КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Тимофєєв В.Я. Задністрова Січ. ч.3.

В.Я.Тимофєєв

ЗАДНІСТРОВА СІЧ

Початок ІІІ тисячоліття.

Суб’єктивні нотатки Козака.

3 частина.

2010

*** * ***

Ця книга – про козацтво Задністрової Січі, що діяла (й діє) на Одещині в місті Білгороді-Дністровському та районі в першому десятиріччі ХХІ ст.; про козаків та козачок, про людей Білгород-Дністровської громади, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі, шляхи до незалежної держави Україна. Історія Січі подається через документальні джерела (газетні й журнальні статті, протоколи, спомини самовидців, накази отаманів і рішення Козацьких Рад та ін.), що надає їй ознаки академізму. Але за рядками документів проглядають живі люди з їх пристрастями та інтересами, своєрідним козацьким поглядом на події та на життя взагалі..

Білгород-Дністровська (Задністрова) козацька громада – унікальна громада; на її території лише в останні 20 років відбулися декілька широкомасштабних (помітних) для України подій: створення впливових козацьких громадських організацій (90-ті роки ХХ століття; на меті було трансформація їх в асоціацію козацьких організацій імені Тараса Григоровича Шевченка, а Білгород-Дністровську громаду – в козацьку громаду) та навчально-виховних закладів нового типу – Січей (шкіл козацько-лицарського виховання) – Адамівської, Долинівської, Вигінської, Старокозацької, Випаснянської, Турлацької (90-ті роки ХХ століття – 10-ті роки ХХІ століття; на меті було трансформація їх в асоціацію навчальних закладів козацького спрямування та створення козацького-лицарського ліцею)...

*** * ***

Тимофєєв Валерій Якович – педагог, теоретик козацько-лицарського виховання; генерал-отаман Українського козацтва. Головний редактор альманахів козацтва Південноукраїнського Задністров’я «Річ про Адамівську Січ», «Річ про Буджацьку Січ», «Річ про Січ», «Козацтво Задністров’я». Нагороджений іменним годинником від Президента України, козацькими нагородами; удостоєний звання «Кращий освітянин України» в номінації «Народе мій завжди буде» за створення навчального закладу нового типу – школи козацько-лицарського виховання, звання «Ювіляр України». Автор 30 монографій та більше 100 наукових і науково-популярних публікацій з історії та історіографії сучасного козацтва і козацької педагогіки. Працював директором школи, сільським головою, в апаратах районної державної адміністрації та районної ради на посадах начальника організаційного відділу.

*** * ***

Задністрова Січ. Початок ІІІ тисячоліття. Суб’єктивні нотатки Козака. 3 частина. Білгород-Дністровський. Видавництво «Отаман». 2010.

ВІД АВТОРА

Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний – козацький – досвід державотворення!

БУНЧУК 6-Й. СЛАВА БОГУ, ЩО МИ КОЗАКИ!

Колодач 17-й. Крізь терени до зірок.

В грудні виповнюється 20 років із дня відродження Чорноморського козацького війська, представники якого сьогодні мешкають у районі Дністра. С перших років його заснування вони стали приділяти особливу увагу підростаючому поколінню – для цього була розроблена система козацько-лицарського виховання.

Одним з її засновників є отаман Задністрового козацтва, генерал-осавул Валерій Тимофєєв. Розробляв та впроваджував оригінальну педагогічну методику він ще на початку 90-х років, коли працював директором школи села Адамівка Білгород-Дністровського району Одеської області. Сьогодні школи козацько-лицарського виховання є вже в трьох селах цього району – в Адамівці, Салганах та Долинівці. Крім цього, в декількох сільських навчальних закладах впроваджено елементи цієї системи. Зараз Валерій Якович планує створити ще й ліцей козацько-лицарського виховання в місті Білгороді-Дністровському, де він сьогодні працює начальником відділу організаційного забезпечення діяльності органів районної ради.

За створення навчального закладу нового типу Тимофєєв був удостоєний звання «Кращий освітянин України» в номінації «Народе мій завжди буде», а також нагороджений іменним годинником Президента України й багатьма козацькими відзнаками. Він – автор 20 монографій, більше 100 наукових та науково-популярних публікацій з історії, історіографії сучасного козацтва та козацької педагогіки. Крім того, є головним редактором кількох альманахів козацтва Задністров’я.

- В наш прагматичний та цинічний час, коли багато хто розгубив ідеали та моральні орієнтири, головне завдання школи – це протидія бездуховності й руйнації національної моралі, - вважає Валерій Якович. – Й педагогіка, що базується на козацькому кодексі честі, ідеально зорієнтована на це. Вона дозволяє виховувати фізично здорових, морально чистих, по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України. Й це виховання не обмежується рамками школи. Воно починається із самого народження дитини й продовжується все життя.

Душу – Богові! Життя Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому![1]

Комишина 58. Січень – травень 2010. Події в козацтвах Задністров’я. З думкою про майбутнє. Пусть опыт старших служит нам. Не потерять молодежь. План роботи. Концепція. Проект «Громадська рада». Місія козацтва Буджаку. Мета освіти – виховання. Велика Рада Українського козацтва - Звернення. Живет украинская песня. Звіт. Досталось по заслугам. Лишили доверия. Земли Затоки. Суд. VIP-видання. Школа атамана Тимофеева. Вітаємо! Задністровому козацтву – 20 років! Ювіляри України.

ПОДІЇ В КОЗАЦТВАХ ЗАДНІСТРОВ’Я

Відбулися вибори Президента України. Президентом України обрано В.Ф.Януковича. Задністрове козацтво підтримало його на вибрах. Про це воно заявило на зборах ветеранського активу району,[2] зверненням в районній газеті «Советское Приднестровье».

В малій залі районної державної адміністрації відбувся круглий стіл, який зібрав представників різних політичних партій, громадських організацій. Присутні висловили свою думку відносно економічної та політичної ситуації, що склалася останнім часом в нашій країні. Одноголосно було прийнято звернення до мешканців району.

ЗВЕРНЕННЯ. Шановні мешканці району та міста – виборці! Боротьба за владу, яку розв’язала нова «демократична» генерація політиків, ознаменувалась початком руйнації політичної, економічної, культурної сфер нашого краю. Економічна та духовна розруха наростає. Загострюється політична боротьба – наближається момент істини – вибори Президента України.

Що ми більше всього цінуємо в державному діячі? Патріотизм, професіоналізм, турботу про людей, чесність, працелюбність, дисциплінованість, порядність. Саме ці риси характеру притаманні Януковичу Віктору Федоровичу.

Тому ми, представники громадських організацій та політичних партій Білгород-Дністровського району будемо підтримувати та закликаємо і Вас голосувати за кандидата на пост Президента України – Віктора Федоровича Януковича!

Районна організація ПР, голова – Кравченко С.Б.; районна організація СПУ, голова – Сиротюк І.В.; районна організація партії захисників Вітчизни, представник – Дьяченко Р.П.; районна організація партії захисту пенсіонерів, керівник Лафазан К.Г.; районна організація ветеранів України, керівник – Ластовецький П.І.; районна спілка ветеранів війни в Афганістані і військових конфліктів в інших зарубіжних країнах «Єдність», керівник – Кротов А.Л.; коаліція по попередженню насильства у сім’ї, керівник – Добриніна Т.О.; районне товариство інвалідів, керівник Гончарук Н.І.; добровільне міськрайонне товариство «Союз-Чернобіль», керівник – Кузьменко Ю.В.; районна жіноча громадська організація «Червона калина», керівник – Орлова В.В., жіноча громадська організація «Козачка» с. Петрівка, керівник – Василінга Л.Д.; Задністрове козацтво, керівник – Тимофєєв В.Я.; дитяча громадська організація «Неовіта» с. Приморське, секретар – Доброва Н.В.; громадська організація «Перлина» с.Миколаївка, секретар – Петренко С.П.[3]

З ДУМКОЮ ПРО МАЙБУТНЄ

У світлі виборів Президента України майже непоміченою зосталася подія, на яку мають велику надію ті, хто працює із молоддю та дітьми – прийняття сесією районної ради Програми національно-патріотичного гарту молоді, поки що єдиної на Україні!

Наш кореспондент зустрілася із заступником голови районної державної адміністрації з гуманітарної політики, координатором реалізації цього проекту П.М.Ігумновим та задала йому декілька питань щодо завдань, перспектив, результатів реалізації Програми.

- Павло Михайловичу, чим викликана поява Програми національно-патріотичного гарту молоді? Відомо, що такої програми ще не прийняла жодна обласна рада; немає цієї програми на загальнодержавному рівні; ми не поспішаємо?

Ми наздоганяємо! Програма повинна була бути ще вчора!

На шпальтах Всеукраїнського часопису «Освіта» з’явилося повідомлення про результати опитування тисячі випускників шкіл Києва та такої ж кількості випускників провідних вищих навчальних закладів України.

Школярі відповідали на запитання: «Що для вас Україна? Батьківщина?»; 85% відсотків відповідей – «Ніщо»!

100% студентів-випускників на запитання: «Де б Ви хотіли працювати після закінчення «вишу»?» відповіли: «За кордоном»!

За підрахунками незалежних експертів, за кордоном працюють від 5 до 7 млн. українців! А це не найгірші працівники! Більшість з них, на жаль, може взагалі не повернутись додому. Хто замінить їх в Україні? Мусульмани-вихідці із Середньої Азії? Китайці? Але це люди іншої цивілізації, не християнської України… На жаль, поки що відбуваються лише спорадичні й нескоординовані дії державних та громадських інституцій щодо виховання патріота, громадянина, який бажає навести лад у своїй країні, а не мігрує туди, де легше жити…

Є державна проблема, яку ми, як державники, намагаємося вирішити!

- Цікаво, як народжувалася Програма?

На одному із засідань Президії районної ради ветеранів України обговорили питання щодо участі старшого покоління у вихованні молоді в сучасних умовах, в умовах не завжди справедливої тотальної критики діяльності минулих поколінь. Було прийнято рішення створити Концепцію програми, а далі й саму Програму. За реалізацію рішення взялася група ветеранів на чолі з заступником голови ради районної ветеранської організації В.Тимофєєвим та заслуженим журналістом України Б.Устименком. Концепція була затверджена на конференції районної організації ветеранів; далі була розроблена Програма, яку затвердила в грудні 2009 року районна рада.

- Окресліть, будь ласка, мету та основні завдання Програми.

Мета Програми полягає у вихованні молодої людини, патріота на прикладах життя і діяльності знаних в районі ветеранів війни і праці, дітей війни та ветеранів Збройних Сил.

Завдання - сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань минулих поколінь; формування почуття патріотизму і духовності, любові до свого народу, його історії, держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на основі героїчних прикладів історії народу; консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, загальноосвітніх закладів, громадських, молодіжних, дитячих, ветеранських і релігійних організацій у сфері патріотичного виховання; забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших за себе, турбота про молодших та хворих…

- Розкажіть про основні напрямки реалізації Програми.

Програма – багатоаспектна; лише простий перелік основних напрямків її реалізації (із масштабними багаторічними заходами) налічує декілька сторінок. Тому я стисло окреслю лише два напрямки, які ми вже почали реалізувати в січні цього року: увіковічення знаних ветеранів та створення Громадської ради. Сподіваюсь, що висвітлення ходу реалізації інших напрямків Програми теж відбудеться в засобах масової інформації.

Напрямок перший. Увіковічення знаних ветеранів шляхом виконання проекту видання серії книг про ветеранів-мешканців району та розробки методики використання цих книг у виховному процесі навчальних закладів. Створена Координаційна рада, редакційна колегія, готується матеріал. Велику допомогу надають нам перший заступник голови районної державної адміністрації В.Орлова, заступник голови районної ради Р.Дьяченко, до речі Берегині Задністрового козацтва.

Напрямок другий. Створення та налагодження роботи Громадських рад. Є законодавчо затверджене Положення про ці ради на районному рівні; ми ж починаємо їх створювати на рівні сільської громади із розширеним складом за рахунок представників старійшин, учнівського самоврядування та молоді (це наша ідея й ми її реалізуємо поки що в трьох сільських радах – Шабівської, Молозької, Адамівської). До речі, таким чином створювалися Громадська рада та місцеве самоврядування у наших предків ще 300 років тому в Запорозькій Січі – козацьке Коло. Громадська рада – це реальна участь в управлінні державою! Колективом авторів вже написаний посібник, готуються роздаткові матеріали для тренінгів, що будуть проведені для депутатів, громадськості, школярів.

- Ви сказали про посібник, хто приймав участь у його створенні?

Співавтори посібника - працівники районної державної адміністрації: Світлана Масло - начальник відділу внутрішньої політики, Андрій Кольцов - начальник управління соціального захисту, Олена Гоменюк - головний спеціаліст відділу внутрішньої політики; це - наша надія – випускники Академії державного управління при Президентові України (магістри державного управління!) і я сподіваюсь, що й надалі їх знання, їх блискуча елітарна освіта будуть затребувані в суспільстві. До речі, всі вони члени нашого Задністрового козацтва.

Окремо вважаю за доцільне позитивно відзначити роль головного автора ідеї Програми Валерія Тимофєєва, начальник оргвідділу районної ради, одного з перших козаків Задністров’я. Він характеризується працелюбністю, перспективним неординарним мисленням, оригінальним вирішенням державних проблем. 26 листопада минулого року Міністерство освіти і науки України та Академія педагогічних наук України організували «круглий стіл» на тему «Теоретичні та практичні аспекти втілення найкращих напрацювань козацької педагогіки». Із доповіддю на засіданні виступив отаман Задністрового козацтва генерал-осавул УК Валерій Тимофєєв.

На виконання наказу чотирьох міністерств України - оборони; освіти і науки; сім’ї, молоді і спорту; культури і туризму – створена Науково-методична рада Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України з питань військово-патріотичного виховання шкільної та студентської молоді. До складу Ради увійшли відомі педагоги-науковці та практики молодіжного козацького руху на Україні, а також наш земляк отаман Задністрового козацтва Валерій Тимофєєв.

- З якими труднощами стикаються виконавці Програми?

Як ми й передбачали, супротиву реалізації Програми немає як із боку посадових осіб, так із боку пересічних громадян. Всі розуміють важливість негайних дій із спасіння національної моралі, дій із налагоджування на рівні держави (зокрема, на нашому районному-сільському рівні) нормального процесу щодо національного виховання дітей-молоді. А труднощі – звичайні: ми в наш час (час руйнації національної моралі) – першопрохідці відновлення нормального процесу виховання; тому багато чого доводиться робити вперше; крім того, часто просто «на марші».

- На які результати Ви сподіваєтесь, реалізуючі Програму?

Реалізація заходів національно-патріотичного спрямування сприятиме збереженню стабільності в громаді, її соціальному та економічному розвитку; поглиблення процесу формування в молоді пріоритетності високих моральних, культурних, загальнолюдських цінностей, утвердження патріотизму, що сприятиме зміцненню духовної, моральної єдності громади в цілому, зниженню ідеологічного протистояння.

- Успіхів Вам й Вашому колективу авторів та виконавців Програми!

Дякую й сподіваюсь на подальшу співпрацю щодо освітлення перебігу реалізації Програми.[4]

Відбулися проводи на пенсію генерал-осавула Українського козацтва, заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Ігумнова П.М.

Вітаємо Павла Михайловича Ігумнова з 60-річчям! Шановний Павле Михайловичу! На кожній посаді, котру Ви займали на своєму трудовому шляху, вас вирізняли зважений підхід до вирішення будь-якого питання, прагнення і вміння не заспокоюватися на досягнутому, пошук нових форм роботи, вимогливість до інших і, водночас, постійна робота над собою. Саме завдяки Вашій принциповій і виваженій позиції, Ви завжди були прикладом для наслідування в роботі для нового покоління державних службовців.

Пропрацювавши більше 30-ти років в системі державної служби, Ви зарекомендували себе працьовитим, чесним, порядним, працівником, заслужили авторитет і глибоку повагу колег. Ви мали можливість випробувати себе майже на всіх ділянках роботи в органах влади, пройшовши довгий трудовий шлях від інженера винсовхозу «Шабо» до заступника голови районної державної адміністрації.

За цей час Вас спіткало чимало труднощів, нелегких випробувань, але Ви з гідністю їх долали. І завжди Ваша трудова діяльність була нерозривно пов’’язана з місцевими органами влади нашого району. За Вашої безпосередньою участю розвивався наш край в нелегкі 90-ті роки, коли Ви займали посаду заступника голови районної ради; Ви робили все можливе для ведення ефективної кадрової політики, працюючи керівником апарату районної державної адміністрації; саме Ви створювали сприятливий клімат для становлення соціальної і гуманітарної сфер нашого району, займаючи посаду заступника голови районної державної адміністрації. За вагомий внесок у розвиток району та професіоналізм у роботі Ви були нагороджені безліччю грамот та відзнак державного, обласного та районного рівнів. Це доводить, що Ви дійсно вмілий працівник, відповідальний керівник та порядна людина.

Ви різностороння особистість. В Вас вміло поєднуються професійні навички з неперевершеними творчими здібностями. Ви пишете прекрасні вірші, а коли співаєте, то своїм неповторним голосом зачаровуєте все навкруги.

У світлий день Вашого ювілею ми щиро бажаємо Вам міцного здоров’я на довгі роки, щастя, сімейного благополуччя і тепла. Шани і поваги Вам – від людей, вірності – від друзів, любові – від рідних і близьких! З повагою колективи районної державної адміністрації та районної ради.

Життя триває. «Основою для кожної держави є гарні закони та хороший народ…» (Цицерон). Україна знаходиться напередодні вагомої політичної події – другого туру виборів Президента. Знову ми маємо обирати шлях подальшого розвитку, вкотре сподіваючись на покращання соціально-економічного становища в нашій державі. Чи здійсняться ці сподівання – покаже час. Одне казати можна з впевненістю: які б труднощі нас не спіткали в майбутньому, ми в змозі їх гідно подолати. Історія нашої держави це переконливо доводить.

Я розпочав свою роботу в органах влади за часів епохи Брежнєва. В той період економіка знаходилася в стагнаційному стані, свобода слова носила умовний характер, соціальна сфера перетворилася на головний козир в пропаганді радянського способу життя, а в міжнародних відносинах ми переживали ускладнення, зумовлені Афганською війною та іншими локальними конфліктами.

Однак, незважаючи на всі ці труднощі, наша держава зуміла не втратити свої позиції у внутрішньо- та зовнішньополітичній сфері. Потім настали нелегкі часи Перебудови, коли ми пережили зміни не тільки економічного, а й геополітичного характеру. Україна відбулася як незалежна держава. І цей здобуток став головним джерелом сили, завдяки якому ми змогли протистояти соціально-економічній кризі 90-х.

Минали роки… І ось ми вже на порозі святкування 19-ї річниці незалежності України. За цей час в нашій державі змінилося багато президентів, прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради. Всі вони лишили свій слід в історії країни: хто добрий, а дехто поганий. Однак змінити минуле ніхто не може. В наших силах лише вчитися на гірких помилках та намагатися не повторювати їх.

Головне, що за ці роки ми не втратили свою найвагомішу перевагу – народ України. Народ, який завжди лишається «на висоті» попри всі труднощі та негаразди. Народ, який стійко переносив всіх своїх правителів. Народ, який має міцний резерв витримки. Народ, який заслуговує на щастя. Народ, який вміє прощати та який вже багато років терпляче чекає на зміни на краще.

Я сподіваюся, що завдяки наполегливій, професійній, цілеспрямованій праці мрії цього народу, з рештою, втіляться в життя. Тому що зусилля та тривале терпіння завжди винагороджуються. І кого б ми не обрали на майбутніх виборах, я впевнений, що нові керівники держави не розчарують своїх громадян.

Життя триває… Зі своїми світлими і темними сторонами, зі своїми надіями і розчаруваннями, зі своїми перевагами та недоліками. Головне завдання для політиків – в жодному разі не втратити той ресурс терпіння і довіри, який притаманний українцям. І тоді Україна стане взірцем процвітання і благополуччя та займе належне їй місце у всіх сферах життєдіяльності міжнародної спільноти. В решті решт, ми маємо на це право. Ми це заслужили. І ми цього варті. П.Ігумнов, заступник голови районної державної адміністрації.[5]

ПУСТЬ ОПЫТ СТАРШИХ СЛУЖИТ НАМ

Античный мудрец Аристотель говорил: чем дольше живет человек, тем больше он набивает себе шишек. А чем больше он набивает себе шишек, тем мудрее он становится.

Не случайно в то далекое время во всех греческих городах (городах-государствах) помимо правителей-архонтов существовал совет старейшин, в его состав входили самые мудрые, с богатым жизненным опытом, честные, пользующиеся доверием сограждан старцы. Они знали настроения сограждан, проблемы и пути их решения. Даже самые строптивые архонты-правители вынуждены были считаться с мнением этих пожилых авторитетных сограждан.

Считался с мнением людей с богатым жизненным опытом и автомобильный король Генри Форд. На его заводах впервые была создана конвейерная система сборки автомобилей, которую в народе прозвали потогонной, ибо там не существовало потерь рабочего времени. Генри Форд всегда прислушивался к советам пожилых людей, и с его легкой руки уже тогда в каждой частной фирме была введена должность «старого гризли». Однажды какой-то завистник шепнул своему боссу, что один из таких «гризли» просиживает весь рабочий день в конторском кабинете, глядя в окно. «Покажите, где», - приказал Форд и проследовал на второй этаж вслед за «доброжелателем». Они прошли мимо множества дверей и остановились у одной из них. Форд, осторожно приоткрыв дверь, заглянул в кабинет, затем прикрыл дверь и прижал палец к губам: «Тихо, - сказал он. – В прошлый раз, когда этот старикан смотрел в окно, у него родилась идея, воплотив которую в жизнь, наш концерн заработал миллион долларов!»

В мусульманских странах и сегодня щейхи, эмиры и султаны, прежде чем предпринять важные шаги, обязательно советуются с аксакалами (белобородыми), памятуя истину: умные учатся на чужих ошибках, а глупые – на своих!

Стариков уважали и слушались и наши предки – казаки. В Запорожской Сечи был свой совет старейшин. Вот что пишет об этом Дмитрий Яворницкий в первом томе своей «Истории запорожских казаков»: «… После войсковой старшины и куренных атаманов следовали так называемые «батьки» или «старики», «сивоусые диды», «знатные радцы», т.е. бывшие войсковые запорожские старшины, оставившие свои должности по старости лет и по болезни, или уступившие их другим после войсковой рады. Опытность, прославленная отвага, отличное удальство в молодые годы – давали им право на громадный нравственный авторитет в среде запоржского войска. Это были столпы всего низового войска, носители всех его преданий и строгие исполнители казацких обычаев; они отрезвляли и усмиряли не знавших никакой узды, при полном равенстве товариства, молодых казаков; они даже часто шли против воли «властной» старшины, не исключая самого пана кошевого, когда видели в чем-либо нарушение с его стороны превековечных порядков запорожской общины.

На радной площади «сивоусые» деды занимали место тотчас после войскового старшины; в совещаниях по куреням – тотчас после куренных атаманов; во время войны начальствовали над отдельными отрядами и даже иногда над самими полковниками; при отправке «листов» от сичевого товариства приписывались тотчас после имени кошевого атамана, а после смерти пользовались такой честью, что при их погребении один раз палили из пушек, а из мелкого ружья более, нежели по другим простым гражданам».

Слушая недавно по городскому радио выступления Почетного гражданина города Дмитрия Степановича Шангина, много лет отдавшего городскому жилищно-комунальному хозяйству, я подумал, скольких ошибок можно было бы избежать, сколько денег сэкономить, если бы городские власти прислушались в свое время к словам этого человека, до тонкостей изучившего за время работы в УЖКХ все проблемы и знающего пути их решения.

Недавно у входа в почтовое отделение на улице Провадийской я прислушался к словам пожилого мужчины о том, что нас ждет, если на город обрушится ураган. Огромные тополя с прогнившими стволами упадут на электролинии, и сколько суток после этого жители микрорайона будут сидеть без света и тепла? А этого несчастья можно не допустить, вовремя убрав такие деревья и посадив на их месте другие, с низкой кроной, такие, например, как у здания горисполкома.

Или такой факт. Недавно начали приводить в порядок и асфальтировать улицу Шабскую, долгое время бывшую непроезжей. Траншею с газовой трубой засыпали, укатали щебенку, залили асфальт. Вроде бы все в порядке. Беседую с пожилым человеком, живущим на этой улице:

- А вот, разрешат нам завтра подключаться к газу, и улица опять будет разрыта, станет непроездной, потому как средства на ее ремонт в городской казне нет и не будет.

Старик прав. И если бы городские власти прислушались к его словам, не пришлось бы нести дополнительные расходы. Но множество советов, которые способны дать опытные горожане, не доходят до властей, или те к ним попросту не прислушиваются.

Сколька раз известный пчеловод Трофим Устинович Плетенчук выступал в печати и по радио, требуя запретить сжигание соломы на полях. Гибнет микрофлора верхнего слоя земли, выгорают посадки леса, защищающие поля от суховеев, бесполезно сгорает солома, которую в европейских странах перерабатывают на топливо. Из тонны соломы получают 800 килограммов гранул (они стоят по 1 евро за кило). А мы жалуемся на нехватку топливных ресурсов…

А сколько умных советов и полезных предложений можно услышать от Почетных граждан города Б.Н.Ставрова, Д.Г.Крупко, ветеранов труда Ф.И.Сикорского, Д.Н.Георгиша, Г.Н.Янцеловского, замечательных изобретателей и патриотов родной земли. Сколько пользы принесли бы району предложения В.И.Сидорко, Г.Р.Шайтана, А.Г.Капрана, М.Л.Нику, М.И.Бышова и многих других земляков, болеющих за нашу землю и за нас. Жизненный опыт дается нелегко и ценится дорого. Но, к сожалению, не у нас. Так и остаются нереализованными наши ценности и возможности.

За годы незалежности и неограниченной демократии во все структуры власти пробрались люди, движимые не любовью к своей стране и своему народу, а жаждущие поскорее разбогатеть и удовлетворить свое самолюбие. Недостаток профессионализма, жизненная неопытность, безграничное своекорыстие и гордыня мешают им приносить пользу на своих постах. Вот почему Украина за это время из числа передовых стран Европы постепенно сползает на уровень Зимбабве. Так не пора ли нам возродить институт старейшин, который будет не только вносить свои предложения, но и контролировать реализацию этих предложений и саму работу властей? Нам, «пересичным» нражданам и нашей Украине плохо от этого не будет. Борис Устименко.[6]

ЛЮБОВЬ БЫЛА, ЕСТЬ И БУДЕТ!

Валерий Тимофеев, атаман Заднестрового казачества. Первый раз я влюбился в 7 классе. Но моя возлюбленная была на год старше, наверное, поэтому взаимного чувства не получилось. Вы даже не представляете, как я переживал. А уже после армии на меня, бывшего артиллериста, обратила внимание чудесная девушка с солнечным именем Светлана. И вот тогда я испытал настоящее чувство большой любви. Светлана стала моей женой. В день влюбленных я обязательно подарю своей любимой женщине цветы, которые она просто обожает – каллы. Моя женщина такая же грациозная и нежная, как эти белоснежные цветы. [7]

Курінь Українського козацтва Білгород-Дністровської районної ради відсвяткував День Захисника Вітчизни.

НЕ ПОТЕРЯТЬ МОЛОДЕЖЬ

На расширенном заседании политического совета с участием представителей от различных политических сил и общественных организаций при главе райгосадминистрации, атаман Заднестровского казачества Валерий Тимофеев рассказал о внедрении в жизнь Программы патриотической закалки молодежи, единственной в Украине, и принятой районным советом 15 декабря прошлого года.

Задачи данной программы включают в себя много аспектов и заключаются в патриотическом воспитании молодежи, возрождении военно-патриотической игры «Джура» и т.п.

- Мы проводили социологический опрос среди тысячи школьников и выпускников вузов в Киеве и пришли к печальным выводам, - заметил Валерий Яковлевич, - на вопрос «что значит для вас Украина», 85 процентов школьников ответили, что не значит ничего. Сто процентов выпускников высших учебных заведений на вопрос, где они планируют работать и вовсе сказали, что только за границей. Украина теряет молодежь, и этот процесс крайне необходимо остановить. На первом этапе будет проводиться сбор информации, написание истории района. Второй аспект заключается в создании общественных советов при сельских советах, некоторые из уже созданных в Адамовке, Мологе, Шабо действуют весьма успешно. На третьем этапе начнутся работы по возрождению военно-патриотической игры «Джура».

Валерий Яковлевич сообщил свежую новость о наследстве гетмана Павла Полуботка. Верховный атаман получил верительную грамоту на распоряжение средствами в сумме 40 миллиардов долларов, находящихся в Швейцарских банках. Деньги направят на воспитание молодежи и самоуправление казачества. Контроль за целевым использованием средств будет осуществляться со стороны праправнука гетмана Разумовского – Кирилла Разумовского и Генерального атамана западных казаков Волкова. Нина Зайко.[8]

Відбулася серія тренінгів в школах (Адамівській, Мологівській, Шабівській) та сільських радах з метою створення козацького самоврядування (в тому числі й учнівського) на території громад. Тренери козаки та берегині – Тимофєєв В.Я., Масло С.В., Кольцов А.В., Гоменюк О.А.

Відділ з питань внутрішньої політики та інформації районної державної адміністрації повідомляє: 23 та 24 березня працівники відділу провели навчальні семінари серед учнів старших класів Шабівської та Мологівської шкіл на тему: «Публічна влада в Україні». Захід був організований спільними зусиллями начальника організаційного відділу районної ради В.Тимофєєва та адміністрації вищезазначених навчальних закладів. Учні були ознайомлені із наступними питаннями: - національна традиція публічної влади й управління в Україні; - система публічної влади в нашій державі; - вироблення місцевої публічної політики; - державно-управлінський механізм в країнах заходу. Школярі мали змогу висловити свої міркування з приводу запропонованої теми та отримати відповіді на питання, які цікавлять дітнй по цій тематиці. У подальшому планується продовжити проведення подібних заходів серед учнів старших класів навчальних закладів району.[9]

Курінь Українського козацтва Білгород-Дністровської районної ради поздоровив козачок із святом - 8 Березня.

Козацький хор «Мрія» відкривав в місті Білгороді-Дністровському Шевченківські дні.[10]

Жіноча козацька організація «Червона калина» (керівник – берегиня Орлова В.В., перший заступник голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації) виступила ініціатором акції «Посадимо калиновий гай!» (поблизу села Монаші по трасі М-12). Задністрове козацтво (козацтво з отаманами – В.Зінченко, С.Кравченко, В.Тимофєєв, І.Зорило, В.Білоус та берегинями – Д.Корчагіна, С.Масло, О.Гоменюк та ін.) прийняло в акції активну участь.

Генерал-хорунжого Українського козацтва Зінченка Володимира Миколайовича знову призначено Указом Президента України головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Відбулася посвята в козаки голови Білгород-Дністровської районної ради Кравченка Сергія Борисовича.

Генерал-хорунжий УК Зінченко В.М. (голова районної державної адміністрації) вручив погони генерал-хорунжого УК Кравченку С.Б. (голова районної ради).[11]

Генерал-отамана Українського козацтва В.Тимофєєва призначено членом Генерального штабу Всеукраїнської військово-патріотичної гри «Джура» («Сокіл»).

РАДА КОЗАКІВ ЗАДНІСТРОВ’Я. Відбулася Старшинська Рада Задністрового козацтва. В порядку денному – затвердження перспективного плану роботи на 2010 рік; розгляд проекту Концепції програми розвитку козацтва на Буджаку.

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН РОБОТИ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА НА 2010 РІК

Розділи, напрямки

Школи козацького гарту

Молода Січ

Козацькі осередки

І. Культура

тіловиховання:

1. Система здоров’я.

2. Козацька військова справа.

Робота семінару «Актуальні проблеми козацького самоврядування».

Впровадження в практику роботи Січей гриДжура» («Січ»).

Продовження гри «Патріот».

Заснування Кадетки.

Впровадження сезонних таборувань.

Впровадження в практику роботи Молодої Січі військових зборів-гри (таборування).

Впровадження в практику роботи осередків військових зборів-гри (таборування).

ІІ. Духовна

культура:

3. Родовід.

4. Традиції.

5.Козацька культура.

Збір матеріалів та друк збірок «Життєписи та спомини ветеранів».

Створення родоводу козацьких родів.

Створення 14-ріка Традицій.

Створення районного козацького музею.

ІІІ. Культура

предметної діяльності:

6. Природа.

7. Праця-навчання.

8. Наука-техніка.

Організація Окремого загону Характерників.

Організація осередку МАН-Характерників при ЦПОВ (Шабо).

Організація осередку Характерників

«Молоді Вовки».

Продовження друку газети «Козак Задністров’я».

Початок друку газети «Буджацьке козацтво».

ІV. Соціальна

культура:

9. Держава-нація.

10. Історія козацтва.

Збір матеріалу для написання сучасної історії Задністровщини.

Створення Громадських рад при сільських радах.

Створення Школи депутата місцевої ради.

Робота Школи лідера шкільного самоврядування.

Робота семінару для молодіжних лідерів.

Робота школи-семінару для керівного складу козацьких осередків.

КОНЦЕПЦІЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ КОЗАЦТВА НА БУДЖАКУ

(ПРОЕКТ)

Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування української еліти, яка спирається в своїй діяльності на козацький! – досвід державотворення.

1. Загальні положення. Програма спрямована на здійснення перетворень у взаємовідносинах між громадськими організаціями козацького спрямування і органами місцевого самоврядування та виконавчої влади районів Буджаку. Програма повинна створити умови для відродження та розвитку історичних, військово-патріотичних, оборонно-спортивних, господарських і національно-культурних традицій козацтва на Буджаку.

Особливістю розвитку козацьких організацій Буджаку до цього часу була фрагментарність їх відносин з державними інституціями місцевого рівня; у ряду районів впливових козацьких організацій немає до цього часу. Цьому сприяє неготовність-непідготовленість козацьких лідерів до співпраці з керівниками районів. З іншого боку, заходи, що вживалися органами виконавчої влади для виконання указів і доручень Президента України щодо козацтва та відповідної Національної програми, головним чином стосувалися відзначення ювілейних дат з історії України та не торкалися глибинних процесів формування козацтва як оборонно-спортивної та військово-патріотичної організації. Протягом останніх десяти років практично було відсутнє і державне фінансування заходів козацьких організацій на Буджаку (за винятком Білгород-Дністровського району).

Втрата єдності козацтва призвела до зниження закладеного у ньому державотворчого потенціалу. Це також призвело до невизначеності та нерозуміння у взаємовідносинах між державними органами влади та козацькими організаціями Буджаку.

На теперішній час структури козацьких організацій ряду районів Буджаку (Білгород-Дністровський, Саратський, Кілійський, Ізмаїльський) частково підготовлені до участі в оборонно-мобілізаційній, оборонно-спортивній, військово-територіальній, правоохоронній, національно-культурній, господарській та інших функціях, але новітнє козацьке відродження гальмує: відсутність Закону України «Про Українське козацтво»; штучне розростання козацьких структур; вплив на козацтво різноманітних політичних сил та ідеологій; певна залежність від окремих гілок влади та економічних еліт; різна конфесійна орієнтація членів козацьких організацій; особисті амбіції та протистояння окремих козацьких керівників; відсутність конкретної діяльності тощо.

2. Мета та основні завдання. Мета Програми – взаємодія органів виконавчої влади і козацьких громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій козацтва на Буджаку. Для досягнення мети передбачається виконати такі основні завдання: допомога органам державної влади та місцевого самоврядування у ствердженні державності України; захист її суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки; удосконалення нормативно-правової бази з питань козацтва на Буджаку відповідно до завдань забезпечення обороноздатності і національної безпеки держави, національно-культурного розвитку, а також для створення умов ефективної господарської діяльності; розроблення механізму ефективного використання та розвитку потенціалу козацтва на Буджаку в системі державної політики України; піклування козацтва на Буджаку про національне-патріотичне виховання молоді та її підготовку до військової служби і готовності до захисту України, відродження традиційних козацьких видів фізичної культури, спорту та бойових мистецтв; формування в українському суспільстві особливого духовного, психологічного, фізичного й інтелектуального типу козака, який поєднував би у собі високі морально-етичні якості, почуття патріотизму, з фізичною міццю, витривалістю та вишколом; використання народних традицій в усіх сферах суспільного життя; залучення козацтва на Буджаку до участі в оборонній системі України, охороні громадського порядку і державного кордону; сприяння розбудові Збройних Сил України, Прикордонних військ України, інших військових формувань та силових структур, а також системи цивільної та територіальної оборони; збереження і пропаганда історичної й культурної спадщини козацтва; об’єднання зусиль органів виконавчої влади і громадськості у використанні виховних і культурних традицій козацтва на Буджаку; сприяння підвищення духовності суспільства; вивчення, популяризація історії та розвитку козацтва на Буджаку; створення додаткових робочих місць за рахунок розширення мережі козацьких селянських (фермерських) господарств, промислів, туристичної діяльності; відродження та розвиток козацької господарської діяльності, створення козацьких січей, паланок і поселень, як осередків відродження і розвитку традиційних козацьких форм самоврядування; розширення міжнародного співробітництва козацтва на Буджаку з аналогічними громадськими об’єднаннями регіонів України та іноземних держав.

3. Особливості державного регулювання діяльності козацтва на Буджаку. Основними принципами взаємовідносин органів місцевої влади і громадських організацій козацького спрямування Буджаку є співробітництво у сфері розвитку суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, поєднання громадських і державних інтересів у справі служіння народові України.

Взаємовідносини між органами місцевого самоврядування і виконавчої влади та осередками козацтва на Буджаку регулюють Конституція України, інші закони, укази, доручення та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти органів виконавчої влади.

Осередки козацтва на Буджаку вносять пропозиції до органів місцевої влади щодо вдосконалення фінансових і господарських механізмів, їхньої законодавчої та нормативної бази з метою надання можливості для найширшого сприяння розвитку громадських організацій козацького спрямування, їх матеріально-технічної бази, зміцнення моральних і правових засад.

При розробці оборонних, культурологічних та науково-технічних районних програм розвитку (щорічних та на перспективу) органи місцевої влади районів Буджаку забезпечують участь у них осередків козацтва на Буджаку.

4. Напрями, форми та шляхи трансформації взаємовідносин місцевих органів та осередків козацтва на Буджаку. Для розв’язання існуючих у взаємовідносинах між органами виконавчої влади та осередками козацтва на Буд жаку проблем передбачаються такі головні напрями громадської допомоги організацій козацького спрямування: охорона та збереження історико-культурних пам’яток; проведення військово-патріотичного виховання молоді; впровадження серед суспільства оборонно-спортивної роботи; добровільна служба щодо допомоги в охороні державних кордонів України; добровільна служба щодо допомоги формування системи військово-територіальної оборони України; добровільна служба щодо допомоги в охороні громадського правопорядку; добровільна служба щодо охорони об’єктів сільськогосподарського та виробничого призначення з різними формами власності, державно-адміністративних, учбових, культурно-освітніх та інших закладів, установ та підприємств; добровільне посилення державних митниць; добровільна участь у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; добровільна участь у наданні медичної та реабілітаційної допомоги населенню; надання допомоги органам місцевого самоврядування під час надзвичайних ситуацій; захист навколишнього природного середовища та природних скарбів України.

Добровільна державна служба козацтва на Буджаку відбувається на принципах добровільної згоди козаків та самофінансування за рахунок відповідних осередків козацтва. Для самозабезпечення і самофінансування добровільної державної служби козацтва на Буджаку місцеві органи влади надають певні привілеї його господарським структурам (згідно чинного законодавства).

5. Оцінка фінансових ресурсів. Обсяги фінансування Програми передбачаються органами виконавчої влади районів Буджаку під час складання проектів районного бюджету на відповідний рік.

6. Очікувані результати. Виконання Програми дасть змогу забезпечити: сприяння на місцевому рівні утвердження України як сильної, правової, демократичної держави, в якій створюються якнайкращі умови для матеріального й культурного добробуту кожного громадянина, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства; підтримку проведення на місцевому рівні розвитку козацтва Буджаку; збереження та нарощування на місцевому рівні оборонного потенціалу України; утворення господарських об’єднань та інших суб’єктів господарювання козацтва Буджаку, спроможних ефективно господарювати в умовах ринкової економіки з мінімальним використанням фінансових ресурсів державного бюджету; приведення структур місцевих осередків козацтва Буджаку у відповідність із сучасними принципами забезпечення обороноздатності та національної безпеки; забезпечення на місцевому рівні духовного, національного й культурного відродження народу України; створення умов на місцевому рівні для патріотичного виховання народу, особливо – молоді, спрямування його на духовне, моральне, фізичне становлення та самовдосконалення; патріотичну самовідданість людей у повсякденній праці та готовність до самопожертви у критичні для України моменти; припинення дегуманізаційних процесів, виховання духу лицарства, особистої та національної гідності; відродження народних традицій влади, які, увібравши в себе найкращі традиції державотворення, сприяли б формуванню громадянського суспільства і об’єднували його на основі козацької ідеї; подолання національного нігілізму та девальвації загальнолюдських цінностей; переорієнтація освітньо-виховних закладів на запити, потреби та інтереси всіх вікових і соціальних груп населення; збільшення кількості громадян, які займатимуться різними видами творчої, культурно-освітньої, військово-патріотичної та фізкультурно-масової роботи; зниження рівня злочинності й корупції.

7. Контроль за виконанням Програми. Контроль за виконанням Програми здійснюється на Буджаку районними радами, районними державними адміністраціями, радою керівників громадських організацій козацького спрямування Буджаку та Координаційними радами при головах районних державних адміністрацій.

Координація роботи з виконання Програми покладається на відділи культури і туризму, освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту, правоохоронної, оборонної та мобілізаційної роботи, з питань внутрішньої політики та інформації. Зміст роботи з розвитку козацтва Буджаку повинен конкретизуватися у щорічних планах заходів з виконання Програми, які складаються управліннями та відділами органів виконавчої влади.

Відділи культури і туризму, освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту, правоохоронної, оборонної та мобілізаційної роботи, з питань внутрішньої політики та інформації та інші органи виконавчої влади – відповідальні за виконання Програми - мають право залучати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності до здійснення визначених Програмою заходів.

Районні ради та районні державні адміністрація щороку до 14 жовтня подають звіт про хід виконання Програми до засобів масової інформації.

8. Практичні заходи щодо виконання програми розвитку козацтва Буджаку будуть розроблені ініціативною групою до жовтня 2010 року.

Довідка. Буджак – Дунай-Дністровське межиріччя: Арцизський, Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський райони та міста обласного підпорядкування - Білгород-Дністровський і Ізмаїл.[12]

ХІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ: УЧАСТЬ СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ПРОЦЕСАХ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

Влада і громада. В період перманентних виборів (президентських, парламентських), настання певного хаосу у правовому полі, ціновій політиці, сталого погіршення економічного стану більшості населення й т.д., в громадах сталася ситуація, коли місцева влада та громадськість дотримуються протилежних тез.

Теза влади: ми знаємо що робити, ми вміємо як робити, але в нас не вистачає грошей, а громадськість уміє нас лише критикувати, хоча сама ні на що не здатна.

Теза громадськості: влада має повноваження, має кадри, має кошти, але проблеми громади не вирішуються. Отже, влада малоспроможна. Нам би їх можливості і ми б зробили все!

На жаль, і перша й друга тези не прийнятні для встановлення режиму співпраці у громаді. Саме тому в кращій ситуації у громаді зацікавлена як місцева влада, що хоче і надалі залишатися владою, так і сама громада, що бажає жити у комфортному та безпечному середовищу. Це об’єктивна передумова налагодження режиму співпраці між місцевою владою та громадськістю.

Можна стверджувати. 1. Вирішення найбільш складних проблем громади можливе лише за умов співпраці влади та громадськості (як безпосередньо, так і через громадські організації). 2. Де є щирий діалог і співпраця влади й громадськості там стабільні як сама влада, так і ситуація у громаді.

Тому необхідно в рамках глобальної тенденції переходу від представницької демократії до демократії участі виробити у ключових представників місцевої влади та активістів громадськості необхідні знання, вміння, навички (потреба в спілкуванні; орієнтація на колективну діяльність; пріоритети громадських інтересів над індивідуальними; активне вираження своєї суспільної позиції тощо) щодо налагодження співпраці та партнерських відносин, аби обидві сторони цієї співпраці мали позитивний ефект, а така співпраця йшла на користь громади, та створити передумови для впровадження в практику діяльності громади моделі громадсько-державного управління (демократія участі), що забезпечить ефективну участь громадян у місцевому самоврядуванні.

Проект. Задністровим козацтвом в рамках проекту „Розвиток громадських ініціатив в Одеський області” ООО ВГО Комітету виборців України, підтриманого фондом Black Sea Trust for Regional Cooperation розроблено серію заходів із сприяння становленню та розвитку системи громадсько-державного управління (демократія участі) в сільських громадах району через проведення інформаційно-просвітницької кампанії з питань просвіти місцевих активістів, службовців органу місцевого самоврядування, депутатів сільради; надання інформаційно-методичної підтримки ініціативним групам з цих питань, зокрема: 1. Розробка та поширення інформаційно-методичного посібника щодо організації та плідної співпраці органів місцевого самоврядування та громадськості (зокрема громадських організацій). 2. Проведення навчання лідерів громадськості, депутатів, працівників сільської ради, членів виконкому. 3. Проведення районної конференції «Громадська рада - модель громадсько-державного управління сільської громади».

Інформація про викладачів. Валерій Якович Тимофєєв. Народився 1 травня 1952 року. Працює начальником відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради. Освіта: Одеський державний університет ім. І.І.Мечнікова (1980); Одеський сільськогосподарський інститут (1993, 1996); Одеська державна морська академія (1997). Кращий освітянин України 2002 року, Ювіляр України 2010 року. Переконаний, що найкращий шлях самореалізації непересічної людини-особистості – мати свою справу й не мати справи (уникати її мати) із людиною, яка не має ніякої справи.

Світлана Вікторівна Масло. Народилася 4 травня 1965 року. Працює начальником відділу з питань внутрішньої політики та інформації Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Освіта: Київський педагогічний інститут ім. М.Горького (1988); Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2009). Магістр державного управління. Вважає: державний службовець може володіти багатьма позитивними рисами характеру, але найважливішими з них є – людяність, відповідальність, принциповість.

Олена Анатоліївна Гуменюк. Народилася 9 грудня 1979 року. Працює головним спеціалістом відділу з питань внутрішньої політики та інформації Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Освіта: Одеський національний університет ім. І.І.Мечнікова (2003); Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2008). Магістр державного управління. Життєвим переконанням є вислів Конфуція: «Коли чиновники мають широту душі – вони завойовують серця людей; коли чиновники правдиві – вони завойовують довіру людей; коли чиновники кмітливі – справа робиться для людей; коли чиновники безпристрасні та справедливі – всі навколо задоволені».

Андрій Олександрович Кольцов. Народився 12 листопада 1981 року. Працює начальником управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Освіта: Одеський національний політехнічний університет (2005); Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2010). Магістр державного управління. Депутат Шабівської сільської ради. Нагороджений почесною відзнакою голови Білгород-Дністровської районної ради. Життєве кредо: «Тільки той, хто не зупиняється – не відстає на шляху».

Термін

Зміст заходу

Відповідальні

ГРУДЕНЬ 2009

Підготовка інформаційно-просвітницької кампанії

01.Створення робочої групи.

Тимофєєв В.Я.

02.Написання інформаційно-методичного посібника «Участь громадян у процесах прийняття рішення».

Автори посібника

03.Створення буклету. 04.Розробка аплікаційної форми-вхідної анкети. 05.Розробка проекту Положення про Громадські ради при сільських радах. Розробка проекту рішення сесії сільської ради про створення Громадської ради.

Робоча группа

СІЧЕНЬ 2010

Підготовка інформаційно-просвітницької кампанії

02.Друк інформаційно-методичного посібника. 03. Друк буклету.

Тимофєєв В.Я.

06.Розробка інформаційного повідомлення та його друк. Друк інформаційного повідомлення в газеті «Козак Задністров’я», Білгород-Дністровський, №2, січень 2010. Стаття в газеті «Советское Приднестровье», Білгород-Дністровський, №4 від 21.01.2010, П.Ігумнова «З думкою про майбутнє».

Ігумнов П.М.

02.Круглий стіл. Презентація посібника – 21.01.2010.

Тимофєєв В.Я.

02.Адресна розсилка посібника.

Робоча группа

ЛЮТИЙ 2010

Проведення інформаційно-просвітницької кампанії

06.Друк повідомлення про хід реалізації проекту в газеті «Козак Задністров’я», Білгород-Дністровський, №5, лютий 2010. Стаття в газеті «Советское Приднестровье», Білгород-Дністровський, №9 від 04.02.2010, Б.Устименко «Пусть опыт старших служит нам».

Устименко Б.І.

ТРЕНІНГІ – 7

07.Добір групи тренерів на тренінги. Добір учасників тренінгів.

Робоча группа

07.Розробка програми тренінгів: для депутатів сільських рад; для лідерів шкільного самоврядування; для активістів громади; для виконкомів та апарату сільських рад. Проведення тренінгів: Для депутатів сільських рад 1/Адамівської–11.02.2010; 2/Мологівської–19.02.2010; 3/Шабівської–25.02.2010. Для лідерів шкільного самоврядування 4/Адамівської школи-17.02.2010; 5/Мологівської школи–10.02.2010; 6/Шабівської школи–23.02.2010. Для активістів громади 7/Адамівської–11.02.2010; 8/Мологівської–19.02.2010; 9/Шабівської–25.02.2010;. Для виконкомів та апарату сільських рад 10/Адамівської–11.02.2010; 11/Мологівської–19.02.2010; 12/Шабівської–25.02.2010.

Тренери

СЕМІНАРИ – 2

08.Добір групи ведучих семінарів. Добір учасників семінарів. Розробка програми семінарів.

Робоча группа

08.Проведення семінарів: 1/для Адамівської громади–09.03.2010; 2/для Мологівської громади–10.03.2010; 3/для Шабівської громади–11.03.2010.

Ведучі семінарів

ЕКСКУРСІЇ – 7

09.Добір групи екскурсоводів. Добір учасників екскурсій. Розробка програми екскурсій.

Робоча группа

09.Проведення екскурсій: На засідання виконкомів сільських рад 1/Адамівської–15.01.2010; 2/Мологівської–17.01.2010; 3/Шабівської–21.01.2010. На засідання сесій сільських рад 4/Адамівської–25.12.2009, 05.03.2010; 5/Мологівської–12.03.2010; 6/Шабівської-24.02.2010. 7/На засідання сесії районної ради–15.12.2009,26.02.2010. 8/На засідання колегії районної державної адміністрації–24.02.2010. 9/На апаратну нараду при голові районної державної адміністрації–22.03. 2010.

Екскурсоводи

10.Розробка оціночної анкети.

Тренери

БЕРЕЗЕНЬ 2010

Проведення конференції

06.Друк повідомлення про хід реалізації проекту в газеті «Козак Задністров’я», Білгород-Дністровський, №7, березень 2010.

Тимофєєв В.Я.

05.Створення Громадських рад при сільськіх радах.

Сесії сільських рад

11.Розроблення програми проведення конференції. Проведення конференці – 17.03.2010. Рекомендації конференції.

Робоча группа

КВІТЕНЬ 2010

Післядія

проекту

06.Повідомлення в ЗМІ про хід реалізації проекту.

ПІСЛЯДІЯ ПРОЕКТУ. Апаратна нарада при голові районної державної адміністрації – 12.04.2010. Координаційна рада з питань місцевого самоврядування – 20.04.2010. Сесія районної ради – 30.04.2010.

Тимофєєв В.Я.

Голова РДА

Голова райради

Цільова група проекту: 1. Представники місцевої влади (Адамівській, Мологівський сільський голова, секретарі та члени виконкому, апарати сільських рад) – 20 осіб. 2. Депутатський корпус Адамівської, Мологівської сільських рад – 30 осіб. 3. Активісти Адамівського, Мологівського громадського руху (у тому числі й молодіжного) – 30 осіб. 4. Педагогічні колективи Адамівського ЗНЗ І-ІІ ст., Мологівського ЗНЗ І-ІІІ ст. – 30 осіб. 5. Активісти учнівського самоврядування – 40 осіб. 6. Активісти громадської організації ветеранів війни і праці Адамівської, Мологівської громад – 30 осіб. 7. Лідери первинних партійних осередків Адамівської, Мологівської громад – 20 осіб. Всього близько 200 осіб. Рідні, близькі, знайомі, друзі учасників тренінгу - ще 200 осіб. Разом 400 осіб (10% всього населення Адамівської, Мологівської громад). Взагалі Адамівська та Мологівська сільські громади (4,5 тис. осіб).

Опис діяльності за проектом: 1. Створення робочої групи з підготовки посібника та буклету. 2. Розроблення моделі громадсько-державного управління (демократія участі) сільської громади (посібник) та створення Громадських рад при Адамівській та Мологівській сільських радах. 3. Друк посібника, буклету та проведення презентації посібника. 4. Розсилка посібника. 5. Розробка програми тренінгів, семінарів, екскурсій та їх організаційне забезпечення. 6. Проведення 7 тренінгів, 2 семінарів, 7 екскурсій. 7. Проведення конференції. До тренерської роботи залучатимуться члени громадських організацій, що мають кваліфікацію магістра державного управління та пройшли навчання в Українській Академії державного управління при Президентові України, посадові особи органів місцевого самоврядування, керівний склад Куренів та Січей Українського козацтва. Для розробки зразків локальних нормативних актів залучатимуться державні службовці органів влади, з якими існують партнерські стосунки нашої організації. Використовуватиметься обладнання та техніка, яка є у власності членів організації (телефон, факс, комп’ютери, принтер, ксерокс, сканер). Планується залучити ресурси органів влади та власні ресурси організації.

Географія проекту: Діяльність проекту поширюватиметься на територію двох громад Білгород-Дністровського району Одеської області – Адамівську та Мологівську (села - Адамівка, Авидівка, Благодатне, Молога, Бикоза, Садове, Нове) з населенням близько 4,5 тис. осіб.

Досвід діяльності. Стислий опис організації. Адамівський курінь Задністрової Січі Чорноморського козацького війська – структурний підрозділ міжнародної громадської організації Українське козацтво; в своїй діяльності керується Статутом Українського козацтва, рішеннями Великої Ради, Універсалами Верховного отамана, рішеннями Координаційної Ради з питань розвитку Українського козацтва при Президентові України та статутом Адамівського куреня й рішеннями Ради Адамівського куреня. Адамівський курінь заснований у жовтні 1990 року (як Адамівський осередок козацтва); реєстрацію пройшов у грудні 1993 року в Адамівській сільській раді; перереєстрацію, як Адамівський курінь, у лютому 2000 року (рішення Адамівської сільської ради №69 від 08.02.2000 року); подано документи до управління юстиції на перереєстрацію, як Адамівський курінь Задністрової Січі.

Мета існування Адамівського куреня – відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів лицарської верстви українського народу – козаків. Завдання, які переслідує Адамівський курінь в своїй діяльності: 1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального суспільства. 2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді. 3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї – історичній батьківщині Чорноморського (Кубанського) козацтва.

Основні напрямки роботи: 1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя мешканців громади козацької системи здоров’я. 2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю козаків. 3. Козацький родовід. Вивчення козаками свого родоводу. 4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій (осучаснених). 5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань. 6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія). 7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи територіальної громади основ козацького самоврядування (осучаснених).

Попередній досвід роботи організації. Адамівський курінь бере активну участь у всіх заходах, що плануються та проводяться Координаційною радою при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (прийнята районна Програма розвитку Українського козацтва; рішення районної ради №132-V від 26 липня 2007 року). Основні проекти, які розробляв та втілював у життя курінь: створення Адамівської школи козацько-лицарського виховання (перша школа такого типу на Україні) – з 1998 року; створення районного об’єднання шкіл козацько-лицарського виховання – з 2003 року (Адамівська, Вигінська, Долинівська, Мологівсьська, Салганська, Старокозацька, Турлацька); створення районної «Молодої Січі» (дитячо-юнацької громадської організації козацького спрямування) – з 2006 року; виграли грант на реалізацію проекту «Розвиток учнівського самоврядування в сільській місцевості» (Козак-лідер) – 2007 рік; створення козацької «кадетки» в м. Білгороді-Дністровському - з 2009 року та ін. З 1991 року випускається своя газета (теперішня назва – «Козак Задністров’я»; вже вийшло більше 400-х номерів).

Очікувані результати Проекту. Рівень досягнення поставлених у проекті завдань оцінюватиметься за такими показниками: кількість поданих анкет для участі у тренінгах та семінарах; кількість учасників тренінгів та семінарів; кількість учасників тренінгів та семінарів, що зазначили про покращення своєї поінформованості на тему семінару або тренінгу та набуття нових навичок та знань; кількість поширених примірників посібника для активістів громадського самоврядування; рівень застосування набутих знань у практичну діяльність громадського самоврядування. Моніторинг та оцінка виконання проекту проводитиметься за допомогою таких методів: анкетування учасників семінарів, спостереження та фіксація позитивних змін внаслідок діяльності проекту, проведення індивідуальних інтерв’ю із зацікавленими особами та організаціями, збір та аналіз відгуків представників цільової групи, наявність позитивних публікацій в засобах масової інформації. Крім того, після проведення кожного тренінгу та семінару готуватиметься звіт, в якому буде зафіксовано хід проведення заходу та результати.

Очікується, що буде досягнуто таких результатів: 1. Розроблено та запроваджено методики та механізми, опираючись на які, жителі громади зможуть скористатись правом на участь у вирішенні місцевих питань. 2. Близько 300 громадських активістів, депутатів сільради, службовців органу місцевого самоврядування отримають знання, вміння та навички, необхідні для організації та забезпечення плідної співпраці місцевої влади та громадськості шляхом інтерактивної участі в 7 тренінгах, 2 семінарах, 7 екскурсіях та конференції. 3. Видано та поширено 500 примірників інформаційно-методичного посібника щодо організації та плідної співпраці органів місцевого самоврядування та громадськості (зокрема громадських організацій), з яким ознайомляться близько 1000 мешканців Білгород-Дністровського району. 4. Розроблено проект моделі громадсько-державного управління сільської громади (Громадська рада), який слугуватиме підвищенню суспільної свідомості, виробленню механізмів вирішення проблем громади. 5. Покращена взаємодія місцевих депутатів та громадських активістів з вирішення питань місцевого значення. 6. Збагачено систему місцевого самоврядування району дієздатним громадським рухом. 7. Стабільність як самої влади, так і ситуації у громаді. Результати та продукти проекту поширюватимуся та впливатимуть на громадськість Білгород-Дністровського району, сільські та районну раду, службовців органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Також відбудеться збагачення системи місцевого самоврядування досвідом плідної взаємодії органів місцевого самоврядування та громадськості (зокрема громадських організацій).

Проект є унікальним тим, що поширюватиме методику активізації громадської активності членів територіальних громад, заснованої на традиційних елементах з урахуванням сучасних особливостей та вимог. Модель громадського самоврядування на основі Громадської ради визнана перспективною на Україні (до речі, вона є сучасною модифікацією моделі козацького самоврядування – Круг!), що прийнята в козацьких організаціях України. Поширення такої моделі дозволить відродити суто українські традиції самоврядування та підвищити громадську активність на селі, виходячи із сучасних вимог суспільства. Через втілення запропонованої моделі громадського самоврядування до практики діяльності територіальних громад району, підготовка лідерів громадського самоврядування матиме життєздатність після завершення цього проекту. Лідери громадського самоврядування будуть здатні самі залучати додаткові ресурси для реалізації власних ініціатив.

(Виступ отамана Задністрового козацтва В.Тимофєєва на апаратній нараді при голові райдержадміністрації – генерал-хорунжому УК В.Зінченко та Координаційній раді при голові районної ради – генерал-хорунжому УК С.Кравченко)

Реалізація цього проекту - приклад успішної співпраці районної державної адміністрації, районної ради та Задністрового козацтва.

Учасники проекту – Тимофєєв Валерій Якович – начальник оргвідділу райради (отаман Задністрового козацтва), Масло Світлана Вікторівна – начальник відділу внутрішньої політики райдержадміністрації (Берегиня Жіночого куреня), Кольцов Андрій Олександрович - начальник управління праці та соціальної політики райдержадміністрації (отаман Окремого куреня), Гоменюк Олена Анатоліївна – головний спеціаліст відділу внутрішньої політики райдержадміністрації (Берегиня Жіночого куреня); всі - випускники Академії державного управління при Президентові України.

Суть проекту: частина активних мешканців громади йдуть у депутати, частина – до виконкому сільської ради, залишається частина громадян, яка не задіяна організованими формами діяльності (молоді-активні без досвіду; старійшини із досвідом і великим моральним авторитетом; авторитетні громадяни, які не бажають стрівати у політику, але радо брали б участь у вирішенні місцевих проблем). Козацька громадська рада – це спроба направити у конструктивне русло енергію цієї активної частини громади.

Результати: створено дві козацькі громадські ради при сільських радах – Адамівській, Мологівській. Розпочата робота по створенню козацької громадської ради при Шабівській сільській раді. Проект вступив у стадію завершення – видання методичних посібників, проведення тренінгів, семінарів, конференцій, налагодження практичної роботи.

Проблеми, які висвітив проект:

Перша. Основна маса депутатів сільських рад не готова до плідної співпраці із апаратом сільської ради, районною державною адміністрацією, районною радою у формуванні місцевої політики - бракує елементарних знань з теорії та практики цього виду діяльності, депутатської етики.

Друга. Зовсім не приділяється уваги резерву депутатського корпусу – молодим активним громадянам – школярам, студентам.

Внесено корективи до проекту: створена районна школа депутата сільської ради й районна школа молодого депутата – лідера шкільного самоврядування. Школи почали роботу. Проектом зацікавилися керівники Центра підвищення кваліфікації Одеського регіонального інституту державного управління Національної Академії Державного управління при Президентові України й нашим молодим викладачам «світить» аспірантура при Академії управління при Президентові України.

Перспективи подальшої реалізації проекту: творчій групі запропонували продовжити реалізацію теми та представити на розгляд ради Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України програму військово-патріотичного виховання підростаючого покоління на засадах козацько-лицарського гарту, мотивуючи цю пропозицію таким чином:

1. Білгород-Дністровщина – це територія останнього козацького війська на теренах України; столицею війська був Акерман; останнім отаманом війська був акерманський генерал-губернатор Гангардт.

2. Білгород-Дністровщина – це колиска Кубанського війська; з Акерману в 1863 році на Кубань було переселено близько 3/5 особового складу місцевого козацького війська із сім’ями та Чорноморську козацьку флотилію.

3. Білгород-Дністровщина – територія, на якій було розташовано 7 станиць останнього козацького війська на теренах України (Стара та Нова Царичанки, Старокозаче, Козацьке, Петрівка, Турлаки-Переможне, Красна Коса).

4. Білгород-Дністровщина – це територія, на якій на протязі декількох століть розташовувались війська місцевого гарнізону (в часи царської Росії, королівської Румунії, Радянського Союзу, сучасної України). Є багато кадрових офіцерів. Населення позитивно ставиться до військово-патріотичної складової системи виховання, що передбачає гартування чоловічих рис характеру.

Війни починають кадрові армії – закінчують резервісти. Від того, який військовий резерв країни – залежить доля самої країни.

5. Білгород-Дністровщина – це колиска сучасного козацького руху на Україні. Сучасному Задністровому козацтву – вже двадцять років.

6. Білгород-Дністровщина - це колиска сучасної інноваційної комплексної системи козацько-лицарського гарту молоді. Наша система виховання знана на Україні. Модель учнівського самоврядування школи козацько-лицарського гарту – козацький Круг - була визнана кращою на Україні. Є 3 авторські свідоцтва, більше 100 публікацій в центральних та обласних ЗМІ, 64 книги в Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського в Києві, із півсотні сайтів та веб-сторінок в Інтернеті.

Систему впроваджують Адамівська, Долинівська, Салганська, Великомар’янівська школи, а Старокозацький та Шабівський НВК, Петрівська, Вигінська, Турлацька, Випаснянська №2, Мологівська школи впроваджують елементи системи.

7. На Білгород-Дністровщині реалізуються:

- програма розвитку Українського козацтва на 2008-2010 року (такі програми дві на Україні – обласна Запорозька та районна наша);

- програма Патріотичного гарту молоді на 2010-2012 роки (єдина на Україні) із 10 проектами…

Яку користь з реалізації проекту буде мати район?

1. За технічним завданням на підготовку проекту на Всеукраїнський конкурс ми маємо змогу претендувати на розмір гранту у 500 тис. грн. капітальних інвестицій. 20% цієї суми районна рада повинна передбачити в районному бюджеті на 2011 рік. 2. Якщо до проекту включити ще 10 проектів Програми патріотичного гарту молоді із бюджетом по 50 тис. грн. інвестицій, то маємо можливість отримати інвестицій до 1 млн. грн. 3. Отримаємо в районі систему виховання молоді, що практично не дає «браку».

Пропозиції:

1. Спільним розпорядженням голови районної державної адміністрації та голови районної ради утворити робочу групу із підготовки проекту на Всеукраїнський конкурс. Надати доручення начальникам оргвідділів райдержадміністрації та райради у тижневий термін підготувати проекти розпоряджень. 2. Районній раді передбачити у проекті районного бюджету на 2011 рік поточні витрати на реалізацію проекту на Всеукраїнський конкурс в розмірі 20% від суми інвестицій (40 тис. грн.). 3. Робочій групі завершити підготовку проекту до 15 червня 2010 року.[13]

МІСІЯ КОЗАЦТВА БУДЖАКУ. Відбулася Старшинська рада, яка прийняла за основу роботи Буджацького козацтва – Концепцію «Місія козацтва Буджаку».

Головна мета козацьких організацій Буджаку – формувати вільнолюбиву і незалежну особистість, козака-лицаря, мужнього громадянина, сутність якого розкриває міжнародне козацьке гасло: “Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!”

1. Душу – Богові! Кодекс лицарської духовності козацтва Буджаку.

Дедалі більше політичних і культурних діячів, учителів, батьків звертаються до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних політичній та ідеологічній кон’юнктурі. Це означає, що сучасне українське суспільство поступово підходить до визнання й опанування етичних основ християнства, від яких воно було штучно відлучене протягом багатьох десятиліть і до яких у більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення.

Ніхто не буде сперечатися, що Церква є носієм духовності. Так воно і є, адже те, чого навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту, і найперше гармонії нашого внутрішнього світу. Багато людей відвідують храми, вважають себе віруючими і повага до традицій та релігії свого народу стримує багатьох з них від хибних кроків. Свою роль тут відіграє і громадська думка, а тому людина буде намагатися жити і діяти так, щоб не було соромно перед людьми.

Лише розвинута моральність, лише прийняття абсолютних вічних норм співжиття допоможе у потрібну годину людині – вона не буде вагатися, втримається, не піде на умовляння, адже матиме приписи на всі випадки життя. А нагородою буде чисте сумління та гармонія внутрішнього світу…

Формування духовності як основної якості козака, визначення його духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, на яких має базуватися життя - основні напрямами нашої роботи з духовного формування козака-лицаря.

2. Життя – Батьківщині! Кодекс лицарської звитяги козацтва Буджаку.

Козак: готовий боротися до загину за волю, честь і славу України; нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України; з презирством і ненавистю ставиться до ворогів, прагне визволити рідний край від чужих заброд-завойовників; уміє доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності; здатний відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів; виявляє героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в ім’я свободи і незалежності України; відстоює своє право бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни; здатний і готовий займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.

3. Серце – людям! Заповіді милосердя козацтва Буджаку.

Козак: готовий допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру; всебічно допомагає сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливо ставиться до безпомічних, постійна їм матеріально підтримує; надає допомогу хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи; здатний до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду; готовий допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.

4. Честь – нікому! Кодекс лицарської честі козацтва Буджаку.

Козак: любить батьків, вірний у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу; готовий турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку; підкреслено шанобливо ставиться до матері, дівчини, жінки, бабусі; виявляє непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям; відстоює свободу і незалежність особистості, народу, держави, єдність і соборність українських земель; прагне роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, пам’яток історії та культури; готовий проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними; здатний цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням; уміє скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість; турбується про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливо ставиться до рідної природи, землі, примножує її багатств; прагне внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

Найголовніша проблема козацтва Буджаку – визначити свою роль у соціально-політичному житті сучасного суспільства. Ще не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальна, духовна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизників; вона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру; козаки ще не знають, що вони козаки!

Справжнє відродження козацтва на Україні почнеться тоді, коли до його лав увіллється молодь, що вболіває за народні справи, прагне кращого сьогодення та працює на духовне і матеріально багате майбутнє; коли теперішні козаченьки чітко усвідомлять, що по них судять про все козацтво і народ у цілому, відмовляться від своїх користолюбних цілей і на перше місце поставлять служіння народу; коли між козаками і науковцями-просвітянами встановляться тісні зв’язки та налагодиться співпраця на ниві дослідження історико-культурної спадщини козаччини. Суспільство засновується на ідеї моральності й цементується духовними прагненнями народу. Ідеологія козацтва фундується на таких засадах: Християнство (Православ’я), прагнення до Народовладдя та Самоврядування в організації свого життя й на усвідомленні святого свого обов’язку – захищати рідну українську землю й українську державність. Це стало в перебігу віків свого роду генетичною особливістю козацького характеру. Й в сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на “речовизм” та долари, козацтво за рядом обставин стає найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського народу, здатним зіграти роль свого роду каталізатора громадської самосвідомості, очолити всенародний рух за духовне відродження України-Батьківщини, бо Козацтво Буджаку має Кодекс Честі![14]

МЕТА ОСВІТИ – ВИХОВАННЯ. Відбулася Старшинська рада, яка прийняла за основу роботи козацтва в навчальних закладах концепцію козацької освіти – Після нас не буде нас, а справи залишаться!.

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським - дитинча має частіше зазирати у вічність - саме школа стоїть у витоків духовності суспільства…

Ми часто зустрічаємо людей назверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, «гроші пофарбовані, поваплені» і тому в теперішній час нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо «культура утверджує примат духу» (М.Реріх); особи виховані.

Досвід практичної роботи свідчить, що головна мета освіти - виховання; навчання повинно бути підпорядковано вихованню.

Школа - єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішим, самовдосконалюватися, щоб реалізуватися як громадянин.

Виховання - це, в першу чергу, щеплення моралі та створення в учнів навичок життя в моральній атмосфері, бо глибока моральна криза в нашій країні є наслідком прогалин і в освітньому процесі, зокрема у недооцінки ролі духовності української національної школи, яка виступає одним із важливих елементів збереження і розвитку спільноти, її духовного ядра і постачає суспільству свідомих громадян, носіїв духовності.

Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові.

Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Наше національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, яку впроваджують в свою роботу колективи навчальних закладів Білгород-Дністровського району, бо творче впровадження в життя ідей і засобів козацького виховання має забезпечити формування фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України. Тому, конкретизуючи основну мету освіти, наголошую - виховання повинно бути національним.

Дедалі більше політичних і культурних діячів, учителів, батьків звертаються до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних політичній та ідеологічній кон’юнктурі. Це означає, що сучасне українське суспільство поступово підходить до визнання й опанування етичних основ християнства, від яких воно було штучно відлучене протягом багатьох десятиліть і до яких у більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення.

Ніхто не буде сперечатися, що Церква є носієм духовності. Так воно і є, адже те, чого навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту, і найперше гармонії нашого внутрішнього світу. Багато людей відвідують храми, вважають себе віруючими і повага до традицій та релігії свого народу стримує багатьох з них від хибних кроків. Свою роль тут відіграє і громадська думка, а тому людина буде намагатися жити і діяти так, щоб не було соромно перед людьми.

Лише розвинута моральність, лише прийняття абсолютно вічних норм співжиття допоможе у потрібну хвилину підлітку (юнаку, юнці) – адже вони матимуть приписи на всі випадки життя. А нагородою буде чисте сумління та гармонія внутрішнього світу.

Формування душі як основної якості людини, визначення її духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, на яких має базуватися життя дитини – основний напрямок сучасного козацько-лицарського виховання.

Народна мудрість говорить: якщо хочеш оставити про себе пам’ять на п’ятдесят років - вирощуй сад, на сто - будуй будинок, на тисячу - виховуй сина. Народ, що бажає зберегти себе в історії, повинен піклуватися про виховання своїх синів.

Тому на сучасному етапі розвитку держави головне - увага до школи - найімовірнішому осередку формування громадянина, патріота. А в школі:

- труднощі та проблеми її випливають із сучасних труднощів громади - економічних, демографічних, соціальних;

- термінове розв’язання всіх проблем школи неможливо (особливо соціально-економічних, фінансових, частково методичних), але проблеми виховання ми повинні вирішувати негайно; головне завдання школи на сучасному етапі - протистояння бездуховності, руйнації національної моралі;

- громада живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовних життям школа, тому школа повинна і може стати осередком духовності, берегинею духу громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням;

- один з шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів - патріотичне виховання (національне у формі школи козацько-лицарського виховання, національно-родинне у формі школи-родини та ін. - «лише виховуючи українця, можна виховати українця», патріота); якби мали таке виховання, 7 млн. українців-шукачів долі за кордоном наводили б лад сьогодні на своїй землі, в своїй державі; а це - не найгірші громадяни;

- неможливо виховати особистість тільки в школі, школа виховує разом із сім’єю, виробничим коллективом, громадою;

- у вихованні патріота є три ступеня (етапи): родинно-дошкільне, родинно-шкільне, громадсько-родинне; кожен з етапів має свої особливості і проводиться: родинно-дошкільне - через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка; родинно-шкільне - у формі роботи школи-родини, школи козацько-лицарського виховання та ін. закладів нового типу (інноваційних); громадсько-родинне - у формі діяльності учнівських громадських організацій (в першу чергу - патріотичного спрямування – козацьких!);

- основна мета сучасної школи - формування в родині, школі і громадському житті патріота, творчу особистість з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю, додам - козака-лицаря;

- в наш час у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес шкіл Одеської області (області із славним козацьким минулим; на її території, до переселення в 1869 році на Кубань, існувало останнє на Україні козацьке військо) значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості.[15]

Генеральному судді Задністрового козацтва, полковнику УК, Заслуженому журналісту України Устименку Б.І. голова райдержадміністрації, генерал-хорунжий УК Зінченко В.М. вручив козацький орден «Хрест з мечами» та Універсал.

Відбулося відкриття районного етапу Всеукраїнської військово-спортивної гри «Патріот» (в президії справа наліво – військовий комісар полковник ЗСУ І.Л.Бойчук, заступник голови районної ради Р.П.Дьяченко, голова районної ради ветеранів України П.І.Ластовецький, отаман Задністрового козацтва В.Я.Тимофєєв). Відкриваючи гру, отаман Задністрового козацтва сказав: «Шановні учасники гри! Вітаю вас від імені Українського козацтва, від імені Генерального штабу військово-патрвіотичної гри «Джура» («Сокіл») із початком районного етапу Всеукраїнської гри «Патріот»! Історія нас вчить: війни починають кадрові війська, закінчують резервісти. Й тому доля держави залежить від того, який резерв вона має… Наша Україна лише починає будувати систему військово-патріотичного виховання, систему підготовки резерву. В перспективі вона має складатися з наступних блоків-етапів: 1. Система військово-патріотичного гарту школярів середнього шкільного віку, що замикається на військово-патріотичну гру «Джура» («Сокіл»). 2. Система військово-патріотичного гарту школярів старшого шкільного віку та студентської молоді, що замикається на військово-патріотичну гру «Патріот». 3. Військові кафедри та військові факультети невійськових вищих навчальних закладів, що готують офіцерів запасу. 4. Початкова військова підготовка школярів та студентів, перепідготовка резервістів. 5. Служба в резерві. До речі, є пропозиції проводити гри «Джура» та «Патріот» не як спортивні гри, а як справжні військові навчання та військові дії. Не всі з вас будуть служити в Армії України, але діє норма Конституції про обов’язок захищати Вітчизну. Це обов’язок кожного справжнього чоловіка! А захищати рідну країну треба вміти й цьому треба навчатись! Бажаю вам перемоги! І, як співається у нашому гімні, - покажіть, що ви, браття, козацького роду!

Пройшли урочистості в козацькій громаді с. Адамівна, присвячені Дню Перемоги. Виступ на урочистостях отамана Задністрового козацтва Тимофєєва В.Я. Шановні ветерани Великої Вітчизняної війни! Шановні земляки! 65 років відокремлюють нас від 9 травня 1945 року, від Перемоги справедливості та добра над наймогутнішим лихом за всю історію людства. Територія України стала ареною запеклого збройного протиборства двох могутніх держав. Кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров’ю. Тут відбувалися жорстокі битви, у яких брали участь 12,5 тисяч наших земляків; з них кожний четвертий не повернувся додому. За період фашистської окупації збиток, нанесений нашому району, склав більше 1 міліарда карбованців. Фашистські головорізи розстріляли 387 мирних жителів (з них 27 стариків, 64 дитини, 132 жінки). Вороги розорили колгоспи та радгоспи, МТС, вивезли на рабську працю до Німеччини та Румунії сотні молодих людей. Але патріоти не скорилися: в районі діяли підпільні бойові групи – Чаїрського Федіра, Богуцького Феоктиста, Жеки Миколи та інші. Своїми героїчними діями вони прискорювали нашу Перемогу. Сьогодні в районі мешкає 410 учасників війни. Більшість з них потребує постійної уваги та турботи з боку держави, місцевої влади та громадськості. Розуміючи це, керівництво району, сільвиконкоми та люди доброї волі роблять все можливе, щоб полегшити життя ветеранів. Пройшли десятиріччя. Змінився світ. Народилися й виросли нові покоління людей. З кожним роком все менше залишається учасників кривавої війни, але вони - живі свідки Великої Перемоги. Дозвольте мені, відповідно до Указу Президента України від 2 квітня 2010 року №474/2010 вручити ювілейну медаль «65 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.» нашим землякам, ветеранам Великої Вітчизняної війни: Янишину Олександру Васильовичу, Головченку Василю Федоровичу, Галицькій Марії Іллівні, Шаповаловій Анастасії Іллівні, Лесик Тетяні Павлівні, Махновській Вірі Олександрівні. Від щирого серця, дорогі наші ветерани, вітаю вас із Перемогою. Нехай у вас все буде добре, в родинах панує злагода і спокій, оселі повняться достатком. Хай береже вас доля. Щастя вам і міцного здоров’я. Вічна честь і слава героям!

Відбулася посвята в козаки працівників Білгород-Дністровської районної ради: В.І.Каланжова, О.Л.Полещука, С.В.Короленка.[16]

ВЕЛИКА РАДА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. 23 травня 2010 року в смт. Коропець Монастириського району Тернопільської області відбулася 27 Велика Рада Українського козацтва, В програмі – прийняття Звернення до козацтва України, Програми роботи Українського козацтва, посвята в козаки студентів обласного Коропецького ліцею з посиленою військово-спортивною підготовкою. Від За дністрового козацтва в роботі Ради прийняла участь делегація у складі отамана Задністрового козацтва В.Тимофєєва та отамана Окремого куореня С.Крістіогло. На Раді пролунало Звернення Задністрового козацтва до козацтва України.

Шановна Старшино! Брати-козаки! Сестри-козачки!

Загальновизнано, що у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства творче відродження культурно-освітніх і виховних козацьких традицій – одна з необхідних і найважливіших граней зміцнення могутності України.

Що є українське козацтво у минулому й сучасному часі? Що ми активно “відроджуємо” й намагаємось “використати”? Чи зможе козацтво зайняти свою нішу в ХХІ столітті? Як в сучасних умовах силами громадської організації відродити тип козака-лицаря? Як згуртувати таких людей? На якій основі відроджувати козацтво?

Історія українського державотворення переконливо свідчить про те, що в цьому історичному процесі, порівняно з іншими суспільно-політичними силами, козацтво відігравало вирішальну, провідну роль. Тому національні інтереси України вимагають створення державних документів, зокрема законів, постанов, які б сприяли дальшому розвитку українського козацтва як могутньої націотворчої і державотворчої потуги, залучення до його лав найширших верств співгромадян з метою пробудження і спрямування їхньої енергії на розв’язання історичних завдань, що стоять перед нашим суспільством і державою.

Факти неспростовно свідчать, що високі духовні набутки українського козацтва, його видатних представників – державних і політичних керманичів, діячів науки і культури на сьогодні залишаються невідомими широким верствам нашого суспільства. Не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальна, духовна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизників; вона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру; козаки ще не знають, що вони козаки!

Для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природно-географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового буття – козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі – рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової магії; пісенно-енергетична практика; особливе світосприйняття) і є сутністю української козацької спадщини.

Через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам. Але до сьогодні розуміння пріоритетності дійсного відродження українських козацьких традицій у цьому контексті не досягнуто. Причинами цього є: переважно хибні уявлення про сутність козацької спадщини, що сформувалися під впливом романтично-історичної художньої літератури та певних стереотипів вітчизняної і зарубіжної історіографії, розроблених відносно тих чи інших історіософських концепцій; відсутність сприятливих умов для повноцінного відродження козаччини; розмитість або повна відсутність дійсних пріоритетів козацького відродження; руйнація родових козацьких зв’язків та втрата традиційного козацького середовища (родовий козак – представник спадкового козацького роду, життєві принципи якого сформувались на засадах цінностей, притаманних специфічному середовищу козаків-воїнів: пріоритетність чоловічого начала у всіх царинах буття; шанобливе ставлення до родових та загальнокозацьких звичаїв; повага до військової справи взагалі і особливо до специфічної козацької військової спадщини; ознайомлення з основами козацького бойового мистецтва; сприйняття особливих стереотипів поведінки та відносин, заснованих на засадах козацького звичаю; можливе ознайомлення з елементами військової магії; здоровий спосіб життя).

Оформлення й згуртування козаччини швидше відбувається в тих регіонах, де загострюються військові міжетнічні, міжнаціональні, міждержавні конфлікти (Кубань, Прикавказ’я, Придністров’я). Відсутність можливостей виконання військових функцій призводить (як показує досвід) до розброду і хитань у козацькому середовищу, яке в свою чергу веде до невизначеності подальшої долі і самого козацького з’єднання. Ситуація може змінитися лише за умови часткової зміни пріоритетів козаччини із військових на господарські й культурні. Це не означає, що козакам на державному рівні не може бути довірено охороняти кордони країни чи наглядати за правопорядком усередині держави. Сучасні козацькі формування можуть стати повноцінною національною гвардією, яка буде поставлена на службу народу. У цьому випадку необхідна допомога держави. І не стільки матеріальна, скільки юридична. Саме на державному рівні мають бути вирішенні питання щодо юридичного статусу козацьких військ.

Справжнє відродження козацтва на Україні почнеться тоді, коли до його лав увіллється молодь, що вболіває за народні справи, прагне кращого сьогодення та працює на духовне і матеріально багате майбутнє (молоді козаки, які пройшли школу козацько-лицарського виховання); коли теперішні козаченьки чітко усвідомлять, що по них судять про все козацтво і народ у цілому, відмовляться від своїх користолюбних цілей і на перше місце поставлять служіння народу; коли між козаками і науковцями-просвітянами встановляться тісні зв’язки та налагодиться співпраця на ниві дослідження історико-культурної спадщини козаччини. І тоді відроджене козацтво стане тією широкою суспільно-політичною і культурницькою течією, яка згуртує всі верстви українського народу і зможе цивілізованими методами вирішувати нагальні питання сьогодення в ім’я народу і для народу.

Основні причини гальмування козацького відродження такі: вплив різноманітних політичних сил; протилежна конфесійна орієнтація; залежність від окремих гілок влади та економічних еліт; особисте ворогування новітніх козацьких керівників; брак конкретної діяльності.

Але якщо об’єктивно та тверезо проаналізувати процеси, які в теперішній час йдуть в українському козацтві, то ми побачимо, що саме козацтво поки ще розпорошено й неорганізоване. І причин для цього більш ніж достатньо.

По-перше, козаків розпорошують ті, хто не бажає появи на політичній арені України нової грізної громадської сили. Для цього козаків утягують до різних апаратних та партійних ігор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати силу, а в його середовищі з’явились “білі” й “червоні”, “самостійники” й “державники”, “наші” й “не наші”, які готові знову схрестити шаблі.

По-друге, розпорошеності цієї підсобляють самі козаки, піддавшись розгулу марнослів’я та егоїзму, пробуджених сучасною революційною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всіх революцій гасло: “Хто був ніким, той стане всім!” В результаті цього козацтво й не помітило, як опинилося в тенетах численних паралельних організаційних структур, які між собою ворогують.

По-третє, відсутність наукового узагальнення багатовікового служіння козацтва Неньці-Україні виявилося при перших кроках його державного становлення. Щоб вирішувати проблеми, які виникають, необхідно вивчити механізм функціонування традиційних козацьких військ, проаналізувати діяльність козацтва в період демократичних перебудов й громадянської війни 1917-1922 років. На базі цих досліджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної політики становлення козацтва й правильно виявити сутність козацького загалу, козацької громади, козацького війська.

По-четверте (й найважливіше!), козацтву необхідно формувати наскрізну систему підготовки й виховання козака як державної людини через сім’ю – середню школу – вищий навчальний заклад (готувати кадри!).

Офіційна українська педагогіка не заперечує того, що козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей і можливостей нашого народу. І тому в концепції національного виховання реалізація науково обґрунтованих і випробуваних історією козацько-лицарських виховних традицій – вважається одним із найефективніших українознавчих підходів у навчально-виховній роботі.

Й тому на сучасному етапі розвитку неокозацтва головне п’яте – увага до сучасної школи – найімовірнішому осередку формування сучасного козака-лицаря.

А в школі:

Труднощі та проблеми випливають із сучасних труднощів громади: економічних, демографічних, соціальних.

Термінове розв’язання всіх проблем школи неможливо (особливо соціально-економічних, фінансових, частково методичних), але проблеми виховного характеру ми повинні вирішувати негайно; основне завдання школи на сучасному етапі – протистояння бездуховності, руйнації національної моралі.

Громада живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа повинна і може стати осередком духовності, берегинею духу громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням.

Один з шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів – національне виховання у формі козацько-лицарського («лише виховуючи українця, можна виховати українця») та розумні ідеологізація і політизація виховного процесу (формування патріота, громадського діяча починається з його участі в діяльності дитячих і юнацьких громадських організацій).

Неможливо виховати особистість тільки в школі; школа виховує разом із сім’єю, виробничим колективом, громадою.

У вихованні національно свідомих козака та берегині є три ступеня (етапи): родинно-дошкільне виховання козачати та лелі, родинно-шкільне виховання джури та дани, громадсько-родинне виховання козака та берегині.

Кожен з етапів козацько-лицарського виховання має свої особливості і проводиться:

1. Родинно-дошкільне – через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка.

2. Родинно-шкільне – у формі роботи школи козацько-лицарського виховання: А.Класна робота за рахунок шкільного компоненту (варіативної складової навчального плану) з основних дисциплін козацько-лицарського виховання. Б.Позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів. В.Позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації «Молода Січ» Українського козацтва.

3. Громадсько-родинне – у формі діяльності учнівського куреня Українського козацтва та місцевого осередку жіночої громади Українського козацтва.

Основна мета сучасної школи козацько-лицарського виховання – формування в родині, школі і громадському житті творчу особистість козака-лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

У період розбудови незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості.

Українська козацька духовність – це історично сформована система духовних багатств лицарської верстви рідного народу, яка виробила і в своєму бутті, способу життя відобразила найвищі цінності його національної душі, філософії, характеру, світогляду, моралі, правосвідомості, естетики; це лицарська духовність, компоненти якої розвиваються у напрямі довершеності, найглибшого відображення потреб, інтересів української нації, держави.

Практичний досвід стверджує, що школа козацько-лицарського виховання може (й повинна!) бути центром духовного життя, берегинею духу громади, але для цього їй потрібно бути національній, мати національно налаштовані кадри, лицарів духовності у самій школі, а в підґрунті – сформовану громадську думку та козацькі звичаї і традиції громади.

Отож, бажаючи всім плідної педагогічної праці, хочеться одного: щоб люди пишалися сучасними козаками так, як Наливайком, Трясилом, Сірком чи Палієм. А для цього хочуть вони бачити не погони, лампаси й незаслужені нагороди, а реальні справи!

Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому! Слава козакам! Слава Україні![17]

В Білгород-Дністровській районній раді відбулося нагородження ветеранів-козаків Почесним орденом «Велика Перемога – 65»: М.К.Маринеску – голова Ради Старійшин Задністрового козацтва, М.П.Скибенко – отаман Шабівського куреня Задністрового козацтва, В.В.Лукашевський – заступник отамана Задністрового козацтва, С.Б.Кравченко – голова Білгород-Дністровської районної ради, генерал-хорунжий Українського козацтва, В.М.Воробйов – радник отамана Задністрового козацтва, П.М.Ігумнов – радник отамана Чорноморського козацького війська.

На останньому дзвонику в Старокозацькому НВК від Білгород-Дністровської районної ради були присутні голова районної ради генерал-хорунжий УК С.Б.Кравченко та провідний спеціаліст районної ради Берегиня А.В.Васильченко. У перебігу дійства – нагородження Пам’ятним адресом з нагоди дня народження осавула УК отамана Старокозацького куреня учителя Ю.І.Щербини: «Шановний Юрію Івановичу! Шановний брате-козаче!Білгород-Дністровська районна рада щиро вітає Вас зі святом – Днем народження! Багато років Ви присвятили нашому багатому, родючому і мальовничому бессарабському краю, працюючи на педагогічній ниві, виховуючи справжніх громадян України – молодих старокозачан, ділом доказуючи, що Ви – козацького роду! Ваша багаторічна і сумлінна праця, як досвідченого педагога, щедрого і мудрого господаря від природи, людини із щирим, добрим серцем, громадського діяча сприяла розвитку і зміцненню демократії на нашій Білгород-Дністровщині. Набутий Вами досвід, помножений на особисту вимогливість і відповідальність, уміння згуртувати і вести за собою людей - це досягнення авторитету і поваги у членів педагогічного загалу та керівництва району і області й всього Українського козацтва. Бажаємо Вам міцного здоров’я, натхнення, виконання сподівань, сімейного затишку, радості від рідних і близьких Вам людей. Хай Вас завжди зігріває тепло рідних сердець, які оточують Вас».

28 травня 2010 року за запрошенням педагогічного колективу Муравлівської Січі генерал-отаман УК Тимофєєв В.Я. та перший директор Муравлівської СШ (1968-1980) Тимофєєв Я.С. приїхали на свято Останнього дзвоника. В перебігу подій – участь в урочистій лінійці, зустрічі із керівництвом школи, села, району, із козаками Муравлівського куреню.

В травні козацький хор «Мрія» провів декілька виступів на сценічних площадках міста та району.

ЖИВЕТ УКРАИНСКАЯ ПЕСНЯ

На импровизированной сцене, ограниченной тесным кругом многочисленніх зрителей, выстроились в три ряда учасники известного в городе и районе хора «Мрія» (музыкальный руководитель Иван Зорило). В национальных костюмах сорок хористов в сопровождении музикально-инструментального ансамбля хора дарили зрителям их любимые песни.

Колективу болем 30-ти лет и в его состав входять непрофессиональные артисты, а любители украинской народной песни, для которых хор стал второй семьей. Все они люди творческие, одаренные красивыми природними голосами.

Не понаслышке знаю многих из них и восхищаюсь преданностью украинской культуре, украинской песне, с которой они многие годы идут по жизни. Все они люди разных возрастов и профессий, но объединяет их песня, которую они в этот майский день с большим удовольствием и величайшей любовью дарили зрителям. Многие из них поют в хоре 20 и болем лет – это Елена Чекал – кладовщик ОАО «Гемопласт», Мария Кожухарь – пенсионерка, мать-героиня, Лидия Полунеева – главная медсестра больницы, Татьяна Ганченко – воспитатель дома ребенка, Алла и Сергей Майнгард – семейная пара, пенсионеры, Людмила Веренич – технолог морского порта, Николай Лешану – пенсионер, Сергей Козубенко – фельдшер скорой помощи Одесской клиники «Inta Sana». По 10-15 лет хор посещают Тамара Душанина – врач-лаборант городской СЭС, Майя Серая – библиотекарь 4-й школы, Валентина Шульга – работник охраны 4-й школы, Татьяна Левко – предприниматель (в хоре много лет пела ее мама, светлая ей память), Аплерий Горбачов – технолог морского порта, Григорий Болгар – работник АХЧ педучилища. Почти 10 лет поют в хоре Татьяна Жорняк – работник гостиницы, Мария Сырбул – экономист Затоковского поселкового совета, Наталья Беженарь – санитарка ЦРБ, Татьяна Кривоберец – работник Бритовского сельского совета, Василий Скалозуб, Сергей Шмыков – инженер МЧС, вторая семейная пара Валентин Ганченко - слесарь «Теплокоммунэнерго» и его жена Татьяна, Нина Широкова – работник 11-й школы.

Музыканты ансамбля хора «Мрія» – баянист Лариса Царевская – преподаватель музыки, вносящая большую лепту в развитие музыкального искусства в городе и районе, в хоре 20 лет, Иван Разнован – аккомпаниатор игры на баяне, гитарист Аркадий Богданович, баянист Валерий Тимофеев – заведующий орготделом райсовета, скрипачки Светлана Спицина – преподаватель музыки и Любовь Матюшенко – преподаватель музыкальной школы, кларнетист Олег Дымников – играет в духовом оркестре.

По пять и меньше лет в хоре поют Светлана Долгорук – работник детсада №3, Елена Кувикова – учитель 11-й школы, Дмитрий Георгиеш – пенсионер. Жизнь есть жизнь, и состав хора периодически меняется – кето-то уходит, а кто-то приходит. Среди новичков хора, влившихся в коллектив за последние год-два – пенсионеры Людмила Мартыненко, Надежда Червякова, Нина Прохорова, строитель Татьяна Продице. Бессменный руководитель хора Иван Зорило оберегает коллектив и заботится о том, чтобы активные и легкие на подъем хористы имели возможность делиться своим творчеством с любителями народной песни, которую они вот уже столько лет дарят своим почитателям. В репертуаре хора патриотические, веселые и лирические песни, отражающие любовь к Украине, ее культуру, обычаи и обряды.

В праздничный день Победы хористы так зарядили публику, что убеленный сединой ветеран не удержался и, подобрав себе пару, с удовольствием танцевал на площадке перед хором, а после завершения песни пожал руку Ивану Зориле. Аплодисменты зрителей еще раз доказали, что народная украинская песня никогда не умрет, как небо и звезды. Лидия Ткаченко, корреспондент СП.[18]

ЗВІТ ПРО РОБОТУ В ОРГАНІЗАЦІЯХ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА

ПРОТЯГОМ СІЧНЯ-КВІТНЯ 2010 РОКУ

Згідно Концепції розвитку Задністрового козацтва (затверджена Радою Задністрового козацтва в вересні 2008 року) та регіональної Програми розвитку Українського козацтва на 2008-2010 роки (Рішення 11-ї сесії Білгород-Дністровської районної ради V скликання від 25.07.2007 року №132-V), протягом звітного періоду місцеві козаки зробили достойний вклад у справу реального втілення козацької ідеї в суспільстві.

Враховуючи той факт, що на території Задністров’я (межиріччя – Дунай-Дністро - 9 районів Одеської області) компактно мешкають 120 тис. болгар та 30 тис. гагаузів (з 450 тис. осіб мешканців Задністров’я), було створено 2 Окремих курені (болгарський – отаман куреня, осавул УК В.Стоянов – заступник керівника обласного об’єднання болгар, офіцер МФ України; та гагаузький – отаман куреня, осавул УК С.Крістіогло – керівник обласного об’єднання гагаузів, заступник керівника курултаю Гагаузії, офіцер-підводник, за звитягу нагороджений Орденом Червоної Зірки).

Працюють в сучасному Задністров’ї:

- козацькі організації – Задністрова Січ ЧКВ УК (отаман – генерал-осавул УК В.Тимофєєв), Буджацька Січове козацьке військо (отаман – генерал-осавул УК М.Скляренко), Білгород-Дністровська паланка УК (отаман – полковник УК Л.Городецький), Білгород-Дністровський міський Кіш УК (отаман – полковник УК С.Горлачов), Окружний полк ім. П.Орлика УК (отаман – полковник УК М.Врублевський), Окремий курінь ім. С.Білого УК (отаман – полковник УК П.Городниченко), курінь Війська Запорозького (отаман – полковник ЗСУ М.Возний), районове товариство ЧКЗ УК (отаман – полковник УК В.Білоус), районове товариство козаків-характерників (отаман – осавул УК О.Якубський), жіноча громада Берегинь УК (керівник Ганницька С.П.), військово-спортивний клуб «Патріот» (керівник полковник УК В.Гавриленко), клуб «Козачка» (керівник Л.Василінга), Кілійський районний осередок Соборного Козацтва України (А.Палій), Кілійське РКТ УРК (М.Сокольников), Ізмаїльський районний осередок Придунайсько-Ізмаїльського козацького товариства (Ю.Закіров), Ізмаїльське РКТ УК (С.Желязков), Придунайська Січ ЧКВ УК (М.Деревенча), Ізмаїльський міський курінь „Наливайко” (А.Гриченко), Ізмаїльська паланка МГО Козацтво Запорозьке (М.Підопригора), Саратське районне козацьке товариство ЧКВ УК (С.Іванов), Татарбунарське районне товариство ЧКЗ УК (О.Гусаренко), Болградське РКТ ЧКЗ УК (В.Копитін);

- козацькі художні колективи – духовий оркестр (керівник сотник УК С.Радченко), хор української народної пісні «Мрія» (керівник – полковник УК І.Зорило), ансамбль української народної музики «Веселка» (керівник – заслужений працівник культури України, полковник УК М.Нікіруй), ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» (керівник – осавул УК Б.Нікіруй), народна хорова капела – пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче (керівник – В.Вареник), гурт «Отаман» (керівник В.Тимофєєв);

- козацькі навчальні заклади – Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського державного педагогічного університету (викладачі – В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань), Старокозацька Січ (директор Л.Щербина, вчитель осавул УК Ю.Щербина), Молозька Січ (директор В.Осолинська, вчитель О.Гетманченко), Випаснянська №2 Січ (директор А.Резниченко, військовий керівник осавул УК А.Кривенко), Вигінська Січ (директор О.Вдовиченко, учитель фізичної культури сотник УК М.Поліщук), Долинівська Січ (директор Т.Тома, завуч М.Долгошеєнко, вчитель Т.Молчанова), Турлацька Січ (директор Т.Тодорова, вчитель В.Чумаченко), Адамівська Січ (директор В.Вронська, завуч П.Лавриненко, педагог-організатор В.Гриценко), Салганська Січ (директор О.Тиханська, завуч І.Мельникова, учителі В.Шевченко, О.Рябченко), Петрівська Січ (директор Л.Василінга), Бритівська Січ (директор В.Савчук), Великомар’янівська Січ (директор М.Чороба, завуч Т.Чороба), Білгород-Дністровські міські школи: №6 (директор Т.Жбанкова), №11 (директор Т.Шмелькова).

Враховуючи історичну роль козацтва в заселенні та формуванні історико-культурної складової господарства Задністров’я, з метою взаємодії органів виконавчої влади та громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, залучення його державотворчого потенціалу до розбудови України, на виконання Указу Президента України «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» було здійснено такі заходи:

- засідання Координаційної ради з підтримки розвитку Українського козацтва при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (створена в травні 2007 року, голова Координаційної ради – заступник голови районної державної адміністрації генерал-осавул УК П.Ігумнов): 12.12.2009 («Програма Патріотичного гарту молоді на засадах козацького лицарства»), 15.01.2010 («Вибори Президента України – завдання Задністрового козацтва»), 24.02.2010 («Про хід виконання програми патріотичного гарту молоді»), 25.03.2010 («Про участь Задністрового козацтва в проведенні районного етапу Всеукраїнської гри «Патріот»), 03.04.2010 («Про хід виконання проекту по створенню козацьких громадських рад при сільських радах району»), 25.04.2010 («Про участь Задністрового козацтва в святкуванні Дня Перемоги»);

- засідання Ради керівників громадських організацій козацького спрямування при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (створена в червні 2007 року, голова Ради – начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради, генерал-осавул УК В.Тимофєєв): 09.12.2009 («Обговорення Програми патріотичного гарту молоді на засадах козацько-лицарського гарту»), 15.12.2009 («Сесія районної ради – прийняття Програми патріотичного гарту»), 17.01.2010 («Вибори Президента України – стратегія й тактика Задністрового козацтва»), 23.02.2010 («Про проведення в районі Всеукраїнської гри «Джура» (Сокіл)»), 05.03.2010 («Про створення козацьких громадських рад при сільських радах району»), 27.04.2010 («Про святкування Дня Перемоги в козацьких громадах району»).

На території району почали працювати козацькі громадські ради при сільських радах: Адамівській – рішення сесії сільської ради №282-V від 05 березня 2010 року та Мологівській – рішення сесії сільської ради №1313 від 02 квітня 2010 року.

Діяльність в Задністров’ї щодо підтримки розвитку Українського козацтва ведеться в таких напрямках (згідно програми розвитку Українського козацтва в регоні):

1. ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНА РОБОТА. В козацьких товариствах району виконуються заходи щодо виховання молоді на засадах патріотизму, демократії, високої моралі та захисту Батьківщини (Адамівський, Старокозацький, Приморський, Шабівський, Переможненській, Вигінський, Бритівський, Петрівський, Салганський, Козацький, Великомар’янівський курені). Разом з міськвійськоматом виконуються заходи щодо удосконалення програми допризовної підготовки молоді до військової служби, з урахуванням кращих традицій Українського козацтва (керують роботою полковник УК В.Гавриленко, осавул УК А.Кривенко, сотник УК М.Поліщук). Впроваджено навчальні програми з історії військового мистецтва Українського козацтва в Адамівській, Старокозацькій, Долинівській, Салганській, Великомар’янівській школах козацько-лицарського виховання. Працюють козацькі громадські формування сприяння охороні державного кордону, наданні допомоги в ліквідації наслідків стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій, охороні громадського порядку та профілактиці правопорушень, державній лісовій охороні, рибінспекції в Адамівській, Старокозацькій, Староцаричанській сільських радах. Створено районно-міський об’єднаний штаб як організаційно-координаційний і методичний центр Українського козацтва й виконавчого органу Ради при міському голові та голові районної державної адміністрації (відп. генерал-осавул УК П.Ігумнов, генерал-осавул УК В.Тимофєєв).

2. СТВОРЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ ТА ОХОРОНА ЗАПОВІДНИХ МІСЦЬ І ОБ’ЄКТІВ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. В районній раді та адміністрації (за пропозиції старшини Задністрового козацтва) уточнюється первинний реєстр об’єктів історико-архітектурної спадщини Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, ведеться облік нерухомих пам’яток історії та культури, що пов’язані з історією Українського козацтва. Районною радою та районною державною адміністрацією прийнято рішення про створення на базі Шабівського районного краєзнавчого музею культурного козацького Центру з музеєм, співочим полем, козацьким вишколом тощо (відп. отаман Шабівського куреню полковник УК М.Скибенко, директор музею Л.Чекмарьова, сільський голова І.Квашнін). Подано на розгляд районної ради програму облаштування колишньої Акерманської-Подністрянської козацької Січі (1775-1781), її комплексного відтворення під назвою «Білгород-Дністровська Січ», де передбачено створення сучасної туристичної інфраструктури для належного обслуговування відвідувачів на базі Молозької сільської ради та Молозької школи (Програма затверджена рішенням 24-ї сесії Молозької сільської ради від 28 травня 2009 року №359-V).

3. ОСВІТА І ВИХОВАННЯ. Впроваджено в практику роботи сучасні науково-методичні рекомендації для впровадження козацько-лицарського виховання (зокрема духовного) у загальноосвітніх навчальних закладах (науково-методичні посібники – В.Тимофєєв «Теорія та практика козацького вишколу» у 2 тт., В.Тимофєєв «Козацький дитячий та юнацький рух»). За цією програмою працюють Адамівська, Долинівська, Салганська, Турлацька Старокозацька, Петрівська, Біленківська, Бритівська, Вигінська, Великомар’янівська школи. Посібники є в бібліотеках України, в Інтернеті. Планується діяльність влітку на базі козацьких товариств дитячих козацьких таборів «пластунів» (сільські ради – Маразліївська – на базі Олексіївського військового містечка, Приморська, Миколаївська – на базі шкіл). Працює громадська патріотична дитячо-юнацька організація «Молода Січ» Білгород-Дністровського району; запроваджено в навчальних закладах та закладах позашкільної роботи дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» (Джура) як форма військово-патріотичного виховання, спортивно-масової та оборонно-масової роботи (проведена в квітні 2010 року вчетверте), втретє в квітні 2010 року проведено районний етап Всеукраїнської гри «Патріот».

4. КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА. Задністрове козацтво продовжує шефство на козацькими художніми колективами: хор «Мрія», козацький духовий оркестр, ансамблі «Веселка», «Гроно», «Алкалія», «Соколята», «Отаман». Працює козацький фонд для підтримки молодих талановитих козачат, дітей-сиріт. Облаштовується музей Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі (на базі Шабівського районного краєзнавчого музею).

5. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА, ПРОПАГАНДИСТСЬКА ТА ВИДАВНИЧА РОБОТА. Продовжується випуск щомісячного козацького вісника Білгород-Дністровщини «Козак Задністров’я» (вийшло в 2010 році вже 9 випусків), планується в 2011 році випуск регіональної козацької газети «Буджацьке козацтво». Досліджуються та публікуються в ЗМІ матеріали про писемні і матеріальні пам’ятки історії та культури Українського козацтва; посадові особи райдержадміністрації, райради, керівники громадських організацій козацького спрямування постійно виступають в газетах, радіо з роз’яснювальними і пропагандистськими виступами про розвиток Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, його ролі в суспільстві (генерал-осавул УК П.Ігумнов, генерал-осавул УК В.Тимофєєв, полковник УК Б.Устименко та ін. – «Форум гвардії ветеранів», газ. «Советское Приднестровье», Білгород-Дністровський, №97 від 03.12.2009; «Программы приняты, за работу», газ. «Советское Приднестровье», №103 від 24.12.2010; «Звернення», газ. «Советское Приднестровье», №105 від 31.12.2010; «З думкою про майбутнє», газ. «Советское Приднестровье», №4 від 21.01.2010; «Життя триває», газ. «Советское Приднестровье», №7 від 30.01.2010; «Пусть опыт старших служит нам», газ. «Советское Приднестровье», №9 від 04.02.2010; «Была, есть и будет», газ. «Советское Приднестровье», №12 від 13.02.2010; «На районном политсовете», газ «Торнадо», Білгород-Дністровський, №8 від 25.02.2010; «Не потерять молодежь» газ. «Торнадо», №9 від 02.03.2010; «Райдержадміністрація інформує», газ. «Советское Приднестровье», №25 від 01.04.2010; «Возвращаясь к напечатанному», газ. «Советское Приднестровье», №32 від 24.04.2010; пишуть в квітні-травні 2010 року про Задністрове козацтво VIP-журнали – «ХХІ. Україна», Донецьк-Київ; «Vo-is-vo на Україні», Київ; «Ювіляри України», Київ). Готуються до друку книги про Українське козацтво Задністров’я (В.Тимофєєв, Козацтво Задністров’я, видавництво «Отаман», Білгород-Дністровський, 2010; С.Ушанова, Сучасне козацтво Задністров’я, Довідник, видавництво «Отаман», Білгород-Дністровський, 2010; С.Тимофєєва, В.Тимофєєв, Архіви козаччини Задністров’я, видавництво «Отаман», Білгород-Дністровський, кн.20, 2010).

6. ФІЗКУЛЬТУРА, СПОРТ, ТУРИЗМ. На базі Олексіївського військового містечка та Мологівської школи влітку планується функціонування козацького туристично-спортивного та оздоровчого табору дитячого відпочинку. На базі козацьких товариств (курені – Молозький, Козацький, Краснокосянський, Старокозацький, Староцаричанський, Новоцаричанський) з травня починає працювати туристичний маршрут по місцям козацької слави Білгород-Дністровського району.

7. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ. Працює комплексна програма господарської діяльності Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі (в тому числі організації та підтримки селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, садівницьких та господарських товариств, промислів тощо). Функціонує Центр господарсько-комерційних проектів козацтва Білгород-Дністровського району та цільовий позабюджетний фонд Українського козацтва для його відродження, розвитку та підтримки.

8. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ. Працює довгострокова програма охорони місць та об’єктів, пов’язаних з історією Українського козацтва, а також розроблений спільний план заходів місцевих органів Міністерства екології та природних ресурсів з козацькими товариствами. На базі козацьких товариств (курені – Адамівський, Монашівський, Приморський, Миколаївський) працюють екологічні стани.

9. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Працює Білгород-Дністровська районна система інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Ради Задністрового козацтва. Працюють в мережі Інтернет декілька Веб-сайтів, численні Веб-сторінки Задністрового козацтва. Збирається та опрацьовується економічна, наукова, екологічна та інша інформації щодо її використання для здійснення статутної діяльності козацьких товариств.[19]

ДОСТАЛОСЬ ПО ЗАСЛУГАМ

В первый день февраля, в малом сессионном зале райгосадминистрации состоялась прессконференция с П.С.Барнацким, заслуженным юристом Украины, членом совета избирательного блока Ю.Кармазина, заведующим орготделом партии защитников Отечества.

Основным вопросом стало снятие депутатских полномочий с главы райгосадминистрации В.Н.Зинченко.

Начал пресс-конференцию представитель комитета по борьбе с корупцией, начальник управления по взаимодействию с общественными организациями А.Н.Рябов. Он представил именитого гостя и рассказал о важности данного мероприятия.

Вначале своей речи П.С.Барнацкий подчеркнул, что с третьего января 2010 года советом блока Ю.Кармазина было принято решение об отзыве депутата Белгород-Днестровского райсовета В.Н.Зинченко. Факты нарушения ним депутатських полномочий давно на слуху в городе, районе и даже области.

Основной причиной отзыва В.Н.Зинченко стали его неправомерные действия на протяжении двух последних лет. На сегодняшний день незаконными распоряжениями райадминистрации было роздано около 700 га особо ценных земель на общую сумму 350 млн. долларов. Шлейф преступлений, тянущийся за В.Н.Зинченко и его командой, тяжело описать. Что можно говорить о руководителе, если все его заместители либо осуждены за взяточничество, либо находятся под следствием, либо уволены?

Блоком Ю.Кармазина была попытка предпринять предупредительные меры, касающиеся неправомерных действий В.Н.Зинченко и его команды. Но встречи каждый раз срывались по надуманным причинам.

В апреле пришлого года областная прокуратура внесла ходатайство, где были перечислень все деяния Зінченко, с просьбой снятия его с должности главы райгосадминистрации. Но, к сожалению, не все так просто.

Блок Ю.Кармазина решил принять меры против нарушителя жесткие меры и снять с него депутатские полномочия. Кроме того, было направлено официальное письмо прокурору Белгород-Днестровского, в котором указывается, что учет голосов В.Н.Зинченко и В.В.Орловой на сессии районного совета влечет за собой криминальную ответственность.

На сегодняшний день ни одна из партий в Украине не отзывала своих депутатов, тем более не снимала полномочия или исключала из списков. Блок Ю.Кармазина уже не первый раз сознательно идет на этот шаг.

К сожалению, благодаря таким, как В.Н.Зинченко, городу и району, имея все возможности, никак не добиться процветания.

В противовес решению блока Ю.Кармазина, В.Н.Зинченко и В.В.Орлова подали иск в суд на обжалование снятия с них депутатских полномочий. Но это действие не приостанавливает решение совета блока.

В.Н.Зинченко, пронюхав, что «запахло жареным», сознательно начал всячески сотрудничать с Партией Регионов.

В конце своїй речи П.С.Барнацкий авторитетно заявил, что несмотря на то, кто придет к власти, В.Н.Зинченко ответит полностью за свои преступления, по всем статьям кримінального кодекса. Ему не удастся скрыться ни за «синими», ни за «белами», ни за «голубыми», ни за «оранжевыми».

Своеобразным оппонентом П.С.Барнацкому выступила начальник юридического отдела райгосадминистрации Л.В.Руденко. Ее замечания касались неточностей в изложенных фактах по поводу нарушений со стороны В.Н.Зинченко. В числе прочего ней было сказано, что большинство распоряжений, зачитанных на пресс-конференции и подписанных В.Н.Зинченко, не отвечают действительности.

Эти заявления встретили бурную реакцию присутствующих. Были высказаны настойчивые просьбы к П.С.Барнацкому завершить начатое и довести дело до логического завершения – снятия В.Н.Зинченко с поста главы райгосадминистрации.

Евгения Ступницкая.[20]

ЛИШИЛИ ДОВЕРИЯ

1 февраля в здании районной администрации г. Белгород-Днестровского достоялась пресс-конференция. Ее тематика была весьма неожиданной: собравшимся депутатам райсовета, представителям Пресс и местного ТВ, а также широкой общественности представили объяснения, по которым член партии «Защитники Отечества» блока Ю.Кармазина – Зінченко В.Н. был отозван из депутатських рядов.

3 января 2010 громкое заявление о решении однопартийцев прозвучало из уст киевского гостя – заслуженого юриста Украины, члена Сонета избирательного «Блока Ю.Кармазина», а также заведующего организационным отделом партии «Защитники Отечества» - П.С.Барнацким.

Барнацкий П.С. во многом предваряя ожидаемые вопросы сработал на опережение и сразу же заявил о том, что в Белгород-Днестровский приехал, чтобы рас ставить все точки над і и прекратить пересуды, коими пресполнена общественно-политическая элита района, города, области.

В частности, он сказал следующее: «На протяжении последних 2-х лет в орготдел партии поступали неоднократные сигналы о том, что Зінченко В.Н. (наповню, глава райгосадминистрации Белгород-Днестровского) допускает нарушения Закона Украины, действует вопреки інтересам жителів района и, что на его счету десятки неправомерных распоряжений, в особенности касающихся земельних ресурсов данного региона.

Высокий гость из Києва также обратися к фактам 2008 года, когда, по его словам, единомышленниками партийцами была предпринята попытка поставить «на место» зарвавшегося «хозяина» района. «Мы, - продолжил Барнацкий П.С., - организовали выезд на место и провели собрание депутатов блока Ю.Кармазина, на котором строго побеседовали с Владимиром Николаевичем Зинченко, пытаясь превентивными мерами пристановить его незаконные действия. Однако, он нас не услышал и понять не захотел, выводов правильних не сделал и продолжил заниматься делами, допуская нарушения, несущие в себе состав преступления».

Как оказалось, опального Зинченко В.Н. не раз пытались пригласить на беседу в центральный совет партии, куда он (под благовидними или надуманными предлогами) не явился.

Иходя из вышесказанного, неудивительно, что терпение товарищей иссякло и 3 января 2010 года на совете избирательного блока Ю.Кармазина единогласно было прийнято решение об отзыве Зинченко В.Н. из состава депутатского корпуса Белгород-Днестровского райсовета. Как свидетельствуют видержки из цитируемых документов – оснований для такого решения болем чем. Чего стоят только розданные 700 га земли на общую сумму 350 млн долларов. По мнению П.С.Барнацкого, именно на такую сумму «забылся» Зинченко В.Н., возомнивший себя местным феодалом и распоряжаясь ценными участками на побережье Черного моря как своими собственными.

Предпринятые действия, дабы пристановить беззаконние, не поддаются, на мой взгляд, обсуждению. Однако, вопросы все же остались:

- несмотря на поданные протесты в апреле 2010 года. Областной прокуратурой в райгосадминистрацию по от мене цілого передня незаконних действий В.Зинченко – реакции не последовало, и вышеназванный «герой» до сих пор продолжает свій созидательный труд – вот только не ясно – во благо ли?!

Вызывает недоумение и тот факт, что несмотря на истории с заместителями Зинченко В.Н., которых опять же, по словам П.С.Барнацкого, довольно часто ловили на «горячем» - глава администрации не подвергся ни разу взыскательному выговору.

И еще: неправомерные действия, попадаемые под статьи Закона квалифицируются как преступная деятельность (так следует из заявления заслуженого киевского юриста П.С.Барнацкого), а значит требуют строгого наказания. Народ не жаждет крови, но справедливости ради стоит спросить – будет ли таковое и, если, непременно «да», то отсюда вопрос – последний когда? Чтобы другим неповадно было. Марина Симбирская.[21]

ЗЕМЛІ ЗАТОКИ

2008-2010 роки - «смутний» час: між районною радою та районною державною адміністрацією точилася перманентна війна, яка була обумовлена об’єктивними суперечками між гілками влади та політичним протистоянням. За рік змінилися три голови районної ради.

«Бютівці», «кармазинці» та «соціалісти» активно працювали на виборах Президента України на «регіоналів» і, як результат, 70% виборців району проголосували за В.Ф.Януковича.

«Литвинівці» та «НУНСівці»; – деморалізовані; в опозиції - «вітренківці» та залишки «бютівців» й «НУНСівців»…

На жаль, злагода районій владі тільки сниться. Окрім того, загострилися відносини району із містом…

РІШЕННЯ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

«Про скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради та вжиття заходів по рішенням щодо приведення їх у відповідність до вимог Конституції та Законів України»

На виконання протокольного рішення 30-ї сесії Білгород-Дністровської районної ради від 26.02.2010 року, висновків робочої комісії по вивченню питання щодо прийняття рішення районною радою «Про скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради від 05 квітня 1968 року за №126 «Про передачу територій селища Затока місту Білгород-Дністровський» та вжиття заходів щодо приведення рішень у відповідність до вимог Конституції та Законів України», розглянувши звернення Білгород-Дністровської райдержадміністрації від 15.02.2010 року, лист виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 23 листопада 2009 року за вих. №02/15-35-4260/3670, рішення Білгород-Дністровської районної ради від 05.04.1968 року за №126 «Про передачу території селища Затока місту Білгороду-Дністровському», рішення виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 9/7 квітня 1965 року за №241 «Про віднесення с. Затока Білгород-Дністровського району до категорії селищ міського типу», від 06.01.1969 року за №9 «Про встановлення межі селища Затока Білгород-Дністровського міськвиконкому», від 11.03.1966 року за №174 «Про передачу земель колгоспу ім. Леніна підприємств та установ Біляївського району, які розташовані на косі Кароліно-Бугаз Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міськради», розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 24 листопада 1966 року за №128 «Про узгодження меж міста Білгород-Дністровський і Білгород-Дністровського району», рішення виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 13.11.1975 року за №567 «Про віднесення села Сергіївна Білгород-Дністровського району до категорії селищ міського типу», рішення Білгород-Дністровської районної ради від 24.06.1995 року за №182 «Про узгодження документів по встановленню меж Сергієвської селищної ради народних депутатів і смт. Сергіївка», отримані рішення з Білгород-Дністровського районного архіву за період з 1978 по 1999 рік по селищу Сергіївка, заслухавши інформацію Якутського О.Г., депутата районної ради, голови постійної комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, захисту прав громадян та адміністративно-територіального устрою, голови робочої комісії по вивченню питання щодо прийняття рішення Білгород-Дністровської районної ради від 05 квітня 1968 року за №126 «Про передачу території селища Затока місту Білгород-Дністровський» та вжиття заходів щодо приведення рішень у відповідність до вимог Конституції та Законів України», керуючись п.2 ст.43, п.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,

Білгород-Дністровська районна рада ВИРІШИЛА:

1. Визнати, що рішення Білгород-Дністровської районної ради від 05 квітня 1968 року №126 про передачу території селища Затока місту Білгороду-Дністровський загальною кількістю 198,6 га втратило чинність.

2. Скасувати рішення Білгород-Дністровської районної ради від 05 иквітня 1968 року №126 про передачу території селища Затока місту Білгороду-Дністровський загальною кількістю 198,6 га.

3. Доручити голові районної ради Кравченку С.Б. та голові райдержадміністрації Зінченку В.М. звернутись до Одеської обласної ради з питань приведення власних вищезазначених рішень у відповідність до вимог конституції і Законів України.

4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Білгород-Дністровської районної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, захисту прав громадян та адміністративно-територіального устрою (голова Якутський О.Г.).

Голова районної ради С.Б.Кравченко

25 березня 2010 року № 460-V

ФАКТЫ И ТОЛЬКО ФАКТЫ

Для представителей СМИ города, района и области в РГА была проведена пресс-конференция. Коллегия Одесского административного суда первой инстанции 13 мая 2010 года приняла решение, по которому земли государственного фонда, которыми беспочвенно распоряжались Затоковский и Сергеевский поселковые советы, переходят в подчинение Белгород-Днестровской райгосадминистрации, как и положено по земельному кодексу Украины, вступившему в силу 01.01.2002 года. Суд признал противоправными действия Затоковского поселкового совета на территории земель за границами населенного пункта – от моста до Каролино-Бугаза, вынес определение в адрес кадастровых учреждений в городе Белгороде-Днестровском и Одессе. Судом запрещено Затоковскому поселковому совету принимать какие-либо решения о передаче в собственность или пользование, осуществлять другие полномочия касательно этого земельного массива общей площадью 613,4 га. Принимая такое решение, суд учел и отсутствие правоустанавливающих документов на эти земли, и поддеклку решений областного совета должностными лицами Затоки, и тот факт, что учреждения государственного земельного кадастра принимали некоторые отчеты, не соответствующие действительности. Один только факт: данные в базу автоматизированной системы ГЗК в 2003 году были внесены неизвестным сотрудником земельного кадастра Одесского регыонального ыилиала лишь на основании фотокопии плана. Причем, без подписей должностных лиц, без печатей учреждений и т.д.

Есть и противоречивые сведения, например, поселковый голова Затоки в июне 1993 года и в феврале 1998 года подписывает документы, в которых четко указано – в границах населенного пункта Затоки всего 198,8 га земли. Парадокс и в том, что все эти годы земли, переданные в государственный фонд Затоки, так и не были должным образом оформлены в составе города Белгорода-Днестровского. Подтверждение этому – постановление Верховной Рады Украины от 09.07.2003 года №1082-ІV, которым были установлены границы города Белгорода-Днестровского общей площадью 1910,32 га без включения земель Затоки и Сергеевки. А еще ранее, в 1995 году на сессии районного и городского советов были согласованы границы города по соседству с землями Салганского, Бритовского и Ввыпаснянского сельских советов.

Таким образом, судом установлено, что и Затоковский и Сергеевский сельский совет с 1998 по 2009 годы предоставляли недостоверные данные по форме 6-зем в отдел земельных ресурсов, что признано незаконным.[22]

ЗВЕРНЕННЯ ГОЛОВИ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

В останні місяці невирішені питання навколо Затоки та Сергіївки тримали в напрузі більшість населення нашого краю. На жаль, цей факт був зумовлений не обєктивними причинами і не захистом державних інтересів або прав територіальних громад, а особистими амбіціями керівництва міста Білгорода-Дністровського, селищ Затока та Сергіївка, яке зробило все можливе для того, щобця суперечка вийшла на сторінки газет та набула якнайбільшого резонансу. Все це робилося в надії на те, що емоції стануть превалюючими перед Законом і залишать ситуацію без змін.

Окремі друковані засоби масової інформації взялися за висвітлення подій навколо земель Затоки з небувалим розмахом. І це було б правильним, якби журналісти дійсно не заангажовано писали про факти та аргументи обох сторін, без зайвих коментарів та непотрібного виливання бруду. Однак цього не сталося.

За цей час багато хто з мого оточення ставив мені резонне запитання: «Чому ви не виступаєте з виправданнями та не надаєте спростувань журналістським матеріалам?» Відповідь одна: «Тому, що я не хотів і не хочу опускатися до рівня окремих людей, які заради власних амбіцій можуть перекрутити будь-який мій вислів та дію».

Нарешті ми дочекалися рішення колегії Одеського окружного адміністративного суду. І тут, як то кажуть, коментарі зайві. Суд підтвердив законність наших прав.

Я вважаю, зараз настала слушна мить для того, щоб виступити на сторінках тгазети і відмести від себе іронічні зауваження, які лунали на мою адресу з боку представників журналістської братії, та поставити край повній дезорієнтації громадськості, які стали заручниками особистих інтересів деяких представників органів місцевого самоврядування.

Шановні журналісти!

Я – звісно, не «акула пера». Однак і деяким з Вас до цього «почесного звання» дуже далеко. В подальшому раджу, коли описуєте події, хоча б поцікавтеся правильністю прізвищ осіб, про яких ведете мову. Та підбирайте епіграфи для своїх статей без подвійного забарвлення, щоб не виставляти людину, яку ви звеличуєте, цілковитою нездарою.

Також хочу зауважити, що я ніколи не робив градації стосовно кореспондентів наших місцевих засобів масової інформації. Однак, якщо дехто з них вважає коментарі окремих депутатів районної ради важливішими за прес-конференцію, яку проводить голова райдержадміністрації, то, даруйте, - це вже проблема етичного вибору.

Я навмисно не торкаюся самого питання навколо земель Затоки. Вважаю, після рішення суду – це зайве.

Лише хочу виступити з проханням. Я продовжую працювати в районі. Тому, шановні журналісти, в майбутньому, будь ласка, які б суперечливі питання, на якому б рівні та між ким би не виникали, висвітлюйте їх всебічно, з конструктивною критикою позицій всіх сторін та без зайвої емоційності й особистих симпатій.

Ви виконуєте почесну місію – інформуєте громадськість нашого краю про всі події місцевого значення. Від вас, у великій мірі, залежить коливання настроїв населення, його активність або пасивність. Тому ваш прямий обов’язок виконувати свою роботу гідно, професійно, об’єктивно та, зрештою, просто людяно.

Шановні мешканці сіл Затока, Сергіївна та міста Білгорода-Дністровського!

Я неодноразово зазначав, що всі зміни, які відбуваються, не скасують ваші майнові права. Наша мета – приведення земельних питань в законодавче русло, щоб в подальшому уникнути беззаконня.

Вважаю, не припустимо залякувати жителів Затоки та Сергіївни такими непідтвердженими фактами, як виселення, втрата права власності на нерухомість, економічне зубожіння тощо. Цього не буде. Ми мінімізуємо наслідки змін, якщо вони відбудуться, для мешканців цих селищ. Тільки для цього потрібна воля всіх перших осіб селищ Затоки, Сергіївна, міста Білгорода-Дністровського, а не тільки району.

Я завжди був, є і лишаюся відкритим для діалогу. На мою думку, саме така позиція має сприяти вирішенню всіх спірних питань в конструктивній, взаємо поважній та для всіх прийнятій позиції.

В перспективі це дасть змогу виробити єдину стратегію для розвитку всього краю. Результати нашої спільної діяльності зможуть відчути на собі всі жителі, починаючи від сільгоспвиробників (розширення ринку збуту та сфери послуг для громадян, створення робочих місць) та закінчуючи керівниками баз відпочинку (збільшення надання кількості послуг для відпочиваючих, розширення туристичної мережі). Все це сприятиме покращанню інвестиційного клімату, який стане поштовхом для нового сучасного етапу розвитку всього нашого району.

Сподіваюся, що мої міркування знайдуть відгук у розсудливих громадян і ми зрештою, налагодимо спокійну, професійну роботу на благо жителів району.

З повагою, Голова районної державної адміністрації В.М.Зінченко.[23]

СУД

Відбулося останнє, 14-те судове засідання у справі про захист честі й гідності Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від громадянина Тимофєєва Валерія Яковича. Оголошено його рішення.

Позовну заяву Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області до Тимофєєва Валерія Яковича та газети «Советское Приднестровье» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної школи – задовольнити частково.

Зобов’язати відповідача Тимофєєва Валерія Яковича… спростувати відомості опубліковані в газеті «Советское Приднестровье» від 17 липня 2008 року, а саме (далі йде текст тієї статті).

17 июля 2008 года в №78 нашей газеты была напечатана статья В.Тимофеева, затрагивающая честь и достоинство Белгород-Днестровской районной государственной администрации. Администрация обратилась в суд. Суд удовлетворил ходатайство и своим решением постановил опубликовать на страницах «Советского Приднестровья» материал, который опровергает информацию, изложенную в статье «Кадри вирішили все».

По прошествии почти двух лет с момента печатания злополучной статьи, мне – автору – видна ее ненужность и потому:

- районная государственная администрация проводила рациональную кадровую политику, направленную на укрепление кадрового потенциала - на должности назначались неслучайные в государственном управлении люди, с необходимым опытом государственной руководящей и общественной работы, с традиционным набором моральных качеств;

- кадровый резерв на руководящие должности в администрации формировался согласно Закону Украины «Про державну службу», состав резерва изменялся только в случае необходимости по согласованию с вышестоящими инстанциями (вышеупомянутый закон не предусматривает обсуждения и согласования кадрового резерва с общественностью, районным депутатским корпусом, но, тем не менее, администрация учитывала общественное мнение);

- вакантные места заполнялись только из кадрового резерва на основе конкурсного отбора, никаких предварительных договоренностей между администрацией и специалистом не было;

- специалисты увольнялись или по собственному желанию, или по итогам аттестации, или в итоге рациональной реорганизации структуры администрации (строго по закону);

- я перешел из администрации в районный совет по согласованию сторон, а не в результате конфликта. В.Тимофеев.[24]

Друзі й знайомі (в тому числі й з оточення голови районної державної адміністрації) казали, що стаття добра, але, за контекстом, не вистачає останнього речення: «А все-таки она вертится!»

VIP-ВИДАННЯ

Всеукраїнські та Всеросійські іміджеві журнали – «ХХІ століття. Україна» (Донецьк-Київ-Москва), «Хто є хто. Ювіляри України» (Київ), «VIP» (Москва) звернулися до керівника Задністрового козацтва Тимофєєва В.Я. із пропозицією розказати на сторінках своїх видань про Задністрову Січ. Зокрема кореспондент часопису «ХХІ століття. Україна» Сергій Голоха пише:

ШКОЛА АТАМАНА ТИМОФЕЕВА

Генерал-есаул Валерий Тимофеев был одним из тех энтузиастов, которые ровно 20 лет назад начали возрождать казачество в Белгород-Днестровском районе Одесской области. Как педагог со стажем он почти сразу заинтересовался забытой за годы советской власти казачьими принципами воспитания молодежи – решил взять ее на вооружение и творчески развить применительно к современным условиям.

Работая директором общеобразовательной школы в селе Адламовка, Валерий Яковлевич вместе с коллегами создал на ее базе уникальную школу казацко-рыцарского воспитания, где ученикам рассказывали об истории и традициях казачества, прививали патриотизм и национальное самосознание, христианскую духовность и рыцарские качества… Была разработана и опробована на практике целая система воспитания физически здоровых, морально чистых, активных и сильных духом граждан Украины.

Эту новую модель обучения, основанную на казачьей и народной педагогике, Тимофеев разделил на три этапа: сімейно-школьное воспитание казачат и лелей (дошкольников и учеников младших клас сов), сімейно-школьное воспитание джур и дан (учеников 5-8 классов) и общественно-семейное воспитание казаков и берегинь (старшеклассников и выпускников). На каждом из этих этапов предусмотрены свои принципы, формы и направления работы. Валерий Яковлевич подробно описали х в своїх многочисленных монографіях и научных статьях, посвященных современной казацкой педагогике.

Как все новое, его начинание далеко не сразу было піддержано, не раз Тимофееву приходилось сталкиваться с непониманием и недооценкой этой методики. Но со временем опыт Адамовской школы не только оценили по домстоинству, но и решили распространить в других сельских учебных заведениях района. В мае 2003 года на областной ярмарке педагогических идей и технологий Валерий Яковлевич получил авторское свидетельство за проект «Школа казацко-рыцарского воспитания». Экспертная комиссия признала, что этот проект является открытием в педагогике, которое имеет научное и практическое значение. За создание ученого заведения нового типа Тимофеев был удостоен звания «Кращий освітянин України» и награжден Президентом Украины именными часами.

Хотя Валерий Яковлевич уже давно не работает в школе, он продолжает оставаться неутомимым пропагандистом системы казацко-рыцарского воспитания подрастающего поколения – пишет новые книги и статьи на эту тему, активно учавствовал в подготовке проекта Программы патриотического воспитания молодежи, которую 15 декабря прошлого года принял районный совет. Этим документом, аналогов которому нет в Украине, предусмотрено открытие в Белгород-Днестровском районе целой сети школ казацко-рыцарского воспитания, а также казацкого лицея в райцентре (на его создание Кабмин обещает выделить полмиллиона гривен). Кроме того, в программе, состоящей из десяти разделов, говорится о необходимости написания новых учебников по истории казачества и биографических книг о выдающихся людях района, которые могут служить примером для молодежи, о возрождении военно-спортивных патриотических игр «Патриот», «Джура», о создании казацких громадских рад при сельских советах и т.п.

Тимофеев много лет добивался принятия такой программы, а теперь вместе с единомышленниками с энтузиазмом претворяет ее в жизнь. Не только как педагог и автор новой методики воспитания, но и как атаман Заднестровского казачества и как начальник отдела организационного обеспечения деятельности органов районного совета. Помимо этого, недавно генерал-есаула избрали еще членом Генерального штаба по проведению Всеукраинской игры «Джура» и заместителем главы районной организации ветеранв войны и труда.

Он курирует военно-патриотическое направление Программы, однако как атаман вникает во все аспекты ее раелизации. Да и кому, как не ему , знать их во всех тонкостях! Взять, например, пункт о создании казацких громадских рад при сельских советах. Когда Тимофеев в далеком 1993 году сам работал председателем Адамовского сельского совета, он создал при нем добровольную казацкую дружину для охраны общественного порядка и борьбы с молдавскими волонтерами, которые после войны в Приднестровье повадились грабить колхозные фермы. Спустя год из этой дружины был сформирован Адамовский куринь Украинского казачества, атаманом которого выбрали Тимофеева.

Кстати, прадед Валерия Яковлевича был последним станичным атаманом в здешней местности – до того момента, когда казачьи части были окончательно ликвидированы. Так что генерау-есаулу Тимофееву сам Бог велел возрождать забытые традиции своих предков.[25]

В травні відбулося нагородження почесним дипломом «Ювіляр України» отамана Задністрового козацтва В.Тимофєєва. Нагородження проходило в Колонному залі Київської міської державної адміністрації. Видання ««Хто є хто. Ювіляри України» пишуть:

ВІТАЄМО! ЗАДНІСТРОВОМУ КОЗАЦТВУ – 20 РОКІВ!

Південноукраїнське Задністров’я (Буджак) козаки заселяли трьома хвилями: некрасівці, мазепинці, запорожці. В ХVІІІ-ХІХ ст. тут, змінюючи назви, існувало козацьке військо: Вірних козаків, Чорноморське, Усть-Дунайське, Усть-Дунайське Буджацьке, Дунайське, Новоросійське. Столицею війська був Акерман (Білгород-Дністровський). В місті знаходились військове правління та головні військові установи. Військо несло кордонну та внутрішню службу в Бессарабській губернії; утримувало гарнізони в Акермані та Ізмаїлі.

У часи дегероїзації і деморалізації значної частини населення лише культ лицарства, наслідування козацько-лицарських традицій дозволять вийти суспільству з моральної кризи. Тому нащадки старовинних козацьких родів відродили в 1989 році Задністрове козацтво, яке пройшло ряд етапів розвитку:

1988-1991 – «Розбудовний»: створення козацьких гуртів в Адамівці – осередок Задністрового козацтва (В.Тимофєєв), Білгороді-Дністровському; участь козаків-задністровців у святкуваннях 300-річчя Запорозького козацтва, Дня козаків Півдня Бессарабії; видання регіональної газети «Козацький вісник».

1992-1995 – «Перехідний»: створення козацьких організацій – Адамівський курінь Задністрового козацтва (В.Тимофєєв), Задністрове земляцтво, Буджацьке січове козацьке військо, Білгород-Дністровська паланка; початок роботи із вивчення козацької виховної спадщини в Білгород-Дністровському педучилищі; видання збірки «Козацтво» (В.Тимофєєв).

1996-1999 – «Реєстровий»: залучення козаків до співпраці із владою; створення шкіл козацько-лицарського виховання та джурових осередків в школах – Адамівській (В.Тимофєєв), Долинівській, Старокозацькій та Молозькій; Випаснянській №1, Миколаївсько-Новоросійській; видання регіональних газет «Джура», «Козак».

2000-2005 - «Установчий»: створення Координаційної ради з питань розвитку козацтва; прийняття заходів з розвитку козацтва; створення джурових осередків в школах - Турлацькій, Вигінській; створення козацьких художніх колективів - духового оркестру, хору української народної пісні «Мрія», ансамблів української народної музики «Веселка», «Гроно» і гурту «Русичи», Старокозацької народної хорової капели «Алкалія»; створення козацьких організацій – Білгород-Дністровського Кошу, Окружного полку ім. П.Орлика, Окремого куреня ім. С.Білого, куреня Війська Запорозького, Монашівської сотні, товариства Чорноморського козацького з’єднання, Задністрової Січі (В.Тимофєєв, жіночої громади Берегинь, клубів «Патріот», «Козачка»; видання регіональних газет «Річ про Адамівську Січ», «Річ про Буджацьку Січ»; друк двадцятитомника «Архіви козаччини Задністров’я» (С.Тимофєєва, В.Тимофєєв).

З 2006 року по т. ч. – «Сучасний»: створення Ради керівників організацій козацького спрямування; прийняття регіональної Програми розвитку Українського козацтва; прийняття регіональної Програми національно-патріотичного, лицарського гарту молоді; створення джурових осередків в школах - Старокозацькій, Випаснянській №2, Великомар’янівській, Петрівській; створення Салганської школи козацько-лицарського виховання; видання регіональної газети «Козак Задністров’я»; друк семитомника «Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров’я” (В.Тимофєєв)…

Тимофєєв Валерій Якович, отаман Задністрового козацтва, педагог, теоретик козацько-лицарського гарту, генерал-отаман Українського козацтва.

Народився й виріс у родині військовослужбовців, згодом сільських вчителів (мати кажуть, що спочатку я навчився стріляти, згодом - читати). Батьки – ветерани Великої Вітчизняної війни, офіцери (батько – підполковник, начальник штабу артилерійського полку, мати – старший лейтенант, снайпер, була чемпіонкою військового округу з кульової стрільби). Після Будапештських подій 1956 р. М.Хрущов звільняв з армії офіцерів-сталіністів – моїм батькам, які вміли лише воювати, довелося отримали педагогічну освіту: мати – учителя початкових класів та музики, батько – викладача історії (працював в апараті райкому партії, директором школи, головою липовансько-старовірської сільської ради; у зрілому віці захистив кандидатську).

Батьки завжди були зайняті на військових вченнях, тому нашим вихованням в дитинстві (у мене є сестри) займалися дідусі із бабусями (із боку батька - дід старовірський священник-козак-некрасовець з Дунаю, бабуся – донька останнього станичного отамана Муравльовки на Дунаї, якого румунські окупанти розстріляли у 1918 р. за збройний супротив, мати трьох офіцерів-фронтовиків; із боку матері – дід парторг першої на Одещині МТС, згодом секретар з ідеології обкому, в роки війни - начальник управління ремонту залізничних шляхів Саратовського укріпрайону, бабуся – теж мати трьох офіцерів-фронтовиків). Батьківська лінія мене готувала до постригу (було прийнято в родині чередувати військових та священнослужителів), материнська лінія – до політичної діяльності в більшовицькому руслі (в 18 років був вже кандидатом в члени КПРС), а я мріяв стати музикою, мореплавцем, військовим, агрономом, письменником; все це для того, щоб колись стати педагогом та створити незвичайну сільську школу (вважав й дотепер вважаю, що справжнім педагогом-вихователем може бути лише така людина, яка багато бачила-чула-знає, пройшла крізь вогонь-воду-мідні труби й залишилася порядною людиною-особистістю). До речі, знаю декілька іноземних мов – болгарську, македонську, гагаузьку; розумію сербську, трохи польську, молдавську; читаю німецькою, англійською; в дитинстві для себе вивчав (щоб читати стародруки в оригіналі) латину, старогрецьку, старослов’янську.

Прямуючи до мети, я отримував черговий диплом про освіту (музичне училище, геологорозвідувальний технікум, морехідне училище, фінансовий технікум, сільськогосподарський інститут, університет, морська академія) й працював концертмейстером (у 15 років), учителем музики (у 17 років), бригадиром комплексної бригади на «сєвєрах» (у 19 років), художнім керівником Будинку культури, грав в оркестрі баяністів ансамблю пісні і танцю Ленінградського військового округу та у вокально-інструментальному ансамблі «Ровесник» й джаз-бенд-групі «Вусачі», ходив штурманом по морях та океанах, вирощував пшеницю та кормовий буряк на науково-дослідній станції, навчався в аспірантурі. Служив заступником командира батареї управління ракетних військ і артилерії (БУРВА) кадрованої дивізії; дослужився до капітана. Працював учителем біології-хімії, завучем, заступником головного лікаря дитячого санаторію.

На початку 1980-х р. був призначений директором школи, працював над створенням сучасної виховної системи; тоді ж почав вивчати досвід педагогів-корифеїв А.Макаренка, В.Сухомлинського, О.Захаренка. В кінці 1980-х р., в основному, сформувалася виховна система нашої школи, яка базувалася на трьох китах – фізичній культурі, природі, праці; про нас почали писати педагогічні журнали, але я особисто відчував, що якогось компоненту в нашій системі бракує, особливо після схвального листа до мене класика зарубіжного бізнесу З.Теннебойма з Швеції (ми ставали заможною буржуазною школою-громадою, але без необхідного духовного фундаменту – й це бентежило); з часом я зрозумів, що цей четвертий компонент – історія – національне виховання на позитивних прикладах у формі системи козацько-лицарського гарту…

На початку 1990-х р. мене було обрано головою сільської ради (працював дві каденції) й перебіг тодішніх місцевих подій відволік увагу від школи. В 1998 р. я повернувся до школи на посаду директора й вже в 2000 р. наша модель виховної системи школи козацько-лицарського виховання була представлена на обласний ярмарок педагогічних ідей та технологій; я отримав авторське свідоцтво (відкриття в педагогіці) на цю модель; пізніше - авторське свідоцтво на модель самоврядування школи цього типу («Лідер ХХІ століття».

Трохи про моїх рідних. Дружина Світлана працювала завучем, директором школи. Маю дорослих дітей (всі з вищою освітою): Павло – землероб (працює на своїй землі), Валерій – мореплавець (вже обходив всі моря-океани та великі ріки), Світлана – історик та художниця (наукові інтереси – сучасне козацтво Півдня України, має в творчому доробку 5 монографій та у співавторстві – двадцятитомник; як митець – декілька персональних виставок, в т.ч. й за кордоном, член Національної Спілки художників України); є дорослі онуки; мабуть, незабаром - правнуки…

В кінці 2003 р. я перейшов в районну державну адміністрацію; працював начальником оргвідділу; нині обіймаю посаду начальника оргвідділу районної ради.

Вважаю: мета діяльності За дністрового козацтва – формувати вільнолюбиву і незалежну особистість, козака-лицаря, мужнього громадянина, сутність якого розкриває гасло: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!»[26]

ЮВІЛЯРИ УКРАЇНИ

В Державному Інституті біографічних досліджень (Київ) вийшов четвертий том Всеукраїнського видання «Ювіляри України. Події та особистості ХХІ століття». Презентація відбулася в Колонній Залі Київської міської державної адміністрації. На презентацію, у складі одеської делегації, був запрошений отаман Задністрового козацтва – генерал-отаман УК В.Тимофєєв.

Метою проекту є створення міжнародного іміджу України як самодостатньої держави, що вшановує з нагоди ювілею провідні підприємства та авторитетних особистостей, які є гордістю та духовним надбанням нації.

Видання широко презентується у Кабінеті Міністрів України, Верховній Раді України, інших урядових органах, регіонах, міжнародній спільноті, фахівцям та громадськості. Електронна версія видання розміщується на Інтернет-порталі http//www.who-is-who.com.ua/. Фото та відео зйомка під час презентації, нагородження Іменним дипломом, концерт, фуршет…

Істина, що життя – то найдорожчий Дар Божий, і кожен наш день, рік, вік, кожен ювілей мають обов’язково відзначатися, бо то є помана Господу за щастя – жити, творити добро.

В цім виданні ювіляри збираються під книжковим дахом на тиху розмову дум і душ. Усі – різні і усі – рідні. Рідкісно щасливий час, коли можеш думати те, що хочеш, і говорити те, що думаєш. Він був би ще щасливішим, якби тебе не просто слухали, але й чули, і щоб за думкою і словом поставало діло.

Передмову до тому підписали Митрополит Київський і Всієї України Володимир, Президент України В.Янукович, Прем’єр-Міністр України М.Азаров, Голова Верховної Ради України В.Литвин, Президент Національної Академії Наук України Б.Патон, голова Державного комітету України у справах ветеранів І.Плосконос.

«Це видання відкриває захоплюючий світ політичної, ділової, інтелектуальної, мистецької еліти нашої держави, світ фахівців, особистість і творчі злети яких позначені іскрою Божою.

На сторінках книги представники когорти мужніх, мудрих, просвітлених трудами днів своїх, ті, хто живе за неписаними законами совісті, з вірою у таке світле прийдешнє своєї країни, з вірою, яку в їхніх думах і душах зламати не може ніхто і ніщо» (із передмови до видання).

Видання знайомить із обдарованими, працелюбними, натхненними людьми-ювілярами: А.Авдієвським, Є.Березняком (майор «Вихор»), С.Гриневецьким, В.Ремесло, А.Роговцевою, С.Ківаловим, Л.Кучмою, В.Масолом, О.Медведьком, С.Піскуном, В.Пустовойтенком, С.Ротару, В.Сминтиною, В.Стельмахом, В.Тихоновим… Йдеться в книзі й про нашого земляка – отамана Задністрового козацтва В.Тимофєєва, який живе за постулатом: краще запалити одну маленьку свічку, аніж тільки й робити, що проклинати темряву.

«Треба розуміти, що життя – це не довгота, а глибина, і його високі миті, даровані Всевишшям на добрії, благі діла, бо святість нашого буття на землі тільки в головному питанні – не що я можу одержати, а що я можу віддати.

Якщо Вам, шановний читачу, трапиться нагода тримати в руках це ексклюзивне видання – почитайте про людей, яких об’єднує їх найсвятіше, що має бути в житті людини, - любов і праця. А ще – спогади, спогади… Бо пам’ять знищити неможливо, як неможливо викреслити з історії все, що, власне, творило і творить життя!

Пам’ятаймо, що ми родом з України! Тож маємо її прикрашати тільки добрими ділами!» (із передмови до видання).

Ця книга людських доль визначних особистостей, розкриваючи діяльну любов людей, щедрих душею, до нашої країни, слугуватиме зміцненню духовності народу, відродженню доброти, милосердя та інших чеснот. Хай усім нам щастить у любові до України, в праці задля її розвитку.[27]

Комишина 59. Червень – вересень 2010. Підготовка до виборів. Атаман. Події в козацтвах Задністров’я. Кадрові війни.

Із прийняттям Закону України про вибори (липень 2010) почалася підготовка до них. Лихоманка по депутатах районної ради за списками від партій ще попереду, а сьогодні ми з Ластовецьким П.І. (головою районної ветеранської організації) мотаємось по району із завданням – підбір кадрів на посади сільських голів (найкращих, яких має підтримувати найсильніша партія в районі – ПР) та депутатів-мажоритарщиків районної ради. За наслідками поїздок зроблено звіт – й бачимо ми, що вузьке коло цих осіб – люди не готові до роботи на таких посадах…

А в райдержадміністрації - протистояння між головою та першим заступником, яке вилилося спробою зібрати підписи депутатів районної ради про недовіру голові (зібрано 35 підписів, що було недостатньо навіть на внесення питання до порядку денного 33-ї сесії), але шуму по району було багато…

На 34-ту сесію було зібрано 42 голоси; це виявилося достатньо, щоби сесію призначити. Одним з питань порядку денного було «Про відповідальність голови райдержадміністрації за морально-етичну атмосферу в районі».

АТАМАН

При Государственном институте биографических исследований вышел в свет четвертый том всеукраинского издания «Ювіляри України. Події та особистості ХХІ століття». На презентацию в составе делегации Одесской области был приглашен атаман Заднестровского казачества генерал-есаул Валерий Тимофеев. Это стало поводом для встречи с интересным человеком, увлеченным своим делом – начальником отдела организационного обеспечения районного совета Валерием Тимофеевым.

Это издание призвано способствовать созданию международного имиджа Украины как самостоятельного государства, которое чествует по случаю юбилея ведущие предприятия, авторитетных личностей, ставших гордостью и духовным достоянием нации. В предисловии к изданию сказано: «На сторінках книги представники когорти мужніх, мудрих, просвітлених трудами днів своїх. Ті, хто живе за неписаними законами совісті, з вірою у таке світле прийдешнє своєї країни, з вірою, яку в їхніх думках і душах зламати не може ніхто і ніщо!» Предисловие подписали Митрополит Киевский и всея Украиы Владимир, Президент Украины Виктор Янукович, Президент Национальной академиии наук Украины Б.Патон и другие.

В издании представлены совершенно разные герои репортажей, а объединяет их всех любовь к своей Украине. Книга открывает увлекательный мир политической, деловой, общественной, интелектуальной элиты нашего государства. Это люди, помеченные Божьей искрой: Евгений Березняк (прототип майора Вихрь), Ада Роговцева, Сергей Кивалов, София Ротару, Вячеслав Тихонов, Леонид Кучма… Одна из страниц этого издания посвящена нашему земляку – атаману Тимофееву.

А недавно вышел в свет первый номер Всеукраинского общественно-политического журнала «ХХІ век. Персона», в котором мы с удовольствием прочли статью о Валерие Яковлевиче, посвященную его увлеченной работе – «Школа атамана Тимофеева».

О заслугах В.Тимофеева в деле патриотического воспитания молодежи наша газета писала не раз. Разрабатывать и внедрять оригинальную педагогическую методику В.Тимофеев начал еще в начале 90-х годов, когда работал директором школы села Адамовка. Валерий Яковлевич – неутомимый пропагандист системы казацко-рыцарского воспитания, он с энтузиазмом противостоит бездуховности: пишет книги и статьи, активно учавствовал в подготовке Программы патриотического воспитания молодежи. Ее принятия Валерий Яковлевич добивался многие годы. Программа, аналогов которой нет в Украине, в декабре 2009 года была принята районным советом, и сейчас продолжается работа по ее воплощению.

- В наше прагматичное время, когда многие растеряли нравственные ориентиры, главная задача школы – противостоять разрушению национальной морали, - считает Валерий Яковлевич. – И педагогика, основанная на казацком кодексе чести, как нельзя лучше подходит для этого. Она позволяет воспитать физически здоровых, морально чистых, по-рыцарски мужественных и сильных духом граждан Украины. И это воспитание должно начинаться с рождения и длиться всю жизнь.

Сегодня школы казацко-рыцарского воспитания работают в трех селах района, в нескольких школах внедрены элементы этой системы. Готовится открытие казацкого лицея. Атаман Тимофеев вникает во все аспекты реализации Программы: кому же еще знать их во всех тонкостях?! Недавно генерала-есаула избрали членом Головного штаба по проведению Всеукраинской игры «Джура» и заместителем главы районной организации ветеранов войны и труда.

У атамана Тимофеева много рукописей и начинаний. «Оранжевая» власть постоянно ругала «москалей», претендуя на возрождение духовности Украины. Новое руководство страны, хоть часто и разговаривает на русском языке, за первые месяцы работы нашло возможность издать книги, которые лежали мертвым грузом, заметно оживило все процессы по возрождению истинного патриотизма. Дела говорят сами за себя.[28] Татьяна Климова.

ПОДІЇ В КОЗАЦТВАХ ЗАДНІСТРОВ’Я

Відбулася посвята в козаки працівників Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Царука А.Г. та Салій М.В. Висвячували козаки Тимофєєв В.Я., Каланжов В.І., Зоріло І.С., берегині Васильченко А.В., Баргамон О.М.[29]

Підготовлено до видання книгу козака Бориса Устименка «Світ маяка в житейському морі» (спомини про вченого, письменника-фантаста Івана Антоновича Єфремова). Друкувати буде фірма «Володимир».

Вплив двох Учителів – батька та Івана Антоновича – не дозволили мені схибнути. Батько спромігся заложити міцний моральний фундамент, тому я не став п’яничкою, не сидів у вязниці й навіть не навчився палити; чесно виконував свій обов’язок, тримав слово, дорожив честю й добрим іменем, тому маю вірних друзів, добру репутацію, користуюсь повагою та довірою оточуючих мене.

Товаришування із Іваном Антоновичем збагачувало мене знаннями, підживлювало потужним зарядом позитивної енергії, допомагало корегувати життєвий шлях й відкривало нові орієнтири. Б.Устименко.[30]

У видавництві «Отаман» видано книгу козака Євгена Хоменка «Природа й математика» (ч.1. Математичне дерево).

…Математика – одна з найдревніших наук; вона була, є і буде; вона - мова природи і всіх богів. Цю велич математики людство завжди розуміло, ось чому й винайшло фігури шостого виміру! Тому ми повинні самі відкривати світ, який нас оточує. А пошуки знань безкінечні і різнорідні, як сама природа… Є.Хоменко.

Кожна людина повинна себе вдосконалювати; є такий закон природи, Бога; а не будемо це робити – перестанемо тоді жити. Є.Хоменко.[31]

Пройшов пленум районної ветеранської організації. Колективним членом до ветеранської організації було прийнято Задністрове козацтво.[32]

КАДРОВІ ВІЙНИ

Відгуркотіла зимова гроза – вибори Президента України. «Біло-блакитні» виграли: Президентом обрано В.Ф.Януковича; «помаранчеві» Юлька та Ющ зникли з обрію. Народ на Україні полегшено зітхнув: війни скінчилися; нова влада обіцяє стабільність, порядок та усіх почути...

В Білгород-Дністровському районі все продовжується: йде перманентна війна – спочатку між містом та селом, потім між правлячими елітами…

Але перед цим було…

Війна І. Адиров. Початок 2009 року. Райдержадміністрація «давить» на депутатський корпус. Голова райради «регіонал» Адиров лягає до лікарні й пише заяву про складання повноважень. Новим головою обирають Котова (блок Литвина), заступником – Кравченка. Дирижери – Зінченко, Орлова, Барвіненко. Група підтримки – Дьяченко, Волобуєв, Гросул, Сиротюк, Кротов. «Регіонали» здають свого лідера. Подейкують, що за це «нардепукам» обіцяно земельні ділянки поблизу Миколаївки.

Війна ІІ. Котов. До в’язниці на 10 років (за корупційні діяння) саджають Чумаченка, звільняють від обов’язків першого зама Фаюка. Восени лягає до лікарні Котов й пише заяву про складання повноважень. Новим головою райради обирають Кравченка, заступником – Дьяченко. Офіційна версія – районом перед виборами Президента України (де в місцевому парламенті більшість «регіонали») повинен керувати «регіонал». Неофіційної версії ми не знаємо (можливо, «мавр зробив свою справу, мавр може йти»). До речі, все вирішилося за пару тижнів й було для всіх повною несподіванкою. Дирижери ті ж самі – Зінченко, Орлова, Барвіненко…

Війна ІІІ. Землі Затоки. Починається протистояння між правлячими елітами міста та району. Яблуко розбрату – 670 га земель на Затоці, якими дуже хочеться розпоряджатися Зінченку (й хто стоїть за ним?). Поки що розпоряджається Затоковський селищний голова Ярцева. Дирижер – Зінченко (хто заказав музику?), виконавці – юридичні служби райдержадміністрації та райради. До речі, фахівці вони класні – суд першої інстанції виграно. Але далі…

За місто почали грати «нардепук» Климов та голова облради Скорик, за район – «нардепук» Ківалов, генерал-губернатор Сердюк та згодом голова облдержадміністрації Матвійчук. Згоди не дійшли, справа зависла…

Війна ІV. Вибори Президента України. Нова команда. Зінченко, Орлова й Барвіненко. «Круглий стіл». Райрадівські «бютівці» (Барвіненко, Савчук) та «захисновітчизники» (Зінченко, Орлова, Дьяченко, Гросул, Волобуєв) перейшли на бік «біло-блакитних» (нехтуючи тим, що за них виборці голосували, як за «помаранчевих»). Створено «летючий штаб» (Орлова, Дьяченко, Гросул, Ластовецький, Дегтярьов, Музиченко), який «мотається» по району та агітує мешканців голосувати на виборах Президента України за В.Януковича.

Кармазин намагається «приборкати» Зінченка: політрадою партії Захисників Вітчизни приймається рішення про виключення Зінченка та Орлової із лав партії та виводу їх з числа «райдепуків». «Виключенці» на це не зважають – подають до суду, доки йде судова тяганина, вони роблять «біло-блакитну» справу.

Новим Президентом України обирають В.Ф.Януковича. Приходить до Одеси новий губернатор – Е.Л.Матвійчук; формується «нова» (гендерно рівна) команда в райдержадміністрації: Зінченко, Орлова, Чернега, Музиченко, Петренко. Сесія райради прийняла бюджет на 2010 рік, нова адміністрація почала працювати на благо району…

За результатами 6 місяців почався перерозподіл коштів і розпорядники цих коштів пересварилися! Посварився Зінченко з Орловою й Барвіненком. «Опозиціонери» збирають підписи депутатів з метою виразити недовіру голові райдержадміністрації (зібрали, кажуть 19 – 33-тя сесія пройшла навпричуд спокійно), потім збирають підписи мешканців району (кажуть, зібрали 3,5 тис.). Зінченко своїм розпорядженням «знімає» Орлову, перший заступник йде на лікарняний. Пішли «ходоки» з обох боків до губернатора.

Зінченко проводить «круглий стіл» з метою «розвінчати царицю». Оприлюднюються факти розкрадання державних коштів (160 тис. грн.), що були виділені на капітальний ремонт навчальних закладів (акти підписувала начальник відділу освіти); готується перевірка витрачання коштів на пільгове харчування школярів (7 млн. грн. - постачальником харчів був Барвіненко); пройде перевірка витрачання коштів на придбання палива для навчальних закладів – Зінченко добре знає, де шукати «темні» кошти…

Факти шокували, але не зацікавили широкий загал – про це заявили сільські голови. Влада прогнила: якщо Орлова крала бюджетні кошти – з ким вона ділилася? Гнати із влади треба всю команду!

V. Що далі? В серпні 2010 року облдержадміністрація провела перевірку діяльності райдержадміністрації в сфері земельних відносин та кадрових пертурбацій. Висновків комісія не робила; просто доповіла губернатору Матвійчику про стан справ в районі (але на сайті обласної організації партії Регіонів з’явилася інформація про те, що з 37 скарг на порушення у сфері земельних відносин – 36 підтвердилися).

В результаті всіх цих подій спостерігається певний параліч місцевої влади. Звісно, що пересічний мешканець району від таких «війн» не виграв! Якщо війни розв’язали – вони комусь потрібні! Кому? Й які ще «пертурбації» в районі чекають пересічного громадянина?

P.S. Останні події. ОБС доповідає: губернатор подав на звільнення Зінченка. Хто наступний голова райдержадміністрації? [33]

Почалися репресії проти тих працівників, яких Орлова брала на роботу (Л.Тимчук – РОНО, Ю.Тимчук – Центр сім’я-молодь-спорт, І.Коломієць – Служба у справах дітей, Г.Баханастюк – притулок та ін. = кадрова війна проти «володимирівського цетралу»). Орлова в лікарні, передає – повернуся – всіх позвільняю!

Климов проти Зінченка, Ківалов підтримав Зінченка. Почалася війна на місцевому рівні: партія Регіонів захищає Зінченка (бо він її член) й бомбардує Президента та Прем’єр-Міністра листами проти Барвіненків.

Відбулася 34-та позачергова сесія районної ради. Одне з питань сесії – Про особисту відповідальність голови районної державної адміністрації за соціально-економічну та етичну ситуацію в районі. Рішення по данному питанню сесія не прийняла – забракло голосів. Кандидатами в депутати районної ради від Партії регіонів стали Орлова, Петренко, Шендрик, Савчук. Я почав боротьбу за крісло адамівського мера…

Комишина 60. Жовтень 2010. День Українського козацтва. Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини.

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

В Білгород-Дністровській районній державній адміністрації відбулося засідання Ради отаманів, на якому було прийнято рішення про проведення 11-14.10.2010 року урочистостей, присвячених 20-річчю сучасного Українського козацтва.

ЗАХОДИ

щодо підготовки та святкування 20-ї річниці сучасного Українського козацтва

Заходи

Терміни

Відповідальні

1

Створити робочу групу з підготовки та проведення святкування 20-ї річниці відродження сучасного Українського козацтва (далі – 20-ї річниці).

До 27.09.2010

Ініціативна група:

Тимофєєв В.Я.

Ступак О.Т.

2

Укласти та погодити з козацькими товариствами Білгород-Дністровщини порядок проведення святкування 20-ї річниці.

До 01.10.2010

Керівники робочої групи

3

Оповістити та узгодити з місцевими органами самоврядування проведення святкування 20-ї річниці.

До 02.10.2010

Керівники робочої групи

4

Опублікувати в ЗМІ статті про відродження сучасного Українського козацтва на Білгород-Дністровщині.

14.10.2010

Устименко Б.І.

Тимофєєв В.Я.

5

Запросити на святкування: голову ради АКТ «СІЧ», крайову старшину УК, керівництво міста Білгорода-Дністровського та району, ЗМІ, телебачення, отаманів, старшину та козаків козацьких товариств Білгород-Дністровшини.

До 14.10.2010

Робоча група

6

Підготовити та надати до крайової (обласної) канцелярії Українського козацтва подання про нагородження грамотами та орденами Українського козацтва, присвоєння козацьких військових звань активістам козацького руху.

До 05.10.2010

Отамани козацьких товариств

7

Запросити через ЗМІ («Советское Приднестровье», «Торнадо») козаків Українського козацтва, населення міста, району, керівників підприємницьких структур на святкування 20-ї річниці.

До 14.10.2010

Робоча група

8

Залучити для проведення освячення та посвяти священика Українського козацтва.

До 14.10.2010

Робоча група

9

Залучити до святкування: козацький духовий оркестр, козацький хор «Мрія», спортсменів-інструкторів для проведення козацьких розваг, ансамблі «Русичи», «Веселка», «Гроно», «Соколята» (ЗОШ №4, 6, 11 м. Білгорода-Дністровського), товариства джур та дан Адамівської, Вигінської, Долинівської, Турлацької, Великомар’янівської, Салганської, Старокозацької, Шабської №2 шкіл.

До 14.10.2010

Робоча група

10

Забезпечити готовність козацького кулішу на 150 козаків.

14.10.2010

Обозний

11

Забезпечити охорону правопорядку та санітарного стану на місцях проведення заходів.

14.10.2010 з 07.00

до 16.00

Осавул

ПОРЯДОК

проведення святкування 20-ї річниці сучасного Українського козацтва

Заходи

Терміни

Відповідальні

1

Урочистий прийом козаків у голів обласної адміністрації та обласної ради. Зала прийомів обласної ради та обласної державної адміністрації.

11.10.2010

10.00

Крайові отамани

2

Урочистості, присвячені Дню Українського козацтва. Пам’ятник А.Головатому. Одеса.

12.10.2010

11.00

Крайові та районові отамани

3

Урочистий прийом у голів районної державної адміністрації та районної ради; у міського голови (великі зали засідань). Нагородження козаків.

13.10.2010

10.00

Отамани осередків

4

Урочисте богослужіння в храмах району та міста. Участь козаків у Богослужінні, встановлення свічок до ікони Покрови Богоматері.

14.10.2010

з 07.00

Отамани осередків, керівники

5

Збір козацької старшини на майданчику перед Свято-Вознесенським собором (за згодою).

14.10.2010

до 07.30

Отамани

6

Участь у Богослужінні, встановлення свічок до ікони Покрови Богоматері (за згодою).

14.10.2010

до 09.00

Отамани

7

Хід колонною від Свято-Вознесенського собору до Будинку Офіцерів (за згодою).

14.10.2010

09.00-09.30

Отамани

8

Збір козаків, джурових класів, художніх козацьких колективів на майданчику перед Будинком Офіцерів. Реєстрація.

14.10.2010

до 09.30

Отамани, керівники джурових класів, творчих колективів

9

Урочисте засідання в Будинку Офіцерів «Козаку найперше – воля! Козаку найперше – честь!» 14.10.2010

Молитва священнослужителя за Українське козацтво та вступне слово отамана Буджацького Січового козацького війська генерал-осавула УК Скляренка М.П.

9.30-09.45

Керівники робочої групи

Слово про козацтво «Козацька нація» отамана Задністрового козацтва генерал-осавула УК Тимофєєва В.Я.

09.45-09.55

Керівники робочої групи

Слово представників Білгород-Дністровського міськвиконкому, районної ради та районної державної адміністрації із врученням грамот та нагород.

09.55-10.20

Керівники робочої групи

Слово голови ради АКТ «СІЧ» генерал-отамана Свінцицького М.Ф. «Наша сила у єдності». Нагородження, присвоєння звань.

10.20-10.30

Керівники робочої групи

Слово-спомини засновників козацького руху на Білгород-Дністровщині полковників УК Городецького Л.Г. та Устименка Б.І. Закриття засідання.

10.30-10.50

Керівники робочої групи

Концерт козацьких колективів «Мрія» та «Кредо».

10.50-12.00

Зоріло І.С.

Святковий козацький куліш.

12.00-12.45

Обозний

10

Засідання Ради отаманів Білгород-Дністровщини (приміщення штабу).

- Доповідь «Основні завдання на сучасному етапі розвитку козацького громадського руху. Концепція розвитку місцевого козацтва» (отаман Задністрового козацтва генерал-отаман УК В.Я.Тимофєєв).

- Обговорення доповіді.

- Прийняття рішення, друк та розсилка.

з 14.00

Тимофєєв В.Я.

СУЧАСНЕ КОЗАЦТВО БІЛГОРОД-ДНІСТРОВЩИНИ

...Білгород-Дністровщина має давні козацькі традиції…

Перша значна хвиля переселенців-козаків-мазепинців опинилася на цій території після Полтавської битви (1707). До сьогодення їх нащадки мешкають у Старій та Новій Царичанках. До речі, в цих селах на фронтонах дахів є дерев’яні чотиригранні прикраси у формі пернача – символи отамано-полковничої влади (у цьому будинку мешкає козак!).

Друга хвиля переселенців – козаки-некрасівці, яки осіли тут після поразки Булавинського повстання (1709).

Третя хвиля козаків-переселенців опинилася на території Білгород-Дністровщини після руйнації Запорозької Січі (1775). Вони розселилися у пониззі Дністра від Акерману до Бендер, в Буджаку, в Дунайських гирлах.

В ці роки виникають козацькі поселення: Вилкове, Приморське, Кислиця, Муравльовка, Стара та Нова Некрасівки, Трудове, Покровка, Білолісся, Старокозаче, Волонтирівка, Михайлівка, Костянтинівка, Новотроїцьке, Миколаївка, Петрівка, Фараонівка, Крива Балка, Миколаївка-Новоросійська. Створюються козацькі війська – Вірних козаків (1783-1788), Чорноморське козацьке (1788-1807), Усть-Дунайське козацьке (1807), Усть-Дунайське Буджацьке козацьке (1807-1827), Дунайське козацьке (1828-1856), Новоросійське козацьке (1856-1869). З’являються козацькі гарнізони в Руській Іванівці, Удобному, Козацькому, Турлаках, Красній Косі, Переможному. Довгий час столицею козацьких військ був Акерман. В зв’язку з загальною реформою козацьких військ Новоросійське козацьке військо було оголошено ліквідованим. Це було останнє козацьке військо на теренах сучасної України. В кінці ХІХ ст., при проведенні перепису населення Російської імперії, близько 70% мешканців Акерманського повіту вважали себе козаками або вихідцями з козаків.

В умовах незалежної України 1918 року знову, в новій якості, відродилося козацтво - Вільне козацтво Задністров’я (1917-1924). Воно відігравало важливу роль в політичному і культурному житті, разом з усім народом будувало Українську суверенну державу, головною військовою силою якої стало селянське ополчення “вільних козаків”, січових стрільців, українських козацьких дивізій сірожупанників, синьожупанників…

В ті роки на Одещині козацькими були загони селянської армії батьки Махно, Чорноморське повстанське козацьке військо (загони отаманів C.Заболотного, Дерев’яги, Я.Кощового, Солтиса, Боровського, Кіршула, Карого, Коваленки, Стратіївського, Солоненка, І.Деркача, Бондаренка, Шевченка), Одеського українського військового Коша (отаман - І.Луценко), Гайдамацькі куріні (отаман – О.Сахно-Устимович), Союзу української молоді (Одеська Січ), Татарбунарська сотня…

Дуже важливим, з огляду на комплекс складних сучасних проблем, залишаються роль і місце козацтва у соціальному, економічному та політичному житті сучасної Білгород-Дністровщини. Тут сучасний громадський рух за відновлення козацтва розпочався на початку 90-х рр. ХХ ст. (але є свідчення, що існувало ще в 1973-1988 рр. Задністрове Вільне Козацтво). Зацікавлення своїм минулим та генетична пам’ять поряд з активізацією політичного життя покликали до виникнення протягом 1992-1994 рр. декількох громадських організацій козацького спрямування: Білгород-Дністровське (Задністрове) Козацьке Земляцтво, Адамівський курінь, Білгород-Дністровська паланка, Буджацьке Січове козацьке військо.

Проблеми становлення Українського козацтва на Білгород-Дністровщині були пов’язані з розмитістю дійсних пріоритетів козацького відродження, руйнацією родових козацьких зв’язків та втратою традиційного середовища. Незважаючи на це, протягом 1992-2010 рр. місцеві козаки зробили достойний вклад у справу реального втілення козацької ідеї в суспільстві. Враховуючи історичне значення і заслуги козацтва, було видано ряд розпоряджень голови районної державної адміністрації та міського голови, що безпосередньо стосуються козацького руху, схвалена районна програма відродження та розвитку козацтва на 2002-2005 рр., на 2007-2010 рр., районна програма козацького гарту молоді на 2010-2012 рр., створені координаційні ради при міському голові, голові районної державної адміністрації та рада керівників громадських організацій козацького спрямування.

Діяли й сьогодні на Білгород-Дністровщині діють ряд громадських організацій козацького спрямування: козацькі організації – Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків (отамани Анатолій Токарєв, Микола Слєпухін, козаки Віктор Кучер, Юрій Ломовцев, Юрій Корнєв, Павло Некрасов, Сергій Пронін, Генадій Антонов), Буджацька Січ (отамани Іван Деордиця, князь Володимир Аргутинський-Долгорукий, Михайло Скляренко, козаки Борис Устименко, Олексій Ступак, Василь Бойчев, Владислав Мисюк, Олег Зуєв), Білгород-Дністровська паланка (отаман Леонід Городецький, козаки Андрій Берлізов, Євсей Костецький, Георгій Марин, Дмитро Сердцевич, Федір Панаїт, Іван Денисов, Юрій Денисов, Яків Греча, Володимир Соловєнко, Володимир Сидоренко, Василь Чумаченко, Петро Швачка, Іван Відман, Павло Смаглій, Євген Хоменко, Анатолій Майстро, Василь Якименко, Павло Білоусенко, Микола Вітряк-молодий), Адамівський курінь (отамани Валерій Тимофєєв-старший, Микола Маринеску, Анатолій Кульчицький, козаки Валерій Гуцан, Анатолій Редько, Дмитро Завацький, Леонід Гречко, Олександр Козаченко Іванович, Олександр Козаченко Антонович, Віктор Рибальченко, Руслан Куліков, Іван Даниленко, Микола Маринеску, Юрій Николайчук, Віктор Басюк, В’ячеслав Козубенко, Олександр Чеботюк, Василь Білоус, Феодосій Козубенко, Віктор Гончаров, Юрій Лавріненко, В’ячеслав Деревенча, Ігор Одорожа, Дмитро Лазуренко, Федір Макаренко, Сергій Макаренко, Сергій Редько, Валерій Тимофєєв-молодший), Білгород-Дністровський Кіш (отамани Олександр Мица, Святослав Горлачов, козаки Микола Вітряк-старший, Олександр Черв’як, В’ячеслав Воробйов, Генадій Мельниченко, Микола Скиба, Володимир Кулинський, Василь Павлюк, Ігор Оленів, Ігор Лелеченко, Валентин Гуцул), Окружний полк ім. П.Орлика (отамани Олександр Царенков, Микола Врублевський, козаки Віктор Єремєєв, Микола Дейна, Степан Ковалів, Іван Хоменко, Петро Лабунець, Ігор Мамонтов, Володимир Смаковський, В’ячеслав Лукашевський), Окремий курінь ім. С.Білого (отаман Петро Городниченко, козаки Юрій Сокорєв, Олег Сокорєв, священнослужитель Миколай Григорашенко), курінь Війська Запорозького (отаман Микола Возний, козаки Віктор Жуковський, Віталій Лесін), Монашівська сотня Війська Запорозького (отаман Валерій Ткаченко, козак Володимир Парпалак), районове товариство ЧКЗ (отаман Володимир Білоус), жіноча громада (керівник Лариса Горлачова, берегині Варвара Воробйова, Надія Пономаренко, Уляна Грицуналь), Задністрове козацтво (отаман Валерій Тимофєєв, козаки Борис Устименко, В’ячеслав Лукашевський, Володимир Смаковський, Микола Дейна, Віктор Єремєєв, Микола Маринеску, Іван Зоріло, Павло Ігумнов, Микола Скибенко, Сергій Кравченко, Володимир Зінченко, Сергій Крістіогло, Владислав Каланжов, Олександр Полещук, Сергій Короленко, Михайло Салій, Артем Царук, Андрій Токаренко), військово-спортивний клуб «Патріот» (керівник Валерій Гавриленко);

козацькі художні колективи – духовий оркестр (керівник Степан Радченко), хор української народної пісні «Мрія» (керівник Іван Зоріло), ансамбль української народної музики «Веселка» (керівники Михайло та Валентина Нікіруй), ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» (керівник Богдан Нікіруй), народна хорова капела – пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче (керівник – Віктор Вареник);

навчальні заклади, що працювали та працюють в напрямку козацького виховання – Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського державного педагогічного університету (викладачі – В.Юрченко, В.Лобанова, Ольга Виштак, І.Головань), Старокозацька школа (військовий керівник Ігор Лісіцин, учитель Юрій Щербина), Молозька школи (військовий керівник Ігор Лісіцин), Випаснянська №1 школа (військовий керівник Валерій Гавриленко), Випаснянська №2 школа (військовий керівник Анатолій Кривенко), Вигінська школа (колишній директор Валентин Біленко, учитель фізичної культури Андрій Берлізов, теперішній директор Олена Вдовиченко, учитель фізичної культури Микола Поліщук), Долинівська школа (директор Тетяна Тома, завуч Марія Долгошеєнко, педагог-організатор Тетяна Молчанова, учитель Тетяна Новохатська), Турлацька школа (директор Тетяна Тодорова, вчитель Валентина Чумаченко, педагог-організатор Лариса Коваленко), Адамівська школа (директор Валентина Вронська, завуч Павліна Лавриненко, педагог-організатор Валентина Гриценко, учитель Лариса Царевська), Петровська школа (директор Людмила Васелінга), Салганська школа (директори Юрій Назарук, Ольга Тиханська, завуч Ірина Мельникова, учителі Вероніка Шевченко, Олена Рябченко), Великомар’яніська школа (директор Микола Чороба).[34]

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ

Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний – козацький – досвід державотворення.

Жовтнем 2010 року історія Задністрового козацтва не закінчується; життя продовжується…

…Кожен з періодів діяльності Задністрового козацтва привносив у життя громад району та міста додатковий імпульс розвитку: це одна з перших добровільних народних козацьких дружин з підтримання та охорони громадського порядку (одна з перших спроб самоорганізації населення), це перша в Україні обласна дитячо-юнацька громадська організація Молода Січ Українського козацтва (спроба правильної організації життя дітей - побудова дитячої держави в дорослій державі Україна – а це й є виховання!), це сучасний проект організації Громадської ради, це програма розвитку Українського козацтва в регіоні, це регіональна програма «Патріотичний гарт молоді. Увіковічення пам’яти ветеранів»…

Про діяльність Задністрового козацтва розказується в книгах В.Тимофєєва, С.Тимофєєвої, С.Ушанової, які є в бібліотеках…

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права.

Козаче!

Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям!

Честь – нікому!

ЗМІСТ:

Від автора. (3)

Бунчук 6-й. Слава Богу, що ми козаки! (3)

Колодач 17-й. Крізь терени до зірок. (3)

Комишина 58. Січень – травень 2010. (4) Події в козацтвах Задністров’я. (4) З думкою про майбутнє. (5) Пусть опыт старших служит нам. (9) Не потерять молодежь. (11) План роботи. (12) Концепція. (13) Проект «Громадська рада». (16) Місія козацтва Буджаку. (23) Мета освіти – виховання. (25) Велика Рада Українського козацтва - Звернення. (28) Живет украинская песня. (32) Звіт. (33) Досталось по заслугам. (37) Лишили доверия. (38) Земли Затоки. (39) Суд. (43) VIP-видання. (44) Школа атамана Тимофеева. (44) Вітаємо! Задністровому козацтву – 20 років! (45) Ювіляри України. (47)

Комишина 59. Червень – вересень 2010. (49) Підготовка до виборів. (49) Атаман. (49) Події в козацтвах Задністров’я. (50) Кадрові війни. (51)

Комишина 60. Жовтень 2010. (53) День Українського козацтва. (53) Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини. (55)

Замість закінчення. (57)

Задністрова Січ. Початок ІІІ тисячоліття. Суб’єктивні нотатки Козака. 3 частина. Білгород-Дністровський. Видавництво «Отаман». 2010. Наклад 500 екз.



[1] Журнал «Україна-ХХІ», Донецьк-Київ, грудень 2009; газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №19, жовтень-листопад 2009.

[2] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №.97, 3 грудня 2009.

[3] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №105, 31 грудня 2009.

[4] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №4, 21 січня 2010.

[5] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №7, 30 січня 2010.

[6] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №9, 4 лютого 2010.

[7] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №12, 13 лютого 2010.

[8] Газета «Торнадо-пресс» (Білгород-Дністровський). №8, 25 лютого 2010; №9, 2 березня 2010; http://tornado-press.org.ua/index.php/all-news/2009-07-01-13-59-15/309-2010-03-02-...;

[9] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №25, 1 квітня 2010.

[10] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №32, 24 квітня 2010.

[11] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №11, травень 2010.

[12] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №01, січень 2010.

[13] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №02, січень 2010; №05, лютий 2010; №07, березень 2010; №08, квітень 2010.

[14] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №03, лютий 2010.

[15] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №04, лютий 2010.

[16] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №12, травень 2010.

[17] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №14, травень 2010.

[18] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №13, травень 2010; газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №40, 22 травня 2010.

[19] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №09, квітень 2010.

[20] Газета «Вечерний Акерман» (Білгород-Дністровський). №4, 3 лютого 2010.

[21] Газета «Будьте с нами» (Білгород-Дністровський). №5, 10 лютого 2010.

[22] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №38, 20 травня 2010.

[23] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №39, 22 травня 2010.

[24] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №32, 24 квітня 2010.

[25] Журнал «Персона. ХХІ век» (Донецьк-Київ). Травень-червень 2010.

[26] «Хто є хто. Ювіляри України». т.4-й. Видавництво «Who-is-whо». Київ. 2009, стор 128-129.

[27] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №10, травень 2010.

Видання «Хто є хто. Ювіляри України». т.4-й. Видавництво «Who-is-whо». Київ. 2009.

[28] Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). № 59, 29.07.2010.

[29] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №16, липень 2010.

[30] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №15, червень 2010.

[31] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №15, червень 2010.

[32] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №16. липень 2010. Газета «Советское Приднестровье» (Білгород-Дністровський). №67. 19 .08.2010.

[33] Газета «Козак Задністров’я» (Білгород-Дністровський). №17, серпень 2010.

[34] Газета «Козак Задністров’я” (Білгород-Дністровський). №20, жовтень 2010.

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS