КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Довідник козака. Ч.1. Державні документи про козацтво. За ред. В.Я.Тимофєєва, С.В.Ушанової.

В.Я.Тимофєєв

С.В.Ушанова

ДОВІДНИК

КОЗАКА

Збірка

2012

Козаку найперше - Воля!

Козаку найперше – Честь!

Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури. Загальновідомо, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесення духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.

В запропонованій збірці представлено основні документи (державні та козацтва), що регламентують роботу громадських організацій цього спрямування. Сподіваємось, що вона надасть практичну допомогу у справі створення і налагодження роботи козацьких осередків та громад, козацько-лицарських навчальних закладів.

Укладачи:

Тимофєєв Валерій Якович - педагог, теоретик козацько-лицарського гарту; генерал-отаман Українського козацтва, отаман Буджацького козацтва. Головний редактор альманахів козацтва Буджаку „Козацький вісник” (1991-1998), „Козак” (1998-2001), „Річ про Адамівську Січ” (2001-2003), „Річ про Буджацьку Січ” (2004-2006), «Козак Задністров’я” (із 2007). Автор 30 монографій та більше 100 наукових і науково-популярних публікацій з історії, історіографії сучасного козацтва і козацької педагогіки та реалізації ідей козаччини в практику діяльності козацьких організацій, громад і навчальних закладів.

http://Dnestrkozak.webstolica.ru/ http://zhurnal.lib.ru/t/timeich/

E-mail:Generalotaman@rambler.ru

Ушанова Світлана Валеріївна - випускниця історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова. Наукові інтереси – сучасне козацтво Південної України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим). Автор книг «Сучасне українське козацтво на півдні Одещини» (2005), «Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини» (2006), «Сучасне лицарство Задністров’я» (2007), «Задністровці. Нарис.» (2008), «Сучасне козацтво Задністров’я. Довідник» (2010). Співавтор (із Тимофєєвим В.Я.) 11-томника (20 книг) «Архіви козаччини Задністров’я» (2003-2010), «Довідник козака Буджаку» (3 видання – 2009, 2010, 2011), 3-томника (5 книг) «Архіви козаччини Буджаку» (2011-2012), 5-томника (7 книг) «Архіви козаччини Одещини» (2010-2012).

http://zhurnal.lib.ru/u/uschanova_s_w/

@Укладачи: Тимофєєв В.Я., Ушанова С.В. Довідник козака. Збірка.

Видавництво «Отаман», м. Білгород-Дністровський. 2012.

ВІД АВТОРІВ.

…Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності й права…

Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів. Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема увага до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний - козацький! - досвід державотворення. Тому поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.

Сучасне Українське козацтво, спираючись на історичний досвід українського народу, враховуючи надбання людства, пропонує цілісну програму побудови нового українського суспільства, яке б ґрунтувалося на першочерговості національних інтересів України, на її рівноправному входженні до сім’ї цивілізованих народів, на створенні для кожної людини можливості забезпечити власною чесною працею гідний рівень життя собі та своїй родині. Козацтво пропонує реальний шлях до добробуту і благополуччя, стабільності, реального зміцнення державності, встановлення політичного та економічного суверенітету України, зміцнення її міжнародного авторитету.

Мета козацтва – відродження народних традицій державотворення та побудови єдиного національно орієнтованого, економічно і соціально ефективного й екологічно безпечного суспільства на принципах національної ідеї, свободи, соборності, демократії, правової захищеності та соціальної справедливості. Воно прагне сформувати нове покоління, виховане на національно-патріотичних традиціях козацької держави. Розраховує на силу і дух козацького народу, козацької нації.

Душу – Богові!

Життя – Батьківщині!

Серце – людям!

Честь – нікому!

*** ** ***

І. ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ ПРО КОЗАЦТВО.

Оволодіваючи козацькою духовністю і вступаючи до лав козацтва, українці ставали славним і звитяжним братством лицарів волі, чесних власників, палких патріотів і повноправних господарів рідної землі. Це був не лише волелюбний військовий орден, що постійно стояв на чатах своєї материзни і дідизни, охороняв рідну мову, культуру, духовність, етнічну територію від ворожих навал. Козаки були землеробами і хліборобами, митцями і вченими, культурними і державними діячами, тим соціальним станом, який на свої могутніх раменах зберігав і плекав українську націю, державу. Козацтво було невичерпним джерелом української еліти, яка виконувала історичну націотворчу і державотворчу місію.

Видатні козацькі державотворчі, гетьмани, полковники, кошові отамани С.Наливайко, П.Сагайдачний, І.Сірко, І.Богун, Б.Хмельницький, І.Виговський, М.Кривоніс, І.Мазепа, П.Калнишевський завжди залишалися в національній свідомості як високі взірці відваги і звитяги, синівської любові, вірного служіння інтересам Матері-України. Доки Україна мала козацтво, доти вона була або незалежна, або автономна.

Історична доля вибрала для українства найбільш адекватну для його природи козацьку форму і результати, рятівні для нації, не забарилися. Високого рівня розвою набули козацька філософія, ідеологія, мораль, характер, світогляд, національна свідомість і самосвідомість. Видатні вчені, державні діячі багатьох країн світу Г.Боплан, Й.Гердер, Вольтер, Кромвель, П.Халебський, Ж.Шерер та ін. захоплювалися героїзмом і звитягою, кмітливістю і винахідливістю, підприємливістю і витривалістю, військовою доблестю і демократичними засадами життя козаків. Іноземці часто називали Україну «Козацькою республікою», «Країною козаків», «Козацькою землею», а українців – «козацькою нацією».

Для всіх народів світу козацтво стало найбільшим символом волелюбства, незламності національного духу українців. Козацько-лицарські традиції завжди були і будуть могутньою силою, яка з’єднує весь український народ. Ідеї, цінності козацтва становлять серцевину історичної естафети наступності і спадкоємності поколінь нашого народу, є золотим фондом сучасної національної ідеології державотворення…

За «Малим енциклопедичним словником Брокгауза і Ефрона» на 01.01.1904 р. в Російській імперії в козацьких областях було 7 млн. 267 тис. 709 мешканців, в числі яких 3 млн. 349 тис. 976 чол. військового стану.

Напередодні жовтня 1917 року в межах імперії існувало 11 козацьких військ: Амурське, Астраханське, Донське, Забайкальське, Кубанське, Оренбургське, Всебілоруське, Сибірське, Терське, Уральське, Уссурійське. Статут і права наближені до рангу війська мали Іркутський та Єнісейський полки. На Україні в ті часи козацьких військ вже не існувало, хоча саме на її теренах започатковане козацтво.

Після революційних подій в Петрограді і падіння монархії було створено Вільне козацтво України та інші козацькі формування, які були складовою частиною збройних сил Української Народної Республіки.

Громадянська війна на теренах колишньої Російської імперії не обминула і козацькі землі. Козаки, розмежовані на білих і червоних, були втягнуті у братовбивчу війну.

Для того, щоб затвердитись при владі, РКП(б) поступово знищувала елітну частину суспільства. Досить легко було ліквідовано аристократію, поміщиків, чиновників, підприємців, духовенство; надійшла черга козацтва – в 1919 році почалося «розкозачування». Тільки в Донській області було знищено понад 2 млн. козаків та членів їхніх сімей. Так само лютували карателі і на Кубані, Тереку та інших козацьких землях. На початок 1920 року розгром козацтва практично завершився, але репресії продовжувалися і в 30-ті роки (знищення тих, хто чинив спротив колективізації, депортація до Сибіру). Лише в 1936 році почали створювати військові частини, які називалися козацькими. Під час Другої світової війни багато українців воювало в складі козацьких частин, але пропагандистська кампанія ненависті до козацтва ще проводилась до середини 50-х років.

…На теренах, де козацтво існувало споконвічно – в Україні, на Дону, Кубані, Тереку, а також у місцях, де козацтво було створено Російською імперією для виконання призначених йому специфічних функцій, в ХХ столітті відбулася втрата традицій через фізичне винищення значної частини козаків і членів їх сімей, депортації козацького населення в інші місця, а в місцях традиційного проживання – розбавлення чужинцями-некозаками.

Такий стан був на початок 90-х років минулого століття, коли в Радянському Союзі почався бурхливий рух визволення від гніту тоталітарного комуністичного режиму, відомий під назвою «перебудова». Оскільки козаки є суспільною категорією, здатною до самовідновлення, то природно, що почався рух за відродження козацтва, який охопив Україну, Російську Федерацію, Придністров’я, а згодом і Білорусь.

Процес відродження козацтва на пострадянському просторі проходив так:

- в Російській Федерації Великий Круг (з’їзд) представників козацьких країв, областей і відділів 30.06.1990 року створив Союз козаків;

- в Україні 15.09.1990 року відбулась Установча козацька Рада, на якій представники регіональних козацьких організацій об’єдналися в єдину організацію – Українське козацтво. Статут його був зареєстрований Мінюстом України 17.03.1992 р. (остання редакція – 1998 рік). Далі крім Українського козацтва було зареєстровано ще низку козацьких організацій.

На теперішній час Українське козацтво – сукупність громадських організацій козацького спрямування (міжнародних та Всеукраїнських національно-патріотичних і оборонно-спортивних громадських організацій козацтва України і української діаспори, спадкоємець і продовжувач ідейних, духовних і моральних засад українських козаків, їх духовних, культурних, організаційних, військово-патріотичних і господарських традицій; правонаступник без винятку всіх історичних гілок українського козацтва, які стояли на державницьких, самостійницьких засадах відновлення незалежності та розбудови України, в т. ч. і Війська Запорозького – як Низового, так і Гетьманського, Вільного козацтва України – Статут від 13.11.1917 р. та Українського Вільного Козацтва – Статут 1974 р.).

Українське козацтво об’єднує козаків, нащадків усіх гілок, напрямків і течій українського козацтва незалежно від місця їхнього проживання, громадян України та українців - громадян інших країн, які сповідують національну ідею та ідеологію Українського козацтва, практично працюючи на її реалізацію, відновлення і розвиток Українського козацтва. Українське козацтво твориться із своїх членів - українських козаків. Українським козаком може бути лише той, хто готовий стати оборонцем, захисником і рятівником Українського народу, української мови, розвивати українську культуру й відповідати вимогам - український козак - душа правдива, справедлива і незрадлива. Український козак - це лицар України, морально чиста, високодуховна і матеріально незалежна людина, яка вміє панувати над собою, володіє своїми емоціями, розумом і волею, патріот України, який постійно духовно і фізично готує себе до оборони Батьківщини, свого роду та українського народу, його честі та гідності, дбає про єдність Українського козацтва і українства всього світу.

Українське козацтво у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством України, Статутом Українського козацтва, указами Президента України, визнаними Україною нормами міжнародного права, прогресивними українськими козацькими звичаями і традиціями, які не суперечать законам України. Поза Україною Українське козацтво діє згідно чинного законодавства країни, на теренах якої провадиться його діяльність.

Нині всі козацькі організації України можливо умовно розділити на чотири групи, абсолютно тотожні своїм попередникам декілька століть тому. А саме – на реєстровиків, запорожців, вільних козаків і т. зв. «звичаєвих». До реєстровиків належать Міжнародна оборонно-спортивна національно-патріотична громадська організація «Українське козацтво» (Варданець І.І., Пантелюк М.М., Білас І.Г.), Всеукраїнська громадська організація «Українське реєстрове козацтво» (Шевченко А.І.), Громадська організація «Міжнародна Спілка Козацьких Військ України та Зарубіжжя» (Баранчиков В.В.), Всеукраїнська громадська організація «Козацькі війська України» (Груба Є.Г., Осипенко В.А.), Міжнародна громадська організація «Міжнародна Асоціація «Козацтво» (Конечний О.М.), Міжнародна громадська організація «Спілка козацьких організацій України» (Лазаренко С.Ж.), Всеукраїнська громадська організація «Козацька територіальна оборона» (Сєдих В.Ф.), Міжнародна громадська організація «Міжнародний Союз козацтва» (Хорофейко О.В.), Міжнародна громадська організація «Міжнародна Академія Козацтва» (Козаченко М.І.). Запорізький напрямок представлений Міжнародною громадською організацією «Козацтво Запорозьке» (Сагайдак Д.І.), Всеукраїнською громадською організацією «Військо Запорозьке Низове», Всеукраїнською спілкою громадських організацій «Спілка козаків України» - «Військо Запорозьке» (Попов В.Б., Заболотний П.І.), Всеукраїнською громадською організацією «Відродження Запорозького козацтва» (Солодовник О.Я., Скворцов О.М.). До вільних козаків можна віднести Міжнародну оборонно-патріотичну громадську організацію «Козацтво України» та Всеукраїнську громадську організацію «Всеукраїнська федерація козацького двобою» (Попович А.В.), Об’єднане козацтво України, Всеукраїнську громадську організацію «Соборне Козацтво України «Січ» (Гуменюк В.О.), Всеукраїнську громадську організацію «Товариство Нестора Махна «Гуляй-Поле» (Притула О.Л.), Всеукраїнську громадську організацію «Козацтво Нової України» (Ситнюк М.А.)., Міжнародну громадську спілку «Військо Донське» (Постолакі О.В.). Звичаєве козацтво – Міжнародна громадська організація «Міжнародна федерація Бойового гопака» (Пилат В.С.). До звичаєвиків також належать характерники і прихильники язицтва (Петренко Є.Д.);

- у Придністров’ї в зв’язку з військовим конфліктом між Молдовою і Придністровською Молдавською Республікою, яка оголосила свою незалежність від Молдови, було створено Чорноморське Козацьке Військо (червень1992 року), яке фактично стало збройними силами Придністров’я. 21 грудня 2000 року було прийнято Закон Придністровської Молдавської республіки «Про козацтво в Придністровській Молдавській республіці»;

- у Білорусі Установчий з’їзд (Великий Круг) громадського об’єднання «Всебілоруське об’єднане козацтво» відбувся 30.06.1998 р. Великий Круг прийняв рішення про створення цього козацького об’єднання і затвердив його Статут, який був зареєстрований Мінюстом Білорусі 04.08.1998 р.

Законодавча база для відродження українського козацтва розвинута дуже слабо і складається лише з кількох Указів Президента України: «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (№14/95 від 04.01.1995 р.), «Про день Українського козацтва» (№966/99 від 07.08.1999 р.); «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва» (№1283/99 від 06.10.1999 р.), «Про Положення про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва» з доданим до Указу Положенням (№1610/99 від 22.12.1999 р.), «Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 рр. з доданою до Указу Національною програмою (№1092/2001 від 15.11.2001 р.).

Нерозвиненість законодавчої бази відродження та розвитку Українського козацтва може бути пояснена тим, що процес розбудови козацьких організацій в Україні іде мляво. Це визначається, в першу чергу, відсутністю концептуальної визначеності існування козацтва в Україні, його місця в системі оборони сучасної держави Україна. Але очевидно, що роль козацтва в майбутньому має посилитись, особливо в зв’язку зі скороченням збройних сил і переходу до професійної армії. Велика кількість офіцерів, звільнених в запас, може поповнити ряди козацтва. А це вимагатиме також і належної нормативно-правової бази.

Із сказаного можна зробити такі висновки:

1. Рівень нормативно-правового забезпечення відродження та розвитку козацтва в Україні здебільшого відповідає розвитку сучасного козацтва, а також рівню зацікавленості владних структур в існуванні такої інституції, як козацтво, та у запровадженні в збройні сили, як і в суспільстві взагалі, традицій, набутих козацтвом впродовж усієї історії його існування.

2. Істотною перешкодою розвитку козацтва є концептуальна невизначеність цього процесу.

3. На сучасному етапі козацтва відроджуються головним чином як громадські організації з культурологічними, господарськими, виховними, охоронними та іншими функціями. Трансформація цих організацій у військові не передбачається.

Найтривожніше – це незатребуваність козацтва, нереалізованість його морального і патріотичного потенціалу, відсутність закону про козацтво та фінансової підтримки козацьких організацій.

1. Указ Президента України «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва»

Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, а також з метою відродження традицій та звичаїв Українського козацтва постановляю:

1. Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки дальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва, які об’єднують громадян України, що відносять себе до козаків, спрямовані на:

- відродження історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва;

- відновлення в установленому порядку історичних назв населених пунктів, місцевостей, об’єктів соціально-культурного та іншого призначення, пов’язаних з історією Українського козацтва;

- використання в установленому порядку атрибутики та символіки Українського козацтва;

- створення відповідно до законодавства України козацьких селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, промислів тощо;

- піклування про пам’ятки історії та культури Українського козацтва, здійснення у відповідних пам’ятних місцях природоохоронних заходів та сприяння науковій роботи.

2. Міністерствам та іншим центральним органам державної влади України, Уряду Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад сприяти розвитку Українського козацтва, в тому числі здійсненню його статутної діяльності.

3. Рекомендувати органам, уповноваженим управляти майном, що перебуває у державній власності, вирішувати питання щодо виділення приміщень організаціям Українського козацтва.

4. Міністерству культури України, Міністерству України у справах молоді і спорту здійснювати заходи щодо проведення фестивалів козацької творчості, спортивних змагань, створення козацьких художніх самодіяльних колективів та фізкультурно-спортивних секцій.

5. Міністерству оборони України, Штабу Цивільної оборони України, Національній гвардії України та Державному комітету у справах охорони державного кордону України розглянути у тримісячний строк питання щодо укомплектування окремих військових формувань призовниками з організацій Українського козацтва.

6. Кабінету Міністрів України розробити у місячний строк заходи щодо наукового опрацювання матеріалів з історії Українського козацтва, поетапного відродження його історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій.

7. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

м. Київ, 4 січня 1995 року №14/95. Президент України Л.Кучма.

  1. Указ Президента України «Про День Українського козацтва»

Враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення, постановляю:

Установити День Українського козацтва, який відзначати щорічно 14 жовтня – в день свята Покрови Пресвятої Богородиці.

м. Київ, 7 серпня 1999 року №966/99. Президент України Л.Кучма.

3. Указ Президента України «Про Раду Українського козацтва»

З метою створення ефективного механізму взаємодії органів державної влади та козацьких громадських організацій щодо розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва та відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Утворити Раду Українського козацтва (далі – Рада) як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

2. Визначити головною метою діяльності Ради забезпечення реалізації потенціалу козацької ідеї для консолідації українського суспільства, залучення козацьких громадських організацій до охорони культурної спадщини, фізкультурно-спортивної роботи, військово-патріотичного виховання молоді.

3. Затвердити Положення про Раду Українського козацтва (додається).

4. Установити, що Рада утворюється у складі Голови, секретаря та інших членів Ради.

Раду очолює Президент України.

Членами Ради є керівники Всеукраїнських козацьких громадських організацій, зареєстрованих відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян». До складу Ради можуть входити також інші особи, які зробили значний внесок у відродження та розвиток Українського козацтва.

5. Призначити Аржевітіна Станіслава Михайловича – Радника Президента України – секретарем Ради Українського козацтва.

6. Ліквідувати Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва.

7. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 6 жовтня 1999 року №1283 «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва»;

Указ Президента України від 22 грудня 1999 року №1610 «Про Положення про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва»;

Указ Президента України від 23 січня 2001 року №37 «Про склад Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва».

м. Київ, 4 червня 2005 року, №916/2005. Президент України В.Ющенко.

4. Положення про Раду Українського козацтва

(Затверджено Указом Президента України від 4 червня 2005 року №916/2005)

1. Рада Українського козацтва (далі – Рада) є консультативно-дорадчим органом при Президентові України.

2. У своїй діяльності Рада керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Ради є:

- здійснення аналізу стану розвитку Українського козацтва, а також заходів із забезпечення взаємодії органів виконавчої влади і козацьких громадських організацій у сфері відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва;

- участь у розробці та реалізації державних програм розвитку Українського козацтва;

- внесення в установленому порядку пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у цій сфері.

4. Рада відповідно до покладених на неї завдань:

- вивчає та аналізує стан розвитку козацького руху в Україні;

- здійснює підготовку у межах своїх повноважень рекомендацій щодо відродження та розвитку традицій Українського козацтва;

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, а також щодо сприяння роботі громадських, релігійних організацій, благодійних фондів, окремих громадян щодо відродження Українського козацтва;

- розробляє та бере участь у виконанні проектів та програм розвитку Українського козацтва;

- бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції;

- сприяє укомплектуванню окремих підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань призовниками, які є членами козацьких організацій;

- сприяє охороні пам’яток історії та культури, природоохоронній та науково-пошуковій роботі, організації та проведенню фестивалів козацької творчості, спортивних змагань, вносить в установленому порядку пропозиції щодо встановлення історичних назв, пов’язаних з історією Українського козацтва;

- проводить через засоби масової інформації інформаційну та роз’яснювальну роботу з проблем Українського козацтва, відродження та розвитку його історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій.

5. Рада під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у питаннях відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, а також з навчальними закладами, науковими установами щодо патріотичного виховання, організації фізкультурно-спортивної та культурно-просвітницької роботи серед молоді.

6. Рада має право:

- одержувати в установленому порядку від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади інформацію, документи і матеріали з питань, що належать до її компетенції;

- утворювати в разі потреби тимчасові робочі групи.

7. Рада здійснює свою діяльність на громадських засадах.

8. Рада утворюється у складі Голови, секретаря та інших членів Ради.

Раду очолює Президент України.

Членами Ради є керівники Всеукраїнських козацьких громадських організацій, зареєстрованих відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян».

Для набуття членства в Раді керівник Всеукраїнської козацької громадської організації подає на ім’я Голови Ради заяву, до якої додаються копія рішення вищого статутного органу Всеукраїнської козацької громадської організації про підтвердження повноважень відповідного керівника, копії свідоцтва про реєстрацію Всеукраїнської козацької громадської організації та статуту (положення).

До складу Ради можуть входити також інші особи, які зробили значний внесок у відродження та розвиток Українського козацтва. Рішення про введення до складу Ради таких осіб приймається Радою.

Секретаря Ради призначає Президент України.

Секретар Ради забезпечує діяльність Ради у період між її засіданнями, а також:

- організовує діяльність Ради;

- формує порядок денний засідань Ради та скликає її засідання;

- за дорученням Голови Ради представляє Раду у відносинах з центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями.

9. Організаційною формою роботи Ради є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше одного разу на три місяця.

Головуючим на засіданнях є Голова Ради. За відсутності Голови Ради її засідання відкриває секретар Ради і Рада зі свого складу обирає головуючого.

Рада правомочна вирішувати питання, якщо на її засіданні присутні більше половини її членів.

Рішення Ради приймаються більшістю голосів членів Ради і оформляються протоколом.

Члени Ради мають рівні права. Кожний член Ради має один голос.

У разі якщо член Ради не згоден з її рішенням або не може бути присутнім на засіданні, він може висловити свою думку з питань, що розглядаються, письмово.

10. Рада використовує в роботі бланки зі своїм найменуванням.

Державний секретар України О.Зінченко.

5. Указ Президента України «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва»

Ураховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності та з метою взаємодії органів виконавчої влади та громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва постановляю:

1. Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк розроблення та затвердити Державну програму розвитку Українського козацтва на 2008-2010 роки.

2. Підтримати пропозиції міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо залучення в установленому порядку козацьких громадських формувань до участі в:

забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону, здійсненні заходів, у тому числі передбачених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, із запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, захисту життя та здоров’я громадян, інтересів держави від протиправних посягань;

ліквідації надзвичайних ситуацій, співпраці з особовим складом аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних підрозділів у питаннях щодо надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

здійсненні разом із підрозділами патрульно-постової служби органів внутрішніх справ та дільничними інспекторами міліції заходів із патрулювання на вулицях, в інших громадських місцях, зокрема, під час проведення масових заходів, державних та релігійних свят;

науково-пошуковій та громадсько-краєзнавчій роботі для виявлення нових об’єктів з історії Українського козацтва, публікації документів з історії України козацької доби, зокрема родоводів українських гетьманів, кошових, полковників та інших діячів;

створенні реєстру об’єктів історико-архітектурної спадщини та здійсненні обліку нерухомих пам’яток культурної спадщини, пов’язаних з історією Українського козацтва;

реалізація заходів із реставрації, відбудови, впорядкування пам’яток історії і культури Українського козацтва, в тому числі ремонту будівельних споруд колишніх січей та паланок, зі збереження природних історичних ландшафтів, де відбувалися козацькі битви, розташовувалися козацькі січі, паланки та інші об’єкти, пов’язані з історією Українського козацтва;

утворення та розвитку козацьких мистецьких самодіяльних колективів, проведенні фестивалів козацької творчості, у змаганнях із козацьких бойових мистецтв;

наданні науково-методичної допомоги музеям і заповідникам у пропаганді історії, культури і традицій Українського козацтва;

створенні документальних та художніх фільмів, присвячених історії Українського козацтва та подіям козацької доби;

рздійсненні заходів з розроблення та запровадження нових, у тому числі кінних, туристичних маршрутів, пов’язаних з оглядом місць та об’єктів, що відображають історію та традиції Українського козацтва;

заходах із військово-патріотичного виховання допризовної молоді, військовослужбовців, у проведенні інформаційно-пропагандистської роботи з особовим складом військових частин, присвяченої відзначенню важливих історичних подій в Україні;

фізкультурно-спортивній, туристично-краєзнавчій та культурно-просвітницькій роботі серед учнівської молоді, в організації дитячо-юнацьких військово-спортивних ігор, проведенні фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу заходів у загальноосвітніх та професійно-навчальних закладах;

реалізації заходів, спрямованих на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності;

роботі з відновлення історичних назв населених пунктів, місцевостей, пов’язаних з історією Українського козацтва;

підготовці та внесенні пропозицій щодо присвоєння окремим частинам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, почесних найменувань, пов’язаних з іменами видатних українських гетьманів, козацьких полководців та отаманів;

підготовці та випуску сувенірної продукції до знаменних дат з історії Українського козацтва та ювілейних річниць, пов’язаних з життям та діяльністю його видатних діячів.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям залучати в установленому порядку та в межах своєї компетенції за сприяння Ради Українського козацтва, утвореної Указом Президента України від 4 червня 2005 року №916, козацькі громадські організації до здійснення заходів, зазначених у статті 2 цього Указу.

4. Міністерству закордонних справ України надавати в установленому порядку підтримку козацьким громадським організаціям у здійсненні заходів із виявлення місць поховань українських гетьманів та козацьких полководців в інших державах та можливого перепоховання їх в Україні, а також із виявлення пов’язаних з історією Українського козацтва предметів та документів, організації роботи з повернення їх в Україну.

м. Київ, 4 травня 2007 року, № 378/2007. Президент України В.Ющенко.

6. Концепція Державної цільової національно-культурної програми розвитку Українського козацтва на 2009-2011 роки (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 року № 1237-р).

 
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма.
 
Починаючи з  XVI  століття  козацтво  посідало значне місце у суспільно-політичному житті українського народу.  Про це  свідчать насамперед історичні події національно-визвольних змагань XVI-XVIII століть, апогеєм яких стала Визвольна війна українського  народу  під  проводом Богдана Хмельницького. Багатовікова історія Українського козацтва переконливо довела силу його традицій. 
Здобуття Україною незалежності  сприяло  розвитку  козацького руху,  який підтримують нащадки козацьких родів, окремі громадяни, які вважають себе козаками, та козацькі організації, що відстоюють національну козацьку ідею, захищають  політичні,  економічні, культурні та історичні надбання українського народу, беруть участь у забезпеченні духовного розвитку, зміцненні фізичного здоров'я та підвищенні моральних якостей    українського    суспільства, використовуючи набутки багатьох поколінь своїх попередників. 
Козацькі організації - громадські неприбуткові організації, які об'єднують громадян України на  засадах  єдності  інтересів  з метою  забезпечення  захисту  своїх  прав  і свобод та задоволення інтересів  щодо відродження історичних, патріотичних, господарських,  культурних, духовних і моральних традицій (далі - традиції) Українського  козацтва, є основою козацького руху в Україні. 
Разом з  тим  існує  ряд  проблем,  які не дають змоги повною мірою  реалізувати  потужний  потенціал   Українського   козацтва, відродити його найкращі традиції у суспільному житті та державному будівництві  України.  Зокрема,  слід  відзначити  низький  рівень поінформованості суспільства про  історію  Українського  козацтва, його традиції,  сучасний стан розвитку та мету козацького руху, що певним чином спричинило  виникнення  на  теренах  України  великої кількості  розрізнених козацьких організацій з ознаками військових формувань (власні козацькі звання,  козацька зброя,  у тому  числі вогнепальна),  які довільно тлумачать козацькі традиції,  формують власну ідеологію і систему виховання. 
Розрізненість та відсутність чітко сформованої мети  козацького руху призводить до залучення козацьких  організацій  до  участі у політичних процесах,  які стають на заваді стабільності у суспільстві та сталому розвитку держави. 
Вирішення питань,  пов'язаних  з  відродженням  та  розвитком Українського козацтва, потребує державної підтримки. 
 
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування 
необхідності її розв'язання програмним методом.
 
Нинішній незадовільний стан розвитку Українського козацтва спричинений такими факторами: пригнічення козацьких традицій в Україні під час тоталітарного режиму колишнього СРСР; залучення різними політичними силами представників  козацьких організацій   до   участі   у  соціально-політичних  процесах  для досягнення своїх корпоративних цілей; відсутність законодавчого врегулювання питань щодо особливостей утворення і діяльності козацьких організацій; відсутність системної підтримки відродження та розвитку Українського козацтва з боку держави,  зокрема недостатній  рівень взаємодії   козацьких  організацій  з  органами  державної  влади, дослідження традицій Українського козацтва. 
Розрізнені козацькі організації, окремі ентузіасти, історики, публіцисти  і  наукові  колективи  не  в  змозі подолати негативне ставлення  до  Українського козацтва, що протягом десятиліть культивувалося в  суспільстві, та розв'язати актуальні проблеми його відродження на сучасному етапі. 
Розв'язання зазначених проблем потребує розроблення Державної цільової  національно-культурної  програми  розвитку  Українського козацтва на 2009-2011 роки (далі - Програма), в рамках якої будуть об'єднані  зусилля  органів  виконавчої  влади,  органів місцевого самоврядування,  наукових установ  та  козацьких  організацій,  що дасть   змогу   згуртувати  козацькі  організації  для  досягнення спільної мети розвитку Українського козацтва,  а також  привернути увагу широкого кола громадськості до його історії і традицій. 
 
Мета Програми.
 
Метою Програми  є  організація  взаємодії  органів виконавчої влади,  органів місцевого самоврядування,  наукових  установ  та козацьких організацій  у  здійсненні  заходів  щодо  відродження і розвитку  традицій  -  Українського  козацтва,  створення  умов  у суспільстві для забезпечення його загального розвитку. 
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів. 
Можливі два варіанти розв'язання проблеми. 
Перший варіант передбачає збереження існуючої практики дослідження традицій Українського козацтва розрізненими козацькими організаціями, окремими ентузіастами, істориками, публіцистами і науковими установами та впровадження результатів таких досліджень у  різні  сфери  діяльності  суспільства.  Певним чином зазначений варіант  уже реалізовується, однак не має чіткого системного характеру та  відповідно  результату, який сприяв би загальному розвитку та утвердженню Українського козацтва з використанням його потенціалу в інтересах держави і суспільства. 
Другий, оптимальний варіант передбачає комплексне розв'язання 
актуальних проблем Українського козацтва, забезпечення його ефективної взаємодії в рамках Програми з державними і громадськими інститутами. Об'єднання ресурсів держави, місцевих громад, козацьких організацій, наукових і архівних установ дасть змогу забезпечити ґрунтовне дослідження історії Українського козацтва, популяризацію його історичної і культурної спадщини, застосування у процесі виховання молоді кращих козацьких традицій.
 
Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми. 
 
     Основними шляхами і способами розв'язання проблеми є: наукове дослідження історії Українського козацтва, його ролі в боротьбі за українську державність;  підготовка і видання наукових праць, науково-популярних творів з історії Українського козацтва; проведення наукових конференцій,  семінарів, читань з історії та  культури Українського козацтва, популяризація наукових досліджень, використання їх у сфері освіти та виховання; організація і проведення  заходів, спрямованих на виховання молоді; розвиток і популяризація   видів   спорту,   заснованих   на козацьких традиціях; розробка та запровадження екскурсійно-туристичних маршрутів "Козацькими шляхами"; залучення козацьких організацій відповідно до Закону  України "Про  участь  громадян в охороні громадського порядку і державного кордону"  (1835-14) до охорони громадського порядку і державного кордону. 
Строк виконання Програми - три роки. 
 
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності.
 
Виконання Програми сприятиме: збереженню і популяризації історичної та культурної  спадщини Українського козацтва; удосконаленню системи виховання молоді; зміцненню та згуртуванню козацьких організацій,  налагодженню ефективного механізму їх взаємодії з органами виконавчої влади  та органами   місцевого   самоврядування,   науковими установами  і громадськими  організаціями  у  втіленні   традицій   Українського козацтва в життя українського суспільства. 
 
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових 
ресурсів, необхідних для виконання програми.
 
Фінансування Програми здійснюватиметься  за  рахунок  коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, передбачених законодавством,  в  загальному  обсязі 38 млн. гривень, у тому   числі  з  державного  бюджету  -21,5 млн. гривень, з місцевих бюджетів - 16,5 млн. гривень. 

7. ЗАКОН УКРАЇНИ

Про козацтво та козацькі організації в Україні (Проект)

Цей Закон визначає засади відновлення та розвитку козацтва на території України, особливості створення і діяльності козацьких організацій, їх об’єднань та створює належні умови для реалізації потенціалу козацької ідеї, підвищення ролі членів козацьких організацій (українських козаків), козацьких організацій та їх об’єднань у відновленні історичних традицій Українського народу.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Козацтво

1. Козацтво в Україні – це члени козацьких організацій, що діють на території України з метою реалізації потенціалу козацької ідеї для консолідації українського суспільства на основі єдності історичної свідомості, традицій і культури і діє відповідно до своїх статутів (положень).

2. Козацтво в Україні є спадкоємцем і продовжувачем ідейних, духовних і моральних засад українських козаків, правонаступником козацьких організацій, які діяли в Україні з метою відновлення незалежності України, її духовних, культурних, організаційних, військово-патріотичних і господарських традицій.

3. Слова “козак”, “отаман”, “гетьман” або похідні від них можуть використовувати лише козацькі організації та їх об’єднання, що діють відповідно до цього Закону, їх члени, а також молодіжні та дитячі громадські організації, які діють відповідно до Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” з метою задоволення інтересів щодо розвитку молодіжного та дитячого козацького руху в Україні.

Стаття 2. Козацькі організації та їх об’єднання

1. Козацька організація – це зареєстрована згідно з законом громадська організація, яка об’єднує прихильників відродження історичних, патріотичних, господарських, культурних, духовних і моральних традицій українських козаків та внесена до Державного реєстру козацьких організацій.

2. Козацькі організації мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в об’єднання, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

Стаття 3. Законодавство про козацтво та козацькі організації ї їх об’єднання

1. Законодавство України про козацтво та козацькі організації і їх об’єднання складається з Конституції України, Закону України “Про об’єднання громадян”, цього Закону та інших законодавчих актів України.

Стаття 4. Загальні засади організації козацтва в Україні та діяльності козацьких організацій і їх об’єднань

1. Козацтво, козацькі організації і їх об’єднання створюються і діють на засадах законності, самоврядності, добровільності, рівноправності їх членів (учасників), гласності.

2. Козацтво, козацькі організації і їх об’єднання створюються і діють з метою відродження історичних, патріотичних, господарських, культурних, духовних і моральних традицій українських козаків. Козацькі організації та їх об’єднання вільні у виборі форм реалізації мети своєї діяльності.

3. Обмеження щодо діяльності козацтва, козацьких організацій і їх об’єднань можуть встановлюватись виключно Конституцією та законами України.

Стаття 5. Державна політика у сфері розвитку козацтва в Україні

1. Основними напрямами державної політики щодо розвитку козацтва є:

1) розробка та прийняття державних програм, спрямованих на відродження та розвиток козацтва в Україні;

2) сприяння відродженню та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій українських козаків;

3) вжиття заходів щодо охорони пам’яток історії та культури козацтва та сприяння науково-пошуковій роботі у цій сфері;

4) забезпечення умов для ефективної реалізації козацької служби.

Розділ II. ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТАТУС КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 6. Статус козацьких організацій

1. В Україні утворюються і діють козацькі організації з місцевим, всеукраїнським та міжнародним статусом.

2. Місцевими козацькими організаціями є сільські, селищні, міські, районні, обласні, республіканські Автономної Республіки Крим козацькі організації, що здійснюють свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

До сільських козацьких організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію села і які об’єднують не менше 10 членів, які проживають у відповідному селі.

До селищних козацьких організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію селища і які об’єднують не менше 20 членів, які проживають у відповідному селищі.

До міських козацьких організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію міста і які об’єднують не менше 30 членів, які проживають у місті районного значення, або не менше 100 членів, які проживають у місті обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення, або не менше 500 членів, які проживають у місті Києві, Севастополі.

До районних козацьких організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію району і які об’єднують не менше 100 членів, які проживають на території відповідного району.

До обласних, республіканських Автономної Республіки Крим козацьких організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію області, Автономної Республіки Крим і які об’єднують не менше 500 членів, які проживають на території відповідно області, Автономної Республіки Крим.

3. Статус всеукраїнської козацької організації має організація, діяльність якої поширюється на територію всієї України, що має осередки у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України та об’єднує не менше 5000 членів.

4. Статус міжнародної козацької організації має організація, діяльність якої поширюється на територію всієї України що має осередки у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України та об’єднує не менше 5000 членів і хоча б однієї іншої держави.

5. Козацькі організації самостійно визначають територію поширення діяльності своїх організацій.

Стаття 7. Засновники та члени козацьких організацій

1. Засновниками козацьких організацій можуть бути громадяни України, які досягли 18 років. Засновники козацької організації набувають статусу членів козацької організації (козаків) після державної реєстрації козацької організації.

2. Членами козацьких організацій (козаками) можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років.

3. Членство в козацькій організації є індивідуальним фіксованим. Члени козацьких організацій (козаки) включаються до індивідуального всеукраїнського козацького реєстру, порядок створення та ведення якого визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Умови і порядок прийому в члени козацької організації (козаки), порядок вибуття з неї визначаються статутом козацької організації.

5. Члену козацької організації (козаку) видається посвідчення, зразок якого затверджується Всеукраїнською козацькою радою.

Стаття 8. Створення та державна реєстрація козацьких організацій

1. Рішення про заснування козацької організації приймається засновниками козацької організації на установчій раді козацької організації.

2. На установчій раді козацької організації затверджується статут козацької організації, обираються її керівні органи, визначається особа, уповноважена на проведення державної реєстрації, вирішуються інші питання, пов’язані зі створенням та державною реєстрацією козацької організації.

3. Козацькі організації підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку встановленому законодавством України з урахування особливостей, визначених цим Законом.

4. Для проведення державної реєстрації козацької організації до уповноваженого органу засновники подають:

1) заяву про проведення державної реєстрації;

2) протокол установчої ради козацької організації із зазначенням дати і місця його проведення;

3) статут козацької організації,

4) відомості про склад керівництва центральних статутних органів;

5) дані про місцеві осередки для всеукраїнських і міжнародних козацьких організацій;

6) відомості про членів козацької організації відповідно до статті 6 цього Закону.

5. Дані про зареєстровані козацькі організації включаються до Державного реєстру козацьких організацій України, який ведеться Міністерством юстиції України.

6. Порядок ведення Державного реєстру козацьких організацій України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Статут козацької організації

1. Козацькі організації діють на підставі статуту. Статут козацької організації містити такі відомості:

1) назву козацької організації, його статус та юридичну адресу; 
2) мету та завдання козацької організації; 
3) умови і порядок прийому в члени козацької організації, вибуття з неї; 
4) права і обов’язки членів (учасників) організації; 
5) порядок утворення і діяльності статутних органів організації, місцевих осередків та їх повноваження; 
6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна організації, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; 
7) порядок внесення змін і доповнень до статуту організації; 
8) порядок припинення діяльності організації і вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією. 
2. У статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності козацької організації.
3. Статут козацької організації має відповідати типовому статуту, затвердженому Всеукраїнською козацькою радою.
4. Статут козацької організації  не повинен суперечити законодавству України.

Стаття 10. Об’єднання козацький організацій

1. Козацькі організації на добровільних засадах можуть засновувати об’єднання (спілки, союзи, тощо).

2. Об’єднання козацьких організацій можуть утворюватися з місцевим, всеукраїнським, міжнародним статусом.

3. Рішення про заснування об’єднання козацьких організацій приймається на раді уповноважених представників козацьких організацій.

Розділ III. ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЗАЦТВА

Стаття 11. Всеукраїнська козацька рада

1. Для вирішення питань розвитку козацького руху скликається Всеукраїнська козацька рада.

2. Учасниками Всеукраїнської козацької ради є козаки – представники козацьких організацій із всеукраїнським статусом, а також представники регіональних козацьких рад.

3. Норму представництва на Всеукраїнську козацьку раду та порядок обрання представників визначає Рада Отаманів при Президентові України.

4. До виключної компетенції Всеукраїнської козацької ради належить:

1) ухвалення основних напрямів розвитку козацького руху;

2) обрання Гетьмана українських козаків;

3) затвердження типового статуту козацької організації, об’єднання козацьких організацій;

4) затвердження кодексу честі козака;

5) затвердження єдиної козацької символіки: козацьких одностроїв (форменого одягу), знаків розрізнення (погонів, шевронів), їх зразків;

6) затвердження тексту козацької присяги на вірність Україні та Українському народові, порядку її складання та проходження духовної посвяти;

7) встановлення козацьких звань, які присвоюються членам козацьких організацій, порядку присвоєння таких звань;

8) затвердження зразків посвідчення члена козацької організації, члена об’єднання козацьких організацій;

9) встановлення знаків заохочення членів козацьких організації та порядок їх присвоєння.

5. Всеукраїнська козацька рада скликається Гетьманом українських козаків не рідше одного разу на три роки 14 жовтня – у День Українського козацтва.

Позачергова Всеукраїнська козацька рада може бути скликана в інші строки на вимогу не менше третини козацьких організацій із всеукраїнським статусом чи не менше третини регіональних козацьких рад.

Стаття 12. Регіональні козацькі ради

1. Для вирішення питань розвитку козацького руху в регіоні в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі скликаються регіональні козацькі ради.

2. Учасниками регіональних козацьких рад є козаки – представники місцевих козацьких організацій, що зареєстровані у відповідному регіоні.

3. Норму представництва на регіональних козацьких радах та порядок обрання представників визначає Рада Отаманів при Президентові України.

Стаття 13. Гетьман українських козаків
1. Всеукраїнська козацька рада обирає Гетьмана українських козаків, який є провідником козацького руху в Україні.
2. Гетьман українських козаків не є посадовою особою козацької організації, об’єднання козацьких організацій, здійснює свою діяльність на громадських засадах.
Стаття 14. Символіка козацьких організацій та їх об’єднань, козацькі звання

1. Козацькі організації та їх об’єднання мають єдину козацьку символіку: козацькі однострої (формений одяг), знаки розрізнення (погони, шеврони), які затверджуються Всеукраїнською козацькою радою.

Козацькі організації та їх об’єднання можуть також використовувати власну козацьку символіку (хоругви, прапори, емблеми, бунчуки, булави, пірначі, печатки тощо), яка затверджується відповідно до їх статутів та підлягає реєстрації в порядку, встановленому законодавством України.

2. Козацькі однострої зі знаками розрізнення можуть використовуватися лише козацькими організаціями та їх об’єднаннями, які зареєстровані відповідно до цього Закону, членами таких козацьких організацій, об’єднань козацьких організацій.

3. Членам козацьких організацій можуть присвоюватися козацькі звання. Встановлення козацьких звань та визначення порядку їх присвоєння здійснюється Всеукраїнською козацькою радою.

Розділ ІV. КОЗАЦТВО ТА ДЕРЖАВА

Стаття 15. Рада Отаманів при Президентові України

1. Для забезпечення ефективної взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування з козацькими організаціями та їх об’єднаннями з питань забезпечення реалізації потенціалу козацької ідеї для консолідації українського суспільства, участі у відродженні та розвитку історичних, патріотичних, господарських, культурних, духовних і моральних традицій українських козаків, залучення козацьких організацій до охорони культурної спадщини, фізкультурно-спортивної роботи, військово-патріотичного та духовного виховання дітей і молоді при Президентові України утворюється Рада Отаманів, яка діє згідно з положенням, яке затверджується Указом Президента України.

2. Рада Отаманів при Президентові України:

1) вивчає та аналізує стан розвитку козацького руху в Україні, діяльність органів державної влади щодо формування та реалізації державної політики у сфері відродження традицій українських козаків, заходи із забезпечення взаємодії органів виконавчої влади і козацьких організацій та їх об’єднань, розробляє пропозиції щодо вдосконалення таких діяльності та взаємодії;

2) вносить пропозиції щодо розроблення національно-культурних та інших державних цільових програм, спрямованих на відновлення та розвиток традицій українських козаків, залучення козацьких організацій та їх об’єднань до участі в реалізації таких програм;

3) ініціює та бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з питань розвитку козацького руху, відновлення та розвитку традицій українських козаків;

4) готує пропозиції щодо залучення козацьких організацій та їх об’єднань до заходів з охорони культурної спадщини, природоохоронної, науково-пошукової роботи, щодо організації та проведення фестивалів козацької творчості, спортивних змагань, сприяє роботі громадських, релігійних організацій, благодійних фондів щодо відродження козацтва, а також відновлення історичних назв, пов’язаних з історією козацтва;

5) сприяє відродженню та розвитку молодіжних і дитячих громадських організацій, які діють відповідно до Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” з метою задоволення інтересів щодо розвитку молодіжного та дитячого козацького руху в Україні, вносить пропозиції щодо вдосконалення діяльності таких організацій;

6) здійснює реалізацію інших визначених для неї Президентом України завдань.

Стаття 16. Державний департамент з питань козацтва

1. Для забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері козацтва в Україні та виконання рішень Ради Отаманів при Президентові України при Кабінеті Міністрів України діє Державний департамент з питань козацтва. Порядок роботи Департаменту визначається відповідним положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2. В обласних державних адміністраціях діють відповідні відділи Держдепартаменту з питань козацтва.

3. Основними завданнями Державного департаменту з питань козацтва є:

1) розробка та прийняття державних програм, спрямованих на відродження та розвиток козацтва в Україні;

2) вжиття заходів щодо відродженню та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій українських козаків;

3) вжиття заходів щодо охорони пам’яток історії та культури козацтва та сприяння науково-пошуковій роботі у цій сфері;

4) залучення козацьких організацій та їх об’єднань до охорони громадського порядку і державного кордону.

Стаття 17. Співпраця центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з козацькими організаціями та їх об’єднаннями
1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть залучати (чи співпрацювати на постійній основі) в установленому порядку козацькі організації та їх об’єднання до участі в реалізації заходів щодо:

1) науково-пошукової та громадсько-краєзнавчої роботи з виявлення нових об’єктів з історії українських козаків, публікації документів з історії України козацької доби, зокрема родоводів українських гетьманів, кошових, полковників та інших діячів;

2) створення реєстру об’єктів історико-архітектурної спадщини та здійснення обліку нерухомих об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з історією українських козаків;

3) реставрації, відбудови, впорядкування пам’яток історії та культури українського козацтва, в тому числі ремонту будівельних споруд колишніх козацьких січей та паланок, щодо збереження природних історичних ландшафтів, де відбувалися козацькі битви, розташовувалися козацькі січі, паланки та інші об’єкти, пов’язані з історією українських козаків;

4) розвитку козацьких мистецьких самодіяльних колективів, проведення фестивалів козацької і національної української творчості, змагань із козацьких бойових мистецтв;

5) надання музеям і заповідникам науково-методичної допомоги у пропаганді історії, культури і традицій українського козацтва;

6) створення документальних та художніх фільмів, присвячених історії козацької доби та сучасності козацтва в Україні;

7) розроблення та запровадження нових, у тому числі кінних, туристичних маршрутів, пов’язаних з оглядом місць та об'єктів, які відображають історію та традиції українських козаків;

8) військово-патріотичного виховання допризовної молоді, військовослужбовців, проведення з особовим складом військових частин інформаційно-пропагандистської роботи, присвяченої важливим історичним подіям в Україні;

9) проведення фізкультурно-спортивної, туристично-краєзнавчої та культурно-просвітницької роботи серед учнівської молоді, організації дитячо-юнацьких військово-спортивних ігор, проведення патріотичного фізкультурно-оздоровчого комплексу заходів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, у тому числі із залученням молодіжних та дитячих громадських організацій, які діють відповідно до Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” з метою задоволення інтересів щодо розвитку молодіжного та дитячого козацького руху в Україні;

10) відновлення історичних назв населених пунктів, місцевостей, пов’язаних з історією козацтва;

11) підготовки та внесення пропозицій щодо присвоєння окремим частинам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, або організаціям чи закладам, утвореним відповідно до закону, імен видатних козацьких гетьманів, козацьких полководців та отаманів;

12) підготовки та випуску сувенірної чи будь-якої іншої продукції пов’язаної з козацтвом в Україні;

13) розроблення навчальних програм із професійної підготовки спеціалістів, створення навчальних та науково-дослідних закладів козацтва в Україні;

14) виявлення місць поховань козацьких гетьманів та полководців в інших державах і можливого перепоховання їх в Україні, а також виявлення пов’язаних з історією українських козаків предметів та документів, організації роботи з повернення їх в Україну.

Розділ V. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

ТА ЇХ ОБЄДНАНЬ

Стаття 18. Участь козацьких організацій та їх об’єднань в охороні громадського порядку і державного кордону

1. Козацькі організації та їх об’єднання на умовах, передбачених Законом України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, можуть брати участь у діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей, майна під час стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій.

Стаття 19. Козацька служба

1. Козацька служба – це діяльність козацьких організацій та їх об'єднань на підставі угод про співпрацю, укладених козацькими організаціями та їх об'єднаннями з центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами, органами місцевого самоврядування щодо участі у:

1) забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону України, заходів із запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, у захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань;

2) ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин;

3) військово-патріотичному вихованні молоді, фізкультурно-спортивній роботі, підготовці допризовників до служби у Збройних Силах України;

4) збереженні національної культурної спадщини Українського народу.

2. Законом гарантується захист життя, здоров’я, честі, гідності, а також майна членів козацьких організацій та їх об’єднань, які проходять козацьку службу, від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правовові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, передбачених цим Законом.

 

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS