КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Тимофєєв В.Я. Адамівський курінь. ч.2.

ІІ. 1998-2000. ПЕРІОД ДІЯЛЬНОСТІ У СКЛАДІ

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ ПАЛАНКИ

ВИТЯГ

із статуту паланки

Білгород-Дністровське міжрайонне козацьке товариство пасічників є складовою автономною охочекомонною (добровільною) самодіяльною, самоконтрольованою регіональною паланкою (гарнізонним підрозділом) в складі Українського козацтва.

Осідок паланкової канцелярії – село Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області.

Товариство має на меті: відродження та забезпечення традицій та духу Українського козацтва, сприяння розбудові суверенної України, відродження прогресивних козацьких звичаїв; захист політичних, економічних, культурних та історичних здобутків українського народу; забезпечення матеріального добробуту козацьких родин за рахунок якісного та кількісного розвитку бджільницького промислу з використанням досягнень науки та світового досвіду; організація взаємодопомоги в товаристві по забезпеченню матеріальних та фінансових потреб козацьких родин; організація ефективного ветеринарного забезпечення козацьких пасік; організація ефективного ветеринарного нагляду за санітарним станом усіх пасік в регіоні розташування козацьких пасік; організація раціонального виробництва та допомоги при призначенні ринків збуту продуктів бджільництва; організація контролю за вживанням пестицидів та гербіцидів господарствами в районах розташування козацьких пасік; створення некомерційних пунктів самозабезпечення членів товариства ветеринарними препаратами та пасічним реманентом, а також необхідною козацькою амуніцією; сприяння поширенню медоносів, культивації багаторічних насаджень, збереження та охорони природи; забезпечення необхідної самоохорони козачих кочових зборів та компаній.

Товариство функціонує на засадах організаційної та фінансової самодіяльності та самодостаточності.

Товариство згідно з своїми намірами: пропагує в суспільстві козацький дух та козацький Звичай, діло пасічне, господарську заможність та вільне підприємництво; сприяє створенню та збереженню козацьких пасічних господарств; організує бесіди та консультації по звичаєвому праву, по пасічному промислу; заохочує до козацької справи чесних та порядних людей, заохочує молодь до козацьких заходів, виховуючи в них почуття національної гордості; скликає належним чином Козацький Круг, старшинську Раду, бере участь у зборах, нарадах, конференціях та семінарах, пов’язаних з інтересами товариства; займається надбанням необхідного для діяльності товариства майна, розпоряджується ним, займається виробничо-господарською, закупівельно-забезпечувальною діяльністю по забезпеченню й сприянню козацької справи; займається благочинними демпінговими акціями з розпродажу продуктів бджільництва, які використовуються в апітерапії заради генетичного оздоровлення української нації; входить в договірні зносини з державними, кооперативними, приватними підприємствами та громадськими організаціями.

Товариство користується правом юридичної особи, має свій рахунок у банку, має свою печатку, штамп, бунчук та прапор. Кожен козак має посвідчення Українського козацтва, ветеринарно-санітарний паспорт пасіки. Асоційовані члени товариства мають санітарно-ветеринарні паспорти.

Товариство наслідує історичні традиції Царичанського охочекомонного сердюцкого полку Івана Мазепи. Значкові кольори товариства чорно-жовті.

4-Й ЕТАП. КВІТЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1998. РОЗБРАТ.

Кінець ХХ століття в козацькому русі характеризується як період росту організацій різного направлення та чисельного росту членів цих організацій. Причиною цьому слугувало підвищення загального інтересу до справ козацьких у країні і зокрема Указ Президента України „Про День Українського козацтва”.

Збільшення кількості членів козацьких організацій веде до появи поглядів, відмінних від поглядів керівництва цих організацій. Якщо керівництво толерантне, мудре – відміни в поглядах ведуть до розвитку організації, покращання її роботи, зміцненню авторитету в широкому загалі. Але якщо керівництво організації авторитарне, не терпить інших поглядів на розвиток руху, крім своїх, - суперечки виливаються у розкол. Тут є й позитивний момент; можна вважати, що це не розкол, а очищення: невдоволені діяльністю організації козаки створюють свій підрозділ і намагаються працювати краще...

Подібна ситуація у кінці ХХ століття склалася в Українському козацтві на всіх рівнях – від всеукраїнського до місцевого, зокрема в Одеській крайовій та Білгород-Дністровській районній та міській організаціях.

Обласна (крайова) організації УЧГПК розкололася на дві організації – Чорноморське Гуляйпільське козацтво та Звичаєве козацтво.

Розкол утворився тому, що частина козаків (це була основна маса перших козаків-засновників УЧГПК) вважала за необхідним неухильно додержуватися Звичаєвого Кодексу козацтва. Козаки, які прийшли до козацтва пізніше, вважали за необхідне брати з цього Кодексу лише основні постулати моралі, а в практичній діяльності зважувати на сьогодення.

Крайовим отаманом у середині 90-х років був Валентин Піскун. До нього (за звичаєм) отамани змінювалися кожен рік; Піскун ж був першим керівником козаків, який три роки поспіль очолював обласну організацію. Якщо до нього отамани займалися лише виборами та перевиборами (я трохи утрирую, бо крайова організація працювала, й працювала добре), то Піскун налагодив роботу штабу, осавульської (утворили Одеську Січ – чоловічий – спочатку сезонний, потім всесезонний табір, де молодь проходить козацький вишкіл) та обозної (зокрема, козаки реалізували – за ліцензією – як будівельний матеріал – пісок з кар’єрів) служб; це все завдяки тому, що отаман мав час працювати, а не лише готуватися до виборів та перевиборів.

Але прийшов час й Піскуна (це менталітет козацький – де два козака – там три гетьмана) – звичаєві козаки скликали першу Чорну раду (потім цю раду скликали багато разів) – й закинули отаману й пісок, і бійки козаків при розподілу дивідентів від ліцензійної діяльності, і ще, і ще, і ще... Піскун вчинив шляхетно – скликав раду, оприлюднів звіт (фінансовий та політичний ) діяльності крайової організації - й подав у відставку...

Крайовий отаман генерал-хорунжий Валентин Піскун часто приїздив до Білгорода-Дністровського – на робочі наради старшини, на посвяти козаччі, завжди цікавився й був у курсі справ козацьких організацій Задністров’я. Як правило, з ним приїздив Сергій Гуцолюк.

Після В.Піскуна козаки обрали отаманом генерала ЗСУ Валентина Пилипенка. Ця кандидатура сподобалася не всім козакам й почався в лавах наших розбрат...

В 1998 році від паланки відійшов Білгород-Дністровський міський козацький Кіш. Першими козаками Кошу були Скляренко М.П., Вітряк М.К., Устименко Б.І., Черв’як О.О., Горлачов В.П., Воробйов В.М., Бойчев В.В., Мельниченко Г.Б., Скиба М.Є., Лелеченко І.А., Городниченко П.М., Кулинський В.Я., Зуєв О.І., Лісіцин І.М., Павлюк В.В., Оленєв І.П.

Від Білгород-Дністровського козацького Кошу відбрунькувався 1-й Білгород-Дністровський Окружний полк ім.П.Орлика, співзасновниками якого є Врублевський М.В., Єремєєв В.І., Дейна М.К., Оленєв І.П., Царенков О.П., Хоменко Є.В. Першим отаманом полку був Царенков О.П., потім козаки отаманом обрали Врублевського М.В. Далі до полку приєдналися козаки Оленєв І.П., Ковалів С.Д., Єремєєв В.І., Хоменко І.В., Вітряк Б.М., Смаковський В.М., Лукашевський В.В., Лабунець С.Я., Мамонтов І.І.

Від полку відійшов Білгород-Дністровський Окремий курінь ім. С.Білого, співзасновниками якого є отаман Городниченко П.М., козаки Сокорев Ю.О., Сокорев О.О., Чудак В.С., Павленко О.Д., служитель УПЦ отець Микола Григоращенко. Штаб-квартира куреню знаходиться на вулиці Плавневій; над воротями майорить державний прапор.

Розпорошеність заважала козакам плідно працювати (де два козака – там три гетьмана).

24. КВІТЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1998. ШКОЛА ДЖУР.

Ось у такий складний час Адамівський курінь увійшов до складу Білгород-Дністровської паланки…

НАКАЗ

№29-03 від 29.03.1998

по Білгород-Дністровському міжрайонному козацькому товариству Українського Задністрового козацтва

„Про організацію Адамівського куріня Українського Задністрового козацтва”

У зв’язку із організацією Адамівського куріня Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства Українського Задністрового козацтва (у подальшому Адамівського куріня УЗК)

НАКАЗУЮ:

1. Вважати козацьке обєднання, яке функціонує в межах Адамівської сільської ради, Адамівським куренем УЗК.

2. Адамівський курінь УЗК має усі клейноди куреня: печатку, прапор, бунчук, емблему (опис додається) та ін.

3. Структура Адамівського куреня УЗК є такою:

Адамівський курінь УЗК

Адамівський стан Авидівський стан Благодатненський стан

1-й рой 1-й рой 1-й рой

2-й рой 2-й рой 2-й рой

3-й рой 3-й рой 3-й рой

4. Призначити капітана запасу Української Армії (у подальшому УА) козака Тимофєєва Валерія Яковича курінним отаманом з присвоєнням йому звання осавул УЗК.

5. Призначити сержанта запасу УА козака Козаченко Олександра Івановича заступником курінного отамана з присвоєнням йому звання підхорунжий УЗК.

6. Призначити старшого сержанта запасу УА козака Рибальченко Віктора Петровича становим отаманом Адамівського стану з присвоєнням йому звання підхорунжий УЗК.

7. Призначити старшого сержанта запасу УА козака Чеботюка Олександра Миколайовича становим отаманом Авидівського стану з присвоєнням йому звання підхорунжий УЗК.

8. Призначити старшину запасу УА козака Редько Анатолія Сидоровича становим отаманом Благодатненського стану з присвоєнням йому звання підхорунжий УЗК.

9. Призначити сержанта запасу УА козака Лавриненко Юрія Івановича ройовим отаманом 1-го Адамівського рою з присвоєнням йому звання старший вістовий УЗК.

10. Присвоїти сержанту запасу УА козаку Редько Сергію Анатолійовичу звання вістовий УЗК.

11. Присвоїти сержанту запасу УА козаку Макаренко Сергію Федоровичу звання вістовий УЗК.

12. Присвоїти козаку Куликову Руслану Костянтиновичу звання рядовий УЗК.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства Українського Задністрового козацтва Л.Г.Городецький.

З березня почали вести Реєстрову Книгу Адамівського куреня Українського козацтва; йшла робота з переоформлення основних документів, написання заяв козаків на вступ до Українського козацтва, підготовка нових посвідчень та інша організаційно-кадрово-документальна робота…

Повернувшись в Адамівську школу на посаду директора, я почав працювати над створенням козацької школи джур та дан. В квітні була розроблена Концепція школи, яку обговорили в кінці травня педагоги.

ШКОЛА ДЖУР ТА ДАН

«Частина 1.

Вражаючі досягнення технократичної цивілізації загрожують людству екологічним самознищенням. Однак труднощі розв’язання глобальних проблем (можливість ядерного конфлікту, забруднення біосфери тощо) зумовлені не лише рівнем технічного оснащення чи налагодження добросусідських взаємин. Основоположна проблема – спосіб світосприймання, що відображає буденні, почасти примітивні потреби, думки і дії людини технократичної цивілізації.

Маємо парадоксальне зміщення вектора основоположних проблем з техніки і технології на людину та її певним чином наповнений внутрішній світ. Сучасні мислителі сходяться на тому, що в третьому тисячолітті саме людина буде в епіцентрі найскладніших, найглобальніших проблем Землі. Її догматичний прагматизм у контексті широких обріїв духовної досконалості, примітивність психологічного життя за повноти форм і способів гуманного соціального утвердження, матеріальне і духовне споживництво у ситуації безмежних можливостей творення добра і краси продукують той напружений простір, у якому тільки й може бути розв’язана проблема людини як особливої чотириєдності – культурного універсуму, гуманної особистості, дієвого суб’єкта і духовної індивідуальності.

Отже, щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної; від культури споживання до культури творення; від владного творення (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличеного, мудрого. Первинно – це поступ національних систем освіти, спочатку в експериментальних варіантах, а з появою належних результатів – масовий. Очевидність цього факту не підлягає сумніву: система освіти – це галузь найважливішого духовного виробництва будь-якого суспільства, що покликана готувати громадянина з певним рівнем національної свідомості, інтелектуальної і розумової зрілості, духовного творення, довкілля.

Саме в контексті розв’язання глобальних проблем людства, освіти, людини і створюється програма трансформації Адамівської школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання), котра моделює освітньо-виховний процес як культурне і духовне явище, шкільне середовище – як психогенний етнонаціональний фактор духовного єднання учасників навчального процесу, а психосоціальний розвиток особистості – як неперервне зростання її фізичного, розумового, емоційного, морального і духовного потенціалу в ході чуттєво-смислового занурення у культуроємні пласти етнонаціонального досвіду і психоемоційне вивільнення в духовних переживаннях, помислах, вчинках.

Сучасна система шкільної освіти в Україні готує громадянина-інтелектуала, тобто особу, котра володіє основами наук і здатна розв’язувати складні суспільні проблеми і завдання, послуговуючись науковими підходами. Із здобутком України державного суверенітету та поступовим її входженням до європейського і світового соціально-культурного простору істотно ускладнюється місія національної освіти й, зокрема, загальноосвітньої школи. Відтепер вона має готувати ще й людину висококультурну, зорієнтовану на канонізований етнонаціональний і духовний досвід. Іншими словами, масова загальноосвітня школа має бути перетворена з науково-освітнього закладу на таку соціально-культурну інституцію, яка б готувала не тільки грамотну, а й культурну, ментально зорієнтовану і духовно розвинену особистість.

Частина 2.

Системоутворюючим соціально-культурним чинником соціальної зрілості особи є духовність, зокрема, лицарська духовність. Складність соціально-психологічного дослідження цього феномену (універсального явища) спричинена, з одного боку, його буттєвою вседіяльністю, що повно не може бути пізнана наукою, з іншого – індивідуальною унікальністю форм духовності і душевних станів, які важко розпізнати, відстежити, а тим більше спрогнозувати чи спеціально відтворити. Найкращі умови для організованого плекання лицарської духовності створюються за експериментальним впровадженням козацько-лицарського навчання і виховання, квінтесенцією якого є психолого-мистецькі інноваційні технології: чуттєво-естетична, установчо-мотиваційна, змістовно-пошукова, контрольно-рефлексівна, адаптивно-перетворювальна, системно-узагальнююча, лицарсько-духовно-естетична.

Отже, наша освітня модель школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) – загальноосвітньої школи покликана перетворити навчально-виховний процес з інформаційно-пізнавального факту на соціально-культурне явище високого духовного насичення. Вона науково проектується за психодидактичними схемами розвивальної міжсуб’єктньої взаємодії і техніками лицарського мистецтва. Тоді етнонаціональний і загальнолюдський досвід, зосереджуючись у ідеях, законах, категоріях, переконаннях тощо постає в кожного учня як власна драма пошуку істини, ідеалу, гармонії.

Основна проблема трансформації і загальноосвітньої школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання) полягає в тому, щоб за допомогою фундаментального соціально-психологічного експерименту домогтися відповідності між науковим обґрунтуванням проблеми розвитку козацько-лицарської духовності, ментально зорієнтованої освіти і наслідками його практичного втілення у життя сучасної загальноосвітньої школи. Звідси, власне, й визначення об’єкта, предмета, завдань, гіпотези і реальної методології трансформації.

Освітньо-виховний ідеал школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) – особистість лицаря, мудрого і волелюбного громадянина незалежної України з національною самосвідомістю, гуманними цінностями, культурою мислення і перспективами духовного самовдосконалення.

Програма трансформації загальноосвітньої школи в школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання) покликана комплексно спроектувати ментально зорієнтовану, гуманістичну школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання), яка б повно реалізувала національні інтереси в галузі освіти, системі державотворення та готувала духовно розвинену особистість.

Об’єкт трансформації – експериментальне моделювання духовно збагаченого, ментально зорієнтованого соціально-культурного простору школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) як саморозвивальної освітньо-виховної інституції.

Предмет трансформації – психомистецькі технології і методи козацько-лицарського духовного єднання вчителя та учня як активних носіїв соціально-культурного досвіду, що внутрішньо осягається кожним у ході оволодіння навчальними курсами для школи за навчальним планом школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання.

Частина 3.

Завдання школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) центруються на особистості вчителя і учня, якій повною мірою притаманні:

1. Національна самосвідомість як родовідна причетність особи до ментальної непересічності етносу.

2. Гуманістична спрямованість і позитивне сприймання природи людини, її психосоціального розвитку та життєвідчування.

3. Культура поведінки як моральний імператив (кодекс) вчинку, еталонне нормотворення та морально-етична діяльність.

4. Духовне життя як прогресуючий внутрішній розвиток, усезростаюча віра, добродійна любов і життєдіяльне самотворення.

5. Ментальна мудрість як буттєве синергічне поєднання особистістю кращого національного досвіду, розумінневих здібностей, моральної виваженості і духовно-естетичної досконалості.

Завдання трансформації загальноосвітньої школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання):

1. Загальнонауковий аспект (міждисциплінарний): створити та соціально адаптувати концепцію відродження національної школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання).

2. Філософський аспект: дослідити історичні типи козацького освітянства та обґрунтувати методологічну модель наукового проектування соціально-культурного простору школи нового типу.

3. Соціологічний аспект: обґрунтувати та експериментально дослідити теорію лицарські зорієнтованої освітньої діяльності особистості-професіонала - вчителя, учня тощо.

4. Дидактичний аспект: здійснити науковий аналіз та практично перевірити на ефективність інноваційні освітні технології козацько-лицарського виховання та системи навчання від установчо-мотиваційної до духовно-лицарсько-естетичної.

5. Психологічний аспект: виявити, обґрунтувати й експериментально впровадити систему психомистецьких технологій духовного козацько-лицарського єднання вчителів та учнів школи.

Новизна програми трансформації загальноосвітньої школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання)- уперше науково (концептуально і методологічно) проектується нова освітньо-виховна система життєдіяльності загальноосвітньої школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання), що професійно зорганізовує духовне збагачення, ментально зорієнтований соціально-культурний простір школи, скрижалем якого є психомистецькі технології і методи козацько-духовного з’єднання.

Практичне значення програми трансформації загальноосвітньої школи у Адамівську школу Джур та Дан (Адамівську школу козацько-лицарського виховання) – як саморозвивальний, козацько-лицарсько-духовно збагачений освітянський заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з вірогідних шляхів входження України до європейського соціально-культурного простору».[1]

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«11 квітня 1998 року о 15 годині йшов перший весняний дощ із громом і блискавкою… В Будинку культури села Адамівка відбулося посвячення у козаки, джури та дани. Висвячували: паланковий отаман Городецький Леонід, козаки Тимофєєв Валерій, Павло Білоусенко, Андрій Берлізов, Ігор Лелюченко…

У джури та дани було прийнято учнів Адамівської Школи – Бараш Лідію (5 клас), Білоус Івана (6 клас), Басюк Віктора, Білопшицьку Тетяну, Верховецьку Олесю, Катющева Віталія (всі 7 клас)…

Вітаємо перших джур та дан Адамівського куреня Українського козацтва!»[2]

(Джура та Дана, Адамівка. №1, 04.1998)

У травні група джур Українського козацтва Адамівської школи брала участь в 9-му районному фестивалі-конкурсі «Таланти твої, Україно», отримавши грамоту.

ЛИСТ КЕРІВНИКАМ ДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР

м. Білгород-Дністровський Керівникам

16.06.1998 року державних структур

Білгород-Дністровського району

Майстру В.І. (райрада), Федоренку П.В. (райрада), Чербаджі М.М. (міськрада), Галицькому К.М. (РВК), комдиву (комбригу).

Згідно зі Статутом Українського козацтва, Указом Президента України від 04.01.1995 року №14/95 „Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва”, Законом України „Про об’єднання громадян” на території Адамівської сільської ради у березні 1997 року було створено первинне козацьке товариство – Адамівський курінь Українського козацтва на чолі з курінним отаманом Тимофєєвим Валерієм Яковичем – капітаном запасу Збройних Сил України. Адамівський курінь УК підпорядковано Білгород-Дністровському міжрайонному козацькому товариству.

Мета діяльності Адамівського ПКТ (згідно зі Статутом УК) – забезпечення духовного і матеріального добробуту, морального і фізичного здоров’я населення, сприяння розбудові України як суверенної держави, держави самостійної та незалежної, демократичної і правової, відродження української, за своєю суттю – козацької нації, прогресивних українських козацьких звичаїв і традицій, української національної ідеї і її козацькому варіанті, захист політичних, економічних, культурних та історичних здобутків українського народу, відродження, утвердження і розвиток української мови та культури.

Одне з основних завдань Адамівського ПКТ:

Згідно з п. 2.2.3 Статуту УК – сприяння всім державним органам у забезпеченні національної безпеки та її державних інтересів, підтримка громадського порядку, боротьба із злочинністю та правопорушеннями, здійснення охоронної діяльності, допомоги державним органам у ліквідації надзвичайних ситуацій;

Згідно з п. 2.5 Статуту УК – співпраця з установами, організаціями та військовими щодо військово-патріотичного виховання, в підготовці юнаків до військової служби та роботу у правоохоронних органах. Це завдання здійснюється шляхом створення законних підрозділів Українського козацтва – Добровільної народної дружини – Адамівського куреня Українського козацтва.

Згідно зі Статутом УК п. 2.3 прошу Вашій підтримки у справі відповідного правового і фахового вишколу, матеріального забезпечення, інструктажу особового складу Адамівського куреня УК (зокрема його керівного складу). Пропозиції щодо цього має Вам повідомити курінний отаман Адамівського куреня Тимофєєв Валерій Якович.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонного паланкового товариства Л.Г.Городецький.

ОБЯВА

про збори Адамівського куреня УК

У неділю 21 червня 1998 року в приміщенні Адамівської школи відбудуться організаційні збори первинного козацького товариства – Адамівського куреня Українського козацтва. Запрошуються всі Реєстрові та Поважні козаки, а також всі бажаючи чоловіки та юнаки. Початок зборів о 17 годині.

Отаман

ЛИСТ

Благодатненського стану УК Адаміській сільраді

22.06.1998 Сесії Адамівської сільської ради

с. Благодатне сільському голові Коноваленко А.М.

У жовтні 1997 року Благодатненський ФАП було переведено до приміщення Благодатненської школи. Зараз це приміщення не використовується (приміщення ФАПу).

Просимо дати дозвіл на використання приміщення ФАПу під кабінет Добровільної народної дружини – Благодатненського стану Українського Козацтва.

Ремонт приміщення проведемо за свій рахунок.

Козаки В.О.Козубенко, А.І.Редько, Ф.І.Козубенко

НАКАЗ

№25-06 від 25.06.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайонному козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УЧК»

1. Присвоїти підхорунжому Козаченко Олександру Івановичу, заступнику Адамівського курінного отамана, звання хорунжий УК.

2. Присвоїти хорунжому Маринеску Миколі, начфіну Адамівського куреня, звання сотник УК.

3. Присвоїти підхорунжому Козубенко Феодосію, заступнику Благодатненського станового отамана, звання хорунжий УК.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства Українського козацтва Л.Г.Городецький.

ВІДПОВІДЬ

КЕРІВНИКІВ ДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР КЕРІВНИЦТВУ КОЗАЦТВА

04.08.1998 №20-29-66 Отаману Білгород-Дністровського

на № 07-29-67 міжрайонного козацького товариства

Городецькому Л.Г

Курінному отаману Адамівського куреня

Тимофєєву В.Я.

Ознайомившись з Вашим листом, Білгород-Дністровська районна рада висловлює свою повагу до діяльності Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства по відродженню прогресивних козацьких традицій українського народу, плідному співробітництву з органами місцевого самоврядування. Відрадно, що міжрайонне козацьке товариство і Адамівський курінь УК метою своєї діяльності ставить сприяння місцевим органам влади в забезпеченні громадського порядку, боротьбі із злочинністю і правопорушеннями. Схвалюємо і підтримуємо ці починання. Стосовно матеріально-технічного забезпечення діяльності Адамівського куреня УК радимо Вам більш конкретно визначити його потреби і звернутися за допомогою до керівництва підприємств, розташованих на території Адамівської сільської ради.

Голова Білгород-Дністровської районної ради В.І.Майстро.

25. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1998. ВЕЛИКА РАДА (КИЇВ).

В липні-серпні я продовжував працювати над Концепцією школи козацько-лицарського виховання.

ШКОЛА КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО ВИХОВАННЯ

«Частина 1. Принцип ідеалізації в вихованні.

Пріоритетними завданнями української системи виховання є формування в молоді ідеалів – одних із найважливіших компонентів духовності як кожної особистості, так і всього народу. В історичній свідомості народу найвищий статус належить тим людям-ідеалам, які відстоювали свободу як найдорожчу цінність попередніх поколінь, невтомно боролися з чужоземними загарбниками, будували власну національну державу. Для української молоді такими ідеалами стали І.Гонта, М.Залізняк, С.Наливайко, І.Трясило, П.Сагайдачний, І.Сірко, І.Богун, І.Виговський, Б.Хмельницький, І.Мазепа.

В сучасних умовах багато підлітків, юнаків і дівчат вибирають ідеал лицаря – високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Такими лицарями української культури, науки і духовності були Я.Мудрий, В.Мономах, Т.Шевченко, М.Драгоманов, Б.Грінченко, С.Русова, В.Вернадський, М.Грушевський. «Український лицар живе для Батьківщини, він завжди був готовий віддати за неї своє життя. Найдорожче для нього – лицарська честь і слава… Про славу лицарську українець мріє ще з дитинства» (Г.Ващенко).

Наш народ споконвіку культував лицарські традиції виховання. Із століття в століття на лицарських традиціях формувалася еліта нації, яка завжди боролася за свободу і незалежність України.

Коли в значної частині наших співвітчизників занепадав дух, не вистачало сили волі, бракувало віри в свої сили і можливості перемоги над ворогом, тоді історична необхідність породжувала українське козацтво.

Вихована на лицарських традиціях, молодь заперечує рабську і напіврабську психологію, засуджує забуття людиною національної приналежності, зневагу до волелюбних заповідей дідів і прадідів, пасивність, слабодухість, невіру у власні сили, політично прислужництво чужинцям.

Козацька педагогіка плекає лицарську заповідь у душі, серці і свідомості кожного вихованці: у житті завжди є місце подвигам, героїчним вчинкам. Лицарське виховання утверджує життя як героїчне діяння, високе духовне буття, подвижництво в ім’я загальнонаціональних, державних ідеалів.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

Французький історик Шерер писав про українців так: «Ми бачимо батьків, що передали своїм синам почуття гордості бути незалежними й залишали їм у спадок саму тільки шаблю з девізом: «Перемогти або загинути!»

Так, шаблями наші предки володіли краще, ніж пером, тому в історії згадки про героїчні діяння українців залишили іноземці, але хай краще пишуть вони про наші звитяги, аніж ми про їхні!

Ліна Костенко слушно зауважила, що «українці – це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу».

Частина 2. Навчання та виховання.

Наше завдання – відновити історичну пам’ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя, і державу. «Маємо те, що маємо», - дотепно охарактеризував сучасний стан в економіці та моралі Л.Кравчук. Практично не зроблено спроби змінити ситуацію і дотепер школа залишилася єдиною неушкодженою моральною засадою в оточенні дитини, гарантом виховання її порядною людиною, патріотом України.

Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, найважливіша передумова вирішення основних завдань суспільства, держави, необхідна умова відтворення суспільного виробництва і успішної економічної діяльності, формування національних кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості, її входження в життя.

Новий етап, в який вступає Україна, потребує пріоритетної уваги до освіти. Саме вона покликана прокладати дорогу новій соціальній, економічній, правовій та політичній культурі, робити українське суспільство демократичним і відкритим.

Сучасний напрям розвитку освіти – відхід від орієнтації на уніфіковану, стандартну людину, позбуття надмірної ідеологізації школи та нав’язування молодому поколінню віджитих ідеалів і стеоротипів, набули необхідної для сучасного суспільства відкритості.

Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку цієї системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграває провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові. Запозичення системи виховання у іншого народу, як і мови, є неможливим тому, що формує інтелектуальний дебілізм нації. Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – козацька нація; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, яку впровадить у свою роботу колектив Адамівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня (школи козацько-лицарського виховання), бо творче відродження в життя на сучасному рівні ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.

Частина 3. Розбудова Хати починається з розбудови Держави.

Козацька педагогіка – це частина української народної педагогіки, яка формувала у підростаючих поколінь синівську любов до рідної землі, готовність її захищати від чужоземних загарбників, високу національну свідомість і самосвідомість, глибоку духовність. Вона була найтісніше пов’язана з матеріальною і духовною сферами діяльності українських лицарів.

Уся багатогранна навчально-виховна робота в нашій школі козацько-лицарського виховання здійснюється на випробуваних віками підвалинах української національної ідеї, системи національних цінностей, які одночасно мають загальнолюдський зміст і характер.

У процесі формування козацько-лицарських якостей, цілісної особистості патріота, громадянина України приоритетними ми вважаємо оздоровчо-спортивну, навчально-пізнавальну, творчо-трудову, військово-патріотичну і національно-державницьку сфери діяльності. Засобами козацької педагогіки ми утверджуємо міцне козацьке здоров’я і лицарський незламний дух, любов і відданість Україні, стійку життєву позицію українського патріота, громадянина-державотворця. Ми вважаємо, що морально-духовні національні цінності є засадними і приоритетними в житті кожного сучасного козачати, джури і молодого козака. Історія українського народу підтверджує, що ідеї Бога і України були вершинними в козацькій духовності; тому ідеї Бога, людини, родини, нації і України є найголовнішими, найвищими духовними орієнтирами у нашій виховній роботі з юними козаками і козачками.

Засобами козацької педагогіки ми формуємо героїко-патріотичну систему почуттів та ідей, поглядів і переконань, мрій та ідеалів особистості, що складає стрижень її національно-патріотичної свідомості і самосвідомості. Вся робота з юними козаками та козачками у нашій школі козацько-лицарського виховання спрямовується на виховання в них любові до Подвигу в ім’я зміцнення і процвітання Української держави, бо народ (і особистість, зокрема) може спокійно в достатку жити лише в могутній незалежній державі. Таку державу можуть збудувати лише особистості, які не розділяють «своє» і «загальне» в тому розумінні, що не можна збудувати свою Хату, коли не збудуєш Державу. Ми прагнемо, щоб кожен молодий козак і козачка глибоко усвідомили, що в будь-яку історичну епоху, зокрема в нашу, є місце для героїзму і подвижництва, що кожен може стати національним Героєм України.

Педагогічний колектив нашої школи переконаний, що національні, зокрема козацькі виховні традиції є нині порятунком для «зголоднілої» на душевність і духовність сучасної молодої людини.

В школі створена дитячо-юнацька організація «Молода Січ» Українського козацтва, що розгорнула свою діяльність на козацьких традиціях. В практику роботи школи входять нові форми роботи: посвята в козачата, фестивалі козацької пісні і танцю, козацько-старшинські банкети, лицарські турніри, козачі ігри та забави.

Частина 4. Форми роботи в школі з козацько-лицарського виховання.

В нашій школі проводиться різноманітна робота по вихованню учнів засобами козацької педагогіки. Проте вона з кількох причин не набуває належного поширення. Одна з них та, що не складені відповідні програми (по класах, за віком та роками навчання дітей). Розробка варіантних програм виховання учнів на традиціях українського козацтва з урахуванням регіональних особливостей – одне з найважливіших завдань, розв’язання якого сприятиме розгортанню дитячого і юнацького руху, виховання в дітей, підлітків і юнацтва лицарських чеснот.

Саме в козацькій педагогіці рельєфно і повно окреслена ідея вільної і демократичної, незалежної людини, яка на культурно-історичних, духовно-національних традиціях громадського, політичного життя будує незалежну державу і тому наш педагогічний колектив працює над проблемою козацько-лицарського виховання молоді.

Класна робота в школі з козацько-лицарського виховання проводиться нами (за домовленістю з Радою школи, сільською радою, зайво) за рахунок шкільного компоненту (годин факультативів, курсів за вибором, консультацій) з основних дисциплін школи козацько-лицарського виховання.

Позакласна робота з козацько-лицарського виховання проводиться нами за рахунок годин гуртків та у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) і класних козацьких загонів.

Позашкільна робота з козацько-лицарського виховання проводиться нами у формі діяльності дитячо-юнацької організації «Молода Січ» під патронатом паланкового (районного) осередку Українського козацтва (організація офіційно зареєстрована, налічує більше 100 членів).

Українське козацтво відтворено в 1990 році. Це – міжнародна, добровільна, незалежна, добродійна Всеукраїнська національно-патріотична і оборонно-спортивна громадська організація.

Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновіл. Сьогодні Гетьман Українського козацтва – гвардії генерал-лейтенант, народний депутат – І.Білас.

Організація будується за територіальним принципом і діє згідно зі Статутом, затвердженим Міністерством юстиції. Зараз в Україні 25 обласних (крайових) козацьких організацій, які з дозволу Генеральної канцелярії Гетьмана Українського козацтва зареєстровані в обласних управліннях юстиції.

Є дитячо-юнацька організація Українського козацтва – «Молода Січ». Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, Президент України Л.Кучма підписав Укази «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва» (1995), «Про День Українського козацтва» (1999), «Про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва» (1999), які є правовою базою діяльності Українського козацтва.

Президент України Л.Кучма – Почесний Гетьман Українського козацтва, генерал-хорунжим Українського козацтва є Прем’єр-Міністр України В.Ющенко…

Поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в умовах сьогодення, близькому і віддаленому майбутньому сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому».[3]

ОБ’ЯВА

про збори в Благодатному

У суботу, 1 серпня 1998 року, відбудуться організаційні збори Благодатненського стану Українського козацтва. Збори відбудуться у приміщенні Благодатненської школи о 18 годині.

Отаман

НАКАЗ

№5-08 від 05.08.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УК»

1. Присвоїти старшині запасу Збройних Сил України Кульчицькому Анатолію Олексійовичу звання підхорунжий Українського Козацтва.

Отаман Білгород-Дністровського міджрайонового козацького товариства Українського Козацтва Л.Г.Городецький.

НАКАЗ

№19-08 від 19.08.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УЧК»

1. Присвоїти старшому сержанту запасу Української Армії начальнику штабу Благодатненського стану Українського Козацтва Козубенко В’ячеславу Олександровичу звання підхорунжий УК.

2. Присвоїти старшому лейтенанту запасу Української Армії начальнику штабу Авидівського стану Українського Козацтва Гончарову Віктору Яковичу звання сотник УК.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства Українського Козацтва Л.Г.Городецький.

НАКАЗ

№25-08 від 25.08.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УК»

1. Присвоїти мічману запасу Білоус Василю Івановичу звання підхорунжий Українського козацтва.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства, полковник УК Л.Г.Городецький.

НАКАЗ

№16-09 від

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству

Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УК»

1. Присвоїти підхорунжому УК Редько Анатолію Ісидоровичу звання хорунжий УК.

2. Присвоїти старшому сержанту запасу ЗСУ козаку Тимофєєву Валерію Валерійовичу звання підхорунжий УК.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства, полковник УК Л.Г.Городецький.

НАКАЗ

№22-09 від 22.09.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козакам Адамівського куреня УК»

1. Присвоїти звання рядовий УК козаку Нестерюку Миколі.

2. Присвоїти звання рядовий УК козаку Подолько Сергію.

3. Присвоїти звання рядовий УК козаку Орзенко Олександру.

4. Присвоїти звання старший вістовий УК козаку Ніколайчуку Юрію.

5. Присвоїти звання рядовий УК козаку Одорожі Ігору.

6. Присвоїти звання вістовий УК козаку Деревенчі В’ячеславу.

7. Присвоїти звання рядовий УК козаку Паладій Руслану.

8. Присвоїти звання рядовий УК козаку Гогулову Руслану.

9. Присвоїти звання молодший вістовий УК козаку Одорожі Олексію.

10. Присвоїти звання рядовий УК козаку Крамаренко Олександру.

11. Присвоїти звання хорунжий УК підхорунжому УК Тимофєєву Валерію.

12. Присвоїти звання рядовий УК козаку Макаренко Федіру.

13. Присвоїти звання рядовий УК козаку Моркот Сергію.

14. Присвоїти звання рядовий УК козаку Бойко В’ячеславу.

15. Присвоїти звання рядовий УК козаку Черемухі Олександру.

16. Присвоїти звання старший чотовий УК козаку Антонюк Андрія.

17. Присвоїти звання вістовий УК козаку Кіскул Анатолію.

18. Присвоїти звання молодший вістовий УК козаку Лазуренку Дмитру.

19. Присвоїти звання вістовий УК козаку Козаченко Олександру Антоновичу.

20. Присвоїти звання рядовий УК козаку Харченко Олександру.

21. Присвоїти звання чотовий УК козаку Скибенко Федіру.

22. Присвоїти звання старший чотовий УК козаку Завацькому Дмитру.

23. Присвоїти звання чотовий УК козаку Гамар Івану.

24. Присвоїти звання чотовий УК козаку Гречко Леоніду.

25. Присвоїти звання старший чотовий УК козаку Окунь Григорію.

26. Присвоїти звання рядовий УК козаку Окунь Ігору.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства УК, полковник УК Л.Г.Городецький.

НАКАЗ

№30-09 від 30.09.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козакам Адамівського куреня УК»

1. Присвоїти звання підосавул УК сотнику УК Маринеску Миколі.

2. Присвоїти звання сотник УК хорунжему УК Козаченко Олександру.

3. Присвоїти звання сотник УК хорунжому УК Тимофєєву Валерію.

4. Присвоїти звання хорунжий УК підхорунжому УК Білоусу Василю.

5. Присвоїти звання хорунжий УК підхорунжому УК Козубенко В’ячеславу.

6. Присвоїти звання хорунжий УК підхорунжому УК Чеботюк Олександру.

7. Присвоїти звання старший чотовий УК козаку Макаренко Федіру.

8. Присвоїти звання старший вістовий УК козаку Черемухі Олександру.

9. Присвоїти звання старший вістовий УК козаку Моркоту Сергію.

10. Присвоїти звання вістовий УК козаку Крамаренко Олександру.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства УК, полковник УК Л.Г.Городецький.

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«Пролунав перший дзвоник, почався новий навчальний рік. Адамівська школа вже у новому ранзі – школи козацько-лицарського виховання долає нову сходинку свого розвитку…

За минулий навчальний рік було 12 відмінників: Даниленко Оля, Крамаренко Наташа, Скригулець Дмитро, Рибальченко Оксана, Катющева Катя, Ребюк Таня, Вронська Віка, Ребюк Надя та ін.

З учителів отримали Почесні грамоти райВО – Вронська В.М., Граждан К.М., завуч Лавриненко П.М. та директор Тимофєєв В.Я.

Адамівська школа козацько-лицарського виховання навчає та виховує джур та дан…»[4]

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«З 29 жовтня по 1 листопада 1998 року в Києві відбулася Велика Рада Українського козацтва. Делегатами на Раду від Адамівського куреню Українського козацтва було обрано козаків В.Я.Тимофєєва, А.І.Редька, В.С.Козубенка, О.А.Козаченка, В.В.Тимофєєва.

На Раду поїхали й джури з данами Адамівської школи (30 осіб) разом із учителями – Гриценко В.Н., Піштіган О.А., Катющевої Т.В., Козубенко Т.І. та директором БК Рибальченко Н.М.

У перерві між засіданнями Ради було проведено декілька змістовних пішохідних екскурсій столицею Неньки-України.

З нами їхали й козаки Білгород-Дністровської паланки на чолі з отаманом Л.Г.Городецьким.

На зворотному шляху заїхали до Софіївського парку (Умань), де пробули три години: побачили і підземну річку, і Харона, і чудові ландшафти, і озеро лебедів із фонтаном…

Всі були у захваті, а найбільш – малеча (козачати)!»[5]

(Джура та Дана, Адамівка. №2, 10.1998)

НАКАЗ

№4-11 від 04.11.1998 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УК»

Присвоїти козацькі звання слідуючим козакам:

1. Сотнику УК Тимофєєву Валерію Валерійовичу – звання підосавула УК.

2. Хорунжому УК Редьку Анатолію – звання сотник УК.

3. Старшому вістовому УК Козаченко Олександру Антоновичу – звання підхорунжий УК.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства, полковник УК Л.Г.Городецький.

5-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1999. ПЕРМАНЕНТНИЙ РОЗБРАТ.

Обравши отаманом генерала Валентина Пилипенка, а писарем полковника гвардії Валентина Федоренка, Українське Чорноморське Гуляйпільське козацтво вступило в новий етап свого розвитку. Заступником отамана з питань ідеології було обрано письменника – академіка Богдана Сушинського, заступником з організаційних питань полковника Анатолія Петька – отамана Овідіопольської районової козацької організації. УЧГПК на Великій Раді Українського козацтва підтримало кандидатуру генерала Івана Біласа, який (після Гетьмана Володимира Муляви, що тяжко захворів – інсульт) став третім Гетьманом.

Незгода серед керівників Одеської крайової організації щодо подальшого шляху її розвитку призвів до серії розколів.

Спочатку крайова організація змінила назву – стала Чорноморським козацтвом. При цьому стався розкол: більша частина козаків на чолі з Анатолієм Петько, Валентином Федоренко, Богданом Сушинським організувало окреме козацьке об’єднання, яке згодом розкололося на Чорноморське козацьке військо Анатолія Петька (входить до складу Українського козацтва та підтримує Гетьмана І.Біласа) та Реєстрове козацтво Богдана Сушинського, яке не підтримує Гетьмана УК І.Біласа, а входить у Всесвітню Лігу Лицарів. До речі, Б.Сушинський є пріором Мальтійського Ордена лицарів, нагороджений Папою Іоанном Павлом II медаллю св. Амвросія. Далі Чорноморське козацьке військо розкололось на ЧВК (Чорноморське козацьке військо – отаман А.Петько) та ЧКЗ (Чорноморське козацьке з’єднання – отаман Пукліч – президент охоронного бюро „Гриф”). Розбіжності добре висвітлені у статутах цих організацій.

Від Чорноморського козацтва В.Пилипенка відійшов полк ім. Сірка отамана В.Кривобока, потім „Одеська Січ” Івана Коваля. Далі В.Пилипенко склав повноваження й отаманом Чорноморського козацтва обрали Генадія Загайчука.

Початок ХХІ століття в Білгород-Дністровському районі для козаків ознаменувався якісним ростом і загальною зацікавленістю влади у співробітництві. Це було пов’язано із Указами Президента України про створення державної Координаційної ради з питань розвитку козацтва (такі ради були в Одесі і в Білгороді-Дністровському – при обласній та районній державних адміністраціях) та прийняттям Національної програми розвитку козацтва в Україні.

Почали працювати:

Білгород-Дністровський курінь Війська Запорозького – отаман М.М.Возний, козаки Жуковський В.К., Лесін В.П.; Монашівська сотня (автономно у складі куреня), отаман Ткаченко В.П., писар Парпалак В.Я.

Жіноча громада Чорноморського козацького війська Українського козацтва – керівник Л.Я.Горлачова, берегині Городниченко Р.С., Воробйова В.В., Грицуналь У.А., Пономаренко Н.М.

Білгород-Дністровський курінь Чорноморського козацького з’єднання Українського козацтва, отаман Білоус В.П..

Задністровська Січ Азово-Чорноморського козацького округу, отаман О.П.Царенков, заступник Єремєєв В.І., писар Черв’як О.О.

Цікаве спостереження: нові козацькі організації завжди утворювалися із появою нових лідерів – й надалі я прогнозую ріст цих організацій із приходом у козацтво осіб – носіїв нових ідей.

Я вважав, що козацтво Задністров’я повинно зосередити зусилля на: історико-просвітницькій та дослідницькій діяльності; військово-патріотичному вихованні (із впровадженням козацьких традицій у навчальні заклади та в лави армії); спортивному розвитку; розвитку фермерських господарств та підприємницької і ремісничої діяльності; співпраці з органами правопорядку та адміністраціями і органами самоуправління; обстоювання засад релігійного виховання. Але перманентне ворогування лідерів козацьких структур заважало плідної праці…

Зважаючи на перманентний розбрат серед козаків районного рівня, Адамівський курінь Українського козацтва з восени 1999 року відійшов від активної співпраці із козаками Білгород-Дністровських осередків.

26. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1999. ШКОЛА КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО ВИХОВАННЯ.

На динаміку та характер політичного життя в Україні значною мірою впливала підготовка до президентських виборів. Президентську виборчу кампанію характеризували: помітне зростання кількості претендентів на президентську посаду (15 – попри те, що Законом про вибори Президента України передбачалась реєстрація претендентів лише після подання мільйона підписів громадян на їх підтримку); активна участь у передвиборчому процесі більшості політичних партій; відсутність єдності на «політичних флангах»: як ліві, так і праві не змогли висунути єдиного кандидата; спроби утворення коаліцій («Канівська четвірка» - один з кандидатів – наш козак Олійник – передвиборча боротьба засвідчила, що відмінність політичних поглядів учасників цього об’єднання та їх електорату, нездатність на політичні компроміси стали на заваді висуненню єдиного кандидата та ефективної діяльності); зростання ролі «політичних технологій»; орієнтація виборців не стільки на політичні погляди, програми кандидатів, скільки на особисті якості; повторення «російського сценарію» в другому турі виборів: лівий претендент (від КПУ) та діючий Президент правоцентристської політичної орієнтації.

Я почав працювати над комплектом основних документів навчально-виховного закладу нового типу – школи козацько-лицарського виховання. Ця робота захопила – такі перспективи у вихованні національно свідомого громадянина відкривалися! Та ще й генетична пам’ять козака-некрасівція заговорила…

Ми отримали однострой – одягли в нашу форму хлопців та дівчат старших класів – 6-9…

КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІКА Й СУЧАСНА ОСВІТА

(ПЕДАГОГІЧНІ РОЗДУМИ)

„ Ми не лукавили з тобою.

Ми просто йшли. У нас нема

Зерна неправди за собою...”

Т.Шевченко.

Своєрідність сучасного розвитку України характеризується відродженням коренів нашої національної минувшини: історії, державних традицій, духовності. Адже без кореня гине все живе.

Корінь людського зростання – у пам’яті, духовній культурі, національній гордості. Вони як сполучна ланка, яка не допустить, щоб молода людина відлучилася від своєї землі.

Дитинство – особливий період людського життя. Саме на цьому етапі людина визначає свої життєві орієнтири, розробляє життєву позицію і життєві плани.

Цієї відповідальної пори вона потребує підтримки й уваги суспільства, яке зобов’язане забезпечити молодим громадянам умови й можливості для повноти самореалізації здібностей кожного, досягнення своїх життєвих цілей. Підтримку й увагу дитина отримує в школі, яка має йти попереду політиків, керуючись принципами гуманізму, свободи, загальнолюдських цінностей.

Ми часто зустрічаємо людей наверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, „гроші пофарбовані, поваплені” і тому в теперішній час, вважає колектив нашої школи, нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо „культура утверджує примат духу” (М.Рерих) – це наше педагогічне кредо. Досвід практичної роботи в цьому напрямку свідчить, що головна мета освіти – виховання; навчання повинно бути підпорядковано вихованню.

Школа – єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішим, самовдосконалюватися, щоб реалізуватись як громадянин.

Нашій школі козацько-лицарського виховання поталанило: у нас педагоги – яскраві, неповторні особистості, носії уселюдських цінностей, глибоких і різнобічних знань, вони прагнуть до втілення в собі людського ідеалу, до постійного самовдосконалення, духовного зростання.

Продуктом творчого пошуку наших педагогів-новаторів є ідея козацько-лицарського виховання та форми, методи нетрадиційного навчання і виховання дітей. Ніщо не повертається в традиційних формах: час диктує свої. Не всі форми козацької педагогіки відповідають сучасності. Нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Тому педагогічний колектив в пошуках форм, методів прогресивних випереджальних ідей формування творчої особистості.

Любов до сім’ї, роду і нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства і волелюбності та побратимства; дух особистісної національної самосвідомості, гідності та честі – весь виховний процес у його багато аспектному вимірі ґрунтується в школі на національному вихованні і спрямований на формування у дітей і молоді свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв і вірувань українського народу як корінного етносу Української держави.

Виховний процес, запроваджений педагогічним колективам та підтриманий соціальним довкіллям – козацьким формуванням громади, йде корінням у національний грунт (сім’я-клас-школа і родина-школа) і кожний педагог черпає звідти життєдайну силу для розв’язання всієї низки складних проблем сучасного життя.

Керуючись змістом розділу „Національне виховання” Державної національної освітньої програми ”Освіта України ХХІ століття”, педагогічний колектив допомагає учням самовизначитися і самореалізуватися у соціально-культурному середовищі, відповідати потребам соціально-економічного та політичного розвитку суспільства. Провідний напрямок такої роботи – формування національно свідомого громадянина України, справжнього патріота та захисника рідної землі, духовно багатої особистості, морально зрілої людини.

Шкільна організація за період свого функціонування проходить череду етапів: від початку створення до природного припинення існування або відродження на якісно новій основі; тривалість цього циклу, як правило, 12 років.

Таку ж череду етапів проходить наша Адамівська школа, що працює в напрямку козацько-лицарського виховання; вона функціонує за універсальними законами розвитку соціальних систем, а саме:

1. Школа із часом знижує здатність сприймати все те, що виходить за формалізовані рамки; формалізація перетворює її в закриту систему.

2. Закрита система не може інтегрувати нову інформацію, стає застиглою й втрачає здатність до адаптації.

3. Роль керівника полягає у підтримці стану відкритості, орієнтації на інноваційний розвиток, адаптації організації до навколишнього світу.

4. Управління школою як відкритою системою має ризики (корисно для організації, але несе загрозу для керівника).

Аналіз діяльності школи в напрямку козацько-лицарського виховання учнів свідчить, що ефективність цієї роботи значною мірою залежить від особи, яка спрямовує діяльність колективу, її впливу на оточуючих. Загальні риси цього процесу (формообразуючи фактори):

1. Наявність ентузіаста (як правило, це керівник).

2. Залежність результатів роботи від особистих якостей ентузіаста.

3. Залежність результатів роботи від посади, яку займає ентузіаст (адмінресурс).

Так ось, згідно основних формообразуючих факторів цей процес в нашій школі проходив так (етапи розвитку школи козацько-лицарського виховання та основні концептуально-методичні документи цих періодів):

І етап. Попередній. Декілька років.

На цьому етапі відбувався процес зародження ідеї, в даному випадку - створення школи козацько-лицарського виховання.

Сутність ідеї:

…Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала своє право на свободу…

Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, необхідна умова відтворення суспільного виробництва і успішної економічної діяльності, формування національних кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості.

Новий етап, в який вступила Україна, потребує пріоритетної уваги до освіти. Саме вона покликана прокладати дорогу новій соціальній, економічній, правовій та політичній культурі, робити українське суспільство динамічним і відкритим.

Сучасний напрямок розвитку освіти – відхід від орієнтації на уніфіковану, стандартну людину, позбуття надмірної ідеологізації школи та нав’язування молодому поколінню віджилих штампів і стереотипів, набули необхідної для сучасного суспільства відкритості.

Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку цієї системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові.

Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, яку впроваджують в свою роботу колективи загальноосвітніх шкіл (шкіл козацько-лицарського виховання) Білгород-Дністровського району Одеської області, бо творче впровадження в життя ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.

В пониззі Дністра (зокрема це територія Старокозацької, Козацької, Петрівської, Староцаричанської, Удобненської, Адамівської, Руськоїванівської сільських громад) значна маса козаків з’явилася в 1709-1710 рр., під час відступу мазепинської еміграційної хвилі. Це були ті козаки, що відступили з-під Полтави і дійшли разом з Мазепою до Бендер, а згодом почали розселятися по землях між Дністром і Дунаєм. Ця мазепинська хвиля накотилася на колонізаційну хвилю, викликану поразкою повстання козаків-булавінців (некрасівців) у 1708 році та зруйнуванням російськими військами у 1709 році, за наказом Петра І, Чортомлицької Січі.

Ще одна хвиля докотилася до Задністров’я вже після руйнації в 1775 році, за наказом Катерини ІІ, Нової Січі.

Чимало січовиків, селян-утікачів, прихильників Мазепи та козаків з Дону й Кубані добувалися до Буджацьких степів окремими групами. Особливо посилився цей процес з 1778 року, по тому, як уряд Османської імперії ухвалив досить мудре, толерантне щодо до свого одвічного ворога – українського козацтва, рішення: дозволити йому заснувати Січ у пониззі Дністра, в районі Кучургана, а паланки – між Акерманом і Бендерами. У 1828-1868 роках козаки Акерманської паланки входили до складу Дунайського (з 1856 року – Новоросійського) війська. Згодом військо було переселено на Кубань, але частина козаків залишилася мешкати на території Буджаку.

На початку 90-х років ХХ століття групою ентузіастів з козацьких родів було відтворено Білгород-Дністровську (Акерманську) паланку Українського козацтва (офіційні засновники – козаки Городецький Л.Г., Берлізов А.М., Тимофєєв В.Я.), яка сьогодні складається з 7 куренів. Проживаючи у громадах, які мають давні козацькі традиції, вчителі шкіл не могли ці традиції не залучити до виховного процесу…

Після обговорення ідеї (утворення школи джур та дан) з’явилися як союзники, так і опоненти; згодом в школі організаційно оформилась ініціативна група педагогів (директор Тимофєєв В.Я., завуч Лавриненко П.М., педагог-організатор Гриценко В.Н.), яка взялася за її практичну реалізацію.

Ризик цього етапу: ідея могла не матеріалізуватися у щось реальне.

Роль керівника на етапі: переконати всіх (і себе!) в реалістичності ідеї, знайти ефективну мотивацію для її реалізації.

…Початок 90-х років минулого століття: розпад Союзу, крушіння правлячої ідеологічної машини.

Наше становище (керівників шкіл) в ті роки: кадри побігли зі школи, фінансування пішло з місцевих бюджетів (вірніше, його не стало зовсім!), ми намагаємось налагодити хоча б якусь виховну роботу в школі, причому без матеріальної та, навіть, моральної підтримки з боку влади та громадськості, бо, мабуть, лише в школі люди розуміли, що починаємо втрачати ціле покоління.

У школі почали платити за класне керівництво копійки, скасували зарахування до педагогічного стажу років роботи на посадах старшого піонерського вожатого – педагогу, який більше за інших працював з дітьми, оголосили школу поза політикою (і державою також!), звернувши державну підтримку дитячо-юнацьких організацій.

Опам’ятавшись від шоку (ідеологічного, фінансового – інфляція, зниження реального рівня зарплати, яку, до речі, затримували по півроку!), ми почали шукати альтернативні форми виховної роботи; альтернативні комуністичним; бо якщо держава відмовилася від комуністичної ідеології, то й державна школа не мала права її сповідати; в іншому випадку вчитель зобов’язаний був покинути державну школу – ми ж хотіли в школі працювати.

В країнах, де розуміють значення виховання, в школах існує цілісна система формування лідерів різного рангу. Ця система не обходиться без дитячих організацій – лідер виростає тут, далі він лише «шліфується». Така ж система існувала й в СРСР: жовтенята – піонери – комсомольці – комуністи.

Необхідність в наших умовах такої системи розуміли і ми, педагоги Адамівської школи, і спробували створити українську національну піонерську організацію «Джура» (одним з атрибутів у нас був жовто-синій націонал-піонерський галстук). Організація будувалася на засадах та традиціях Українського козацтва; за основу її побудови ми обрали Концепцію української козацької педагогіки, яка була надрукована в «Освіті» у 1992 році. Організація почала діяти…

У 1993 році мене було обрано головою Адамівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області й нові обов’язки змусили на декілька років відійти від практичної педагогіки, хоча за перебігом педагогічної думки в пресі я слідкував. Поступово господарські та політичні турботи місцевого масштабу заполонили мене: йшло перманентне ділення колгоспу – лідери змінювали один одного, після чергових звітно-виборчих зборів виходили з колгоспу й виводили з собою однодумців; йшло паювання і ми намагалися не залишити сільську інтелігенцію без землі; після війни у Придністров’ї озброєні молдавські волонтери почали порушувати кордони й грабувати колгоспні ферми, в тому числі й наш колгоспний свинотоварний комплекс; почала працювати добровільна козацька дружина з охорони громадського порядку.

…Початок зими 1993-1994 років. Україна готується до виборів депутатів всіх рівнів та Президента України (березень 1994 року). Кандидати в депутати Одеської обласної ради та Верховної Ради України «мотаються» по району – беруть участь у передвиборчому марафоні – проводять зустрічі з виборцями, головами сільських рад (за Законом про вибори голови сільських рад формують територіальні та дільничні виборчі комісії). Десь у цей період заїхав до Адамівської сільської ради Петро Чернишук (тоді голова Білгород-Дністровського осередку РУХу та кандидат у депутати Верховної Ради України). Ми розмовляли з ним про особливості тогорічних передвиборчих баталій і якось непомітно перейшли до питання про мою національну приналежність. Я – некрасовець-липованин-старообрядець (некрасівці – нащадки донських козаків-некрасівців, які оселилися на Дунаї після розгрому царськими військами козацького повстання Кіндратія Булавина). Петро дав мені адресу канцелярії паланкового козацького товариства пасічників і вже через кілька днів я розмовляв про справи козацькі з Леонідом Городецьким (паланковим отаманом)…

…Невдовзі після цього я звернувся до начальника районного відділу міліції Чербаджі М.М. з проханням дозволити офіційно зареєструвати добровільну народну козацьку дружину для охорони громадського порядку на території громади та боротьби із порушниками кордонів – молдавськими волонтерами. Нас підтримав голова районної ради Майстро В.І. Дружину було оформлено, екіповано одностроєм та козацькою зброєю, нічні чергування дружинників оплачувалися коштами сільської ради.

Було організаційно оформлено Адамівський курінь Українського козацтва, отаманом якого мене було обрано. Пізніше курінь увійшов до складу Білгород-Дністровської міжрайонової козацької паланки Українського козацтва, тоді ж мене було обрано писарем цієї паланки…

На сесіях сільської ради, розглядаючи питання про стан навчально-виховної роботи в школі, ми звертали увагу депутатів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. Кодекс буття забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді-молодих громадян України - козаків, яке в народі збереглося як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків. Тому ми вирішили за основу виховання молоді в нашій сільській громаді обрати козацьку педагогіку…

На жаль, відсутність на той час розробленої методики виховної роботи з козачатами не дозволили колективу Адамівської школи досягти помітних успіхів: «Джура» працювала більше як піонерська організація, ніж як козацька…

2 етап. Підготовчий. Рік – два.

На етапі народження школи козацько-лицарського виховання для нас актуальним був висновок Берта Нануса: «Немає більш потужного рушія організації до досконалості й довготривалого успіху, ніж приваблива, надихаюча перспектива на майбутнє».

Це був романтичний період у житті нашої організації; стан ейфорії - стан апатії охоплював нас у процесі переходу від мрії до дії…

Після закінчення строку повноважень сільського голови в 1998 році я повернувся на посаду директора і почав будувати школу козацько-лицарського виховання. Процес становлення та розвитку Адамівської школи козацько-лицарського виховання зафіксовано у шкільній газеті. У 1998-2001 роках газета випускалася у вигляді бліц-інформації «Леля», «Козача», «Джура», «Дана», «Джура та Дана», «Берегиня», «Козак» (вийшло 45 номерів невеликим накладом-тиражем). З квітня 2001 року почала виходити шкільна газета «Річ про Адамівську Січ». Поступово газета стала друкованим органом всієї Адамівської громади: тут друкувалися матеріали з життя школи й громади…

Була створена дитяча козацька організація - Адамівський курінь «Молодої Січі». В кінці 1998 року для джур та дан Адамівського куреня Українського козацтво було придбано однострій кольору морської хвилі (для хлопців – кашкет, мундир та штани із вузьким лампасом, для дівчат – берет, мундир та спідниця).

У цьому ж році було розроблено ритуал посвяти у джури та дани, який став канонічним для козачат Білгород-Дністровського району.

«4 квітня 1999 року в місті Білгород-Дністровському відбулася паланкова Рада козацького товариства. На звітно-виборчій раді обрано старшину: отаманом – Городецького Л, заступником (паланковим писарем) - Тимофєєва В. На Раді були присутні джури та дани з Адамівки, Старокозаччого, Випасного. Після Ради був святковий концерт силами Старокозаччого Будинку культури. Після концерту – святковий обід. Для джур та дан було організовано екскурсії у фортецю та краєзнавчий музей». («Джура та Дана» №3 квітень 1999 року).

«22 травня 1999 року у Києві відбулася позачергова Велика Рада Українського козацтва. Делегатами на Велику Раду було обрано Городецького Л., Тимофєєва В., Майстра А., Якименка В., Городецького Р. Із козаками їздили на Раду джури та дани Адамівського куреня». («Дана» №2 липень 1999 року).

«1 червня 1999 року старшина Білгород-Дністровської козацької паланки проводила посвяту у джури та дани Адамівського куреня Українського козацтва. Посвяту проводили Городецький Л., Тимофєєв В., Маринеску М., Майстро А., Берлізов А., Якименко В. У джури та дани було посвячено: Ребюк Таню, Катющеву Катю, Гречко Олю, Назарову Олю, Золотовську Олену, Даниленко Віку, Бойку Марину, Чеботюк Сашу, Архипенко Олексія, Воронова Олега, Шмаглюченко Олександра (всі 5 клас), Кравченка Олексія, Одорожу Олену, Бойку Тетяну, Бурдюжу Руслана, Нестерук Миколу, Одорожу Віталія, Харченко Наталю (всі 6 клас), Мокрот Дениса, Третюк Ваню, Кравченко Ваню, Дроздова Дмитра (всі 7 клас), Велікова Андрія (8 клас). Вітаємо джур та дан!». («Джура та Дана» №4 червень 1999 року).

Ризики цього етапу: головний ризик - неготовність частини ідейних соратників до тривалої, буденної, копіткої роботи. Новостворену шкільну організацію міг би чекати крах, якщо ми - лідери не змогли б навчитися плавати і випливати упродовж перших 100 днів роботи. Згодом для нас стало головним завданням не втонути в морі дріб’язкових проблем, які були головною перешкодою системному рухові на шляху до побудови принципово нової шкільної організації, не розчинитись у тій частині локального соціуму, який Ліна Костенко в одному зі своїх віршів назвала «міщанським кодлом».

Роль керівника на етапі: віднайти людей, які не могли реалізувати себе раніше і які розглядають прихід нової ідеї як шанс. Не «переборщити» з обіцянками швидкого успіху, успішної кар’єри, можливості творчої самореалізації тощо. Згодом довелось переконатися, що значна частина цих обіцянок, на жаль, виявилася нереалістичною. Та на даному етапі головне було пообіцяти, згодом роздані «аванси» були для мене стимулом; я був змушений докладати титанічних зусиль з тим, щоб хоча б частково зробити обіцяне («Я це обіцяв!», «Люди в мене повірили!»).

Було розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Декларація «Філософія козацько-лицарського виховання в школі. Концептуальні засади».

2. Модель трансформації загальноосвітньої школи в школу козацько-лицарського виховання.

3. Програма трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання.

4. Тренінги, програми групового та індивідуального консультування адміністрації та вчителів школи з проблем теорії і практики козацько-лицарської системи навчання в школі цього типу.

3 етап. Концептуально-проектно-діагностичний. Два роки.

Той організаційний хаос, який ми ще якось виправдовували упродовж першого року існування школи козацько-лицарського виховання, тепер став неприпустимою «розкішшю». Завершилося створення команди керівників, утвердився клімат довіри до лідера, віра в те, що ще не реалізована ідея неодмінно матеріалізується у щось реальне… Закінчився етап невизначеності, почався етап конкретики, тож замість запитання «Про що ми мріємо?» на перший план вийшло запитання «Що ми встигли зробити і що будемо робити далі?».

Ми успішно пройшли цей етап за допомогою сильної централізації влади і навіть елементів авторитаризму.

Ризики цього етапу: це надзвичайно загрозливий період, під кінець якого школа могла потрапити в «інноваційну яму» (так називають різке погіршення результатів роботи).

Навчальний заклад все ще працював «в ручному режимі», але вже запустилися механізми самоорганізації. На цьому етапі “гра у демократію” була вкрай небезпечною, були потрібні сильні вольові рішення з тим, щоб “романтики” змогли стати “творцями”.

Та чи не головним ризиком була загроза розчарування, втрати ентузіазму першопроходців та послаблення віри в успіх “нашої безнадійної справи”.

Моя роль як керівника на цьому етапі: концентруючи владу в своїх руках, я намагався досягти перелому в роботі з тим, щоб від організаційного хаосу першого етапу становлення школи козацько-лицарського виховання перейти до системного управління процесом її розвитку.

На цьому етапі я діяв за принципом: школа – це я. Ніхто, крім мене, не мав чіткого бачення перспективи і ніхто не міг зробити значної частини поточної роботи (“Усе доводиться робити самому!”). Тож це - етап каторжної роботи керівника, яка часто не знаходить ні належної оцінки “зверху”, ні елементарної вдячності “знизу”.

Було розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Комплексна діагностика розумового та особистісного розвитку вчителів і учнів школи.

2. Положення про школу козацько-лицарського виховання.

3. Статут школи козацько-лицарського виховання.

4. Навчальний план школи козацько-лицарського виховання.

5. Орієнтовний перелік курсів (студій) школи козацько-лицарського виховання.

6. Навчальні програми за напрямками школи козацько-лицарського виховання.

7. Положення про класний козацький загін.

8. Положення про Козацьку республіку. Конституція Козацької республіки.

9. Статут шкільного куреня дитячо-юнацької організації Українського козацтва «Молода Січ».

10. Структура та посадові обов’язки осіб керівного складу шкільного куреня “Молодої Січі”, Козацької республіки, класного козацького загону.

11. Програма розвитку козачати. Модель випускника школи.

4 етап. Організаційно-прогнозуючий. Два роки.

Це “зоряний час” Адамівської школи козацько-лицарського виховання, який настав після закріплення перших успіхів і подолання “інноваційної ями”. З’явилася окриленість успіхом, яка надихала педагогічний персонал якомога краще робити все, що треба, й навіть більше, ніж треба.

На цьому етапі для амбітно зростаючої шкільної організації неможливого не було.

Було досягнуто розумний баланс між консерватизмом і динамізмом, встановилася хитка рівновага між консерваторами й новаторами.

Ризики цього етапу: якби на четвертому році шкільна організація не досягла видимих успіхів, усі наші “реформи” приречені були на провал. Але процес зростання досягнень йшов з геометричною прогресією, й головним стало не піддатись “запамороченню від успіхів”, спокусі “почивати на лаврах”, не допустити абсолютизації минулого успіху.

Моя роль як керівника на даному етапі: бути поміркованим арбітром у процесі вирішення постійного конфлікту інтересів між новаторами, які перемагають, і консерваторами, які йдуть в “останній і рішучий бій”.

Було розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Системна диференціація та індивідуалізація навчання. Посібник “Форми, методи, прийоми козацько-лицарського виховання”.

2. Інноваційна організація навчально-виховного процесу в школі козацько-лицарського виховання (розклад навчальних занять, граф-схеми навчальних курсів тощо), авторські варіанти граф-схем навчальних курсів та наукових проектів змістовного модуля, авторські варіанти дидактичних модулів з основних навчальних предметів для школи козацько-лицарського виховання, варіанти сценаріїв занять з курсів козацько-лицарського виховання та навчання.

3. Система психодіагностичних методик, за якими визначається моральний потенціал особистості вчителя і учнів школи.

4. Модель самоврядування школи козацько-лицарського виховання.

5. Програма дистанційної підготовки педагога як психолога і дослідника з проблем козацько-лицарського виховання на базі загальноосвітньої школи.

6. Положення про козацьке таборування.

5 етап. Розвивально-формувальний. Чотири роки.

На цьому етапі тривало системне зростання академічних досягнень, завершувалося формування позитивного іміджу та індивідуального стилю роботи школи.

Школа вже могла працювати в “режимі автопілота”. На цьому етапі починала зароджуватися бюрократизація в управлінні, яка виявляється, наприклад, у тому, що директор використовує напрацьовану за попередній період річну циклограму наказів (там лише механічно змінюються дати та, у разі потреби, прізвища). Це надзвичайно подобається різноманітним перевіряльникам (“Усе є!”), але перетворює на рутину педагогічний процес (“Усе, як завжди!”).

Зрілість є етапом аристократизму. Організація стає дуже солідною і респектабельною, пишається своїми традиціями, дбає про привабливий імідж як в очах місцевої громади, так і в очах професійного співтовариства. Роль новаторів зменшується, повністю домінують “патріархи” та “хороші виконавці”. На етапі зрілості остаточно завершується традиціоналізація змін, які тепер стають щоденною рутинною роботою.

Як правило, на цьому етапі зникають серйозні конфлікти. Спокійна атмосфера і теплий клімат стають найвищою організаційною цінністю. Так як організація дбає про свою респектабельність, посилюються вимоги до зовнішнього вигляду та до культури мови її членів.

Виникають районні об’єднання шкіл, які працюють в напрямку козацько-лицарського виховання («Молода Січ», клуби козацького гартування, недільні та сезонні табори вишколу та ін.).

Ризики цього етапу: загострення протистояння новаторів і консерваторів, яке може призвести до поляризації цих груп, їх взаємоізоляції, припинення нормального інформаційного обміну тощо.

Нова роль директора як носія представницької функції не завжди зустрічає адекватну реакцію з боку окремих учителів чи представників батьківської громади.

У деяких найменш просунутих членів педагогічного колективу може скластися враження, що «директор тепер зовсім не займається школою», «усе віддано на відкуп завучам». Це враження може перейти у доноси «кому следуєт», відверту чи приховану заздрість з приводу успіхів керівника поза школою («Він тепер роз’їжджає по закордонах»).

Роль керівника на даному етапі: вчасно зрозуміти, що окрім створеної ним школи, в житті є багато цікавого і, щоб гармонізувати власну життєдіяльність, необхідно здійснити передачу частини повноважень своїм заступникам та громадським органам управління школою. Шкільна організація виросла і їй вже не потрібна дріб’язкова опіка «батька-засновника».

Перехід до позиції керівника-менеджера, який діє за принципом «Ніколи не роби того, що можуть зробити твої підлеглі», йде на користь як директору школи, так і педагогічному колективу.

Ролі менеджерів успішно виконують заступники, директор залишає собі в основному представницькі функції. Тепер нарешті з’являється час написати дисертацію, взяти участь у міжнародних освітніх програмах та проектах чи попрацювати в якості депутата місцевої ради.

Було розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Козацько-лицарська система виховання як послідовність технологій і методик. Посібник «Види діяльності й форми занять з козацько-лицарського виховання школярів».

2. Моніторинг рівня розвитку учнів різних вікових категорій.

3. Мережа студій національно-культурного центру “Берегиня”.

4. Повноцінний розвиток потенціалу школярів через ментально спроектований, насичений соціально-культурний простір школи.

5. Наукова і практична експертиза вдосконалених навчальних курсів для школи козацько-лицарського виховання.

6. Розробка та експериментальне вдосконалення учителями школи розвивальних міні-підручників.

7. Підготовка та апробація пробних програм самореалізації особистості учня на основі навчальних курсів.

8. Кадрове, матеріально-технічне, організаційно-технологічне і психолого-дидактичне забезпечення фундаментальної Програми трансформації загальноосвітньої школи в школу козацько-лицарського виховання.

9. Систематичне відстеження ефективності виховних технологій.

10. Мобілізація соціально-культурних та психологічних чинників оптимізації взаємозбагачення учасників навчального процесу.

6 етап. Результативно-узагальнюючий. Два роки.

На етапі старіння відбувається втрата динаміки розвитку, знижується до критичної позначки чутливість до нових ідей…

У керівників школи на цьому етапі може з’явитися враження, що рух уперед вже закінчився, можна «почити на лаврах».

Знижується до критичної відмітки рівень мотивації персоналу, тому знову доводиться в кризових ситуаціях переходити на «ручне управління».

В етапі застою (стагнації) школа може перебувати не тільки допустимий період (1-2 роки), а й як завгодно довго. Причому, як правило, якщо процес затягується, з’являються риси старечого маразму.

У такому випадку з огляду на те, що внутрішні ресурси оновлення безнадійно втрачаються, стає неможливим радикально змінити ситуацію без зовнішнього втручання.

Зовнішній імпульс може мати найрізноманітніші форми – від зміни директора до радикальної реорганізації навчального закладу.

Звичайно, може бути і варіант, коли керівник старіючої школи самостійно скористається правом на соціальний суїцид педагогічної системи, що віджила свій вік. Найкращий спосіб здійснення цього: передати «бразди правління» новій команді, в якої є чітке бачення перспективи нового народження школи.

Ризики цього етапу: головним ризиком цього етапу стає небажання йти на будь-який ризик. «Колія» є настільки наїждженою, що не лишається місця для хоч якого маневру. Рух школи стає аналогом руху поїзда: будь-яке відхилення прирівнюється до «сходження з рейок», яке призводить до катастрофи. Проблема лише в тому, що немає кому прокладати рейки до нових зникаючих горизонтів освіти.

Роль керівника на даному етапі: вчасно зрозуміти, що настав час, коли слід самостійно прийняти рішення красиво і головне вчасно піти зі своєї посади, зростивши чи підтримавши такого наступника, який дасть школі нове життя. “Я все зробив, що міг. Хто може, хай тепер зробить більше”, - ці слова античного класика найбільше підходять для характеристики соціально відповідальної позиції керівника «старіючої» школи.

Було розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Науково-фактуальний, статистичний і якісний аналіз результатів фундаментального соціально-психологічного експерименту – школа козацько-лицарського виховання.

2. Порівняльна характеристика версії системи козацько-лицарського виховання та навчання з версіями традиційного навчання і виховання.

3. Науково-практична акредитація ментально перевіреної, духовно збагаченої системи освітньо-виховної роботи школи козацько-лицарського виховання та вироблення рекомендацій щодо її масового впровадження у шкільну практику.

4. Теоретично-методологічний аналіз результатів виконання Програми трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання, системна оцінка її наукового і практичного значення та оформлення здобутих результатів у вигляді наукових звітів і методичних рекомендацій (посібники, підручники, програми, статті, доповіді, тези).

5. Розробка нової, науково і практично досконалої Програми життєдіяльності школи козацько-лицарського виховання, що започаткує наступний етап фундаментального соціально-психологічного розвитку особистості козачати.

7 етап. Відродження. Декілька років.

На етапі відродження до школи має прийти нова команда керівників, які здатні здійснити “прорив у майбутнє”, провести внутрішню перебудову, впровадити інновації.

Це не означає, що їм доведеться все починати з “чистого аркуша”: готовність до змін (інноваційний потенціал) визначається набутим організаційним досвідом, попередніми уроками перемог і невдач.

Ризики цього етапу: замість “передачі перспективи” новому керівникові може відбутися передача директорського крісла випадковій людині, яка хоче тішитись у променях минулої і до того ж чужої слави.

Слухняний виконавець директив швидко перетворить вашу школу у “сплячу красуню”, яка довго і терпляче чекатиме на свого принца, спроможного розбудити шкільну організацію від летаргічного сну, повернути її до нормального життя.

Роль керівника на даному етапі: звичайно, йдеться про нормальний розвиток шкільної організації природним життєвим шляхом. Це відбувається лише тоді, коли кожна педагогічна система є самостійною і самодостатньою, функціонує на основі самоменеджменту, а зовнішнє управління враховує природну логіку розвитку школи та закономірності побудови кар’єри керівника.

Щоб враховувались інтереси керівника школи, потрібно створити систему як вертикальної, так і горизонтальної мобільності, тобто дати йому шанс не тільки продовжити кар’єрний злет вже як менеджеру освіти вищого рівня, а й можливість переміщуватися зі школи в школу. Це стане можливим, якщо буде відповідна конкурсна система відбору керівників шкіл та контрактна форма оформлення стосунків між управлінням освіти та керівниками шкіл…

... Саме школа стоїть у витоків духовності її випускників, а директор, заступник директора, організатор позакласної роботи покликані бути посередниками між педагогічною наукою та практикою - від них залежіть не тільки пропаганда, впровадження наукових знань в практичну роботу, але й така організація педагогічного колективу, при якій обєднуючим началом є творчий задум, ідея – і в кінцевому результаті – духовна особистість випускника…

З Сибіру повернулася до села наша випускниця із дітьми. Хлопчик зажадав вступити до лав «Молодої Січі» Адамівської школи: форма (однострой), ритуали, реальні справи, повага в селі із боку мешканців…

ЛИСТ ДО МАМИ ВОЛОДИМИРА

Шановна Тетяно Дмитрівно!

Володимир виявив бажання вступити до лав дитячо-юнацької організації Українського козацтва «Молода Січ». Це громадська, незалежна, не політична (не підкоряється ніякій партії) організація, основна мета якої – виховувати високоморальну людину. Такі організації вже працюють у Випаснянській школі №1, Старокозацькій школі, Долинівській школі, Білгород-Дністровській міській школі №3, а далі таких шкіл буде більше.

Дозвольте сину бути з всією школою.

З повагою, директор школи Тимофєєв В.Я.

На Сімнадцятій нашій Козацькій Раді та на педагогічній раді Адамівської школи була затверджена Концепція школи сучасного козацько-лицарського виховання.

ШКОЛА СУЧАСНОГО КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО ВИХОВАННЯ.

ФІЛОСОФІЯ. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ.

(Спроба концепції)

«Людина може стати людиною тільки через виховання…»

І.Кант.

«…тільки виховуючи українця, можна виховати українця…»

В.Тимофєєв.

Актуальність проблеми:

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність – саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.

Виховання підлітків і козацтва фактично відібрано у школи: світогляд, інтереси, моральні цінності у більшості молоді формуються під впливом телебачення та інших засобів мас-медіа. Роль сім’ї у вихованні падає. Молодь ігнорує думки дорослих (батьків, учителів), ставиться з недовірою до будь-яких ідеалів – і старих, і нових; їй притаманні егоїзм та індивідуалізм, перевага матеріальних інтересів над духовними. Юнаки і дівчата, що прагнуть до знань, духовності, до пізнання національної і загальнолюдської культури, становлять меншість в океані сірості, примітивізму, криміналу.

Відмовившись від ідеології і деполітизував школи, ми самі собі завдали шкоди: ліквідували систему різноманітних політичних і патріотичних клубів та клубів за інтересами. Це привело до аполітичності значної частини учнівської молоді, до проявів песимізму, скептицизму, байдужості і втрати патріотизму. Знищили систему політичного інформування учнів. Це сприяло формуванню політичного безкультур’я випускників. Ліквідували піонерські і комсомольські організації, але не створили ніяких інших дитячих і юнацьких громадських організацій для учнів.

Провідна ідея:

Відомо, що в наш час, час світової глобалізації суспільних процесів, загострюються протиріччя між силами культурної уніфікації і прагненням народів до збереження своєї культурної ідентичності.

В сучасному суперечливому світі виживуть, збережуть себе ті, хто зуміє 5відстояти у глобальному змаганні свою культуру, мову, фольклор – усе те, з чого складається сутність та особливість національного характеру.

Загальновідомо, що історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.

Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.

Тому ми зосередили увагу на вихованні всебічно розвиненої особистості українця (національне виховання у формі козацько-лицарського) та на розумній ідеологізації та політизації виховного процесу через участь молоді в діяльності громадських організацій Українського козацтва (загальновідомо, що формування майбутніх громадських діячів починається з їхньої участі в діяльності дитячих і юнацьких організацій).

В основу навчально-виховного процесу школи наш педагогічний колектив поклав проблему „Школа козацько-лицарського виховання – гуманістична основа становлення особистості”.

Система виховної роботи школи базується на ідеях козацької педагогіки як частини народної педагогіки у вершинному її вияві. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця-патріота.

Школа завжди є національною. За сучасних умов вона виступає важливим чинником відродження нації, виховання в молоді почуття національної свідомості та гідності.

Національна система виховання:

- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;

- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;

- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;

- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;

- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.

Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується національна самобутність, творче ставлення до дійсності...

Мета:

Школа наша працює в режимі навчально-виховного закладу нового типу – школи козацько-лицарського виховання. Педагогічний колектив широко використовує давні козацькі традиції, кодекси лицарської честі, гуманістичні та демократичні ідеї і адекватні засоби виховного впливу на підростаюче покоління...

Головна мета сучасної школи козацько-лицарського виховання – формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина Української держави, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Основні завдання:

Основні завдання школи козацько-лицарського виховання:

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом синів і дочок незалежної України;

- формувати і підростаючого покоління високі лицарські якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;

- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнонаціональних, державних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого і вічного – української нації, держави;

- виховувати у підростаючих поколінь український козацький характер, світогляд, історичну пам’ять і національну свідомість;

- готувати молодь до активної національної творчості, участі в розвитку рідної культури, духовності;

виховувати господарів рідної землі, творців Української держави, її захисників від ворожої агресії, мовної і культурної експансії;

- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій українського козацтва.

Наукові основи:

Робота школи козацько-лицарського виховання основана на таких документах:

1. Українська козацька педагогіка . Концепція. „Освіта”, 01.09.1992.

2. Основи національного виховання. Концептуальні положення. За ред.В.Г.Кузя, Ю.Д.Руденка, З.С.Сергійчука. Київ. 1993.

3. Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва. Указ Президента України від 04.01.1995 року №14/1995.

5. Методичні рекомендації педагогічним колективам закладів освіти України по відродженню історико-культурних та господарських традицій українського козацтва. Збірник наказів Міністерства освіти України, №11, 1995.

6. Концепція національного виховання. „Освіта”, №47, 07.08.1996.

7. Руденко Ю.Д. Українська козацька педагогіка: відродження, пошуки, перспективи. Рідна школа, №5, 1994.

8. Руденко Ю., Руденко В. Виховання в учнів лицарської духовності. Рідна школа, №7, 1996.

Новизна:

Аналіз публікацій з теми козацької педагогіки дає підстави стверджувати, що нами вперше на Україні фундаментально розроблено та реалізовано в практиці роботи основні документи школи такого типу (концепцію, положення, статут, навчальний план і програми, посібники з основних предметів козацько-лицарського виховання).

Структура та діяльність:

Кодекс людського буття Українського козацтва (Кодекс лицарської честі, лицарської звитяги та Заповіді милосердя) має забезпечити формування того духовного стану молодих громадян України, козаків, який в народі зберігся як розуміння козацького духу, того особливого соціального стану українського козака в суспільстві, що слугував опорою народу і українській державі протягом віків. Тому ми вирішили за основу виховання молоді у нашій громаді взяти козацьку педагогіку, зосередивши увагу на:

1. Формуванні всебічно розвиненої особистості українця (національне виховання у формі козацько-лицарського).

2. Формування свідомих громадян, громадських діячів через участь молоді у діяльності Адамівського куреня Українського козацтва, осередка жіночої громади Українського козацтва та Адамівського куреня „Молодої Січі” Українського козацтва (дитячої та юнацької незалежної громадської організації).

Родинно-дошкільне виховання козачати та лелі здійснюємо через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садка.

Родинно-шкільне виховання джури та дани ми проводимо у формі школи козацько-лицарського виховання.

Громадсько-родинне виховання козака та берегині ми здійснюємо через діяльність Адамівського куреня Українського козацтва та жіночої громади Українського козацтва.

Тепер у громаді ми маємо таку систему виховання козака та берегині:

ІІІ. Громадсько-

родинне Берегиня

виховання Козак

козака та берегині


ІІ. Родинно- ФІЛОСОФІЯ

шкільне Дана козацько-

виховання Джура лицарського

джури та дани виховання

І. Родинно-

дошкільне Леля

виховання Козача

козачати та лелі

Відомо, що загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові. Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу; вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення, і вони створили самобутню високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, на якій ґрунтується діяльність школи козацько-лицарського виховання.

Козацька педагогіка – це частина української народної педагогіки, яка формувала у підростаючих поколінь синівську любов до рідної землі, готовність її захищати від чужоземних загарбників, високу національну свідомість і самосвідомість, глибоку духовність. Вона була тісно пов’язана з матеріальною і духовною сферою діяльності українського козацтва.

Козацько-лицарське виховання – це виховання підростаючих поколінь нашого народу на патріотичних, героїчних, національно-державницьких традиціях українського козацтва, на високих прикладах лицарського ставлення до України, дійсності взагалі.

У практичній роботі ми дотримуємось основних змістовних компонентів сучасного козацько-лицарського виховання молоді, які полягають у наступних фундаментальних положеннях:

1. Школа козацько-лицарського виховання – осередок лицарської духовності з державно-громадським управлінням.

2. Козача – центр навчального процесу, суб’єкт навчання і виховання.

3. Навчання і виховання козачати – це за своєю суттю самонавчання, самоосвіта, самовиховання, самоорганізація і самореалізація особистості.

4. Родинне національне виховання – природне, провідне виховання і батьки – головні вихователі протягом усього життя козачати.

5. Українознавство – наукова основа, духовна серцевина козацького навчально-виховного впливу в родині, школі, суспільному житті, філософія і політика державотворення.

6. Національне козацьке виховання – всеохоплююча і багатогранна система впливів, ідей, підходів, яка покликана пробуджувати, стимулювати розвиток закладених природою задатків, можливостей козачати, набуття ним етносоціального досвіду і реалізації завдання гуманізації системи освіти.

7. Українська козацька педагогіка – вітчизняна наука про виховання підростаючих поколінь українців (представників національних меншин) нашої Батьківщини, якій здавна притаманні глибокі гуманістичні традиції, яка постійно збагачується народною виховною мудрістю, вищими здобутками світової науки, культури.

Принципи, за якими будується школа козацько-лицарського виховання:

1. Демократизація – це мета, засіб, гарантія трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання, Це варіативність та відкритість змісту козацько-лицарського виховання, співробітництво, взаємоповага козачат та наставників, усунення авторитарного стилю виховання.

2. Гуманізація –подолання відчуженості козачати від наставника. Визначення особистості вихованця як вищої соціальної цінності з правами на свободу, соціально-педагогічний захист, на самореалізацію у різних сферах діяльності й спілкування.

3. Індивідуалізація та диференціація – передбачає розвиток кожного козачати з урахуванням його інтересів, мотивів, системи цінностей, різниці в інтелектуальній, емоційно-вольовій та практичній сферах, особливостей фізичного і психічного розвитку, всіляке стимулювання здібностей кожного учня, планування власної діяльності.

4. Психологізація процесу виховання козачати – глибоке вивчення дитини, її внутрішнього світу, визнання того, що особистість розвивається не лише за закладеною в ній біологічною програмою і під впливом середовища, а й під дією власних потреб, бажань, досвіду, Підготовка козачати до свідомого управління своїм розвитком.

5. Пріоритетність шляху розвитку та реалізації духовного потенціалу козачати, що означає: ясне усвідомлення вищої мети існування людини та людства; постійне прогресивне само творення та допомога в цьому іншим; наповненість життя гуманістичним змістом, надання пріоритету буттєвим цінностям, що знаходять прояв нерозривно в думках, словах і діях; високий рівень фізичної, емоційної, ментальної та моральної культури.

6. Натуралізація (трансформація) української козацької (лицарської) духовності - історично сформованої системи духовних багатств лицарської верстви рідного народу , яка виробила і в своєму бутті, способі життя відобразила найвищі цінності його національної душі, характеру, світогляду, ідеології, моралі, філософії, правосвідомості та естетики.

7. Ідеалізація (формування в молоді ідеалів) – один із найважливіших елементів духовності як кожної особистості, так і всього народу. В історичній свідомості народу найвищий статус належить тим людям-ідеалам, які відстоювали свободу як найдорожчу цінність попередніх поколінь, невтомно боролися з чужоземними загарбниками, захищали свою національну гідність і честь, по-лицарськи служили рідній Батьківщині, будували власну національну державу».[6]

27. ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1999. ВЕЛИКА РАДА (ДОНЕЦЬК).

У другому турі голосування переміг діючий Президент Л.Кучма, набравши 56,3% (понад 15 млн) голосів. За лідера Компартії України П.Симоненка проголосувало 37,8% (понад 10 млн) виборців.

Я був довіреною особою кандидата у Президенти Є.Марчука; виборціям здавалось, що він мав непогані шанси. Марчук обіцяв: «Наведу порядок у державі. За місяць сформую сильну і впливову державну владу, що підтримуватиме економічну ініціативу, господарську підприємливість, покладе край свавіллю податкових і контрольних органів, розірве кругову поруку корумпованих чиновників». Потім він вирішив домовитись з Л.Кучмою і запевнив його, що не буде настирливо домагатися перемогти (я цього не знав). В результаті на виборах 31 жовтня Є.Марчук одержав 8,6% голосів, і в нагороду за свою поступливість дістав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Таким чином, він не став ні українським Ш. де Голлем, ні Г.Алієвим, а лише звичайним чиновником.

На чолі Уряду став В.Ющенко (генерал-хорунжий Українського козацтва).

ПОВІДОМЛЕННЯ

отаману сільського козацтва Тимофєєву В.Я. про сесію сільської ради

22 липня 1999 року о 15 годині відбудеться чергова сесія Адамівської сільської ради. Порядок денний: 1.Про стан бротьби з злочинністю та охорони громадського плорядку на території Адамівької сільської ради. Доповідає дільничний РВВС Коваленко Д.Я. 2.Розгляд заяв. 3.Різне.

На сессії було розглянуто питання взаємодії Адамівського куреня УК із правоохоронними органами у справі підтримання громадського порядку на території сільської ради.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про День Українського козацтва

Враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва в утвердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення, постановляю:

Установити День Українського козацтва, який відзначати щорічно 14 жовтня – в день свята Покрови Пречистої Богородиці.

Президент України Л.Кучма.

м. Київ, 07.08.1999 року, №966/99

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва

З метою організації взаємодії та координації діяльності органів державної влади і козацьких товариств щодо підтримки розвитку Українського козацтва постановляю:

1. Утворити при Президентові України Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва.

2. Призначити Біласа Івана Григоровича головою Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва.

3. Голові Координаційної ради подати у місячний строк проект Положення про Координаційну раду, зазначену у статті 1 цього Указу, та пропозиції щодо її складу.

Президент України Л.Кучма

м. Київ, 06.10.1999 року, №1283/99

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«Пролунав перший дзвоник і почався новий навчальний рік Адамівської школи козацько-лицарського виховання. За наслідками минулого навчального року було нагороджено вчителів – Галицьку Н.П., Козубенко Т.І. – Почесними грамотами райво, Лавриненко П.М., Граждан К.М., Вронську В.М., Тимофєєва В.Я. – Почесними грамотами Одеського облуно. В школі було 14 відмінників: Крамаренко Наталія, Скригулець Дмитро, Рибальченко Оксана, Катющева Катя, Ребюк Таня, Вронська Віка, Ребюк Надія, Рошкан Юля, Івасенко Юля…

Школа козацько-лицарського виховання впевнено працює…»[7]

НАКАЗ

№11-09 від 11.09.1999 року

по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству Українського Козацтва

«Про присвоєння чергових звань козакам Адамівського куреня УК»

Присвоїти чергові звання Українського Козацтва слідуючим козакам:

1. Осавулу УК Тимофєєву Валерію ст. – військовий старшина УК.

2. Сотнику УК Редьку Анатолію – підосавул УК.

3. Старшому вістовому УК Лавриненку Юрію – чотовий УК.

4. Козаку Куликову Руслану – вістовий УК.

5. Підосавулу УК Маринеску Миколі – осавул УК та призначити його наказним курінним отаманом Адамівського куреня УК.

6. Козаку Подолько Сергію – чотовий УК.

7. Хорунжему УК Козубенко Феодосію – сотник УК.

8. Вістовому УК Макаренко Сергію – старший вістовий УК.

9. Вістовому УК Редько Сергію – старший вістовий УК.

10. Старшому вістовому УК Николайчуку Юрію – чотовий УК.

11. Підхорунжому УК Кульчицькому Анатолію – хорунжий УК.

12. Козаку Одорожі Ігору – вістовий УК.

13. Вістовому УК Деревенчі В’ячеславу – старший вістовий УК.

14. Старшому чотовому УК Макаренко Федіру – підхорунжого УК.

15. Підхорунжому УК Козаченко Олександру Антоновичу – хорунжий УК та призначити його наказним отаманом Авидівського стану УК.

16. Козаку Харченко Олександру – вістовий УК.

17. Козаку Смоленко Миколі – вістовий УК.

18. Чотовому Басюк Віктору – підхорунжий УК.

19. Старшому вістовому УК Даниленко Івану – чотовий УК.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства УК, полковник УК Л.Г.Городецький.

ПОВІДОМЛЕННЯ

про делегатів на Крайову Раду

Канцелярії Одеської крайової організації Українського Козацтва

Білгород-Дністровська паланка Українського Козацтва.

Згідно із зборами первинних козацьких осередків Білгород-Дністровської паланки Українського козацтва на Одеську Крайову Раду Українського Козацтва делеговано таких козаків:

Леонід Городецький, Валерій Тимофєєв, Анатолій Майстро, Василь Якименко, Микола Маринеску, Степан Ковалів, Петро Лабунець, Олександр Козаченко, В’ячеслав Козубенко.

Отаман Білгород-Дністровської паланки УК, полковник УК Л.Г.Городецький

Начальник канцелярії Білгород-Дністровської паланки УК, військовий старшина УК В.Я.Тимофєєв

м. Білгород-Дністровський, 27 вересня 1999 року.

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«Восени в школі відбувся конкурс «Місс-99». Учасниці конкурсу – Даниленко Оля, Степанюк Жанна, Назарова Оля, Даниленко Віка, Паламарчук Наталя, Лавриненко Оксана, Гербей Таня, Нестерюк Олена, Ребюк Таня, Верховецька Олеся, Бойко Таня – змагалися завзято в кумедних і не дуже, чудернацьких і не зовсім конкурсах…

Журі – Гриценко В.Н., Граждан К.М., Коноваленко О.А., Тимофєєва С.В. – перше місце одностайно віддали учениці 9 ткласу Степанюк Жанні…

У кінці жовтня школа готувалася до сонячного затемнення, яке буде у червні (під керівництвом Катющевої Т.В.)».[8]

(Берегиня, Адамівка. №3, жовтень 1999)

ДОВІДКА

Білгород-Дністровської паланки про роботу за 4 квартал 1999 року

Паланковий отаман – Городецький Леонід.

Бунчукові товариші отамана – Берлізов Андрій, Білоусенко Павло.

Писар, начальник паланкової канцелярії – Тимофєєв Валерій.

Осавули: роз’їздної служби – Майстро Анатолій,

кочової пасічної служби – Тищенко Іван.

Обозний військової служби – Омелян Іван.

Паланковий суддя – Дейна Микола.

Хорунжі сердюцької служби - Денисов Юрій, Якименко Василь.

Радники паланкового отамана – Арезда Яків, Денисов Іван.

В Білгород-Дністровському паланковому товаристві:

Куренів 7 (Старокозацький, Адамівський, Краснокосянський, Староцаричанський, Руськоїванівський, Волонтирівський, Приморський).

Наказних куренів 2 (наказний з’єднаний Задністровський, наказний Придністровський)/

Станів – 31, застав – 19.

Клейноди паланкового товариства: паланковий прапор, бунчук, полковничий пернач, печатка, значок паланкового отамана.

Посвята в козаки проводиться на Покрову Св. Богородиці, на Вербну неділю, на Преображення Господнє.

Щорічні козацькі внески – 2 гривні 50 коп. за 1 особу козака. Члени козацьких юнацьких організацій внески до паланкового товариства не сплачують. Рішенням паланкового Козацького Круга відрахування з внесків до вищих інстанцій не повинно перевищувати 1% загального обсягу внесків.

За 4 квартал за цінами собівартості (які на 30-35% дешевші від цін на місцевому ринку) реалізовано населенню міста та району 19 вагонів високоякісного вугілля. Населенню надані транспортні послуги автотранспортом козацького роз’їзду на 25% дешевші за послуги інших (комерційних) підприємств.

14 жовтня на базі Староцаричанського куріня були проведені урочистості з нагоди свята Покрови Св. Богородиці. Був проведений Хресний похід. Після урочистого обіду за рахунок товариства в с. Стара Царичанка відбувся святковий концерт і спортивно-масові змагання між козаками та громадою села. Була проведена посвята в козаки з врученням реєстрових грамот.

12 листопада на базі школи №2 в Білгороді-Дністровському для керівників класів міста були проведені методично-виховні заняття з підготовки підліткової молоді до вступу в молодіжні організації Українського козацтва.

25 листопада паланковим писарем було проведено семінар з учителями РайВНО по створенню в школах району козацьких дитячих організацій «Молода Січ».

В грудні розпочато ремонт приміщень для паланкової канцелярії.

25-26 грудня делегація паланкового товариства брала участь в роботі Великої Ради Українського козацтва в м.Донецьку.

«Українське козацтво відтворено у 1990 році. Це – міжнародна, добровільна, незалежна, добродійна Всеукраїнська національно-патріотична і оборонно-спортивна громадська організація. Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновіл. Сьогодні Гетьман Українського козацтва – гвардії генерал-лейтенант, народний депутат України І.Білас. Організація будується за територіальним принципом і діє згідно із статутом, затвердженим Міністерством юстиції України.

Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, Президент України Л.Кучма підписав Укази «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995), «Про День Українського козацтва» (1999), «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва» (1999), які є правовою базою діяльності Українського козацтва. Президент України Л.Кучма є Почесним Гетьманом Українського козацтва, а Прем’єр-Міністр України В.Ющенко є генерал-хорунжим Українського козацтва.

25-26 грудня 1999 року у Донецьку відбулася 14 Велика Рада Українського козацтва. У її роботі приймали участь делегати від усіх крайових товариств України, представники органів державної влади. Від нашого районового товариства на Раді була делегація у складі Л.Городецького, В.Тимофєєва, А.Майстра, В.Якименка, С.Коваліва, Р.Городецького, М.Маринеску, А.Редька, В.Козубенка та джури А.Старченка. Від міського товариства були М.Скляренко, О.Царенков, М.Дейна, Б.Устименко. На Раді було підведено підсумки роботи за рік, зроблено аналіз стану розвитку Українського козацтва, розглянуто пропозиції щодо змін та доповнень до статуту, проекти козацьких одностроїв. Історія нашого народу свідчить про те, що українське козацтво завжди втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, могутню інтелектуальну силу, невичерпні життєздатність, оптимізм і енергію. Я переконаний в тому, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в умовах сьогодення, близькому і віддаленому майбутньому сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності. Наступив новий етап у розвитку Українського козацтва. Рада вирішила, що необхідно піднести на вищий рівень ідеологію, методологію, теорію та практику розвою козацького руху, започаткувати вступ до лав Українського козацтва освітянських, наукових, культурних, мистецьких, військових, фізкультурно-спортивних, оздоровчо-лікувальних структур як колективних членів.

Надійшов час повсюдно - в усіх областях і районах, в містах і селах, житлових масивах, органах влади, державних структурах, громадських і державних організаціях, установах створювати нові козацькі осередки, гурти, братства, товариства, інші об’єднання, які будуть невід’ємними складовими Українського козацтва. Треба формувати сучасні козацькі курені, коші, сотні і полки за місцем проживання і трудової діяльності, які будуть наводити порядок, лад, стимулювати і контролювати дотримання Конституції України, інших законів.

Необхідно розгорнути систематичну просвітницьку, пропагандистську роботу серед рідних і близьких, знайомих і незнайомих людей з метою заохочення їхньої активної участі в козацтві, вступу до Українського козацтва.

Треба співпрацювати з державними органами, владними структурами, переконувати їх у необхідності найтіснішого зв’язку з Українським козацтвом як потужним партнером, союзником у націотворчій і державотворчій діяльності.

Козацькі осередки покликані цілеспрямовано і щоденно організовувати своїх членів, інших громадян на боротьбу зі злом, корупцією і мафією, зловживанням службовим становищем, розкраданням багатств України, аморальністю, пияцтвом, хуліганством, бандитизмом тощо. Постійна доброчинна, гуманна, практична діяльність козацтва, вивчення ним потреб і запитів людей різних вікових груп, організація акцій милосердя в своєму мікрорайоні, населеному пункті, надання практичної допомоги інвалідам, хворим і немічним людям – повинна стати складовою частиною його роботи.

Учителі, працівники органів освіти, представники Українського козацтва, всієї громадськості мають надавати практичну організаційну, науково-методичну допомогу дітям і юнакам у справі створення і налагодження роботи молодіжних козацьких осередків, об’єднань. Зокрема, проводиться робота по створенню таких об’єднань у Випаснянській СШ №1, Старокозацькій СШ, Випаснянській НСШ, Адамівській НСШ, Долинівській НСШ. Ці об’єднання дбають про фізичне загартування козачат, джур і молодих козаків, зміцнення їхнього здоров’я, виховання в них лицарських якостей: шляхетності, твердої волі, сили духу, милосердя, синівської відданості рідному народу, здатності надавати перевагу загальнонаціональним, державним інтересам. Закликаю всіх наслідувати наш приклад: будемо прагнути по-козацькому, по-лицарському виховувати підростаюче покоління, зміцнювати незалежну Україну.

Наші контактні телефони: районне товариство Українського козацтва – 3-05-70, 76-3-40; міське товариство Українського козацтва – 3-02-10, 2-53-82».[9]

6-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ-ТРАВЕНЬ 2000. ПОВЕРНЕМОСЬ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ.

«Найважливішою закономірністю розвитку освіти є єдність її структурних елементів: навчання і виховання. Ця єдність на сьогодні порушена через відсутність в освітньому процесі виховання, зокрема, національного, бо виховання відіграє провідну роль, а навчання – тільки засіб виховання. Про це говорив полковник Українського козацтва М.Скляренко, відкриваючи конференцію з питань козацько-лицарського виховання школярів, яку організував міський козацький кіш. Про роботу з виховання козачат у своїх школах розповіли директор Адамівської В.Тимофєєв, завуч Миколаївсько-Новоросійської В.Оленєва. У цих школах зареєстровані козацькі об’єднання «Молода Січ», є козацькі республіки (форма самоврядування учнівського колективу) та функціонує школа козацько-лицарського виховання.

Тут ведеться постійна робота з учнями. Козачата вивчають та впроваджують козацьку систему здоров’я, займаються у спортивних гуртках, проводять козацькі спартакіади, вивчають родовід видатних козаків, свій родовід, історію українського козацтва. Також козачата проводять екологічні рейди, марафони, конкурси, походи, екскурсії, вчаться чесно і самовіддано працювати, гармонійно поєднуючи особисті та загальнонаціональні потреби. Вони вивчають фольклор та побут земляків, українознавство, ведуть краєзнавчу роботу.

На конференції було показано відеозаписи козацьких свят, які проводилися у Миколаївсько-Новоросійській школі.

В цих та Старокозацькій, Випаснянській №1, Долинівській школах, - підкреслив у своєму виступі полковник Українського козацтва О.Царенков, - вироблені і цікаві форми виховної роботи на козацьких традиціях. Є творчі козацькі колективи, організуються змагання з військово-прикладних видів спорту. Зокрема, це ігри «Джура», «Нумо, козачата». Проводяться походи по місцях бойової слави козаків; робота з вивчення і збереження пам’яток історії та культури.

Бурхливу дискусію здійняло запитання полковника: «Чому заснування у нашому місті все нових сект різних конфесій (навіть екзотичних) не викликає подиву, а повернення до витоків національного лицарства – відродження козацтва – сприймається як дивацтво, як гра дорослих дядьок? Ми що, вже не українці? Хто ж тоді ми?!»

Конференція вирішила: «Січі» у місті бути; альтернативи національному вихованню немає, бо «людина може стати людиною тільки через виховання» (І.Кант). А українця можна виховати тільки виховуючи українця».[10]

28. СІЧЕНЬ-ТРАВЕНЬ 2000. ДУХ УКРАЇНСЬКИЙ ПРОКИДАЄТЬСЯ.

Перемога Л.Кучми на Президентських виборах була зумовлена його кандидатською програмою. Вона передбачала суттєвий прорив у економіці, стрімке зростання темпів економічного розвитку на основі спрощення й стабілізації податкової системи з одночасним зниженням податків, стимулювання передових технологій, сприяння вітчизняному та іноземному капіталу, оздоровлення державних підприємств, інвестиційну приватизацію. Така масштабна та багатоаспектна програма не могла бути реалізована без посилення виконавчої влади. Було проведено Всеукраїнський референдум, на який Президент України виніс питання: недовіри Верховній Раді ХІV скликання; права Президента на розпуск Верховної Ради, якщо протягом одного місяця в ній не сформувалась постійно діюча парламентська більшість, або в разі незатвердження нею впродовж трьох місяців Державного бюджету України; скасування депутатської недоторканості; скорочення чисельності народних депутатів республіки з 450 до 300 осіб; формування двопалатного парламенту, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів; прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі.

Головою Верховної Ради був обраний І.Плющ, першим заступником – В.Медведчук, заступником – І.Гавриш.

Політична боротьба після президентських виборів ще більше загострилась, її живили такі негативні чинники, як неконтрольоване зосередження влади в руках Л.Кучми та його поза конституційної адміністрації, невпинне погіршення економічної ситуації, поглиблення соціального розшарування. Не спрацьовували переваги приватизації, яка велася з порушенням законів (сформувався «режим бандократії»), за принципом близькості до вищої влади. Семимильними кроками йшло зрощення влади й бізнесу.

ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ

Білгород-Дністровського міжрайонного (паланкового) козацького товариства

1. Продовжувати виконання програми козацько-лицарського виховання в сільських школах: Староцаричанській, Адамівській, Молозькій. Залучити до цієї програми Старокозацьку школу після примусової перерви, пов’язаної з від’їздом з села осавула Лісіцина.

2. Добитися збереження права носити існуючі в товаристві однострої, встановлені в часи гетьманства Муляви. Добиватися поновлення історичної традиції українських козаків визначати лише виборні посади, а також визначати довічно звертанням присвоєного звання по обраній трикратно козаком посаді (тобто: на погонах носити лише посадові відзнаки, а на вишитому нагрудному жетоні можна (але не обов’язково) носити титри військового звання (підполковник, хорунжий, осавул, генерал-осавул).

3. Якщо є кандидати з козаків на посаду воєнрука, то людина, яка не займається військово-патріотичним вихованням, а лише викладає предмет, повинна підлягати конкурсній переатестації достроково до укладення контракту.

4. Визначити правові засади шефського контролю козаків над військовослужбовцями строкової служби задля ліквідації в армії дідовщини, поборів, корупції і крадіжок продовольства в столових, кухнях та на складах в бригаді Білгород-Дністровського гарнізону.

5. Передати на додатковий громадський контроль Білгород-Дністровському міжрайонному козацькому товариству прикордонну з Молдовою смугу глибиною в 20 км в Білгород-Дністровському районі.

У випадку виявлення контрабанди оставляти в розпорядженні козацької громади 10% конфіскованого товару.

Надати козацьким спеціально підготовленим козакам товариства затримувати для перевірки відповідності деклараціям вантажів, які вже пройшли митний контроль (для знеможливлення корупції на митниці).

Надати козацьким народним дружинам, козацьким роз’їздам статусу позаштатних співробітників МЗС.

Передати Білгород-Дністровському міжрайонному та Кошовому товариствам в розпорядження охорону та рекреацію природного середовища Задністровських плавнів, території колишнього поселення Мокрі Чаїри.

6. Відновити зруйнований антиукраїнською місцевою (в 1999 р.) владою встановлений пам’ятний знак на місці православної козацької церкви в Білгород-Дністровській фортеці.

7. Надати статусу історичної пам’ятки козацькому престолу-хресту козацької Новобогородицької слободи в селі Нова Царичанка.

8. Відбудувати на своєму історичному місці козацький престол-хрест в селі Стара Царичанка.

9. Надати козакам Білгород-Дністровського міжрайонного і Кошового козацтва право шефства над Білгород-Дністровською фортецею, Грецькою (Івано-Предтеченською) церквою в місті Білгороді-Дністровському.

10. Упорядкувати козацькі лицарські (реєстрових козаків) та родові намогильні козацькі хрести на цвинтарях сіл Старокозаче та Стара Царичанка.

11. Надати програмі козацько-лицарського виховання, розробленій полковником В.Тимофєєвим, статусу обов’язкового для військово-патріотичного виховання серед учнівської (шкільної) молоді. Фінансувати роботу керівників джурових шкіл в системі Білгород-Дністровського РайВНО з козацько-лицарського виховання в школах та дошкільних закладах з числа членів козацького товариства.

12. Ввести вимогу при призначенні на посаду викладача допризовної підготовки в школах. Приорітет надавати членам козацьких організацій, або таким, які отримали рекомендацію-характеристику від козацької національно-патріотичної організації.

13. Надати (узаконити) статус «козацький» церковному хору Покровської церкви села Стара Царичанка з врученням регенту хора атестату та відповідної грамоти.

14. Дослідити історію Задністрового та Задунайського козацтва з турецьких та румунських архівних джерел (використовуючи фонди Стамбульської та Бухарестської національних бібліотек).

15. Здійснити видання літератури з історії та розвитку сучасного Задністрового козацтва.

16. Забезпечити підготовку та випуск в друк кольорових портретів гетьманів України та героїв боротьби за свободу і незалежність України, визначних політичних громадських діячів і діячів мистецтва, культури та літератури (для шкіл, військових світлиць).

17.Створити короткометражні документальні фільми з історії козацтва: українського козацтва, січового, стрілецького, УПА.

18. Ввести в селі Стара Царичанка Білгород-Дністровського району штатну посаду інструктора-тренера верхової їзди при відділі молодіжній політики та спорту Білгород-Дністровської райдержадміністрації.

19. Ввести до туристських маршрутів Білгород-Дністровську фортецю, залишки села Мокрі Чаїри, огляд єриків і плавнів, де господарювали на ловах козаки Задністров’я.

20. Створити сітку некомерційних пунктів козацького самозабезпечення товарами народного споживання за цінами собівартості (Положення розроблене Білгород-Дністровськими міжрайонним та кошовим козацтвами).

21. Інвестувати вітчизняними кредиторами на основі бізнес-проекту освоєння єриків та озер Дністровських плавень, а також озера Шаболат для відновлення історичних козацьких ловів та розведення кефалі і лобаса.

22. Підготувати і видати книгу-посібник по конярству, верхової виїздці, по виготовленню збруї, сідел та упряжі.

23. Профінансувати розробку програми функціонування заповідника на місці колишнього козацького поселення Мокрі Чаїри в плавнях Дністровського лиману.

24. Підтримати матеріально і організаційно діяльність наказного Придністровського козацького куреня Білгород-Дністровського козацького товариства в містах Бендери та Тирасполь Молдови.

Отаман Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства полковник УК Л.Городецький.

Писар Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства полковник УК В.Тимофєєв.

ЗВІТ

про діяльність Білгород-Дністровської паланки за 1 квартал 2000 року.

1. Здійснено капітальний ремонт паланкової канцелярії згідно кошторису на суму 8 тис. грн.

2. Відкрита безкоштовна перукарня для інвалідів, пенсіонерів, сиріт.

3. Реалізовано пенсіонерам по собівартості вугілля 11 вагонів – 750 т.

4. Завезено вугілля пільговим транспортом для пенсіонерів в межах району для 560 чол., в межах міста – 215 чол.

5. Відкрита пільгова фотомайстерня (оплата за собівартістю) для пенсіонерів, інвалідів, козаків.

6. Створено 3 козацьких сільськогосподарських підприємств загальною площею 3 тис. га. (сс. Стара Царичанка, Руська Іванівка, Благодатне).

7. Проведено зустріч з адміністрацією Долинівської школи, де обговорено питання створення в школі Козацької республіки.

8. Проведено посвяту козачат та лель у Адамівській школі.

9. Проведено сесію Адамівської сільської ради з питань створення козацької добровільної дружини.

Паланковий отаман Л.Городецький.

Паланковий писар В.Тимофєєв.

Завдання отаманської верхівки козацтва Буджаку – не втягувати козаків в згубну конфронтацію та релігійні, мовно-національні, політико-економічні інтриги (бо на сучасному етапі козацтво як єдина політична сила не сформувалась!) і щоб утримувати козацтво від цих інтриг – більше займатися вихованням та просвітницькою діяльністю, розвивати культурні осередки – козацькі хори, ансамблі, театри; піклуватись про козацькі ліцеї і табори відпочинку та спортивного загартування дітей і молоді.

Ми не повинні насаджувати зневіру. Не можна в такій ситуації будувати цивілізовану державу; козаки повинні не дозволяти морально і духовно перетворювати українців на націю, в якій панують і буття якої визначають панікери, провокатори і духовні дезертири.

Як сказав козак академік-письменник Б.Сушинський: „Ми живемо в мирній європейській державі. Найбільша мужність полягає в тому, щоб кожен з нас, українців, на своєму робочому і житейському місці, щоденно – борозна до борозни, цеглина до цеглини, слово до слова – підтверджував козацьку вірність в ім’я України, козацьку мужність задля захисту України, козацьку працьовитість і порядність задля процвітання України.

Оце вона і є – житейська, біблійна, а отже й козацька мудрість нашої Національної ідеї. Бо: велич козацької Української Національної ідеї – у величі козацького духу!”

На жаль, особисті якості верхушки козацтва Задністров’я не сприяли плідній спільній роботи товариств; збори, наради проходили із взаємними обвинуваченнями; пішли негаразди у комерційній діяльності із постачанням вугілля (почали конкурувати між собою козаки – кооперативи «Козацька застава» та «Козацька справа»), реалізацією меду та ін. Отамани не знайшли порозуміння і в других питаннях та й за діловими якостями (як керівники громадських організацій) вони не відповідали вимогам часу (без досвіду правильної організаційної роботи – бракувало організаційних здібностей; не було наукового фундаменту розуміння ролі козацтва як духовної основи суспільства, а не приватної комерційної фірми; негативно старі отамани реагували на приплив нових-перспективних керівників, що мали досвід державного керівництва, до козацтва); почалася «приватизація» козацьких організацій полковниками-генералами від козацтва; вибори не проводилися, а якщо й проводилися, то з великими порушеннями. Утворилися організації весільних генералів із віртуальними реєстрами (БСКВ). Прості козаки почали розбігатися…

На Вісімнадцятій нашій Козацькій Раді було вирішено вийти із складу Білгород-Дністровської паланки та працювати автономно у складі Українського козацтва. Адамівський курінь Українського козацтва зосередив увагу на національно-виховній роботі в Адамівській громаді, зокрема в школі…

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«Як завжди, Новорічні свята а Адамівській школі козацько-лицарського виховання пройшли цікаво й змістовно. Класи готували «Подорож по епохах»: 5 – «Майбутнє», 6 –«Середньовіччя», 7 – «Первісні люди», 8 – «Античний мир», 9 – входив до складу журі… Видовище «Подорож по епохах» було незабутнє: зал (більшість глядачів – дорослі) шаленів від захвату! Так тримати, артисти!»[11]

НАКАЗ

по Адамівській школі від 10.01.2000 року

«Про наслідки проведення новорічних свят»

Згідно з наказом по школі від 12.12.1999 року були проведені Новорічні свята для учнів відповідно 1-4 та 5-9 класів. Класоводи та класні керівники, готуючи свої класи до свят, продемонстрували високий фаховий вишкіл як вихователі та організатори, здібні автори театралізованих лицедійств. Класоводи Лавриненко Л.М., Золотовська Т.М., Подолько А.М. багато попрацювали над втіленням в життя сценарію свята: діти були одягнені в яскраві костюми, добре виконували ролі, показали неабиякі артистичні здібності (особливо Бойко Т.)…

Велике враження на глядачів справив сценарій, ідею якого запропонували Лавриненко П.М., Солов’єнко О.Л., Гриценко В.Н., а втілили в життя класні керівники Піштіган О.А. (5 кл.), Граждан К.М. (6 кл.), Галицька Н.П. (7 кл.), Вронська В.М. (8 кл.), Тимофєєва С.В. (9 кл.); велику безкорисливу допомогу їм надала Солов’єнко О.Л. Мандрівки у часі та зустріч там Нового року, яку показали учні 5-9 класів, викликали шквал оплесків у глядачів: вони були у захваті. «Батьки поставили учителям «п’ять»» - кажуть тепер у селі.

Згідно з цим наказую:

Оголосити подяку вчителю Солов’єнко О.Л., класоводам Лавриненко Л.М., Золотовській Т.М., Подолько А.М., класним керівникам Піштіган О.А., Граждан К.М., Галицькій Н.П., Вронській В.М., Тимофєєвій С.В., завучу Лавриненко П.М., педагогу-організатору Гриценко В.Н.

Директор Адамівської школи В.Я.Тимофєєв.

ПОДАННЯ

про реєстрацію Адамівського куреня Молодої Січі.

Адамівська сільська рада народних депутатів

Тимофєєва Валерія Яковича, 1950 р.н., проживаю в с.Адамівка, вул.Комсомольська 4, Білгород-Дністровського району Одеської області, т.76-3-40,

Лавриненко Павліни Михайлівни, 1960 р.н., проживаю в с.Адамівка, вул.Молодіжна 7, Білгород-Дністровського району Одеської області,т.76-3-44,

Гриценко Валентини Никифорівни, 1953 р.н., проживаю в с.Адамівка, вул.Шевченко 4, Білгород-Дністровського району Одеської області

ЗАЯВА

Ми, Тимофєєв Валерій Якович, Лавриненко Павліна Михайлівна, Гриценко Валентина Никифорівна подаємо установчі документи шляхом повідомлення на реєстрацію Адамівського куреня дитячої та молодіжної організації Українського козацтва «Молода Січ», яка діє в межах Адамівської сільської ради.

Статут затверджено Міністерством юстиції України 17.03.1992 року за №22.

Основна мета діяльності Адамівського куреня «Січі» Українського козацтва – виховання фізично, інтелектуально та духовно розвиненого дитинства, юнацтва та молоді суверенної України на сформованих історією українського козацтва засадах козацького світогляду та способу життя.

Назва: Адамівський курінь дитячої та молодіжної організації Українського козацтва «Молода Січ», с.Адамівка Білгород-Дністровського району Одеської області, вул.Шевченко №27, Адамівська школа.

11 січня 2000 року. Тимофєєв В.Я., Лавриненко П.М., Гриценко В.Н.

РІШЕННЯ

Адамівської сільської ради про реєстрацію Молодої Січі.

Рішення №69.ХІІ.ХХІІІ від 08.02.2000 р.

«Про розгляд заяви дитячої та юнацької організації Молода Січ»

Розглянувши листа дитячої та юнацької організації Молода Січ та відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» Адамівська сільська рада

ВИРІШИЛА:

1. Дати згоду на реєстрацію дитячої та юнацької організації «Молода Січ».

2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на сільського голову Адамівської сільської ради Коноваленко А.І.

3. Зобов’язати отамана Адамівського куреня Українського козацтва Тимофєєва В.Я. представити документацію в Білгород-Дністровський відділ юстиції.

Сільський голова А.М.Коноваленко.

ЛИСТ

отаману про реєстрацію Молодої Січі.

28.02.2000 р. Засновнику Адамівського куреня «Молода Січ» Українського козацтва Тимофєєву В.Я. с.Адамівка вул.Комсомольська 4

Виконком Адамівської сільської ради розглянули заяву про легалізацію шляхом письмового повідомлення Адамівського куреня «Молода Січ» Українського козацтва.

У відповідності зі ст.14 Закону України «Про об’єднання громадян» Адамівський курінь «Молода Січ» Українського козацтва 08.02.2000 р. легалізовано шляхом письмового повідомлення.

Адамівський курінь «Молода Січ» Українського козацтва в книзі обліку громадських організацій значиться за №2.

Сільський голова А.М.Коноваленко.

ЛИСТ

отаману про реєстрацію Адамівського куреня УК

28.02.2000 року Отаману Адамівського куреня

№9, 1-й екз. Українського козацтва

Тимофєєву В.Я.

с. Адамівка, вул. Комсомольська 4.

Виконком Адамівської сільської ради розглянули заяву про легалізацію шляхом письмового повідомлення Адамівського куреня Українського козацтва.

У відповідності зі ст. 14 Закону України «Про об’єднання громадян» Адамівський курінь Українського козацтва легалізовано шляхом письмового повідомлення районної державної адміністрації.

Адамівський курінь Українського козацтва в книзі обліку громадських організацій значиться за №1.

Сільський голова А.М.Коноваленко

*** * ***

«Формування в молоді ідеалів – один з найважливіших компонентів духовності. В історичній свідомості народу найвищий статус належить тим людям-ідеалам, які відстоювали свободу, як найдорожчу цінність попередніх поколінь, невтомно боролись з чужоземними загарбниками, по-лицарськи служили рідній Батьківщині, будували власну національну державу: І.Гонта, С.Наливайко, П.Сагайдачний, І.Сірко, І.Богун, Б.Хмельницький…

Наше завдання, вважає педагогічний колектив Адамівської школи, відновити історичну пам’ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя, і державу. Поки що в країні не робиться спроба змінити ситуацію в вихованні молоді і школа залишилася єдиною моральною засадою в оточенні дитини, гарантом виховання її порядною людиною, патріотом України. Ми переконані, що національні, зокрема, козацькі виховні традиції, є нині порятунком для «зголоднілої» на душевність і духовність сучасної молодої людини, тому розгорнули виховну роботу на забутих козацько-лицарських традиціях…

Згідно з планом райво педагогічний колектив нашої школи 16.03.2000року проводив кущовий семінар вчителів молодших класів. У перебігу семінару було показано два уроки вчителькою 4 класу І.І.Корженко під загальним девізом «Народні звитяжці – козаки-лицарі» та урочистий прийом молодших школярів у козачата, який підготувала педагог-організатор В.Н.Гриценко.

До цього свята діти готувалися ще з жовтня 1999 рок: вивчили заповіді козачат, основи козацьких наук – історію козацтва, бойове мистецтво, культуру, козацьке тіловиховання та пісні.

Гості – вчителі молодших класів з Приморського, Долинівки, Вольного, Софіївки, Благодатного, Авидівки, завідуюча райво К.В.Баришева, завідуючий райметодкабінетом Г.Ю.Блінов, інспектор З.П.Склярова з цікавістю спостерігали дійство.

У актовому залі вишикувались загони джур та дан ім. Б.Хмельницького, П.Полуботка, П.Сагайдачного, Б.Вишневецького, І.Мазепи та майбутні козачата.

У президії – гості – козаки – паланковий отаман Л.Г.Городецький, осавул А.І.Майстро, хорунжий В.М.Якименко, обозний С.І.Ковалів, курінний М.К.Маринеску, бунчужний І.А.Лелеченко, берегиня В.Н.Гриценко.

Урочисто поспівали Гімн України та за давньою козацькою традицією зачитали «Отче наш». Загоновим отаманам було вручено прапори. Козачата промовляли обітницю, підходили до вікони Божої Матері – святої заступниці козаків, до прапора.

Директор школи (осавул Українського козацтва), положивши козачати на ліве плече шаблю, урочисто промовляв:

- Тепер ти рівний серед рівних, козак серед козаків! Слава козаку!

Козача відповідало:

- Слава Україні! Слава козакам!

Дівчата (лелі) від берегині В.Н.Гриценко отримували вербового прутика (котика) із словами:

- Матінко-Україна тебе благословляє!

Діти ставили «печатку» у Євангелії, дякували за хліб-сіль, який їм подавав обозний із словами:

- Треба буде – поділимось! Треба буде – допоможемо!

Отримували дружнє «прикладання» до лобу перначем від отамана, який разом з цим промовляв:

- Хай тебе біс не бере! Іди собі з Богом! – та йшли під шабельний «вінок», що тримали козаки.

Після посвяти діти дали концерт. Танцювали українські танці (керівник – Н.П.Галицька), співали козацьких пісень. Закінчили свято улюбленою – «Їхав козак на війноньку».

Діти розійшлися, а дорослі – вчителі та козаки – зійшлися за круглим столом обговорити побачене. Коли роз’їзджалися, одна з гостинь сказала:

- Плакати від щастя хочеться – нарешті у нас дух український прокидається!..

Ми переконані у тому, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в умовах сьогодення і у майбутньому сприятиме нарощенню державотворчого спрямування, піднесенню духовності людини і всього народу, суспільства в цілому».[12]

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«Традиційно пройшли в школі Шевченківські дні.

Учні молодших класів провели ранки «Наш Кобзар», учні 5-6 класів – класні часи, бесіди, присвячені життю та творчості Тараса Шевченка, учні 7-9 класів – вечір «Жінки ку житті Кобзаря».

Традиційно пройшов урочистий мітинг у погруддя Кобзарю, який вела учителька української мови та літератури Солов’єнко Олександра Леонидівна. Лунали пісні на слова Кобзаря, його вірші у виконанні кращих самодіяльних артистів школи.

Тарас наче сонце для нас! Хай світиться сонце!»[13]

ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ

«Традиційно пройшло свято 9 Травня – День Перемоги – 55 річниця – у Адамівській громаді: відбувся святковий мітинг, покладання квітів та гірлянд до меморіалу загиблим воїнам; діти та самодіяльні артисти Адамівського БК (учителі, колгоспники, культпрацівники) показали співселянам концерт; після концерту – святковий стіл для ветеранів.

За тиждень до свята пройшли зустрічі з учасниками бойових дій, вдовами учасників війни, на яких ветерани розповіли школярам та молоді про героїзм та жахи Другої світової.

Вічна пам’ять загиблим та померлим ветеранам! Потомки будуть їх пам’ятати!»[14]

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЯРМАРОК ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

Шановний Валерію Яковичу!

Наказом по райво Ви приймаєте участь у заключній частині обласної ярмарці педагогічних ідей та технологій 13.05.2000 року у м. Одеса (Одеська ЗОШ №16) разом із Дранішніковою Т.О., Краснюк Л.О., Феденко В.М., та Бліновим Г.Ю.

З повагою завідуючий РМК Блінов Г.Ю.

На ярмарок я представив невелику за об’ємом роботу «Школа козацько-лицарського виховання – Берегиня духу села» (з досвіду роботи Адамівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району)». Ця робота була належним чином оцінена керівництвом облуно й рекомендована до друку. Надрукована в жовтні-грудні 2000 року в №5-6 науково-педагогічного журналу «Наша школа» (Одеса). Загальний об’єм статті в журналі (із додатками) – 16 сторінок.

Про нашу роботу з козацько-лицарського виховання в школі на педагогічній раді я сказав так: «Те, що ми робимо зараз – лише підстрибування… Так ми працювати далі не будемо. Треба мати надійний теоретичний фундамент. Над цим фундаментом школа буде працювати в новому навчальному році. Треба мати Гору, з якої ми будемо далеко бачити»… Хтось із педагогів додав: «І нас»…

… Прийшов час й нас побачили-почули…

ПЛЕКАЄМО КОЗАКІВ, ВИХОВУЄМО ЛИЦАРІВ

«Український народ з давніх-давен культивував лицарські традиції виховання. Коли внаслідок важких випробувань і гірких поразок у наших співвітчизників падав дух, слабшала воля і віра в свої сили, тоді на допомогу народу у важку хвилину приходили його вірні сини, безстрашні лицарі, готові прийняти мученицьку смерть заради спасіння своєї Батьківщини від загарбників, такі як Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Іван Гонта і тисячі інших відомих і невідомих народних героїв.

Внаслідок багатовікового гноблення, духовної експропріації, генетичної мутації та цілеспрямованого змішування народів на території України, сталася втрата історичної пам’яти. Ось чому педагогічний колектив нашої школи ставить своїм завданням відновлювати історичну пам’ять і народні традиції, виховувати людину, яка буде прагнути до самовдосконалення, активно будувати гідне життя для себе і свого народу, вносити посильний внесок у зміцнення незалежної України та її процвітання.

Тому пріоритетним напрямком нашої системи виховання є формування у молоді ідеалів – найважливіших компонентів духовності як окремої особистості, так і всього народу. Козацька педагогіка виховує школярів на лицарських традиціях, витісняє рабську психологію, засуджує тих, хто забув свою національну приналежність, заповіді батьків та дідів, проявляє пасивність і байдужість до долі своєї країни і свого народу, слабкодухість та зневіру у власних силах. Таке виховання утверджує життя кожного як героїчне діяння, високу духовність, подвижництво в ім’я перемоги загальнонаціональних ідеалів. Тому школа є моральним середовищем, що оточує дитину, гарантом виховання її як чесної людини та патріота України.

Чому ми обрали саме козацьку педагогіку? Відомо, що спільної системи виховання для всіх народів поки що не існує. У кожного – своя, особлива, національна система. Для нас органічно близька саме козацька, тому що українці – козацька нація. Козаки були типовими представниками нашого народу, втілювали волелюбний національний характер, виражали інтереси народу. Вони створили самобутню і ефективну національну систему виховання і освіти, яка не поступається європейській, а в чомусь і перевершує її – козацьку педагогіку. Творче відродження її на сучасному рівні забезпечить виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх, сильних духом громадян молодої України.

Вся багатогранна навчально-виховна робота у нашій школі здійснюється на перевірених віками засадах української національної ідеї, системі національних цінностей, які мають водночас загальнолюдський зміст та характер. Педагоги нашої школи переконані, що козацькі виховні традиції є сьогодні рятівними для молоді, яка потребує духовного підживлення. Ось чому ми будуємо свою роботу на козацько-лицарських традиціях, збагачуючи їх новими формами – фестивалями козацької пісні та танцю, турнірами, іграми та забавами.

У березні поточного року у нашій школі райвно проводило кущовий семінар вчителів молодших класів. Вчителі зі шкіл Приморського, Долинівки, Вільного, Софіївки, Благодатного і Авидівки побували на уроках, які проводилися під девізом «Народні герої – козаки-лицарі», були присутні на урочистому прийомі школярів у козачата.

Коли семінар закінчився і гості роз’їжджалися, одна з учительок відверто зізналася:

- Плакати від радості хочеться – нарешті, у нас дух український прокидається!

Ми показали гостям, як проводиться у школі класна робота з основних дисциплін козацько-лицарського виховання, який включає курси «Вивчення свого роду і видатних козацьких родів», «Історія українського козацтва», «Українська козацька культура», «Система козацького тіловиховання», «Козацьке бойове мистецтво». Позакласна робота проводиться в гуртках і козацьких загонах у формі Козацької республіки (однієї з форм діяльності самоврядування учнівського колективу). Позашкільна робота здійснюється у дитячо-юнацькій організації «Молода Січ».

У школі оформлені стенди з історії козацтва і життя козацького куреня Адамівської школи, ведеться козацький фотолітопис. Тепер готуємо до друку збірник «Козацько-лицарське виховання в школі», на 200 сторінках якого, у супроводі ілюстрацій, докладно розповідається про досвід роботи педколективу. Наші школярі їздили на Велику Раду до Києва і Донецька. У своїй роботі ми знаходимо підтримку з боку керівництва господарства, сільської ради і козаків Білгород-Дністровської паланки. Чимало зусиль докладає наш педколектив, аби за такий короткий термін зробити так багато у плані козацько-лицарського виховання.

Сьогодні ми маємо право вже говорити про ті набутки у справі козацько-лицарського виховання, які одержані у нас за ці три роки. Нашим учням-козачатам дуже властиві національна самосвідомість, патріотизм і вірність ідеалам українського державотворення. Помітне розумове, соціальне та духовне зростання більшості учнів, а також духовний розвиток і етнонаціональне збагачення ментального досвіду вчителів. Покращились дисципліна, культура поведінки і успішність школярів. Наочно проявляється довіра, повага, відкритість у взаємостосунках між педагогами та учнями. Соціально-культурне оточення, в першу чергу батьки, позитивно сприйняли ті зміни, які сталися у школі і з дітьми внаслідок козацько-лицарського виховання. Ми твердо переконані в тому, що обрали вірний шлях, який сприяє підвищенню духовності, зростанню національної самосвідомості і патріотизму у наших вихованців.

Всі знають, що знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану» створив великий художник Ілля Рєпін. Але мало кому відомо, що йому належать такі чудові слова: «Ніко на всьому світі не відчував так глибоко волі, рівності і братерства, як козаки».[15]



[1] Джура. №1, травень 1998; №2, червень 1998; №3, липень 1998. Адамівка.

[2] Джура та Дана. №1, квітень 1998. Адамівка.

[3] Джура. №4, серпень 1998; №5, вересень 1998; №8, березень 1998; №9, травень 1999. Адамівка.

[4] Берегиня. №1, жовтень 1998. Адамівка.

[5] Джура та Дана. №2, жовтень 1998. Адамівка.

[6] Козача. №1, лютий 1999. Адамівка.

[7] Берегиня. №2, вересень 1999. Адамівка.

[8] Берегиня. №3, жовтень 1999. Адамівка.

[9] В.Тимофєєв. Советское Приднестровье. №4, 18.01.2000. Білгород-Дністровський.

[10] В.Тимофєєв. Советское Приднестровье. №24, 28.03.2000. Білгород-Дністровський.

[11] Берегиня. №4, грудень 1999. Адамівка.

[12] В.Тимофєєв. Советское Приднестровье. №34, 05.05.2000. Білгород-Дністровський.

[13] Берегиня. №5, березень 2000. Адамівка.

[14] Берегиня. №6, травень 2000. Адамівка.

[15] В.Тимофєєв. Одеські вісті. №93, 23.05.2000; №95, 27.05.2000. Одеса.

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS