Звичаю, та юнаки з 16,5 років, - можуть стати членами (козаками) Товариства після півторарічного випробувального терміну, а до того перші є кандидатами, а другі – джурами.

3.2. Висвячення на козаків відбувається під час Кола. По тому прізвище козака заноситься до Реєстру. До числа кандидатів та джур УЧПГК зараховує отаман. Справами кандидатів відає військовий осавул, а юнацтва – хорунжий. Отаман своїм рішенням представляє кандидатів та джур до посвяти в козаки.

Діти та дружина козака, після посвяти його та занесення в Реєстр, набувають козацького стану продовж всього часу перебування козака в Товаристві.

3.3. Козаки (члени Товариства) можуть обирати і бути обраними до старшини, можуть претендувати на відповідну частину майна Товариства, а також мають право на «Привілей козацького родоводу».

3.4. Кандидати в козаки (неповнолітні) та джури (юнацтво) у рівній мірі з козаками користуються усім майном Товариства, мають рівне з козаками право приймати участь в усій діяльності УЧПГК і рівне право голосу при виборах старшини та розв’язанні інших питань.

Кандидати та джури не мають права бути обраними до Старшинської ради та претендувати на частку майна Товариства.

3.5. Козаки, кандидати та джури повинні приймати участь у реалізації завдань УЧПГК, а також спілкуватися між собою у козацькому гурті не рідше ніж двічі на тиждень.

3.6. Членство та кандидатство у Товаристві припиняється:

а) за особистим бажанням (чи переривається за потребою);

б) при втраті козацької гідності, несплаті внесків та неспілкуванні з козацькою громадою;

в) при порушенні козацького Звичаю козаком, кандидатом, джурою. Таке питання може бути порушене Характерною Радою, отаманом за розглядом Військового судді перед Загальною Радою.

Питання про припинення (чи перерву) членства, а також про відшкодування частки майна козакові, що залишає Товариство також вирішується Загальною Радою.

3.7. Може бути обрана Характерна Рада (стариків), яка за порушення Звичаю скасовує отамана (Чорною Радою) будь-коли подовж року.

4. Деякі повноваження органів УЧПГК. Порядок зміни та доповнень Статуту.

4.1. До повноважень Загальної Ради входить розгляд пропозицій Малої Ради, зокрема про дообрання чи переобрання одного із старшин.

4.2. Мала Рада приймає рішення за згодою, керуючись наказом Кола отаману на рік, данім козацьким Звичаєм, власним сумлінням, здоровим глуздом та чинним Статутом.

При незгоді вирішальне слово за отаманом, як чинником делегованої волі Кола.

4.3. Зміна, або доповнення Статуту можуть бути схвалені лише Колом. Чинний Статут приймається Загальною Радою.

Коло веде козак, що заслугував шану і довір’я на протязі року й обраний на те дійство на початку Кола.

Старшина, що переобирається, своїх повноважень на Колі вже не має, а також позбавляється права голосу на цьому Колі.

4.4. Отаман на період його повноважень (протягом року) є законним представником УЧПГК і виступає від його імені без довіреності.

5. Кошти Товариства.

5.1. Товариство є колективним власником усього свого майна, в тому числі готівкових і безготівкових грошових коштів.

5.2. Кошти Товариства складаються:

- з внесків членів, кандидатів та джур;

- з одрахувань від виробничо-комерційної, видавницької та іншої госпрозрахункової діяльності;

- з пожертвувань від громадян та організацій України, а також іноземних громадян, організацій, фірм.

5.3. Козаки, кандидати та джури сплачують внески щомісячно в розмірі, встановленому Малою Радою на рік. З квітня 1991 року внесок становить 2 карбованці на рік з козака, кандидата, джури.

5.4. Розпорядником коштів Товариства є отаман з підскарбієм. Фінансові операції розпорядники узгоджують із Старшинською Радою.

5.5. У випадку скасування Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва, майно Товариства підлягає розподілові ліквідаційною комісією поміж козаками, незалежно від дня посвяти (занесення в реєстр).

6. Припинення діяльності УЧПГК.

6.1. Діяльність Товариства може бути припинено:

- за рішенням Козацького Кола;

6.2. Офіційна діяльність УЧПГК може бути припинена:

- за Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Схвалений Загальною Радою УЧПГК 27 червня 1991 року.

Юридична адреса УЧПГК (тимчасова) м. Одеса, вул. Пастера 15, Янченко К.А.

8. СЕРПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1991. ПУТЧ.

Влітку до Білгорода-Дністровського завітав голова Дворянського зібрання півдня України світлійший князь Володимир Владиславович Аргутинський-Долгорукий.

За благословенням керівництвом міста (адміністративного - мер В.Артеменко, духовного – благочинний Ф.Абрамов) на засіданні, де зібралися небайдужі до долі Батьківщини люди, було прийнято рішення про заснування Білгород-Дністровського осередку елітарного Благородного зібрання, обрано оргкомітет…

А в цей час в СРСР… Значну загрозу для противників реформ становило призначене на 20 серпня 1991 року підписання нового Союзного Договору, який передбачав федеративні засади державного устрою. За цих обставин вони вирішили вдатися до політичного реваншу, здійснивши 19-21 серпня 1991 року державний переворот. Момент був переломним і це чудово розуміли протидіючі сили. Демократичним силам вдалося не тільки встояти, а й за підтримки народних мас перемогти заколотників. Ці події зумовили суттєві зміни в державному і суспільному житті країни, надзвичайно посиливши відцентрові тенденції в СРСР. За цих умов прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акту про незалежність було цілком закономірним. Зважаючи на обставини, президія Верховної Ради за короткий час прийняла принципово важливі постанови: про департизацію державних органів, установ та організацій; про власність Компартії України та КПРС на території України; про припинення діяльності КПУ. Ці рішення стали свідченням краху перебудови в СРСР, розвалу Радянського Союзу.

…В дні перед початком путчу я доопрацьовував основні документи шкільної організації українських піонерів (Джура), готувався до традиційної серпневої районної та шкільної педагогічних рад…

В день путчу був у школі. Перед початком навчального року, як завжди, підготовка до тарифікації, розподіл донавантаження, прийом на роботу «нових» учителів, господарські турботи. Дивились із завгоспом паркан; біжить Катющева Тамара Валентинівна (учитель математики): «В Москві переворот!». Було морально й фізично погано, розумів – це кінець комуністичному режиму. Що далі?

19 число – це день отримання вчителями зарплатні. Після обіду поїхав в город; отримав на вчителів гроші, привіз в Адамівку, роздав. Тільки й розмов було про ГКЧП…

ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ ПРО КОЗАЦЬКУ ШКОЛУ «ДЖУРА».

«Шаблями наші предки володіли краще, ніж пером, тому в історії згадки про героїчні діяння українців залишили іноземці, але хай краще пишуть вони про наші звитяги, аніж ми про їхні…

  1. Козацька школа. Концепція.

Щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної; від культури споживання до культури творення; від владного творення (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличеного, мудрого. Первинне – це поступ народного (фізичного, душевного, духовного), у нас воно – козацьке; й тому саме в контексті розв’язання глобальних проблем людства, освіти, людини козацьким повинно бути навчання-виховання. Іншими словами, загальноосвітня школа має бути перетворена на таку інституцію, яка б готувала не тільки грамотну, а й культурну, народно зорієнтовану та духовно розвинену людину.

Основним чинником соціальної зрілості особи є зокрема козацька духовність. Найкращі умови для організованого плекання козацької (лицарської) духовності може надати школа й сім’я, далі виробничий колектив та громада.

Основна проблема школи козацької (лицарської) духовності – полягає в тому, щоб за допомогою системи навчально-виховного впливу домогтися відтворення відповідності між теоретичною моделлю виховання козака та її практичним втіленням в життя – формування громадянина-лицаря-козака.

Освітньо-виховний ідеал школи такого типу – особистість козака-лицаря, мудрого і волелюбного громадянина з народною свідомістю, гуманними цінностями, культурою мислення і перспективами духовного самовдосконалення.

Завдання школи такого типу:

1. Народна свідомість як причетність особи до непересічності спільноти козаків-лицарів.

2. Людинолюбна спрямованість і позитивне сприйняття людини людиною (козака козаком).

3. Культура поведінки як кодекс вчинку, еталон нормотворення козака.

4. Духовне життя – як внутрішній розвиток (віра, надія, любов) лицаря.

5. Мудрість козацька як поєднання в особистості народності, здібностей, моралі і духовно-естетичної розвиненості.

Практичне значення школи такого типу – поява саморозвивального зразкового козацького навчально-виховного закладу, який збагатить освітянську ниву досвідом лицарського виховання та стане наочним зразком нової сучасної школи.

  1. Ідеалізація.

Пріоритетним завданням козацької системи виховання є формування в молоді ідеалів – найважливіших компонентів духовності особистості. В сучасних умовах необхідно за ідеал обирати людей, які відстоювали свободу, захищали гідність і честь, по-лицарськи служили рідній батьківщині – були ідеалом лицарського служіння - П.Сагайдачний, І.Сірко, Б.Хмельницький, Т.Шевченко (курінний отаман Петербургського Кошу козацтва), М.Драгоманов, В.Вернадський, М.Грушевський.

Народ споконвіку культував лицарський дух; на лицарських традиціях формувалася еліта нації, яка боролося за свободу народу. Коли в значній частині наших співвітчизників занепадав дух, не вистачало сили волі, бракувало віри в свої сили і можливості перемоги над ворогом, тоді історична необхідність породжувала українське козацтво.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

3. Співвідношення виховання-навчання. Народне (козацьке) виховання.

Наше завдання – відновити історичну козацьку пам'ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя.

Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, найважливіша передумова вирішення основних завдань суспільства, формування кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості.

Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

Козаки створили самобутню і ефективну систему освіти і виховання – козацьку – втілення якої в життя забезпечує виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян.

4. Цикли та напрямки козацького виховання в шкільній організації «Джура».

Цикли

Напрямки

І

Культура тіловиховання

1

Козацька система здоров’я

2

Козацька військова справа

ІІ

Духовна культура

3

Козацький родовід

4

Козацькі традиції

5

Козацька історія та культура

6

Козацька духовність

7

Козацьке самоврядування

5. Основні заходи.

Пошукова діяльність: походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків.

1. «Сторінки козацької слави».

Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

2. «Побут та традиції козацтва».

Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

3. «Козацькі забави».

Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?»[4]

Третя наша Козацька Рада почалася дещо нервово в Авидівці у Гончарова В.: дружина Віктора, вважаючи, що ми прийшли «сообразить на троих», «поперла» на нас; між нею та хазяїном вийшла перепалка й ми перебралися на вулицю. Я зачитав текст положення про дитячу шкільну організацію «Джура» та оголосив проект козацького інформаційного вісника. Прийняли ми їх до виконання троголосно. Вирішили надалі збиратися в Адамівці у школі.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОЗАЦЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІСНИК.

1. Козацький інформаційний вісник Адамівського Козацького Осередку (далі Вісник) – є рукописний (друкований) орган осередку неформальної організації козаків, що мешкають та здійснюють козацьку діяльність на території Адамівської сільської ради. Він являє собою лист аркушу альбомного формату А4 з текстом на обох сторінках.

2. Назва органу:

Козацький інформаційний вісник.

Адамівський Козацький Осередок.

№ 1 ЖОВТЕНЬ 1991

3. Вісник видається нерегулярно (по мірі необхідності), але не рідше одного разу за півріччя.

3. Структура Вісника:

А. Новини Адамівського Козацького Осередку.

Б. Новини козаччини на Одещини, в країні.

В. Новини козаччини за кордоном.

Г. Історія козацтва.

4. Всі члени Адамівського Козацького Осередку повинні хоча би раз в рік надавати матеріали до Вісника для друку.

5. Кошти на виготовлення чергового Вісника беруться з каси Адамівського Козацького Осередку (АКО) у кількості, що визначається редактором Вісника та затверджуються Радою АКО.

Були прийняті Закони «Про громадянство України» (жовтень), «Про державний кордон України» (листопад).

1 грудня відбувся Всеукраїнський референдум. Понад 90% громадян, які взяли в ньому участь, висловилися за незалежність України; водночас було обрано Президента республіки – Л.Кравчука (61% голосів).

Появу на політичній карті світу незалежної України зумовила низка чинників. Зовнішні чинники: поразка соціалістичного табору в «холодній війні», порушення світового балансу сил у зв’язку з розпадом соціалістичної системи; помітне погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР; втрата центром контролю за подіями на місцях; синхронне посилення відцентрових тенденцій у союзних республіках; поразка путчу, тимчасова деморалізація консервативних сил; намагання Росії зберегти домінуючу роль у післяпутчовий період. Внутрішні чинники: існування в Україні системи формально легітимних органів державного управління; бажання київської номенклатури звільнитися з-під опіки центру; певна стабільність українського товарного ринку; активізація націонал-демократичного крила політичних сил республіки; післяпутчеве посилення відцентрових настроїв у суспільній думці; дотримання політичного нейтралітету армійськими формуваннями, небажання правоохоронних органів виступити проти власного народу; багатовікова боротьба народу за створення власної незалежної держави.

На початковому етапі державотворення в Україні перебіг цього процесу значною мірою визначали такі чинники: непідготовленість українського суспільства до державотворчих дій; успадкована від колишнього СРСР деформована структура народногосподарського комплексу; значний, але незбалансований природно-ресурсний потенціал; недосконала організація державної влади в республіці; незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади; певне дистанціювання Заходу після формального визнання незалежності України.

22.12.1991 року в Одесі відбулося Коло Українського Чорноморського козацтва (Громади); отаман – Л.Безклубий. Від Адамівського осередку козацтва були В.Тимофєєв та В.Гуцан. В програмі: 1.Посвята козаків на Святій могилі (Усатове). 2.Коло Української Чорноморської козацької Громади. 3.Покладання квітів на місце поховання козаків-Чорноморців, визволителів міста від турецьких загарбників. 4.Святковий концерт. Новим отаманом УЧПГК обрали В.Лашкевича.

9. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1992. ДЖУРА.

Низкою постанов Верховна Рада затвердила державним гімном мелодію М.Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовте знамено – державним прапором, а тризуб – малим гербом України.

З метою виходу з рубльової зони на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використання.

Розгорнувся процес реструктурування Збройних сил України: зменшення чисельності військ, суттєве скорочення озброєнь.

Продовжувалася розбудова досить стрункої і зваженої системи управління, проте майже з самого початку свого функціонування вона стала давати збої. Механізм влади або ж пробуксовував при прийнятті рішень, або гальмував практику реформування, або не забезпечував належного соціального захисту населення, або самоусувався від керівництва господарськими процесами. Внаслідок цього замість цивілізованого і демократичного розподілу влад виникло двовладдя, а згодом три центри влади – Президент, Верховна Рада та Уряд.

Найслабкішою ланкою в трикутнику протистояння центрів влади був уряд, який не мав достатньої самостійності та свободи дій, але в критичні моменти перетворювався на головного винуватця; ставав своєрідним політичним громовідводом для зняття соціального напруження. Верховна Рада 12 скликання (весна 1990 – весна 1994) за час свого функціонування змінила чотири уряди – В.Масола (травень-жовтень 1990), В.Фокіна (листопад 1990-жовтень 1992), Л.Кучми (жовтень1992-вересень 1993), Л.Кравчука-Ю.Звягільського (вересень 1993-червень 1994).

Жорстке протистояння лягло в основу відносин між Президентом і Верховною Радою. Український парламент, надавши Президентові значні повноваження для практичного державотворення, одразу почав їх обмежувати.

Протистояння Президент – Верховна Рада мало місце не тільки в центрі, а у регіонах, де воно набуло форми конфлікту між місцевими радами та органами місцевої державної адміністрації. Останні були створені навесні 1992 року відповідно до Закону України «Про представника Президента України» та Положення «Про місцеву державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента України. В Білгород-Дністровському районі на цю посаду було призначено М.С.Адирова.

Отже, на початковому етапі державотворення в процесі розбудови та становлення владних структур визріла криза, яка виявилася в низці негативних тенденцій: у цей час не вдалося ефективно і зважено здійснити розподіл владних повноважень; роздвоєність виконавчої гілки влади (Президент – уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала працювати; загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень зумовлювала тотальну безвідповідальність на всіх рівнях; послідовна протидія Верховної Ради не дала змоги створити сильну виконавчу владу, необхідну в умовах перехідного періоду.

Білгород-Дністровський райвиконком зареєстрував господарчий кооператив «Рюрик» (керівник князь Аргутинський-Долгорукий) при Дворянському зібранні півдня України. «Дворяне й крестьяне» отримали за рішенням сесії 74 гектарів землі (на землях колгоспу «Знамя Леніна») й розпочали господарювати. Прибуток, які вони отримають, повинен буде піти на будівництво Дому престарілих…

Від одеситів (отаман – В.Лашкевич) отримали Статут УК (Українського козацтва)…

В 1991/1992 навчальному році (у зв’язку із подіями, що тепер називаються ГКЧП) ми почали працювати над створенням шкільної української піонерської дитячої організації, яка поступово повинна була трансформуватися в патріотичну дитячу організацію «Джура» (з елементами козацького виховання). На жаль, процес ефективної трансформації не було завершено у звязку із моїм переходом на посаду голови Адамівської сільської ради. Але це буде лише в 1993 році, а поки що ми, педагогічний колектив, працюємо над установчими документами, атрибутикою майбутньої української піонерської «Джури»…

Було вирішено, що «джурята» будуть носити синьо-жовті галстуки (один з тих перших галстуків ще до сьогодні є у мене – висить разом із козацьким загоновим прапорцем на стіні мого робочого кабінету в райдержадміністрації-райраді). Пошила ці галстуки класовод класу, який вступав до «Джури», Даниленко Юлія Семенівна (вже покійна). Був розроблений текст урочистої обіцянки українського піонера-«джури» й в травні 1992 року нашім першім українським піонерам-«джурятам» перед традиційним вогнищем на стадіоні було пов’язано жовто-сині галстуки (Вронська Мар’яна, Коваль Олександр, Ігнат Лариса, Біляєв Сергій…).

На Четвертій нашій Козацькій Раді (проводили її в школі) затвердили положення про шкільну організацію «Джура».

…Народна мудрость говорить: якщо хочеш прожити 50 років – саджай сад, 100 роков – будуй будинок, 1000 роков – виховай сина. Тому народ, що бажає зберегти себе в історії, повинен піклуватися про виховання своїх синів, підкріплюючи це виховання матеріальною базою: тим же садом, колодязем, будинком...

Початок 90-х роков ХХ століття: розпад Союзу, крушіння правлячої ідеологічноі машини.

Тепер уявіть собі наше становище, керівників шкіл, в ті роки: кадри побігли зі школи, фінансування пішло з місцевих бюджетів, ми намагаємось налагодити хоча б якусь виховну роботу в школі, причому на голому ентузіазмі, без навіть моральної підтримки з боку, бо, мабуть, лише у школі люди розуміли, що починаємо втрачати ціле покоління.

У школі в ті роки почали платити за класне керівництво копійки, відмінили педагогічний стаж старшої піонерської вожатої – педагогу, який більше за інших працював з дітьми, оголосили школу поза політикою (і поза державою також).

Опам’ятавшись від шоку (ідеологічного; фінансового – інфляція, зниження реального рівня зарплати, затримка з виплатою зарплати на півроку), педагоги почали шукати альтернативні форми виховної роботи: альтернативні комуністичним, бо якщо держава відмовилася від комуністичної ідеології, то і державна школа не мала права її сповідати: в іншому випадку вчитель зобов’язаний був покинути державну школу – ми ж хотіли в школі працювати.

В країнах демократії існує цілісна система формування лідерів різного рангу. Ця система не обходиться без дитячих організацій – лідер виростає тут, подальше він лише шліфується. Така сама система існувала в СРСР: жовтенята – піонери – комсомольці – комуністи.

Необхідність в наших умовах такої системи розуміємо і ми, педагоги Адамівської школи, і тому намагаємось створити дитячу організацію – як символ її - жовто-блакитний націонал-піонерський-«джурятський» галстук.

Відбувається земельна реформа: колгоспник повинен стати господарем землі – і він стане ним – і як тепер може почувати себе на селі піонерська організація, яка все-таки асоціюється з ідеологічною платформою комуністів, що заперечують приватну власність на землю, а таких, що відмовились би від землі на селі, не виявилося! Тому піонерська організація в масштабах країни тихо вмерла.

Це усвідомило педагогічне керівництво – ліквідувало посаду піонерської вожатої і ввело посаду педагога-організатора.

Але дитяча організація в школі повинна бути – вважає педагогічний колектив Адамівської школи і тому, розглядаючи на засіданні педагогічної ради питання про стан навчально-виховної роботи у школі, ми звернули увагу на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. До речі, молодіжна організація Українського козацтва – „Січ” – була в ці роки єдиною альтернативою СПОУ (піонерам). Кодекс буття забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді – молодих громадян України, козаків, яке в народі збереглось як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке служило опорою народу і державі протягом віків – й ми за основу виховання молоді в нашій громаді обрали козацьку педагогіку (з тексту виступу директора Адамівської школи на сесіїї сільської ради).

11 травня 1992 року директор Адамівської восьмирічної школи Тимофєєв В.Я. направив Подання до Адамівської сільської ради такого змісту: «На теренах незалежної України поширюєься національне Відродження: функціонують національно налаштовані громадські організації – РУХ, Вільне козацтво України; створюються товариства, які пропагують відродження національних традицій, зокрема, товариства, які об’єднують дітей та молодь.

Наш педагогічний колектив та свідомі, національно налаштовані батьки вважають, що українська Адамівська неповна середня школа не повинна стояти осторонь від національного Відродження і має приймати активну участь у цьому процесі.

У школі працює дитяча козацька організація у складі учнів 7,8 класів. Згідно із Статутом Всеукраїнської дитячої незалежної організації «Джура», прошу зареєструвати Адамівський осередок Всеукраїнської дитячої незалежної організації «Джура», який буде діяти на території Адамівської сільської ради.

Мета діяльності організації – виховання національно-налаштованих українців, громадян незалежної України.

Статут місцевого осередку дитячої організації «Джура» додаєм».

Відповідь сільської ради від 25.07.1992 року не забарилась: «В ответ на ваше обращение сообщаем, что Всеукраинская детская независимая организация «Джура» в Министерстве юстиции Украины не зарегистрирована и поэтому в регистрации Адамовского осередку этой организации вам отказано: письмо юридического отдела Белгород-Днестровского районного совета №153 от 19.07.1992 года».

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ШКІЛЬНУ ТА КЛАСНУ КОЗАЦЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ ПІОНЕРІВ «ДЖУРА»

Козацька шкільна організація - масова самодіяльна козацька організація дітей, підлітків та юні, зміна й резерв Адамівського Осередку Козацтва.

За дорученням Адамівського Осередку Козацтва повсякденною діяльністю козацької шкільної організації керує представник Адамівського Осередку Козацтва в особі керівника школи.

Козацько-лицарське виховання козацька шкільна організація здійснює в тісній єдності зі школою, у співдружності з сім’єю, разом з профспілковими, творчими, спортивними, оборонними та іншими громадськими організаціями й державними установами.

Головні завдання козацької шкільної організації - формування в родині, школі і громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина Української держави, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Козацька шкільна організація виховує в дітей любов до знань і відповідальне ставлення до навчання, прищеплює інтерес до науки й техніки, культури й мистецтва, сприяє їхньому всебічному розвиткові. Козацька шкільна організація виховує в козачатах, джурах, молодих козаках громадську активність і колективізм, вирощує їх свідомими патріотами України, чесними, сміливими, здоровими й життєрадісними.

Діяльність козацької шкільної організації визначається такими головними принципами:

- суспільно-політичною спрямованістю у формі національно-свідомого ставлення до рідної Неньки-України;

- добровільністю вступу до організації й активною участю в її справах;

- самодіяльністю козачат, джур та молодих козаків у поєднанні з педагогічним керівництвом;

- врахуванням вікових та індивідуальних особливостей;

- романтикою, зацікавленістю, грою в козацькому житті;

- безперервністю й систематичністю в діяльності козацької шкільної організації.

Головні завдання організації, її вимоги до кожного козачати, джури та молодого козака відтворено в Девізі, Урочистій обіцянці та Законах шкільної козацької організації.

  1. Девіз, Урочиста обіцянка, Закони, символіка та ритуали.

Девіз козацької шкільної організації.

На заклик: «Слава козаку!» - козача, джура, молодий козак відповідає: «Слава Україні!»

Урочиста обіцянка кандидата до лав шкільної козацької організації.

«Я, (прізвище, ім’я), вступаючи до лав шкільної козацької організації , перед лицем своїх товаришів урочисто обіцяю: гаряче любити свою Батьківщину; жити, вчитись і боротись за процвітання Неньки-України; завжди виконувати Закони шкільної козацької організації».

Закони, за якими живе козацька шкільна організація.

Люби свою Батьківщину, материнську мову, Неньку Україну. Шануй віру і звичаї свого народу.

Май свою національну і людську гідність, будь готовим захищати слабших, турбуватися про молодших.

Шляхетно стався до дівчинки, жінки, матері, бабусі; оберігай їх честь і гідність.

Слухай накази отамана, поважай старших та поради наставників.

Будь вірним українській національній ідеї, принципам української національної моралі і духовності.

Відстоюй повну свободу і незалежність особистості, народу, держави.

Кріпи свій характер і волю, будь терплячим і дисциплінованим.

Будь хоробрим і відважним, мужнім і невтомним.

Понад усе цінуй козацьку честь.

Будь лицарем до супротивника, зневажай жорстоких і лихих.

Будь ревним охоронцем рідної природи.

Бережи традиції Адамівського Осередку Козацтва, охороняй пам’ятки історії і культури свого народу.

Символіка та ритуали.

Козацька шкільна організація має прапор прямокутної форми розмірами 2:1 (на одній стороні полотнища - по центру - білий мальтійський хрест, оторочений золотавою стрічкою; на другій стороні - емблема козацької шкільної організації з девізом), загони - такого ж характеру загонові прапорці.

Кожний козача, джура та молодий козак носить козацькі відзнаки - шеврон Адамівського Осередку Козацтва, значок (нагрудний знак) козацької шкільної організації, молоді козаки - шеврони з відзнаками.

Рукостискання та салют - дружнє козацьке вітання. Салютом вітають козаків, козацький та військовий стрій.

У дні святкування козацьких свят та в інші державні свята козацька шкільна організація виходить разом із дорослими на демонстрації, урочисто відзначають козацькими парадами й походами, лінійками й вогнищами, зборами й мітингами ці знаменні події.

Кожний загін та курінь борються за право носити ім’я уславленого козацького ватажка, гетьмана, кошового, чиє життя - приклад для дітей.

Члени козацької шкільної організації мають єдину форму – білу сорочку та темні штани для хлопців (білу сорочку та темну юбку для дівчат) із козацькими відзнаками.

***

До козацької шкільної організації приймаються діти у віці від 10 років і можуть перебувати у ній до 15 років.

Питання про прийом до козацької шкільної організації вирішується на зборі загону в індивідуальному порядку відкритим голосуванням. Біля Державного Прапору України та Загонового прапору той, хто вступає, дає Урочисту обіцянку, старший джура вручає йому козацьку відзнаку - значок, шеврон. Козацька шкільна організація заохочує членів, рої, загони, курені за успіхи у навчанні, праці і громадській роботі - Почесними грамотами рад козацьких організацій, заносять до Книги пошани козацьких організацій.

До козачат, джур, молодих козаків, які порушили Закони, застосовують стягнення: обговорення на зборі рою, загону, куреню, зауваження, догану або попередження і, як крайній засіб, виключення з організації.

  1. Структура козацької шкільної організації.

Шкільний курінь є основою шкільної козацької організації.

Дурень складається із класних загонів, загони - з роїв.

Для організації різнобічної роботи з козачатами, джурами та молодими козаками курінь може створювати різноманітні козацькі об’єднання: клуби, козацькі штаби, пости, команди, застави, стани, дозори, гурти та ін.

Шкільний курінь.

Найвищий орган куреню - козацьке коло. Вона вирішує і організовує найважливіші козацькі справи.

Курінне козацьке коло відкритим голосуванням обирає колективний орган козацького самоврядування - курінну козацьку раду, кількістю не менше трьох чоловік, на чолі з отаманом. До ради куреню можуть бути обрані дійсні козаки.

Рада куреню керує роботою козацьких шкільних загонів, козацьких застав, постійних і тимчасових об’єднань козачат, джур та молодих козаків за місцем проживання, секцій та клубів, організовує життя в зонах козацької дії, проводить вибори й навчання козацького активу, дає рекомендації для вступу до Адамівського Осередку Козацтва; готує і проводить огляди й змагання, загальні збори й лінійки, конкурси і рейди, зльоти і свята, мітинги, недільники, походи та екскурсії.

Класний загін.

Козацький класний загін створюють в курені, який нараховує не менше як 20 козачат. Загін, як правило, об’єднує козачат, які навчаються в одному класі.

За рішенням ради куреню козацькі загони можуть створюватися за місцем проживання козачат. Ці загони входять до складу куреню, працюють під керівництвом ради куреню.

Загін домагається того, щоб кожен козача, джура, молодий козак завжди й скрізь був вірний Девізові, виконував Урочисту обіцянку та Закони, сумлінно вчився, брав активну участь у житті загону, а також клубу чи об’єднання за інтересами.

Найвищий орган загону - коло. На колі козачата, джури й молоді козаки колективно вирішують справи загону й роїв, обирають раду загону, приймають у козачата, рекомендують гідних до Адамівського Осередку Козацтва.

Раду загону на чолі з отаманом обирають відкритим голосуванням на колі загону.

Рада загону - організатор життя загону, вона формує рої, планує роботу загону, створює редколегію загонової газети, дає і перевіряє козацькі доручення.

Рої формуються у складі 5-8 чоловік за принципом дружби, товаришування, спільних інтересів дітей.

У рої козачата оволодівають різноманітними вміннями й навичками, вчаться самостійно проводити козацькі справи, колективно працювати і цікаво відпочивати. Рой обирає ройового.

Козаченята.

Виховання козаченят є одним з найважливіших доручень Адамівського Осередку Козацтва козацькій шкільній організації.

Козацький шкільний загін - колективний наставник козаченят, він направляє до козаченят виховників і організаторів роботи за інтересами.

Рада куреню створює штаб роботи з козаченятами.

Козацькі курені і класні загони створюють козаченятський стан в 1-4 класах для підготовки молодших школярів до вступу в козацьку організацію. Козачата допомагають козаченятам добре вчитися, жити в дружбі й працювати в колективі, привчають їх виконувати правила козаченят. Козаченятський стан поділяється на застави. В кожній заставі 5-6 козаченят. Стан та застава мають прапорці.

Правила козаченят.

Шануй і маму і тата, завжди працюй завзято. Люби рідну країну, що зветься Україна. Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай. Будь сильним, справедливим, скромним і правдивим і рідну Батьківщину завжди захищай.

За волю, за віру, за честь України я буду невтомно стоять до загину. Нехай небезпека чатує навколо, та друзів своїх я не зраджу ніколи. А недруги наші нехай пам’ятають - у чеснім бою козаки не втікають. Чи горе навколо, чи радість буяє, козак добрим людям завжди помагає.

  1. Керівництво шкільною козацькою організацією.

Для здійснення практичної діяльності шкільної козацької організації Адамівський Осередок Козацтва створює раду шкільної козацької організації, яка керує діяльністю козацької шкільної організації.

Повсякденне керівництво козацькою шкільною організацією, залучення й об’єднання зусиль широкої громадськості у вихованні козачат, джур та молодих козаків - відповідальний і почесний обов’язок Адамівського Осередку Козацтва.

СТАТУТ

Адамівського осередку дитячої організації «Джура»

І. Загальні положення.

1. Дитяча організація національно-духовного відродження Українського козацтва є основною позакласною формою оборонно-масової роботи, початкової військової та фізичної підготовки, ідейно-політичного, морально-психологічного та національно-духовного виховання учнівської молоді за місцем проживання.

2. Дитяча організація «Джура» Українського козацтва (Адамівський осередок) є добровільною, незалежною, позапартійною громадською організацією, яка здійснює свою діяльність згідно з Конституцією України і чинним законодавством України.

3. Дитяча організація є історико-патріотичною організацією, створення для об’єднання дітей з метою їх виконання в дусі традицій і звичаїв Українського козацтва.

ІІ. Мета, основні завдання.

1. Метою діяльності організації є:

- виховання в дітей глибоких і твердих національно-патріотичних переконань, підготовка молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Батьківщини України шляхом залучення широкого загалу молоді до оборонно-масової та військово-спортивної роботи;

- формування і виховання у молоді високих морально-психологічних та морально-бойових якостей: мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості, дисциплінованості і ініціативності на теренах відновлених національних козацьких педагогічних традицій;

- виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління суверенної України на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя;

- виховання нових поколінь України в дусі відданості Батьківщини та її народу на основі відродження національних і загальнолюдських духовних і моральних цінностей.

2. Завданнями організації є:

- виховання в дітей історичної свідомості, активної громадської позиції, національної гідності і самосвідомості, любові до своєї Батьківщини-України, готовності захищати свій рідний край;

- опанування козацької культурної спадщини, гри на козацьких музичних інструментах, козацького танцю, козацьких пісень і дум, вивчення козацького живопису, розпису й опорядження козацьких церков і житла, звичаїв і ритуалів, традицій, свят;

- оволодіння художніми промислами, козацькими способами життя й господарювання на землі, в саду, на пасіці, у тваринництві та інше;

- переймання козацьких забав та військових ігор, традиційних козацьких видів фізичної культури та спорту, зокрема різних видів єдиноборств, верхової їзди, бойового танцю «Гопак» та багатьох інших, з метою гартування козацького духу й тіла;

- осягання секретів козацької кухні, козацької медицини, знахарства;

- зміцнення та розвиток дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України.

ІІІ. Членство в організації.

1. Членом організації може стати кожен хлопчик та дівчинка віком від 6 до 18 років (зваживши на те, що виховуватися дівчатка і хлопчики будуть за окремими програмами), які люблять Україну, хочуть добре знати її історію та культуру, давнє минуле, які поділяють ідеали Українського козацтва і вимоги цього Положення.

2. Прийом до організації здійснює первинний осередок-курінь на загальному зібранні за згодою батьків та після проходження певного курсу козацької підготовки і знайомства з заповідями, їх правами та обов’язками, деякі знання з історії козаків, імена їх героїв тощо.

3. Припинення членства в організації відбувається добровільно або за ухвалою куреню, як покарання за несумісні з цим статутом дії.

4. Члени організації діляться на козачат (хлопчики) та лель (дівчатка) віком 6-10 років, джур (хлопці) та дан (дівчата) віком 10-15 років, молодих козаків (хлопці) та берегинь (дівчата) віком 15-18 років.

ІV. Права і обов’язки членів організації.

1. Член організації має право:

- вирішального голосу при розгляді будь-яких питань;

- обирати і бути обраним до козацької старшини всіх рівнів;

- брати участь в усіх заходах організації;

- виносити на розгляд козацької громади будь-які питання;

- критикувати будь-яку особу й будь-який орган козацького товариства;

- звертатися з заявами, скаргами до будь-якого вищого органу;

- одержувати будь-яку інформацію про діяльність своєї організації та її окремих осіб, вимагати звіту й дострокового переобрання в разі потреби.

2. Член організації зобов’язаний:

- бути патріотом своєї Батьківщини, готувати себе до захисту вільної, соборної і демократичної України;

- признавати Статут і дотримуватися його вимог;

- брати активну участь в роботі організації;

- зразково навчатися, пройти певний курс підготовки з питань козацької науки;

- брати активну участь в роботі організації;

- невтомно працювати над вдосконаленням себе як людини і козака;

- постійно бути організованим і ініціативним, швидко і точно виконувати накази козацької старшини, мати охайний зовнішній вигляд, суворо дотримуватися дисципліни і правопорядку;

- свято дотримуватися кодексу лицарської честі;

- бути принциповим і вимогливим з питань збереження навколишнього середовища, приймати активну участь в заходах щодо його збереження».[5]

ПРОГРАМА

діяльності дитячої організації національно-духовного відродження «Джура» Адамівського осередку.

«Козачата, джури, молоді козаки.

1. «Мій рідний край». Вивчення історії рідного краю.

2. «Гей ви, хлопці, славні запорожці». Вивчення історії Запорозького козацтва.

3. «Духовні цінності Запорозьких козаків».

4. «Козацькому роду нема переводу» Відродження військово-спортивного мистецтва Українського козацтва.

5. «Козацькими стежками». Туристично-краєзнавча робота.

6. «Від козацьких забав до олімпійських вершин».

7. «Відмінним навчанням, підготовкою до захисту Батьківщини продовжимо подвиг батьків».

8. «Слава козацька не вмре, не загине». Відродження народних мистецьких традицій.

Лелі, дани, берегині.

1. «Хата моя, біла хата»…

2. «Рідна мати моя, ти ночей не доспала»… Пісні моєї мами.

3. «Ой у лузі червона калина»…

4. «І на тим рушничкові»… Навчання жіночої майстерності.

5. «До глибин народної медицини»[6].

Від одеситів (отаман – В.Лашкевич – помер у 2001) отримали Програму УЧПГК.

ПРОГРАМА

УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО ПОДУНАЙ-ГУЛЯЙПІЛЬСЬКОГО КОЗАЦТВА.

Трударі Одещини – Ви господарі землі своєї, заводів, фабрик та комунальної власності. Все загальнонародне повинно бути розділено порівну між громадянами Незалежної України без викупу. Рівні стартові умови в ринковому змаганні! Антинародну владу Одещини – у відставку! Колишні партапаратні діячі повинні бути замінені. Хай не мітять у капіталісти, яких обзивали падалью загниваючою. Козаччина – Ваш захист. В козацькім способі життя та господарювання порятунок українства та Української держави. Так жили предки наші тисячоліття. Українство міста Одеси та області єднайтесь в козацтві! В гурті славнім тім лицарським.

1. Уряд України повинен бути захисником трудящих від мафії паразитів, ряди яких зросли значно за часи більшовицької «Перестройки»-обдиралівки.

2. Адміністрація в трудових колективах та серед фермерства повинна обиратися волею колективу, а не в «номенклатурно-торгашеських» округах злодійської партдиректорії. Геть хапуг від загальнонародного добра!

3. Чорноморське козацтво за контроль Конституції України і присягне їй, а не уряду комуністо-демократів, які б’ються між собою за панування над трударями.

4. Уряд України хай поверне українців додому, а не німцями заселює землі наші.

5. Згідно козацького Звичаю – зброю трудовим сім’ям, як віковічну традицію українського народу, як гарантію проти сучасного та майбутнього тоталітаризму.

6. Все те, що партноменклатура монополією влади хапонула в нас за останні 7 років і до того, повернути дітям дитбудинків, чорнобильцям, інвалідам, престарілим.

7. Створювати Чорноморські козацькі Громади на Одещині потягом люду трудящого.

8. Козак, праця його й заступництво землі тієї, здобутку рук його – захищається волею його, козацькою волею гордої, незалежної людини.

9. Самим, співпрацюючи з городовим козацтвом, реалізовувати сільгосппродукцію.

10. Засновувати літні оздоровчі козацькі військово-трудові табори-Січі.

11. Створювати музеї козацької слави. Збирати бібліотеки по історії козаччини.

12. Виходити на державно-хазяйські рівні, з метою повноцінного функціонування козацької Громади. Спиратися в тому на Всеукраїнське козацтво.

13. Боротися проти приниження українства на Півдні України та фактичного перетворення його на людсько-сировинний придаток товарно-брокерського менеджменту.

14. Відновити святі Кургани землі нашої, заборонивши розкопки. Поставити, як коли фігури Землі-Матері України з Заповітним Стосом в руках. Впорядкувати занедбані козацькі могили на кладовищах сіл-станиць.

15. Кольорі козацького Строю (одягу) на свята, згідно Запорізько-Чорноморської традиції, чорно-жовті.

16. Створити при Паланках ансамбль хорунжих-джур, які опанували б кінний стрій та його бойову традицію Гопак (вольтажировка біля возів), старовинний національний рукопаш Спас, двоголосий козацький спів та малиб, виїзд на представництво та на свята, гостей вшановувати згідно звичаю.

Ринок трударям-власникам!

На своїй землі є один тільки гріх – робити зле добрим людям та бути бідним.

Нехай сприяє та хранить нас Покрова Пресвятої Богородиці нашої, овіяні тисячолітнім Звичаєм народу України.

02.03.1992 р. Отаман УЧПГК Лашкевич В.

Збори Українського Чорноморського козацтва: м. Одеса вул. Пастера 15, Український театр, ТУМ «Південна Громада» - кожний четвер з 19 до 21. Адреса для листів: м.Одеса вул. Ген.Петрова 15 кв.11, Власюку Ігору.

10. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1992. КЛЕЙНОДИ.

21.08.1992 року відбулася 17 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання, яка розглянула питання «Про організацію роботи з національного виховання у Адамівській неповній середній школі».

Рішення сесії:

«Заслухавши та обговоривши доповідь директора Адамівської неповної середньої школи Тимофєєва Валерія Яковича, сесія відмічає, що педагогічним колективом школи проводиться потрібна робота з виховання національно-свідомих громадян незалежної України.

Створена дитяча громадська організація «Джура» (українські піонери), яка працює на засадах виховання громадянина України, патріота, захисника Вітчизни.

Ведеться велика військово-патріотична, спортивно-туристська робота, у якій задіяно більшість школярів середнього та старшого віку. Роботу цю проводять вчителі Галицький С.П., Галицька Н.П., Буравицька Р.М., Катющев Є.М., Потужна В.О. та директор школи офіцер запасу Тимофєєв В.Я.

Налагоджено зв'язок із штабом дивізії та частинами, які дислоковані на Софіївському танкодромі. Проведено зустрічі з воїнами, які є шефами школи, з школярами проводять на полігоні збори, проводиться «Зарниця». Шкільна збірна із спортивного туризму вже кілька років займає призові місця на районних змаганнях, належним чином ведеться спортивна робота.

Але є й недоліки: план роботи дитячої організації «Джура» поверховий, не відповідає у повній мірі завданням її роботи, здебільшого має декларативний характер, у виховній роботі школи національне виховання існує само по собі, воно не є органічною складовою шкільної системи виховання, відірване від найбільш цікавих форм виховання: військово-спортивного та спортивно-туристського…

У зв’язку з цим сесія №17 Адамівської сільської ради ХХІ скликання від 21 серпня 1992 року ВИРІШИЛА:

1. Розробити Положення про національне виховання учнів Адамівської неповної середньої школи. До 01.01.1993 року. Відп. директор школи Тимофєєв В.Я.

2. Привести план виховної роботи школи та класних керівників у відповідність із Положенням про національне виховання школярів України. До 01.01.1993 року. Директор школи.

3. У планах та практичній роботі звернути особливу увагу на національно-патріотичне виховання в процесі проведення найбільш цікавих форм виховання: військово-спортивного та туристсько-спортивного. Постійно. Педколектив.

4. У серпні 1993 року у порядку контролю заслухати питання національного виховання учнів Адамівської неповної середньої школи на сесії Адамівської сільської ради. Відп. директор школи, голова сільської ради».

5 вересня 1992 року на Софіївському полігоні на Малому козацькому колі було засновано Дунайське козацтво (потім воно отримало назву Задністрове земляцтво). Засновники організації – офіцери Київської (Білгород-Дністровської) 180 дивізії – Ю.Ломовцев, Ю.Корнєв, Некрасов, Пронін, Г.Антонов, Ю.Харчук, М.Слепухін. Отаманом обрано Кучера Володимира Вікторовича. В ЗМІ пройшов ряд публікацій на цю тему.

Від одеситів (отаман – В.Лашкевич) отримали опис Козацьких Клейнодів та 14-рік.

ЧОТИРНАДЦЯТИРІК

(козацький звичаєвий кодекс)

Народ кожен пильнується оком Господнім. Гріхи наші гноблять нащадків наших. Справою Божою єсть посполітеє діло козацьке за віру Христову, за волю та рідну землю. Корогви наші – то тінь Покрови Богородиці. Доля народу – козацька доля. Коли супостати рабують народ – встають козаки за долю батьків, жінок та дітей своїх. Юдиним та фарисеям не панувати на нашій землі. Праведне діло для рук козацьких. Не купімося на нові підманки, бо за ласою слідом – нове ярмо.

ЗАВІТИ

1. Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на світі такого, щоб не корилося праведним людям.

2. Євангелію віруй, а не попам. Між Богом та козаком посередник один – Христос, а заступниця нашому роду – Богородиці Покрова.

3. Не обіцяй і не клянися. Бо людина – то тріска в потоці життя. Не все залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.

4. Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха і сам також не гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо ця покора для тебе ярмо, а скупині – то є заручина волі.

5. У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лиш проти полону.

6. Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з’їсти не вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту немає.

7. Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть ворогам.

8. Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі притулку, окрім сім’ї.

9. Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою ставиш вище громади, - складай свою зброю.

10. Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долею, тоді козака наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.

11. Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.

12. Заповіт із чужого досвіду.

13. Заповіт із набитих гуль.

14. Пам’ятай: один вірний шлях на землі – терпіння. Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я».[7]

На Пятій нашій Козацькій Раді затвердили основну атрибутику Адамівського Осередку Козацтва.

ОСНОВНА АТРИБУТИКА (КЛЕЙНОДИ) АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

І. ПРАПОР.

Священний символ товариства. Прямокутне полотнище кольору морської хвилі (розмірами довжини до ширини 2:1). На одній стороні Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою; на другій стороні – нашитий напис – Адамівський Осередок Козацтва. Полотнище закріплене на дерев’яному держаку довжиною 2,5 метра, навершиєм якого є тризуб.

ІІ. ХОРУГВА.

Символ Адамівського Осередку Козацтва. Являє собою прямокутне полотнище (довжина до ширини – 1,5:1) кольору морської хвилі, оторочене золотисто-жовтою стрічкою, на дерев’яному держаку з перекладиною. На лицьовій стороні – Мальтійський білий хрест, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва.

ІІІ. БУНЧУК.

Знак Стану отамана. Виготовлений з кінського волосу. Має чотири частини (пряди - Адамівський стан, Авидівський стан, Благодатненський стан, Софіївський стан) та мідне навершиє із хрестом.

ІV. КОМИШИНА.

Знак перебування отамана. Завдовжки 3 метра, закінчується прапорцем, що подібний до прапору Адамівського Осередку Козацтва, але вп’ятеро менший.

V. ШЕВРОН.

Нарукавний знак козака. На лівому рукаві – загальнокозацький, на правому – осередковий. Осередковий являє собою Мальтійський щит кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по центру – Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва. Нижче шеврону – прямокутний шеврончик кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, з написом «Адамівський стан», «Авидівський стан», «Благодатненський стан», «Софіївіський стан».[8]

11. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1993. КОЗАЦЬКЕ ТІЛОДУХОВИХОВАННЯ.

Невдоволення народних мас діяльністю Президента та Верховної Ради невпинно наростало і досягло свого піку в червні 1993 року. Під тиском шахтарських страйків було прийнято рішення про проведення 26 вересня цього ж року референдуму з питань довіри Президентові та Верховній Раді.

Від одеситів отримали Козацькі Заповіді (отаман – Ігор Власюк).

КОЗАЦЬКІ ЗАПОВІДІ.

Козацтво – братерство людей, об’єднане особливим станом душі та моралі. Козаки – народ, має свою культуру, історію та пам'ять. Славне минуле Козацтва, справи та заповіти предків, дають нам право з гордістю сказати: «Слава тебе, Господи, що ми козаки!» У козацтві спільне завжди було вище від особистого. Козаки завжди служили рідній землі – Святій Україні Русі, своєму Народові та своєї Державі. Козаки! Ми – нащадки та наступники першопроходців Українських Козаків минулих епох.

1. ЧЕСТЬ ТА ДОБРЕ ІМ’Я ДЛЯ КОЗАКА ДОРОЖЧЕ ЖИТТЯ. Бережи честь з молоду. Достойність зберігати в будь-який обставини. Май волю визнати свої помилки. Якщо треба, побори себе сам. Поважаючи інших, не принижуй себе. Не заздри іншим та не тримай зла в серці своєму. Не будь занадто гордим; та навіть в згадках не допускай, що ти вище інших козаків. Нікого не навчай звисока, подивись для початку на себе. Бажай добра іншим, але без лесті. Май широку душу. Удари долі зустрічай стійко. Вчинивши ганебну справу, май силу волі приймати крайнє рішення.

2. КОЗАКІ ВСІ РІВНІ В ПРАВАХ, ПАМ’ЯТАЙ: «НЕМА НІ КНЯЗЯ, НІ РАБА, А УСПІХ БОЖИЙ!» Козаки рівні як в правах, так і в відповідальності за свої справи, незалежно від суспільного стану, освіти чи минулих заслуг. Рішення, прийняті на Раді – закон для всіх. Козаку ніхто не має права забрати його слова, окрім командира в строю. Любий козак може бути обраний на любу посаду. Для збереження єдності Козацтва козак не повинен бути в політичних партіях.

3. ПО ТОБІ СУДЯТЬ ПРО ВСЕ КОЗАЦТВО ТА НАРОД ТВІЙ. Не допускай паршивих справ та утримуй від них інших. Будь чесним та правдивим, не бійся постраждати за Правду. Нехай не зваджують тебе ні користь, ні хабарництво. Уникай нецензурних слів. Пам’ятай: паршиві слова ще в ХІІІ ст. придумали вороги нашого народу для приниження наших Матерів та Віри. Будь прикладом в своєму житті, захисти ображеного, допоможи потребуючому, нагодуй голодного, не дай впасти слабому духом та тілом. Не піддавайся згубним пристрастям. Не захоплюйся спиртним, тютюном не на користь тобі, ні оточуючим.

4. СЛУЖИ ВІРНО СВОЄМУ НАРОДУ, А НЕ ЗЛОДІЯМ. Козацтво своєю головною ціллю бачить служіння народу та Батьківщині задля їхнього благополуччя, а не своїй користі та славі. Козак за це готовий пролити кров свою, та не учинити собі сорому та подібного йому!

5. ТРИМАЙ СЛОВО, СЛОВО КОЗАКА ДОРОГЕ. Козак! Пам’ятай, що кожне твоє слово – це слово твого народу, слово Козацтва. Сказавши слово – не впіймаєш. Говори, та не промовляйся, бо просто сказане не просто слухають. Стійкість честі в слові.

6. ШАНУЙ СТАРІЙШИН, ПОВАЖАЙ СТАРІСТЬ. Пам’ятай! Без згоди старійшин ні одне важливе рішення Отамана не може бути виконано. Влада старійшин – не від сили, а від авторитета та мудрості. Прислухайся до слів бувалих і уникнеш багато помилок. Кожного старішого вважай своїм Батьком, а стару козачку – Матір’ю.

7. ТРИМАЙСЯ ВІРИ ПРЕДКІВ, РОБИ ВСЕ ПО ЗВИЧАЯМ СВОГО НАРОДУ. Якщо сумніви торкнулися твоєї душі і ти не знаєш, як діяти, - дій по звичаю свого народу та Вірі предків. Пам’ятай! Козацький звичай завжди скріпляв сім’ю та все Козацтво.

8. САМ ЗАГИНЬ, А ТОВАРИША ВИРУЧИ. Так було завжди у козаків. Взаємодопомога – основа козацького братерства. Як ти глянеш в очі матері товариша, якого міг спасти, а не спас?!

9. ЛЮБИ ТРУД. НЕ БУДЬ БЕЗДІЛЬНИК. Кожний козак має робити все, щоб його сім’я та він жили в достатку, але не тягни руку з криком «Дай!» Живи своєю працею. Презирай лінощі. Кожна справа має «горіти» в твоїх руках.

10. БЕРЕЖИ СВОЮ СІМ’Ю, СЛУЖИ ЇЙ ПРИКЛАДОМ. Сім’я – святиня шлюбу. Ніхто не має права вмішуватися у сім’ю без її прохання. Сім’я - основа козацького товариства. Голова сім’ї – Батько, з нього питають за все. Батько! Добийся в сім’ї авторитету та взаємопорозуміння. Виховуй своїх дітей чесними, сміливими, добрими, чутливими, безкомпромісними в боротьбі зі злом, відданими Батьківщині. Виховай їх козаками. Дай дітям відповідну освіту. Козак має оберігати жінку, захищати її честь та гідність. Цим ти забезпечиш майбутнє свого роду. Козак не має права втручатись в жіночі справи. Поважай своїх батьків.

КОЗАКОМ ПОТРІБНО НАРОДИТИСЬ! КОЗАКОМ ПОТРІБНО СТАТИ! КОЗАКОМ ПОТРІБНО БУТИ!»[9]

На Шостій нашій Козацькій Раді затвердили Положення про Козацьке Тілодуховиховання.

КОЗАЦЬКЕ ТІЛОДУХОВИХОВАННЯ – ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ТА МОРАЛЬНОГО ЗДОРОВЯ НАЦІЇ

«Козак був здоровий, вільний від хвороб, в сто років тільки в силу брався. Тому жив і весело, і довго». Д.Яворницький.

У козаків виховання юнаків – майбутніх воїнів – було підпорядковане фізичному розвиткові та загартуванні. Козаки досить ефективно вміли використовувати оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори для оздоровлення і загартування людей. Під впливом регулярних дій зовнішнього середовища (сонця, повітря, води) відбувалося поступове пристосування організму до змін, що сприяло профілактиці різноманітних захворювань, зміцненню здоров’я та повноцінному довголіттю.

Все в їх житті характеризувалося різноманітністю, збалансованістю та повноцінністю і разом з тим простотою та помірністю: сонце, повітря, вода, їжа, народна медицина та ін. Взагалі козаки дивились на простоту і помірність як на одну з важливих і необхідних умов перемог в боротьбі з ворогами: тільки той, хто переміг себе, свої надлишкові потреби, спроможний перемогти недруга. Головна ознака козацтва – простота, різноманітність і помірність – забезпечувала високу працездатність і міцне здоров’я.

Таким чином, систематичне виконання фізичних вправ разом з ефективною системою загартування (фізичного та психічного) виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками народу…

В школі є сенс згрупувати напрямки цього типу виховання (Система здоров’я: фізична культура, система козацького тіловиховання, основи здоров’я; Військова справа: козацьке військове мистецтво, початкова військова підготовка; Козацький родовід; Козацькі традиції; Козацька культура) в цикли – Культура тіловиховання та Духовна козацька культура задля ефективного використання потенціалу козацького способу життя.

Цикли та напрямки козацького тілодуховиховання

Цикли

Напрямки

І

Культура тіловиховання

1

Система здоров’я:

1. Фізична культура

2. Система козацького тіловиховання

3. Основи здоров’я

2

Військова справа:

1. Козацьке військове мистецтво

2. Початкова військова підготовка

ІІ

Духовна козацька культура

3

Козацький родовід

4

Козацькі традиції

5

Козацька культура

Напрямки, форми роботи з козацького тілодуховиховання

Напрямки

Вікові групи Форми

І

ІІ

ІІ

ІV

Режим праці та відпочинку; ведення здорового способу життя; раціональне харчування

Систематичне заняття фізкультурою та спортом

Загарту-

вання: сонце, повітря, вода

Психотренінг: козацьке характерництво

Козачата

Класна

Фізична культура та основи здоров’я. Природознавство.

Позакласна

Козацьке здоров’я. Спортивні гуртки.

Позашкільна

Клуб «Січ». Козацьке таборування.

Джури

Класна

Фізична культура та основи здоров’я. Біологія.

Позакласна

Козацьке здоров’я. Козацьке військове мистецтво. Спортивні гуртки.

Позашкільна

Клуб «Січ». Козацьке таборування.

Молодики

Класна

Фізична культура та основи здоро’вя. Біологія.

Позакласна

Козацьке здоров’я. Початкова військова підготовка. Спортивні гуртки.

Позашкільна

Клуб «Січ». Козацьке таборування.

А. КОЗАЧАТА / УЧНІ 1-4 КЛАСІВ /

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ:

1. Система здоров'я. Здоровий спосіб життя. 2. Козацька війсь­кова справа. Військово - патріотичне виховання.

Беруть участь у бесідах про значення занять фізичними вправами і прогулянок на повітрі для зміцнення свого здоров’я, про те, як готуватися до праці й захисту Батьківщини "Турбота про здоров"я людини", "Щоб бути до праці готовим, треба бути завжди здоровим", "Кожний знає, що режим необхідний всім", "Козачата - чисті, охайні хлоп'ята".

Виконують вправи основного комплексу гімнастики; учаться шику­ватися, танцювати; виконують вправи для правильної постави; зай­маються рухливими іграми, лижною підготовкою, бігають на ковзанах; пізнають правила ігри та елементи спортивної етики; учаться погоджено колективно діяти. Проводять нескладні спортивні змагання /"Веселі старти"/, берусь участь у деяких загальношкільних спортивних змаганнях, у простих воєнізованих іграх /"Сокіл"/; у секції загаль­ної фізичної підготовки, спортивних секціях школи і позашкільних установ. Здійснюють прогулянки, екскурсії, одно-триденні турист­ські походи по рідному краю. Опановують елементарні туристські на­вички і беруть участь у змаганні з основ туристської техніки /"Ко­зацьке таборування” - укладання рюкзака, розкидання намету, подо­лання перешкод/. Привчаються тримати в чистоті свою спортивну форму, одяг, стежити за чистотою тіла; привчаються раціонально користуватися сонцем, повітрям, водою; закріплюють знання та навички гігієни і санітарії; привчаються тримати в чистоті й поряд­ку місця своїх спортивних занять.

Самостійне складають режим дня і контролюють його виконання, стежать за чистотою та порядком у приміщеннях; регулярно під керів­ництвом старших займаються ранковою гімнастикою, а в проміжках між навчальними заняттями і в процесі виконання домашніх завдань - про­водять фізкультхвилинки. Виконують обов’язки чергових по класу. Організовують і проводять нескладні змагання-конкурси по спорту й туризму. Виконують обов'язки фізоргів, капітанів команд, чергових по спортивному залу й спортивних майданчиках, допомагають учителеві в прогулянках і походах по рідному краю.

Засуджують порушення занять фізичною культурою, випадки невико­нання правил санітарії та гігієни в школі, вдома, у дворі, на спор­тивних майданчиках; засуджують недбале ставлення до спортивного ін­вентаря та обладнання.

В процесі уроків і позакласних заходів учні 1-4 класів знайомляться з прикладами з життя, праці й боротьби козаків за своє визволення, за зміцнення і захист України.

II. ДУХОВНА КУЛЬТУРА:

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне ви­ховання.

Привчаються виконувати Правила для учнів 1-4 класів, Правила ко­зачат, Кодекс буття козаків. Вчаться додержувати моральних принци­пів і правил; беруть участь у бесідах на моральні теми: "Про став­лення до Батьківщини і різних народів", "Про ставлення до праці, лю­дей праці", "Про товариство і дружбу", "Про колективізм", "Про доб­роту, чуйність і скромність", "Про чесність і вміння додержувати слова", "Про справедливість", "Про ставлення до старших, молодших і ровесників", "Про непримиренність до зла і байдужості".

Дізнаються про рідний край, про життя дітей України та інших кра­їн. Беруть участь у бесідах про нашу Батьківщину, про повагу до всіх національностей: "Ми ростемо, росте країна", "Кожний день і кожний час країна думає про нас" та ін.

Зустрічаються з ветеранами війни і праці. Проводять екскурсії по рідному краю, виконують завдання шкільного краєзнавчого музею. Дивляться та обговорюють фільми про героїв війни, про видатних уче­них і людей праці. Проводять збори й ранки : "Про нашу Батьківщину", "Жити - Батьківщині служити". Організовують конкурси, виставки ви­робів, фотографій, малюнків "Тобі, країно рідна", читають казки, загадки, прислів"я народів різних країн. Беруть участь у шкільних святах.

Поглиблюють уявлення про колективізм. Читають статті, твори ху­дожньої літератури про справді товариські стосунки в дитячих колекти­вах і розповідають про них на зборах. Учаться самостійно проводити збори, колективні ігри; намічають план роботи на кілька днів, на тиждень, дбають про спільні інтереси колективу, виявляють ініціативу, відповідальність за доручену справу, стараються не підвести свій клас, загін. Вчаться діяти і працювати спільно, робити макети, виго­товляти аплікації, матеріал для. лічби, навчальні посібники, іграш­ки для дитячого садка; беруть участь у збиранні макулатури. Виявля­ють взаємну вимогливість і повагу один до одного.

Дістають перші уявлення про гуманні відносини людей у суспільстві, читають і обговорюють оповідання про доброту, доброзичливість, справедливість. Намагаються доброзичливо і чуйно ставитися до людей, справедливо оцінювати свої вчинки і вчинки товаришів, подавати по­сильну допомогу навколишнім. У міру своїх сил допомагають сїм’ям ветеранів війни та праці, проводять волонтерську роботу. Дбають про молодших братів і сестер, грають з ними, відводять їх у дитячий са­док. Читають казки, показують фільми дітям дитячого садка, організовують для них концерти художньої самодіяльності, показують п’єси в тіньовому та ляльковому театрах.

Організовують роботу „книжкової лікарні" в класній та шкільній бібліотеках, у бібліотеці дитячого садка. Уважно ставляться до бать­ків, допомагають їм у домашніх справах. Готують саморобні подарунки батькам до свят.

Учаться складати розпорядок дня і неухильно його виконувати, правильно використовувати свій вільний час.

Учаться додержувати порядку, дисципліни, організованості в школі, вдома, в громадських місцях. Проводять ігри-заняття з правил дорож­нього руху: "Знай правила дорожнього руху, як таблицю множення", " Ми - пасажири", "Як поводитися на вулиці", "Мій шлях до школи", " Дорожні знаки і покажчики".

Дістають перші уявлення про взаємозв’язок зовнішньої і внутріш­ньої культури. Засвоюють правила ввічливості, точності, акуратнос­ті, охайності. Беруть участь у заняттях з культури поведінки: "Ча­рівні слова", "Поважай свій і чужий час", "Друзі Мойдодира", "Охай­ність та акуратність в одязі", "Як поводитися в театрі й кіно", "Ми йдемо в гості", "Як ми проводимо перерви". Організовують під керівництвом джур, учителів заняття-ігри: "Екскурсія по школі", "Подорож по місту чемних", "Прогулянка по алеї дбайливих". Учаться приязно вітатися з учителями, працівниками школи, знайомими, то­варишами, виявляти ввічливість і увагу до навколишніх. Засвоюють правила культури поведінки в школі, на вулиці, в громадських місцях.

Учаться долати труднощі у процесі засвоєння нових знань, виконан­ня домашніх завдань, трудових і громадських доручень, не втрачати надії при невдачах. Прагнуть переборювати свої примхи, впертість, капризи, лінощі, поєднувати особисті інтереси з інтересами, справа­ми колективу. Учаться розуміти справжній зміст понять "можна" ї "не можна", "треба" і "не хочу", виконувати важку, нецікаву, але потріб­ну для колективу роботу, а також виявляти настирливість у змаганнях, оглядах, співпереживати радість перемоги і гіркоту невдач.

Хлопчики й дівчатка засвоюють позитивний досвід дружніх, поважли­вих стосунків у школі й поза школою, учаться переборювати скованість і настороженість у спілкуванні, допомагають одне одному; разом від­значають дні народження, поздоровляють із святом; дістають початко­ві уявлення про моральні відносини членів сім’ї, беруть участь у бе­сідах про сім’ю, про мам і тат, бабусь та дідусів: "Сім'я, в якій я живу","Як ми проводимо вихідний день", і т.п.; дбайливо ставлять­ся до своїх батьків і членів сім’ї.

Читають у газетах, книжках оповідання, вірші про конкретні приклади непримиренності в боротьбі з порушеннями правил поведінки, норм друж­би і товариськості. Учаться розуміти зміст і виступати на зборах проти наклепництва, жадібності, забіякуватості. Учаться не обходити погані вчинки товаришів, брати посильну участь в удосконаленні дійсності.

5. Козацька культура. Художньо - естетичне виховання.

Учаться помічати прекрасне в тому, що їх оточує: звертають увагу на красу шкільного приміщення, на рослини, які прикрашають школу, розглядають картини й виставки творчіх робіт учнів. На екскурсіях учаться помічати красу міського й сільського пейзажів, спостеріга­ють за виглядом і забарвленням неба в різні години, в різні пори року, а також за різним станом погоди. Вивчають вірші про природу і працю, вчаться розуміти поетичні образи, виразність означень і інтонацій, намагаються використати їх у власній мові.

Беруть участь у бесідах про прочитані книжки, теле і кінофільми. Здобувають початкові знання про спектаклі, теле і кінофільми як тво­ри мистецтва. Знайомляться з кращими творами образотворчого мистец­тва в музеях і на виставках; по репродукціях, діапозитивах, записах. Слухають записи музичних творів. Колективно переглядають кіно і те­лефільми, слайди, репродукції про рідний край, про тварин, школу, ровесників, про працю дітей.

Дають загальні емоційні оцінки художнім творам; ілюструють про­читані книжки, побачені спектаклі й фільми, прослухані музичні твори. Розповідають про свої найцікавіші „зустрічі з музикою". Знайомляться з пам"ятниками культури і народного мистецтва, з місцевими майстрами-умільцями прикладного мистецтва, спостерігають за їх робо­тою. Шефствують над пам’ятниками культури поблизу школи.

Малюють на вільні теми, на музичних заняттях розучують пісні, зай­маються хореографією, беруть участь в іграх-танцях, у рольових іг­рах-виставах; у художніх і музичних школах розвивають свої здібності. Розучують пісні й танці, виступають на ранках, у шефів, у дитячих садках і сімейних вечорах з читанням віршів, інсценіровками байок, шарад, епізодів з казок і художніх творів. Майструють іграшки з при­родного матеріалу /жолудів, качанів кукурудзи, горіхів, шишок та ін./, картону , пластиліну, вчаться акуратно виготовляти їх; роблять аплі­кації, займаються вишиванням, випилюванням, випалюванням по дереву, Із пап’є-машє виготовляють персонажів, роблять прикраси до новорічної ялинки та інших свят. Випробовують свої сили в створенні казок, написанні віршів.

У класі, коридорах, удома і на вулиці підтримують чистоту й поря­док. Беруть участь у художньому оформленні приміщень. Гарно оформля­ють зошити, суперобкладинки підручників і книжок, закладки для них, стежать за їх збереженням. Вирощують квіти, розводять квітники. Скромно й акуратно вдягаються, звертають увагу на охайність одягу. Беруть участь у бесідах: "Гарні і негарні вчинки", "Чим гарні люди навколо нас", "Наш дім" та ін.

Аналізують гарні і негарні вчинки. Переглядають і обговорюють ма­люнки, карикатури, фільми, де висміюються неохайність і нечепурність зовнішнього вигляду школярів. Учаться помічати недоліки в поведінці, зовнішньому вигляді негативних героїв казок, байок, оповідань та ін­ших художніх творів.

Б. ДЖУРИ / УЧНІ 5 – 6 КЛАСІВ/

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ

І. Система здоров’я. Здоровий спосіб життя.

Розширюють свої уявлення про значення фізичної культури, спорту, туризму в житті, праці та захисту Батьківщини. Організовують і проводять змагання та свята спорту й туризму, бесіди про фізичний розвиток і загартування організму: "Твоє здоров’я - багатство Батьківщини", "Спорт у житті видатних людей", "Сонце, повітря і вода - наші краці друзі”, "Туризм - кращий відпочинок джур та дан", "Роби зарядку кож­ний день - зникнуть утома, млявість, лінь". Дізнаються із газет, жур­налів, радіо й телебачення про змагання, про визначні досягнення спортсменів. Переглядають та обговорюють фільми на спортивні теми. Колективно відвідують спортивні змагання. Читають популярну літера­туру про спорт, туризм, про загартування організму, про відомих спортсменів.

Додержують режиму дня, харчування та сну, правил особистої гігіє­ни та громадської санітарії; роблять ранкову гімнастику, проводять загартувальні процедури. Займаються гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, лижною підготовкою. Прагнуть одержати спортивні розряди. Закріплюють навички правильних постав, дихання, рухів; учаться виконувати гімнастичні, акробатичні, стройові й танцювальні вправи, освоюють техніку легкоатлетичних видів спорту /біг, стрибки, метання/, техніку пересування на лижах, техніку ігрових видів спор­ту. Беруть участь у виутрішкільних змаганнях та спартакіадах /Стар­ти надій/. Виступають за спортивну честь школи на районних, міських, обласних змаганнях. Регулярно відвідують спортивні секції школи і позашкільних установ, секції загальної фізичної підготовки. Трену­ють дворові команди і секції на приз "Золота шайба", "Шкіряний м'яч", "Білий човен", "Веселі старти" та ін. Готуються до туристських походів, учаться виконувати в них обов’язки членів групи, загону, дбайливо ставитися до природи. Здійснюють походи вихідного дня та багатоденні походи по рідному краю. Навчаються орієнтуватися на місцевості, розбивати бівуак, готувати їжу; регулярно навчаються в шкільному ту­ристському гуртку або туристському гуртку при Центрі дитячої творчості, станції юних туристів; учаться надавати першу медичну допомо­гу. Організовують і проводять туристські зльоти школи, змагання по туристській технікі та орієнтуванню на місцевості, козацькі табору­вання. Учаться вести краєзнавчу, пошукову роботу. Організовують кон­курси та змагання гри "Сокіл" і беруть в них участь. Допомагають в організації, підготовці та проведенні різних спортивних заходів, у проведенні рухливих ігор з молодшими школярами, виконують обов’язки капітанів команд, помічників тренерів, командирів груп, спортивних суддів, членів бюро секцій, спортивних і туристських гуртків; обов'яз­ки відповідальних за інвентар та обладнання, за спортивні споруди; працюють фізоргами і туроргами класів.

Не порушують занять фізичною культурою, спортом і туризміом, пра­вил санітарії та гігієни в школі, вдома, у дворі, на спортивних май­данчиках, чистоті та порядку на місцях спортивних занять, в одязі та інвентарі.

2. Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання.

Беруть участь у роботі пошукових загонів; вивчають життя і діяль­ність героя, чиє ім’я носить загін, проводять збори на тему: "Що значить любити Батьківщину", "В дружній сім’ї", " Дорогою подвигів батьків" та ін. Організовують ранки і свята "Пам'ятай тих, хто ле­гендою овіяний", "Про мужність юних". Проводять уроки мужності. Оформляють альбоми, стенди, виставки "Наші земляки - герої", "Край мій? моя ти Батьківщина", "Пам'ятай їхні імена", "Природа наiогj краю", "Наше листування". Шефствують над вулицями, які носять імена героїв, борців за свободу і незалежність. Листуються із школярами других краін. Дивляться та обговорюють патріотичні фільми. Прово­дять збори на теми „3 чого починається Батьківщина", "Про любов великих людей до своєї Батьківщини".

II. ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне виховання.

Знайомляться з конкретними прикладами високоморальних відносин людей; беруть участь у бесідах "Про дисципліну праці, "Про безко­рисливість вчинку”, "Відданість та взаємна вимогливість у дружбі", "Про принциповість та щирість", "Про силу колективної думки", "Боротьба з брехнею та обманом", "Непримиренність до відхилень від моральних норм колективу", "Працювати на совість", "Точність, ре-тельність і результативність праці". Учаться на ділі бути вірними своєму слову, обіцянкам, зобов’язанням. Розширюють свої знання про Україну, про її героїв, учаться наслідувати їх приклад. Проймаються почуттям любові до рідної природи, до народу України. Знайомляться з найважливішими фактами та подіями з історії Батьківщини, дізнають­ся про традиції народу в минулому і тепер, беруть участь у суспіль­но корисній праці на допомогу школі , місту /селу/, рідному краю.

Беруть активну участь у справах колективу класу, загону, школи, виявляють ініціативу, самостійність, творчість. Знайомляться з голов­ними завданнями загальношкільного колективу на семестр та канікули. Планують завдання, справи класу, загону. Беруть участь у розвідуванні корисних справ для школи, міста, кооперативу. Знайомляться з подви­гами героїв, роботою кращих учнів, привчаються наслідувати їхній приклад. Набувають уміння наказати товаришеві і підкоритися йому в трудових справах, громадській роботі, вчаться правильно реагувати на зауваження та оцінки громадської думки загону, класу. Розподіляють громадські доручення між усіма членами колективу, систематично обговорюють самозвіти про їх виконання. Обговорюють матеріали газет, журна­лів, творів художньої літератури, дивляться фільми на теми "Важко одному - під силу загону”, "Чесно жити - народу служити". В суспільно корисній діяльності вчаться надати допомогу товаришу і прийняти ії.

Поглиблюють уявлення про гуманні відносини людей у суспільстві. Допомагають учителям у роботі з козачатами. Шефствують над загоном козачат, дитячим садком. Вчаться робити добрі вчинки і справи "по секрету". Проводять збори "Я там, де потрібніший людям", "Ти не один на свїті", "Мої батьки і я". Уважно ставляться до рідних, пік­луються про них. Закріплюють і розширюють набуті в молодших класах навички шанобливого ставлення до батьків і старших, поваги до ровесників. Привчаються оцінювати свої вчинки і вчинки товаришів по совісті і справедливості. Ведуть роботу розвідників корисних копа­лин. Поздоровляють мешканців мікрорайону школи, ветеранів зі свята­ми. Вступають у шкільне товариство ЮДПД. Беруть участь в охороні природи, зелених насаджень, птахів. Стають членами товариства охо­рони природи. Беруть участь у роботі шкільного лісництва.

Усвідомлюють необхідність дисципліни і самодисципліни як єдності старанності й ініціативи, підлеглості й самостійності. Додержують правил поведінки в шкалі, вдома, на вулиці, в громадських місцях, у таборі. Виконують доручення колективу на совість. Дивляться та обговорюють кінофільми, передачі про правила поведінки в громадсь­ких місцях, правила дорожнього руху. Створюють ігротеки настільних ігор з правил дорожнього руху.

Поглиблюють уявлення про єдність зовнішньої і внутрішньої культури поведінки. Закріплюють навички ввічливого поводження з молодшими і старшими, уміння уважно слухати, ввічливо слухати, відповідати, не перебивати інших під час розмови, не гарячитися, відстоючи свою точку зору. Стежать за правільністю мови, добиваються її виразнос­ті. Дбають про свій зовнішній вигляд. Тримають у чистоті та охайності свою шкільну форму і верхній одяг. Допомагають молодшим оволодівати навичками культурної поведінки. Навчають малюків, молодших братів та сестер правил культурної поведінки. Стежать за поведінкою молодших у квартирі, у дворі, на вулиці, в кінотеатрі. Створюють наочні посібники з правил культурної поведінки.

Дістають перші уявлення про прийоми самовиховання, про складання особистої програми самовиховання. Оформляють куточки під девізом „Тим, хто працює над собою", "Станемо кращими", добирають оповідання про те, як працювали над собою великі люди, поради щодо самовиховання. Стараються об’єктивно оцінювати свої сильні сторони, бачити недолі­ки і знаходити шляхи їх усунення, прислухатися до зауважень товаришів і дорослих. Проводять збори "Вони були першими", "Будьмо гідними імені героя", "Герої серед нас", "Про мене і про тебе", "Я і мої справи", "Боротися і шукати, знайти і не здаватись". Мобілізують свої вольові зусилля на подолання труднощів в оволодінні знаннями, навичками громадської роботи. Учаться протистояти аморальним вчинкам ровесників, відвертати товариша від негідних дій та вчинку. Виступа­ють на захист справедливості, захищають слабших, молодших за віком, учаться приймати самостійні рішення в складних умовах, у громадській роботі, колективних іграх.

Розширюють та закріплюють позитивний досвід спілкування між хлоп­чиками й дівчатками в навчанні, громадській роботі, творчості, від­починку, спорті, переборюють негативізм, скованість і настороженість у спілкуванні з ровесниками іншої статі; активно беруть участь у підготовці та проведенні бесід про дружбу і товариство між хлопчи­ками й дівчатками "Хлоп'ятка - дівчатка, дівчатка – хлоп’ятка, нам всім подружитися час", організовують колективний перегляд і обго­ворення кінофільмів та спектаклів для дітей; шефствують над молод­шими, допомагають вихователям дитячих садків, грають з малюками, піклуються про них; розширюють знання та уявлення прео моральний ідеал сім’ї, про значення для дітей і батьків міцної, дружньої, щасливої сім'ї, про сімейні ролі чоловіка й жінки, про наступність поколінь; чуйне ставляться до рідних і близьких.

Беруть участь у класних і козацьких зборах, присвячених справам, стосункам у дитячому колективі; обговорюють випадки недодержання Правил для учнів, невиконання Законів козачат. Допомагають товаришам уникнути недоліків у поведінці, подолати нерішучість, пасив­ність, сором'язливість, дратливість, прагнуть зрозуміти, розібратися в причинах та мотивах вчинків ровесників. Випускають сатиричні стін­ні газети та бюлетні "Не проходьте мимо", "Їжачок", "Колючка" та ін. Обговорюють фільми і спектаклі, матеріали газет, в яких засуджуються бездушність, упертість, прагнення до удаваного геройства, показної активності, спроба протиставити себе колективу. Учаться самокритичності, об'єктивності в оцінці заслуг і недоліків товаришів та своїх особис­тих.

5. Козацька культура. Художньо-естетичне виховання.

Пізнають красу рідного краю, привчаються самостійно бачити прекрас­не на екскурсіях та в походах, роблять зарисовки, фотознімки. Знай­омлячись з художніми творами, з оповіданнями з історії України про самовіддану працю народу, засвоюють поняття про прекрасне в житті й праці. Звертають увагу на оформлення міста, сучасного селища, села. Колективно обговорюють побачене в музеях, на виставках, екскурсіях на виробництво.

Читають і обговорюють рекомендовану художню та науково-популярну літературу про різні види мистецтва. Колекціонують художні листівки, репродукції, значки, марки. Знайомляться за оригіналами, кіно, теле­фільмами, репродукціями і фотографіями з творчістю видатних худож­ників, скульпторів, архитекторів. Добирають репродукції для уроків та бесід, для шкільної картинної галереї. Слухають розповіді про мистецтво, музичні передачі по радіо, телебаченні; відвідують теат­ри, кіно, концерти, музичні вечори для школярів, художні музеї, виставки, архитектурні та скульптурні нам’ятки, музейні заповідники. Колективно обговорюють побачене в музеях, на виставках, екскурсіях, переглянуті спектаклі, кіно і телефільми, прослухані концерти. Знай­омляться з творами сучасних письменників, поетів, художників, музи­кантів рідного краю, з працями творчих колективів, випускають стін­ні газети, присвячені їхній творчості. Вивчають пам’ятники історії та культури рідного краю і охороняють їх.

Вивчають напам’ять вірші, уривки з прозових та драматичних тво­рів. Працюють у гуртках малювання, ліплення, прикладного мистецтва, фото і кінолюбителів, художнього читання, в шкільних оркестрах, у різних колективах художньої самодіяльності; беруть участь у тижні музики, кіно, театру, в дитячих художніх виставках, у загальношкільних конкурсах на краще виконання пісень і танців; загонових пісні, вірша, оповідання; виступають у спектаклях лялькового та тіньового театрів. Малюють з натури на теми з навколишнього життя, на теми літературних і музичних творів; знайомляться з графічним оформленням книжок, зі шрифтовими працями; застосовують здобуті знання під час оформлення стінгазет, класних куточків, тематичних альбомів та що­денників у козацькому загоні; придумують малюнки для нескладних виши­вок; працюють над заданими композиціями. Влітку в козацьких загонах виконують розучені в школі вірші, пісні, танці; впровадять з молодшими сюжетні ігри, ставлять спектаклі, беруть участь у конкурсі образотвор­чого мистецтва.

Беруть участь в оформленні класу й школи, вдома допомагають прибирати кімнату, двір, намагаючись внести красу в домашній побут. Розводять квіти й доглядають за ними, беруть участь в організації та проведенні Свята квітів. Слухають бесіди про красиве в природі й мистецтві, про красиві вчинки та красу поведінки людей, красу їхньої праці. Художньо оздоблюють виготовлені іграшки, макети, муляжі, беруть участь в офор­мленні різних виставок. Беруть участь в операції "Живи, книго". Орга­нізовують змагання, огляди за краще збереження підручників, книжок.

Засуджують недбале ставлення до книжок, випускають "блискавки", стінні газети. Слухають розповіді, бесіди, що дають початкове уявлен­ня про основні елементи доброго смаку в літературі, мистецтві, в костюмі, манері поведінки. Переглядають кіно й телепередачі, фільми, відвідують спектаклі ТЮГів та лялькових театрів, слухають радіопереда­чі, в яких засуджують негідну поведінку і утверджують норми етики. Складають та розігрують маленькі п’єси, сценки, діалоги та монологи, в яких засуджується негарна поведінка. Проводять у підшефних класах з козачатами сюжетно-рольові ігри про красу поведінки. Читають літературу, діляться своїми враженнями про вчинки героїв, їхній зовніш­ній та внутрішній вигляд.

В. ДЖУРИ /УЧНІ 7-8 КЛАСІВ/

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ

1. Система здоров’я. Здоровий спосіб життя. 2. Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання.

Організовують і проводять бесіди, лекції та вечори. Присвячені фізичній культурі, спорту, туризму; зустрічаються з відомими спортсменами, спортивними суддями, тренерами, лікарями. Дізнаються з газет, журналів, радіо й телепередач про змагання, про визначні досягнення українських і зарубіжних спортсменів. Перегляда­ють та обговорюють кінофільми на спортивні теми. Колективно відвідують спортивні змагання. Читають популярну літературу про спорт, туризм, про загартування організму, про відомих спортсменів.

Учаться складати правильний режим занять фізичною культурою, спортом, туризмом. Добирають вправи для спеціалізованої зарядки відповідно до вибраних видів спорту.

Виробляють правильну поставу та координацію. Займаються гімнастикою, легкою атлетикою, лижною підготовкою, спортивними іграми; регулярно займаються вибраними видами спорту й туризму в секціях та гуртках школи, Будинків творчості, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та стан­цій юних туристів. Беруть участь у проведенні шкільних спартакіад та естафет, виступають за честь школи в районних, міських та обласних змаганнях. Готуються та складають норми атестації, прагнуть одер­жати юнацькі спортивні розряди, активно беруть участь у заняттях дворових команд та секцій, у змаганнях "3олота шайба", "Шкіряний м'яч", „Білий човен", "Сніжинка", в змаганнях "Старти надій". Ведуть краєзнавчу, пошукову роботу в місцевих і далеких туристських походах та екскурсіях, подорожах і експедиціях. Удосконалюють туристську техніку. Беруть участь у шкільних, районних, міських та обласних зльотах і змаганнях юних туристів. Активно зберігають рідну природу. Ведуть роботу за завданням шкільного музею. Учаться основних пра­вил цивільної оборони. Беруть участь у конкурсах та змаганнях гри "Сокіл".

Виконують вимоги особистої та громадської гігієни, підтримують чистоту й порядок на своєму робочому місці в класі. Учаться надава­ти першу медичну допомогу потерпілим. Оволодівають навичками самоконтролю в ході спортивних занять.

Проводять зарядку та фізкультхвилинки з молодшими школярами. Здійснюють спортивне суддівство змагань у класі й школі. Ведуть роботу старост спортивних секцій, громадських інструкторів по спор­ту, фізоргів класів, капітанів команд, спортивних організаторів роботи з козачатами. Організовують і проводять шкільні спартакіади; походи по рідному краю, туристські зльоти та змагання. Як інструктори допомагають учителеві фізвиховання, класним керівникам, учителям, туристському організаторові школи проводити заняття в туристсько-кра­єзнавчих гуртках школи. Обладнують спортивні майданчики та стежать за утриманням інвентаря, за чистотою майданчиків. Беруть участь в ор­ганізації роботи спортивно-трудового й туристсько-трудового табору школи; проводять збори, бесіди, показові спортивні виступи молодших школярів. Створюють громадську думку, спрямовану проти порушень за­нять фізичною культурою, спортом і туризмом, проти порушень спортивної етики, випадків невиконання правил гігієни та санітарії, не до­пускають неохайного ставлення до спортивного інвентаря.

ІI. ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне вихвання.

Вивчають зміст і усвідомлюють значення моралі. Знайомляться з єдністю прав, свобод і обов’язків громадян. Словом і ділом, своїм особистим прикладом утверджують норми моралі. Визначають конкретні шляхи втілення моральних знань у дії та вчинки. 3’ясовують на уро­ках, бесідах і диспутах такі поняття, як громадянський обов’язок пе­ред Батьківщиною, активна життєва позиція, моральний ідеал. Проводять класні години, збори на теми "Тобі до всього справа", "Слово кріпи справами своїми". Беруть участь у бесідах і диспутах "Наступає твоя громадянська зрілость", "Правда від усього дерожча". Слухають лекції на теми "Мораль і право", "Закон і совість". Читають і обговорюють статті в журналах та газетах на морально-етичні теми. Учать­ся аналізувати конкретні факти і явища повсякденного життя, робити моральний вибір у різних життєвих ситуаціях. Беруть активну участь у громадському і трудовому житті класу, школи, міста /села/, вико­нують доручення, завдання органів учнівського самоврядування.

Працюють у туристсько-краєзнавчих гуртках, ходять у походи, вико­нують слідопитську роботу, вивчають минуле, сучасне і майбутнє свого міста /села, району, області/, дізнаються про життя і діяльність видатних земляків. Беруть участь в охороні природи рідного краю та його культурно-історичних пам'ятників. Створюють шкільні краєзнав­чі музеї, виставки, кутки; складають адьбоми та фотомонтажі на теми “Моя Батьківщина", "Наш край", "Наше село", беруть участь у грі "Сокіл". Виступають з концертами художньої самодіяльності, беруть участь у початковій військовій підготовці допризовної молоді, беруть участь в урочистих проводах юнаків у Армію України, у шануванні ветеранів; проводять зустрічі з колишніми випускниками школи, нині солдатами Армії України, під девізом "Спасибі тобі, солдат!”; проводять у школі свята, присвячені Армії України. Вивчають особливості життя і побуту різних народів, переписуються з учнями других країн, прводять заочні змагання з ними, збори, обмін делегаціями; організо­вують заочні мандрівки по Україні. Підтримують зв’язок з зарубіжни­ми друзями. Проводять збори " Бійці згадують минулі дні, "Іхній подвиг живий", "Бійці невидимого фронту", беруть участь у вечорах "Ми славимо подвиг ваш", "Дочки України", "Країна моя, доля моя". Випускають усні журнали "Ради життя на землі", "Візьми собі за прик­лад героя", "Чи знаєш ти героїв свого краю?".

Нагромаджують досвід колективних відносин. Беруть участь у різних формах урочної та позаурочної роботи, сприяють утвердженню в класному колективі відносин ділової залежності й відповідальності. Бе­руть активну участь в усіх колективних справах класу, школи. Керують козацькою громадою, працюють вожатими в загонах козачат, беруть активну участь в учнівському самоврядуванні, організовують ко­лективне самообслуговування. Учаться співробітничати, виконувати та організовувати колективні справи і керувати ними. Готують та проводять збори, колективно обговорюють свою роботу, намічають плани, розподіляють доручення, критично оцінюють зроблене, приймають рі­шення, контролюють їх виконання. Беруть активну участь у бесідах і диспутах на теми "Відвага, щирість, спайка, завзяття, у кожного іскорка, разом багаття!", "Яким я хотів би бачити свого товариша?”, "Щоб мати друга, треба бути ним", " У дружбі - сила".

Засвоюють основні принципи гуманізму, учаться додержувати їх у відносинах з дітьми. Удосконалюють своє уявлення про добро і зло, мужність і 6лагородство, формують моральний ідеал. Спостерігають за поведінкою людей у різних життєвих ситуаціях, пізнають їх почуття і переживання, порівнюють їх зі своїми, розвивають у собі здат­ність уходити в становище іншої людини, співпереживати, співчува­ти, поділяти чужі радість і горе. Беруть участь у волонтерській та шефській роботі; закріплюють благородні звички поведінки щодо людей, нагромаджують досвід чуйності й душевної чулості. Піклують­ся про батьків, членів сім’ї, учителів і знайомих; турбуються про хворих друзів, відвідують їх, подають їм необхідну допомогу; оточують увагою людей похилого віку, малюків та інвалідів, уміло по­дають посильну допвмогу навколишнім. Вчаться бути добрими і вели­кодушними в спілкуванні з учителями школи.

Проводять збори на теми "Найкраща посада бути на землі людиною", "Людей нецікавих на світі немає", "Умій відчувати поряд із собою людину", "Школяр - друг природи, друг звірів і птахів", беруть участь у бесідах і диспутах на теми "Що залишає людям кожний твій прожитий день?", "Що означає жити по совісті?", "Честь і людська гідність. Чим вони відрізняються від самолюбства?", "Добра справа дорожча від багатства". Беруть участь в операціях "Подаруй людині радість", "Добрі справи людям". Беруть участь у десантах "Зелена аптека", "Озеле­нимо наше місто". Виробляють навички й звички правильноі поведінки в школі, громадських місцях та вдома. Допомагають учительському колек­тиву та органам учнівського самоврядування запроваджувати в життя єдині вимоги до учнів. Беруть участь у бесідах про Правила для уч­нів, аналізують факти з життя класу, школи. Конкретизують вимоги до поведінки на основі типових Правил для учнів. Пропагують Правила для учнів, роз’яснюють своїм товаришам доцільність їх суворого виконан­ня. Готують тематичні класні збори "Правила для учнів - закон шкіль­ного життя", беруть участь у бесідах і диспутах "Для чого потрібна людині дисциплінованість?", "Організуй себе!", "Мистецтво керувати со­бою", "Поведінка наодинці із самим собою", “Красота починається з порядку". Активно беруть участь у шкільному й класному чергуванні, в рейдах "З фотоапаратом по школі", у патрулях щодо охорони громадсь­кого порядку в школі й за її межами; організовують допомогу козакам. Оформляють тематичні стенди, газети, кутки, готують радіопередачі на теми "Можна і не можна", "Що ми побачили в нашій школі".

Усвідомлюють визначальну роль внутрішньої краси людини і її культури. Учаться відрізняти моральну красу людини від зовнішньої красивості, внутрішнє благородство - від вишуканих манер, розширюють свої знання про правила етикету, застосовують їх у повсякденному житті. Прив­чають себе бути втриманим у стосунках з людьми, виробляють вміння бути уважними слухачами та цікавими співрозмовниками. Розвивають у собі почуття міри, уміння знаходити межу розумного в поведінці, побуті, одязі. Удосконалюють свій смак, з належною повагою ставляться до смаків, звичок інших людей. Слухають лекції про культуру поведін­ки, про виховання смаку. Учаться культури танцю. Збагачують свій словниковий запас, звільняються від слів-паразитів. Стежать за зміс­том і чистотою своєї мови. Беруть участь у бесідах, диспутах і вечерах на теми "Про культуру справжню й удавану", "В чому краса людини?", "В людини має бути все прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і дум­ки", "Що означає бути сучасним?”, "Бути, а не здаватися", "Про скром­ність і про гордовитість", " Почуття і речі", "Немає більшої розкоші, як розкіш людського спілкування", "Ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість", "Час, смак, стиль, мода".

Організовують книжкові виставки з добором відповідної літератури, оформляють стенди, кутки, газети на теми "Наші смаки", "Етика пове­дінки", "Ставлення до природи - показник твоєї культури".

Організовують вечори відпочинку, бали, карнавали, учаться додержувати звичаїв гостинності.

Морально вдосконалюють свою особистість, намічають конкретну програму самовиховання, гартують волю, учаться керувати собою. Вчаться ба­чити за конкретними вчинками вияви певних якостей особистості. Вив­чають біографії великих людей, героїв війни та праці, на їх прикладі вчаться виховувати в собі країщі риси людини. Розвивають свої здібності, навчаються в гуртках, секціях, клубах. Працюють у підшефному загоні: керують гуртками, виступають з доповідями, проводять бесіди й збори, передають свої трудові вміння та навички молодшим; виховуючи їх, виховуються самі. Учаться відстоювати свою точку зору, терпеливо переконувати товаришів, відверто зізнаватися в своїх помилках. Проводять збори на теми "Про шляхи, що ведуть до мужності", "Твоя програ­ма самовиховання", "Мужність виховується з дня в день у наполегливому подоланні труднощів". Беруть участь у бесідах "Воля та праця людини дивниї дива творять", "Xочу, треба - ось де виявляється твій характер", "Що означає знайти себе?", "Чому говорять: неробство та лінь псують людину", "Як перемогти слабості та недоліки свог характеру", оформляють стенди, кутки, газети, готують радіопередачі "Для тих, хто працює над собою", "Великі люди про самовиховання", "Словник мораі".

На основі спільної діяльності розширюють позитивний досвід моральних відносин між юнаками й дівчатами; дістають виразні уявлення про фізичні й психолічні особливості підлітків, а також про особливості їхньої поведінки; виробляють нетерпимість до легковажних поглядів на любов та дружбу, грубість та цинізм у стосунках між статями, юнаки ввічливо та дбайливо ставляться до дівчат і жінок; готують бесіди, диспу­ти, обговорюють статті, книжки, кінофільми й вистави, в яких порушуються питання взаемовідносин юнаків і дівчат; розширюють та поглиблюють уявлення та знання про сім’ю і її функції, про роль та значення сім’ї для особи й суспільства, про демографічну політику держави, про моральну красу й моральне обличчя сім’ї; знайомляться з основними положеннями законодавства про шлюб і сім'ю.

Засуджують аморальні вчинки людей, борються з негативними явища­ми в житті. Виражають непримиренне ставлення до зла й жорстокості, ненависть до всякого виду приниження людей. Виступають проти виявів егоїзму й утриманства, байдужості й пристосовництвом. Виявляють високу вимогливість до себе, до своїх друзів і товаришів, до всіх членів колективу, непримиренність до будь-яких порушень норм співжиття; виступають з критикою і самокритикою. Ведуть непримиренну боротьбу з грубістю, лихослів’ям, курінням. Активно вступають у боротьбу із споживацьким ставленням до життя, рослинного та тваринного світу. Бе­руть участь у рейдах щодо перевірки порядку в класах, у школі, у дворах жилих будинків, у підліткових клубах. Не дозволяють ровесникам зневажливо ставитися до старших, ображати молодших, робити аморальні вчинки в школі, вдома, в громадських місцях.

Беруть участь у класних зборах: „Бій байдужості”, „Обережно! Міщанство і вульгарність”, у бесідах і диспутах : „Щастя в боротьбі: з ким і за що?”, „Як протистояти міщанству?”, „Чим відрізняється справжня дружба від кругової поруки?” та ін.

Оформляють стенди, вітрини, бюлетні й стінгазети: „Вікна сатири”, „Не проходьте мимо”, „Крокодил”.

Активно беруть участь в русі школярів за охорону тваринного й рослинного світу, створюють бригади охорони природних багатств.

5. Козацька культура. Художньо-естетичне виховання.

Пізнають прекрасне в навколишній дійсності: в природі й місті, в сучасних технічних спорудах, у найновіших машинах. На екскурсіях спостерігають за працею майстрів. Свої враження про прекрасне в житті й праці передають у малюнках, фотографіях, аматорських фільмах, у творах. Читають і обговорюють твори літератури й мистецтва, учаться оцінювати їх, відстоювати свою думку, переконливо обґрунтовувати її. Беруть участь в експедиціях школярів, виконують завдання музеїв з вивчення творів народної творчості, пам’яток історії та культури рідного краю, монументального сучасного мистецтва.

Знайомляться з Основами законодавства про охорону історичних пам’яток; відвідують музеї, виставки, картинні галереї; знайомляться з архітектурою, з прикладним мистецтвом та народною творчістю; збирають літературно-краєзнавчий матеріал; випускають бюлетні, альбоми, присвячені майстрам мистецтв. Знайомляться з життям і творчістю видатних художників, композиторів та письменників; читають книжки про мистецтво; беруть участь у створенні малих картинних галерей, у роботі клубів за художніми інтересами. Переглядають та обговорюють фільми, присвячені проблемам мистецтва й етики. Слухають музичні твори в записах, по радіо й телебаченню, роблять до них ілюстрації. Зустрічаються з майстрами мистецтв. Допомагають молодшим школярам розвивати почуття й розуміння прекрасного в природі, навколишній дійсності, у стосунках між людьми, бачити зв’язок літератури, музики й живопису.

Працюють у факультативах художнього циклу, гуртках з різних видів мистецтв та художнього конструювання. Поглиблено займаються одним з видів мистецтва, беруть участь у художній самодіяльності. Малюють на основі спостереження, з пам’яті і з натури; беруть участь у конкурсах. Оволодівають умінням говорити точно й виразно. Беруть участь у дитячих художніх виставках, влаштовують їх обговорення; керують у школі художніми гуртками. Проводять конкурси, фестивалі, обговорення, конференції, присвячені культурі й мистецтву; є членами жюрі різних конкурсів художньої самодіяльності; беруть участь у заняттях клубів за художніми інтересами.

Беруть участь у художньому оформленні школи та шкільної ділянки. Намагаються скромно й зі смаком одягатися. Знайомляться із зразками сучасного одягу на виставках, у будинках моделей, організовують зустрічі з модельєрами. Беруть участь у козацьких зборах. Диспутах, присвячених проблемам естетики („Що означає бути красивим?”; показують молодшим, як можна із смаком одягатися.

Випускають стінні газети, що критикують вияви міщанства, грубості, неохайності та негарної поведінки. Проводять диспути, збори: „Міщанин сьогодні, який він?”, „Про смаки сперечаються”, „Про вульгарність і несмак”.

Г. МОЛОДИКИ ( УЧНІ 9 – 11 КЛАСІВ )

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ

1. Система здоровя. Здоровий спосіб життя. 2. Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання.

Організовують і проводять вечори, бесіди, лекції та конференції про спорт і туризм, зміцнення здоров'я, загартовування, про важливість фізичного виховання для формування гар­монійно розвиненої особи; зустрічаються з відомими спортсменами, тренерами, спортивними суддями, спорт­сменами, медичними праців­никами та працівниками фізичної культури й спорту.

Постійно стежать за розвитком фізичної культури, спорту й туризму в нашій країні та за рубежем по газе­тах і журналах, радіо й телебаченню. Переглядають та обговорюють кінофільми на спортивну тематику, відвідують спортивні змагання; читають спеціальну й худож­ню літературу про спорт, туризм, фізичний розвиток лю­дини, про видатних спортсменів, тренерів і спортивних суддів, про те, яке місце займають фізична культура, спорт і туризм у житті багатьох видатних людей.

Складають самі правильний режим дня, план занять фізичною культурою, спортом і туризмом, та додержують їх. Суворо додержують правил особистої та громадської гігієни і санітарії. Удосконалюються у вибраному виді спорту, прагнуть до досягнення високих результатів, від­стоюють спортивну честь колективу на загальношкільних змаганнях. Беруть участь у спортивних змаганнях, спар­такіадах школи, захищають честь колективу школи на районних, міських, обласних змаганнях; складають норми комплексу “Козацьке здоров’я”, вико­нують нормативи спортивних розрядів у вибраних видах спорту. В школі й у позаурочний час удосконалюють техніку виконання вправ у спортивній гімнастиці, легкій атлетиці, лижній підготовці, удосконалюють техніку й тактику в спортивних іграх. Беруть участь у Всеукраїнських експедиціях по місцях революційної слави Ко­зацтва; виконують нормативи на значок « Юний турист » і на спортивні роз­ряди по туризму. Ведуть краєзнавчу і пошукову роботу згідно із завданнями туристських гуртків та шкільних музеїв. Оволодівають початковою військовою підготов­кою. Беруть участь у роботі гуртків та секцій військової справи, у змаганнях та конкурсах, які входять до гри «Джура». Беруть участь у роботі оборонно-масових гурт­ків та секцій ДТСААФ, в олімпіаді ПВП, табірних збо­рах. Подають першу медичну допомогу, запобігають спортивному травматизму, удосконалюють навички са­моконтролю в процесі занять спортом.

Проводять роботу інструкторів на громадських заса­дах за вибраними видами спорту з молодшими школя­рами та підлітками, організовують і проводять з ними зарядку, фізкультхвилинки. Допомагають готувати мо­лодших школярів і підлітків до складання норм комп­лексу “Козацьке здоров’я”.

Організовують будівництво спортивних споруджень на шкільній території та в дворах, стежать за дисципліною, порядком і чистотою на спортивних майданчиках. Про­водять заняття в туристських гуртках; організовують по­ходи, екскурсії з молодшими школярами та підлітками по місцях слави Козацтва; працюють по­мічниками керівників походів — молодшими інструкто­рами по туризму. Організовують і проводять туристські зльоти та змагання. Проводять роботу гуртків і секцій військової справи.

Організовують і проводять змагання та конкурси, що входять в ігри «Джура» та «Сокіл», олімпіаду ПВП. Особистим прикладом показують молодшим школярам та підліткам правильне ставлення до фізичної культури, спорту й туризму, до громадської санітарії та гігієни.

ІІ. ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне виховання.

Вивчають питання Програми та Статуту Українського козацтва, рішень Рад Українського козацтва та Молодої Січі про виховання молоді; поглиблюють уявлення про прин­ципи й норми загальнолюдської моралі; засвоюють суть основних етичних категорій. Готують і проводять конфе­ренції на теми: «Норми загальнолюдської моралі» та ін. Пишуть реферати, твори, роблять огляди матеріалів преси з питань моралі: «Сенс життя—в чому ти його бачиш?», «Про почуття громадського обов'язку», «Образ молодого ро­бітника в художній літературі», «Твоя перепустка в завт­ра—твої сьогоднішні справи», «Що означає будувати життя і влаштовуватися в ньому?». Засвоюють вимоги загальнолюдської моралі про необхідність особистого прак­тичного внеску кожної людини в розбудову держави та громади. Аналізують конкретні факти і явища повсякденного життя; виявляють принципи та норми загальнолюдської моралі в передових колективах фабрик, заводів, установ, знайомляться з моральною атмосфе­рою цих колективів, їх прогресивними рухами та почи­наннями, пізнають суть ставлення до суспільства, колек­тиву, праці; вчаться у трудових колективів створювати високоморальні стосунки в шкільному колективі. Ке­руються принципами морального кодексу в навчанні, праці, у взаємовідносинах з людьми.

Беруть участь у Всеукраїнському похо­ді по місцях слави козацтва, здійснюють експедиції по рідному краю і країні, разом з козацькою організацією шефського підприємства вивчають минуле, сучасне і майбутнє свого краю (міста, села, району, області), зустрічаються з ветеранами воєн і праці. Бе­руть участь в охороні природи рідного краю та прим­ножують її багатства, створюють шкільні краєзнавчі му­зеї, виставки, кімнати бойової слави, беруть участь у воєнно-спортивній грі «Джура». Беруть активну участь у воєнній початковій підготовці допризовної молоді. Ор­ганізовують урочисті проводи випускників школи у Армію України, шанування ветеранів; проводять зустрічі з колишніми випускниками школи, нині солдатами, під девізом «Спасибі собі, солдат!». Про­водять у школі дні й фестивалі дружби, присвячені школярам зарубіжжя. Продовжують вивчати бойо­ві подвиги учасників руху Опору. Вивчають особливості життя та побуту різних народів, переписуються із за­рубіжними учнями, проводять заочні змагання, обмінюються делегаціями.

Проводять козацькі збори, організовують лек­ції, диспути, виставки на героїко-патріотичні теми. Ор­ганізовують шкільні вечори: «Моя Вітчизна—Україна», «Це потрібно живим», «Чи готовий ти до захисту Батьківщини?», «Герої не вми­рають», «Про тих, хто вистояв і переміг», «Ніхто не за­бутий, ніщо не забуто», «Бути солдатом, офіцером Збройних Сил України —висока честь» і т. п. Органі­зовують читацькі конференції за книгами про військовослужбовців. Створюють кіноклуби старшокласників «Служу Україні». Беруть участь у збиранні коштів на спо­рудження пам'ятників воїнам-героям, допомагають спо­руджувати ці пам'ятники. Несуть почесну варту біля Вічного вогню.

Знайомляться із змістом моральних норм, у яких ви­ражений принцип колективізму; підготовляють та про­водять бесіди: «Яким я хочу бачити свій колектив?», «Що дає колектив мені—що йому?», «Принцип колек­тивізму—могутня зброя і сила трудящих людей!» Про­водять козацькі збори: «Якими нормами живе наш колектив?», «Чому важливо берегти честь колективу та виховувати в собі риси колективіста?» Аналізують жит­тя в колективі, складають портрети свого класного та шкільного колективів (дружба й товариство в колекти­ві, взаємна вимогливість і допомога, традиції колекти­ву). Переглядають та обговорюють кінофільми, спектак­лі, книжки, статті про товариськість і дружбу; роблять висновки про те, кого можна вважати справжнім това­ришем; в чому суть приятельських, товариських і друж­ніх стосунків; що зміцнює та що послаблює дружбу; чи може егоїст бути товаришем, другом; чим дружба відрізняється від кругової поруки; від чого залежить тривалість дружби; чи можуть дружити люди, різні за характером, різні за переконаннями. Проводять збори: «Чого ми навчаємо молодших товаришів та який досвід передаємо їм?», «Про шефську роботу нашого класу». Проводять для молодших школярів та підлітків бесіди про колективізм, дружбу і товаришування; допомагають їм установлювати товариські стосунки, організовувати діяльність, згуртовувати колектив. Виявляють ініціати­ву та відповідальність у колективних справах класу, школи.

Пізнають суть гуманізму як норму способу життя, активно утверджують його своїми діями та вчинками. Виявляють, у чому полягає гуманістична суть Конституції України. Проводять бесіди, організовують. лек­ції на теми: «Гуманізм—принцип моральний і політич­ний», «Людина — вінець усього живого», «Людина — це звучить гордо». У доповідях, бесідах і повідомленнях ви­користовують матеріал про гуманістичну суть сучасного українського суспільства. Добирають з художньої літератури, пері­одичної преси конкретні факти й приклади ставлення до людини в суспільстві розвинутого гуманізму. Аналізують і виявляють гуманістичний смисл своїх прав та обов'язків (право на середню освіту та ін.). Переглядають та обговорюють кінофіль­ми й спектаклі, радіо- й телепередачі, присвячені проб­лемі гуманізм — антигуманізм. Навчаються гуманістич­но розв'язувати конфліктні ситуації. Добирають літера­туру, вирізки з газет та журналів з проблеми любити людство й любити людину, використовують їх у диспуті «Любити людство—легко, любити людину—важко». Обговорюють і розв'язують питання; чи вміємо ми бе­регти гідність людини, свою особисту гідність; критикує­мо людину чи її ставлення до навчання, праці, людей; оцінюємо людину чи її справи; боремося з людиною чи за людину та інші. Проводять козацькі збори: «Критика — допомога. Критика — зброя», «Вимогливість до людини — повага до неї». Керуючись принципом «людина людині — друг, товариш і брат», прагнуть бу­ти скромними, уважними, ввічливими із старшими, ровес­никами, молодшими. Проводять для молодших товари­шів бесіди про гуманізм, самі показують приклад гуманних стосунків. Запозичують досвід у трудових ко­лективах.

Свідомо виконують правила поведінки. Проводять лекції, бесіди на теми: «Дисципліна в нашому суспіль­стві—це явище моральне і політичне» (А. С. Макаренко), «Дисципліна колективу та дисципліна в колективі»; диспути: «Дисципліна» — свобода чи необхідність?»,. «Дисципліна та самодисципліна». Пропагують Правила для учнів, зразки дисциплінованості; утверджують у школі традиції дисциплінованої поведінки; добиваються підвищення дисципліни серед ровесників, молодших шко­лярів та підлітків.

Засвоюють суть єдності внутрішньої та зовнішньої культури. Вивчають норми та правила культури спілку­вання з людьми; з художньої літератури, газет та жур­налів добирають матеріали і проводять заняття на те­ми: «Історія розвитку етикету», «Гуманізм—принцип загальнолюдської культури поведінки», «Про єдність внутрішньої та зовнішньої культури», «Учіться володіти собою»». «Будьте великодушні», «Про ввічливість, скромність та послужливість», «Такт і делікатність», «Точність і пунк­туальність», «Міміка, жест, тон, мова — основа естетич­ного стилю». Вчаться слухати, розмовляти, заперечувати, переконувати та сперечатися. Стежать за своїм зовніш­нім виглядом, вчаться бути елегантними. Проводять бе­сіди, лекції, диспути: «В людині все повинно бути пре­красним», «Чого ніхто не повинен бачити», «Час, смак, стиль», «Про смаки сперечаються». Вносять культуру та естетику в повсякденне життя; розширюють свої уявлення про естетику побуту, культуру поведінки в сім’і, в місцях розваг, праці й відпочинку; пізнають та засто­совують правила гостинності, поздоровлення, листуван­ня; правила бути глядачем і слухачем; навчаються куль­турі танцю; беруть участь в організації та проведенні вечорів відпочинку, розумного й цікавого дозвілля в школі та її мікрорайоні. Додержують культури поведін­ки в школі, у виробничому та громадському житті. Про­пагують норми культури поведінки серед молодших шко­лярів та підлітків, навчають їх організовано, відповідно до правил громадського співжиття, проводити своє дозвілля, у всіх сферах життя додержувати засвоєних правил культури поведінки.

Розширюють свої уявлення про способи самовихован­ня моральних якостей. Приймають особисті плани само­вдосконалення та вико­нують їх. Дискутують на теми: «Ким бути та яким бу­ти?», «Робити життя—з кого?», «Чи можна змінити свій характер?», «Як виховувати в собі риси справжньої людини?», «Як стати врівні з віком?», «Твій ідеал — який він?», «Подвиг— це надзвичайність чи будні?», «В житті завжди е місце подвигам». .Систематично обговорюють характеристики на кожного члена колективу (що нового з’явилось у поведінці, як ставиться до навчання, пра­ці, громадського життя, до колективу, до себе і людей, які якості в собі виробляє); дають принципову оцін­ку своєї поведінки та поведінки товаришів. Добирають приклади складних моральних ситуацій, обговорюють шляхи їх розв'язання, обмінюються, з товаришами дос­відом, як керувати своїми бажаннями, вчинками, ство­рюють громадську думку навколо позитивних вчинків та дій.

Розвивають і поглиблюють дружні й товариські сто­сунки, прагнуть уносити в них душевну чулість і благо­родство, моральну красоту й естетику, будують їх, ви­ходячи з правильних уявлень про мужність та жіночність; поважають людську гідність і честь кожного, діють від­повідно до цих етичних принципів; тонко розуміють особливості почуттів і переживань юнаків та дівчат; виявляють чутливість та делікатність до почуттів това­ришів і подруг; пізнають взаємозв'язок любові й духов­ної культури людини; вчаться цінувати дружбу й любов, керувати своїми почуттями, виявляти непримиренність до хамства, непристойності, вульгарності або легковаж­ності у взаєминах, активно беруть участь у підготовці та проведенні диспутів і бесід з питань взаємин статей, підготовки молоді до сімейного життя. Обговорюють статті, книжки, кінофільми, спектаклі з даної проблема­тики, наслідують у житті моральний ідеал сім'ї, внутрішньосімейних стосунків.

Борються з фактами порушень правил громадського співжиття, з виявами бездуховності, цинізму, з пияцт­вом та хуліганством, нетовариським ставленням до дів­чини, жінки, з виявами несправедливості й черствості, кар'єризму, нечесності, дармоїдства. Створюють «Козацький прожектор», оформляють «Вікна сатири» та вітрини «Не проходьте мимо». Допомагають постам і групам сприяння громадського контролю; запобігають амо­ральним вчинкам навколишніх, допомагають виправити­ся тим, хто їх допускає. З принципових позицій оцінюють негідні загальнолюдського способу життя дії та вчинки, вияв­ляють причини та добиваються їх усунення як у шкіль­ному й класному колективах, так і в навколишній дійс­ності. Проводять диспути, бесіди: «З якими трудноща­ми зустрічаємося в житті? Як з ними боремося?», «Що допомагає та що заважає мені й моїм товаришам наслі­дувати принципи морального кодексу?», «Вчинки, які завдають шкоди колективу, особистості», «Чого я не хо­чу брати на майбутнє?», «Куріння та пияцтво—чи тіль­ки особиста справа?» та інше. Створюють негативну громадську думку навколо випадків аморальності.

5. Козацька культура. Художньо-естетичне виховання.

Вивчають основи естетики та мистецтвознавства, переконуються в тому, що в основі мистецтва лежить наполеглива творча пра­ця. Розширюють знання про мистецтво, його суть і роль у формуванні світогляду, про естетичні ідеали та художній смак; спостерігають за красою тру­дової діяльності кращих виробничників, пізнають есте­тику праці, вчаться красиво, натхненно працювати. Сприймаючи красу природи, праці людини, сучасної місь­кої культури, передають свої враження в різних видах творчих робіт—малюнках, фотографіях, віршах і т. п.

Знайомляться з багатонаціональною естетичною куль­турою українського народу на лекціях, концертах, зуст­річах з майстрами мистецтв. Слухають лекції та чи­тають літературу про сучасне українське і зарубіжне мистецтво. Відвідують театри, музеї, картинні галереї, виставки, знайомляться з пам'ятками мистецтва. Слу­хають та аналізують музичні твори композиторів, виконання сучасних українських та зарубіжних музикантів, вчаться правильно оцінювати сучасну естраду й джазову музику. Вивчають класичну й сучасну хореографію. Див­ляться та обговорюють телепередачі, присвячені питан­ням естетики; роблять огляди книжок з мистецтвознав­ства, читають і обговорюють кращі твори сучасної віт­чизняної та зарубіжної літератури різних жанрів; бе­руть участь у конкурсах пісні, музики, танцю та інших видів художньої самодіяльності. Стежать за обговорен­ням новинок художньої літератури на сторінках газет, журналів.

Обговорюють нові спектаклі, кінофільми, радіо й телепередачі. Вчаться самостійно аналізувати художні твори, розбиратися в творчих методах і стилях; беруть участь в охороні та впорядкуванні парків, музейних за­повідників, пам'яток культури, народної творчості. Бе­руть участь у фольклорних експедиціях, у пошуковій роботі, знайомляться з фондами краєзнавчих музеїв, міс­цевих бібліотек, архівів, приватних зібрань та колекцій.

Удосконалюють свої знання, уміння та навички в улюбленому виді художньої творчості, навчаються в мис­тецтвознавчих гуртках, на факультативах художнього циклу, у клубах любителів мистецтв. Пишуть твори, по­в'язані з історією театру, кіно, живопису, музики, архі­тектури; розкривають різноманітні зв'язки різних видів мистецтв; самостійно проводять мистецтвознавчі та лі­тературознавчі дослідження, вивчають критичну літе­ратуру.

Організовують виставки репродукцій та фотографій видатних творів мистецтв, випускають класні літератур­ні журнали, плакати, альбоми, стінні газети, присвячені окремим майстрам та художнім колективам. Проводять агітпоходи, концерти художньої самодіяльності в сіль­ських школах.

Керують у школі художніми гуртками, організовують шкільні університети культури, концерти, фестивалі та дні мистецтв, вечори дружби народів, конкурси; беруть участь у лекціях-концертах, музичних вікторинах, фес­тивалях. У своєму та підшефному класах, у бібліотеках організовують і проводять літературно-музичні вечори, пов'язані з пам'ятними датами життя різних діячів мис­тецтв. Працюють екскурсоводами в місцевих та шкіль­них музеях, пропагують естетичні й мистецтвознавчі знання, а також художні твори у своєму та підшефному класах, у бібліотеках, ЖЕКах, на виробничих підпри­ємствах; оволодівають мистецтвом розповіді, умінням добирати факти, працювати самостійно. Організовують виставки дитячої творчості в школі й на шефському підприємстві, в ЖЕКах.

Пояснюють молодшим школярам, що красиве в лю­дини, в її праці, побуті; допомагають художньо офор­мити інтер'єри, створювати альбоми, монтажі, картинні галереї. Розбивають квітники і клумби на шкільній ді­лянці, в мікрорайоні школи, за місцем проживання. Ут­верджують норми загальнолюдського етикету, проводять заняття з молодшими школярами з культури поведінки, про­водять бесіди про красу праці.

Слухають лекції, доповіді про су­часне мистецтво. Самостійно ана­лізують ідейно-худож­ній зміст творів. Роблять огляди книжок в галузі естетики; переглядають і обговорюють діафільми, аль­боми та інші матеріали, присвячені естетиці.

Виступають на диспутах, обговореннях спектаклів, кіно- й телепередач. Беруть участь у боротьбі з міщанст­вом та вульгарністю в побуті, у взаєминах між юнаками та дівчатами, у спілкуванні. Випускають бюлетені, газе­ти, плакати, що висміюють вульгарні смаки та моди».[10]

12. ЛИПЕНЬ 1993. НОВІ ЧЛЕНИ ОСЕРЕДКУ.

На Сьомій нашій Козацькій Раді затвердили текст заяви про вступ до Адамівського осередку Козацтва, ритуал посвяти та прийняли до Адамівського осередку козацтва нових членів – Редька Анатолія, Завацького Дмитра. Тепер нас п’ять козаків.

ТЕКСТ ЗАЯВИ

про вступ до Адамівського Осередку Козацтва

Я, П. І. по Б. прошу прийняти мене кандидатом (дійсним членом) до Адамівського Осередку Козацтва. Святий козацький звичай беззастережно поділяю і буду виконувати в козацькому товаристві на користь козацькій громаді та народові України.

РИТУАЛ

посвяти в козаки Адамівського Осередку Козацтва

Діють: отаман, священик, полковники, осавули, обозний, кандидат-козак.

Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять отаман, священик, полковники, осавули. На столі – хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, Кодекси, обітниця. Осавули тримають прапори та Січ. Отаман з перначем.

Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.

Священик (отаман) зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

Полковник: Наше козацьке товариство поповнюється сьогодні новими товаришами. До козацької громади запрошується (прізвище, ім’я).

Кандидат підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже: Перехрестися тричі, козаче, до образу Покровительки нашого роду козацького Пресвятої Богородиці. Кандидат хреститься тричі.

Осавул, який тримає Кодекси та обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай Кодекси та обітницю.

Кандидат зачитує Кодекси людського буття Українського козацтва та обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а правицею взявши текст:

1. Кодекс лицарської честі Українського козацтва, який включає такі основні якості особистості:

- любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу;

- готовність турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку;

- підкреслено шанобливе ставлення до матері, дівчини, жінки, бабусі;

- непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям;

- відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави, єдності і соборності українських земель;

- прагнення роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, пам’яток історії та культури;

- готовність проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними;

- здатність цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням;

- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість;

- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств;

- прагнення внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

2. Кодекс лицарської звитяги Українського козацтва:

- готовність боротися до загину за волю, честь і славу України;

- нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України;

- презирство і ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих заброд-завойовників;

- уміння доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності;

- здатність відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів;

- героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в ім’я свободи і незалежності України;

- відстоювання свого права бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни;

- здатність і готовність займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.

3. Заповіді милосердя, які українські козаки залишили своїм нащадкам – сучасному Українському козацтву як дорогоцінний морально-духовний спадок:

- готовність допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру;

- всебічна допомога сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливе ставлення до безпомічних, постійна їх матеріальна підтримка;

- надання допомоги хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи та іншого;

- здатність до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду;

- готовність допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.

4. Обітниця (урочиста обіцянка козака Українського козацтва): Перед Богом нашим Всевишнім, перед Святою Покровом, перед українським народом обіцяю: захищати свободу народу нашого рідного, вікові порядки та звичаї, Самостійну Україну! Присягаю: стояти за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів! Слава Україні! Слава Українському козацтву!

Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія.

Кандидат робить відтиск гулого пальця.

Осавул: Козаче, до прапора!

Кандидат підходить до прапора, стає на коліно, цілує прапор.

Осавул: Нахили голову, козаче. Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом.

Покриває кандидата-козака прапором.

Осавул – кандидату-козаку: До Січі!

Кандидат-козак підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Вручає козаку-кандидату шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Козак-кандидат цілує. Осавул каже: Слава козаку! Козак підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!

Осавул: До обозу!

Обозний дає козаку хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде – допоможемо! Треба буде – поділимось!

Отаман (священик): проповідь на козацьку тему (Чотирнадцятирік – козацький звичаєвий кодекс):

Народ кожен пильнується оком Господнім. Гріхи наші гноблять нащадків наших. Справою Божою єсть посполітеє діло козацьке за віру Христову, за волю та рідну землю. Корогви наші – то тінь Покрови Богородиці. Доля народу – козацька доля. Коли супостати рабують народ – встають козаки за долю батьків, жінок та дітей своїх. Юдиним та фарисеям не панувати на нашій землі. Праведне діло для рук козацьких. Не купімося на нові підманки, бо за ласою слідом – нове ярмо.

ЗАВІТИ:

1. Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на світі такого, щоб не корилося праведним людям.

2. Євангелію віруй, а не попам. Між Богом та козаком посередник один – Христос, а заступниця нашому роду – Богородиці Покрова.

3. Не обіцяй і не клянися. Бо людина – то тріска в потоці життя. Не все залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.

4. Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха і сам також не гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо ця покора для тебе ярмо, а скупині – то є заручина волі.

5. У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лише проти полону.

6. Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з’їсти не вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту немає.

7. Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть ворогам.

8. Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі притулку, окрім сім’ї.

9. Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою ставиш вище громади, - складай свою зброю.

10. Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долею, тоді козака наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.

11. Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.

12. Заповіт із чужого досвіду.

13. Заповіт із набитих гуль.

14. Пам’ятай: один вірний шлях на землі – терпіння. Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я».

Після проповіді козак підходить до святого отця, той благословляє козака.

Козак підходить до отамана.

Отаман: Клади, козаче, лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить» його перначем й говорить: Хай тебе біс не бере! Йди собі з Богом!

Отаман командує: Віддайте шану козаку нашого козацького товариства шаблевим вінком!

Козак проходить крізь шаблевий вінок.

Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні!.

Всі: Слава! Слава! Слава!

13. СЕРПЕНЬ-ЖОВТЕНЬ 1993. РИТУАЛ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА.

На Восьмій нашій Козацькій Раді затвердили ритуал посвяти до дитячої козацької організації.

СЦЕНАРІЙ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА (ДЖУРИ ТА ДАНИ)

Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять полковники, осавули. На столі - хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, обітниця. Осавули тримають прапори та Січ. Отаман з перначем.

Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.

Священик зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

Полковник: Наше джурове та данове товариство поповнюється сьогодні новими товаришами. До козацької (дівочої) громади запрошується (прізвище, ім’я).

Хлопець (дівчинка) підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже: Перехрестися тричі, синку (донько), до образу Покровительки нашої роду козацького Пресвятої Богородиці. Хлопець (дівчинка) хреститься тричі.

Осавул, який тримає обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай обітницю.

Хлопець (дівчинка) читають обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а правицею взявши текст.

Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія.

Осавул: Синку (донько), до прапора!

Хлопець (дівчинка) підходять до прапора, стають на коліно, цілують прапор.

Осавул: Нахили голову, хлопче (донько). Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом.

Покриває хлопця (дівчинку) прапором.

Осавул - дівчині: До Берегині! Осавул - хлопцю: До Січі!

Дівчинка підходить до Берегині. Та кладе їй рушника на ліве плече й виголошує: Хай Матінка-Україна тебе благословляє!

Гілочкою верби б’є по рушникові на плечі тричі, виголошуючи: Будь здорова, як вода! Будь гнучкою, як верба! Будь багата, як земля!

Хлопчик підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Вручає хлопцю шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Хлопчик цілує. Осавул каже: Слава джурі! Хлопчик підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!

Осавул: До обозу!

Обозний дає хлопцю (дівчинці) хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде - допоможемо! Треба буде - поділимось!

Хлопчик (дівчинка) підходять до святого отця, той благословляє їх.

Хлопчик (дівчинка) підходять до отамана.

Отаман: Клади, синку (донько), лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить» його (її) перначем й говорить: Хай тебе біс не Бере! Йди собі з Богом!

Отаман командує: Віддайте шану джурі (дані) козацького товариства шаблевим вінком!

Джура (дана) проходить крізь шабельний вінок.

Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні!

Всі: Слава! Слава! Слава!

14. ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ 1993. ВИХІД З ПІДПІЛЛЯ. РЕЄСТРАЦІЯ.

У листопаді 1993 року Кабінет Міністрів затвердив програму «Освіта» («Україна ХХІ століття») щодо кардинальної реконструкції всієї системи освіти, яка передбачала: децентралізацію управління освітою; диференціацію, гуманізацію, індивідуалізацію навчально-виховного процесу; безперервність освіти та варіативність навчальних планів і програм; переорієнтація сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього відповідних умов у сіспільстві.

У процесі реформування всіх ланок освіти наголос було зроблено на: деідеологізації й демократизації навчального процесу; зв’язку освіти з національною історією, культурою і традиціями; забезпеченні свободи творчості педагогам-новаторам; урізноманітненні системи навчальних закладів з метою врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління, а також реальних потреб суспільства (поява гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних комплексів); поступовому приведенні у відповідності мови навчання в школах до етнічного складу населення. Але очікуваних кардинальних змін у системі освіти не відбулося… Я вважав, що спрацював особистий фактор…

10.11.1993 року відбулася 24 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання, яка розглянула заяву голови сільради Сердюк Т.В. про складання повноважень. Сесія не прйняла рішення. Засідання було продовжено 14.11.1993 року.

14.11.1993 року продовжилася 24 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання, яка розглянула питання «Про хід виконання рішення №1 17 сесії Адамівської сільської ради ХХІ скликання від 21.08.1992 року «Про організацію роботи з національного виховання у Адамівській неповній середній школі» та знову розглянула заяву голови сільради Сердюк Т.В.

Рішення по першому питанню:

«Заслухавши та обговоривши доповідь голови постійної депутатської комісії Адамівської сільської ради з питань освіти, культури, медичного та торгівельного обслуговування Бараш Л.А. та інформацію директора школи Тимофєєва В.Я., сесія Адамівської сільської ради відмічає, що робота по вихованню національно свідомого громадянина України у школі покращалася – є Положення про національне виховання, змістовний план роботи дитячої організації «Джура», виконуються виховні плани роботи школи та класних керівників, але: виховання школярів ведеться із деяким націоналістичним відхиленням, що фіксується батьками та зустрічає супротив деяких школярів (про це свідчить вивішування школярами 9 класу червоних прапорів на димарі кочегарці та у лісосмугі на початку села, що у першому випадку є порушенням правил безпеки – висота димаря – близько 30 метрів).

З цього приводу сесія Адамівської сільської ради вирішила:

1. Звернути увагу директора школи Тимофєєва В.Я., що виховувати громадянина України треба, але не виховувати націоналіста у поганому розумінні цього слова, особливо враховуючи, що громадська думка засуджує РУХ «Спасибі РУХу за розруху».

2. Зобов’язати директора школи Тимофєєва В.Я. привести виховні плани роботи класних керівників та школи у відповідність з нормативними вимогами Міністерства освіти України. До 01.01.1994 року. Директор школи.

3. Провести широку роз’яснювальну роботу серед батьків, школярів про необхідність дотримуватися державної символіки у громадянському житті громади. Постійно. Педколектив, сільська рада.»

Рішення по другому питанню:

«Рекомендувати на посаду голови Адамівської сільської ради директора Адамівської школи Тимофєєва В.Я.» Цим рішенням засідання сесії було продовжено 17.12.1993 року.

17.12.1993 року 24 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання обрала головою сільради Тимофєєва В.Я.

«Виписка з протоколу №5 від 17 грудня 1993 року.

1. Вибори голови виконкому.

СЛУХАЛИ:

Заступника голови районної ради Марунченко В.Д. про розділення сільських рад, Адамівської та нової – Софіївської. На підставі рішення обласної сесії народних депутатів й Верховної Ради України, тому необхідно обрати головою Адамівської сільської ради з числа депутатів Адамівки, Авидівки, Благодатного.

Виступили: Охременко Ф.Г., Мальков А.В., Позднякова В.В.

Мальков А.В. запропонував кандидатуру депутата Адамівської сільської ради, директора Адамівської НСШ Тимофєєва В.Я.

В голосуванні прийняли участь 11 депутатів.

За Тимофєєва проголосували: за – 7 депутатів, проти – 4 депутата.

Вирішили: Обрати головою виконкому Адамівської сільської ради народних депутатів Тимофєєва Валерія Яковича».

20.12.1993 року засновники Адамівського Осередку Козацтва (Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я.) зробили Подання до сільради на реєстрацію організації.

22.12.1993 року на Козацькій раді в Одесі отаманом УЧПГК обрали В’ячеслава Лашкевича. Від АОК були присутні Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т.

27.12.1993 року засновники АОК (Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я.) отримали Довідку Адамівської сільради про регістрацію Адамівського Осередку Козацтва…

2-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ 1994 – ГРУДЕНЬ 1995. ДОКУМЕНТАЦІЯ.

…У споминах я свідомо залишаю за кадром педагогічну та господарську діяльність в школі (з точки зору директора-адміністратора), громадську діяльність в селі (депутатські комісії, художня самодіяльність, спорт) та ін. (у тому числі й приватне життя), а лише зосереджуюсь на головному – діяльності Адамівського Осередку Козацтва (АОК)…

15. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1994. КОЗАЦЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ.

Вищий законодавчий орган України – Верховна Рада – дістався в спадок від Української РСР. Її було обрано ще навесні 1990 року і аж до весни 1994 року депутати Верховної Ради дванадцятого скликання визначали перебіг законодавчого процесу. У цьому були свої позитивні та негативні моменти. Позитивні – забезпечувалися спадкоємність та керованість суспільного розвитку на початковій фазі реформ, існувала база для розгортання державотворення. Негативні – більша частина депутатів Верховної Ради займала консервативну позицію і гальмувала створення правового поля для демократичних перетворень.

На початку року Україна вивезла зі своєї території всю тактичну ядерну зброю.

Верховна Рада ліквідувала місцеві державні адміністрації і повернула державну владу на місцях радам народних депутатів та їхнім виконкомам.

На районному рівні – протистояння Адирова М.С. та Майстра В.І. На першій сесії районної ради із перевагою лише в 6 голосів переміг Майстро В.І.

Посилилося протистояння партій, поглибився розкол між Президентом та Верховною Радою. Спробою вирватися із цієї кризи стало нове радикальне рішення щодо проведення в першій половині 1994 року дострокових виборів Верховної Ради і Президента України.

До Верховної Ради було обрано 338 депутатів. У її складі налічувалося 9 депутатських груп і фракцій. Головою українського парламенту було обрано О.Мороза.

Із семи кандидатів у Президенти України (В.Бабич, Л.Кравчук, Л.Кучма, В.Лановий, О.Мороз, І.Плющ, П.Таланчук) на виборах здобув перемогу Л.Кучма, за кандидатуру якого в другому турі проголосувало понад 52% виборців; за Л.Кравчука – 45%.

Доробок українського парламенту тринадцятого скликання містить: значне розширення правової бази реформ; перехід до організації роботи депутатів на постійній основі, зростання професійного рівня депутатського корпусу; прийняття нової Конституції України; посилення контролюючих функцій вищого законодавчого органу.

Однак і на цьому етапі відчувалися серйозні протиріччя між гілками влади, незбалансованість їхніх повноважень. Особливо помітною була слабка позиція Кабінету Міністрів. Як і в попередній період, цей виконавчий орган лишався найнестабільнішим – один за одним пішли у відставку уряди В.Масола (червень 1994-березень 1995), Є.Марчука (березень 1995-травень 1996), П.Лазаренка (травень 1996-липень 1997). Далі Кабінет Міністрів очолили В.Пустовойтенко (липень 1997-грудень 1998), В.Ющенко (з грудня 1999)…

З 17 грудня 1993 року я працюю головою Адамівської сільської ради…

Україна готується до виборів депутатів всіх рівнів та Президента України. Кандидати в депутати Одеської обласної та Верховної Рад «мотаються» по району – беруть участь у передвиборчому марафоні – проводять зустрічі з виборцями, головами сільських рад (за Законом про вибори сільські голови формують територіальні виборчі комісіі). Десь у кінці 1993 року заїхав до Адамівської сільської ради Петро Чернишук (тоді голова Білгород-Дністровського осередку РУХу та кандидат у депутати Верховної Ради). Ми розмовляли з ним про особливості тогорічних передвиборчих баталій і якось непомітно перейшли до питання про мою національну приналежність. Я – липованін-старообрядець (липовани – нащадки донських козаків-некрасівців, які оселилися на Дунаї після розгрому царськими військами повстання Кіндрата Булавіна). Петро дав мені адресу канцеляріі паланкового козацького товариства і вже через кілька днів я розмовляв про справи козацькі з Леонідом Городецьким (паланковим отаманом)…

…На той час в місті та районі розпочинали громадську роботу такі козацькі організації:

1. Задністрове козацьке земляцтво. Група вищих офіцерів Білгород-Дністровської дивізії (начальник штабу дивізії Токарєв А.Є, комендант залоги – Слєпухін М.О., командири полків Корнєв Ю.М., Кучер В.В., Ломовцев Ю.О., офіцери Некрасов Г.М., Глущенко І.І., Пронін А.І., Антонов Г.В. та ін.) створила козацьке земляцтво – складову частину Всесвітньої спілки козаків.

В ЗМІ («Правда» - Москва, «Голос України» - Київ, «Юг» - Одеса, «Советское Приднестровье» - Білгород-Дністровський) пройшла серія публікацій (із неоднозначною оцінкою – від «відродження моральних традицій козацтва» до «зради та дискредитації високого звання українського офіцера») щодо діяльності Задністрового козацького земляцтва.

Ю.Корнєв (до речі, учасник ліквідації наслідків землетрусу у Спитаці), у приватній бесіді зі мною наголошував на необхідності приділенню уваги питанню підбору кадрів для роботи із козаками: «…провідниками й розповсюджувачами козацького духу можуть бути лише козаки, добре освічені, з високим інтелектом, які віддані справі відродження козацтва, а не випадкові люди із низьким освітнім рівнем, що у нас тепер спостерігається - у цьому випадку – амбітні нікчеми та невигласи дискредитують козацьку ідею»…

На початку 90-х років почалося скорочення Збройних Сил; було розформовано дивізію, офіцерів-козаків звільнено з армії; багато хто з них виїхав за межі Одещини. Але ще в 1996 році маленький осередок Задністрового козацького земляцтва працював в місті; до його отамана Слєпухіна М.О. зверталася рада отаманів козаків Петербурга. Я мав декілька розмов із Миколою Олексійовичем (справжній козацький полковник, фізично дужий, із козацьким світосприйняттям, але, як громадянин, розгублений у вихорі подій утвердження незалежності України) - штабом земляцтва було розроблено цікаві документи – «Ідеологія козаччини» та «Стратегія козацтва»; ці документи отаман Слєпухін передав мені для ознайомлення, творчої переробки та створення ідеологічного фундаменту діяльності Адамівського Осередку Козацтва…

2. Буджацьке Січове козацьке військо – складова частина кооперативу «Рюрик» при Дворянських зборах півдня Одещини. Засновники БСКВ - Устименко Б.І., Деордиця І.М., князь Аргутинський-Долгорукий В.В., Токарєв А.Є., Бойчев В.В., Дмитренко В.В., Кучер В.В., Зуєв О.І., Мисюк В.С., Харчук Ю.І. Першим отаманом обрали пана Деордицю, наступним - князя.

Пан Харчук сказав: «Із закриттям Задністрового козацького земляцтва – козацька ідея в Задністров’ї не вмерла – оскільки землі Буджаку потребують захисту» (почалась війна у Придністров’ї – прім. авт.)…

Щодо особливостей діяльності БСКВ та співробітництва із Адамівським Осередком Козацтва я мав довгі розмови із Борисом Івановичем Устименком (особливості українського національного виховання фізично, психічно й морально здорового покоління; прийде час, Борис Іванович подарує моїм батькам – вони у мене педагоги – свою книгу «Тридцять два румби»; ця книга бути слугувати посібником щодо виховання громадян України для педагогів моєї рідної школи на Ізмаїльщині - Муравльовській); Іваном Матвійовичем Деордицею (практичні аспекти виховання учнівської молоді через активну участь, зокрема, в науковій діяльності – МАН – з його благословіння я почав впроваджувати цю форму роботи в науково-пошуковій діяльності моїх учнів; до речі, Іван Матвійович порекомендував тему дипломної під час мого навчання в ОСГІ – багатофакторний-багаторічний дослід. Пан Деордиця, безперечно, був непересічною людиною. Наше спільне болгарське походження та знання мови дозволяло мені розуміти більшість аспектів його фундаментальної теорії виховання школяра шляхом наукової діяльності. На жаль, райвно та міськвно, дезорієнтовані боротьбою із учителями-новаторами, не звернули належної уваги на його ідеї практичного селянсько-землеробського формування особистості фермера, селянина-філософа, а ця проблема була мені близька на початку 90-х); Володимиром Владиславовичем Аргутинським-Долгоруким (духовно-моральні аспекти діяльності козацтва – відродження особистості, як феномену державної людини-козака; його слушна порада щодо необхідності особливої уваги до таких аспектів духовного виховання, як мистецтво, релігія, наука; знання козаками хоча би основ філософії релігії та свободомислення); Олегом Івановичем Зуєвим (ідея вивчення підвалин національного менталітету українця задля розуміння місії сучасного козацтва); Владиславом Семеновичем Мисюком (ідея практичної реалізації Всесвітнього братства козаків на засадах Морального Кодексу Козацького Буття); моїм земляком Василем Васильовичем Бойчевим (маючи якості характерника, вважав за необхідним розвивати в козаків ці здібності, підсилюючи тим життєдайну силу Природи).

У складі осередку було багато впливових та знаних осіб, але позиція керівництва стосовно других осередків козацтва в районі (курс на ізоляцію та елітаризм) не дала БСКВ можливості консолідувати та очолити (за своєю інтелектуальною потенцією) козацький рух; до того ж вона була незалежною обласною організацією і не входила до лав Українського козацтва – на той час єдиної у країні козацької організації Всеукраїнського масштабу – це позбавило БСКВ підтримки впливових національно налаштованих кіл. Діяли осередки в Сараті (Іванов С.І.), Тарутино, Арцизі, Татарбунарах, Кілії, Ізмаїлі, «…але тамтешні полковники, крім саратського Сергія Іванова, майже нічого не зробили для відродження козацтва» (Б.Устименко).

Така ситуація прослідковувалась (й дотепер є) в більшості козацьких громадських структур: потенціал дозволяє робити багато корисних справ, але відсутність елементарної організаційної роботи (потрібен «апаратчик-чиновник» козацького напрямку), своє (у кожного) бачення перспектив й незмога досягнути злагоди у діях (де два козака – там три гетьмана; до того ж «приватизація» значної кількості козацьких організацій «вічними» отаманами) зводить нанівець зусилля старшини, кожен з яких – творча особистість, фахівець високого гатунку у своїй сфері…

В ті роки до Білгорода-Дністровського приїздив Гетьман Українського козацтва В.Мулява, який мав зустрічі з керівництвом БСКВ та Білгород-Дністровської паланки.

Смерть І.Деордиці, В.Бойчева, В.Мисюка, князя Аргутинського-Долгорукого, виїзд за межі району А.Токарєва, В.Дмитренка, В.Кучера, О.Зуєва, Ю.Харчука, відхід від активної діяльності Б.Устименка призвело до припинення діяльності БСКВ.

3. Білгород-Дністровське паланкове товариство козаків-пасічників, яке й дотепер очолює Городецький Л.Г.

Найактивнішими членами паланки були – Берлізов А.М., Костецький Є.П., Марин Г.М., Сердцевич Д.О., Панаїт Ф.М., Денисов І.І., Денисов Ю.І., Соловенко В.І., Сидоренко В.П., Чумаченко В.Д., Швачка П.І., Відман І.В., Смаглій П.І., Хоменко Є.В., Вітряк М.К. Згодом до пасічників приєдналися Майстро А.І., Якименко В.М., Лелеченко І.А., Білоусенко П.І., Вітряк М.М., Вітряк Б.М., козаки Адамівського куріня Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я., Завацький Д.О., Редько А.І., Гамар І.В., Гречко Л.В. …

В ці роки на енергію та бажання козаків робити справи милосердя звернула увагу влада – ми почали взаємодіяти: отримали приміщення під канцелярію, перукарню, почали переобладнання колишнього банно-прального комбінату, готували документацію для відкриття ринку „Козацький привіз”, будівлі козацької церкви...

Від В.Чорновола (першого Гетьмана Українського козацтва) група козаків паланки отримала перші козацькі нагороди – Хрести з мечами. Першим в паланці цей Хрест отримав Л.Городецький.

Для розвитку козацтва у Білгород-Дністровському (місті та районі) Леонід Григорович зробив дуже багато. Він налагоджував роботу куренів по селах (цих курінів на 1998 рік було 7), завозив малозабезпеченим верствам населення вугілля за цінами вдвічі нижче комерційних, відкрив перукарню, яка обслуговувала пенсіонерів, інвалідів, організував пункт самозабезпечення козаків продуктами харчування, зокрема, там реалізувався якісний мед, дешевший, ніж на ринку і ще багато реальних справ.

Л.Городецький очолив і приймав безпосередню участь у роботі з забезпечення козаків одностроєм: через Міністерство оборони України та речову службу Одеського військового округу обозна служба паланки придбала офіцерські мундири кольора морської хвилі. Такими ж мундирами було забезпечено джур та дан Адамівської школи.

Була придбана ритуальна козацька зброя, бунчуки, перначі, виготовлені прапори та корогви. Розроблені козацькі ритуали – прийняття до козацтва, освяти зброї, козацьких святинь та ін. Паланка почала співпрацювати з православними священнослужителями (отець Федір Абрамов, отець Павел). Був свій козацький капелан – отець Микола…

Чому пану Городецькому вдалося налагодити практичну діяльність? Колишні офіцери-керівники, приходячи до влади у громадській козацькій організації, намагаються «керувати-командувати», а Леонід, працюючи багато сам, втягував за собою у працю братів-козаків. Керівник громадської організації повинен набагато більше віддавати громаді, ніж отримувати; лише тоді структура буде дієвою, лише тоді будуть бачити в тебе отамана, лише тоді підуть за тобою…

Є в пана Городецького риса характеру, яка підводила його при зустрічі із шахраями, заважала більш ефективно працювати паланці – довірливість (хоча, довірливість характерна більшості справжніх козаків). Ось про цю рису пан Леонід казав так: «Краще я обмануся, ніж із самого початку буду підозрювати людину». Ще одна риса – забувати зло, яке йому зробили особисто. Але, можливо, дещо й потрібно було б пам’ятати…

Початок роботи головою Адамівської сільської ради (освоєння азів організаційної роботи у владі), розширення кола спілкування (сільські голови, районне керівництво, міські козаки - Задністрового земляцтва, БСКВ, паланки) – допомогли (в плані налагодження практичної роботи та підготовки теоретичного фундаменту) нашому куреню…

На Девятій нашій Козацькій Раді затвердили Правила поведінки Козака на Раді.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ КОЗАКА НА РАДІ.

«Козацькі заповіді.

Козацтво – товариство, об’єднане особливим станом душі та свідомості, моральності та моралі.

Козаки – соціальна верства народу, яка має свою культуру, історію та пам'ять. Славне минуле Козацтва, справи та заповіді предків дають нам право з гордістю сказати: «Слава Тобі, Господи, що ми козаки!»

В козацтві спільне завжди було вище від особистого. Козаки завжди служили рідній землі – Святій Україні, своєму Народові та своїй Державі! Ми – нащадки та наступники першопрохідців - козаків минулих віків!

Понад усе в Козацтві були КОЗАЦЬКА ВОЛЯ та НАРОДОПРАВСТВО.

1. Честь та добре імя козака дорожче за життя.

Бережи честь з молоду. Достойність зберігати в будь-яких обставинах. Май волю визнати свої помилки. Якщо треба, побори себе сам. Поважаючи інших, не принижуй себе. Не заздри іншим і не тримай зла в своєму серці. Не будь занадто гордим, і навіть в думках не допускай, що ти вище інших козаків. Ніколи не навчай звисока, подивись для початку на себе. Бажай добра іншим, але без лесті. Май широку душу. Все, що дарує доля, зустрічай стійко. Вчинивши ганебну справу, май силу волі прийняти крайнє рішення.

2. Козаки всі рівні в правах. Пам’ятай: «Нема ні князя, ні раба, а усе раби Божиї!»

Козаки рівні як в правах, так і в відповідальності за свої вчинки незалежно від суспільного стану, освіти та минулих заслуг. Рішення, прийняті на Раді – закон для всіх. У козака ніхто не має права забрати його слово, окрім командира в строю. Кожен козак може бути обраний на будь-яку посаду. Для збереження єдності Козацтва козак не повинен бути в політичних партіях.

3. По тобі судять про все козацтво та народе твоїм.

Не роби ганебних справ та утримуй від них інших. Будь чесний та правдивий, не бійся постраждати за правду. Нехай не зваджують тебе ні користь, ні хабарництво, ні нечесні прибутки, ні миттєва слава. Не піддавайся згубним страстям. Уникай поганих слів. Пам’ятай: погані слова ще в ХІІІ ст. придумали вороги нашого народу для приниження Матерів наших та Віри. Будь прикладом в своєму житті, захисти ображеного, допоможи потребуючому, нагодуй голодного, не дай впасти слабкому духом та тілом.

4. Служи вірно своєму народу, а не вождям.

Козацтво своєю головною метою бачить служіння народу та Батьківщині, їхньому добробуту, а не для своєї користі та слави! Козак завжди повинен бути готовий за це покласти на вівтар перемоги своє життя. «Не учини собі кумира та подобі йому!»

5. Тримай слово – слово козака дорого.

Козак! Пам’ятай, що кожне твоє слово – це слово твого народу, слово Козацтва. А випустиш слово – не спіймаєш. Говори, та не промовляйся, бо просто сказане – не просто слухають. Стійкість честі в слові.

6. Шануй старійшин, поважай старість.

Пам’ятай! Без згоди старійшин не одне важливе рішення отамана не може бути виконане. Влада старійшин не від сили, а від авторитету та мудрості. Прислухайся до слів бувалих і уникнеш багато помилок. Кожного старійшину вважай за свого Батька, а стару козачку – за Матір.

7. Тримайся віри предків, роби все за звичаями свого народу.

Якщо сумніви торкнулися твоєї душі і ти не знаєш, як діяти – дій за звичаями свого народу та Віри предків. Пам’ятай! Козацький звичай завжди кріпив сім’ю, товариство, Козацтво.

8. Сам загинь, а товариша виручи.

Так було завжди у козаків. Взаємовиручка – основа козацького братерства. Як ти глянеш в очі матері товариша, якого міг врятувати, але не врятував?

9. Люби працю, не будь бездіяльним.

Кожний козак має робити все, щоб він та його сім’я жили в достатках, але не тягни руку з криком «Дай!». Живи своєю працею. Зневажай лінощі. Кожна справа має «горіти» в твоїх руках.

10. Бережи свою сімю, будь їй прикладом.

Сім’я – святиня шлюбу. Ніхто не має права втручатися в життя сім’ї без її прохання. Голова сім’ї – Батько, з нього питають за все. Батько! Добийтесь в сім’ї авторитету та взаєморозуміння. Виховуй своїх дітей чесними, сміливими, добрими, чуйними, безкомпромісними в боротьбі зі злом, відданими Батьківщині. Виховуй їх козаками. Дай дітям відповідну освіту. Козак має оберігати жінку, захищати її честь та гідність. Поважай своїх батьків.

Козаком треба народитися! Козаком треба бути! Козаком треба стати!»[11]

16. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1994. ДОБРОВІЛЬНА КОЗАЦЬКА ДРУЖИНА.

Після обжинків розвернули роботу по створенню добровільної козацької дружини Адамівської сільської ради та на сесії затвердили її список. Причина створення – після Придністровської війни багато зброї залишалося на руках у молдавських волонтерів; вони почали грабувати прикордонні райони України; у нас – красти свиней на свинотоварному комплексі. Козацька дружина через збройний супротив повинна була покласти край цьому явищу…

«СПИСОК

членів народної добровільної козацької дружини Адамівської сільської ради

1. Тимофєєв Валерій Якович – голова сільської ради, шеф дружини.

2. Козаченко Олександр Іванович – отаман дружини.

3. Маринеску Микола Костянтинович – заступник отамана.

4. Редько Анатолій Сидорович – отаман Благодатненського стану.

5. Чеботюк Олександр Миколайович – отаман Авидівського стану.

6. Рибальченко Віктор Петрович – отаман Адамівського стану.

7. Білоус Василь Іванович – Адамівський стан.

8. Козубенко Феодосій Іванович – Благодатненський стан.

9. Козубенко В’ячеслав Олександрович – Благодатненський стан.

10. Гончаров Віктор Якович – Авидівський стан.

11. Лавриненко Юрій Іванович – Адамівський стан.

12. Подолько Сергій Миколайович – Адамівський стан.

13. Козаченко Олександр Антонович – Авидівський стан.

14. Деревенча В’ячеслав Ілліч – Благодатненський стан.

15. Одорожа Ігор Федорович – Благодатненський стан.

16. Лазаренко Дмитро Степанович – Благодатненський стан.

17. Макаренко Федір Васильович – Благодатненський стан.

18. Макаренко Сергій Федорович – Благодатненський стан.

19. Редько Сергій Анатолійович – Благодатненський стан.

20. Харченко Олександр Іванович – Авидівський стан.

21. Куликов Руслан Костянтинович – Адамівський стан».[12]

На Десятій нашій Козацькій Раді затвердили Положення про народну добровільну козацьку дружину Адамівської сільської ради та прийняли в козаки нових членів: Козаченка Олександра Івановича, Маринеску Миколу, Чеботюка Олександра, Лавриненка Юрія.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО АДАМІВСЬКУ ДОБРОВІЛЬНУ КОЗАЦЬКУ ДРУЖИНУ

«1. Загальні положення.

1.1. Адамівська добровільна козацька дружина (далі АДКД) з охорони громадського порядку створюється на добровільних засадах з метою сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень та злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства та держави, від протиправних посягань, а також у рятуванні людей та майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

2.1. Правовою основою діяльності АДКД є Конституція України, закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та адміністративними правопорушеннями.

3.1. Адреса АДКД: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Адамівка, сільська рада, тел. 76-3-42, 76-3-33.

2. Основні завдання АДКД.

Основними завданнями АДКД є:

2.1. У сфері громадського порядку - надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам.

2.2. Інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені, або ті, що готуються, злочини, місце зосередження злочинних угруповань.

2.3. Сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань, участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьби з дитячою бездоглядністю та правопорушенням неповнолітніх.

2.4. У разі виникнення надзвичайних ситуацій – надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтримання громадського порядку.

3. Права АДКД.

Для виконання своїх завдань АДКД та його члени мають право:

3.1. Брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку та державного кордону разом з працівниками органів внутрішніх справ; вживати разом з працівниками органів внутрішніх справ заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів; представляти і захищати інтереси своїх членів у державних органах та на підприємствах, в установах, організаціях, навчальних закладах; взаємодіяти з іншими органами громадської самодіяльності; вносити до органів самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності пропозиції щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, виникненню причин та умов, що сприяють їх вчиненню; АДКД проводить свою діяльність під контролем органів внутрішніх справ.

3.2. Спільного з працівниками органів внутрішніх справ патрулюванням і виставленням постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в місцевих розташуваннях підприємств, участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погодження у випадках, передбачених законом та виконавчими органами місцевих рад.

3.3. Брати участь у здійсненні заходів правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

4. Структура АДКД і територія, в межах якої проводиться його діяльність.

АДКД створена у складі штабу АДКД та трьох станів – Адамівського, Авидівського та Благодатненського. Діє АДКД на території Адамівської сільської ради.

5. Умови і порядок прийняття громадян до складу АДКД і вибуття з нього.

5.1. До складу АДКД приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку та здатні за своїми діловими, моральними якостями і станом здоров’я виконувати на добровільних засадах взяті на себе зобов’язання.

5.2. Члени АДКД можуть брати участь у забезпеченні правопорядку після проходження відповідальної правової та спеціальної підготовки в органах внутрішніх справ та одержання в органах місцевого самоврядування посвідчень.

5.3. Не можуть бути членами АДКД особи, які порушують громадський порядок, особи судимість з яких не знята або не погашена в установленому Законом порядку, раніше засуджених за умисні злочини, хворі на хронічний алкоголь, або наркоманію, визнані в судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними та інші особи у випадках, передбачених законами України.

5.4. Громадяни приймаються до складу АДКД та виключаються з нього за їх заявою.

5.5. У разі вчинення членом АДКД діяння, несумісного з подальшим перебуванням його у складі АДКД, або несумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків члена АДКД може бути виключено із складу формування рішенням загальних зборів за поданням виконавчого органу.

6. Обов’язки членів АДКД.

Члени АДКД зобов’язані:

6.1. Брати активну участь в охороні громадського порядку, припиненні адміністративних правопорушень і злочинів та запобігання їм.

6.2. Під час виконання обов’язків з охорони громадського порядку мати особисте посвідчення і бути в затвердженої форми одягу (козацький однострій).

6.3. Доставляти до органу внутрішніх справ, штабу АДКД осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, з метою його припинення, встановлення особи правопорушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення.

6.4. Надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушника.

6. Права членів АДКД.

Члени АДКД під час виконання своїх обов’язків з охорони громадського порядку після обов’язкового пред’явлення посвідчення члена АДКД мають право:

7.1. Вимагати від громадян піддержання правопорядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів.

7.2. У разі виникнення підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу.

7.3. Разом з працівниками органів внутрішніх справ затримувати та доставляти до органів внутрішніх справ осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам членів АДКД і не виконують вимоги щодо припинення адміністративного правопорушення.

7.4. Складати протоколи про адміністративні правопорушення.

7.5. Входити до клубів, кінотеатрів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника, чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень, чи злочинів.

7.6. У невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав.

7.7. Під час виконання обов’язків члена АДКД використовувати за власним бажанням свій або інший приватний транспортний засіб за згодою власника або особи, у володінні якої він перебуває.

7.8. Застосувати в установленому законами порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони. Перевищення повноважень із застосуванням сили, а також спеціальних засобів тягне за собою відповідальність згідно із законом».[13]

В Одесі на Раді отаманом УЧПГК обрали Андрія Сидоренко. Від АОК були присутні Гуцан В., Завацький Д.

17. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1995. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА.

Було опубліковано Указ Президента України Л.Кучми «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва». Цей Указ надав нам наснаги та сили… Ми його обговорили на Радах станів (Адамівського, Авидівського, Благодатненського) та прийняли рішення форсувати процес підготовки основних документів Адамівського Осередку Козацтва (АОК).

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «ПРО ВІДРОДЖЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА»

«Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, а також з метою відродження традицій та звичаїв Українського козацтва постановляю:

1. Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки дальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва, які об’єднують громадян України, що відносять себе до козаків, спрямовані на:

- відродження історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва;

- відновлення в установленому порядку історичних назв населених пунктів, місцевостей, об’єктів соціально-культурного та іншого призначення, пов’язаних з історією Українського козацтва;

- використання в установленому порядку атрибутики та символіки Українського козацтва;

- створення відповідно до законодавства України козацьких селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, промислів тощо;

- піклування про пам’ятки історії та культури Українського козацтва, здійснення у відповідних пам’ятних місцях природоохоронних заходів та сприяння науковій роботи.

2. Міністерствам та іншим центральним органам державної влади України, Уряду Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад сприяти розвитку Українського козацтва, в тому числі здійсненню його статутної діяльності.

3. Рекомендувати органам, уповноваженим управляти майном, що перебуває у державній власності, вирішувати питання щодо виділення приміщень організаціям Українського козацтва.

4. Міністерству культури України, Міністерству України у справах молоді і спорту здійснювати заходи щодо проведення фестивалів козацької творчості, спортивних змагань, створення козацьких художніх самодіяльних колективів та фізкультурно-спортивних секцій.

5. Міністерству оборони України, Штабу Цивільної оборони України, Національній гвардії України та Державному комітету у справах охорони державного кордону України розглянути у тримісячний строк питання щодо укомплектування окремих військових формувань призовниками з організацій Українського козацтва.

6. Кабінету Міністрів України розробити у місячний строк заходи щодо наукового опрацювання матеріалів з історії Українського козацтва, поетапного відродження його історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій.

7. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

м. Київ, 4 січня 1995 року №14/95. Президент України Л.Кучма».[14]

В березні АОК отримав Реєстраційне свідоцтво №2 Про реєстрацію Адамівською сільською радою дитячої громадської організації «Січ», мета діяльності якої – виховання патріота, національно налаштованого громадянина України, морально та фізично здорового. На жаль, в ці роки в школі роботу з козацько-лицарського виховання не змогли ми розвернути – заважали господарські турботи – почався процес перманентного ділення КСХП ім. Т.Шевченка, зміни його лідерів та ін. Все це відволікало козаків від роботи із резервом…

На Одинадцятій Нашій Козацькій Раді прийняли в козаки нових членів: Рибальченка Віктора, Козаченка Олександра Антоновича.

Були надруковані методичні рекомендації педагогічним колективам закладів освіти України по відродженню історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва. Ці матеріали ми використали в основних документах.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВАМ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ ПО ВІДРОДЖЕННЮ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

(Інформаційний збірник Міністерства освіти України, 1995, №11, червень)

«Початок національного виховання в суверенній Україні активізував процес цілеспрямованого і систематичного виховання підростаючого покоління на історико-культурних та господарських традиціях рідного народу. Надаючи великого значення цьому питанню, Президент України Л.Кучма 4 січня 1995 року видав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва», де передбачується цілий комплекс заходів, в яких задіяні міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, виконкоми обласних, міських та районних Рад народних депутатів.

Для педагогічних колективів закладів освіти України цей Указ Президента України є настановою і програмою оновлення змісту виховної роботи з учнівською та студентською молоддю в процесі викладання основ наук та в позакласній виховній роботі. Кожен викладач, учитель, класний керівник, вихователь, керівник гуртка, клубу чи секції, тренер має внести до своїх планів навчальної та виховної роботи відповідні зміни та доповнення. Перш за все, це стосується викладачів, вчителів історії України, географії України, етнографії і фольклору, української літератури, музики, образотворчого мистецтва, фізичного виховання, допризовної підготовки, а також класних керівників, керівників гуртків і клубів історико-краєзнавчого спрямування.

Первинність історико-культурних та господарських традицій народу, а водночас і українського козацтва, їх діалектична єдність із загальнолюдською культурою є вихідним принципом при визначенні змісту освіти і виховної діяльності навчально-виховного закладу. Заклади освіти України є провідним фактором прилучення молоді до національної культури і традицій.

Запорозьке козацтво - гордість української нації. Його ідейно-моральний потенціал - це ядро козацької духовності, яке є невичерпною скарбницею громадянського загартування підростаючих поколінь. Значна частина сучасної молоді має про нього поверхове і спрощене уявлення. Насправді воно є не тільки військовим, а й соціальним, політичним, педагогічним, культурно-історичним, державним явищем. У своїй діяльності молодіжні козацькі осередки керуються національною ідеологією, філософією, світоглядом та іншими складовими духовності. У цій справі допоможуть фольклорні джерела, історичні документи, зокрема, козацькі літописи, наукові праці про героїку козаччини М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, М.Аркаса, Д.Яворницького, Д.Дорошенка, І.Огієнка, І.Крип’якевича, О.Апанович, художні твори Т.Шевченка, П.Куліша, Б.Грінченка, А.Чайковського, О.Олеся, Б.Лепкого, поетів В.Симоненка, Л.Костенко, І.Драча, Д.Павличка та ін.

Фундаментальний напрямок роботи - дослідження кожним юним козаком, гуртами, загонами славної історії українського козацтва, від його зародження до зміцнення в епоху П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, І Мазепи. Величезний виховний потенціал має вивчення героїчного життя, подвижницької діяльності, високого військового мистецтва гетьманів, кошових отаманів, керівників повстань - С.Наливайка, І.Сірка, Т.Федоровича, І.Богуна, М.Кривоноса, І.Мазепи, П.Орлика, П.Полуботка, П.Калнишевського, І.Гонти, М.Залізняка та ін. У кожному регіоні України, в кожному освітньому закладі доцільно скласти конкретні програми вивчення козацького визвольного руху, козацького краєзнавства.

Викладачам, вчителям історії України слід пам’ятати, що відроджуючи козацькі традиції та звичаї важливо, щоб учні, студенти передусім успішно оволодівали історією народовладдя, становлення і розвитку республіканських структур влади, адміністративно-військового ладу, демократичного і гуманістичного управління, законодавства, тобто української козацької державності.

Викладачам та вчителям допризовної військової підготовки, фізичної культури, тренерам, керівникам туристсько-спортивних гуртків і секцій необхідно врахувати, що одним із основних напрямів втілення в життя козацької педагогіки є дослідження і практичне відродження військово-спортивного мистецтва наших предків. Сучасну молодь захоплює військова стратегія і тактика козаків, їхнє озброєння, майстерність у будівництві фортець, стаціонарних і рухомих (пересувних) військових таборів тощо. Доцільно, щоб вони практично вивчали й опановували козацькі військово-прикладні види спорту: стрільбу з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами козацької зброї, верхову їзду, різні види боротьби, плавання, подолання природних перешкод, кермування човном. При цьому, необхідно максимально дотримуватись вимог і правил техніки безпеки. Відродження традицій фізичного загартування козаків забезпечить зміцнення здоров’я молоді, значною мірою підірване наслідками Чорнобильської аварії на ЧАЕС, екологічною кризою.

Викладачам, вчителям біології і праці, керівникам гуртків і клубів натуралістичного спрямування, класним керівникам і батьківській громадськості на високий теоретичний і практичний рівень слід поставити пізнання і відродження традицій козаків як мудрих хліборобів, умілих орачів, господарів землі, обере гачів і примножувачів рукотворних скарбів рідного краю, його природних багатств. Учні сільських профтехучилищ, середніх і старших класів шкіл, випускники разом із батьками, родичами, односельчанами, краянами можуть прилучатися до організації ведення фермерських господарств, оволодіння господарською винахідливістю, кмітливістю, творчою ініціативою, підприємливістю, діловитістю козаків. Необхідно всіляко стимулювати самостійну, чесну трудову діяльність учнів та студентів у таких господарствах, створення ними госпрозрахункових трудових об’єднань, майстерень, асоціацій, організацію молодіжно-козацьких господарств різного профілю. Не варто забувати, що козаки були чудовими городниками і садівниками, скотарями і пасічниками, займалися рибальством і мисливством, розводили свійських тварин.

Викладачі і вчителі української мови та літератури, музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хореографії, керівники гуртків та клубів естетичного спрямування мають направляти свою діяльність на відродження козацьких мистецьких традицій, зокрема, потребують практичного відродження козацькі мистецькі традиції кобзарства, лірництва, гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, а також ремесел і промислів – бондарства, гончарства, ковальства, лимарства, чинбарства, різб’ярства тощо. З цією метою доцільно організувати різноманітні мистецько-трудові об’єднання, майстерні, залучати до цієї роботи народних майстрів, спеціалістів.

Особливої уваги заслуговує вивчення і застосування на практиці козацьких знань народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії, а також пізнання козацької ідеології, філософії, світогляду, моралі, етики, характеру, правосвідомості як вищих проявів українського національного духу.

Міністерство освіти України рекомендує всім педагогічним колективам закладів освіти України спланувати з урахуванням регіональних особливостей, традицій освітніх закладів, роботу на виконання Указу Президента України від 4.01.1995 року «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва» та обговорити це питання на науково-методичних радах, комісіях, засіданнях методичних об’єднань вчителів, учнівських та батьківських зборах.

У процесі роботи по відродженню історико-культурних та господарських традицій українського козацтва науково-педагогічним колективам навчальних закладів, педколективам необхідно поєднати досягнення сучасної педагогічної науки та традицій українського козацтва.

Заступник міністра В.П.Андрущенко».[15]

18. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1995. БЛОК ДОКУМЕНТІВ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

На Дванадцятій нашій Козацькій Раді затвердили блок документів Адамівського Осередку Козацтва: Положення, Статут, Програму, Заходи, Символіку; прийняли в козацтво нових членів: Деревенчу В’ячеслава, Одорожу Ігоря, Макаренка Федіра.

БЛОК ДОКУМЕНТІВ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

  1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО АДАМІВСЬКИЙ ОСЕРЕДОК КОЗАЦТВАМ

Адамівський Осередок Козацтва (далі - АОК) – об’єднання громадян України, що проживають на території Адамівської сільської ради та відносять себе до козаків.

Мета існування АОК – відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів козаків.

Завдання, які переслідує АОК:

1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального суспільства.

2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді.

3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї.

4. Створення Січей як осередків таборового вишколу молоді.

5. Охорона та захист навколишнього середовища.

Напрямки роботи АОК:

1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя козаків козацької системи здоров’я.

2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю.

3. Козацький родовід Вивчення козаками свого родоводу.

4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій.

5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань.

6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія).

7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи козацького осередку основ козацького самоврядування (осучаснених)[16].

2. СТАТУТ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

1. Загальні положення.

1.1. Адамівський Осередок Козацтва (далі - АОК) є добровільною, незалежною, позапартійною, громадською організацією, яка здійснює свою діяльність згідно міжнародними актами по захисту прав людини, своїми історичними традиціями, Конституцією України, чинним законодавством і цим статутом.

1.2. Діяльність АОК будується на принципах добровільності, рівноправності, самоврядування, законності та гласності.

1.3. Діяльність АОК розповсюджується на територію Адамівської сільської ради.

1.4. АОК взаємодіє з державними установами та громадськими організаціями, що сприяють відродженню українського козацтва як на Україні, так і за її межами, розвиває співробітництво з козацькими громадами всього світу.

1.5. Місцезнаходження керівних органів АОК:

Штаб АОК – Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Адамівка, вулиця Комсомольська 4, тел. 76-3-28.

Штаб Адамівського стану АОК – Адамівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, тел. 76-3-42, 76-3-33.

Штаб Авидівського стану АОК – Авидівська початкова школа Білгород-Дністровського району Одеської області, тел. 76-3-40.

Штаб Благодатненського стану ОАК – Благодатненська початкова школа Білгород-Дністровського району Одеської області, тел. 76-3-40.

2. Мета, завдання, діяльність АОК.

2.1. Метою діяльності АОК є відродження козацької справи – сприяння захисту економічних, політичних здобутків української нації, людської гідності, популяризації національних звичаїв, традицій та козацьких життєвих принципів.

2.2. АОК вирішує такі завдання:

- сприяє відродженню України як суверенної держави, її Збройних Сил, які створені як з оборонною метою, так і для підтримання порядку в державі;

- сприяння вихованню наступних поколінь у дусі національного козацького лицарства, відданості рідному народу;

- проведення заходів з охорони та захисту навколишнього середовища;

- підтримка національно-культурного розвитку українців за межами України;

- проведення роботи із створення козацьких Січей і поселень як осередків розвитку традиційних форм господарювання і навчання молоді на засадах козацьких традицій;

- боротьба проти впливу наслідків тоталітарної системи на життя різних верств населення України, а також проти утворення всіляких тоталітарних структур.

2.3. Напрямки діяльності АОК. АОК сприяє відродженню і розвитку:

- національного духу;

- української мови;

- збереженню духовних скарбів і здобутків української нації;

- національних козацьких одностроїв і атрибутики, традицій та обрядів;

- усної народної творчості і кобзарства;

- традиційних козацьких військових умінь (козацької боротьби «гопак», володіння конем, тощо);

- народної медицини, харчування і характерництва (характерник – народний цілитель);

- народної педагогіки;

- дослідження історії України, популяризації та розвитку духовних надбань та культури;

- народних промислів;

- вільного господарювання;

- ефективних форм захисту навколишнього середовища.

2.4. АОК в порядку, передбаченому чинним законодавством:

- координує роботу станів (Адамівського, Авидівського, Благодатненського), всіляко підтримує їхню діяльність;

- пропагує українську історію і культуру, сприяє встановленню історичної правди про козацтво та його участь в державному, політичному, економічному розвитку України;

- сприяє увічненню козацької слави, збереженню і відновленню пам’яток історії і культури козацтва;

- організовує козацькі табірні збори і проводить фольклорно-етнографічні експедиції, присвячені вивченню і розвитку духовних традицій українського землі;

- організовує і проводить культурно-просвітницькі походи на конях, човнах та інше;

- здійснює виробничу, господарчу діяльність;

- проводить спортивні змагання з козацьких військових умінь;

- організовує і проводить конференції, семінари, симпозіуми, виставки з питань діяльності АОК;

- здійснює видавничу діяльність;

- організовує і підтримує дитячі та юнацькі козацькі організації, школи і табори, проводить виховну роботу серед молоді;

- проводить роботу по створенню козацьких січей і поселень, де запроваджуються традиційні форми сільського господарювання і народних промислів;

- сприяє становленню історичних назв міст, сіл, вулиць, майданів, збереженню і відновленню пам’яток культури українського козацтва;

- співпрацює з військовими організаціями України з питань діяльності АОК та з питань участі АОК у підготовці юнаків до служби у Збройних Силах України.

3. Членство в АОК. Права і обов’язки членів.

3.1. Членство в АОК може бути індивідуальним і колективним.

3.2. Індивідуальними членами АОК можуть бути громадяни України, особи чоловічої статі будь-якої національності і соціального походження з 18-річного віку, які пройшли випробувальний термін 1 рік, є активними прихильниками відродження і розвитку козацтва, здорового способу життя, визнають статут і сплачують членські внески.

3.3. Прийом у члени АОК проводиться на Радах згідно до козацьких звичаїв за письмовою або усною заявою кандидата.

3.4. Колективними членами АОК можуть бути трудові колективи підприємств, установ, організацій, громадські об’єднання, які сприяють реалізації ідей і завдань АОК та підтримують його матеріально.

3.5. До колективних членів АОК приймає Рада АОК на підставі рішень трудових колективів підприємств, організацій, установ.

3.6. Стани АОК вирішують свої внутрішні справи самостійно, але у відповідності із статутом АОК.

3.7. Члени АОК мають право: вирішального голосу на козацьких Радах; обирати і бути обраними в керівні органи АОК; брати участь у всіх заходах АОК; виносити на розгляд козацьких Рад. Будь-які питання стосовно діяльності АОК; отримувати інформацію про заходи АОК; користуватись майном АОК у встановленому порядку; носити однострій АОК з обладунком.

3.8. Обов’язки членів АОК: дотримуватись вимог статуту; брати активну участь у роботі АОК; підтримувати дії та почини АОК морально і матеріально; виконувати рішення керівних органів АОК; узгоджувати свої дії із Штабом; зберігати і розвивати козацькі традиції, оберігати честь і гідність козацького імені, зміцнювати єдність АОК; піклуватись про дітей, ростити покоління здорових морально і фізично; сплачувати вступні і членські внески, розмір яких встановлюється Радою АОК.

3.9. Припинення членства в АОК можливе: за власним бажанням; в разі порушення цього статуту, а також за діяльність, яка завдала шкоду авторитету АОК. Рішення про виключення приймається Радою АОК чи стану, після чого може бути оскаржене до козацького суду. Рішення про виключення колективних членів приймаються Радою АОК.

4. Структура і органи управління АОК.

4.1. Первинним осередком АОК, який створюється за територіальним принципом або за одним з напрямків діяльності АОК є стан (сотня, курінь).

4.2. Сотні (курені) можуть об’єднуватись в полки (паланки), товариства (коші).

4.3. АОК складається із станів (в перспективі – із сотень, полків, товариств (куренів, паланок, кошів)) згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом.

4.4. Сотні, полки, товариства (курені, паланки, коші) входять в склад АОК на правах колективних членів або його структурних одиниць.

4.5. Керівні органи АОК складаються з Козацької Ради, Ради Отаманів станів і Штабу.

4.6. Найвищим органом самоврядування АОК є Козацька Рада, яка складається із членів АОК (делегатів) і скликається не рідше ніж один раз на рік. Представництво, час і місце проведення Козацької Ради, а також порядок денний визначає Рада Отаманів станів, в окремих випадках – Штаб. Козацька Рада є повноважною, якщо на ній присутні не менше 2/3 членів, (обраних делегатів).

4.7. Козацька Рада може скликатися позачергово по вимозі 1/3 станів, або одного з вищих органів АОК (Ради Отаманів станів, Штабу).

4.8. Козацька Рада: визначає і затверджує основні принципи, стратегію, завдання і напрями діяльності АОК; затверджує статут, вносить в нього зміни і доповнення; обирає отамана АОК (голову Ради Отаманів станів), Штаб, контрольно-ревізійну комісію і Суд честі строком на 1 рік; утворює Раду почесних козаків АОК (січові діди); заслуховує звіт отамана АОК про роботу Штабу і звіт контрольно-ревізійної комісії; розглядає рішення Штабу в найважливіших справах господарчого, фінансового і спірного характеру; затверджує кошторис витрат; визначає повноваження Ради Отаманів станів; затверджує положення про членські внески, Суд козацької честі, молодіжні організації АОК, козацьку старшину, символіку, строї, ревізійні комісії і інші положення, вносить до них зміни.

4.9. У період між Козацькими Радами керівництво діяльністю АОК здійснює Рада Отаманів станів, яка збирається не рідше, ніж раз на три місяці і підзвітна Козацькій Раді.

4.10. Рада Отаманів станів:

Складається з Головного Отамана АОК, Отаманів станів, Старшини АОК (членів Штабу), (отаманів Товариств, Полків, Сотень – Кошів, Паланок, Куренів). Виступає законним представником інтересів АОК. Звітує перед Козацькою Радою АОК. Заслуховує звіти Головного Отамана про роботу Штабу за минулий період. Приймає рішення про скликання позачергової Козацької Ради АОК. Затверджує структурні зміни в Штабі. Має право накладати вето на накази Головного Отамана чи його заступника, якщо вони суперечать рішенням Козацької Ради і чинному законодавству, або на прохання одного з об’єднань АОК і передавати їх на остаточне вирішення Козацькою Радою (рішення приймається простою більшістю голосів). Може висловлювати недовіру Головному Отаману і ставити питання перед Козацькою Радою АОК про його переобрання (рішення приймається простою більшістю голосів).

4.11. Виконавцями рішень Козацької Ради АОК є Головний Отаман АОК, Отамани станів, Штаб.

4.12. Головний Отаман АОК:

Обирається терміном на один рік Козацькою Радою АОК в день свята Покрови Пречистої Богоматері; обраному Головному Отаману Козацька Рада АОК доручає відзнаку (булаву, пернач), як символ влади. Може обиратися не більше як на три строки поспіль. Представляє інтереси Козацької Ради на всіх рівнях органів влади і в міжнародних організаціях, у взаємовідносинах з державними установами, громадськими і міжнародними організаціями, громадянами, з іншими організаціями. Діє без довіреності від імені АОК. Організовує виконання рішень Козацької Ради АОК и Ради Старійшин (Штабу). Організовує і проводить засідання Штабу. Підписує рішення Козацької Ради АОК і Штабу. Підписує всі фінансові документи і ділові листи, визначає своїм наказом коло осіб, які мають право підпису, особисто контролює роботу Писаря, Скарбника і всього Штабу. Організовує діяльність АОК і Штабу у відповідності з цим Статутом та чинним законодавством. Несе повну відповідальність за діяльність Штабу перед Козацькою Радою АОК. Видає на виконання статутних завдань розпорядження, обов’язкові для виконання АОК. Вносить на затвердження Козацької Ради, а при потребі на засідання Штабу (Ради Старійшин) кандидатів до Штабу і клопочеться перед цими органами про звільнення з посади тих членів Штабу, які не справляються з покладеними на них обов’язками, зловживають посадовим становищем або заплямували себе в моральному плані.

4.13. Писар (Начальник Штабу) - Заступник Головного Отамана виконує обов’язки Головного отамана АОК у разі його відсутності, або за наказом Головного Отамана АОК. Обраному Писарю Козацька Рада АОК доручає пернач, як символ влади.

4.14. У відсутності Головного Отамана АОК або для виконання певної роботи Головним Отаманом призначається Наказний Отаман.

4.15. Штаб (Канцелярія):

Виступає законним представником інтересів АОК. Координує роботу станів та об’єднань АОК. Приймає рішення з поточних питань, якщо вони не віднесені до компетенції вищих органів АОК. Готує всі необхідні документи і матеріали. Виносить на розгляд Козацької Ради АОК і Штабу проект кошторису витрат і програму заходів АОК. Веде загальний реєстр АОК. Самостійно формує, в межах виділених коштів, штат працівників АОК, самостійно розподіляє страховий фонд і фонд заробітної плати. Проводить облік об’єднань та осередків АОК, видає їм відповідні посвідчення про права та привілеї. Підзвітний Козацькій Раді АОК.

4.16. Ревізійна Комісія АОК:

Ревізує діяльність АОК. Ревізійна Комісія обирається Козацькою Радою в кількості 3 чоловік строком на один рік (старшина не може входити до складу Ревізійної Комісії). Перевіряє роботу Ради Отаманів, Штабу, здійснює контроль за надходженням і витратою коштів і матеріалів, правильністю ведення документації. Підзвітна тільки Козацькій Раді АОК. Роботу куренів і об’єднань перевіряють власні комісії.

4.17. Повноваження інших органів АОК визначаються окремими положеннями які затверджуються рішеннями Ради Отаманів.

4.18. Вищим органом стану (Товариства, Полку, Сотні – Коша, Паланки, Куреня) є Рада, яка збирається не рідше одного разу на рік.

4.19. Рада Стану, Товариства ,Полку, Сотні/Коша, Паланки, Куреня вирішує всі питання самоврядування, розпоряджається коштами та майном, обирає строком на один рік отамана, писаря, суддю, осавула, обозного, хорунжого, скарбника, іншу козацьку старшину.

4.20. В разі потреби у об’єднаннях може створюватись Мала Рада.

4.21. Рада має право висунення учасників товариства на вибори до місцевих, районних, обласних, республіканських органів влади і управління.

4.22. Козаки можуть об’єднуватись в рамках АОК в цехи за напрямками діяльності (кобзарі, художники, гончарі, ковалі, бджолярі і т.п.) і в земляцтва, при цьому дотримуючись статуту.

5. Кошти і майно АОК.

5.1. АОК має кошти на банківських рахунках та своє майно.

5.2. Кошти АОК складаються з:

Членських внесків від колективних членів та індивідуальних членів. Відрахувань від прибутків створених власних підприємств і організацій. Банківського кредиту на виконання статутних завдань. Надходжень від проведення культурно-масових, спортивних і інших заходів, лотерей, лекцій, виставок, видавничої діяльності, пожертвувань членів АОК. Добровільних пожертвувань, заповітів та інших внесків приватних осіб, установ, підприємств та організацій України та з-за кордону. Інших надходжень, які не суперечать закону.

5.3. Кошти АОК використовуються у відповідності з чинним законодавством на проведення заходів, передбачених статутом, організаційно-господарські потреби та утримання штатного апарату.

5.4. Майно АОК складається із будівель, споруд, основних засобів виробництва, підприємств, засобів транспорту і зв’язку, жилого фонду, культурних і історичних цінностей та іншого.

5.5. Право розпоряджатися коштами та майном АОК належить Раді Отаманів АОК, яка несе відповідальність за своєчасне надходження коштів та їх правильне використання.

6. Правовий статус АОК.

6.1. АОК та стани є юридичними особами, що можуть мати рахунки в банках, печатки, штампи, емблеми та іншу символіку, яки затверджуються Козацькою Радою та реєструються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

6.2. Виступає позивачем і відповідачем в судах і арбітражах.

6.3. АОК не несе відповідальність за кошти і майно станів (товариств, Полків, Сотень – Кошів, Паланок, Куренів) чи Січей.

6.4. АОК, Стани, Товариства, Полки, Сотні (Коші, Паланки, Курені), а також Січі керуються у своїй діяльності цим Статутом.

6.5. Доповнення і зміни до Статуту вносяться Головним Отаманом АОК, Отаманами станів, Штабом з наступним затвердженням Козацькою Радою АОК.

7. Припинення діяльності АОК.

7.1. Діяльність АОК може бути припинена в разі реорганізації або ліквідації за рішення Козацької Ради АОК, якщо за це проголосувало більше 2/3 членів (делегатів), або в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

7.2. ліквідація АОК проводиться у встановленому порядку ліквідаційною комісією, призначеною Козацькою Радою АОК.

7.3. В разі припинення діяльності АОК його майно та кошти за рішенням ліквідаційної комісії направляються на цілі, передбачені статутом, або використовуються в установленому порядку.[17]

3. ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

  1. Мета.

Враховуючи унікальність козацтва як соціального явища світового масштабу, воно несе в собі неосяжний національно-духовний, морально-виховний і військово-патріотичний потенціал; що козацтво є наша українська форма демократії та державності, форма військового устрою; що структура організації козацтва легко вписується в адміністративний устрій України і підкріплює його, МЕТОЮ козацького руху є розбудова української держави через духовне об’єднання та мобілізацію енергії народу на економічне процвітання і підняття добробуту людей на світовий рівень. Адамівський Осередок Козацтва складова козацтва.

  1. Принципи організації діяльності.

Козацьке товариство розбудовується і діє на принципах: добровільності; широкої демократії, узгодженості із законами України; високої духовності; самофінансування і самозабезпечення; патріотизму і відданості національним традиціям, національній ідеї; розподілу козацтва на дві великі частини: реєстрового і нереєстрового.

До реєстрового козацтва відносяться ті козаки, які задіяні у виконанні службових обов’язків. За це вони платні не отримують, а тільки користуються моральними та деякими матеріальними пільгами.

Нереєстрове козацтво не задіяне у виконанні службових обов’язків і займається господарською діяльністю, культурою, спортом, духовним вихованням.

Організаційною формою реєстрового козацтва є Отаманський стан (Добровільна Козацька дружина). На цей стан покладаються всі завдання територіальної оборони. Крім того, такий стан несе високу ідейно-виховну функцію, як по відношенню до молоді, так і всього населення.

Спираючись на осередки на виробництві, організаціях, на базі Товариства сприянні обороні України створюються територіальні організації (стани). Вони використовуються як добровільні козацькі народні дружини для допомоги місцевій владі, міліції у підтримці громадського порядку. Тому вони використовують стани-пункти громадського порядку і контролюють всі криміногенні райони населених пунктів. За це козаки повинні користуватись пільгами, які обумовлені законними актами Верховної Ради, місцевих рад і захищені соціально Положенням про добровільну народну козацьку дружину (ДНД).

3. Джерела фінансування.

3.1. Поки нема закону про козацтво, для виконання такого завдання як допризовна підготовка, вишколені табори, спортивні змагання, рятівні команди використовуються кошти з узгодженням таких міністерств, як Міністерство освіти, Міністерство молоді та спорту, МНС – та частина заходів, яка співпадає з планами цих міністерств й може бути профінансована за їх рахунок.

Для цього Штаб ініціює заходи, розробляє кошторис, узгоджує з відповідними управліннями і проводить заходи спільно з цими управліннями.

При функціонуванні ДНД АОК виділяються кошти з місцевого бюджету.

3.2. Охоронна діяльність. Для організації охоронної діяльності засновується АОК охоронна фірма (засновником виступає Рада отаманів). Назначається директор. Розробляється пакет необхідних документів для отримання ліцензій через управління державної охорони.

Укладаються договори. Кожен козак-охоронець здає заліки (в УДСО), отримує спеціальне посвідчення. Організацією охоронної служби займаються досвідчені офіцери ЗСУ, МВД, СБУ, НГУ, Прикордонних військ. На базі охоронної фірми формується Осавульський стан.

3.3. Самозабезпечення. Кожен козак має однострій по встановленим зразкам за свій кошт, купляє дозволену зброю для себе. Це справа його честі. Як правило, козак дає клятву-присягу в повній екіпіровці.

3.4. Самофінансування. Всі козаки повинні платити внески. На підприємствах, господарствах різних форм власності за бажанням колективу чи керівництва створюються козацькі організації. Отаманом, як правило, призначається-обирається керівник підприємства, який дбає про заробітну плату своїх козаків, перераховує їх членські внески (за заявою козака) у відповідну канцелярію (штаб), спонсоруючи заходи. Утворення власних підприємств, як козацьким осередком так і АОК. Утворення інформаційно-маркетингового центру для обслуговування Асоціації підприємств, власниками яких є окремі козаки, для забезпечення потоку товарів. При цьому передбачається процент на рахунок осередку. Створення інтелектуально-мозкового штабу. Національно свідомі кадри серед науковців підприємств підбираються шляхом клопіткої індивідуальної роботи. Розробляється банк ідей. Дозріла ідея переводиться в бізнес-план, який втілюється в життя і приносить дівіденти. Кредитна спілка створюється для самокредитування козаків, козацьких підприємств, заходів.

  1. Діяльність АОК.

Діяльність АОК проводиться і організується канцеляріями (штабами) за напрямками:

Організаційному – створити монолітну, дисципліновану, мобільну і ефективну структуру організації.

Духовно-ідеологічному – укріпити козацький дух, підняти свідомість членів організації, їх національну гордість, проводити християнську мораль, прищепити членам організації почуття гідності і честі козака, а також братолюбства.

Фінансово-господарському – забезпечити діяльність організації, привчити козака до господарювання на своїй землі, економічно захистити членів організації.

Військово-патріотичному – оволодіння навиками військового мистецтва, володіння зброєю, виховання любові до Батьківщини, її історії.

Молодіжному – втілити у виховний процес систему козацької педагогіки та психології, яка передбачає вирощування здорового покоління, сильного духом і тілом, з високою свідомістю і мораллю. Діяльність охоплює як чоловіче населення, так і жіноче.

5. Кінцевий результат виконання Програми.

В результаті цієї діяльності маємо створити масову організацію на території сільської ради, на яку спирається влада в державотворенні. Це зробити реально можливо, бо в душі кожного українця живуть козацькі гени. Організувати, створити систему господарств, підприємств, організацій різних напрямків діяльності. Підвищення добробуту козаків через надання робочих місць, підвищення платні. Очищення масової культури від впливу низько духовних нашарувань – проведення культурних заходів в дусі національних традицій і кращих творів. Залучення жіноцтва до відродження національних традицій мистецтва, обрядів, ремесел тощо. Боротьба з бідністю і безкультурністю. Охорона навколишнього середовища.[18]

4. ЗАХОДИ

щодо виконання Програми діяльності Адамівського Осередку Козацтва

Заходи

Терміни

Відповідальні

  1. Організаційна робота.

1

Утворення Штабу.

01-03. 1996

О

2

Проведення засідання Штабу (Ради отаманів).

Щомісячно

О, П

3

Проведення Козацької Ради.

Щопівроку

О, П

4

Індивідуальна робота з становими отаманами і старшиною, вивчення організаційної документації.

Остання субота щомісячно

О, П

5

Організація штабної роботи в станах. Організація зв’язку.

03-05.1996

О, П

6

Установлення контактів з командуванням підрозділів ЗСУ, НГУ, МВС,МНС, Прикордонних військ, Митниці

01-06.1996

О, П, Об, Бу

7

Проведення методичних зборів з отаманами станів, писарями, обозними (на базах станів)

Щоквартально

О, П

8

Проведення методичних зборів з осавулами.

Щоквартально

О, П, Ос

9

Проведення методичних зборів з бунчужними та хорунжими.

Щоквартально

О, П, Бу, Хо

10

Складання загального реєстру організаційно-штатної структури АОК.

До 04.1996

П

11

Підготовка пакету документів (Положень, Програм, Статуту та ін.) для станових товариств.

До 04.1996

О, П

12

Відпрацювання із писарями порядку та механізму присвоєння козацьких звань та нагород.

До 07.1996

О, П

13

Відпрацювання організаційно-штатної структури реєстрового та нереєстрового козацтва АОК, системи управління, членства, порядку проходження служби.

До 12.19996

О, П

14

Смотри станів АОК.

Щоквартально

О, П

15

Організація територіальних роїв Отаманського стану з утворенням ДНД АОК.

До 08.1996

О, П

16

Приведення статутів станів у відповідність із статутом АОК.

До 12.19996.

О, П, отамани та писарі станів

2.Фінансово-господарська робота.

17

Розробити і втілити в життя „Систему самозабезпечення і самофінансування козацьких підрозділів”.

О, отамани станів

До 12.1996

18

Організувати Асоціацію козацьких підприємств.

Об

До 07.1996

19

Забезпечити регулярність поступлення членських внесків.

Щомісячно

Об

20

Організація централізованого виготовлення посвідчень.

09.1996

П, Ск

21

Організація Кредитної Спілки.

12.1996

Ск

22

Організація економічного координаційного центру по створенню банку ідей і втілення їх в життя.

До 09.1996

Об

23

Створити і налагодити роботу господарчого двору.

До 12.1996

Об

24

Створити Благодійний фонд соціально-економічного захисту АОК.

До 01.1997

Об

25

Залучити колективними членами громадські організації АОК підприємства на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996

О, П

26

Розробити та затвердити кошторис прибутків-витрат АОК на рік.

01.1996 й надалі щорічно до 12.

О, П, Ск

27

Розробити Положення про членські внески з фізичних осіб та організацій-колективних членів.

12.1996

П, Ск

3. Духовно-ідеологічна робота.

28

Підбір священика і організація його призначення на посаду капелана АОК.

До 03.1997

О, Бу

29

Відпрацювання плану-графіка участі в проведенні релігійних свят.

До 02.1996 й надалі щорічно

П, Бу

30

Організувати в АОК козацький творчий колектив.

Протягом 1996

П, Бу

31

Створення прес-центру і друкованого органа АОК.

Протягом 1996

О, П

32

Створити жіноче товариство АОК.

Протягом 1996

О, П

33

Організувати збір матеріалу з історії козацтва Задністров’я.

З 1996

Старшина АОК

34

Відпрацювання плану-графіка участі в проведенні державних свят.

До 02.1996 й надалі щорічно

П, Бу

35

Заснування архіву фотокіновідеоматеріалів проведених заходів, підбірку друкованих матеріалів.

З 1996 й надалі постійно

П, Бу

36

Скласти реєстр пам’яток історії козаччини на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996

П, Бу

37

Створити музей історії козаччини АОК.

До 03.1998

П, Бу

38

Проробити питання створення козацької церкви на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996-1998

О, П, Бу

4. Військово-патріотична робота.

39

Провести облік військовозобв’язаних, відставників та запасників в АОК.

До 06.1996

П

40

Організовувати військово-патріотичні збори-таборування на базі станів.

Щопівріччя

П

41

Провести реєстр місць козацької (солдатської) слави на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996

Бу

42

Встановити контакт з ветеранськими організаціями сільської ради і узгодити плани роботи.

01.1996 й надалі щорічно

П, Бу

43

Організувати й разом з ТСОУ провести змагання з військово-технічних видів спорту.

05 щорічно

П, Бу

44

Організувати Отаманський стан АОК.

06.1996

О, П

45

Розробити систему безпеки.

Протягом 1996

О, П

46

Підготовити проекти Положень про козацьку військову підготовку.

До 12.1996

П, Бу

47

Мати постійний контакт з керівництвом народної освіти і цікавитися на якому рівні викладається історія козаччини.

Постійно

Старшина

5. Робота з молоддю.

48

Втілення в практику роботи ЗОШ на території Адамівської сільської ради козацько-лицарського виховання молоді.

З 1996

Старшина

49

Організація спортивних клубів з національних видів бойових мистецтв. Проведення зборів.

З 1997

Бу

50

Зустрічі в навчальних закладах з вихованцями. Допомога матеріальна та духовна.

Постійно

Старшина

51

Організація оздоровчих спортивних таборів разом із керівництвом навчальних закладів, відділів освіти, фізкультури і спорту.

Щорічно в 05-08

Старшина

52

Організація краєзнавчих туристичних походів шкільної молоді разом з відділами освіти, фізкультури і спорту.

Щорічно в 05-08

Старшина

53

З участю молодіжних козацьких організацій започаткувати дослідження „Звичаєве право козаччини і Конституція Пилипа Орлика”.

З 09.1996

П, Бу

54

При діючих станах АОК утворити при школах Адамівської сільської ради школи козачат та джур (Січ).

З 1996/1997 н.р.

О, П. Бу

Примітки: Отаман – О, Писар – П, Обозний – Об, Бунчужний – Бу, Осавул - Ос, Хорунжий – Хо, Скарбничий – Ск. [19]

5. СИМВОЛІКА АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

І. ПРАПОР.

Священний символ товариства. Прямокутне полотнище кольору морської хвилі (розмірами довжини до ширини 2:1). На одній стороні Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою; на другій стороні – нашитий напис – Адамівський Осередок Козацтва. Полотнище закріплене на дерев’яному держаку довжиною 2,5 метра, навершиєм якого є тризуб.

ІІ. ХОРУГВА.

Символ Адамівського Осередку Козацтва. Являє собою прямокутне полотнище (довжина до ширини – 1,5:1) кольору морської хвилі, оторочене золотисто-жовтою стрічкою, на дерев’яному держаку з перекладиною. На лицьовій стороні – Мальтійський білий хрест, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва.

ІІІ. БУНЧУК.

Знак Стану отамана. Виготовлений з кінського волосу. Має чотири частини (пряди - Адамівський стан, Авидівський стан, Благодатненський стан, Софіївський стан) та мідне навершиє із хрестом.

ІV. КОМИШИНА.

Знак перебування отамана. Завдовжки 3 метра, закінчується прапорцем, що подібний до прапору Адамівського Осередку Козацтва, але вп’ятеро менший.

V. ОДНОСТРОЙ.

Однострой – уніфікована форма одягу козака. Літній варіант – козацький кашкет з малиновим околишком та кокардою (Тризуб на фоні білого Георгіївського хреста); біла (або захисного кольору) офіцерська рубаха навипуск (з коротким або довгим рукавом) з погонами, шевроном; брюки кольору морської хвилі із малиновими лампасами; чорні туфлі. Зимовий варіант – мундир кольору морської хвилі (брюки з малиновими лампасами) з золотими погонами; папаха (чорна, сіра) з кокардою; плащ-пальто захисного кольору з золотими погонами; чорні чоботи. При параді – ритуальна зброя на портупеї.

VІ. ШЕВРОН.

Нарукавний знак козака. На лівому рукаві – загальнокозацький, на правому – осередковий. Осередковий являє собою Мальтійський щит кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по центру – Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва. Нижче шеврону – прямокутний шеврончик кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, з написом «Адамівський стан», «Авидівський стан», «Благодатненський стан», «Софіївіський стан».

VІІ. РИТУАЛЬНА ЗБРОЯ.

Ритуальна зброя – зброя, яку козак носить при параді. Це – козацька шабля (до 100 см завдовжки), ніж-колодач (до 45 см завдовжки); носяться в чохлах (піхвах) на портупеї.

В Одесі отаманом УЧПГК обрали Дмитра Тимошенка. Від АОК були присутні Гуцан В.Т., Завацький Д.О.

3-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ 1996 – БЕРЕЗЕНЬ 1998.

НАЛАГОДЖЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ.

…Життя наше, в кращому випадку, досить заплутана штука: тут є добро й зло, здоровий розум й дурість, себелюбні спонукання й великодушшя; а тому, певно, нам завжди приносить радість співчуття й, так сказати, родинна підтримка собрата-смертного; й коли будь-чиє життя, хоча б найхимерніше, виявляє якесь прагнення вгору, а не лише поступки призначеним сторонам натури, правдивий опис його може не тільки тішити, але й надихати інших. Нехай навіть в ньому не буде прикладів людської величі – все ж воно по-людськи хвилює вас; нехай навіть не звершилось в ньому героїчне діяння, а той, про кого йде мова, лише блукав з гріхом пополам по грані добра та зла, часом прикро-сумно оступаючись, все одне, вже сам важкий шлях його є щось святе…

19. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1996. ПРОГРАМА ПЕРЕТВОРЕННЯ АДАМІВСЬКОЇ ГРОМАДИ В КОЗАЦЬКУ ГРОМАДУ.

…Газети писали про початок подій тих років в Адамівці: «Мирно, спокійно, продумано вершиться, можливо, найголовніша революція в селянському житті»…

Не було мирно…

В кінці 80-х років ХХ століття колгосп ім. Шевченка Білгород-Дністровського району було трансформовано в асоціацію кооперативів. Допомагали розробити документацію вчені з Одеського сільськогосподарського інституту. Вже коли я вчився там, говорив про Адамівські події із професором Харьковським. Три голови колгоспів пішли на такий експеримент у Одеській області – А.Дикусар (вбили чоловіка у 90-х роках), М.Миндру з Кам’янки (Герой Соціалістичної праці – у 90-х відправили його у відставку, але через три роки запросили знову головувати; вже покійний) та наш М.Бурлай (зараз голова приватного підприємства)…

Газети писали: «Дикусар, Миндру, Бурлай… Що пов’язує прізвища цих командирів сільгоспвиробництва? Схожість долі. Вони першими побачили необхідність реформ на селі, на свій страх та ризик виступили першопрохідцями й поплатились за це»…

…Почалася реформа на селі. Держава перевела із складу колгоспних земель 20% площі до земель резерву, які повинні були використати на організацію селянських фермерських господарств. Селяни заворушилися – так всю землю переведуть у резерв; без землі зостанемось. «Фермери» з міста почали отримувати землю під селянські (фермерські) господарства; земля ця не оброблялася, заростала бур’янами. Потім мені, як голові сільради, прийшлося й судитися, й умовляти «хазяїв» про повернення землі – так ми повернули 72 гектара - не дали «прихватизувати» ту землю, що колись батьки наші в 1946 році до колгоспу здали…

Вирішили колгоспники (творча група на чолі із головою – Бурлай М.І.) трансформувати асоціацію кооперативів у асоціацію фермерських господарств. Провели роз’яснювальну роботу, сесію сільської ради (я був тоді депутатом), загальні збори, на яких розпустили колгосп й працівники звернулися до районної ради із проханням перевести їх у фермери; колгоспні пенсіонери звернулися із заявами про виділення їм до 2-х гектарів на ведення особистого підсобного господарства; із такими заявами звернулися й ми, працівники соціальної сфери…

Районна рада знайшла масу порушень в рішеннях сесії, загальних зборів; ці рішення частково було відмінено сесією районної ради, частково через суди…

Весну-літо народ мітингував; почалися порушення технологічної, трудової дисципліни в господарстві; частина колгоспників почала звинувачувати голову колгоспу у спланованому розвалі колгоспу, створенні «підпільних» кооперативів; на чергових загальних зборах М.І.Бурлай, не витримавши обвинувачень, положив ключі на стіл. Ініціативна група провела збори; головою обрали В.М.Вронського. Газети писали: «Помилка М.І.Бурлая у тактичному прорахунку. Захопившись перспективами розвитку господарства, він недостатньо чітко роз’яснював свої позиції трудівникам. Колектив вважав, що голова не займається виробництвом; реформи, які він проводить, нікуди не ведуть»…

Відбулися ще декілька сесій сільської ради; фермерами стали Бурлай М.І. та декілька десятків працівників колгоспу, соціальної сфери; землю під особисте підсобне господарство отримали всі працівники соціальної сфери; пройшла «розпайовка» асоціації кооперативів ім. Шевченка, виник кооператив «Мрія» (голова М.І.Бурлай)…

Через декілька років почалася «земельна революція» в кооперативі ім. Шевченка; ініціативна група намагалася повернути до головування М.І.Бурлая. Пройшла серія загальних зборів трудового колективу. Більшість механізаторів та частина тваринників підтримали М.І.Бурлая; районна рада та більшість пенсіонерів колгоспу - В.М.Вронського. З колгоспу вийшла на фермерські хліба група керівників середньої ланки на чолі з головним агрономом А.О.Кульчицьким.

Ще через декілька років чергова криза розколола КСХП ім. Шевченко на кооперативи ім. Шевченка (голова Г.Ф.Даниленко), «Едем» (голова В.М.Вронський), Благодатненський «Фенікс» (голова В.О.Козубенко).

Все ясніше було видно, що громада в глибокій кризі: люд наче оскаженів – усі намагалися вхопити-видерти шматочок (шматище) загальноколгоспного (кооперативного) добра. Йшов перерозподіл власності…

Ось у такій обстановці я працював головою сільської ради (потім сільським головою)…

Козаки нашого осередку вважали, що лише зміни у свідомості місцевого люду (прийняття за першооснову буття Адамівської громади Кодексу буття козацтва) дозволять вийти з моральної кризи. Ми почали працювати над створенням Програми виходу Адамівської громади з моральної (духовної) кризи…

Я помітив таку закономірність – якщо погано справи йдуть у господарській діяльності громади (причиною цього, як правило, є моральні проблеми) – включаються Божі сили, які спрямовують зусилля духовних керманичів громади (в селі це, як правило, вчителі) й, через дітей (школярів), дорослі отримують духовний поштовх до виходу з кризи. Таким духовним поштовхом було створення в кінці 90-х років в Адамівці школи козацько-лицарського виховання, знаної потім по всій Україні…

Це буде потім, а зараз я – сільський голова громади; громади, яка, з безліччю моральних та матеріальних проблем, застрягла в багнюці перманентного ділення…

Отримали від одеських козаків проект нової редакції Статуту Українського козацтва. Проробили його. На радах станів обговорили. Хлопці зробили висновок, що стара редакція Статуту демократичніша. Вирішили нічого не міняти в статутних документах…

Тоді ж надійшли документи, що підписав головний отаман Українського козацтва П.Бровко – «Перелік заходів 1996-2005 рр.». На їх основі ми розробили свої:

ПЕРЕЛІК ЗАХОДІВ

по дослідженню і сприянню відродженню історико-культурних традицій козацтва на території діяльності Адамівського Осередку Козацтва

Найменування заходів

Установи, відповідальні за реалізацію окремих заходів

Термін виконання

Необхідне (цільове фінансування допомога з боку держави, громадських організацій та фондів) за рівнем цін на 1996 рік

РОЗДІЛ І. Розвиток наукових досліджень історії та культурних традицій козацтва

1

Дослідження та реєстрація козацьких пам’яток культури.

АОК разом із Нижньо-Дністрянською постійно діючою археологічною експедицією Інституту народознавства України.

1996-1999

За умови залучення цільового фінансування.

РОЗДІЛ ІV. Створення і розвиток історико-культурних заповідників та музеїв. Охорона пам’яток історії та культури козацтва. Розвиток туристичної мережі.

2

Створення та розробка нових туристично-екскурсійних маршрутів, турів, походів тощо за козацькою тематикою.

АОК разом із туристичними організаціями всіх форм власності в районі.

1996-2005

За рахунок бюджетних коштів та коштів туристичних організацій.

3

Розробка концепції створення музеїв козацької слави в районі.

АОК разом із відділами освіти, культури РДА.

1996-1998

Необхідне залучення коштів РДА.

4

Організація туристично-краєзнавчих експедицій по місцях, пов’язаних з історією козацтва та місцях сучасного розселення нащадків козаків в районі.

АОК разом із туристичними організаціями всіх форм власності.

Постійно

За рахунок різних джерел фінансування та комерційної діяльності.

5

Проведення районного конкурсу на кращу екскурсію за козацькою тематикою.

АОК разом із відділом культури РДА.

1998

За рахунок бюджетних коштів та спонсорських внесків.

РОЗДІЛ V. Дослідження і розвиток культурних традицій козацтва.

6

Відновлення історичних назв населених пунктів, пов’язаних з історією козацтва.

АОК разом із відділом культури РДА.

1996-2000

За рахунок бюджетних асигнувань місцевих органів влади.

7

Проведення щорічних свят козацького мистецтва.

АОК разом із відділом культури РДА.

Щорічно 1996-2005

За рахунок місцевого бюджету та позабюджетних надходжень.

8

Проведення районних науково-практичних семінарів «Культурні традиції козацтва в контексті національної системи виховання».

АОК разом із відділом освіти РДА.

Періодично

1996-2005

За рахунок бюджету відділу освіти РДА.

9

Участь районних козацьких колективів у Всеукраїнському фестивалі народного мистецтва «Хортиця».

АОК разом з відділом культури РДА.

1996-1998,

2000

За рахунок місцевого бюджету з залученням коштів підприємств і комерційних структур.

Мине декілька років й інспектор Міністерства освіти України полковник УК П.Бровко буде інспектувати Білгород-Дністровський район, а я – головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації – доповідати йому про те, як ведеться в районі робота з козацько-лицарського виховання…

В аспірантурі змінили тему моєї дисертації – «Виховна робота з населенням державного службовця 9-10 рангу (голови сільської-селищної ради)», в зміст її увійшов розділ «Виховання фізично та морально здорового покоління на засадах козацького лицарства» (була тема «Державно-громадське управління освітою на місцевому рівні – модель районного відділу народної освіти у сільському районі» - я був зарахований до резерву районної державної адміністрації на посаду начальника відділу освіти).

СПІВБЕСІДА

«Поступаючий до аспірантури Тимофєєв Валерій Якович пройшов співбесіду за спеціальністю 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки». Показав добрі знання з педагогіки та психології.

Особливий інтерес виявив до проблеми виховної роботи з населенням в межах сільської (селищної) ради. Був прикріплений до кафедри педагогіки Одеського державного університету для написання кандидатської дисертації з жовтня 1996 року. Розробляє проблему «Зміст, форми та методи виховної роботи державного службовця 9-10 рангу (голови сільської та селищної ради) з населенням».

Вважаю, що Тимофєєв В.Я. може бути допущений до складання вступних іспитів до аспірантури.

Даю згоду бути науковим керівником.

Кандидат педагогічних наук, доцент Якубовська О.М.»

ВІДГУК

на реферат «Зміст, форми та методи виховної роботи державного службовця 9-10 рангу (голови сільської та селищної ради) з населенням»

Тимофєєва В.Я., голови Адамівської сільської ради

Білгород-Дністровського району Одеської області

В рефераті обґрунтовується актуальність теми, дається ступінь її розробки у теоретичному та практичному плані.

У ч.1 «Основні напрямки виховної діяльності голови місцевої ради» аналізується процес виховної діяльності голови місцевої ради, розкривається ступінь вивчення цієї проблеми в працях вітчизняних та закордонних вчених, обґрунтована необхідність пошуку такої системи форм та методів виховної роботи з населенням, яка б розв’язала головну проблему: підготовку фахівця-управлінця, бо лейтмотивом всієї роботи голови місцевої ради є виховання людини, здатної до саморозвитку і самовдосконалення. Голова місцевої ради є головним вихователем громади.

У ч.2 розглядаються педагогічні основи майстерності державного службовця 9-10 рангу (голови місцевої ради) як вихователя населення.

Розглядаючи особливості та структуру виховної роботи голови місцевої ради, автор підкреслює, що виховання населення конкретизується через систему виховних завдань, принципів, напрямків. Аналізуючи їх, він наголошує, що у виховній роботі з населенням голова місцевої ради використовує практично весь спектр виховних методів: переконання, позитивного впливу, вправ, заохочення, осуду, вимоги, контролю за поведінкою, переключення, покарання; більшість засобів та основні форми (індивідуальну, групову, колективну, масову).

Аналізуючи соціально-психологічні основи майстерності як вихователя голови місцевої ради, автор стверджує, що виховний вплив голови ради залежить від його морально-психологічних якостей та педагогічної майстерності, яка потребує великого досвіду, знань специфіки роботи, ерудиції та психологічної готовності здійснювати виховну роботу у громаді. Вказує, що здатність виховувати виявляється в результаті уяснення мети дії та засобів її здійснення, усвідомлення успіхів та недоліків, прагнення до самовдосконалення. Розкриваючи проблему формування умінь та навичок виховної роботи, автор подає докази, що на успіх виховної роботи голови ради впливає попередня теоретична підготовка, вміння та навички. Для утворення вмінь та навичок виховувати не досить одного знання, потрібне тренування.

У ч.3 автор дає основні положення сучасної концепції виховної роботи з населенням державного службовця 9-10 рангу (голови сільської та селищної ради), вказує оптимальні шляхи підготовки голови ради як вихователя, критерії результативності його виховної роботи.

У висновках вказується, що виховання населення головою ради в побуті, на виробництві, в громадському житті стає важливим фактором морального та розумового розвитку соціуму.

Кандидат педагогічних наук, доцент Якубовська О.М.

ВИХОВНА РОБОТА З НАСЕЛЕННЯМ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ 9-10 РАНГУ (ГОЛОВИ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ-ОТАМАНА КОЗАЦТВА ГРОМАДИ)

ПРОГРАМА ВИХОДУ АДАМІВСЬКОЇ ГРОМАДИ З МОРАЛЬНОЇ (ДУХОВНОЇ) КРИЗИ

Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!

Замість вступу.

Доки Україна мала козацтво, доти вона була або незалежна, або автономна.

Оволодіваючи козацькою духовністю і вступаючи до лав козацтва, українці ставали славним і звитяжним братством лицарів волі, чесних власників, палких патріотів і повноправних господарів рідної землі. Це був не лише вільнолюбний військовий орден, що постійно стояв на чатах своєї материзни і дідизни, охороняв рідну мову, культуру, духовність, етнічну територію від ворожих навал. Козаки були землеробами і хліборобами, митцями і вченими, культурними і державними діячами, тим соціальним станом, який на своїх могутніх раменах зберігав і плекав українську націю, державу. Козацтво було невичерпним джерелом української еліти, яка виконувала історичну націотворчу і державотворчу місію.

Видатні козацькі державотворчі, гетьмани, полковники, кошові отамани С.Наливайко, П.Сагайдачний, І.Сірко, І.Богун, Б.Хмельницький, І.Виговський, М.Кривоніс, І.Мазепа, П.Калнишевський завжди залишалися в національній свідомості як високі взірці відваги і звитяги, синівської любові, вірного служіння інтересам Матері-України.

Історична доля вибрала для українства найбільш адекватну його природі козацьку форму і сама в козацькому способі життя українській національній психології дала власний розвиток. І результати, рятівні для нації, не забарилися. Високого рівня розвою набули козацька філософія, ідеологія, мораль, характер, світогляд, національна свідомість і самосвідомість. Видатні вчені, державні діячі багатьох країн світу Г.Боплан, Й.Гердер, Вольтер, Кромвель, П.Халебський, Ж.Шерер та ін. захоплювалися героїзмом і витривалістю, військовою доблестю і демократичними засадами життя козаків. Іноземці часто називали Україну «Козацькою республікою», «Країною козаків», «Козацькою землею», а українців – «козацькою нацією».

Для всіх народів світу козацтво стало найбільшим символом волелюбства, незламності національного духу українців. Козацько-лицарські традиції завжди були і будуть могутньою силою, яка з’єднує весь український народ. Ідеї, цінності козацтва становлять серцевину історичної естафети наступності і спадкоємності поколінь нашого народу, є золотим фондом сучасної національної ідеології державотворення.

І. Основні принципи виховання громади.

Сучасне Українське козацтво, спираючись на історичний досвід українського народу, враховуючи надбання людства, пропонує цілісну програму побудови нового українського суспільства, яке б ґрунтувалося на першочерговості національних інтересів України, на її рівноправному входженні до сім’ї цивілізованих народів, на створенні для кожної людини можливості забезпечити власною чесною працею гідний рівень життя собі та своїй родині. Козацтво пропонує реальний шлях до добробуту і благополуччя, стабільності, реального зміцнення державності, встановлення політичного та економічного суверенітету України, зміцнення її міжнародного авторитету.

За основу виховання в громаді ми обрали -

КОДЕКСИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА:

1. КОДЕКС ЛИЦАРСЬКОЇ ЧЕСТІ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА,

що включає такі основні якості особистості:

- любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу;

- готовність турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку;

- підкреслено шанобливе ставлення до матері, дівчини, жінки, бабусі;

- непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям;

- відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави, єдності і соборності українських земель;

- прагнення роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, пам’яток історії та культури;

- готовність проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними;

- здатність цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням;

- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість;

- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств;

- прагнення внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

2. КОДЕКС ЛИЦАРСЬКОЇ ЗВИТЯГИ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА,

який декларує:

- готовність боротися до загину за волю, честь і славу України;

- нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України;

- презирство і ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих заброд-завойовників;

- уміння доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності;

- здатність відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів;

- героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в ім’я свободи і незалежності України;

- відстоювання свого права бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни;

- здатність і готовність займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.

3. ЗАПОВІДІ МИЛОСЕРДЯ,

які українські козаки залишили своїм нащадкам – сучасному Українському козацтву як дорогоцінний морально-духовний спадок:

- готовність допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру;

- всебічна допомога сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливе ставлення до безпомічних, постійна їх матеріальна підтримка;

- надання допомоги хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи та іншого;

- здатність до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду;

- готовність допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.

ІІ. Виховання фізично та морально здорового покоління на засадах козацького лицарства.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність – саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.

Історичні умови буття породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.

Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.

В сучасних умовах погіршення фізичного та психічного здоров’я молоді, відходу суспільства від основ природовідповідного життя, необхідно повернутися обличчям до надбання наших предків-козаків - системи виховання всебічно розвиненої особистості молодого козака. В основу навчально-виховного процесу школи такого типу необхідно покласти проблему „Школа козацького виховання – основа становлення особистості козака-лицаря”.

Система виховної роботи школи такого типу базується на ідеях козацтва. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси козака-патріота.

Козацька система виховання:

- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;

- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;

- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;

- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;

- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.

Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується козацька самобутність, творче ставлення до дійсності...

Головна мета школи козацького виховання – формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Основні завдання школи козацького виховання:

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом козаків і козачок;

- формувати у підростаючого покоління високі козацькі якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;

- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнодержавних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого і вічного - козацтва;

- виховувати у підростаючих поколінь козацький характер, світогляд, історичну пам’ять і свідомість;

- готувати молодь до активної творчості, участі в розвитку культури, духовності;

виховувати господарів рідної землі, творців держави, її захисників від ворожої агресії, експансії;

- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій козацтва.

Цикли та напрямки виховання в козацькій школі.

Цикли

Напрямки

І

КУЛЬТУРА

ТІЛО-ВИХОВАННЯ

1

Козацька система здоровя.

Формування у молодого козака міцного здоров’я, загартованості тіла й духу, уміння досягати перемоги.

2

Козацька військова справа.

Відродження військово-спортивного мистецтва козаків: верхової їзди, стрільби з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами зброї, подолання природних перешкод, керування човном, різних видів боротьби та протиборств.

ІІ

ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3

Козацький родовід.

Організація досліджень молодими козаками свого родоводу; виховання родинних цінностей, поваги до свого роду, бажання примножити його славу.

4

Козацькі традиції.

Відродження прогресивних козацьких традицій, служіння Батьківщині корисними справами.

5

Козацька історія та культура.

Пізнання історії козацтва, досягнутих ними пріоритетів – ідейних, політичних, наукових, культурних та ін.

Відродження козацьких мистецьких традицій: гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, художнього розпису, художньої вишивки; козацьких знань: народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії.

6

Козацька духовність.

Формування високої моралі, сили волі і сили духу; оволодіння основами козацької філософії, ідеології, психології, характеру і світогляду.

7

Козацьке самоврядування.

Відродження моделі козацького самоврядування – Кола (Кругу) – де отаман – лише перший серед рівних (безпосередня участь у прийнятті рішень, але й персональна відповідальність за їх втілення в життя).

ІІІ. Роль лідера громади (голови сільської ради). Виховання дорослого населення громади.

Лідер повинен набагато більше віддавати громаді, ніж отримувати; лише тоді структура буде дієвою, лише тоді будуть бачити в тобі отамана, лише тоді підуть за тобою…

У світі спостерігається перехід від державного управління до державно-громадського управління суспільством. Це пов’язано із загальною тенденцією до автономізації регіонів.

Цим же щляхом йде і Україна. Тому сьогодні дуже важливо виробити спільні державно-громадські підходи до створення нової моделі цілісної системи управління суспільством на місцевому рівні, якій були б властиві демократизм, гуманізм, гнучкість, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації і розв’язати її головну проблему: підготовку фахівця-управлінця місцевого органу влади – державного службовця 9-10 рангу (голови сільської, селищної ради), який є визначальною фігурою життя громади на місцевому рівні – координатором співробітництва органів державного управління та місцевого (громадського) самоврядування, головним вихователем громади.

Суспільство збільшує попит на демократичного і гуманістично зорієнтованого голову місцевої ради, який би гармонійно поєднував у собі духовний, психічний, фізичний розвиток, самопізнання з пізнанням природи буття людини, всесвіту, суспільства, був би спроможним розвивати творчі здібності свої і навколишніх, співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів, у своїй роботі використовував би комплекс методів виховання, а не тільки один – покарання.

Сучасна підготовка голів рад до виховної роботи з населенням не дає можливості осмислити навколишній і внутрішній світ людини, не спонукає до саморозвитку, до повного розкриття творчого потенціалу особистості.

Тому необхідно озброїти голів місцевих рад знаннями, вміннями, навичками щодо теорії та практики змісту, форм та методів виховної роботи з населенням; це допоможе виховати мислячу, духовно здорову творчу особистість, здатну вирішувати проблеми сьогодення і майбутнього у житті громади.

Ретроспективний погляд на права, обов’язки та повноваження сільського голови свідчить, що лейтмотивом всьої його роботи є (як це не дивно!) виховання гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатної до саморозвитку і самовдосконалення. Велике значення мають моральні чесноти голови (вплив на моральну атмосферу в громаді), психологічні якості (яструб-голуб), знання, вміння, навички, досвід практичної роботи.

Голова ради є головним вихователем соціуму, який його висунув на цю посаду. Естетичні смаки голови, спосіб життя, фізичне, психічне, духовне здоров’я, світогляд, активність, культура праці, політична, естетична, правова культура, культура поведінки та спілкування, вміння застосувати знання у практичній діяльності, моральні почуття і риси особистості, сімейне життя тощо – є потужним виховуючим потенціалом, який може бути позитивним в разі переважання позитивних рис, або й навпаки.

Крім опосередкованого виховного впливу голова ради повинен вести й безпосередню виховну роботу серед населення сам і залучати сім’ю, найближче соціальне оточення – формальні й неформальні об’єднання, громадські організації, засоби масової інформації, школу, заклади культури, релігійні об’єднання тощо, стрижнем якої є національна ідея (в її козацькому варіанті), яка відіграває роль об’єднуючого, консолідуючого фактору у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуванні козака-громадянина України незалежно від його етнічної приналежності.

Гуманістичний характер виховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння природи виховуваних, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості, турботи про їх гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва.

Підвалини підготовки фахівця-керівника-козака закладає загальноосвітня школа, як фахівець він формується у вищій школі, але як керівника-вихователя вища школа його не готує, а досвід керівництва (зокрема, державного службовця 9-10 рангу), голова сільської ради набуває методом випробувань та похибок, що неприпустимо!

Тому мистецтву керувати (і виховувати!) необхідно голову ради вчити!

Виховання населення конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними для всього суспільства в цілому:

забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

відхід від уніфікації в процесі виховання, від орієнтації на «усереднього» виховуваного;

формування національної свідомості і людської гідності (козацькі якості), любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовність її захищати;

виховання правової культури: поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;

формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;

виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції;

утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей;

культування кращих рис української ментальності – працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;

формування почуття господаря й господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовка до життя в умовах ринкових відносин;

забезпечення повноцінного розвитку людини, охорона й зміцнення її фізичного, психічного та духовного здоров’я;

формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення виховуємих у процес державотворення, реформування суспільних стосунків;

забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів;

вироблення екологічної культури козака, розуміння необхідності гармонії його відносин з природою;

прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадською відповідальності;

спонукання виховуємих до активної протидії проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності.

Виховання населення здійснюється за такими принципами:

Єдність національного і загальнолюдського – формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури.

Природовідповідальність виховання – врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи людини, вікових, індивідуальних особливостей (психологічних, національних, релігійних).

Культуровідповідальність виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними та прогресивними родинно-побутовими і релігійними традиціями, з народним мистецтвом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв’язок виховання з життя.

Активність, самодіяльність і творча ініціатива населення, утвердження життєвого оптимізму, розвиток позитивного мислення.

Демократизація виховання – розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довір’я між вихователем і виховуємим, повага до суверенітету особистості, розуміння її запитів та інтересів.

Гуманізація виховання – пріоритет завдань самореалізації особистості виховуємого, створення умов для вияву обдарованості і талантів, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Безперервність і наступність виховання – досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людину.

Єдність навчання і виховання – розвиток і формування особистості, опанування нею національної і світової культури здійснюються як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали козака.

Диференціація та індивідуалізація виховного процесу – врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку виховуємих, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Гармонізація родинного і суспільного виховання – виховний всеобуч населення, об’єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інститутів.

Реалізація основних завдань і принципів виховання здійснюється у ряді пріоритетних напрямів:

Патріотичне виховання – формування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота-козака, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

Правове виховання – формування правової культури – прищеплення поваги до прав і свобод людини і козака-громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.

Моральне виховання – прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Виховуючи естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й відтворити прекрасне у повсякденному житті.

Трудове виховання – формування творчої, працелюбної особистості-козака, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.

Фізичне виховання – утвердження здорового способу життя як невід’ємного елемента загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості козака-лицаря, формування його фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонія тіла і духа, людини і природи – основа фізичного виховання.

Екологічне виховання – передбачає формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення виховуємих до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Структура (методи, засоби) виховної роботи голови ради з населенням.

А. Безпосередній вплив:

Методи

Переко-нання

Позитивного прикладу

Вправ (привчення)

Заохочення

Осуду

(покарання)

Вимоги

Контролю за поведінкою

Пере-конання

Допоміжні методи

Способи:

Бесіди,

Збори,

Вечори,

Диспути,

Конфе-ренції,

Ранки.

А) особистого*

Б) видатних діячів, літературних героїв, земляків.

Громадське доручення, спілкування, належним чином організована

практична

діяльність.

Похвала,

Подяка,

Нагороди,

Дошка пошани,

Книга пошани.

Заува-ження,

Виговор,

Штраф

(ув’яз-нення).

Просьба,

тактовна

вказівка,

розпоряд-ження,

звіт перед товари-шами

про ви-конання доручень, роботи.

Повсяк-денне спо-стере-ження, інд.

бесіди про

виконання

доручень.

Якщо є

факти

однобіч-

ного

захоп-лення

одним

видом

діяль-ності.

* Основні якості особистості голови ради, що мають виховний вплив на населення: патріотизм, світогляд; політична, правова, екологічна культура; естетичні смаки; культура поведінки та спілкування; моральні почуття і риси особистості; культура праці, вміння застосувати знання у практичній діяльності; активність; спосіб життя, фізичне, психічне, духовне здоров’я. сімейне життя тощо…

Б. Опосередкований вплив (на керівників, неформальних лідерів, мікрогрупи, колектив в цілому) через: сім’ю; дошкільний заклад; найближче соціальне оточення – формальні й неформальні об’єднання; громадські організації; засоби масової інформації; школу; заклади культури; релігійні об’єднання; правоохоронні органи.

1. Світ переходить від державного до громадсько-державного управління через державно-громадське.

2. Необхідно виробити державно-громадські підходи до створення моделі системи управління суспільством на місцевому рівні і розв’язати її головну проблему: підготовку фахівця-управлінця-козака-отамана-голову сільської ради.

3. Сучасна система вдосконалення професійної кваліфікації голів місцевих рад не спонукає до повного розкриття творчого потенціалу особистості. Систему необхідно реформувати.

4. Лейтмотивом всієї роботи голови місцевої ради є виховання козака, здатного до саморозвитку і самовдосконалення. Голова ради є головних вихователем соціуму.

5. Мистецтву керувати (і виховувати) необхідно голову ради вчити.

6. В літературі цьому питанню приділяється необхідна увага. Ряд авторів стверджує необхідність того, що керівник ради повинен бути не тільки організатором, а вихователем громади, усією своєю працею і поведінкою виправдовував довір’я народу.

7. Виховання населення конкретизується через систему виховних завдань, принципів та напрямків.

8. У виховній роботі з населенням голова місцевої ради використовує практично весь спектр виховних методів: переконання, позитивного впливу, вправ, заохочення, осуду (покарання), вимоги, контролю за поведінкою, переключення; більшість засобів та основні форми (індивідуальну, групову, колективну, масову).

9. Вихований вплив голови ради залежить від його морально-психологічних якостей та педагогічної майстерності, яка потребує від голови ради великого досвіду, знань специфіки роботи, ерудиції і психологічної готовності здійснювати виховну роботу в громаді.

10. Здатність виховувати виявляється в розумінні мети, дії і засобів її здійснення, усвідомленні успіхів і недоліків та прагненні до самовдосконалювання.

11. Для утворення вмінь і навичок виховувати не досить одного знання, потрібно тренування.

12. Виховання населення головою ради в побуті, на виробництві, в громадському житті стають важливим фактором культурного і розумового розвитку людства…

Замість закінчення.

Мета козацтва – відродження народних традицій державотворення та побудови єдиного національно орієнтованого, економічно і соціально ефективного й екологічно безпечного суспільства на принципах національної ідеї, свободи, соборності, демократії, правової захищеності та соціальної справедливості. Воно прагне сформувати нове покоління, виховане на національно-патріотичних традиціях козацької держави. Розраховує на силу і дух козацького народу, козацької нації.

Український козак – це лицар України, морально чиста, високодуховна і матеріально незалежна людина, яка вміє панувати над собою, володіє своїми емоціями, розумом і волею, патріот України, який постійно морально, психологічно, духовно і фізично готує себе до оборони Батьківщини, захисту родини, свого роду та українського народу, своєї честі та гідності, дбає про єдність Українського козацтва і українства всього світу.

У період розбудови й утвердження незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства. Наше завдання – відновити історичну пам’ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя, і державу й тому ми за основу виховання громади вибрали ідеал лицаря – високошляхетної, духовно багатої, морально чистої й мужньої людини…»[20]

28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України.

На Тринадцятій нашій Козацькій Раді було затверджено Декларацію про перетворення Адамівської громади в козацьку громаду (Програма виходу Адамівської громади з моральної (духовної) кризи). Прийняли в козаки нових членів: Білоуса Василя, Макаренка Сергія, Редька Сергія.

20. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1996. КАПІТАН.

Протистояння Президент – Верховна Рада тривало і досягло своєї кульмінації влітку 1996 року. Проте законодавчій та виконавчій гілкам влади вдалося досягти компромісу, що було зафіксовано в Конституційному договорі.

Приїздили до мене з штабу округу два полковники ЗСУ; вручили капітанські погони й пам’ятну адресу такого змісту: «Уважаемый Валерий Яковлевич! Приказом командующего войсками Одесского военного округа №125 от 16 августа Вам присвоено очередное воинское звание «КАПИТАН ЗАПАСА». Сердечно поздравляю Вас, Валерий Яковлевич с присвоением очередного воинского звания, желаю Вам крепкого здоровья, счастья в личной жизни и дальнейших успехов на благо укрепления Вооруженных Сил Украины. Начальник управления кадров округа генерал-майор В.Курлятович».

Відповідно до Указу Президента на зміну купону багаторазового використання прийшла справжня національна валюта – гривня.

В Одесі отаманом УЧПГК було обрано Івана Герасименка. Від АОК були присутні Гуцан В.Т., Завацький Д.О.

… Я навчаюсь в чотирьох ВНЗ: два факультети Одеського сільськогосподарського інституту, Одеська державна морська академія, Одеський інститут інженерів морського флоту. Сесії співпадають, є «накладки». В деякі дні здаю два-три екзамени-заліки. Навчатися не було важко; важко було спланувати час - прийшлося покинути ОІІМФ. Результати навчання – три дипломи про вищу освіту; два з них – «червоні».

В ті роки в Одесі заявили про себе козаки: кампанії за найменування вулиць іменами козацьких ватажків, встановлення пам’ятників Б.Хмельницькому, А.Головатому. Я приїздив на сесії в козацькій формі; козаків знали, сприймали позитивно.

На Чотирнадцятій нашій Козацькій Раді було прийнято рішення про затвердження Концепції Адамівського осередку Козацтва (АОК) щодо розбудови широкого козацького руху в Адамівській громаді та перехід на носіння повсякденного козацького однострою (уніфікованого із польовим одностроєм ЗСУ), але з козацькою символікою (шеврони Українського козацтва, на беретах кокарди ВМФ без обрамлення – лише Мальтійський хрест із Тризубом); почалося підсилення військового впливу в нашій організації… Прийняли в козаки нових членів: Куликова Руслана, Харченка Олександра.

Концепція Адамівського Осередку Козацтва (АОК)

щодо розбудови широкого козацького руху в Адамівській громаді

«Адамівський Осередок Козацтва (АОК) – надалі козацтво Адамівської громади - має стати потужною і впливовою дружинно-військовою, громадсько-політичною, виховно-патріотичною, консолідуючою силою Адамівської громади.

Виходячи з глибоко вкорінених в народі історичних традицій козацтва, прихильного ставлення до ідеї відновлення козацтва, його високого авторитету у різних шарах суспільства, а також сучасних реалій, доцільними є такі головні засади і принципи подальшої розбудови широкого козацького руху в Адамівській громаді:

1. Основним принципом повинна стати «двоповерховість» структурної побудови козацтва Адамівської громади з виділенням його формальної (офіційної, державної, муніципальної) та громадської (неформальної) частини.

2. Офіційна (реєстрова, муніципальна) частина козацтва Адамівської громади повинна бути представлена підрозділами спеціального призначення, які б, зокрема, взяли на себе:

- охорону майна державних та господарських структур: адмінбудинку, тракторних бригад, ферм, гаражу, складів;

- охорону громадського порядку (Адамівська добровільна козацька дружина);

- утворення спеціальних груп швидкого реагування, оснащених необхідною технікою на випадок надзвичайної ситуації (пожежа, землетрус, буревій та ін.);

- утворення школи козацького виховання для морально-духовної підготовки молодого покоління з використанням звичаєвих, морально-духовних, військових та інших традицій козаччини.

Громадська частина козацтва Адамівської громади повинна бути представлена єдиною і широкою мережею громадських організацій різних рівнів, яки б, зокрема, взяли на себе:

- комплексну діяльність по сприянню діючій українській армії та флоту;

- створення козацького вишкільного стрілецького центру для ветеранів, воїнів у запасі, який б дозволяв підтримувати і вдосконалювати свій військово-фаховий рівень;

- сприяння органам правопорядку на місцях (створення інституту громадських дільничних-інспекторів);

- сприяння розвитку ділових, економічних структур козацтва Адамівської громади на базі звичаїв самозабезпечення, самореалізації в умовах сучасного правового поля України (створення фонду матеріальної та інтелектуальної допомоги);

- історико-просвітницьку та художньо-мистецьку діяльність серед населення, широкого загалу, що включає всі вікові і соціальні групи незалежно від партійної, конфесійної та іншої приналежності;

- створення широкої мережі дитячо-юнацьких, молодіжних козацьких організацій на основі вікового досвіду вишколу молодого покоління в дусі патріотизму, культу здорового тіла і духу.

4. Керівництво двома структурами козацтва Адамівської громади - муніципальною та громадською – за посадою здійснює сільський голова, який одночасно обіймає посаду Головного отамана козацтва Адамівської громади. Фінансування муніципальної структури козацтва Адамівської громади здійснюється сільською радою, господарськими структурами. Громадські структури козацтва Адамівської громади діють на основі самофінансування при муніципальній та державній підтримці.

5. Оперативне керівництво козацтвом Адамівської громади здійснює Наказний отаман, кандидатуру якого з числа отаманів-керівників козацтва Адамівської громади на паритетних засадах визначають Козацька Рада козацтва Адамівської громади та Головний отаман (сільський голова).

6. Козацька Рада козацтва Адамівської громади включає Раду командирів муніципальних козацьких структур, Раду отаманів козацьких, громадських організацій та Раду Старійшин.

7. Вищим органом козацтва Адамівської громади є Велика Козацька Рада, яка складається із всіх козаків та козачок (молодиків та берегинь) козацтва Адамівської громади. Велика Козацька Рада є правомочна, якщо на її зборах присутні більше половини членів козацтва Адамівської громади».[21]

Надійшов новий статут УЧПК. Одеські козаки тоді збиралися на ради в Музеї при Будинку офіцерів (270024, місто Одеса, вулиця Піроговська будинок 2). Новий осучаснений статут передбачав територіально-адміністративний устрій козацтва в області. Якщо котрийсь із місцевих осередків козацтва не був згодний з політикою обласного керівництва УЧПК, цей осередок просто виключали з лав козацтва за «розкольницьку діяльність», що й потім відбувалося неодноразово. Взагалі, намітилося посилення «гетьманщини» в козацтві…

Витяг із Статуту УЧПК

(Статут розроблений на основі Статуту Українського козацтва)

3.1. УЧПК складається з Районових козацьких товариств (скорочено – РКТ), які підпорядковані Крайовій Старшинській Раді, до якої входить: Крайовий Отаман, Крайова Старшина (Військові Старшини).

3.2. РКТ створюються самостійно і підлягають реєстрації в крайовій канцелярії (Військовій Канцелярії) УЧПК, реєструються у відповідному державному органі в місці їх створенні з правом юридичної особи, або легалізуються без цього права, на розгляд Крайової Старшинської Ради УЧПК.

РКТ діють та створюються на підставі цього Статуту та Статутів (Положень) РКТ, які затверджуються Районовим колом.

3.4.2. У випадку рівного розподілу голосів, вирішальне слово залишається за Крайовим Отаманом. При незгоді вирішальне слово залишається за Крайовим Отаманом, як чинником делегованої волі Козацького Кола.

З прийняттям одеськими козаками цього статуту почався процес перманентного розбрату в лавах крайового козацтва. Спочатку розкол на «звичаєвиків» та «статутників», потім «статутники» почали ділитися на «січовиків», «реєстровців», «військовиків», «об’єднанців», «гайдамак»…

На Радах станів ми вирішили нічого в наших установчих документах не міняти…

Від Л.Городецького отримали запрошення увійти до складу Білгород-Дністровської паланки. Питання обговорили на Козацьких радах станів. Вирішили: брати участь у заходах паланки, активно співпрацювати, але структурно поки що не входити до складу паланки. Питання про входження вивчити та доповісти на черговій Козацькій Раді.

21. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1997. СТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ,

В березні в місті Білгороді-Дністровському в будинку Правління громади мисливців та рибалок відбулася посвята в козаки Українського козацтва. Пройшли посвяту та отримали Реєстрові грамоти й наші козаки – В.Тимофєєв, В.Гуцан, Д.Завацький, І.Гамар, Л.Гречко.

На Пятнадцятій нашій Козацькій Раді були затверджені структурні перетворення Адамівського Осередку Козацтва (АОК). Прийняли в козаки нових членів: Козубенка Феодосія, Козубенка В’ячеслава.

СТРУКТУРА АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

(КОЗАЦТВА АДАМІВСЬКОЇ ГРОМАДИ)

Муніципальне (реєстрове) козацтво

Громадське козацтво

Назва

Фінансування

Назва

Фінансування

1

Адамівська Охоронна Козацька Дружина (отаман, заступник-писар, дружинники).

Муніципальне, господарськими структурами.

1

Адамівський Осередок Козацтва: (отаман, заступник-писар);

Адамівський стан (отаман, заступник-писар,),

Благодатненський стан (отаман, заступник-писар,),

Авидівський стан (отаман, заступник-писар,).

Самофінансування.

2

Адамівська Добровільна Козацька Дружина (отаман, заступник-писар, дружинники).

Муніципальне, господарськими структурами.

2

Рада Старійшин (голова, заступник).

Самофінансування.

3

Адамівська Спеціальна Козацька Дружина (отаман, заступник-писар, дружинники).

Муніципальне, господарськими структурами.

3

Жіноча Громада:

Рада Козачок (голова, заступниця),

Рада Берегинь (голова, заступниця);

Рада Дан (голова, заступниця).

Муніципальне,

самофінансування.

4

Школа Козацького Виховання (отаман-директор, заступники-завуч, педагог-організатор, старшина-учителі, джури-дани-учні).

Державне, муніципальне, громадськими структурами.

4

Громадська Рада (голова, заступник).

Муніципальне,

самофінансування.

5

Сільська Козацька Рада (виконком, депутати).

Муніципальне.

5

Дитячо-юнацько-молодіжна Козацька Організація (Січ, Молода Січ).

Муніципальне, державне, громадське, самофінансування.

6

Інститут громадських Інспекторів громадського порядку.

Муніципальне, державне, громадське.

6

Козацький Стрілецький Центр (ДОСААФ).

Муніципальне, самофінансування.

7

Фонд матеріальної та інтелектуальної допомоги.

Муніципальне, державне, громадське, господарськими структурами.

7

Науково-культурний Просвітницький Центр «Берегиня» (БК).

Муніципальне, державне, громадське, господарськими структурами.

[22]

22. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1997. ДОКУМЕНТИ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ.

В Одесі отаманом УЧПГК було обрано Валентина Піскуна. Від АОК були присутні Гуцан В.Т., Редько А.І.

На Шістнадцятій нашій Козацькій Раді затвердили документи структурних підрозділів Адамівського Осередку Козацтва (АОК). Прийняли в козаки нових членів: Подолька Сергія, Лазаренка Дмитра.

ДОКУМЕНТИ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ (АОК)

1. ШТАБ

Загальнi положення

1. Штаб АОК є постiйно дiючим виконавчим органом з розташуванням у селi Адамівка (сільська рада), що здiйснює правове, наукове, органiзацiйне, документальне, iнформацiйно-аналiтичне та iнше забезпечення дiяльностi АОК, якому пiдпорядкованi всi структурнi пiдроздiли (козацькi осередки) АОК.

2. Посадовi особи Штабу АОК, з числа старшини АОК, здiйснюють організаційно-виконавчi функцiї згiдно з Положенням про Штаб АОК.

3. Дiяльнiсть Штабу АОК, склад i обов'язки старшини АОК, а також дiяльнiсть i завдання служб, якi вони очолюють, регламентуються окремими Положеннями.

4. Штаб АОК безпосередньо пiдпорядковується начальнику Штабу ОКК, який призначається наказом отамана АОК.

5. У своїй дiяльностi Штаб АОК керується Конституцiєю України, чинним Законодавством України, Указами Президента України, декретами та постановами Кабiнету Мiнiстрiв України, Статутом АОК, наказами i розпорядженнями отамана АОК та цим Положенням.

Основнi завдання Штабу АОК

1. Органiзацiйне забезпечення функцiонування всiх структурних пiдроздiлiв АОК з виконання ними завдань, що викладенi у Статутi АОК.

2. Здiйснення взаємодiї з органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування та структурами АОК.

3. Збiр та систематизацiя iнформацiї вiд осередкiв АОК, органiв державної влади, iнших юридичних i фiзичних осiб, як на територiї України, так i української дiаспори для здiйснення аналiзу стану розвитку АОК.

4. Пiдготовка документiв до розгляду на засiданнях Рад старшини АОК та Великих Рад АОК.

5. Доведення рiшень, що прийнятi на засiданнях Рад старшини АОК, Великих Рад до структурних пiдроздiлiв АОК.

6. Контроль за виконанням наказiв, розпоряджень отамана АОК, рiшень Ради старшини АОК, Великої Ради АОК.

Функцiї Штабу АОК

1. У перiод мiж Великими Радами АОК органiзовує дiяльнiсть АОК та забезпечує роботу Рад старшини АОК.

2. Збирає та систематизує iнформацiю вiд осередкiв АОК, органiв державної влади, iнших юридичних i фiзичних осiб, як на територiї України, так i української дiаспори, опрацьовує плани розвитку АОК та практичнi рекомендацiї щодо їх реалiзацiї.

3. На пiдставi iнформацiї, що отримана, здiйснює аналiз розвитку АОК.

4. Готує вiдповiднi довiдковi та науково-аналiтичнi матерiали з питань, що розглядаються на засiданнях Рад старшини АОК та Великих Рад АОК.

5. Надає консультативну та органiзацiйно-методичну допомогу структурним козацьким осередкам АОК.

6. Органiзовує пiдготовку та проведення заходiв, в тому числi й iнформацiйно-технологiчних, як в осередках АОК, так i загальнорайонного масштабу.

7. Надає членам Ради старшини АОК проекти документiв та iнформацiйний матерiал з питань, що розглядаються на засiданнях Рад.

8. Веде протокол та запис засiдань Рад старшини АОК, Великих Рад АОК, прес-конференцiй тощо.

9. Веде облiк та узагальнення пропозицiй i зауважень, що висловленi пiд час обговорення питань порядку денного засiдання.

10. Обробляє iнформацiю, рiшення, що прийнятi на засiданнях Ради старшини АОК, Великої Ради АОК.

11. Обробляє й готує до друку та тиражування матерiали i документи, що пов'язанi з дiяльнiстю АОК.

13. Органiзовує i здiйснює iнформацiйно-бiблiотечне забезпечення дiяльностi АОК.

14. Здiйснює оформлення й надсилання документiв, забезпечує опублiкування офiцiйних матерiалiв та iнформацiї про дiяльнiсть АОК.

15. Органiзовує пiдготовку матерiалiв для друку в районнiй газетi "Советское Приднестровье", в Козацькому Інформаційному Віснику.

16. Веде облiк, зберiгає i надає в користування документи АОК. Здiйснює передачу документiв АОК до архiву АОК, а також контроль за їх зберiганням в архiвi.

17. Обробляє, аналiзує, надсилає адресату службову кореспонденцiю, вносить пропозицiї щодо наукової органiзацiї роботи з документацiєю та забезпечує її впровадження в роботу осередкiв АОК.

18. Розробляє i подає на розгляд Ради проекти нормативно-правової документацiї, що регламентує взаємовiдносини АОК з органами виконавчої влади та мiсцевого самоврядування.

19. Органiзовує виконання наказiв, рiшень, постанов отамана АОК, Великої Ради АОК, Ради старшини АОК.

20. Розробляє нормативно-правову та методичну бази АОК.

21. Координує взаємодiю АОК з громадськими, релiгiйними органiзацiями, благодiйними фондами.

22. Встановлює зв'язки та обмiн досвiдом зi спорiдненими громадськими органiзацiями української дiаспори та зарубiжних країн з питань розвитку нацiонально-патрiотичного виховання суспiльства.

23. Проводить науково-дослiднi роботи з козацької тематики як своїми силами, так i органiзовує й координує дiяльнiсть тимчасових та наукових груп.

24. У взаємодiї з засобами масової iнформацiї органiзовує та проводить прес-конференцiї, засiдання "круглих столiв", науково-практичнi конференцiї АОК тощо.

25. Спiвпрацює з вiйськкоматами та вiдповiдними органами iнших силових структур щодо укомплектування окремих пiдроздiлiв iз числа призовникiв, якi є членами АОК.

26. Веде загальний реєстр особового складу АОК.

27. Проводить iнспекцiйнi перевiрки дiяльностi осередкiв АОК, надає рекомендацiї щодо усунення виявлених недолiкiв.

28. Здiйснює також функцiї, що покладають на Штаб АОК iншi керiвнi органи АОК.

Керiвництво та персонал Штабу АОК

1. Штаб АОК очолює начальник Штабу АОК, який призначається й звiльняється з посади отаманом АОК (функцiональнi обов'язки начальника Штабу АОК визначаються посадовою iнструкцiєю).

2. Заступник начальника Штабу АОК: Керує дiяльнiстю секретарiату Штабу АОК з метою виконання прав та обов'язкiв, що випливають iз покладених на Штаб завдань. Затверджує функцiональнi обов'язки спiвробiтникiв Штабу АОК. Забезпечує рацiональний розподiл обов'язкiв мiж працiвниками Штабу та виконання ними обов'язкiв i функцiй, що передбаченi чинним Законодавством, цим Положенням, посадовими iнструкцiями та правилами внутрiшнього розпорядку. Готує та подає начальнику Штабу АОК пропозицiї щодо прийняття на роботу та звiльнення з посади працiвникiв Штабу, а також їхнiх премiювань та нагороджень. Органiзовує навчання працiвникiв Штабу та пiдвищення їхньої квалiфiкацiї.

3. Iншi працiвники Штабу: Забезпечують своєчасне i якiсне виконання доручених завдань вiдповiдно до функцiональних обов'язкiв. Виконують окремi завдання i доручення заступника начальника Штабу, начальника Штабу АОК, отамана АОК. На спiвробiтникiв Штабу АОК поширюється Законодавство України про працю. Вони зобов'язанi виконувати Правила внутрiшнього трудового розпорядку, iнструкцiї щодо роботи з документацiєю, пiдвищувати професiйний рiвень i квалiфiкацiю.

Права Штабу АОК

1. Отримувати від органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ, органiзацiй iнформацiю, документи i матерiали щодо діяльності козацьких організацій.

2. Вимагати вiд пiдроздiлiв АОК усiх рiвнiв забезпечення своєчасного подання ними якiсної i об'єктивної iнформацiї щодо їхньої дiяльностi.

3. Вимагати вiд керiвникiв (голiв) козацьких осередкiв всiх рiвнiв усунення недолiкiв, що виявленi у роботi пiдроздiлiв, у тому числi у випадку порушення ними чинного Законодавства України, Статуту АОК тощо.

4. Отримувати довiдкову лiтературу, якщо вона не мiстить державної таємницi.

Органiзацiйна структура Штабу АОК

1. Старшина АОК, що входить до складу Штабу АОК, має свої управи для органiзацiї ведення роботи за вiдповiдними напрямками.

2. Управи, служби, вiддiли, групи, що ведуть роботу з певних напрямкiв, дiють на пiдставi Статуту АОК та окремих Положень, що затвердженi отаманом АОК.

3. Керiвники всiх пiдроздiлiв Штабу АОК призначаються й звiльняються з посади наказом отамана АОК.

Фiнансування Штабу АОК

1. Органiзацiйне, технiчне та iнше забезпечення дiяльностi Штабу АОК здiйснюється за рахунок бюджету та кошторису АОК, що визначено на утримання Штабу АОК.

2. Штатний розпис спiвробiтникiв Штабу АОК затверджує отаман АОК.

3. За фiнансово-господарську дiяльнiсть Штабу АОК та всiх його служб вiдповiдає отаман АОК.

2. РАДА СТАРШИНИ АОК

Загальнi положення

1. Керiвнi органи АОК складаються з Великої Ради АОК та старшини АОК.

2. До складу старшини АОК входять: отаман АОК; наказний отаман АОК; отамани станів; начальник Штабу АОК; члени Штабу АОК; скарбничий АОК; обозний АОК; суддя АОК; голова Ради старійшин АОК.

Завдання, права, обов'язки Ради старшини АОК

Рада старшини АОК: є керiвним органом АОК мiж Великими Радами АОК; розпоряджається майном i коштами АОК; готує питання для керiвних рiшень АОК; вирiшує поточнi питання з управлiння АОК; збирається не менше одного разу на три мiсяцi; на пiдставi свого рiшення має право приймати до лав АОК без випробувального термiну вiдомих громадських, полiтичних та вiйськових дiячiв, дiячiв науки i культури, державних керiвникiв, видатних спортсменiв, якi виявили себе активними провiдниками української державностi та української козацької iдеї, а також зробили вагомий внесок у розвиток АОК; затверджує кiлькiсть делегатiв Великої Ради АОК, якi обранi Радами станів АОК, що скликаються 1 раз рік, визначає час, мiсце проведення та порядок денний Великої Ради АОК; на пiдставi свого рiшення має право скликати позачергову Велику Раду АОК; за рiшенням Великої Ради Рада старшини АОК може вносити змiни та доповнення до Статуту АОК; рiшення Ради старшини АОК приймаються бiльшiстю голосiв за наявнiстю не менше половини отаманiв козацьких товариств АОК; члени старшини АОК не мають права входити до складу контрольно-ревiзiйної iнспекцiї АОК; члени старшини АОК можуть мати особовi клейноди, штампи, що зареєстрованi Штабом УРК, й використовувати їх пiд час виконання посадових обов'язкiв; бунчуковi товаришi - козаки, якi обiймали посади, - переходять до резерву отамана АОК для виконання окремих (спецiальних) завдань АОК, виконують доручення отамана АОК та Ради старшини АОК; отаман козацького товариства АОК - член Ради старшини - є вищою посадовою особою в козацькому товариствi АОК. Вiн обирається становою Радою термiном на один рік iз. Як символ влади отамановi козацького товариства АОК вручається комишина.

3. СТАРІЙШИНИ АОК

Загальнi положення

1. Рада старiйшин - традицiйний статутний орган у системi козацького самоврядування, який керується у своїй дiяльностi моральними принципами, звичаєвим правом, нормами козацького лицарства, Статутом АОК, Законодавством України та цим Положенням.

2. Рада старiйшин є джерелом козацької честi, стоїть на охоронi звичаєвого права, iсторичних традицiй, моральних чеснот АОК, контролює плани дiяльностi штабiв станових товариств АОК, старшин, козакiв, щоб вони вiдповiдали звичаям та традицiям козацтва, з урахуванням сучасних умов розвитку суспiльства.

3. Рада старiйшин формується з поважних козакiв, старшин без посад, якi мають заслуги перед козацтвом, добре знають звичаєве право та iсторичнi традицiї козацтва. Їх висувають i вiдкликають становi осередки, якi передають їм повноваження старшин. Термiн перебування та дiяльнiсть у Радi старiйшин - до кiнця життя. У випадку порушення звичаїв та козацької моралi, а також коли старiйшина обирається на старшинську посаду, дiяльнiсть i перебування у Радi припиняється. Прийом у члени Ради старiйшин проводиться через подання кандидатур вiд станових козацьких товариств.

Мета та завдання

1. Метою Ради старiйшин є : охорона звичаєвого права, iсторичних традицiй АОК, духовностi українського народу; вiдродження нацiональних традицiй, звичаїв i життєвих принципiв, захисту сiм'ї, жiнки та дитини; виховання козакiв i старшини у дусi нацiонального козацького лицарства, вiдданостi рiдному народовi.

2. Завданнями Ради старiйшин є: контроль за дотриманням звичаєвого права отаманами, старшинами, козаками; контроль за козацькими навчальними закладами; пiклування про навчання i виховання козацьких дiтей, козачат, джур, козацької молодi на засадах козацьких традицiй; допомога у розвитку АОК; участь у вивченi iсторiї козацтва, збiрок пiсень i традицiй; розбудова нових традицiй АОК.

Поняття про звичаєве право

Звичаєве право - це споконвiчна система звичаїв i морально-правових норм нашого народу на засадах заповiдей християнської церкви. Лише завдяки звичаєвому праву, козацтво було найбiльш могутньою вiйськовою та моральною силою у суспiльствi. Тому козацтво вбачає послiдовний розвиток i дотримання звичаєвого права як чинника українського нацiонального духу. Нацiональна елiта, яка є совiстю нацiї, її iнтелектом, силою, може бути вихована лише на традицiях лицарства та козацького звичаєвого права.

Повноваження та дiяльнiсть старшин

1. Виходячи з контрольних функцiй Ради старiйшин, усi старiйшини мають право бути присутнiми та брати участь у засiданнях козацьких рад усiх рангiв. Якщо пiд час проведення засiдань цих рад її рiшення не вiдповiдають, або прямо порушують звичаєве право, старiйшина має право вимагати вiдмiни такого рiшення. Якщо рада не погодиться з висновками старiйшини, то це питання передається для розгляду на засiданнi Ради старiйшин, яка приймає остаточне рiшення. Це рiшення обов'язкове для всього козацтва.

2. У разi порушень звичаєвого права, або коли ситуацiя в козацтвi викликає занепокоєння, Рада старiйшин має право скликати позачергове засiдання Великої Ради.

3. Рада старiйшин збирається не менше 3-4 разiв на рiк.

4. Рiшення на засiданнi Ради старiйшин приймається бiльшiстю голосiв.

5. Для органiзацiї роботи Ради старiйшин обирається голова Ради старiйшин, який є головою на всiх Радах. Термiн виконання обов'язкiв голови Ради вирiшує Рада старiйшин. Голова старiйшин не має права виступати одноосiбно вiд Ради старiйшин.

6. Усi старiйшини Ради мають рiвнi права та повноваження.

7. Рада старiйшин не засiдає спiльно з Радою отаманiв. Представники Ради старiйшин iнформують отамана АОК про свої висновки щодо положення у лавах АОК.

8. Рада старiйшин не втручається у дiяльнiсть отамана та начальника Штабу, низових отаманiв, якщо вони не порушують звичаєвого права. Рада старiйшин має право вимагати вiд усiх козакiв обов'язкового виконання наказiв отаманiв, якi обранi згiдно з козацьким звичаєм.

9. Якщо з боку козака або отамана є грубе порушення козацького звичаю, то Рада старiйшин виносить матерiали на порушника до товариського суду козацької честi.

10. Суд козацької честi має виносити такi стягнення, якi не загрожують життю, здоров'ю та волi порушника козацького звичаю. Найбiльшим стягненням є виключення порушника без права повернення його до славних лав АОК.

11. Для безперервної та чiткої роботи Ради старiйшин з боку отамана надається вся необхiдна матерiально-фiнансова допомога. Рада старiйшин не припиняє свого iснування та дiє у випадку припинення дiї АОК. Кожний старiйшина повинен пiдiбрати здiбну людину, щоб передати їй звичаї, i, таким чином, не обiрвати iсторичну традицiю збереження звичаєвого права як єдиного фундаменту для нового вiдродження козацтва.

4. НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РАДА

Загальнi положення про Науково-методичну раду АОК

Науково-методична рада здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України, Статуту АОК та цього Положення.

Науково-методична рада здiйснює свою дiяльнiсть у взаємодiї з мiсцевими органами влади, науково-дослiдними установами, вищими навчальними закладами, закладами культури i освiти, архiвами, козацькими органiзацiями України.

Мета i напрямки дiяльностi Науково-методичної ради

Основною метою дiяльностi ради є об'єднання зусиль для здiйснення науково-обгрунтованих дослiджень iсторiї козацтва, вiдтворення їх результатiв у наукових працях, витворах образотворчого мистецтва тощо, визначення мiсця i ролi козацтва у формуваннi сучасної моделi державного устрою України, його вплив, як громадської сили, на консолiдацiю суспiльства, розробка i впровадження козацької економiчної моделi господарювання.

Основнi завдання Науково-методичної ради

У галузi вiйськово-патрiотичного виховання: розробка програм виховання молодi на засадах патрiотизму, демократiї, високої моралi та захисту Батькiвщини. Визначення туристсько-екскурсiйних маршрутiв мiсцями козацької слави, забезпечення установ культури, спорту, туризму змiстовними методиками, посiбниками, буклетами на козацьку тематику; складання навчальних програм з iсторiї вiйськового мистецтва козацтва для впровадження у навчальнi заклади.

У галузi науки та освiти: органiзацiя вивчення iсторiї козацтва викладачами навчальних закладiв з проведенням наукових конференцiй, диспутiв, семiнарiв, спiльних зi школярами i молоддю зустрiчей з обговоренням актуальних питань на козацьку тематику; проведення конкурсiв на кращу наукову працю, кращий студентський та учнiвський реферат з iсторiї козацтва; забезпечення широкої пропаганди та популяризацiї наукової думки як через безпосередню участь у проведеннi цiєї роботи серед населення, так i через засоби масової iнформацiї (телебачення, радiо, пресу); забезпечення друкування найбiльш змiстовних наукових дослiджень у загальноукраїнських i мiсцевих наукових виданнях (журналах, вiсниках, газетах, окремих виданнях тощо); органiзацiя дiяльностi журi для визначення кращих наукових праць i переможцiв конкурсiв на козацьку тематику; проведення семiнарiв, конференцiй, засiдань "круглих столiв", виставок козацької лiтератури, постiйне поповнення нею бiблiотечного фонду; проведення анкетування серед викладачiв, студентiв та учнiв шкiл на предмет виявлення громадської думки щодо iсторiї Українського козацтва, узагальнення пiдсумкiв та їх використання пiд час роботи над науковою працею; органiзацiя поїздок викладачiв та студентiв мiсцями козацької слави, збирання iнформацiї для використання у їх науковiй дiяльностi та збереження iсторичної й культурної спадщини українського народу; проведення засiдань Науково-методичної ради з питань дiяльностi АОК з визначених напрямкiв; органiзацiя роботи iнiцiативної групи серед викладачів для визначення найбiльш актуальних питань козацької тематики та розробки рекомендацiй для фахiвцiв, якi працюють над вiдповiдними науковими темами з iсторiї козацтва.

У галузi пропагандистської i полiтичної роботи АОК: забезпечення науково-методичними рекомендацiями, тематичними розробками, наочною агiтацiєю лекторських колективiв для проведення пропаганди козацьких iдей серед населення; систематизацiя пропозицiй i рекомендацiй щодо покращення практичної участi АОК у розробцi та реалiзацiї проектiв козацької спрямованостi.

У галузi мiжнародної дiяльностi: сприяння розширенню i змiцненню мiжнародних зв'язкiв АОК, поглибленню спiвробiтництва мiж АОК i українською дiаспорою.

5. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД АОК

Загальнi положення

1. АОК - унітарна, єдина у своїй цілісності громадська організація, на структурні організації якої поширюється дія законів України, постанов і розпоряджень з питань розвитку Українського козацтва.

2. Статут АОК є єдиним і загальнообов’язковим для всіх його структурних підрозділів, козацьких товариств, організацій і громад, що входять до складу АОК.

3. АОК може мати лише індивідуальне членство козаків, які є громадянами України.

4. Члени АОК утворюють за місцем навчання (проживання) козацькі осередки (товариства). Реєстрові козаки підлягають єдиному реєстру у Штабі АОК, їхня діяльність регулюється Статутом, цим Положенням, наказами та розпорядженнями АОК.

5. Учнівські та студентські козацькі осередки, що створені у навчальних закладах, не мають права юридичної особи, а легалізуються в органах юстиції шляхом письмового повідомлення.

6. На території сільської ради всі структурні осередки АОК функціонують згідно з адміністративно-територіальним поділом, підпорядкованi отаманам (головам) місцевих козацьких товариств АОК і перебувають на обліку у відповідних штабах.

7. Членство в учнівській, або студентській, козацькій організації АОК регламентується положеннями Статуту АОК.

Основні завдання

1. Сприяння розбудові України як суверенної, самостійної та незалежної, демократичної та правової держави, з козацькою моделлю демократії, що гармонійно поєднує вольності і свободи людини з дисципліною і порядком у державі.

2. Взаємодія з органами влади щодо формування державної політики у галузi духовного, економічного, соціального та військового будівництва держави на засадах історичних, патріотичних, господарських і культурних традицій Українського козацтва.

3. Сприяння відновленню та розвитку на звичаєвих засадах українського козацтва діяльності та способу життя українського народу.

4. Сприяння підготовці молоді до військової служби, військовому вишколу українських козаків, комплектуванню окремих козацьких військових формувань призовниками з АОК.

5. Забезпечення культурного обміну, тісного співробітництва з учнівськими козацькими громадськими організаціями навчальних закладів та установ.

6. Патріотичне і духовне виховання нового покоління в дусі українського лицарства, української національної ідеї, відданості рідному українському народу та Землі-матері.

7. Участь у проведенні заходів щодо охорони та захисту довкілля, упорядкування козацьких могил, створення нових пам’яток культури в пам’ять про козацьке лицарство та славу українського народу.

8. Проведення серед учнівської та студентської молоді роботи з культурно-просвітницького, туристично-краєзнавчого, фізкультурно-спортивного та військово-патріотичного виховання.

9. Запровадження у навчальних закладах та закладах позашкільної роботи дитячо-юнацької військово-патріотичної гри „Сокіл”.

10. Проведення у межах позашкільного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах програми „Молода січ” із вивченням військово-патріотичних традицій Українського козацтва.

Структура та органи управління учнівськими (студентськими) молодіжними козацькими організаціями АОК

1. Учнівські, студентські козацькі товариства АОК створюються з урахуванням сучасного адміністративно-територіального поділу, а також з урахуванням історичних назв полків, куренів козацького війська, на засадах виробничо-територіального принципу.

2. Відповідно до історичних реалій відновлюється традиційний для АОК станово-курінний устрій як військово-патріотична структура АОК. Козацькі товариства всіх рівнів мають право збереження історичних козацьких назв, не допускається перетворення їх на незаконні воєнізовані формування.

3. Первинним козацьким товариством є стан. З первинних козацьких товариств-станів складається курінь.

5. Усі первинні козацькі товариства беруться на облік і є підзвітними вищим козацьким товариствам.

6. Первинним підрозділом військово-патріотичного вишколу в АОК є застава, що налічує не менше трьох козаків. Iнші структурні підрозділи АОК мають назви: рій (складається з застав); загін (складається з роїв); сотня (складається з загонів); курінь (складається з трьох сотень); полк (складається з трьох куренів).

7. Первинні козацькі учнівські, студентські товариства АОК: створюються за місцем навчання козаків; для керівництва товариством обирають на засiданнях своїх рад отамана та писаря (його заступника) терміном на 1 рік; ведуть персональний облік членів, приймають членські внески; ведуть облік коштів, звітують перед козацьким товариством про їх використання; отаман (голова) товариства, який керує первинним козацьким товариством, входить до місцевої старшини; співпрацюють з місцевим штабом; визначають завдання та напрямки своєї діяльності.

6. СУД КОЗАЦЬКОЇ ЧЕСТІ АОК

Загальнi положення

1. АОК є добровiльною, самостiйною, духовною, позапартiйною, громадською органiзацiєю, що дiє на пiдставi Конституцiї України, чинного Законодавства України та Статуту АОК з метою захисту духовних, економiчних, полiтичних здобуткiв українського народу, нацiональних традицiй та козацьких життєвих принципiв, має власну судову систему та судочинство.

2. Судова система АОК базується на iсторичних традицiях Українського козацтва й складається з судiв козацької честi куренiв, сотень тощо.

3. Суд козацької честi АОК є товариським судовим органом. У своїй дiяльностi суди козацької честi керуються Статутом АОК, основними заповiдями АОК та чинним Законодавством України.

Завдання судiв козацької честi та порядок їх утворення

1. Головним завданням судiв козацької честi є пiдтримка високого козацького духу, дисциплiни, людської та нацiональної гiдностi, захист авторитету АОК.

2. Суди козацької честi складаються з суддiв, по одному в об'єднаннях й осередках АОК, та двох козакiв, якi разом з ними здiйснюють судочинство (один призначається вiдповiдним отаманом, а iнший - за проханням пiдсудного), а також з Вищого суду козацької честi з постiйним складом.

3. В об'єднаннях та осередках АОК суддiв обирають з найбiльш гiдних козакiв (по одному) строком на два роки та не бiльше двох термiнiв поспiль.

4. Суд козацької честi обирає Велика Рада АОК кiлькiстю 5 осiб - старшин з рiзних станів та Головного суддi (голови суду козацької честi) - термiном на п'ять рокiв, кожен iз суддiв не може обиратися бiльше двох термiнiв поспiль.

5. До суду козацької честi обираються козаки - юристи за фахом - та козаки, якi мають достатнiй життєвий досвiд й авторитет у товаришiв.

Справи, що розглядаються судами козацької честi

Суди козацької честi розглядають такi справи: про порушення Статуту АОК; про порушення основних заповiдей АОК; про порушення положень, що регулюють дiяльнiсть АОК; про порушення дисциплiни у козацькому середовищi; про дiяльнiсть, що завдала шкоди авторитету АОК; про стосунки об'єднань, осередкiв з органами управлiння АОК та мiж собою;

Порядок розгляду справ судами козацької честi

1. Суди козацької честi розглядають справи згiдно з поданими заявами, рiшеннями рад, об'єднань, осередкiв, з власної iнiцiативи суддiв та у порядку оскарження постанов судiв нижчої iнстанцiї.

2. Справи розглядають суди козацької честi у складi обраного на засiданнi ради осередку чи об'єднання та двох козакiв-судочинцiв.

3. Розгляд справ здiйснюють на вiдкритому засiданнi суду, де мають право бути присутнiми будь-якi козаки.

4. На засiдання суду обов'язково запрошується козак, стосовно якого розглядається справа. Якщо вiн не з'являється без поважних причин на засiдання суду, справа може бути розглянута за його вiдсутностi.

5. Суддя об'єднання чи осередку: отримавши заяву чи рiшення козацької ради, в триденний термiн порушує справу та призначає день слухання справи, але не пiзнiше 15 днiв з моменту отримання заяви, про що виносить ухвалу; здiйснює пiдготовку до слухання справи: збирає необхiднi документи, опитує козакiв, iнших осiб, залучає до матерiалiв справи iншi докази, має право давати доручення iз вказаних питань iншим козацьким судам у випадку, коли необхiднi матерiали неможливо зiбрати на територiї об'єднання чи осередку;

6. Пiд час розгляду справи дослiджуються всi обставини та документи, опитуються особи, якi причетнi до справи. Пiсля отримання результатiв приймають постанову.

7. Вiдмова козакiв дати суду пояснення, матерiали, документи не допускається, вважається порушенням основних заповiдей АОК та тягне за собою наслiдки, що передбаченi цим Положенням.

8. Суддi є незалежними у прийняттi постанов i мають рiвнi права.

9. Постанови судiв приймають бiльшiстю голосiв членiв суду.

10. Розгляд справ, що порушенi суддями з власної iнiцiативи, проводять у такому ж порядку. 1.Суд козацької честi АОК розглядає справи про стосунки об'єднань, осередкiв з органами управлiння АОК та у порядку перегляду справ. 2.Суд козацької честi АОК розглядає справи у складi Головного суддi (голови Суду козацької честi) та чотирьох суддiв. Суддi чинять правосуддя по черзi. У разi тимчасової вiдсутностi Головного суддi його функцiї виконує один iз суддiв.

Заходи, що здiйснюються судами козацької честi

1. До козакiв, яких суди козацької честi визначають винними у порушеннi Статуту АОК, основних заповiдей козацтва, Положень, що регулюють дiяльнiсть АОК, застосовують такi заходи впливу: оголошення козацького осуду; вимога вибачитися перед зiбранням козакiв; спокута в церквi; тимчасове позбавлення права голосу; попередження про виключення з лав АОК; порушення питання про позбавлення старшинського звання перед отаманом, який це звання присвоював; порушення перед козацькою радою питання про виключення з лав АОК.

2. Рiшення суду козацької честi "Оголошення козацького осуду" та "Попередження" оголошують на судi особисто та наказом отамана вiдповiдного рiвня перед всiм козацтвом осередку.

3. Якщо козак вiдмовляється виконувати рiшення суду козацької честi, суд може надати суворiше покарання.

4. Пiсля рiшення суду "На спокуту" козак повинен пiд наглядом священика поститися та сповiдатись.

Оскарження постанов судiв козацької честi

1. Постанови судiв козацької честi у десятиденний термiн пiсля їх винесення можуть бути оскарженi у судi козацької честi вищої iнстанцiї.

2. До суду козацької честi АОК подаються заяви на перегляд справи у тому випадку, коли їх розглядали у порядку оскарження судами козацької честi об'єднань чи осередкiв нижчої iнстанцiї.

7. КОЛЕГІЯ РАДНИКІВ ОТАМАНА АОК

Загальні положення

1. Колегiя радникiв при Штабi АОК створена рiшенням отамана АОК i є його структурним пiдроздiлом.

2. Колегiя не є юридичною особою, у своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, указами Президента України, Статутом АОК, дiйсним положенням, наказами i розпорядженнями отамана АОК, головного радника Колегiї, чинним законодавством України.

3. Колегiя має свою печатку, штамп i бланки зi своїм найменуванням, а також видає посвiдчення у порядку, що встановлено в АОК.

4. Колегiя складається iз козакiв, якi включенi до єдиного реєстру АОК.

5. Козаки Колегiї обов'язково носять форму єдиного зразка i отримують козацькi звання, вiдзнаки i нагороди вiдповiдно дiйсного Положення i Положення, що затверджене отаманом АОК.

6. Штаб Колегiї знаходиться за адресою: село Адамівка, сільська рада.

Мета і основні завдання Колегії радників

Основною метою i завданням Колегiї є:

1. Забезпечення у регiонi стабiльної громадсько-полiтичної життєдiяльностi АОК.

2. Формування особового складу козацтва iз високоiнтелектуальної, освiченої iнтелiгенцiї, пiдвищуючи престиж АОК.

3. Сприяння розвитку державної полiтики у сферi духовного, економiчного, соцiального, культурного i вiйськового будiвництва в регiонi.

4. Створення умов, що сприяють розвитку усiх напрямiв дiяльностi Колегiї для зростання її авторитету.

5. Консолiдацiя i залучення полiтичних сил до лав АОК за принципом вiдкритостi козацького руху.

6. Здiйснення захисту законних iнтересiв АОК i його членiв у державних, правоохоронних, судових органах, а також громадських та iнших органiзацiях.

Напрями діяльності Колегії радників

1. Колегiя дiє за такими напрямами: соцiально-економiчний розвиток; правове виховання; законнiсть, забезпечення порядку, захист прав i свобод громадян; охорона здоров'я населення; розвиток освiти, педагогiки, духовне виховання молодi; розвиток культури, спорту та духовне виховання молодi; питання зовнiшньої i внутрiшньої полiтики; спiвпраця iз навчальними закладами; кадрова полiтика i психологiя; бiзнес i пiдприємництво; мiжнароднi зв'язки з козацтвом; розвиток аграрної полiтики; питання внутрiшньої безпеки; взаємодiя iз засобами масової iнформацiї; громадсько-полiтичнi питання; оборонно-масова робота.

2. Сприяння державним органам у боротьбi iз злочиннiстю, корупцiєю та iншими правопорушеннями.

Обов’язки і права Колегії радників

1. Членство у Колегiї є лише iндивiдуальним.

2. Члени Колегiї зобов'язанi: виконувати усi вимоги Статуту АОК, дiйсного Положення, розпорядження, постанови, накази i рiшення отамана АОК, керiвних органiв АОК i головного радника Колегiї; сплачувати членськi внески, розмiр яких встановлюють окремим положенням.

3. Членство у Колегiї припиняється: за власним бажанням; у випадку порушення Статуту АОК, дiйсного положення та iнших нормативних документiв АОК; через несплату членських внескiв.

4 Рiшення про виключення приймає Гетьман АОК на пiдставi рiшення Ради або представлення головного радника Колегiї.

Структура та органи управління Колегії радників

1. Колегiю складають радники, помiчники радникiв i консультанти.

2. Колегiєю керує головний радник, якого призначає отаман АОК.

3. Головний радник призначає радникiв, помiчникiв радникiв, консультантiв, якi йому пiдпорядкованi.

4. Головний радник звiтує отаману АОК.

5. При Колегiї створюють Раду козацького товариства iз 7 членiв, яких обирають на конференцiї.

6. Радою керує голова, яким є головний радник Колегiї.

7. Голова Ради козацького товариства органiзує i проводить її засiдання (за необхiдностi).

8. Секретар Ради обирається iз членiв Ради.

9. Секретар Ради козацького товариства веде i оформлює протоколи зборiв товариства i засiдань Ради.

10. Повноваження Ради козацького товариства: прийом i виключення iз козацького товариства; затвердження i змiни структури Колегiї; вибори секретаря Ради козацького товариства; прийняття рiшення про притягнення до дисциплiнарної та iншої вiдповiдальностi; заохочення членiв козацького товариства; прийняття рiшення про лiквiдацiю козацького товариства (Колегiї); розгляд i вирiшення питань, що головний радник виносить на засiдання Ради.

Повноваження головного радника Колегії

1. Представляє iнтереси АОК на всiх рiвнях владних структур України, у громадських та мiжнародних органiзацiях, партiях та рухах.

2. Призначає i звiльнює свого заступника, радникiв, їхнiх помiчникiв та консультантiв.

3. У випадках, що передбаченi Статутом АОК та чинним законодавством України, вiдсторонює вiд виконання службових обов'язкiв осiб, якi вказані у цьому Положенні.

4. Контролює роботу Ради Колегiї.

5. Вносить на розгляд Ради пропозицiї з питань дiяльностi Колегiї.

6. Видає i затверджує внутрiшнi нормативно-правовi документи, що регламентують дiяльнiсть Колегiї.

7. Подає отаману АОК представлення про нагородження державними нагородами, вiдзнаками АОК, а також присвоєння звань.

8. Здiйснює пiдбiр i розстановку кадрiв.

9. Затверджує i змiнює штатний розклад i чисельнiсть Колегiї.

10. Вирiшує iншi питання, що не суперечать Статуту АОК та чинному законодавству України.

Припинення діяльності Колегії радників

1. Припинення дiяльностi Колегiї здiйснюється шляхом її реорганiзацiї або лiквiдацiї.

2. Лiквiдацiя i реорганiзацiя Колегiї здiйснюється за рiшенням Ради, якщо за нього проголосувало бiльше половини її членiв та згоди головного радника i отамана АОК.

23. СІЧЕНЬ-БЕРЕЗЕНЬ 1998. ВИБОРИ.

В січні пройшов підвищення кваліфікації за програмою семінару для сільських голів при Одеському філіалі УАДУ при Президентові України.

Повним ходом йде підготовка до виборів. Прогнози та наслідки:

1. Вибори 1990 року до Верховної Ради УРСР – обирали чесних, але непрофесіоналів в галузі управління державою – отримали розвал.

2. Вибори 1994 року до Верховної Ради України – обирали за принципом «делавар» - для себе й нам «кое-шо» перепаде – «поимели» «прихватизацію» та різке зниження доходів основної маси населення.

3. Вибори 1998 року до Верховної Ради України – будуть намагатися обирати порядних професіоналів-патріотів, але й будуть спроби проштовхнути непорядних-хитрих-ділків-пристосуванців (обдурять народ).

Відбулася Старшинська рада Адамівського Осередку Козацтва. Вона дала згоду на дії отамана щодо входу на правах автономного структурного підрозділу до Білгород-Дністровської паланки (отаман Л.Городецький) з метою нарощення зусиль із козацької діяльності у спільноті братів-козаків та виходу в діяльності на районний рівень. На Козацькій раді паланки мене обрали її писарем (начальником штабу).

ДОВІДКА

про Білгород-Дністровське паланкове козацьке товариство

1. Канцелярія Товариства знаходиться в підвальному приміщенні по вулиці Першотравневій, 63.

2. Отаман Товариства – Городецький Леонід Григорович, українець, народився 24.01.1950 року в селі Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області. Військовий пенсіонер, освіта вища, за фахом філолог української мови та літератури (Львівський державний університет ім. І.Франка, 1976 рік. Дружина (Мустаєва – дівчиною) Фаягюль Фаритівна, 1951 року народження. Син – Руслан, 1980 року народження, дочки: Наталка – 1981 року народження та Ярослава 1983 року народження. Місце проживання село Стара Царичанка, вулиця Леніна 39.

Писар Товариства – Тимофєєв Валерій Якович, росіянин, народився 01.05.1952 року в селі Оріхівка Болградського району Одеської області. Голова Адамівської сільської ради, освіта вища, за фахом біолог, викладач біології та хімії (Одеський державний університет ім. І.Мечнікова, 1980 рік), економіст (Одеський сільськогосподарський інститут, 1993 рік), навчається заочно в Одеському сільськогосподарському інституті та Одеській державній морській академії. Дружина (Федорова – дівоче) Світлана Семенівна, 1948 року народження, директор Адамівської школи. Сини – Павло, 1971 року народження; Валерій, 1975 року народження, донька – Світлана, 1979 року народження. Місце проживання село Адамівка, вулиця Комсомольська, 4.

3. Товариство зареєстровано шляхом письмового повідомлення (перереєстрація пройде 02.03.1999 року). В книзі обліку громадських організацій значиться за №13.

4. Статистичну звітність Товариство не веде, оскільки не є юридичною особою.

5. Структура паланкового козацтва не передбачає обов’язкового функціонування низових осередків в межах адміністративних кордонів. Шляхом повідомлення зареєстровані в сільських радах за №2 в селі Старокозачому 02.06.1997 року (буде за №2 28.02.2000 року) в селі Адамівка школи джур дитячо-юнацької організації Українського козацтва «Молода Січ», (буде за №1 28.02.2000 року Адамівський курінь Українського козацтва). Решта низових осередків ще знаходиться в стані організаційного формування.

6. Загальна кількість членів Товариства 1399 осіб;

- кандидатів в козаки 571 особа;

- посвячених в козаки 368 осіб;

- джур 145 осіб;

- дівчат, членів козацької громади 77 осіб;

- асоційованих членів козацької громади 238 осіб.

Чисельність Товариства обліковується згідно з поданими заявами паланковою канцелярією в компуті (реєстровому списку).

7. Товариство організувало пункт козацького самозабезпечення. Його функції зараз передаються новоорганізованому підприємству «Козацька справа», яке уповноважене отаманом товариства виконувати ті ж самі завдання, аби господарська діяльність козаків не суперечила Закону про об’єднання громадян.

8. Товариство забезпечувало одностроями козаків з складів речової служби Міністерства оборони за цінами, визначеними штабом тилу військ Південного напрямку. Товариство організовує можливість населенню (пенсіонерам, інвалідам, учасникам бойових дій, багатодітнім родинам) придбати вугілля за цінами в 25-30% дешевшими ніж на місцевому ринку палива, заохочуючи до фактичної доброчинності козацькі комерційні структури.

9. Грошові надходження в бюджет Товариства складаються з членських внесків, які визначені зборами районової Ради в розмірі 2 гривні 50 копійок на рік. На ці кошти здійснюється оренда приміщень для паланкової канцелярії, забезпечується діяльність перукарні з безоплатним обслуговуванням пенсіонерів, інвалідів, учасників бойових дій, багатодітних, дітей-сиріт. З-за подорожчання орендної платні останній квартал поточного року товариство є боржником.

Майна товариство не має. Обладнання перукарні здійснено на особисті речові надходження, які остаються власністю козаків.

10. Оперативний облік коштів та облік чисельності членів товариства здійснюється на основі записів в книзі сплати членських внесків до першої половини року, пізніше книга передається до Крайової канцелярії, яка до вересня проводить бухгалтерський облік надходження коштів і звітує про це Генеральному скарбничому.

11. Про діяльність Товариства майже щомісячно отаман Товариства інформує місцеві засоби інформації. Вони охоче здійснюють публікації, іноді роблять помилки трактованого характеру, щоправда позитивного змісту.

12. Товариство використовує Історичний гербовий знак війська Гетьмана П.Орлика, нащадками традицій якого себе вважає.

13. Основна мета сучасного етапу діяльності Товариства – це становлення організаційних низових структур в селах. Ця мета на погляд отамана Товариства і районової старшини не досягнута із-за відсутності Закону про Українське козацтво, що в повній мірі не дає правових підстав для здійснення заходів цивілізованого втручання в порятунок нації та держави.

Отаман Білгород-Дністровського паланкового Товариства

полковник УК Городецький Л.Г.

Писар Товариства осавул УК Тимофєєв В.Я.

Відбувся розкол Народного Руху України, на уламках якого з’явилося дві політичні партії – НРУ на чолі з Г.Удовенко та УНР, лідером якої став Ю.Костенко.

Було обнародувано документи про привласнення П.Лазаренком державних коштів; він втік за кордон.

У березні 1998 року за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою відбулися чергові вибори до Верховної Ради. Вибори засвідчили переконливу перемогу лівих і відчутну поразку президентсько-проурядових структур, що було зумовлено невдоволенням мас становищем в економіці та соціальній сфері (мізерна оплата праці, затримки з виплатами заробітної плати та пенсій, розвал систем соціального забезпечення та охорони здоров’я тощо). Спікером Парламенту було обрано О.Ткачука.

Пройшли вибори до місцевих рад, вибори голів. Адамівським сільським головою став Коноваленко А.М. – колишній секретар партійної організації колгоспу ім. Шевченка. Я програв ці вибори… Причини?

1. Загальна невдоволеність Адамівської громади становищем в економіці та соціальній сфері (в тому числі й на місцевому рівні); туга за комуністично-соціалістичним «раєм», а тут «національно налаштований» (болгаро-росіянин!) - про це мені говорив Петро Чернишук: «Я не розумію цього; за логікою речей ви повинні бути по той бік барикади»…На виборах спрацював тезис «Спасибі РУХу за розруху».

2. Прорахунки стратегічні… В холі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації є стенд із фотографіями з життя району. На одній з цих фотографій – засідання Ради отаманів Адамівської школи козацько-лицарського виховання (до речі козацька модель самоврядування моєї школи ще в 2001 році була визнана однією з кращих на Україні). Ось що писав один з шкільних отаманів (Женя Козубенко) в листі до козацької газети «Річ про Адамівську Січ»: «Мені хотілося б розказати про один епізод з життя нашої школи і села. Багато років тому наш директор школи почав організовувати Козацький Рух на селі. Скільки було скептиків, які говорили, що голова сільради (Тимофєєв В.Я.) займається дурницями, та й ми мало в що вірили. Але вдалося організувати загони, почалося в школі козацьке життя, ми їздили на Великі Ради. Тепер про нашу козацьку школу знає вся Україна!»… Дійсно, тоді мало хто вірив в козацьку ідею Адамівського варіанту; практична реалізація нашого проекту зовні не зустрічала спротив, але опоненти дотепно висміювали нас – «дорослі дядьки граються у козаків-розбійників» й це спрацьовувало проти Тимофєєва В.Я – кандидата на посаду сільського голови-1998…

3. З висоти сьогоднішнього досвіду я бачу й прорахунки тактичні – тодішнє невміння працювати із громадою публічно, на зборах, мітингах, через листівки, пресу, особисті контакти і «моральне та матеріальне заохочення впливових людей» (проте, ніколи не було бажання такою ціною – бруднитися – вигравати вибори!).

Хоча, те, що відбулося, повинно було відбутися; якби не програв вибори – не постала школа козацько-лицарського виховання…



[1] Київ. Лютий 1990. Київські козаки. Площа перед Головпоштою – тепер Майдан.

[2] Козацький інформаційний вісник. №1, жовтень 1991. Адамівка.

[3] Козацький інформаційний вісник. №1, жовтень 1991. Адамівка.

[4] Козацький вісник. №2, березень 1992. Адамівка.

[5] Козацький вісник. №4, березень 1993. Адамівка.

[6] Козацький вісник. №2, березень 1992. Адамівка.

[7] Козацький вісник. №3, жовтень 1992. Адамівка.

[8] Козацький вісник. №3, жовтень 1992. Адамівка.

[9] Козацький вісник. №4, березень 1993. Адамівка.

[10] Козацький вісник. №5, жовтень 1993. Адамівка.

[11] Козацький вісник. №6, березень 1994. Адамівка.

[12] Козацький вісник. №7, жовтень 1994. Адамівка.

[13] Козацький вісник. №7, жовтень 1994. Адамівка.

[14] Козацький вісник. №8, березень 1995. Адамівка.

[15] Козацький вісник. №8, березень 1995. Адамівка.

[16] Козацький вісник. №9, жовтень1995. Адамівка.

[17] Козацький вісник. №9, жовтень 1995. Адамівка.

[18] Козацький вісник. №10, березень 1996. Адамівка.

[19] Козацький вісник. №11, жовтень 1996. Адамівка.

[20] Козацький вісник. №12, березень 1997, №13, жовтень 1997. Адамівка.

[21] Козацький вісник. №14, березень 1998. Адамівка.

[22] Козацький вісник. №14, березень 1998. Адамівка.

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS