КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Козацтво. Вип.1. За ред. В.Я.Тимофєєва.

 

КОЗАЦТВО

Випуск 1.

За редакцією В.Я.Тимофєєва

 

1995

ЗМІСТ:

ВСТУП

1. Листівка-козаківка (3).

2. Звернення Генеральної канцелярії УК (3).

3. Клятва Українського козака (3).

І. КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО

1. Програма-звернення Українського Чорноморського козацтва (4).

2. Програма Українського Чорноморського козацтва (4).

3. Програмний документ Адамівського осередку козацтва (5).

4. Програма Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва (6).

5. Ритуал посвяти в козаки Адамівського Осередку Козацтва (7).

6. Козацькі заповіді (10).

7. Положення про Адамівську добровільну козацьку дружину (12).

8. Указ Президента України (14).

9. Блок документів Адамівського Осередку Козацтва – Положення, Статут, Програма, Заходи, Символіка (15).

ІІ. КОЗАЦЬКА ШКОЛА

1. Виховання фізично та морально здорового покоління (25).

2. Положення про республіканську експедицію «Козацькими шляхами» (26).

3. Основні документи козацької школи «Джура» (28).

4. Положення про шкільну та класну козацьку організацію українських піонерів «Джура» (30).

5. Статут Адамівського осередку дитячої організації «Джура» (33).

6. Програма діяльності дитячої організації «Джура» (35).

7. Козацьке тілодуховиховання – основа фізичного та морального здоровя нації (35).

8. Сценарій посвяти в козачата (джури та дани (52).

9. Методичні рекомендації педагогічним закладам освіти (53).

ІІІ. КОЗАЦЬКА ГРОМАДА

1. Програма виходу Адамівської громади з моральної (духовної) кризи (56).

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ

1. Скаски казака-некрасовца (65).

 

Козацтво. Випуск 1. За редакцією В.Я.Тимофєєва.

Білгород-Дністровський. СП «Петрекс». 1995.

ВСТУП

1. ЛИСТІВКА-КОЗАКІВКА

Прочитай та передай товаришу!

Брати козаки (які ще не знають, або не пам’ятають, що вони козаки)! Нам випадає шлях вспомнити в собі козацтво аби стати козаком, бо не бути їм не можемо, не повинні ми. Батьківщина-Мати кличе нас, кличе нас Свята Покрова! Вступайте до лав козацтва! Організовуйте козацькі осередки! Шукайте козаків-побратимів в других осередках – об’єднуйтесь, у спільній діяльності наша сила!

Слава Україні! Слава козакам!

2. ЗВЕРНЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

«ДЕ ВИ, ОНУКИ МОЇ?»

Нащадки славних лицарів України – козаків, де поділась відвага і воля ваша? Невже забули, чиї ж ви онуки? Забули, як дерли прадіди ваші китайку на онучі? Злазьте з печі, відривайтесь від спідниць, досить боки відлежувати! Згадайте славу козацьку! Пора Україні служить!

Ми, нащадки козацького роду, піднялись з колін і заявили про себе на І Всеукраїнській Великій козацькій Раді у вересні 1990 року.

Відтворене Українське козацтво є правонаступником козацтва України і охоплює своєю діяльністю всю територію України. Сучасне Українське козацтво – це сотні куренів, кошів по всій Україні. Це найщиріші почуття вільного братерства. Це збереження історичної спадщини народу. Це виховання патріотів і гарт завтрашніх воїнів Української армії. Це відновлення народних ремесел, впровадження екологічно чистих виробництв, фермерства.

Козацтво – це душа України, її Надія, оберіг і майбутнє!

Вступайте в Українське козацтво! Хто в душі залишився козаком, того козацтво України з радістю прийме до своїх лав.

3. КЛЯТВА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАКА НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНІ

Перед Богом нашим Всевишнім, Перед Святою Покровою, перед Українським народом, ім’ям моєї Матері і Батька, святою землею нашою клянусь, що готовий віддати Життя, захищаючи споконвічну свободу народу нашого рідного, дідівські вікові порядки і звичаї, Самостійну Україну.

Присягаю, що буду стояти на смерть за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів і до останнього подиху служити їй.

Якщо я порушу цю клятву, то нехай не прийме моє тіло Свята Українська земля і буду я проклятий моїм народом во віки віків.

Слава Україні! Слава Українському Козацтву!

 

І. КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО

1. ПРОГРАМА-ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА

27.04.1991

Одесити, будьте хазяями – Українським народом, а не «унікальною общностю». Унікальною тільки тим, що її унікально мордують «вітці міста» (отцы города) в усі віки.

1. Україні – таможню, власні гроші, свою армію – негайно!

2. Уряд – який би рішуче відстоював інтереси трудящої інтелігенції, селянства, робітників, армії трудящих.

3. Вибори в трудових колективах, серед фермерства та в інших установах, обранням виборщиків, а не в «номенклатурно-торгашеских» округах злодійської партдиректорії. Скрізь по Україні старий менеджмент повинен бути змінений. Геть партноменклатурно-пікейні жилети!

4. Згідно козацького Звичаю – зброю трудовим сім’ям, як віковічну українську традицію, запозичену пізніше іншими народами. Як гарантія проти сучасного та майбутнього тоталітаризму.

5. Козацтво за конституційний контроль народної конституції України, а не за владу. І присягне тільки їй, а не уряду. Конституції єдиної, незалежної України – бути!

6. Негайний 4-ох річний мораторій на будь-яке переселення Москвою людей на Україну.

7. Геть антинародний закон на підвищення цін! Все майно, земля негайно рівноакцієво, без викупу – народу. Народу, який є незалежно від національності, народом України.

8. Все, що номенклатура монополією торгівлі хапонула за останні 5 років у нас – повернути дітям з дитбудинків, чорнобильцям, інвалідам, престарілим, шахтарським сім’ям, дітям одиноких матерів.

9. Люд сам, як власник, повинен вирішувати, як йому хазяйнувати. Артільно з конкурсним периодичним переобранням менеджменту, чи осібно (фермерські сім’ї).

Геть 100% держзамовлення! Гроші трударю, а не посереднику!

Ринок трударям-власникам!

Єднайтеся в козацтві. Захищайте власність від злодіїв. Беріть тим самим Україну під захист. Не давайте поширюватися геноциду, спрямованому на знищення українства на своїй власній землі.

Захистить майбутнє дітей наших, козаки! Воля, а чи смерть!

2. ПРОГРАМА УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА

(Одещина, Південь України, в розвиток Декларації незалежної й єдиної України) 01.05.1991

1. Створювати козацькі громади по селах-станицях Чорноморського козацтва (паланки) потягом люду, ту землю плекаючих та на ній живущих.

2. Козак, праця його, й заступництво землі тієї, здобутку рук його – захищається волею його, козацькою волею гордої й незалежної людини.

3. Козацтво має на меті вирішувати сходом-колом відвід землі, контролювати угіддя мисливські, зони відпочинку. Бази на їх територіях мають обслуговувати їх і дітей їхніх, чи бути закриті.

4. Підприємства на територіях козацьких паланок мають надавати кошти в станичну Раду на відшкодування забрудненості земель.

5. Разом із Загальноукраїнським козацтвом добиватись відновлення права мати сім’ям козаків, які увійшли в реєстр паланковий – зброю. Як паланка, що входить до Українського Чорноморського козацтва.

6. Кольори козацького строю (одягу) на свята, згідно запорізько-чорноморської традиції – чорно-жовті.

7. Боротися проти московсько-обласного 100% держзамовлення.

8. Протистояти порушенню мораторію на заселення Півдня України в межах своєї паланки неукраїнськими сім’ями. Не створювати тим самим міжнаціонального напруження в умовах продовжуючого неправого перерозподілу власності Українського народу.

9. Вважати всіх, хто прописаний на Україні, незалежно від національності, оборонцем майна України та її громадянином.

10. Розвивати підсобні підприємства приватно-козацького чи артільного рівнопаєвого козацького господарювання з перевиборністю періодично адміністрації артілі на конкурсній основі.

11. Самим, спираючись на міське козацтво, переробляти й реалізувати продукцію по договірним цінам.

12. Виходити на спільні підприємства, підсобні з трудовими колективами, де є робочий контроль.

13. Збирати бібліотеку історії козацтва в своїй паланці.

14. Засновувати літні оздоровчі козацькі військово-трудові табори-Січі для молоді, спільно з городовим Чорноморським козацтвом, з метою відродження традицій і духовності українського козацтва. Козака гордої непокори совісті од повоювання основи майбутньої здорової козацької сім’ї та громади в паланці.

15. Створювати козацькі музеї історії села-станиці та його побуту.

16. Започаткувати духовно-хазяйські зв’язки з іншими успішно діючими козацькими господарствами.

17. Створити при паланках ансамбль хорунжих-джур, які опанували б кінний стрій та його бойову традицію «Гопак» (вольтажировка бою біля возів), старовинний національний рукопаш козаків українських «Спас», двоголосий козацький спів й малиб, виїзд на представництво та на свято гостей вшановувати згідно звичаю.

18. Виходити на регіональні державно-хазяйські рівні з метою повноцінного функціонування козацької громади.

19. Боротися проти приниження українства на півдні та фактичного перетворення його на людсько-сировинний придаток зонально-номенклатурного менеджменту прозахідно-східної орієнтації московського центру.

20. Відновити кургани, заборонивши розкопки. Поставити, як колись, фігури Землі-Матері України з заповітним стосом в руках. Впорядкувати занедбані козацькі могили на старих кладовищах сіл-станиць.

На своїй землі є один тільки гріх – робити зле добрим людям та бути бідним.

Нехай сприяє та хранить нас Покрова пресвятої Богородиці, заступниця козацька. Множить зусилля Братства нашого, овіяні тисячолітнім звичаєм народу України.

3. ПРОГРАМНИЙ ДОКУМЕНТ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

1

Мета

існування

Адамівського

козацького

осередку.

Відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів козаків.

2

Завдання,

які

переслідує

Адамівський

козацький

осередок

в своїй

діяльності.

Методи

діяльності.

1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального суспільства.

2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді.

3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї – історичній батьківщині Чорноморського (Кубанського) козацтва.

4. Створення Січей як осередків розвитку козацьких форм господарства та таборового вишколу молоді.

5. Охорона та захист навколишнього середовища.

Методи:

Використання технологій козацького навчання і виховання, які спрямовані на пробудження козацького світосприймання. Надання допомоги в опрацюванні і організації власної системи зміцнення здоров’я.

Створення умов з метою утвердження гідності особистості козака та козачки.

Застосування технологій козацької етнознавчої роботи.

Ознайомлення з архівними матеріалами, вивчення стародруків; організація дослідницьких пошуків.

Формування готовності козаків до захисту держави.

Надання козаку та козачці наукової і методичної допомоги в справі організації самонавчання, самоосвіти, самовиховання, у формуванні козацьких поглядів, переконань та ідеалів.

3

Напрямки

роботи та

заходи.

1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя козаків козацької системи здоровя.

2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю козаків.

3.Козацький родовід. Вивчення козаками свого родоводу.

4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій.

5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань.

6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія).

7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи козацького осередку основ козацького самоврядування (осучаснених).

4. 1992. ПРОГРАМА

УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО ПОДУНАЙ-ГУЛЯЙПІЛЬСЬКОГО КОЗАЦТВА.

Трударі Одещини – Ви господарі землі своєї, заводів, фабрик та комунальної власності. Все загальнонародне повинно бути розділено порівну між громадянами Незалежної України без викупу. Рівні стартові умови в ринковому змаганні! Антинародну владу Одещини – у відставку! Колишні партапаратні діячі повинні бути замінені. Хай не мітять у капіталісти, яких обзивали падалью загниваючою. Козаччина – Ваш захист. В козацькім способі життя та господарювання порятунок українства та Української держави. Так жили предки наші тисячоліття. Українство міста Одеси та області єднайтесь в козацтві! В гурті славнім тім лицарським.

1. Уряд України повинен бути захисником трудящих від мафії паразитів, ряди яких зросли значно за часи більшовицької «Перестройки»-обдиралівки.

2. Адміністрація в трудових колективах та серед фермерства повинна обиратися волею колективу, а не в «номенклатурно-торгашеських» округах злодійської партдиректорії. Геть хапуг від загальнонародного добра!

3. Чорноморське козацтво за контроль Конституції України і присягне їй, а не уряду комуністо-демократів, які б’ються між собою за панування над трударями.

4. Уряд України хай поверне українців додому, а не німцями заселює землі наші.

5. Згідно козацького Звичаю – зброю трудовим сім’ям, як віковічну традицію українського народу, як гарантію проти сучасного та майбутнього тоталітаризму.

6. Все те, що партноменклатура монополією влади хапонула в нас за останні 7 років і до того, повернути дітям дитбудинків, чорнобильцям, інвалідам, престарілим.

7. Створювати Чорноморські козацькі Громади на Одещині потягом люду трудящого.

8. Козак, праця його й заступництво землі тієї, здобутку рук його – захищається волею його, козацькою волею гордої, незалежної людини.

9. Самим, співпрацюючи з городовим козацтвом, реалізовувати сільгосппродукцію.

10. Засновувати літні оздоровчі козацькі військово-трудові табори-Січі.

11. Створювати музеї козацької слави. Збирати бібліотеки по історії козаччини.

12. Виходити на державно-хазяйські рівні, з метою повноцінного функціонування козацької Громади. Спиратися в тому на Всеукраїнське козацтво.

13. Боротися проти приниження українства на Півдні України та фактичного перетворення його на людсько-сировинний придаток товарно-брокерського менеджменту.

14. Відновити святі Кургани землі нашої, заборонивши розкопки. Поставити, як коли фігури Землі-Матері України з Заповітним Стосом в руках. Впорядкувати занедбані козацькі могили на кладовищах сіл-станиць.

15. Кольорі козацького Строю (одягу) на свята, згідно Запорізько-Чорноморської традиції, чорно-жовті.

16. Створити при Паланках ансамбль хорунжих-джур, які опанували б кінний стрій та його бойову традицію Гопак (вольтажировка біля возів), старовинний національний рукопаш Спас, двоголосий козацький спів та малиб, виїзд на представництво та на свята, гостей вшановувати згідно звичаю.

Ринок трударям-власникам!

На своїй землі є один тільки гріх – робити зле добрим людям та бути бідним.

Нехай сприяє та хранить нас Покрова Пресвятої Богородиці нашої, овіяні тисячолітнім Звичаєм народу України.

5. РИТУАЛ

ПОСВЯТИ В КОЗАКИ АДАМІВСЬКОГООСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

Діють: отаман, священик, полковники, осавули, обозний, кандидат-козак.

Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять отаман, священик, полковники, осавули. На столі – хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, Кодекси, обітниця. Осавули тримають прапори та Січ. Отаман з перначем.

Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.

Священик (отаман) зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

Полковник: Наше козацьке товариство поповнюється сьогодні новими товаришами. До козацької громади запрошується (прізвище, ім’я).

Кандидат підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже: Перехрестися тричі, козаче, до образу Покровительки нашого роду козацького Пресвятої Богородиці. Кандидат хреститься тричі.

Осавул, який тримає Кодекси та обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай Кодекси та обітницю.

Кандидат зачитує Кодекси людського буття Українського козацтва та обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а правицею взявши текст:

1. Кодекс лицарської честі Українського козацтва, який включає такі основні якості особистості:

- любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу;

- готовність турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку;

- підкреслено шанобливе ставлення до матері, дівчини, жінки, бабусі;

- непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям;

- відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави, єдності і соборності українських земель;

- прагнення роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, пам’яток історії та культури;

- готовність проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними;

- здатність цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням;

- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість;

- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств;

- прагнення внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

2. Кодекс лицарської звитяги Українського козацтва:

- готовність боротися до загину за волю, честь і славу України;

- нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України;

- презирство і ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих заброд-завойовників;

- уміння доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності;

- здатність відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів;

- героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в ім’я свободи і незалежності України;

- відстоювання свого права бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни;

- здатність і готовність займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.

3. Заповіді милосердя, які українські козаки залишили своїм нащадкам – сучасному Українському козацтву як дорогоцінний морально-духовний спадок:

- готовність допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру;

- всебічна допомога сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливе ставлення до безпомічних, постійна їх матеріальна підтримка;

- надання допомоги хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи та іншого;

- здатність до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду;

- готовність допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.

4. Обітниця (урочиста обіцянка козака Українського козацтва): Перед Богом нашим Всевишнім, перед Святою Покровом, перед українським народом обіцяю: захищати свободу народу нашого рідного, вікові порядки та звичаї, Самостійну Україну! Присягаю: стояти за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів! Слава Україні! Слава Українському козацтву!

Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія.

Кандидат робить відтиск гулого пальця.

Осавул: Козаче, до прапора!

Кандидат підходить до прапора, стає на коліно, цілує прапор.

Осавул: Нахили голову, козаче. Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом.

Покриває кандидата-козака прапором.

Осавул – кандидату-козаку: До Січі!

Кандидат-козак підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Вручає козаку-кандидату шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Козак-кандидат цілує. Осавул каже: Слава козаку! Козак підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!

Осавул: До обозу!

Обозний дає козаку хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде – допоможемо! Треба буде – поділимось!

Отаман (священик): проповідь на козацьку тему (Чотирнадцятирік – козацький звичаєвий кодекс):

Народ кожен пильнується оком Господнім. Гріхи наші гноблять нащадків наших. Справою Божою єсть посполітеє діло козацьке за віру Христову, за волю та рідну землю. Корогви наші – то тінь Покрови Богородиці. Доля народу – козацька доля. Коли супостати рабують народ – встають козаки за долю батьків, жінок та дітей своїх. Юдиним та фарисеям не панувати на нашій землі. Праведне діло для рук козацьких. Не купімося на нові підманки, бо за ласою слідом – нове ярмо.

ЗАВІТИ:

1. Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на світі такого, щоб не корилося праведним людям.

2. Євангелію віруй, а не попам. Між Богом та козаком посередник один – Христос, а заступниця нашому роду – Богородиці Покрова.

3. Не обіцяй і не клянися. Бо людина – то тріска в потоці життя. Не все залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.

4. Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха і сам також не гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо ця покора для тебе ярмо, а скупині – то є заручина волі.

5. У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лише проти полону.

6. Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з’їсти не вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту немає.

7. Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть ворогам.

8. Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі притулку, окрім сім’ї.

9. Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою ставиш вище громади, - складай свою зброю.

10. Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долею, тоді козака наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.

11. Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.

12. Заповіт із чужого досвіду.

13. Заповіт із набитих гуль.

14. Пам’ятай: один вірний шлях на землі – терпіння. Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я».

Після проповіді козак підходить до святого отця, той благословляє козака.

Козак підходить до отамана.

Отаман: Клади, козаче, лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить» його перначем й говорить: Хай тебе біс не бере! Йди собі з Богом!

Отаман командує: Віддайте шану козаку нашого козацького товариства шаблевим вінком!

Козак проходить крізь шаблевий вінок.

Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні!.

Всі: Слава! Слава! Слава!

6. КОЗАЦЬКІ ЗАПОВІДІ.

Козацтво – товариство, об’єднане особливим станом душі та свідомості, моральності та моралі. Козаки – соціальна верства народу, яка має свою культуру, історію та пам'ять. Славне минуле Козацтва, справи та заповіді предків дають нам право з гордістю сказати: «Слава Тобі, Господи, що ми козаки!»

В козацтві спільне завжди було вище від особистого. Козаки завжди служили рідній землі – Святій Україні, своєму Народові та своїй Державі! Ми – нащадки та наступники першопрохідців - козаків минулих віків! Понад усе в Козацтві були КОЗАЦЬКА ВОЛЯ та НАРОДОПРАВСТВО.

1. Честь та добре імя козака дорожче за життя.

Бережи честь з молоду. Достойність зберігати в будь-яких обставинах. Май волю визнати свої помилки. Якщо треба, побори себе сам. Поважаючи інших, не принижуй себе. Не заздри іншим і не тримай зла в своєму серці. Не будь занадто гордим, і навіть в думках не допускай, що ти вище інших козаків. Ніколи не навчай звисока, подивись для початку на себе. Бажай добра іншим, але без лесті. Май широку душу. Все, що дарує доля, зустрічай стійко. Вчинивши ганебну справу, май силу волі прийняти крайнє рішення.

2. Козаки всі рівні в правах. Пам’ятай: «Нема ні князя, ні раба, а усе раби Божиї!»

Козаки рівні як в правах, так і в відповідальності за свої вчинки незалежно від суспільного стану, освіти та минулих заслуг. Рішення, прийняті на Раді – закон для всіх. У козака ніхто не має права забрати його слово, окрім командира в строю. Кожен козак може бути обраний на будь-яку посаду. Для збереження єдності Козацтва козак не повинен бути в політичних партіях.

3. По тобі судять про все козацтво та народе твоїм.

Не роби ганебних справ та утримуй від них інших. Будь чесний та правдивий, не бійся постраждати за правду. Нехай не зваджують тебе ні користь, ні хабарництво, ні нечесні прибутки, ні миттєва слава. Не піддавайся згубним страстям. Уникай поганих слів. Пам’ятай: погані слова ще в ХІІІ ст. придумали вороги нашого народу для приниження Матерів наших та Віри. Будь прикладом в своєму житті, захисти ображеного, допоможи потребуючому, нагодуй голодного, не дай впасти слабкому духом та тілом.

4. Служи вірно своєму народу, а не вождям.

Козацтво своєю головною метою бачить служіння народу та Батьківщині, їхньому добробуту, а не для своєї користі та слави! Козак завжди повинен бути готовий за це покласти на вівтар перемоги своє життя. «Не учини собі кумира та подобі йому!»

5. Тримай слово – слово козака дорого.

Козак! Пам’ятай, що кожне твоє слово – це слово твого народу, слово Козацтва. А випустиш слово – не спіймаєш. Говори, та не промовляйся, бо просто сказане – не просто слухають. Стійкість честі в слові.

6. Шануй старійшин, поважай старість.

Пам’ятай! Без згоди старійшин не одне важливе рішення отамана не може бути виконане. Влада старійшин не від сили, а від авторитету та мудрості. Прислухайся до слів бувалих і уникнеш багато помилок. Кожного старійшину вважай за свого Батька, а стару козачку – за Матір.

7. Тримайся віри предків, роби все за звичаями свого народу.

Якщо сумніви торкнулися твоєї душі і ти не знаєш, як діяти – дій за звичаями свого народу та Віри предків. Пам’ятай! Козацький звичай завжди кріпив сім’ю, товариство, Козацтво.

8. Сам загинь, а товариша виручи.

Так було завжди у козаків. Взаємовиручка – основа козацького братерства. Як ти глянеш в очі матері товариша, якого міг врятувати, але не врятував?

9. Люби працю, не будь бездіяльним.

Кожний козак має робити все, щоб він та його сім’я жили в достатках, але не тягни руку з криком «Дай!». Живи своєю працею. Зневажай лінощі. Кожна справа має «горіти» в твоїх руках.

10. Бережи свою сімю, будь їй прикладом.

Сім’я – святиня шлюбу. Ніхто не має права втручатися в життя сім’ї без її прохання. Голова сім’ї – Батько, з нього питають за все. Батько! Добийтесь в сім’ї авторитету та взаєморозуміння. Виховуй своїх дітей чесними, сміливими, добрими, чуйними, безкомпромісними в боротьбі зі злом, відданими Батьківщині. Виховуй їх козаками. Дай дітям відповідну освіту. Козак має оберігати жінку, захищати її честь та гідність. Поважай своїх батьків.

Козаком треба народитися! Козаком треба бути! Козаком треба стати!

7. ПОЛОЖЕННЯ ПРО АДАМІВСЬКУ ДОБРОВІЛЬНУ КОЗАЦЬКУ ДРУЖИНУ

1. Загальні положення.

1.1. Адамівська добровільна козацька дружина (далі АДКД) з охорони громадського порядку створюється на добровільних засадах з метою сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень та злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства та держави, від протиправних посягань, а також у рятуванні людей та майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

1.2. Правовою основою діяльності АДКД є Конституція України, закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та адміністративними правопорушеннями.

1.3. Адреса АДКД: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Адамівка, сільська рада, тел. 76-3-42, 76-3-33.

2. Основні завдання АДКД.

2.1. У сфері громадського порядку - надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам.

2.2. Інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені, або ті, що готуються, злочини, місце зосередження злочинних угруповань.

2.3. Сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань, участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьби з дитячою бездоглядністю та правопорушенням неповнолітніх.

2.4. У разі виникнення надзвичайних ситуацій – надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтримання громадського порядку.

3. Права АДКД.

3.1. Брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку та державного кордону разом з працівниками органів внутрішніх справ; вживати разом з працівниками органів внутрішніх справ заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів; представляти і захищати інтереси своїх членів у державних органах та на підприємствах, в установах, організаціях, навчальних закладах; взаємодіяти з іншими органами громадської самодіяльності; вносити до органів самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності пропозиції щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, виникненню причин та умов, що сприяють їх вчиненню; АДКД проводить свою діяльність під контролем органів внутрішніх справ.

3.2. Спільного з працівниками органів внутрішніх справ патрулюванням і виставленням постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в місцевих розташуваннях підприємств, участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погодження у випадках, передбачених законом та виконавчими органами місцевих рад.

3.3. Брати участь у здійсненні заходів правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

4. Структура АДКД і територія, в межах якої проводиться його діяльність.

АДКД створена у складі штабу АДКД та станів – Адамівського, Авидівського і Благодатненського. Діє АДКД на території Адамівської сільської ради.

5. Умови і порядок прийняття громадян до складу АДКД і вибуття з нього.

5.1. До складу АДКД приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку та здатні за своїми діловими, моральними якостями і станом здоров’я виконувати на добровільних засадах взяті на себе зобов’язання.

5.2. Члени АДКД можуть брати участь у забезпеченні правопорядку після проходження відповідальної правової та спеціальної підготовки в органах внутрішніх справ та одержання в органах місцевого самоврядування посвідчень.

5.3. Не можуть бути членами АДКД особи, які порушують громадський порядок, особи судимість з яких не знята або не погашена в установленому Законом порядку, раніше засуджених за умисні злочини, хворі на хронічний алкоголь, або наркоманію, визнані в судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними та інші особи у випадках, передбачених законами України.

5.4. Громадяни приймаються до складу АДКД та виключаються з нього за їх заявою.

5.5. У разі вчинення членом АДКД діяння, несумісного з подальшим перебуванням його у складі АДКД, або несумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків члена АДКД може бути виключено із складу формування рішенням загальних зборів за поданням виконавчого органу.

6. Обов’язки членів АДКД.

Члени АДКД зобов’язані:

6.1. Брати активну участь в охороні громадського порядку, припиненні адміністративних правопорушень і злочинів та запобігання їм.

6.2. Під час виконання обов’язків з охорони громадського порядку мати особисте посвідчення і бути в затвердженої форми одягу (козацький однострій).

6.3. Доставляти до органу внутрішніх справ, штабу АДКД осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, з метою його припинення, встановлення особи правопорушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення.

6.4. Надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушника.

7. Права членів АДКД.

Члени АДКД під час виконання своїх обов’язків з охорони громадського порядку після обов’язкового пред’явлення посвідчення члена АДКД мають право:

7.1. Вимагати від громадян піддержання правопорядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів.

7.2. У разі виникнення підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу.

7.3. Разом з працівниками органів внутрішніх справ затримувати та доставляти до органів внутрішніх справ осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам членів АДКД і не виконують вимоги щодо припинення адміністративного правопорушення.

7.4. Складати протоколи про адміністративні правопорушення.

7.5. Входити до клубів, кінотеатрів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника, чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень, чи злочинів.

7.6. У невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав.

7.7. Під час виконання обов’язків члена АДКД використовувати за власним бажанням свій або інший приватний транспортний засіб за згодою власника або особи, у володінні якої він перебуває.

7.8. Застосувати в установленому законами порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони. Перевищення повноважень із застосуванням сили, а також спеціальних засобів тягне за собою відповідальність згідно із законом».

8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «ПРО ВІДРОДЖЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА»

«Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, а також з метою відродження традицій та звичаїв Українського козацтва постановляю:

1. Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки дальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва, які об’єднують громадян України, що відносять себе до козаків, спрямовані на:

- відродження історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва;

- відновлення в установленому порядку історичних назв населених пунктів, місцевостей, об’єктів соціально-культурного та іншого призначення, пов’язаних з історією Українського козацтва;

- використання в установленому порядку атрибутики та символіки Українського козацтва;

- створення відповідно до законодавства України козацьких селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, промислів тощо;

- піклування про пам’ятки історії та культури Українського козацтва, здійснення у відповідних пам’ятних місцях природоохоронних заходів та сприяння науковій роботи.

2. Міністерствам та іншим центральним органам державної влади України, Уряду Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад сприяти розвитку Українського козацтва, в тому числі здійсненню його статутної діяльності.

3. Рекомендувати органам, уповноваженим управляти майном, що перебуває у державній власності, вирішувати питання щодо виділення приміщень організаціям Українського козацтва.

4. Міністерству культури України, Міністерству України у справах молоді і спорту здійснювати заходи щодо проведення фестивалів козацької творчості, спортивних змагань, створення козацьких художніх самодіяльних колективів та фізкультурно-спортивних секцій.

5. Міністерству оборони України, Штабу Цивільної оборони України, Національній гвардії України та Державному комітету у справах охорони державного кордону України розглянути у тримісячний строк питання щодо укомплектування окремих військових формувань призовниками з організацій Українського козацтва.

6. Кабінету Міністрів України розробити у місячний строк заходи щодо наукового опрацювання матеріалів з історії Українського козацтва, поетапного відродження його історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій.

7. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

м. Київ, 4 січня 1995 року №14/95. Президент України Л.Кучма»

9. БЛОК ДОКУМЕНТІВ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

А. ПОЛОЖЕННЯ ПРО АДАМІВСЬКИЙ ОСЕРЕДОК КОЗАЦТВАМ

Адамівський Осередок Козацтва (далі - АОК) – об’єднання громадян України, що проживають на території Адамівської сільської ради та відносять себе до козаків.

Мета існування АОК – відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів козаків.

Завдання, які переслідує АОК:

1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального суспільства.

2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді.

3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї.

4. Створення Січей як осередків таборового вишколу молоді.

5. Охорона та захист навколишнього середовища.

Напрямки роботи АОК:

1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя козаків козацької системи здоров’я.

2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю.

3. Козацький родовід Вивчення козаками свого родоводу.

4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій.

5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань.

6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія).

7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи козацького осередку основ козацького самоврядування (осучаснених).

Б. СТАТУТ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

1. Загальні положення.

1.1. Адамівський Осередок Козацтва (далі - АОК) є добровільною, незалежною, позапартійною, громадською організацією, яка здійснює свою діяльність згідно міжнародними актами по захисту прав людини, своїми історичними традиціями, Конституцією України, чинним законодавством і цим статутом.

1.2. Діяльність АОК будується на принципах добровільності, рівноправності, самоврядування, законності та гласності.

1.3. Діяльність АОК розповсюджується на територію Адамівської сільської ради.

1.4. АОК взаємодіє з державними установами та громадськими організаціями, що сприяють відродженню українського козацтва як на Україні, так і за її межами, розвиває співробітництво з козацькими громадами всього світу.

1.5. Місцезнаходження керівних органів АОК:

Штаб АОК – Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Адамівка, вулиця Комсомольська 4, тел. 76-3-28.

Штаб Адамівського стану АОК – Адамівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, тел. 76-3-42, 76-3-33.

Штаб Авидівського стану АОК – Авидівська початкова школа Білгород-Дністровського району Одеської області, тел. 76-3-40.

Штаб Благодатненського стану ОАК – Благодатненська початкова школа Білгород-Дністровського району Одеської області, тел. 76-3-40.

2. Мета, завдання, діяльність АОК.

2.1. Метою діяльності АОК є відродження козацької справи – сприяння захисту економічних, політичних здобутків української нації, людської гідності, популяризації національних звичаїв, традицій та козацьких життєвих принципів.

2.2. АОК вирішує такі завдання:

- сприяє відродженню України як суверенної держави, її Збройних Сил, які створені як з оборонною метою, так і для підтримання порядку в державі;

- сприяння вихованню наступних поколінь у дусі національного козацького лицарства, відданості рідному народу;

- проведення заходів з охорони та захисту навколишнього середовища;

- підтримка національно-культурного розвитку українців за межами України;

- проведення роботи із створення козацьких Січей і поселень як осередків розвитку традиційних форм господарювання і навчання молоді на засадах козацьких традицій;

- боротьба проти впливу наслідків тоталітарної системи на життя різних верств населення України, а також проти утворення всіляких тоталітарних структур.

2.3. Напрямки діяльності АОК. АОК сприяє відродженню і розвитку:

- національного духу;

- української мови;

- збереженню духовних скарбів і здобутків української нації;

- національних козацьких одностроїв і атрибутики, традицій та обрядів;

- усної народної творчості і кобзарства;

- традиційних козацьких військових умінь (козацької боротьби «гопак», володіння конем, тощо);

- народної медицини, харчування і характерництва (характерник – народний цілитель);

- народної педагогіки;

- дослідження історії України, популяризації та розвитку духовних надбань та культури;

- народних промислів;

- вільного господарювання;

- ефективних форм захисту навколишнього середовища.

2.4. АОК в порядку, передбаченому чинним законодавством:

- координує роботу станів (Адамівського, Авидівського, Благодатненського), всіляко підтримує їхню діяльність;

- пропагує українську історію і культуру, сприяє встановленню історичної правди про козацтво та його участь в державному, політичному, економічному розвитку України;

- сприяє увічненню козацької слави, збереженню і відновленню пам’яток історії і культури козацтва;

- організовує козацькі табірні збори і проводить фольклорно-етнографічні експедиції, присвячені вивченню і розвитку духовних традицій українського землі;

- організовує і проводить культурно-просвітницькі походи на конях, човнах та інше;

- здійснює виробничу, господарчу діяльність;

- проводить спортивні змагання з козацьких військових умінь;

- організовує і проводить конференції, семінари, симпозіуми, виставки з питань діяльності АОК;

- здійснює видавничу діяльність;

- організовує і підтримує дитячі та юнацькі козацькі організації, школи і табори, проводить виховну роботу серед молоді;

- проводить роботу по створенню козацьких січей і поселень, де запроваджуються традиційні форми сільського господарювання і народних промислів;

- сприяє становленню історичних назв міст, сіл, вулиць, майданів, збереженню і відновленню пам’яток культури українського козацтва;

- співпрацює з військовими організаціями України з питань діяльності АОК та з питань участі АОК у підготовці юнаків до служби у Збройних Силах України.

3. Членство в АОК. Права і обов’язки членів.

3.1. Членство в АОК може бути індивідуальним і колективним.

3.2. Індивідуальними членами АОК можуть бути громадяни України, особи чоловічої статі будь-якої національності і соціального походження з 18-річного віку, які пройшли випробувальний термін 1 рік, є активними прихильниками відродження і розвитку козацтва, здорового способу життя, визнають статут і сплачують членські внески.

3.3. Прийом у члени АОК проводиться на Радах згідно до козацьких звичаїв за письмовою або усною заявою кандидата.

3.4. Колективними членами АОК можуть бути трудові колективи підприємств, установ, організацій, громадські об’єднання, які сприяють реалізації ідей і завдань АОК та підтримують його матеріально.

3.5. До колективних членів АОК приймає Рада АОК на підставі рішень трудових колективів підприємств, організацій, установ.

3.6. Стани АОК вирішують свої внутрішні справи самостійно, але у відповідності із статутом АОК.

3.7. Члени АОК мають право: вирішального голосу на козацьких Радах; обирати і бути обраними в керівні органи АОК; брати участь у всіх заходах АОК; виносити на розгляд козацьких Рад. Будь-які питання стосовно діяльності АОК; отримувати інформацію про заходи АОК; користуватись майном АОК у встановленому порядку; носити однострій АОК з обладунком.

3.8. Обов’язки членів АОК: дотримуватись вимог статуту; брати активну участь у роботі АОК; підтримувати дії та почини АОК морально і матеріально; виконувати рішення керівних органів АОК; узгоджувати свої дії із Штабом; зберігати і розвивати козацькі традиції, оберігати честь і гідність козацького імені, зміцнювати єдність АОК; піклуватись про дітей, ростити покоління здорових морально і фізично; сплачувати вступні і членські внески, розмір яких встановлюється Радою АОК.

3.9. Припинення членства в АОК можливе: за власним бажанням; в разі порушення цього статуту, а також за діяльність, яка завдала шкоду авторитету АОК. Рішення про виключення приймається Радою АОК чи стану, після чого може бути оскаржене до козацького суду. Рішення про виключення колективних членів приймаються Радою АОК.

4. Структура і органи управління АОК.

4.1. Первинним осередком АОК, який створюється за територіальним принципом або за одним з напрямків діяльності АОК є стан (сотня, курінь).

4.2. Сотні (курені) можуть об’єднуватись в полки (паланки), товариства (коші).

4.3. АОК складається із станів (в перспективі – із сотень, полків, товариств (куренів, паланок, кошів)) згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом.

4.4. Сотні, полки, товариства (курені, паланки, коші) входять в склад АОК на правах колективних членів або його структурних одиниць.

4.5. Керівні органи АОК складаються з Козацької Ради, Ради Отаманів станів і Штабу.

4.6. Найвищим органом самоврядування АОК є Козацька Рада, яка складається із членів АОК (делегатів) і скликається не рідше ніж один раз на рік. Представництво, час і місце проведення Козацької Ради, а також порядок денний визначає Рада Отаманів станів, в окремих випадках – Штаб. Козацька Рада є повноважною, якщо на ній присутні не менше 2/3 членів, (обраних делегатів).

4.7. Козацька Рада може скликатися позачергово по вимозі 1/3 станів, або одного з вищих органів АОК (Ради Отаманів станів, Штабу).

4.8. Козацька Рада: визначає і затверджує основні принципи, стратегію, завдання і напрями діяльності АОК; затверджує статут, вносить в нього зміни і доповнення; обирає отамана АОК (голову Ради Отаманів станів), Штаб, контрольно-ревізійну комісію і Суд честі строком на 1 рік; утворює Раду почесних козаків АОК (січові діди); заслуховує звіт отамана АОК про роботу Штабу і звіт контрольно-ревізійної комісії; розглядає рішення Штабу в найважливіших справах господарчого, фінансового і спірного характеру; затверджує кошторис витрат; визначає повноваження Ради Отаманів станів; затверджує положення про членські внески, Суд козацької честі, молодіжні організації АОК, козацьку старшину, символіку, строї, ревізійні комісії і інші положення, вносить до них зміни.

4.9. У період між Козацькими Радами керівництво діяльністю АОК здійснює Рада Отаманів станів, яка збирається не рідше, ніж раз на три місяці і підзвітна Козацькій Раді.

4.10. Рада Отаманів станів:

Складається з Головного Отамана АОК, Отаманів станів, Старшини АОК (членів Штабу), (отаманів Товариств, Полків, Сотень – Кошів, Паланок, Куренів). Виступає законним представником інтересів АОК. Звітує перед Козацькою Радою АОК. Заслуховує звіти Головного Отамана про роботу Штабу за минулий період. Приймає рішення про скликання позачергової Козацької Ради АОК. Затверджує структурні зміни в Штабі. Має право накладати вето на накази Головного Отамана чи його заступника, якщо вони суперечать рішенням Козацької Ради і чинному законодавству, або на прохання одного з об’єднань АОК і передавати їх на остаточне вирішення Козацькою Радою (рішення приймається простою більшістю голосів). Може висловлювати недовіру Головному Отаману і ставити питання перед Козацькою Радою АОК про його переобрання (рішення приймається простою більшістю голосів).

4.11. Виконавцями рішень Козацької Ради АОК є Головний Отаман АОК, Отамани станів, Штаб.

4.12. Головний Отаман АОК:

Обирається терміном на один рік Козацькою Радою АОК в день свята Покрови Пречистої Богоматері; обраному Головному Отаману Козацька Рада АОК доручає відзнаку (булаву, пернач), як символ влади. Може обиратися не більше як на три строки поспіль. Представляє інтереси Козацької Ради на всіх рівнях органів влади і в міжнародних організаціях, у взаємовідносинах з державними установами, громадськими і міжнародними організаціями, громадянами, з іншими організаціями. Діє без довіреності від імені АОК. Організовує виконання рішень Козацької Ради АОК и Ради Старійшин (Штабу). Організовує і проводить засідання Штабу. Підписує рішення Козацької Ради АОК і Штабу. Підписує всі фінансові документи і ділові листи, визначає своїм наказом коло осіб, які мають право підпису, особисто контролює роботу Писаря, Скарбника і всього Штабу. Організовує діяльність АОК і Штабу у відповідності з цим Статутом та чинним законодавством. Несе повну відповідальність за діяльність Штабу перед Козацькою Радою АОК. Видає на виконання статутних завдань розпорядження, обов’язкові для виконання АОК. Вносить на затвердження Козацької Ради, а при потребі на засідання Штабу (Ради Старійшин) кандидатів до Штабу і клопочеться перед цими органами про звільнення з посади тих членів Штабу, які не справляються з покладеними на них обов’язками, зловживають посадовим становищем або заплямували себе в моральному плані.

4.13. Писар (Начальник Штабу) - Заступник Головного Отамана виконує обов’язки Головного отамана АОК у разі його відсутності, або за наказом Головного Отамана АОК. Обраному Писарю Козацька Рада АОК доручає пернач, як символ влади.

4.14. У відсутності Головного Отамана АОК або для виконання певної роботи Головним Отаманом призначається Наказний Отаман.

4.15. Штаб (Канцелярія):

Виступає законним представником інтересів АОК. Координує роботу станів та об’єднань АОК. Приймає рішення з поточних питань, якщо вони не віднесені до компетенції вищих органів АОК. Готує всі необхідні документи і матеріали. Виносить на розгляд Козацької Ради АОК і Штабу проект кошторису витрат і програму заходів АОК. Веде загальний реєстр АОК. Самостійно формує, в межах виділених коштів, штат працівників АОК, самостійно розподіляє страховий фонд і фонд заробітної плати. Проводить облік об’єднань та осередків АОК, видає їм відповідні посвідчення про права та привілеї. Підзвітний Козацькій Раді АОК.

4.16. Ревізійна Комісія АОК:

Ревізує діяльність АОК. Ревізійна Комісія обирається Козацькою Радою в кількості 3 чоловік строком на один рік (старшина не може входити до складу Ревізійної Комісії). Перевіряє роботу Ради Отаманів, Штабу, здійснює контроль за надходженням і витратою коштів і матеріалів, правильністю ведення документації. Підзвітна тільки Козацькій Раді АОК. Роботу куренів і об’єднань перевіряють власні комісії.

4.17. Повноваження інших органів АОК визначаються окремими положеннями які затверджуються рішеннями Ради Отаманів.

4.18. Вищим органом стану (Товариства, Полку, Сотні – Коша, Паланки, Куреня) є Рада, яка збирається не рідше одного разу на рік.

4.19. Рада Стану, Товариства ,Полку, Сотні/Коша, Паланки, Куреня вирішує всі питання самоврядування, розпоряджається коштами та майном, обирає строком на один рік отамана, писаря, суддю, осавула, обозного, хорунжого, скарбника, іншу козацьку старшину.

4.20. В разі потреби у об’єднаннях може створюватись Мала Рада.

4.21. Рада має право висунення учасників товариства на вибори до місцевих, районних, обласних, республіканських органів влади і управління.

4.22. Козаки можуть об’єднуватись в рамках АОК в цехи за напрямками діяльності (кобзарі, художники, гончарі, ковалі, бджолярі і т.п.) і в земляцтва, при цьому дотримуючись статуту.

5. Кошти і майно АОК.

5.1. АОК має кошти на банківських рахунках та своє майно.

5.2. Кошти АОК складаються з:

Членських внесків від колективних членів та індивідуальних членів. Відрахувань від прибутків створених власних підприємств і організацій. Банківського кредиту на виконання статутних завдань. Надходжень від проведення культурно-масових, спортивних і інших заходів, лотерей, лекцій, виставок, видавничої діяльності, пожертвувань членів АОК. Добровільних пожертвувань, заповітів та інших внесків приватних осіб, установ, підприємств та організацій України та з-за кордону. Інших надходжень, які не суперечать закону.

5.3. Кошти АОК використовуються у відповідності з чинним законодавством на проведення заходів, передбачених статутом, організаційно-господарські потреби та утримання штатного апарату.

5.4. Майно АОК складається із будівель, споруд, основних засобів виробництва, підприємств, засобів транспорту і зв’язку, жилого фонду, культурних і історичних цінностей та іншого.

5.5. Право розпоряджатися коштами та майном АОК належить Раді Отаманів АОК, яка несе відповідальність за своєчасне надходження коштів та їх правильне використання.

6. Правовий статус АОК.

6.1. АОК та стани є юридичними особами, що можуть мати рахунки в банках, печатки, штампи, емблеми та іншу символіку, яки затверджуються Козацькою Радою та реєструються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

6.2. Виступає позивачем і відповідачем в судах і арбітражах.

6.3. АОК не несе відповідальність за кошти і майно станів (товариств, Полків, Сотень – Кошів, Паланок, Куренів) чи Січей.

6.4. АОК, Стани, Товариства, Полки, Сотні (Коші, Паланки, Курені), а також Січі керуються у своїй діяльності цим Статутом.

6.5. Доповнення і зміни до Статуту вносяться Головним Отаманом АОК, Отаманами станів, Штабом з наступним затвердженням Козацькою Радою АОК.

7. Припинення діяльності АОК.

7.1. Діяльність АОК може бути припинена в разі реорганізації або ліквідації за рішення Козацької Ради АОК, якщо за це проголосувало більше 2/3 членів (делегатів), або в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

7.2. ліквідація АОК проводиться у встановленому порядку ліквідаційною комісією, призначеною Козацькою Радою АОК.

7.3. В разі припинення діяльності АОК його майно та кошти за рішенням ліквідаційної комісії направляються на цілі, передбачені статутом, або використовуються в установленому порядку.

В. ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

  1. Мета.

Враховуючи унікальність козацтва як соціального явища світового масштабу, воно несе в собі неосяжний національно-духовний, морально-виховний і військово-патріотичний потенціал; що козацтво є наша українська форма демократії та державності, форма військового устрою; що структура організації козацтва легко вписується в адміністративний устрій України і підкріплює його, МЕТОЮ козацького руху є розбудова української держави через духовне об’єднання та мобілізацію енергії народу на економічне процвітання і підняття добробуту людей на світовий рівень. Адамівський Осередок Козацтва складова козацтва.

  1. Принципи організації діяльності.

Козацьке товариство розбудовується і діє на принципах: добровільності; широкої демократії, узгодженості із законами України; високої духовності; самофінансування і самозабезпечення; патріотизму і відданості національним традиціям, національній ідеї; розподілу козацтва на дві великі частини: реєстрового і нереєстрового.

До реєстрового козацтва відносяться ті козаки, які задіяні у виконанні службових обов’язків. За це вони платні не отримують, а тільки користуються моральними та деякими матеріальними пільгами.

Нереєстрове козацтво не задіяне у виконанні службових обов’язків і займається господарською діяльністю, культурою, спортом, духовним вихованням.

Організаційною формою реєстрового козацтва є Отаманський стан (Добровільна Козацька дружина). На цей стан покладаються всі завдання територіальної оборони. Крім того, такий стан несе високу ідейно-виховну функцію, як по відношенню до молоді, так і всього населення.

Спираючись на осередки на виробництві, організаціях, на базі Товариства сприянні обороні України створюються територіальні організації (стани). Вони використовуються як добровільні козацькі народні дружини для допомоги місцевій владі, міліції у підтримці громадського порядку. Тому вони використовують стани-пункти громадського порядку і контролюють всі криміногенні райони населених пунктів. За це козаки повинні користуватись пільгами, які обумовлені законними актами Верховної Ради, місцевих рад і захищені соціально Положенням про добровільну народну козацьку дружину (ДНД).

3. Джерела фінансування.

3.1. Поки нема закону про козацтво, для виконання такого завдання як допризовна підготовка, вишколені табори, спортивні змагання, рятівні команди використовуються кошти з узгодженням таких міністерств, як Міністерство освіти, Міністерство молоді та спорту, МНС – та частина заходів, яка співпадає з планами цих міністерств й може бути профінансована за їх рахунок.

Для цього Штаб ініціює заходи, розробляє кошторис, узгоджує з відповідними управліннями і проводить заходи спільно з цими управліннями.

При функціонуванні ДНД АОК виділяються кошти з місцевого бюджету.

3.2. Охоронна діяльність. Для організації охоронної діяльності засновується АОК охоронна фірма (засновником виступає Рада отаманів). Назначається директор. Розробляється пакет необхідних документів для отримання ліцензій через управління державної охорони.

Укладаються договори. Кожен козак-охоронець здає заліки (в УДСО), отримує спеціальне посвідчення. Організацією охоронної служби займаються досвідчені офіцери ЗСУ, МВД, СБУ, НГУ, Прикордонних військ. На базі охоронної фірми формується Осавульський стан.

3.3. Самозабезпечення. Кожен козак має однострій по встановленим зразкам за свій кошт, купляє дозволену зброю для себе. Це справа його честі. Як правило, козак дає клятву-присягу в повній екіпіровці.

3.4. Самофінансування. Всі козаки повинні платити внески. На підприємствах, господарствах різних форм власності за бажанням колективу чи керівництва створюються козацькі організації. Отаманом, як правило, призначається-обирається керівник підприємства, який дбає про заробітну плату своїх козаків, перераховує їх членські внески (за заявою козака) у відповідну канцелярію (штаб), спонсоруючи заходи. Утворення власних підприємств, як козацьким осередком так і АОК. Утворення інформаційно-маркетингового центру для обслуговування Асоціації підприємств, власниками яких є окремі козаки, для забезпечення потоку товарів. При цьому передбачається процент на рахунок осередку. Створення інтелектуально-мозкового штабу. Національно свідомі кадри серед науковців підприємств підбираються шляхом клопіткої індивідуальної роботи. Розробляється банк ідей. Дозріла ідея переводиться в бізнес-план, який втілюється в життя і приносить дівіденти. Кредитна спілка створюється для самокредитування козаків, козацьких підприємств, заходів.

4. Діяльність АОК.

Діяльність АОК проводиться і організується канцеляріями (штабами) за напрямками:

Організаційному – створити монолітну, дисципліновану, мобільну і ефективну структуру організації.

Духовно-ідеологічному – укріпити козацький дух, підняти свідомість членів організації, їх національну гордість, проводити християнську мораль, прищепити членам організації почуття гідності і честі козака, а також братолюбства.

Фінансово-господарському – забезпечити діяльність організації, привчити козака до господарювання на своїй землі, економічно захистити членів організації.

Військово-патріотичному – оволодіння навиками військового мистецтва, володіння зброєю, виховання любові до Батьківщини, її історії.

Молодіжному – втілити у виховний процес систему козацької педагогіки та психології, яка передбачає вирощування здорового покоління, сильного духом і тілом, з високою свідомістю і мораллю. Діяльність охоплює як чоловіче населення, так і жіноче.

5. Кінцевий результат виконання Програми.

В результаті цієї діяльності маємо створити масову організацію на території сільської ради, на яку спирається влада в державотворенні. Це зробити реально можливо, бо в душі кожного українця живуть козацькі гени. Організувати, створити систему господарств, підприємств, організацій різних напрямків діяльності. Підвищення добробуту козаків через надання робочих місць, підвищення платні. Очищення масової культури від впливу низько духовних нашарувань – проведення культурних заходів в дусі національних традицій і кращих творів. Залучення жіноцтва до відродження національних традицій мистецтва, обрядів, ремесел тощо. Боротьба з бідністю і безкультурністю. Охорона навколишнього середовища.

Г. ЗАХОДИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

Заходи

Терміни

Відповідальні

  1. Організаційна робота.

1

Утворення Штабу.

01-03. 1996

О

2

Проведення засідання Штабу (Ради отаманів).

Щомісячно

О, П

3

Проведення Козацької Ради.

Щопівроку

О, П

4

Індивідуальна робота з становими отаманами і старшиною, вивчення організаційної документації.

Остання субота щомісячно

О, П

5

Організація штабної роботи в станах. Організація зв’язку.

03-05.1996

О, П

6

Установлення контактів з командуванням підрозділів ЗСУ, НГУ, МВС,МНС, Прикордонних військ, Митниці

01-06.1996

О, П, Об, Бу

7

Проведення методичних зборів з отаманами станів, писарями, обозними (на базах станів)

Щоквартально

О, П

8

Проведення методичних зборів з осавулами.

Щоквартально

О, П, Ос

9

Проведення методичних зборів з бунчужними та хорунжими.

Щоквартально

О, П, Бу, Хо

10

Складання загального реєстру організаційно-штатної структури АОК.

До 04.1996

П

11

Підготовка пакету документів (Положень, Програм, Статуту та ін.) для станових товариств.

До 04.1996

О, П

12

Відпрацювання із писарями порядку та механізму присвоєння козацьких звань та нагород.

До 07.1996

О, П

13

Відпрацювання організаційно-штатної структури реєстрового та нереєстрового козацтва АОК, системи управління, членства, порядку проходження служби.

До 12.19996

О, П

14

Смотри станів АОК.

Щоквартально

О, П

15

Організація територіальних роїв Отаманського стану з утворенням ДНД АОК.

До 08.1996

О, П

16

Приведення статутів станів у відповідність із статутом АОК.

До 12.19996.

О, П, отамани та писарі станів

2.Фінансово-господарська робота.

17

Розробити і втілити в життя „Систему самозабезпечення і самофінансування козацьких підрозділів”.

О, отамани станів

До 12.1996

18

Організувати Асоціацію козацьких підприємств.

Об

До 07.1996

19

Забезпечити регулярність поступлення членських внесків.

Щомісячно

Об

20

Організація централізованого виготовлення посвідчень.

09.1996

П, Ск

21

Організація Кредитної Спілки.

12.1996

Ск

22

Організація економічного координаційного центру по створенню банку ідей і втілення їх в життя.

До 09.1996

Об

23

Створити і налагодити роботу господарчого двору.

До 12.1996

Об

24

Створити Благодійний фонд соціально-економічного захисту АОК.

До 01.1997

Об

25

Залучити колективними членами громадські організації АОК підприємства на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996

О, П

26

Розробити та затвердити кошторис прибутків-витрат АОК на рік.

01.1996 й надалі щорічно до 12.

О, П, Ск

27

Розробити Положення про членські внески з фізичних осіб та організацій-колективних членів.

12.1996

П, Ск

3. Духовно-ідеологічна робота.

28

Підбір священика і організація його призначення на посаду капелана АОК.

До 03.1997

О, Бу

29

Відпрацювання плану-графіка участі в проведенні релігійних свят.

До 02.1996 й надалі щорічно

П, Бу

30

Організувати в АОК козацький творчий колектив.

Протягом 1996

П, Бу

31

Створення прес-центру і друкованого органа АОК.

Протягом 1996

О, П

32

Створити жіноче товариство АОК.

Протягом 1996

О, П

33

Організувати збір матеріалу з історії козацтва Задністров’я.

З 1996

Старшина АОК

34

Відпрацювання плану-графіка участі в проведенні державних свят.

До 02.1996 й надалі щорічно

П, Бу

35

Заснування архіву фотокіновідеоматеріалів проведених заходів, підбірку друкованих матеріалів.

З 1996 й надалі постійно

П, Бу

36

Скласти реєстр пам’яток історії козаччини на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996

П, Бу

37

Створити музей історії козаччини АОК.

До 03.1998

П, Бу

38

Проробити питання створення козацької церкви на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996-1998

О, П, Бу

4. Військово-патріотична робота.

39

Провести облік військовозобв’язаних, відставників та запасників в АОК.

До 06.1996

П

40

Організовувати військово-патріотичні збори-таборування на базі станів.

Щопівріччя

П

41

Провести реєстр місць козацької (солдатської) слави на території Адамівської сільської ради.

Протягом 1996

Бу

42

Встановити контакт з ветеранськими організаціями сільської ради і узгодити плани роботи.

01.1996 й надалі щорічно

П, Бу

43

Організувати й разом з ТСОУ провести змагання з військово-технічних видів спорту.

05 щорічно

П, Бу

44

Організувати Отаманський стан АОК.

06.1996

О, П

45

Розробити систему безпеки.

Протягом 1996

О, П

46

Підготовити проекти Положень про козацьку військову підготовку.

До 12.1996

П, Бу

47

Мати постійний контакт з керівництвом народної освіти і цікавитися на якому рівні викладається історія козаччини.

Постійно

Старшина

5. Робота з молоддю.

48

Втілення в практику роботи ЗОШ на території Адамівської сільської ради козацько-лицарського виховання молоді.

З 1996

Старшина

49

Організація спортивних клубів з національних видів бойових мистецтв. Проведення зборів.

З 1997

Бу

50

Зустрічі в навчальних закладах з вихованцями. Допомога матеріальна та духовна.

Постійно

Старшина

51

Організація оздоровчих спортивних таборів разом із керівництвом навчальних закладів, відділів освіти, фізкультури і спорту.

Щорічно в 05-08

Старшина

52

Організація краєзнавчих туристичних походів шкільної молоді разом з відділами освіти, фізкультури і спорту.

Щорічно в 05-08

Старшина

53

З участю молодіжних козацьких організацій започаткувати дослідження „Звичаєве право козаччини і Конституція Пилипа Орлика”.

З 09.1996

П, Бу

54

При діючих станах АОК утворити при школах Адамівської сільської ради школи козачат та джур (Січ).

З 1996/1997 н.р.

О, П. Бу

Примітки: Отаман – О, Писар – П, Обозний – Об, Бунчужний – Бу, Осавул - Ос, Хорунжий – Хо, Скарбничий – Ск.

Д. СИМВОЛІКА АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

І. ПРАПОР. Священний символ товариства. Прямокутне полотнище кольору морської хвилі (розмірами довжини до ширини 2:1). На одній стороні Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою; на другій стороні – нашитий напис – Адамівський Осередок Козацтва. Полотнище закріплене на дерев’яному держаку довжиною 2,5 метра, навершиєм якого є тризуб.

ІІ. ХОРУГВА. Символ Адамівського Осередку Козацтва. Являє собою прямокутне полотнище (довжина до ширини – 1,5:1) кольору морської хвилі, оторочене золотисто-жовтою стрічкою, на дерев’яному держаку з перекладиною. На лицьовій стороні – Мальтійський білий хрест, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва.

ІІІ. БУНЧУК. Знак Стану отамана. Виготовлений з кінського волосу. Має чотири частини (пряди - Адамівський стан, Авидівський стан, Благодатненський стан, Софіївський стан) та мідне навершиє із хрестом.

ІV. КОМИШИНА. Знак перебування отамана. Завдовжки 3 метра, закінчується прапорцем, що подібний до прапору Адамівського Осередку Козацтва, але вп’ятеро менший.

V. ОДНОСТРОЙ. Однострой – уніфікована форма одягу козака. Літній варіант – козацький кашкет з малиновим околишком та кокардою (Тризуб на фоні білого Георгіївського хреста); біла (або захисного кольору) офіцерська рубаха навипуск (з коротким або довгим рукавом) з погонами, шевроном; брюки кольору морської хвилі із малиновими лампасами; чорні туфлі. Зимовий варіант – мундир кольору морської хвилі (брюки з малиновими лампасами) з золотими погонами; папаха (чорна, сіра) з кокардою; плащ-пальто захисного кольору з золотими погонами; чорні чоботи. При параді – ритуальна зброя на портупеї.

VІ. ШЕВРОН. Нарукавний знак козака. На лівому рукаві – загальнокозацький, на правому – осередковий. Осередковий являє собою Мальтійський щит кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по центру – Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва. Нижче шеврону – прямокутний шеврончик кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, з написом «Адамівський стан», «Авидівський стан», «Благодатненський стан», «Софіївіський стан».

VІІ. РИТУАЛЬНА ЗБРОЯ. Ритуальна зброя – зброя, яку козак носить при параді. Це – козацька шабля (до 100 см завдовжки), ніж-колодач (до 45 см завдовжки); носяться в чохлах (піхвах) на портупеї.

ІІ. КОЗАЦЬКА ШКОЛА

1. ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНО ТА МОРАЛЬНО ЗДОРОВОГО ПОКОЛІННЯ

НА ТРАДИЦІЯХ КОЗАЦЬКОЇ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність – саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.

Історичні умови буття породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.

Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.

В сучасних умовах погіршення фізичного та психічного здоров’я молоді, відходу суспільства від основ природовідповідного життя, необхідно повернутися обличчям до надбання наших предків-козаків - системи виховання всебічно розвиненої особистості молодого козака. В основу навчально-виховного процесу школи такого типу необхідно покласти проблему „Школа козацького виховання – основа становлення особистості козака-лицаря”.

Система виховної роботи школи такого типу базується на ідеях козацтва. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси козака-патріота.

Козацька система виховання:

- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;

- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;

- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;

- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;

- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.

Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується козацька самобутність, творче ставлення до дійсності...

Головна мета школи козацького виховання – формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Основні завдання школи козацького виховання:

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом козаків і козачок;

- формувати у підростаючого покоління високі козацькі якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;

- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнодержавних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого і вічного - козацтва;

- виховувати у підростаючих поколінь козацький характер, світогляд, історичну пам’ять і свідомість;

- готувати молодь до активної творчості, участі в розвитку культури, духовності;

виховувати господарів рідної землі, творців держави, її захисників від ворожої агресії, експансії;

- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій козацтва.

Цикли та напрямки виховання в козацькій школі.

Цикли

Напрямки

І

КУЛЬТУРА

ТІЛО-ВИХОВАННЯ

1

Козацька система здоровя.

Формування у молодого козака міцного здоров’я, загартованості тіла й духу, уміння досягати перемоги.

2

Козацька військова справа.

Відродження військово-спортивного мистецтва козаків: верхової їзди, стрільби з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами зброї, подолання природних перешкод, керування човном, різних видів боротьби та протиборств.

ІІ

ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3

Козацький родовід.

Організація досліджень молодими козаками свого родоводу; виховання родинних цінностей, поваги до свого роду, бажання примножити його славу.

4

Козацькі традиції.

Відродження прогресивних козацьких традицій, служіння Батьківщині корисними справами.

5

Козацька історія та культура.

Пізнання історії козацтва, досягнутих ними пріоритетів – ідейних, політичних, наукових, культурних та ін.

Відродження козацьких мистецьких традицій: гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, художнього розпису, художньої вишивки; козацьких знань: народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії.

6

Козацька духовність.

Формування високої моралі, сили волі і сили духу; оволодіння основами козацької філософії, ідеології, психології, характеру і світогляду.

7

Козацьке самоврядування.

Відродження моделі козацького самоврядування – Кола (Кругу) – де отаман – лише перший серед рівних (безпосередня участь у прийнятті рішень, але й персональна відповідальність за їх втілення в життя).

2. ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕСПУБЛІКАНСЬКУ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧУ ЕКСПЕДИЦІЮ «КОЗАЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ».

Інформаційний збірник Міністерства народної освіти УРСР, 1991, №12, червень.

В ознаменування 500-річчя українського козацтва Міністерство народної освіти УРСР, Спілка піонерських організацій України, Республіканська станція юних туристів Міністерства народної освіти УРСР та дитяча газета «Перемена» оголошують Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами», яка буде проходити в рамках руху учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків».

Мета і основні завдання експедиції.

Республіканська туристсько-краєзнавча експедиція «Козацькими шляхами» проводиться з метою активізації краєзнавчої роботи серед школярів та учнівської молоді в республіці; залученні піонерських та інших об’єднань дітей та учнівської молоді до вивчення історичного минулого українського народу; виховання в учнів патріотичних та інтернаціональних почуттів; виявлення та пропагування пам’яток, пов’язаних з історією українського козацтва.

Час і місце проведення.

Експедиція триває з березня 1991 року по березень 1992 року. Туристські походи та подорожі, інші пошукові заходи проводяться на території України та за її межами

Учасники.

До участі в експедиції запрошуються учні, загони, дитячі та юнацькі об’єднання, котрі щиро зацікавлені в дослідженні та вивченні козацької спадщини. Пошукові похідні групи утворюються в загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, позашкільних установах, піонерських, інших дитячих та юнацьких організаціях.

Маршрути експедиції.

Маршрут «Сторінки козацької слави».

Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

Маршрут «Побут та традиції козацтва».

Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

Маршрут «Козацькі забави».

Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?

На ці та інші питання учасники експедиції знайдуть відповіді під час своєї пошукової діяльності.

Ідучи маршрутами експедиції, учасники проводять походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; самостійно розробляють і описують туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; обстежують історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); збирають усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; записують самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків; вивчають історію створення літературних, художніх творів про козаків.

Підведення підсумків і нагородження.

Матеріали пошукової діяльності експедиційних загонів поповнюють експозиції шкільних або місцевих краєзнавчих музеїв, сприяють створенню нових експозицій.

Для підведення підсумків участі у туристсько-краєзнавчій експедиції в редакцію республіканської газети «Перемена» надсилаються донесення про виконану роботу. Звіти та донесення пишуться у довільній формі, по можливості ілюструються малюнками, фотографіями. Звіти приймаються до 1 квітня 1992 року.

На основі звітів та донесень підводяться підсумки і визначаються групи-переможці.

Переможці нагороджуються безкоштовними путівками в Республіканський табір юних туристів (Закарпатська область) влітку 1992 року, грамотами Міністерства народної освіти УРСР та дипломами Республіканської станції юних туристів Міністерства народної освіти УРСР.

Представники загонів, що взяли найбільш активну участь в експедиції, будуть запрошені Спілкою піонерських організацій України до участі у підсумковому зборі на легендарній Хортиці влітку 1992 року.

Організаційне та методичне керівництво експедиції здійснюють міські, обласні та Республіканська станція юних туристів.

3. ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ КОЗАЦЬКОЇ ШКОЛИ «ДЖУРА».

«Шаблями наші предки володіли краще, ніж пером, тому в історії згадки про героїчні діяння українців залишили іноземці, але хай краще пишуть вони про наші звитяги, аніж ми про їхні…

А. Козацька школа. Концепція.

Щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної; від культури споживання до культури творення; від владного творення (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличеного, мудрого. Первинне – це поступ народного (фізичного, душевного, духовного), у нас воно – козацьке; й тому саме в контексті розв’язання глобальних проблем людства, освіти, людини козацьким повинно бути навчання-виховання. Іншими словами, загальноосвітня школа має бути перетворена на таку інституцію, яка б готувала не тільки грамотну, а й культурну, народно зорієнтовану та духовно розвинену людину.

Основним чинником соціальної зрілості особи є зокрема козацька духовність. Найкращі умови для організованого плекання козацької (лицарської) духовності може надати школа й сім’я, далі виробничий колектив та громада.

Основна проблема школи козацької (лицарської) духовності – полягає в тому, щоб за допомогою системи навчально-виховного впливу домогтися відтворення відповідності між теоретичною моделлю виховання козака та її практичним втіленням в життя – формування громадянина-лицаря-козака.

Освітньо-виховний ідеал школи такого типу – особистість козака-лицаря, мудрого і волелюбного громадянина з народною свідомістю, гуманними цінностями, культурою мислення і перспективами духовного самовдосконалення.

Завдання школи такого типу:

1. Народна свідомість як причетність особи до непересічності спільноти козаків-лицарів.

2. Людинолюбна спрямованість і позитивне сприйняття людини людиною (козака козаком).

3. Культура поведінки як кодекс вчинку, еталон нормотворення козака.

4. Духовне життя – як внутрішній розвиток (віра, надія, любов) лицаря.

5. Мудрість козацька як поєднання в особистості народності, здібностей, моралі і духовно-естетичної розвиненості.

Практичне значення школи такого типу – поява саморозвивального зразкового козацького навчально-виховного закладу, який збагатить освітянську ниву досвідом лицарського виховання та стане наочним зразком нової сучасної школи.

Б. Ідеалізація.

Пріоритетним завданням козацької системи виховання є формування в молоді ідеалів – найважливіших компонентів духовності особистості. В сучасних умовах необхідно за ідеал обирати людей, які відстоювали свободу, захищали гідність і честь, по-лицарськи служили рідній батьківщині – були ідеалом лицарського служіння - П.Сагайдачний, І.Сірко, Б.Хмельницький, Т.Шевченко (курінний отаман Петербургського Кошу козацтва), М.Драгоманов, В.Вернадський, М.Грушевський.

Народ споконвіку культував лицарський дух; на лицарських традиціях формувалася еліта нації, яка боролося за свободу народу. Коли в значній частині наших співвітчизників занепадав дух, не вистачало сили волі, бракувало віри в свої сили і можливості перемоги над ворогом, тоді історична необхідність породжувала українське козацтво.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

В. Співвідношення виховання-навчання. Народне (козацьке) виховання.

Наше завдання – відновити історичну козацьку пам'ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя.

Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, найважливіша передумова вирішення основних завдань суспільства, формування кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості.

Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

Козаки створили самобутню і ефективну систему освіти і виховання – козацьку – втілення якої в життя забезпечує виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян.

Г. Цикли та напрямки козацького виховання в шкільній організації «Джура».

Цикли

Напрямки

І

Культура тіловиховання

1

Козацька система здоров’я

2

Козацька військова справа

ІІ

Духовна культура

3

Козацький родовід

4

Козацькі традиції

5

Козацька історія та культура

6

Козацька духовність

7

Козацьке самоврядування

Д. Основні заходи.

Пошукова діяльність: походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків.

1. «Сторінки козацької слави».

Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

2. «Побут та традиції козацтва».

Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

3. «Козацькі забави».

Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?»

4. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ШКІЛЬНУ ТА КЛАСНУ КОЗАЦЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ ПІОНЕРІВ «ДЖУРА»

Козацька шкільна організація - масова самодіяльна козацька організація дітей, підлітків та юні, зміна й резерв Адамівського Осередку Козацтва.

За дорученням Адамівського Осередку Козацтва повсякденною діяльністю козацької шкільної організації керує представник Адамівського Осередку Козацтва в особі керівника школи.

Козацько-лицарське виховання козацька шкільна організація здійснює в тісній єдності зі школою, у співдружності з сім’єю, разом з профспілковими, творчими, спортивними, оборонними та іншими громадськими організаціями й державними установами.

Головні завдання козацької шкільної організації - формування в родині, школі і громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина Української держави, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Козацька шкільна організація виховує в дітей любов до знань і відповідальне ставлення до навчання, прищеплює інтерес до науки й техніки, культури й мистецтва, сприяє їхньому всебічному розвиткові. Козацька шкільна організація виховує в козачатах, джурах, молодих козаках громадську активність і колективізм, вирощує їх свідомими патріотами України, чесними, сміливими, здоровими й життєрадісними.

Діяльність козацької шкільної організації визначається такими головними принципами:

- суспільно-політичною спрямованістю у формі національно-свідомого ставлення до рідної Неньки-України;

- добровільністю вступу до організації й активною участю в її справах;

- самодіяльністю козачат, джур та молодих козаків у поєднанні з педагогічним керівництвом;

- врахуванням вікових та індивідуальних особливостей;

- романтикою, зацікавленістю, грою в козацькому житті;

- безперервністю й систематичністю в діяльності козацької шкільної організації.

Головні завдання організації, її вимоги до кожного козачати, джури та молодого козака відтворено в Девізі, Урочистій обіцянці та Законах шкільної козацької організації.

  1. Девіз, Урочиста обіцянка, Закони, символіка та ритуали.

Девіз козацької шкільної організації.

На заклик: «Слава козаку!» - козача, джура, молодий козак відповідає: «Слава Україні!»

Урочиста обіцянка кандидата до лав шкільної козацької організації.

«Я, (прізвище, ім’я), вступаючи до лав шкільної козацької організації , перед лицем своїх товаришів урочисто обіцяю: гаряче любити свою Батьківщину; жити, вчитись і боротись за процвітання Неньки-України; завжди виконувати Закони шкільної козацької організації».

Закони, за якими живе козацька шкільна організація.

Люби свою Батьківщину, материнську мову, Неньку Україну. Шануй віру і звичаї свого народу.

Май свою національну і людську гідність, будь готовим захищати слабших, турбуватися про молодших.

Шляхетно стався до дівчинки, жінки, матері, бабусі; оберігай їх честь і гідність.

Слухай накази отамана, поважай старших та поради наставників.

Будь вірним українській національній ідеї, принципам української національної моралі і духовності.

Відстоюй повну свободу і незалежність особистості, народу, держави.

Кріпи свій характер і волю, будь терплячим і дисциплінованим.

Будь хоробрим і відважним, мужнім і невтомним.

Понад усе цінуй козацьку честь.

Будь лицарем до супротивника, зневажай жорстоких і лихих.

Будь ревним охоронцем рідної природи.

Бережи традиції Адамівського Осередку Козацтва, охороняй пам’ятки історії і культури свого народу.

Символіка та ритуали.

Козацька шкільна організація має прапор прямокутної форми розмірами 2:1 (на одній стороні полотнища - по центру - білий мальтійський хрест, оторочений золотавою стрічкою; на другій стороні - емблема козацької шкільної організації з девізом), загони - такого ж характеру загонові прапорці.

Кожний козача, джура та молодий козак носить козацькі відзнаки - шеврон Адамівського Осередку Козацтва, значок (нагрудний знак) козацької шкільної організації, молоді козаки - шеврони з відзнаками.

Рукостискання та салют - дружнє козацьке вітання. Салютом вітають козаків, козацький та військовий стрій.

У дні святкування козацьких свят та в інші державні свята козацька шкільна організація виходить разом із дорослими на демонстрації, урочисто відзначають козацькими парадами й походами, лінійками й вогнищами, зборами й мітингами ці знаменні події.

Кожний загін та курінь борються за право носити ім’я уславленого козацького ватажка, гетьмана, кошового, чиє життя - приклад для дітей.

Члени козацької шкільної організації мають єдину форму – білу сорочку та темні штани для хлопців (білу сорочку та темну юбку для дівчат) із козацькими відзнаками.

***

До козацької шкільної організації приймаються діти у віці від 10 років і можуть перебувати у ній до 15 років.

Питання про прийом до козацької шкільної організації вирішується на зборі загону в індивідуальному порядку відкритим голосуванням. Біля Державного Прапору України та Загонового прапору той, хто вступає, дає Урочисту обіцянку, старший джура вручає йому козацьку відзнаку - значок, шеврон. Козацька шкільна організація заохочує членів, рої, загони, курені за успіхи у навчанні, праці і громадській роботі - Почесними грамотами рад козацьких організацій, заносять до Книги пошани козацьких організацій.

До козачат, джур, молодих козаків, які порушили Закони, застосовують стягнення: обговорення на зборі рою, загону, куреню, зауваження, догану або попередження і, як крайній засіб, виключення з організації.

  1. Структура козацької шкільної організації.

Шкільний курінь є основою шкільної козацької організації.

Дурень складається із класних загонів, загони - з роїв.

Для організації різнобічної роботи з козачатами, джурами та молодими козаками курінь може створювати різноманітні козацькі об’єднання: клуби, козацькі штаби, пости, команди, застави, стани, дозори, гурти та ін.

Шкільний курінь.

Найвищий орган куреню - козацьке коло. Вона вирішує і організовує найважливіші козацькі справи.

Курінне козацьке коло відкритим голосуванням обирає колективний орган козацького самоврядування - курінну козацьку раду, кількістю не менше трьох чоловік, на чолі з отаманом. До ради куреню можуть бути обрані дійсні козаки.

Рада куреню керує роботою козацьких шкільних загонів, козацьких застав, постійних і тимчасових об’єднань козачат, джур та молодих козаків за місцем проживання, секцій та клубів, організовує життя в зонах козацької дії, проводить вибори й навчання козацького активу, дає рекомендації для вступу до Адамівського Осередку Козацтва; готує і проводить огляди й змагання, загальні збори й лінійки, конкурси і рейди, зльоти і свята, мітинги, недільники, походи та екскурсії.

Класний загін.

Козацький класний загін створюють в курені, який нараховує не менше як 20 козачат. Загін, як правило, об’єднує козачат, які навчаються в одному класі.

За рішенням ради куреню козацькі загони можуть створюватися за місцем проживання козачат. Ці загони входять до складу куреню, працюють під керівництвом ради куреню.

Загін домагається того, щоб кожен козача, джура, молодий козак завжди й скрізь був вірний Девізові, виконував Урочисту обіцянку та Закони, сумлінно вчився, брав активну участь у житті загону, а також клубу чи об’єднання за інтересами.

Найвищий орган загону - коло. На колі козачата, джури й молоді козаки колективно вирішують справи загону й роїв, обирають раду загону, приймають у козачата, рекомендують гідних до Адамівського Осередку Козацтва.

Раду загону на чолі з отаманом обирають відкритим голосуванням на колі загону.

Рада загону - організатор життя загону, вона формує рої, планує роботу загону, створює редколегію загонової газети, дає і перевіряє козацькі доручення.

Рої формуються у складі 5-8 чоловік за принципом дружби, товаришування, спільних інтересів дітей.

У рої козачата оволодівають різноманітними вміннями й навичками, вчаться самостійно проводити козацькі справи, колективно працювати і цікаво відпочивати. Рой обирає ройового.

Козаченята.

Виховання козаченят є одним з найважливіших доручень Адамівського Осередку Козацтва козацькій шкільній організації.

Козацький шкільний загін - колективний наставник козаченят, він направляє до козаченят виховників і організаторів роботи за інтересами.

Рада куреню створює штаб роботи з козаченятами.

Козацькі курені і класні загони створюють козаченятський стан в 1-4 класах для підготовки молодших школярів до вступу в козацьку організацію. Козачата допомагають козаченятам добре вчитися, жити в дружбі й працювати в колективі, привчають їх виконувати правила козаченят. Козаченятський стан поділяється на застави. В кожній заставі 5-6 козаченят. Стан та застава мають прапорці.

Правила козаченят.

Шануй і маму і тата, завжди працюй завзято. Люби рідну країну, що зветься Україна. Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай. Будь сильним, справедливим, скромним і правдивим і рідну Батьківщину завжди захищай.

За волю, за віру, за честь України я буду невтомно стоять до загину. Нехай небезпека чатує навколо, та друзів своїх я не зраджу ніколи. А недруги наші нехай пам’ятають - у чеснім бою козаки не втікають. Чи горе навколо, чи радість буяє, козак добрим людям завжди помагає.

  1. Керівництво шкільною козацькою організацією.

Для здійснення практичної діяльності шкільної козацької організації Адамівський Осередок Козацтва створює раду шкільної козацької організації, яка керує діяльністю козацької шкільної організації.

Повсякденне керівництво козацькою шкільною організацією, залучення й об’єднання зусиль широкої громадськості у вихованні козачат, джур та молодих козаків - відповідальний і почесний обов’язок Адамівського Осередку Козацтва.

5. СТАТУТ

АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ ДИТЯЧОЇ КОЗАЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ДЖУРА»

І. Загальні положення.

1. Дитяча організація національно-духовного відродження Українського козацтва є основною позакласною формою оборонно-масової роботи, початкової військової та фізичної підготовки, ідейно-політичного, морально-психологічного та національно-духовного виховання учнівської молоді за місцем проживання.

2. Дитяча організація «Джура» Українського козацтва (Адамівський осередок) є добровільною, незалежною, позапартійною громадською організацією, яка здійснює свою діяльність згідно з Конституцією України і чинним законодавством України.

3. Дитяча організація є історико-патріотичною організацією, створення для об’єднання дітей з метою їх виконання в дусі традицій і звичаїв Українського козацтва.

ІІ. Мета, основні завдання.

1. Метою діяльності організації є:

- виховання в дітей глибоких і твердих національно-патріотичних переконань, підготовка молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Батьківщини України шляхом залучення широкого загалу молоді до оборонно-масової та військово-спортивної роботи;

- формування і виховання у молоді високих морально-психологічних та морально-бойових якостей: мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості, дисциплінованості і ініціативності на теренах відновлених національних козацьких педагогічних традицій;

- виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління суверенної України на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя;

- виховання нових поколінь України в дусі відданості Батьківщини та її народу на основі відродження національних і загальнолюдських духовних і моральних цінностей.

2. Завданнями організації є:

- виховання в дітей історичної свідомості, активної громадської позиції, національної гідності і самосвідомості, любові до своєї Батьківщини-України, готовності захищати свій рідний край;

- опанування козацької культурної спадщини, гри на козацьких музичних інструментах, козацького танцю, козацьких пісень і дум, вивчення козацького живопису, розпису й опорядження козацьких церков і житла, звичаїв і ритуалів, традицій, свят;

- оволодіння художніми промислами, козацькими способами життя й господарювання на землі, в саду, на пасіці, у тваринництві та інше;

- переймання козацьких забав та військових ігор, традиційних козацьких видів фізичної культури та спорту, зокрема різних видів єдиноборств, верхової їзди, бойового танцю «Гопак» та багатьох інших, з метою гартування козацького духу й тіла;

- осягання секретів козацької кухні, козацької медицини, знахарства;

- зміцнення та розвиток дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України.

ІІІ. Членство в організації.

1. Членом організації може стати кожен хлопчик та дівчинка віком від 6 до 18 років (зваживши на те, що виховуватися дівчатка і хлопчики будуть за окремими програмами), які люблять Україну, хочуть добре знати її історію та культуру, давнє минуле, які поділяють ідеали Українського козацтва і вимоги цього Положення.

2. Прийом до організації здійснює первинний осередок-курінь на загальному зібранні за згодою батьків та після проходження певного курсу козацької підготовки і знайомства з заповідями, їх правами та обов’язками, деякі знання з історії козаків, імена їх героїв тощо.

3. Припинення членства в організації відбувається добровільно або за ухвалою куреню, як покарання за несумісні з цим статутом дії.

4. Члени організації діляться на козачат (хлопчики) та лель (дівчатка) віком 6-10 років, джур (хлопці) та дан (дівчата) віком 10-15 років, молодих козаків (хлопці) та берегинь (дівчата) віком 15-18 років.

ІV. Права і обов’язки членів організації.

8. Член організації має право:

- вирішального голосу при розгляді будь-яких питань;

- обирати і бути обраним до козацької старшини всіх рівнів;

- брати участь в усіх заходах організації;

- виносити на розгляд козацької громади будь-які питання;

- критикувати будь-яку особу й будь-який орган козацького товариства;

- звертатися з заявами, скаргами до будь-якого вищого органу;

- одержувати будь-яку інформацію про діяльність своєї організації та її окремих осіб, вимагати звіту й дострокового переобрання в разі потреби.

2. Член організації зобов’язаний:

- бути патріотом своєї Батьківщини, готувати себе до захисту вільної, соборної і демократичної України;

- признавати Статут і дотримуватися його вимог;

- брати активну участь в роботі організації;

- зразково навчатися, пройти певний курс підготовки з питань козацької науки;

- брати активну участь в роботі організації;

- невтомно працювати над вдосконаленням себе як людини і козака;

- постійно бути організованим і ініціативним, швидко і точно виконувати накази козацької старшини, мати охайний зовнішній вигляд, суворо дотримуватися дисципліни і правопорядку;

- свято дотримуватися кодексу лицарської честі;

- бути принциповим і вимогливим з питань збереження навколишнього середовища, приймати активну участь в заходах щодо його збереження».

6. ПРОГРАМА

ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ «ДЖУРА» АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

«Козачата, джури, молоді козаки.

1. «Мій рідний край». Вивчення історії рідного краю.

2. «Гей ви, хлопці, славні запорожці». Вивчення історії Запорозького козацтва.

3. «Духовні цінності Запорозьких козаків».

4. «Козацькому роду нема переводу» Відродження військово-спортивного мистецтва Українського козацтва.

5. «Козацькими стежками». Туристично-краєзнавча робота.

6. «Від козацьких забав до олімпійських вершин».

7. «Відмінним навчанням, підготовкою до захисту Батьківщини продовжимо подвиг батьків».

8. «Слава козацька не вмре, не загине». Відродження народних мистецьких традицій.

Лелі, дани, берегині.

1. «Хата моя, біла хата»…

2. «Рідна мати моя, ти ночей не доспала»… Пісні моєї мами.

3. «Ой у лузі червона калина»…

4. «І на тим рушничкові»… Навчання жіночої майстерності.

5. «До глибин народної медицини».

7. КОЗАЦЬКЕ ТІЛОДУХОВИХОВАННЯ – ОСНОВА ФІЗИЧНОГО ТА МОРАЛЬНОГО ЗДОРОВЯ НАЦІЇ

«Козак був здоровий, вільний від хвороб, в сто років тільки в силу брався. Тому жив і весело, і довго». Д.Яворницький.

У козаків виховання юнаків – майбутніх воїнів – було підпорядковане фізичному розвиткові та загартуванні. Козаки досить ефективно вміли використовувати оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори для оздоровлення і загартування людей. Під впливом регулярних дій зовнішнього середовища (сонця, повітря, води) відбувалося поступове пристосування організму до змін, що сприяло профілактиці різноманітних захворювань, зміцненню здоров’я та повноцінному довголіттю.

Все в їх житті характеризувалося різноманітністю, збалансованістю та повноцінністю і разом з тим простотою та помірністю: сонце, повітря, вода, їжа, народна медицина та ін. Взагалі козаки дивились на простоту і помірність як на одну з важливих і необхідних умов перемог в боротьбі з ворогами: тільки той, хто переміг себе, свої надлишкові потреби, спроможний перемогти недруга. Головна ознака козацтва – простота, різноманітність і помірність – забезпечувала високу працездатність і міцне здоров’я.

Таким чином, систематичне виконання фізичних вправ разом з ефективною системою загартування (фізичного та психічного) виховали той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками народу…

В школі є сенс згрупувати напрямки цього типу виховання (Система здоров’я: фізична культура, система козацького тіловиховання, основи здоров’я; Військова справа: козацьке військове мистецтво, початкова військова підготовка; Козацький родовід; Козацькі традиції; Козацька культура) в цикли – Культура тіловиховання та Духовна козацька культура задля ефективного використання потенціалу козацького способу життя.

Цикли та напрямки козацького тілодуховиховання

Цикли

Напрямки

І

Культура тіловиховання

1

Система здоров’я:

1. Фізична культура

2. Система козацького тіловиховання

3. Основи здоров’я

2

Військова справа:

1. Козацьке військове мистецтво

2. Початкова військова підготовка

ІІ

Духовна козацька культура

3

Козацький родовід

4

Козацькі традиції

5

Козацька культура

Напрямки, форми роботи з козацького тілодуховиховання

Напрямки

Вікові групи Форми

І

ІІ

ІІ

ІV

Режим праці та відпочинку; ведення здорового способу життя; раціональне харчування

Систематичне заняття фізкультурою та спортом

Загарту-

вання: сонце, повітря, вода

Психотренінг: козацьке характерництво

Козачата

Класна

Фізична культура та основи здоров’я. Природознавство.

Позакласна

Козацьке здоров’я. Спортивні гуртки.

Позашкільна

Клуб «Січ». Козацьке таборування.

Джури

Класна

Фізична культура та основи здоров’я. Біологія.

Позакласна

Козацьке здоров’я. Козацьке військове мистецтво. Спортивні гуртки.

Позашкільна

Клуб «Січ». Козацьке таборування.

Молодики

Класна

Фізична культура та основи здоро’вя. Біологія.

Позакласна

Козацьке здоров’я. Початкова військова підготовка. Спортивні гуртки.

Позашкільна

Клуб «Січ». Козацьке таборування.

А. КОЗАЧАТА / УЧНІ 1-4 КЛАСІВ /

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ:

1. Система здоров'я. Здоровий спосіб життя. 2. Козацька війсь­кова справа. Військово - патріотичне виховання.

Беруть участь у бесідах про значення занять фізичними вправами і прогулянок на повітрі для зміцнення свого здоров’я, про те, як готуватися до праці й захисту Батьківщини "Турбота про здоров"я людини", "Щоб бути до праці готовим, треба бути завжди здоровим", "Кожний знає, що режим необхідний всім", "Козачата - чисті, охайні хлоп'ята".

Виконують вправи основного комплексу гімнастики; учаться шику­ватися, танцювати; виконують вправи для правильної постави; зай­маються рухливими іграми, лижною підготовкою, бігають на ковзанах; пізнають правила ігри та елементи спортивної етики; учаться погоджено колективно діяти. Проводять нескладні спортивні змагання /"Веселі старти"/, берусь участь у деяких загальношкільних спортивних змаганнях, у простих воєнізованих іграх /"Сокіл"/; у секції загаль­ної фізичної підготовки, спортивних секціях школи і позашкільних установ. Здійснюють прогулянки, екскурсії, одно-триденні турист­ські походи по рідному краю. Опановують елементарні туристські на­вички і беруть участь у змаганні з основ туристської техніки /"Ко­зацьке таборування” - укладання рюкзака, розкидання намету, подо­лання перешкод/. Привчаються тримати в чистоті свою спортивну форму, одяг, стежити за чистотою тіла; привчаються раціонально користуватися сонцем, повітрям, водою; закріплюють знання та навички гігієни і санітарії; привчаються тримати в чистоті й поряд­ку місця своїх спортивних занять.

Самостійне складають режим дня і контролюють його виконання, стежать за чистотою та порядком у приміщеннях; регулярно під керів­ництвом старших займаються ранковою гімнастикою, а в проміжках між навчальними заняттями і в процесі виконання домашніх завдань - про­водять фізкультхвилинки. Виконують обов’язки чергових по класу. Організовують і проводять нескладні змагання-конкурси по спорту й туризму. Виконують обов'язки фізоргів, капітанів команд, чергових по спортивному залу й спортивних майданчиках, допомагають учителеві в прогулянках і походах по рідному краю.

Засуджують порушення занять фізичною культурою, випадки невико­нання правил санітарії та гігієни в школі, вдома, у дворі, на спор­тивних майданчиках; засуджують недбале ставлення до спортивного ін­вентаря та обладнання.

В процесі уроків і позакласних заходів учні 1-4 класів знайомляться з прикладами з життя, праці й боротьби козаків за своє визволення, за зміцнення і захист України.

II. ДУХОВНА КУЛЬТУРА:

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне ви­ховання.

Привчаються виконувати Правила для учнів 1-4 класів, Правила ко­зачат, Кодекс буття козаків. Вчаться додержувати моральних принци­пів і правил; беруть участь у бесідах на моральні теми: "Про став­лення до Батьківщини і різних народів", "Про ставлення до праці, лю­дей праці", "Про товариство і дружбу", "Про колективізм", "Про доб­роту, чуйність і скромність", "Про чесність і вміння додержувати слова", "Про справедливість", "Про ставлення до старших, молодших і ровесників", "Про непримиренність до зла і байдужості".

Дізнаються про рідний край, про життя дітей України та інших кра­їн. Беруть участь у бесідах про нашу Батьківщину, про повагу до всіх національностей: "Ми ростемо, росте країна", "Кожний день і кожний час країна думає про нас" та ін.

Зустрічаються з ветеранами війни і праці. Проводять екскурсії по рідному краю, виконують завдання шкільного краєзнавчого музею. Дивляться та обговорюють фільми про героїв війни, про видатних уче­них і людей праці. Проводять збори й ранки : "Про нашу Батьківщину", "Жити - Батьківщині служити". Організовують конкурси, виставки ви­робів, фотографій, малюнків "Тобі, країно рідна", читають казки, загадки, прислів"я народів різних країн. Беруть участь у шкільних святах.

Поглиблюють уявлення про колективізм. Читають статті, твори ху­дожньої літератури про справді товариські стосунки в дитячих колекти­вах і розповідають про них на зборах. Учаться самостійно проводити збори, колективні ігри; намічають план роботи на кілька днів, на тиждень, дбають про спільні інтереси колективу, виявляють ініціативу, відповідальність за доручену справу, стараються не підвести свій клас, загін. Вчаться діяти і працювати спільно, робити макети, виго­товляти аплікації, матеріал для. лічби, навчальні посібники, іграш­ки для дитячого садка; беруть участь у збиранні макулатури. Виявля­ють взаємну вимогливість і повагу один до одного.

Дістають перші уявлення про гуманні відносини людей у суспільстві, читають і обговорюють оповідання про доброту, доброзичливість, справедливість. Намагаються доброзичливо і чуйно ставитися до людей, справедливо оцінювати свої вчинки і вчинки товаришів, подавати по­сильну допомогу навколишнім. У міру своїх сил допомагають сїм’ям ветеранів війни та праці, проводять волонтерську роботу. Дбають про молодших братів і сестер, грають з ними, відводять їх у дитячий са­док. Читають казки, показують фільми дітям дитячого садка, організовують для них концерти художньої самодіяльності, показують п’єси в тіньовому та ляльковому театрах.

Організовують роботу „книжкової лікарні" в класній та шкільній бібліотеках, у бібліотеці дитячого садка. Уважно ставляться до бать­ків, допомагають їм у домашніх справах. Готують саморобні подарунки батькам до свят.

Учаться складати розпорядок дня і неухильно його виконувати, правильно використовувати свій вільний час.

Учаться додержувати порядку, дисципліни, організованості в школі, вдома, в громадських місцях. Проводять ігри-заняття з правил дорож­нього руху: "Знай правила дорожнього руху, як таблицю множення", " Ми - пасажири", "Як поводитися на вулиці", "Мій шлях до школи", " Дорожні знаки і покажчики".

Дістають перші уявлення про взаємозв’язок зовнішньої і внутріш­ньої культури. Засвоюють правила ввічливості, точності, акуратнос­ті, охайності. Беруть участь у заняттях з культури поведінки: "Ча­рівні слова", "Поважай свій і чужий час", "Друзі Мойдодира", "Охай­ність та акуратність в одязі", "Як поводитися в театрі й кіно", "Ми йдемо в гості", "Як ми проводимо перерви". Організовують під керівництвом джур, учителів заняття-ігри: "Екскурсія по школі", "Подорож по місту чемних", "Прогулянка по алеї дбайливих". Учаться приязно вітатися з учителями, працівниками школи, знайомими, то­варишами, виявляти ввічливість і увагу до навколишніх. Засвоюють правила культури поведінки в школі, на вулиці, в громадських місцях.

Учаться долати труднощі у процесі засвоєння нових знань, виконан­ня домашніх завдань, трудових і громадських доручень, не втрачати надії при невдачах. Прагнуть переборювати свої примхи, впертість, капризи, лінощі, поєднувати особисті інтереси з інтересами, справа­ми колективу. Учаться розуміти справжній зміст понять "можна" ї "не можна", "треба" і "не хочу", виконувати важку, нецікаву, але потріб­ну для колективу роботу, а також виявляти настирливість у змаганнях, оглядах, співпереживати радість перемоги і гіркоту невдач.

Хлопчики й дівчатка засвоюють позитивний досвід дружніх, поважли­вих стосунків у школі й поза школою, учаться переборювати скованість і настороженість у спілкуванні, допомагають одне одному; разом від­значають дні народження, поздоровляють із святом; дістають початко­ві уявлення про моральні відносини членів сім’ї, беруть участь у бе­сідах про сім’ю, про мам і тат, бабусь та дідусів: "Сім'я, в якій я живу","Як ми проводимо вихідний день", і т.п.; дбайливо ставлять­ся до своїх батьків і членів сім’ї.

Читають у газетах, книжках оповідання, вірші про конкретні приклади непримиренності в боротьбі з порушеннями правил поведінки, норм друж­би і товариськості. Учаться розуміти зміст і виступати на зборах проти наклепництва, жадібності, забіякуватості. Учаться не обходити погані вчинки товаришів, брати посильну участь в удосконаленні дійсності.

5. Козацька культура. Художньо - естетичне виховання.

Учаться помічати прекрасне в тому, що їх оточує: звертають увагу на красу шкільного приміщення, на рослини, які прикрашають школу, розглядають картини й виставки творчіх робіт учнів. На екскурсіях учаться помічати красу міського й сільського пейзажів, спостеріга­ють за виглядом і забарвленням неба в різні години, в різні пори року, а також за різним станом погоди. Вивчають вірші про природу і працю, вчаться розуміти поетичні образи, виразність означень і інтонацій, намагаються використати їх у власній мові.

Беруть участь у бесідах про прочитані книжки, теле і кінофільми. Здобувають початкові знання про спектаклі, теле і кінофільми як тво­ри мистецтва. Знайомляться з кращими творами образотворчого мистец­тва в музеях і на виставках; по репродукціях, діапозитивах, записах. Слухають записи музичних творів. Колективно переглядають кіно і те­лефільми, слайди, репродукції про рідний край, про тварин, школу, ровесників, про працю дітей.

Дають загальні емоційні оцінки художнім творам; ілюструють про­читані книжки, побачені спектаклі й фільми, прослухані музичні твори. Розповідають про свої найцікавіші „зустрічі з музикою". Знайомляться з пам"ятниками культури і народного мистецтва, з місцевими майстрами-умільцями прикладного мистецтва, спостерігають за їх робо­тою. Шефствують над пам’ятниками культури поблизу школи.

Малюють на вільні теми, на музичних заняттях розучують пісні, зай­маються хореографією, беруть участь в іграх-танцях, у рольових іг­рах-виставах; у художніх і музичних школах розвивають свої здібності. Розучують пісні й танці, виступають на ранках, у шефів, у дитячих садках і сімейних вечорах з читанням віршів, інсценіровками байок, шарад, епізодів з казок і художніх творів. Майструють іграшки з при­родного матеріалу /жолудів, качанів кукурудзи, горіхів, шишок та ін./, картону , пластиліну, вчаться акуратно виготовляти їх; роблять аплі­кації, займаються вишиванням, випилюванням, випалюванням по дереву, Із пап’є-машє виготовляють персонажів, роблять прикраси до новорічної ялинки та інших свят. Випробовують свої сили в створенні казок, написанні віршів.

У класі, коридорах, удома і на вулиці підтримують чистоту й поря­док. Беруть участь у художньому оформленні приміщень. Гарно оформля­ють зошити, суперобкладинки підручників і книжок, закладки для них, стежать за їх збереженням. Вирощують квіти, розводять квітники. Скромно й акуратно вдягаються, звертають увагу на охайність одягу. Беруть участь у бесідах: "Гарні і негарні вчинки", "Чим гарні люди навколо нас", "Наш дім" та ін.

Аналізують гарні і негарні вчинки. Переглядають і обговорюють ма­люнки, карикатури, фільми, де висміюються неохайність і нечепурність зовнішнього вигляду школярів. Учаться помічати недоліки в поведінці, зовнішньому вигляді негативних героїв казок, байок, оповідань та ін­ших художніх творів.

Б. ДЖУРИ / УЧНІ 5 – 6 КЛАСІВ/

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ

І. Система здоров’я. Здоровий спосіб життя.

Розширюють свої уявлення про значення фізичної культури, спорту, туризму в житті, праці та захисту Батьківщини. Організовують і проводять змагання та свята спорту й туризму, бесіди про фізичний розвиток і загартування організму: "Твоє здоров’я - багатство Батьківщини", "Спорт у житті видатних людей", "Сонце, повітря і вода - наші краці друзі”, "Туризм - кращий відпочинок джур та дан", "Роби зарядку кож­ний день - зникнуть утома, млявість, лінь". Дізнаються із газет, жур­налів, радіо й телебачення про змагання, про визначні досягнення спортсменів. Переглядають та обговорюють фільми на спортивні теми. Колективно відвідують спортивні змагання. Читають популярну літера­туру про спорт, туризм, про загартування організму, про відомих спортсменів.

Додержують режиму дня, харчування та сну, правил особистої гігіє­ни та громадської санітарії; роблять ранкову гімнастику, проводять загартувальні процедури. Займаються гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми, лижною підготовкою. Прагнуть одержати спортивні розряди. Закріплюють навички правильних постав, дихання, рухів; учаться виконувати гімнастичні, акробатичні, стройові й танцювальні вправи, освоюють техніку легкоатлетичних видів спорту /біг, стрибки, метання/, техніку пересування на лижах, техніку ігрових видів спор­ту. Беруть участь у виутрішкільних змаганнях та спартакіадах /Стар­ти надій/. Виступають за спортивну честь школи на районних, міських, обласних змаганнях. Регулярно відвідують спортивні секції школи і позашкільних установ, секції загальної фізичної підготовки. Трену­ють дворові команди і секції на приз "Золота шайба", "Шкіряний м'яч", "Білий човен", "Веселі старти" та ін. Готуються до туристських походів, учаться виконувати в них обов’язки членів групи, загону, дбайливо ставитися до природи. Здійснюють походи вихідного дня та багатоденні походи по рідному краю. Навчаються орієнтуватися на місцевості, розбивати бівуак, готувати їжу; регулярно навчаються в шкільному ту­ристському гуртку або туристському гуртку при Центрі дитячої творчості, станції юних туристів; учаться надавати першу медичну допомо­гу. Організовують і проводять туристські зльоти школи, змагання по туристській технікі та орієнтуванню на місцевості, козацькі табору­вання. Учаться вести краєзнавчу, пошукову роботу. Організовують кон­курси та змагання гри "Сокіл" і беруть в них участь. Допомагають в організації, підготовці та проведенні різних спортивних заходів, у проведенні рухливих ігор з молодшими школярами, виконують обов’язки капітанів команд, помічників тренерів, командирів груп, спортивних суддів, членів бюро секцій, спортивних і туристських гуртків; обов'яз­ки відповідальних за інвентар та обладнання, за спортивні споруди; працюють фізоргами і туроргами класів.

Не порушують занять фізичною культурою, спортом і туризміом, пра­вил санітарії та гігієни в школі, вдома, у дворі, на спортивних май­данчиках, чистоті та порядку на місцях спортивних занять, в одязі та інвентарі.

2. Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання.

Беруть участь у роботі пошукових загонів; вивчають життя і діяль­ність героя, чиє ім’я носить загін, проводять збори на тему: "Що значить любити Батьківщину", "В дружній сім’ї", " Дорогою подвигів батьків" та ін. Організовують ранки і свята "Пам'ятай тих, хто ле­гендою овіяний", "Про мужність юних". Проводять уроки мужності. Оформляють альбоми, стенди, виставки "Наші земляки - герої", "Край мій? моя ти Батьківщина", "Пам'ятай їхні імена", "Природа наiогj краю", "Наше листування". Шефствують над вулицями, які носять імена героїв, борців за свободу і незалежність. Листуються із школярами других краін. Дивляться та обговорюють патріотичні фільми. Прово­дять збори на теми „3 чого починається Батьківщина", "Про любов великих людей до своєї Батьківщини".

II. ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне виховання.

Знайомляться з конкретними прикладами високоморальних відносин людей; беруть участь у бесідах "Про дисципліну праці, "Про безко­рисливість вчинку”, "Відданість та взаємна вимогливість у дружбі", "Про принциповість та щирість", "Про силу колективної думки", "Боротьба з брехнею та обманом", "Непримиренність до відхилень від моральних норм колективу", "Працювати на совість", "Точність, ре-тельність і результативність праці". Учаться на ділі бути вірними своєму слову, обіцянкам, зобов’язанням. Розширюють свої знання про Україну, про її героїв, учаться наслідувати їх приклад. Проймаються почуттям любові до рідної природи, до народу України. Знайомляться з найважливішими фактами та подіями з історії Батьківщини, дізнають­ся про традиції народу в минулому і тепер, беруть участь у суспіль­но корисній праці на допомогу школі , місту /селу/, рідному краю.

Беруть активну участь у справах колективу класу, загону, школи, виявляють ініціативу, самостійність, творчість. Знайомляться з голов­ними завданнями загальношкільного колективу на семестр та канікули. Планують завдання, справи класу, загону. Беруть участь у розвідуванні корисних справ для школи, міста, кооперативу. Знайомляться з подви­гами героїв, роботою кращих учнів, привчаються наслідувати їхній приклад. Набувають уміння наказати товаришеві і підкоритися йому в трудових справах, громадській роботі, вчаться правильно реагувати на зауваження та оцінки громадської думки загону, класу. Розподіляють громадські доручення між усіма членами колективу, систематично обговорюють самозвіти про їх виконання. Обговорюють матеріали газет, журна­лів, творів художньої літератури, дивляться фільми на теми "Важко одному - під силу загону”, "Чесно жити - народу служити". В суспільно корисній діяльності вчаться надати допомогу товаришу і прийняти ії.

Поглиблюють уявлення про гуманні відносини людей у суспільстві. Допомагають учителям у роботі з козачатами. Шефствують над загоном козачат, дитячим садком. Вчаться робити добрі вчинки і справи "по секрету". Проводять збори "Я там, де потрібніший людям", "Ти не один на свїті", "Мої батьки і я". Уважно ставляться до рідних, пік­луються про них. Закріплюють і розширюють набуті в молодших класах навички шанобливого ставлення до батьків і старших, поваги до ровесників. Привчаються оцінювати свої вчинки і вчинки товаришів по совісті і справедливості. Ведуть роботу розвідників корисних копа­лин. Поздоровляють мешканців мікрорайону школи, ветеранів зі свята­ми. Вступають у шкільне товариство ЮДПД. Беруть участь в охороні природи, зелених насаджень, птахів. Стають членами товариства охо­рони природи. Беруть участь у роботі шкільного лісництва.

Усвідомлюють необхідність дисципліни і самодисципліни як єдності старанності й ініціативи, підлеглості й самостійності. Додержують правил поведінки в шкалі, вдома, на вулиці, в громадських місцях, у таборі. Виконують доручення колективу на совість. Дивляться та обговорюють кінофільми, передачі про правила поведінки в громадсь­ких місцях, правила дорожнього руху. Створюють ігротеки настільних ігор з правил дорожнього руху.

Поглиблюють уявлення про єдність зовнішньої і внутрішньої культури поведінки. Закріплюють навички ввічливого поводження з молодшими і старшими, уміння уважно слухати, ввічливо слухати, відповідати, не перебивати інших під час розмови, не гарячитися, відстоючи свою точку зору. Стежать за правільністю мови, добиваються її виразнос­ті. Дбають про свій зовнішній вигляд. Тримають у чистоті та охайності свою шкільну форму і верхній одяг. Допомагають молодшим оволодівати навичками культурної поведінки. Навчають малюків, молодших братів та сестер правил культурної поведінки. Стежать за поведінкою молодших у квартирі, у дворі, на вулиці, в кінотеатрі. Створюють наочні посібники з правил культурної поведінки.

Дістають перші уявлення про прийоми самовиховання, про складання особистої програми самовиховання. Оформляють куточки під девізом „Тим, хто працює над собою", "Станемо кращими", добирають оповідання про те, як працювали над собою великі люди, поради щодо самовиховання. Стараються об’єктивно оцінювати свої сильні сторони, бачити недолі­ки і знаходити шляхи їх усунення, прислухатися до зауважень товаришів і дорослих. Проводять збори "Вони були першими", "Будьмо гідними імені героя", "Герої серед нас", "Про мене і про тебе", "Я і мої справи", "Боротися і шукати, знайти і не здаватись". Мобілізують свої вольові зусилля на подолання труднощів в оволодінні знаннями, навичками громадської роботи. Учаться протистояти аморальним вчинкам ровесників, відвертати товариша від негідних дій та вчинку. Виступа­ють на захист справедливості, захищають слабших, молодших за віком, учаться приймати самостійні рішення в складних умовах, у громадській роботі, колективних іграх.

Розширюють та закріплюють позитивний досвід спілкування між хлоп­чиками й дівчатками в навчанні, громадській роботі, творчості, від­починку, спорті, переборюють негативізм, скованість і настороженість у спілкуванні з ровесниками іншої статі; активно беруть участь у підготовці та проведенні бесід про дружбу і товариство між хлопчи­ками й дівчатками "Хлоп'ятка - дівчатка, дівчатка – хлоп’ятка, нам всім подружитися час", організовують колективний перегляд і обго­ворення кінофільмів та спектаклів для дітей; шефствують над молод­шими, допомагають вихователям дитячих садків, грають з малюками, піклуються про них; розширюють знання та уявлення прео моральний ідеал сім’ї, про значення для дітей і батьків міцної, дружньої, щасливої сім'ї, про сімейні ролі чоловіка й жінки, про наступність поколінь; чуйне ставляться до рідних і близьких.

Беруть участь у класних і козацьких зборах, присвячених справам, стосункам у дитячому колективі; обговорюють випадки недодержання Правил для учнів, невиконання Законів козачат. Допомагають товаришам уникнути недоліків у поведінці, подолати нерішучість, пасив­ність, сором'язливість, дратливість, прагнуть зрозуміти, розібратися в причинах та мотивах вчинків ровесників. Випускають сатиричні стін­ні газети та бюлетні "Не проходьте мимо", "Їжачок", "Колючка" та ін. Обговорюють фільми і спектаклі, матеріали газет, в яких засуджуються бездушність, упертість, прагнення до удаваного геройства, показної активності, спроба протиставити себе колективу. Учаться самокритичності, об'єктивності в оцінці заслуг і недоліків товаришів та своїх особис­тих.

5. Козацька культура. Художньо-естетичне виховання.

Пізнають красу рідного краю, привчаються самостійно бачити прекрас­не на екскурсіях та в походах, роблять зарисовки, фотознімки. Знай­омлячись з художніми творами, з оповіданнями з історії України про самовіддану працю народу, засвоюють поняття про прекрасне в житті й праці. Звертають увагу на оформлення міста, сучасного селища, села. Колективно обговорюють побачене в музеях, на виставках, екскурсіях на виробництво.

Читають і обговорюють рекомендовану художню та науково-популярну літературу про різні види мистецтва. Колекціонують художні листівки, репродукції, значки, марки. Знайомляться за оригіналами, кіно, теле­фільмами, репродукціями і фотографіями з творчістю видатних худож­ників, скульпторів, архитекторів. Добирають репродукції для уроків та бесід, для шкільної картинної галереї. Слухають розповіді про мистецтво, музичні передачі по радіо, телебаченні; відвідують теат­ри, кіно, концерти, музичні вечори для школярів, художні музеї, виставки, архитектурні та скульптурні нам’ятки, музейні заповідники. Колективно обговорюють побачене в музеях, на виставках, екскурсіях, переглянуті спектаклі, кіно і телефільми, прослухані концерти. Знай­омляться з творами сучасних письменників, поетів, художників, музи­кантів рідного краю, з працями творчих колективів, випускають стін­ні газети, присвячені їхній творчості. Вивчають пам’ятники історії та культури рідного краю і охороняють їх.

Вивчають напам’ять вірші, уривки з прозових та драматичних тво­рів. Працюють у гуртках малювання, ліплення, прикладного мистецтва, фото і кінолюбителів, художнього читання, в шкільних оркестрах, у різних колективах художньої самодіяльності; беруть участь у тижні музики, кіно, театру, в дитячих художніх виставках, у загальношкільних конкурсах на краще виконання пісень і танців; загонових пісні, вірша, оповідання; виступають у спектаклях лялькового та тіньового театрів. Малюють з натури на теми з навколишнього життя, на теми літературних і музичних творів; знайомляться з графічним оформленням книжок, зі шрифтовими працями; застосовують здобуті знання під час оформлення стінгазет, класних куточків, тематичних альбомів та що­денників у козацькому загоні; придумують малюнки для нескладних виши­вок; працюють над заданими композиціями. Влітку в козацьких загонах виконують розучені в школі вірші, пісні, танці; впровадять з молодшими сюжетні ігри, ставлять спектаклі, беруть участь у конкурсі образотвор­чого мистецтва.

Беруть участь в оформленні класу й школи, вдома допомагають прибирати кімнату, двір, намагаючись внести красу в домашній побут. Розводять квіти й доглядають за ними, беруть участь в організації та проведенні Свята квітів. Слухають бесіди про красиве в природі й мистецтві, про красиві вчинки та красу поведінки людей, красу їхньої праці. Художньо оздоблюють виготовлені іграшки, макети, муляжі, беруть участь в офор­мленні різних виставок. Беруть участь в операції "Живи, книго". Орга­нізовують змагання, огляди за краще збереження підручників, книжок.

Засуджують недбале ставлення до книжок, випускають "блискавки", стінні газети. Слухають розповіді, бесіди, що дають початкове уявлен­ня про основні елементи доброго смаку в літературі, мистецтві, в костюмі, манері поведінки. Переглядають кіно й телепередачі, фільми, відвідують спектаклі ТЮГів та лялькових театрів, слухають радіопереда­чі, в яких засуджують негідну поведінку і утверджують норми етики. Складають та розігрують маленькі п’єси, сценки, діалоги та монологи, в яких засуджується негарна поведінка. Проводять у підшефних класах з козачатами сюжетно-рольові ігри про красу поведінки. Читають літературу, діляться своїми враженнями про вчинки героїв, їхній зовніш­ній та внутрішній вигляд.

В. ДЖУРИ /УЧНІ 7-8 КЛАСІВ/

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ

1. Система здоров’я. Здоровий спосіб життя. 2. Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання.

Організовують і проводять бесіди, лекції та вечори. Присвячені фізичній культурі, спорту, туризму; зустрічаються з відомими спортсменами, спортивними суддями, тренерами, лікарями. Дізнаються з газет, журналів, радіо й телепередач про змагання, про визначні досягнення українських і зарубіжних спортсменів. Перегляда­ють та обговорюють кінофільми на спортивні теми. Колективно відвідують спортивні змагання. Читають популярну літературу про спорт, туризм, про загартування організму, про відомих спортсменів.

Учаться складати правильний режим занять фізичною культурою, спортом, туризмом. Добирають вправи для спеціалізованої зарядки відповідно до вибраних видів спорту.

Виробляють правильну поставу та координацію. Займаються гімнастикою, легкою атлетикою, лижною підготовкою, спортивними іграми; регулярно займаються вибраними видами спорту й туризму в секціях та гуртках школи, Будинків творчості, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та стан­цій юних туристів. Беруть участь у проведенні шкільних спартакіад та естафет, виступають за честь школи в районних, міських та обласних змаганнях. Готуються та складають норми атестації, прагнуть одер­жати юнацькі спортивні розряди, активно беруть участь у заняттях дворових команд та секцій, у змаганнях "3олота шайба", "Шкіряний м'яч", „Білий човен", "Сніжинка", в змаганнях "Старти надій". Ведуть краєзнавчу, пошукову роботу в місцевих і далеких туристських походах та екскурсіях, подорожах і експедиціях. Удосконалюють туристську техніку. Беруть участь у шкільних, районних, міських та обласних зльотах і змаганнях юних туристів. Активно зберігають рідну природу. Ведуть роботу за завданням шкільного музею. Учаться основних пра­вил цивільної оборони. Беруть участь у конкурсах та змаганнях гри "Сокіл".

Виконують вимоги особистої та громадської гігієни, підтримують чистоту й порядок на своєму робочому місці в класі. Учаться надава­ти першу медичну допомогу потерпілим. Оволодівають навичками самоконтролю в ході спортивних занять.

Проводять зарядку та фізкультхвилинки з молодшими школярами. Здійснюють спортивне суддівство змагань у класі й школі. Ведуть роботу старост спортивних секцій, громадських інструкторів по спор­ту, фізоргів класів, капітанів команд, спортивних організаторів роботи з козачатами. Організовують і проводять шкільні спартакіади; походи по рідному краю, туристські зльоти та змагання. Як інструктори допомагають учителеві фізвиховання, класним керівникам, учителям, туристському організаторові школи проводити заняття в туристсько-кра­єзнавчих гуртках школи. Обладнують спортивні майданчики та стежать за утриманням інвентаря, за чистотою майданчиків. Беруть участь в ор­ганізації роботи спортивно-трудового й туристсько-трудового табору школи; проводять збори, бесіди, показові спортивні виступи молодших школярів. Створюють громадську думку, спрямовану проти порушень за­нять фізичною культурою, спортом і туризмом, проти порушень спортивної етики, випадків невиконання правил гігієни та санітарії, не до­пускають неохайного ставлення до спортивного інвентаря.

ІI. ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне вихвання.

Вивчають зміст і усвідомлюють значення моралі. Знайомляться з єдністю прав, свобод і обов’язків громадян. Словом і ділом, своїм особистим прикладом утверджують норми моралі. Визначають конкретні шляхи втілення моральних знань у дії та вчинки. 3’ясовують на уро­ках, бесідах і диспутах такі поняття, як громадянський обов’язок пе­ред Батьківщиною, активна життєва позиція, моральний ідеал. Проводять класні години, збори на теми "Тобі до всього справа", "Слово кріпи справами своїми". Беруть участь у бесідах і диспутах "Наступає твоя громадянська зрілость", "Правда від усього дерожча". Слухають лекції на теми "Мораль і право", "Закон і совість". Читають і обговорюють статті в журналах та газетах на морально-етичні теми. Учать­ся аналізувати конкретні факти і явища повсякденного життя, робити моральний вибір у різних життєвих ситуаціях. Беруть активну участь у громадському і трудовому житті класу, школи, міста /села/, вико­нують доручення, завдання органів учнівського самоврядування.

Працюють у туристсько-краєзнавчих гуртках, ходять у походи, вико­нують слідопитську роботу, вивчають минуле, сучасне і майбутнє свого міста /села, району, області/, дізнаються про життя і діяльність видатних земляків. Беруть участь в охороні природи рідного краю та його культурно-історичних пам'ятників. Створюють шкільні краєзнав­чі музеї, виставки, кутки; складають адьбоми та фотомонтажі на теми “Моя Батьківщина", "Наш край", "Наше село", беруть участь у грі "Сокіл". Виступають з концертами художньої самодіяльності, беруть участь у початковій військовій підготовці допризовної молоді, беруть участь в урочистих проводах юнаків у Армію України, у шануванні ветеранів; проводять зустрічі з колишніми випускниками школи, нині солдатами Армії України, під девізом "Спасибі тобі, солдат!”; проводять у школі свята, присвячені Армії України. Вивчають особливості життя і побуту різних народів, переписуються з учнями других країн, прводять заочні змагання з ними, збори, обмін делегаціями; організо­вують заочні мандрівки по Україні. Підтримують зв’язок з зарубіжни­ми друзями. Проводять збори " Бійці згадують минулі дні, "Іхній подвиг живий", "Бійці невидимого фронту", беруть участь у вечорах "Ми славимо подвиг ваш", "Дочки України", "Країна моя, доля моя". Випускають усні журнали "Ради життя на землі", "Візьми собі за прик­лад героя", "Чи знаєш ти героїв свого краю?".

Нагромаджують досвід колективних відносин. Беруть участь у різних формах урочної та позаурочної роботи, сприяють утвердженню в класному колективі відносин ділової залежності й відповідальності. Бе­руть активну участь в усіх колективних справах класу, школи. Керують козацькою громадою, працюють вожатими в загонах козачат, беруть активну участь в учнівському самоврядуванні, організовують ко­лективне самообслуговування. Учаться співробітничати, виконувати та організовувати колективні справи і керувати ними. Готують та проводять збори, колективно обговорюють свою роботу, намічають плани, розподіляють доручення, критично оцінюють зроблене, приймають рі­шення, контролюють їх виконання. Беруть активну участь у бесідах і диспутах на теми "Відвага, щирість, спайка, завзяття, у кожного іскорка, разом багаття!", "Яким я хотів би бачити свого товариша?”, "Щоб мати друга, треба бути ним", " У дружбі - сила".

Засвоюють основні принципи гуманізму, учаться додержувати їх у відносинах з дітьми. Удосконалюють своє уявлення про добро і зло, мужність і 6лагородство, формують моральний ідеал. Спостерігають за поведінкою людей у різних життєвих ситуаціях, пізнають їх почуття і переживання, порівнюють їх зі своїми, розвивають у собі здат­ність уходити в становище іншої людини, співпереживати, співчува­ти, поділяти чужі радість і горе. Беруть участь у волонтерській та шефській роботі; закріплюють благородні звички поведінки щодо людей, нагромаджують досвід чуйності й душевної чулості. Піклують­ся про батьків, членів сім’ї, учителів і знайомих; турбуються про хворих друзів, відвідують їх, подають їм необхідну допомогу; оточують увагою людей похилого віку, малюків та інвалідів, уміло по­дають посильну допвмогу навколишнім. Вчаться бути добрими і вели­кодушними в спілкуванні з учителями школи.

Проводять збори на теми "Найкраща посада бути на землі людиною", "Людей нецікавих на світі немає", "Умій відчувати поряд із собою людину", "Школяр - друг природи, друг звірів і птахів", беруть участь у бесідах і диспутах на теми "Що залишає людям кожний твій прожитий день?", "Що означає жити по совісті?", "Честь і людська гідність. Чим вони відрізняються від самолюбства?", "Добра справа дорожча від багатства". Беруть участь в операціях "Подаруй людині радість", "Добрі справи людям". Беруть участь у десантах "Зелена аптека", "Озеле­нимо наше місто". Виробляють навички й звички правильноі поведінки в школі, громадських місцях та вдома. Допомагають учительському колек­тиву та органам учнівського самоврядування запроваджувати в життя єдині вимоги до учнів. Беруть участь у бесідах про Правила для уч­нів, аналізують факти з життя класу, школи. Конкретизують вимоги до поведінки на основі типових Правил для учнів. Пропагують Правила для учнів, роз’яснюють своїм товаришам доцільність їх суворого виконан­ня. Готують тематичні класні збори "Правила для учнів - закон шкіль­ного життя", беруть участь у бесідах і диспутах "Для чого потрібна людині дисциплінованість?", "Організуй себе!", "Мистецтво керувати со­бою", "Поведінка наодинці із самим собою", “Красота починається з порядку". Активно беруть участь у шкільному й класному чергуванні, в рейдах "З фотоапаратом по школі", у патрулях щодо охорони громадсь­кого порядку в школі й за її межами; організовують допомогу козакам. Оформляють тематичні стенди, газети, кутки, готують радіопередачі на теми "Можна і не можна", "Що ми побачили в нашій школі".

Усвідомлюють визначальну роль внутрішньої краси людини і її культури. Учаться відрізняти моральну красу людини від зовнішньої красивості, внутрішнє благородство - від вишуканих манер, розширюють свої знання про правила етикету, застосовують їх у повсякденному житті. Прив­чають себе бути втриманим у стосунках з людьми, виробляють вміння бути уважними слухачами та цікавими співрозмовниками. Розвивають у собі почуття міри, уміння знаходити межу розумного в поведінці, побуті, одязі. Удосконалюють свій смак, з належною повагою ставляться до смаків, звичок інших людей. Слухають лекції про культуру поведін­ки, про виховання смаку. Учаться культури танцю. Збагачують свій словниковий запас, звільняються від слів-паразитів. Стежать за зміс­том і чистотою своєї мови. Беруть участь у бесідах, диспутах і вечерах на теми "Про культуру справжню й удавану", "В чому краса людини?", "В людини має бути все прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і дум­ки", "Що означає бути сучасним?”, "Бути, а не здаватися", "Про скром­ність і про гордовитість", " Почуття і речі", "Немає більшої розкоші, як розкіш людського спілкування", "Ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість", "Час, смак, стиль, мода".

Організовують книжкові виставки з добором відповідної літератури, оформляють стенди, кутки, газети на теми "Наші смаки", "Етика пове­дінки", "Ставлення до природи - показник твоєї культури".

Організовують вечори відпочинку, бали, карнавали, учаться додержувати звичаїв гостинності.

Морально вдосконалюють свою особистість, намічають конкретну програму самовиховання, гартують волю, учаться керувати собою. Вчаться ба­чити за конкретними вчинками вияви певних якостей особистості. Вив­чають біографії великих людей, героїв війни та праці, на їх прикладі вчаться виховувати в собі країщі риси людини. Розвивають свої здібності, навчаються в гуртках, секціях, клубах. Працюють у підшефному загоні: керують гуртками, виступають з доповідями, проводять бесіди й збори, передають свої трудові вміння та навички молодшим; виховуючи їх, виховуються самі. Учаться відстоювати свою точку зору, терпеливо переконувати товаришів, відверто зізнаватися в своїх помилках. Проводять збори на теми "Про шляхи, що ведуть до мужності", "Твоя програ­ма самовиховання", "Мужність виховується з дня в день у наполегливому подоланні труднощів". Беруть участь у бесідах "Воля та праця людини дивниї дива творять", "Xочу, треба - ось де виявляється твій характер", "Що означає знайти себе?", "Чому говорять: неробство та лінь псують людину", "Як перемогти слабості та недоліки свог характеру", оформляють стенди, кутки, газети, готують радіопередачі "Для тих, хто працює над собою", "Великі люди про самовиховання", "Словник мораі".

На основі спільної діяльності розширюють позитивний досвід моральних відносин між юнаками й дівчатами; дістають виразні уявлення про фізичні й психолічні особливості підлітків, а також про особливості їхньої поведінки; виробляють нетерпимість до легковажних поглядів на любов та дружбу, грубість та цинізм у стосунках між статями, юнаки ввічливо та дбайливо ставляться до дівчат і жінок; готують бесіди, диспу­ти, обговорюють статті, книжки, кінофільми й вистави, в яких порушуються питання взаемовідносин юнаків і дівчат; розширюють та поглиблюють уявлення та знання про сім’ю і її функції, про роль та значення сім’ї для особи й суспільства, про демографічну політику держави, про моральну красу й моральне обличчя сім’ї; знайомляться з основними положеннями законодавства про шлюб і сім'ю.

Засуджують аморальні вчинки людей, борються з негативними явища­ми в житті. Виражають непримиренне ставлення до зла й жорстокості, ненависть до всякого виду приниження людей. Виступають проти виявів егоїзму й утриманства, байдужості й пристосовництвом. Виявляють високу вимогливість до себе, до своїх друзів і товаришів, до всіх членів колективу, непримиренність до будь-яких порушень норм співжиття; виступають з критикою і самокритикою. Ведуть непримиренну боротьбу з грубістю, лихослів’ям, курінням. Активно вступають у боротьбу із споживацьким ставленням до життя, рослинного та тваринного світу. Бе­руть участь у рейдах щодо перевірки порядку в класах, у школі, у дворах жилих будинків, у підліткових клубах. Не дозволяють ровесникам зневажливо ставитися до старших, ображати молодших, робити аморальні вчинки в школі, вдома, в громадських місцях.

Беруть участь у класних зборах: „Бій байдужості”, „Обережно! Міщанство і вульгарність”, у бесідах і диспутах : „Щастя в боротьбі: з ким і за що?”, „Як протистояти міщанству?”, „Чим відрізняється справжня дружба від кругової поруки?” та ін.

Оформляють стенди, вітрини, бюлетні й стінгазети: „Вікна сатири”, „Не проходьте мимо”, „Крокодил”.

Активно беруть участь в русі школярів за охорону тваринного й рослинного світу, створюють бригади охорони природних багатств.

5. Козацька культура. Художньо-естетичне виховання.

Пізнають прекрасне в навколишній дійсності: в природі й місті, в сучасних технічних спорудах, у найновіших машинах. На екскурсіях спостерігають за працею майстрів. Свої враження про прекрасне в житті й праці передають у малюнках, фотографіях, аматорських фільмах, у творах. Читають і обговорюють твори літератури й мистецтва, учаться оцінювати їх, відстоювати свою думку, переконливо обґрунтовувати її. Беруть участь в експедиціях школярів, виконують завдання музеїв з вивчення творів народної творчості, пам’яток історії та культури рідного краю, монументального сучасного мистецтва.

Знайомляться з Основами законодавства про охорону історичних пам’яток; відвідують музеї, виставки, картинні галереї; знайомляться з архітектурою, з прикладним мистецтвом та народною творчістю; збирають літературно-краєзнавчий матеріал; випускають бюлетні, альбоми, присвячені майстрам мистецтв. Знайомляться з життям і творчістю видатних художників, композиторів та письменників; читають книжки про мистецтво; беруть участь у створенні малих картинних галерей, у роботі клубів за художніми інтересами. Переглядають та обговорюють фільми, присвячені проблемам мистецтва й етики. Слухають музичні твори в записах, по радіо й телебаченню, роблять до них ілюстрації. Зустрічаються з майстрами мистецтв. Допомагають молодшим школярам розвивати почуття й розуміння прекрасного в природі, навколишній дійсності, у стосунках між людьми, бачити зв’язок літератури, музики й живопису.

Працюють у факультативах художнього циклу, гуртках з різних видів мистецтв та художнього конструювання. Поглиблено займаються одним з видів мистецтва, беруть участь у художній самодіяльності. Малюють на основі спостереження, з пам’яті і з натури; беруть участь у конкурсах. Оволодівають умінням говорити точно й виразно. Беруть участь у дитячих художніх виставках, влаштовують їх обговорення; керують у школі художніми гуртками. Проводять конкурси, фестивалі, обговорення, конференції, присвячені культурі й мистецтву; є членами жюрі різних конкурсів художньої самодіяльності; беруть участь у заняттях клубів за художніми інтересами.

Беруть участь у художньому оформленні школи та шкільної ділянки. Намагаються скромно й зі смаком одягатися. Знайомляться із зразками сучасного одягу на виставках, у будинках моделей, організовують зустрічі з модельєрами. Беруть участь у козацьких зборах. Диспутах, присвячених проблемам естетики („Що означає бути красивим?”; показують молодшим, як можна із смаком одягатися.

Випускають стінні газети, що критикують вияви міщанства, грубості, неохайності та негарної поведінки. Проводять диспути, збори: „Міщанин сьогодні, який він?”, „Про смаки сперечаються”, „Про вульгарність і несмак”.

Г. МОЛОДИКИ ( УЧНІ 9 – 11 КЛАСІВ )

І. КУЛЬТУРА ТІЛОВИХОВАННЯ

1. Система здоровя. Здоровий спосіб життя. 2. Козацька військова справа. Військово-патріотичне виховання.

Організовують і проводять вечори, бесіди, лекції та конференції про спорт і туризм, зміцнення здоров'я, загартовування, про важливість фізичного виховання для формування гар­монійно розвиненої особи; зустрічаються з відомими спортсменами, тренерами, спортивними суддями, спорт­сменами, медичними праців­никами та працівниками фізичної культури й спорту.

Постійно стежать за розвитком фізичної культури, спорту й туризму в нашій країні та за рубежем по газе­тах і журналах, радіо й телебаченню. Переглядають та обговорюють кінофільми на спортивну тематику, відвідують спортивні змагання; читають спеціальну й худож­ню літературу про спорт, туризм, фізичний розвиток лю­дини, про видатних спортсменів, тренерів і спортивних суддів, про те, яке місце займають фізична культура, спорт і туризм у житті багатьох видатних людей.

Складають самі правильний режим дня, план занять фізичною культурою, спортом і туризмом, та додержують їх. Суворо додержують правил особистої та громадської гігієни і санітарії. Удосконалюються у вибраному виді спорту, прагнуть до досягнення високих результатів, від­стоюють спортивну честь колективу на загальношкільних змаганнях. Беруть участь у спортивних змаганнях, спар­такіадах школи, захищають честь колективу школи на районних, міських, обласних змаганнях; складають норми комплексу “Козацьке здоров’я”, вико­нують нормативи спортивних розрядів у вибраних видах спорту. В школі й у позаурочний час удосконалюють техніку виконання вправ у спортивній гімнастиці, легкій атлетиці, лижній підготовці, удосконалюють техніку й тактику в спортивних іграх. Беруть участь у Всеукраїнських експедиціях по місцях революційної слави Ко­зацтва; виконують нормативи на значок « Юний турист » і на спортивні роз­ряди по туризму. Ведуть краєзнавчу і пошукову роботу згідно із завданнями туристських гуртків та шкільних музеїв. Оволодівають початковою військовою підготов­кою. Беруть участь у роботі гуртків та секцій військової справи, у змаганнях та конкурсах, які входять до гри «Джура». Беруть участь у роботі оборонно-масових гурт­ків та секцій ДТСААФ, в олімпіаді ПВП, табірних збо­рах. Подають першу медичну допомогу, запобігають спортивному травматизму, удосконалюють навички са­моконтролю в процесі занять спортом.

Проводять роботу інструкторів на громадських заса­дах за вибраними видами спорту з молодшими школя­рами та підлітками, організовують і проводять з ними зарядку, фізкультхвилинки. Допомагають готувати мо­лодших школярів і підлітків до складання норм комп­лексу “Козацьке здоров’я”.

Організовують будівництво спортивних споруджень на шкільній території та в дворах, стежать за дисципліною, порядком і чистотою на спортивних майданчиках. Про­водять заняття в туристських гуртках; організовують по­ходи, екскурсії з молодшими школярами та підлітками по місцях слави Козацтва; працюють по­мічниками керівників походів — молодшими інструкто­рами по туризму. Організовують і проводять туристські зльоти та змагання. Проводять роботу гуртків і секцій військової справи.

Організовують і проводять змагання та конкурси, що входять в ігри «Джура» та «Сокіл», олімпіаду ПВП. Особистим прикладом показують молодшим школярам та підліткам правильне ставлення до фізичної культури, спорту й туризму, до громадської санітарії та гігієни.

ІІ. ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3. Родовід. Родинно-сімейне виховання. 4. Традиції. Моральне виховання.

Вивчають питання Програми та Статуту Українського козацтва, рішень Рад Українського козацтва та Молодої Січі про виховання молоді; поглиблюють уявлення про прин­ципи й норми загальнолюдської моралі; засвоюють суть основних етичних категорій. Готують і проводять конфе­ренції на теми: «Норми загальнолюдської моралі» та ін. Пишуть реферати, твори, роблять огляди матеріалів преси з питань моралі: «Сенс життя—в чому ти його бачиш?», «Про почуття громадського обов'язку», «Образ молодого ро­бітника в художній літературі», «Твоя перепустка в завт­ра—твої сьогоднішні справи», «Що означає будувати життя і влаштовуватися в ньому?». Засвоюють вимоги загальнолюдської моралі про необхідність особистого прак­тичного внеску кожної людини в розбудову держави та громади. Аналізують конкретні факти і явища повсякденного життя; виявляють принципи та норми загальнолюдської моралі в передових колективах фабрик, заводів, установ, знайомляться з моральною атмосфе­рою цих колективів, їх прогресивними рухами та почи­наннями, пізнають суть ставлення до суспільства, колек­тиву, праці; вчаться у трудових колективів створювати високоморальні стосунки в шкільному колективі. Ке­руються принципами морального кодексу в навчанні, праці, у взаємовідносинах з людьми.

Беруть участь у Всеукраїнському похо­ді по місцях слави козацтва, здійснюють експедиції по рідному краю і країні, разом з козацькою організацією шефського підприємства вивчають минуле, сучасне і майбутнє свого краю (міста, села, району, області), зустрічаються з ветеранами воєн і праці. Бе­руть участь в охороні природи рідного краю та прим­ножують її багатства, створюють шкільні краєзнавчі му­зеї, виставки, кімнати бойової слави, беруть участь у воєнно-спортивній грі «Джура». Беруть активну участь у воєнній початковій підготовці допризовної молоді. Ор­ганізовують урочисті проводи випускників школи у Армію України, шанування ветеранів; проводять зустрічі з колишніми випускниками школи, нині солдатами, під девізом «Спасибі собі, солдат!». Про­водять у школі дні й фестивалі дружби, присвячені школярам зарубіжжя. Продовжують вивчати бойо­ві подвиги учасників руху Опору. Вивчають особливості життя та побуту різних народів, переписуються із за­рубіжними учнями, проводять заочні змагання, обмінюються делегаціями.

Проводять козацькі збори, організовують лек­ції, диспути, виставки на героїко-патріотичні теми. Ор­ганізовують шкільні вечори: «Моя Вітчизна—Україна», «Це потрібно живим», «Чи готовий ти до захисту Батьківщини?», «Герої не вми­рають», «Про тих, хто вистояв і переміг», «Ніхто не за­бутий, ніщо не забуто», «Бути солдатом, офіцером Збройних Сил України —висока честь» і т. п. Органі­зовують читацькі конференції за книгами про військовослужбовців. Створюють кіноклуби старшокласників «Служу Україні». Беруть участь у збиранні коштів на спо­рудження пам'ятників воїнам-героям, допомагають спо­руджувати ці пам'ятники. Несуть почесну варту біля Вічного вогню.

Знайомляться із змістом моральних норм, у яких ви­ражений принцип колективізму; підготовляють та про­водять бесіди: «Яким я хочу бачити свій колектив?», «Що дає колектив мені—що йому?», «Принцип колек­тивізму—могутня зброя і сила трудящих людей!» Про­водять козацькі збори: «Якими нормами живе наш колектив?», «Чому важливо берегти честь колективу та виховувати в собі риси колективіста?» Аналізують жит­тя в колективі, складають портрети свого класного та шкільного колективів (дружба й товариство в колекти­ві, взаємна вимогливість і допомога, традиції колекти­ву). Переглядають та обговорюють кінофільми, спектак­лі, книжки, статті про товариськість і дружбу; роблять висновки про те, кого можна вважати справжнім това­ришем; в чому суть приятельських, товариських і друж­ніх стосунків; що зміцнює та що послаблює дружбу; чи може егоїст бути товаришем, другом; чим дружба відрізняється від кругової поруки; від чого залежить тривалість дружби; чи можуть дружити люди, різні за характером, різні за переконаннями. Проводять збори: «Чого ми навчаємо молодших товаришів та який досвід передаємо їм?», «Про шефську роботу нашого класу». Проводять для молодших школярів та підлітків бесіди про колективізм, дружбу і товаришування; допомагають їм установлювати товариські стосунки, організовувати діяльність, згуртовувати колектив. Виявляють ініціати­ву та відповідальність у колективних справах класу, школи.

Пізнають суть гуманізму як норму способу життя, активно утверджують його своїми діями та вчинками. Виявляють, у чому полягає гуманістична суть Конституції України. Проводять бесіди, організовують. лек­ції на теми: «Гуманізм—принцип моральний і політич­ний», «Людина — вінець усього живого», «Людина — це звучить гордо». У доповідях, бесідах і повідомленнях ви­користовують матеріал про гуманістичну суть сучасного українського суспільства. Добирають з художньої літератури, пері­одичної преси конкретні факти й приклади ставлення до людини в суспільстві розвинутого гуманізму. Аналізують і виявляють гуманістичний смисл своїх прав та обов'язків (право на середню освіту та ін.). Переглядають та обговорюють кінофіль­ми й спектаклі, радіо- й телепередачі, присвячені проб­лемі гуманізм — антигуманізм. Навчаються гуманістич­но розв'язувати конфліктні ситуації. Добирають літера­туру, вирізки з газет та журналів з проблеми любити людство й любити людину, використовують їх у диспуті «Любити людство—легко, любити людину—важко». Обговорюють і розв'язують питання; чи вміємо ми бе­регти гідність людини, свою особисту гідність; критикує­мо людину чи її ставлення до навчання, праці, людей; оцінюємо людину чи її справи; боремося з людиною чи за людину та інші. Проводять козацькі збори: «Критика — допомога. Критика — зброя», «Вимогливість до людини — повага до неї». Керуючись принципом «людина людині — друг, товариш і брат», прагнуть бу­ти скромними, уважними, ввічливими із старшими, ровес­никами, молодшими. Проводять для молодших товари­шів бесіди про гуманізм, самі показують приклад гуманних стосунків. Запозичують досвід у трудових ко­лективах.

Свідомо виконують правила поведінки. Проводять лекції, бесіди на теми: «Дисципліна в нашому суспіль­стві—це явище моральне і політичне» (А. С. Макаренко), «Дисципліна колективу та дисципліна в колективі»; диспути: «Дисципліна» — свобода чи необхідність?»,. «Дисципліна та самодисципліна». Пропагують Правила для учнів, зразки дисциплінованості; утверджують у школі традиції дисциплінованої поведінки; добиваються підвищення дисципліни серед ровесників, молодших шко­лярів та підлітків.

Засвоюють суть єдності внутрішньої та зовнішньої культури. Вивчають норми та правила культури спілку­вання з людьми; з художньої літератури, газет та жур­налів добирають матеріали і проводять заняття на те­ми: «Історія розвитку етикету», «Гуманізм—принцип загальнолюдської культури поведінки», «Про єдність внутрішньої та зовнішньої культури», «Учіться володіти собою»». «Будьте великодушні», «Про ввічливість, скромність та послужливість», «Такт і делікатність», «Точність і пунк­туальність», «Міміка, жест, тон, мова — основа естетич­ного стилю». Вчаться слухати, розмовляти, заперечувати, переконувати та сперечатися. Стежать за своїм зовніш­нім виглядом, вчаться бути елегантними. Проводять бе­сіди, лекції, диспути: «В людині все повинно бути пре­красним», «Чого ніхто не повинен бачити», «Час, смак, стиль», «Про смаки сперечаються». Вносять культуру та естетику в повсякденне життя; розширюють свої уявлення про естетику побуту, культуру поведінки в сім’і, в місцях розваг, праці й відпочинку; пізнають та засто­совують правила гостинності, поздоровлення, листуван­ня; правила бути глядачем і слухачем; навчаються куль­турі танцю; беруть участь в організації та проведенні вечорів відпочинку, розумного й цікавого дозвілля в школі та її мікрорайоні. Додержують культури поведін­ки в школі, у виробничому та громадському житті. Про­пагують норми культури поведінки серед молодших шко­лярів та підлітків, навчають їх організовано, відповідно до правил громадського співжиття, проводити своє дозвілля, у всіх сферах життя додержувати засвоєних правил культури поведінки.

Розширюють свої уявлення про способи самовихован­ня моральних якостей. Приймають особисті плани само­вдосконалення та вико­нують їх. Дискутують на теми: «Ким бути та яким бу­ти?», «Робити життя—з кого?», «Чи можна змінити свій характер?», «Як виховувати в собі риси справжньої людини?», «Як стати врівні з віком?», «Твій ідеал — який він?», «Подвиг— це надзвичайність чи будні?», «В житті завжди е місце подвигам». .Систематично обговорюють характеристики на кожного члена колективу (що нового з’явилось у поведінці, як ставиться до навчання, пра­ці, громадського життя, до колективу, до себе і людей, які якості в собі виробляє); дають принципову оцін­ку своєї поведінки та поведінки товаришів. Добирають приклади складних моральних ситуацій, обговорюють шляхи їх розв'язання, обмінюються, з товаришами дос­відом, як керувати своїми бажаннями, вчинками, ство­рюють громадську думку навколо позитивних вчинків та дій.

Розвивають і поглиблюють дружні й товариські сто­сунки, прагнуть уносити в них душевну чулість і благо­родство, моральну красоту й естетику, будують їх, ви­ходячи з правильних уявлень про мужність та жіночність; поважають людську гідність і честь кожного, діють від­повідно до цих етичних принципів; тонко розуміють особливості почуттів і переживань юнаків та дівчат; виявляють чутливість та делікатність до почуттів това­ришів і подруг; пізнають взаємозв'язок любові й духов­ної культури людини; вчаться цінувати дружбу й любов, керувати своїми почуттями, виявляти непримиренність до хамства, непристойності, вульгарності або легковаж­ності у взаєминах, активно беруть участь у підготовці та проведенні диспутів і бесід з питань взаємин статей, підготовки молоді до сімейного життя. Обговорюють статті, книжки, кінофільми, спектаклі з даної проблема­тики, наслідують у житті моральний ідеал сім'ї, внутрішньосімейних стосунків.

Борються з фактами порушень правил громадського співжиття, з виявами бездуховності, цинізму, з пияцт­вом та хуліганством, нетовариським ставленням до дів­чини, жінки, з виявами несправедливості й черствості, кар'єризму, нечесності, дармоїдства. Створюють «Козацький прожектор», оформляють «Вікна сатири» та вітрини «Не проходьте мимо». Допомагають постам і групам сприяння громадського контролю; запобігають амо­ральним вчинкам навколишніх, допомагають виправити­ся тим, хто їх допускає. З принципових позицій оцінюють негідні загальнолюдського способу життя дії та вчинки, вияв­ляють причини та добиваються їх усунення як у шкіль­ному й класному колективах, так і в навколишній дійс­ності. Проводять диспути, бесіди: «З якими трудноща­ми зустрічаємося в житті? Як з ними боремося?», «Що допомагає та що заважає мені й моїм товаришам наслі­дувати принципи морального кодексу?», «Вчинки, які завдають шкоди колективу, особистості», «Чого я не хо­чу брати на майбутнє?», «Куріння та пияцтво—чи тіль­ки особиста справа?» та інше. Створюють негативну громадську думку навколо випадків аморальності.

5. Козацька культура. Художньо-естетичне виховання.

Вивчають основи естетики та мистецтвознавства, переконуються в тому, що в основі мистецтва лежить наполеглива творча пра­ця. Розширюють знання про мистецтво, його суть і роль у формуванні світогляду, про естетичні ідеали та художній смак; спостерігають за красою тру­дової діяльності кращих виробничників, пізнають есте­тику праці, вчаться красиво, натхненно працювати. Сприймаючи красу природи, праці людини, сучасної місь­кої культури, передають свої враження в різних видах творчих робіт—малюнках, фотографіях, віршах і т. п.

Знайомляться з багатонаціональною естетичною куль­турою українського народу на лекціях, концертах, зуст­річах з майстрами мистецтв. Слухають лекції та чи­тають літературу про сучасне українське і зарубіжне мистецтво. Відвідують театри, музеї, картинні галереї, виставки, знайомляться з пам'ятками мистецтва. Слу­хають та аналізують музичні твори композиторів, виконання сучасних українських та зарубіжних музикантів, вчаться правильно оцінювати сучасну естраду й джазову музику. Вивчають класичну й сучасну хореографію. Див­ляться та обговорюють телепередачі, присвячені питан­ням естетики; роблять огляди книжок з мистецтвознав­ства, читають і обговорюють кращі твори сучасної віт­чизняної та зарубіжної літератури різних жанрів; бе­руть участь у конкурсах пісні, музики, танцю та інших видів художньої самодіяльності. Стежать за обговорен­ням новинок художньої літератури на сторінках газет, журналів.

Обговорюють нові спектаклі, кінофільми, радіо й телепередачі. Вчаться самостійно аналізувати художні твори, розбиратися в творчих методах і стилях; беруть участь в охороні та впорядкуванні парків, музейних за­повідників, пам'яток культури, народної творчості. Бе­руть участь у фольклорних експедиціях, у пошуковій роботі, знайомляться з фондами краєзнавчих музеїв, міс­цевих бібліотек, архівів, приватних зібрань та колекцій.

Удосконалюють свої знання, уміння та навички в улюбленому виді художньої творчості, навчаються в мис­тецтвознавчих гуртках, на факультативах художнього циклу, у клубах любителів мистецтв. Пишуть твори, по­в'язані з історією театру, кіно, живопису, музики, архі­тектури; розкривають різноманітні зв'язки різних видів мистецтв; самостійно проводять мистецтвознавчі та лі­тературознавчі дослідження, вивчають критичну літе­ратуру.

Організовують виставки репродукцій та фотографій видатних творів мистецтв, випускають класні літератур­ні журнали, плакати, альбоми, стінні газети, присвячені окремим майстрам та художнім колективам. Проводять агітпоходи, концерти художньої самодіяльності в сіль­ських школах.

Керують у школі художніми гуртками, організовують шкільні університети культури, концерти, фестивалі та дні мистецтв, вечори дружби народів, конкурси; беруть участь у лекціях-концертах, музичних вікторинах, фес­тивалях. У своєму та підшефному класах, у бібліотеках організовують і проводять літературно-музичні вечори, пов'язані з пам'ятними датами життя різних діячів мис­тецтв. Працюють екскурсоводами в місцевих та шкіль­них музеях, пропагують естетичні й мистецтвознавчі знання, а також художні твори у своєму та підшефному класах, у бібліотеках, ЖЕКах, на виробничих підпри­ємствах; оволодівають мистецтвом розповіді, умінням добирати факти, працювати самостійно. Організовують виставки дитячої творчості в школі й на шефському підприємстві, в ЖЕКах.

Пояснюють молодшим школярам, що красиве в лю­дини, в її праці, побуті; допомагають художньо офор­мити інтер'єри, створювати альбоми, монтажі, картинні галереї. Розбивають квітники і клумби на шкільній ді­лянці, в мікрорайоні школи, за місцем проживання. Ут­верджують норми загальнолюдського етикету, проводять заняття з молодшими школярами з культури поведінки, про­водять бесіди про красу праці.

Слухають лекції, доповіді про су­часне мистецтво. Самостійно ана­лізують ідейно-худож­ній зміст творів. Роблять огляди книжок в галузі естетики; переглядають і обговорюють діафільми, аль­боми та інші матеріали, присвячені естетиці.

Виступають на диспутах, обговореннях спектаклів, кіно- й телепередач. Беруть участь у боротьбі з міщанст­вом та вульгарністю в побуті, у взаєминах між юнаками та дівчатами, у спілкуванні. Випускають бюлетені, газе­ти, плакати, що висміюють вульгарні смаки та моди».

8. СЦЕНАРІЙ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА (ДЖУРИ ТА ДАНИ)

Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять полковники, осавули. На столі - хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, обітниця. Осавули тримають прапори та Січ. Отаман з перначем.

Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.

Священик зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

Полковник: Наше джурове та данове товариство поповнюється сьогодні новими товаришами. До козацької (дівочої) громади запрошується (прізвище, ім’я).

Хлопець (дівчинка) підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже: Перехрестися тричі, синку (донько), до образу Покровительки нашої роду козацького Пресвятої Богородиці. Хлопець (дівчинка) хреститься тричі.

Осавул, який тримає обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай обітницю.

Хлопець (дівчинка) читають обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а правицею взявши текст.

Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія.

Осавул: Синку (донько), до прапора!

Хлопець (дівчинка) підходять до прапора, стають на коліно, цілують прапор.

Осавул: Нахили голову, хлопче (донько). Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом.

Покриває хлопця (дівчинку) прапором.

Осавул - дівчині: До Берегині! Осавул - хлопцю: До Січі!

Дівчинка підходить до Берегині. Та кладе їй рушника на ліве плече й виголошує: Хай Матінка-Україна тебе благословляє!

Гілочкою верби б’є по рушникові на плечі тричі, виголошуючи: Будь здорова, як вода! Будь гнучкою, як верба! Будь багата, як земля!

Хлопчик підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Вручає хлопцю шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Хлопчик цілує. Осавул каже: Слава джурі! Хлопчик підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!

Осавул: До обозу!

Обозний дає хлопцю (дівчинці) хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде - допоможемо! Треба буде - поділимось!

Хлопчик (дівчинка) підходять до святого отця, той благословляє їх.

Хлопчик (дівчинка) підходять до отамана.

Отаман: Клади, синку (донько), лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить» його (її) перначем й говорить: Хай тебе біс не Бере! Йди собі з Богом!

Отаман командує: Віддайте шану джурі (дані) козацького товариства шаблевим вінком!

Джура (дана) проходить крізь шабельний вінок.

Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні!

Всі: Слава! Слава! Слава!

9. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВАМ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ ПО ВІДРОДЖЕННЮ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

(Інформаційний збірник Міністерства освіти України, 1995, №11, червень)

Початок національного виховання в суверенній Україні активізував процес цілеспрямованого і систематичного виховання підростаючого покоління на історико-культурних та господарських традиціях рідного народу. Надаючи великого значення цьому питанню, Президент України Л.Кучма 4 січня 1995 року видав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва», де передбачується цілий комплекс заходів, в яких задіяні міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, виконкоми обласних, міських та районних Рад народних депутатів.

Для педагогічних колективів закладів освіти України цей Указ Президента України є настановою і програмою оновлення змісту виховної роботи з учнівською та студентською молоддю в процесі викладання основ наук та в позакласній виховній роботі. Кожен викладач, учитель, класний керівник, вихователь, керівник гуртка, клубу чи секції, тренер має внести до своїх планів навчальної та виховної роботи відповідні зміни та доповнення. Перш за все, це стосується викладачів, вчителів історії України, географії України, етнографії і фольклору, української літератури, музики, образотворчого мистецтва, фізичного виховання, допризовної підготовки, а також класних керівників, керівників гуртків і клубів історико-краєзнавчого спрямування.

Первинність історико-культурних та господарських традицій народу, а водночас і українського козацтва, їх діалектична єдність із загальнолюдською культурою є вихідним принципом при визначенні змісту освіти і виховної діяльності навчально-виховного закладу. Заклади освіти України є провідним фактором прилучення молоді до національної культури і традицій.

Запорозьке козацтво - гордість української нації. Його ідейно-моральний потенціал - це ядро козацької духовності, яке є невичерпною скарбницею громадянського загартування підростаючих поколінь. Значна частина сучасної молоді має про нього поверхове і спрощене уявлення. Насправді воно є не тільки військовим, а й соціальним, політичним, педагогічним, культурно-історичним, державним явищем. У своїй діяльності молодіжні козацькі осередки керуються національною ідеологією, філософією, світоглядом та іншими складовими духовності. У цій справі допоможуть фольклорні джерела, історичні документи, зокрема, козацькі літописи, наукові праці про героїку козаччини М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, М.Аркаса, Д.Яворницького, Д.Дорошенка, І.Огієнка, І.Крип’якевича, О.Апанович, художні твори Т.Шевченка, П.Куліша, Б.Грінченка, А.Чайковського, О.Олеся, Б.Лепкого, поетів В.Симоненка, Л.Костенко, І.Драча, Д.Павличка та ін.

Фундаментальний напрямок роботи - дослідження кожним юним козаком, гуртами, загонами славної історії українського козацтва, від його зародження до зміцнення в епоху П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, І Мазепи. Величезний виховний потенціал має вивчення героїчного життя, подвижницької діяльності, високого військового мистецтва гетьманів, кошових отаманів, керівників повстань - С.Наливайка, І.Сірка, Т.Федоровича, І.Богуна, М.Кривоноса, І.Мазепи, П.Орлика, П.Полуботка, П.Калнишевського, І.Гонти, М.Залізняка та ін. У кожному регіоні України, в кожному освітньому закладі доцільно скласти конкретні програми вивчення козацького визвольного руху, козацького краєзнавства.

Викладачам, вчителям історії України слід пам’ятати, що відроджуючи козацькі традиції та звичаї важливо, щоб учні, студенти передусім успішно оволодівали історією народовладдя, становлення і розвитку республіканських структур влади, адміністративно-військового ладу, демократичного і гуманістичного управління, законодавства, тобто української козацької державності.

Викладачам та вчителям допризовної військової підготовки, фізичної культури, тренерам, керівникам туристсько-спортивних гуртків і секцій необхідно врахувати, що одним із основних напрямів втілення в життя козацької педагогіки є дослідження і практичне відродження військово-спортивного мистецтва наших предків. Сучасну молодь захоплює військова стратегія і тактика козаків, їхнє озброєння, майстерність у будівництві фортець, стаціонарних і рухомих (пересувних) військових таборів тощо. Доцільно, щоб вони практично вивчали й опановували козацькі військово-прикладні види спорту: стрільбу з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами козацької зброї, верхову їзду, різні види боротьби, плавання, подолання природних перешкод, кермування човном. При цьому, необхідно максимально дотримуватись вимог і правил техніки безпеки. Відродження традицій фізичного загартування козаків забезпечить зміцнення здоров’я молоді, значною мірою підірване наслідками Чорнобильської аварії на ЧАЕС, екологічною кризою.

Викладачам, вчителям біології і праці, керівникам гуртків і клубів натуралістичного спрямування, класним керівникам і батьківській громадськості на високий теоретичний і практичний рівень слід поставити пізнання і відродження традицій козаків як мудрих хліборобів, умілих орачів, господарів землі, обере гачів і примножувачів рукотворних скарбів рідного краю, його природних багатств. Учні сільських профтехучилищ, середніх і старших класів шкіл, випускники разом із батьками, родичами, односельчанами, краянами можуть прилучатися до організації ведення фермерських господарств, оволодіння господарською винахідливістю, кмітливістю, творчою ініціативою, підприємливістю, діловитістю козаків. Необхідно всіляко стимулювати самостійну, чесну трудову діяльність учнів та студентів у таких господарствах, створення ними госпрозрахункових трудових об’єднань, майстерень, асоціацій, організацію молодіжно-козацьких господарств різного профілю. Не варто забувати, що козаки були чудовими городниками і садівниками, скотарями і пасічниками, займалися рибальством і мисливством, розводили свійських тварин.

Викладачі і вчителі української мови та літератури, музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хореографії, керівники гуртків та клубів естетичного спрямування мають направляти свою діяльність на відродження козацьких мистецьких традицій, зокрема, потребують практичного відродження козацькі мистецькі традиції кобзарства, лірництва, гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, а також ремесел і промислів – бондарства, гончарства, ковальства, лимарства, чинбарства, різб’ярства тощо. З цією метою доцільно організувати різноманітні мистецько-трудові об’єднання, майстерні, залучати до цієї роботи народних майстрів, спеціалістів.

Особливої уваги заслуговує вивчення і застосування на практиці козацьких знань народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії, а також пізнання козацької ідеології, філософії, світогляду, моралі, етики, характеру, правосвідомості як вищих проявів українського національного духу.

Міністерство освіти України рекомендує всім педагогічним колективам закладів освіти України спланувати з урахуванням регіональних особливостей, традицій освітніх закладів, роботу на виконання Указу Президента України від 4.01.1995 року «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва» та обговорити це питання на науково-методичних радах, комісіях, засіданнях методичних об’єднань вчителів, учнівських та батьківських зборах.

У процесі роботи по відродженню історико-культурних та господарських традицій українського козацтва науково-педагогічним колективам навчальних закладів, педколективам необхідно поєднати досягнення сучасної педагогічної науки та традицій українського козацтва.

Заступник міністра В.П.Андрущенко.

ІІІ. КОЗАЦЬКА ГРОМАДА

1. ПРОГРАМА ВИХОДУ АДАМІВСЬКОЇ ГРОМАДИ З МОРАЛЬНОЇ (ДУХОВНОЇ) КРИЗИ

Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!

Замість вступу.

Доки Україна мала козацтво, доти вона була або незалежна, або автономна.

Оволодіваючи козацькою духовністю і вступаючи до лав козацтва, українці ставали славним і звитяжним братством лицарів волі, чесних власників, палких патріотів і повноправних господарів рідної землі. Це був не лише вільнолюбний військовий орден, що постійно стояв на чатах своєї материзни і дідизни, охороняв рідну мову, культуру, духовність, етнічну територію від ворожих навал. Козаки були землеробами і хліборобами, митцями і вченими, культурними і державними діячами, тим соціальним станом, який на своїх могутніх раменах зберігав і плекав українську націю, державу. Козацтво було невичерпним джерелом української еліти, яка виконувала історичну націотворчу і державотворчу місію.

Видатні козацькі державотворчі, гетьмани, полковники, кошові отамани С.Наливайко, П.Сагайдачний, І.Сірко, І.Богун, Б.Хмельницький, І.Виговський, М.Кривоніс, І.Мазепа, П.Калнишевський завжди залишалися в національній свідомості як високі взірці відваги і звитяги, синівської любові, вірного служіння інтересам Матері-України.

Історична доля вибрала для українства найбільш адекватну його природі козацьку форму і сама в козацькому способі життя українській національній психології дала власний розвиток. І результати, рятівні для нації, не забарилися. Високого рівня розвою набули козацька філософія, ідеологія, мораль, характер, світогляд, національна свідомість і самосвідомість. Видатні вчені, державні діячі багатьох країн світу Г.Боплан, Й.Гердер, Вольтер, Кромвель, П.Халебський, Ж.Шерер та ін. захоплювалися героїзмом і витривалістю, військовою доблестю і демократичними засадами життя козаків. Іноземці часто називали Україну «Козацькою республікою», «Країною козаків», «Козацькою землею», а українців – «козацькою нацією».

Для всіх народів світу козацтво стало найбільшим символом волелюбства, незламності національного духу українців. Козацько-лицарські традиції завжди були і будуть могутньою силою, яка з’єднує весь український народ. Ідеї, цінності козацтва становлять серцевину історичної естафети наступності і спадкоємності поколінь нашого народу, є золотим фондом сучасної національної ідеології державотворення.

І. Основні принципи виховання громади.

Сучасне Українське козацтво, спираючись на історичний досвід українського народу, враховуючи надбання людства, пропонує цілісну програму побудови нового українського суспільства, яке б ґрунтувалося на першочерговості національних інтересів України, на її рівноправному входженні до сім’ї цивілізованих народів, на створенні для кожної людини можливості забезпечити власною чесною працею гідний рівень життя собі та своїй родині. Козацтво пропонує реальний шлях до добробуту і благополуччя, стабільності, реального зміцнення державності, встановлення політичного та економічного суверенітету України, зміцнення її міжнародного авторитету.

За основу виховання в громаді ми обрали -

КОДЕКСИ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА:

А. КОДЕКС ЛИЦАРСЬКОЇ ЧЕСТІ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА,

що включає такі основні якості особистості:

- любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу;

- готовність турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку;

- підкреслено шанобливе ставлення до матері, дівчини, жінки, бабусі;

- непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям;

- відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави, єдності і соборності українських земель;

- прагнення роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, пам’яток історії та культури;

- готовність проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними;

- здатність цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням;

- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість;

- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств;

- прагнення внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

Б. КОДЕКС ЛИЦАРСЬКОЇ ЗВИТЯГИ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА,

який декларує:

- готовність боротися до загину за волю, честь і славу України;

- нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України;

- презирство і ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих заброд-завойовників;

- уміння доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності;

- здатність відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів;

- героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в ім’я свободи і незалежності України;

- відстоювання свого права бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни;

- здатність і готовність займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.

В. ЗАПОВІДІ МИЛОСЕРДЯ,

які українські козаки залишили своїм нащадкам – сучасному Українському козацтву як дорогоцінний морально-духовний спадок:

- готовність допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру;

- всебічна допомога сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливе ставлення до безпомічних, постійна їх матеріальна підтримка;

- надання допомоги хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи та іншого;

- здатність до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду;

- готовність допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.

ІІ. Виховання фізично та морально здорового покоління на засадах козацького лицарства.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність – саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.

Історичні умови буття породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.

Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.

В сучасних умовах погіршення фізичного та психічного здоров’я молоді, відходу суспільства від основ природовідповідного життя, необхідно повернутися обличчям до надбання наших предків-козаків - системи виховання всебічно розвиненої особистості молодого козака. В основу навчально-виховного процесу школи такого типу необхідно покласти проблему „Школа козацького виховання – основа становлення особистості козака-лицаря”.

Система виховної роботи школи такого типу базується на ідеях козацтва. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси козака-патріота.

Козацька система виховання:

- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;

- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;

- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;

- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;

- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.

Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується козацька самобутність, творче ставлення до дійсності...

Головна мета школи козацького виховання – формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Основні завдання школи козацького виховання:

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом козаків і козачок;

- формувати у підростаючого покоління високі козацькі якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;

- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнодержавних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого і вічного - козацтва;

- виховувати у підростаючих поколінь козацький характер, світогляд, історичну пам’ять і свідомість;

- готувати молодь до активної творчості, участі в розвитку культури, духовності;

виховувати господарів рідної землі, творців держави, її захисників від ворожої агресії, експансії;

- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій козацтва.

Цикли та напрямки виховання в козацькій школі.

Цикли

Напрямки

І

КУЛЬТУРА

ТІЛО-ВИХОВАННЯ

1

Козацька система здоровя.

Формування у молодого козака міцного здоров’я, загартованості тіла й духу, уміння досягати перемоги.

2

Козацька військова справа.

Відродження військово-спортивного мистецтва козаків: верхової їзди, стрільби з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами зброї, подолання природних перешкод, керування човном, різних видів боротьби та протиборств.

ІІ

ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3

Козацький родовід.

Організація досліджень молодими козаками свого родоводу; виховання родинних цінностей, поваги до свого роду, бажання примножити його славу.

4

Козацькі традиції.

Відродження прогресивних козацьких традицій, служіння Батьківщині корисними справами.

5

Козацька історія та культура.

Пізнання історії козацтва, досягнутих ними пріоритетів – ідейних, політичних, наукових, культурних та ін.

Відродження козацьких мистецьких традицій: гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, художнього розпису, художньої вишивки; козацьких знань: народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії.

6

Козацька духовність.

Формування високої моралі, сили волі і сили духу; оволодіння основами козацької філософії, ідеології, психології, характеру і світогляду.

7

Козацьке самоврядування.

Відродження моделі козацького самоврядування – Кола (Кругу) – де отаман – лише перший серед рівних (безпосередня участь у прийнятті рішень, але й персональна відповідальність за їх втілення в життя).

ІІІ. Роль лідера громади (голови сільської ради). Виховання дорослого населення громади.

Лідер повинен набагато більше віддавати громаді, ніж отримувати; лише тоді структура буде дієвою, лише тоді будуть бачити в тобі отамана, лише тоді підуть за тобою…

У світі спостерігається перехід від державного управління до державно-громадського управління суспільством. Це пов’язано із загальною тенденцією до автономізації регіонів.

Цим же щляхом йде і Україна. Тому сьогодні дуже важливо виробити спільні державно-громадські підходи до створення нової моделі цілісної системи управління суспільством на місцевому рівні, якій були б властиві демократизм, гуманізм, гнучкість, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації і розв’язати її головну проблему: підготовку фахівця-управлінця місцевого органу влади – державного службовця 9-10 рангу (голови сільської, селищної ради), який є визначальною фігурою життя громади на місцевому рівні – координатором співробітництва органів державного управління та місцевого (громадського) самоврядування, головним вихователем громади.

Суспільство збільшує попит на демократичного і гуманістично зорієнтованого голову місцевої ради, який би гармонійно поєднував у собі духовний, психічний, фізичний розвиток, самопізнання з пізнанням природи буття людини, всесвіту, суспільства, був би спроможним розвивати творчі здібності свої і навколишніх, співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів, у своїй роботі використовував би комплекс методів виховання, а не тільки один – покарання.

Сучасна підготовка голів рад до виховної роботи з населенням не дає можливості осмислити навколишній і внутрішній світ людини, не спонукає до саморозвитку, до повного розкриття творчого потенціалу особистості.

Тому необхідно озброїти голів місцевих рад знаннями, вміннями, навичками щодо теорії та практики змісту, форм та методів виховної роботи з населенням; це допоможе виховати мислячу, духовно здорову творчу особистість, здатну вирішувати проблеми сьогодення і майбутнього у житті громади.

Ретроспективний погляд на права, обов’язки та повноваження сільського голови свідчить, що лейтмотивом всьої його роботи є (як це не дивно!) виховання гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатної до саморозвитку і самовдосконалення. Велике значення мають моральні чесноти голови (вплив на моральну атмосферу в громаді), психологічні якості (яструб-голуб), знання, вміння, навички, досвід практичної роботи.

Голова ради є головним вихователем соціуму, який його висунув на цю посаду. Естетичні смаки голови, спосіб життя, фізичне, психічне, духовне здоров’я, світогляд, активність, культура праці, політична, естетична, правова культура, культура поведінки та спілкування, вміння застосувати знання у практичній діяльності, моральні почуття і риси особистості, сімейне життя тощо – є потужним виховуючим потенціалом, який може бути позитивним в разі переважання позитивних рис, або й навпаки.

Крім опосередкованого виховного впливу голова ради повинен вести й безпосередню виховну роботу серед населення сам і залучати сім’ю, найближче соціальне оточення – формальні й неформальні об’єднання, громадські організації, засоби масової інформації, школу, заклади культури, релігійні об’єднання тощо, стрижнем якої є національна ідея (в її козацькому варіанті), яка відіграває роль об’єднуючого, консолідуючого фактору у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуванні козака-громадянина України незалежно від його етнічної приналежності.

Гуманістичний характер виховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння природи виховуваних, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості, турботи про їх гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва.

Підвалини підготовки фахівця-керівника-козака закладає загальноосвітня школа, як фахівець він формується у вищій школі, але як керівника-вихователя вища школа його не готує, а досвід керівництва (зокрема, державного службовця 9-10 рангу), голова сільської ради набуває методом випробувань та похибок, що неприпустимо!

Тому мистецтву керувати (і виховувати!) необхідно голову ради вчити!

Виховання населення конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними для всього суспільства в цілому:

забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

відхід від уніфікації в процесі виховання, від орієнтації на «усереднього» виховуваного;

формування національної свідомості і людської гідності (козацькі якості), любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовність її захищати;

виховання правової культури: поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;

формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;

виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції;

утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей;

культування кращих рис української ментальності – працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;

формування почуття господаря й господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовка до життя в умовах ринкових відносин;

забезпечення повноцінного розвитку людини, охорона й зміцнення її фізичного, психічного та духовного здоров’я;

формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення виховуємих у процес державотворення, реформування суспільних стосунків;

забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів;

вироблення екологічної культури козака, розуміння необхідності гармонії його відносин з природою;

прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадською відповідальності;

спонукання виховуємих до активної протидії проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності.

Виховання населення здійснюється за такими принципами:

Єдність національного і загальнолюдського – формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури.

Природовідповідальність виховання – врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи людини, вікових, індивідуальних особливостей (психологічних, національних, релігійних).

Культуровідповідальність виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними та прогресивними родинно-побутовими і релігійними традиціями, з народним мистецтвом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв’язок виховання з життя.

Активність, самодіяльність і творча ініціатива населення, утвердження життєвого оптимізму, розвиток позитивного мислення.

Демократизація виховання – розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довір’я між вихователем і виховуємим, повага до суверенітету особистості, розуміння її запитів та інтересів.

Гуманізація виховання – пріоритет завдань самореалізації особистості виховуємого, створення умов для вияву обдарованості і талантів, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Безперервність і наступність виховання – досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людину.

Єдність навчання і виховання – розвиток і формування особистості, опанування нею національної і світової культури здійснюються як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали козака.

Диференціація та індивідуалізація виховного процесу – врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку виховуємих, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Гармонізація родинного і суспільного виховання – виховний всеобуч населення, об’єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інститутів.

Реалізація основних завдань і принципів виховання здійснюється у ряді пріоритетних напрямів:

Патріотичне виховання – формування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота-козака, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

Правове виховання – формування правової культури – прищеплення поваги до прав і свобод людини і козака-громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.

Моральне виховання – прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Виховуючи естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й відтворити прекрасне у повсякденному житті.

Трудове виховання – формування творчої, працелюбної особистості-козака, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.

Фізичне виховання – утвердження здорового способу життя як невід’ємного елемента загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості козака-лицаря, формування його фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонія тіла і духа, людини і природи – основа фізичного виховання.

Екологічне виховання – передбачає формування екологічної культури особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення виховуємих до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Структура (методи, засоби) виховної роботи голови ради з населенням.

А. Безпосередній вплив:

Методи

Переко-нання

Позитивного прикладу

Вправ (привчення)

Заохочення

Осуду

(покарання)

Вимоги

Контролю за поведінкою

Пере-конання

Допоміжні методи

Способи:

Бесіди,

Збори,

Вечори,

Диспути,

Конфе-ренції,

Ранки.

А) особистого*

Б) видатних діячів, літературних героїв, земляків.

Громадське доручення, спілкування, належним чином організована

практична

діяльність.

Похвала,

Подяка,

Нагороди,

Дошка пошани,

Книга пошани.

Заува-ження,

Виговор,

Штраф

(ув’яз-нення).

Просьба,

тактовна

вказівка,

розпоряд-ження,

звіт перед товари-шами

про ви-конання доручень, роботи.

Повсяк-денне спо-стере-ження, інд.

бесіди про

виконання

доручень.

Якщо є

факти

однобіч-

ного

захоп-лення

одним

видом

діяль-ності.

* Основні якості особистості голови ради, що мають виховний вплив на населення: патріотизм, світогляд; політична, правова, екологічна культура; естетичні смаки; культура поведінки та спілкування; моральні почуття і риси особистості; культура праці, вміння застосувати знання у практичній діяльності; активність; спосіб життя, фізичне, психічне, духовне здоров’я. сімейне життя тощо…

Б. Опосередкований вплив (на керівників, неформальних лідерів, мікрогрупи, колектив в цілому) через: сім’ю; дошкільний заклад; найближче соціальне оточення – формальні й неформальні об’єднання; громадські організації; засоби масової інформації; школу; заклади культури; релігійні об’єднання; правоохоронні органи.

1. Світ переходить від державного до громадсько-державного управління через державно-громадське.

2. Необхідно виробити державно-громадські підходи до створення моделі системи управління суспільством на місцевому рівні і розв’язати її головну проблему: підготовку фахівця-управлінця-козака-отамана-голову сільської ради.

3. Сучасна система вдосконалення професійної кваліфікації голів місцевих рад не спонукає до повного розкриття творчого потенціалу особистості. Систему необхідно реформувати.

4. Лейтмотивом всієї роботи голови місцевої ради є виховання козака, здатного до саморозвитку і самовдосконалення. Голова ради є головних вихователем соціуму.

5. Мистецтву керувати (і виховувати) необхідно голову ради вчити.

6. В літературі цьому питанню приділяється необхідна увага. Ряд авторів стверджує необхідність того, що керівник ради повинен бути не тільки організатором, а вихователем громади, усією своєю працею і поведінкою виправдовував довір’я народу.

7. Виховання населення конкретизується через систему виховних завдань, принципів та напрямків.

8. У виховній роботі з населенням голова місцевої ради використовує практично весь спектр виховних методів: переконання, позитивного впливу, вправ, заохочення, осуду (покарання), вимоги, контролю за поведінкою, переключення; більшість засобів та основні форми (індивідуальну, групову, колективну, масову).

9. Вихований вплив голови ради залежить від його морально-психологічних якостей та педагогічної майстерності, яка потребує від голови ради великого досвіду, знань специфіки роботи, ерудиції і психологічної готовності здійснювати виховну роботу в громаді.

10. Здатність виховувати виявляється в розумінні мети, дії і засобів її здійснення, усвідомленні успіхів і недоліків та прагненні до самовдосконалювання.

11. Для утворення вмінь і навичок виховувати не досить одного знання, потрібно тренування.

12. Виховання населення головою ради в побуті, на виробництві, в громадському житті стають важливим фактором культурного і розумового розвитку людства…

Замість закінчення.

Мета козацтва – відродження народних традицій державотворення та побудови єдиного національно орієнтованого, економічно і соціально ефективного й екологічно безпечного суспільства на принципах національної ідеї, свободи, соборності, демократії, правової захищеності та соціальної справедливості. Воно прагне сформувати нове покоління, виховане на національно-патріотичних традиціях козацької держави. Розраховує на силу і дух козацького народу, козацької нації.

Український козак – це лицар України, морально чиста, високодуховна і матеріально незалежна людина, яка вміє панувати над собою, володіє своїми емоціями, розумом і волею, патріот України, який постійно морально, психологічно, духовно і фізично готує себе до оборони Батьківщини, захисту родини, свого роду та українського народу, своєї честі та гідності, дбає про єдність Українського козацтва і українства всього світу.

У період розбудови й утвердження незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства. Наше завдання – відновити історичну пам’ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя, і державу й тому ми за основу виховання громади вибрали ідеал лицаря – високошляхетної, духовно багатої, морально чистої й мужньої людини…»

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ

СКАСКИ КАЗАКА-НЕКРАСОВЦА

Народ желает казаками быть…

Девиз казаков: честь, слава, верность, православие; любовь к Отечеству и – целомудрие.

Как жили и должны жить казаки, возрожденные к свету и счастью? Точно так же, как преодолевать пропасть по тонкому качающемуся канату – БЕЗБОЯЗНЕННО, КРАСИВО, СТРЕМИТЕЛЬНО И – ЭЛЕГАНТНО.

В чем тайна казачества? В богатырской силе. Вдохновенной стихийной жажде вольносты и красоты. И удивительной непогрешимой уверенности в том, что у казаков – все красиво. Песни. Танцы. Одежда. Походка, еле касающаяся земли. Конь. Его убранство. Посадка в седле – небрежная, свидетельство высокого искусства всадника, цепкая, нападающая. Звон шпор, вкрадчивый, стремительно-соблазнительный. Гордый орлиный взгляд. Фуражечка, на голове чудом держащаяся, заломленная набекрень, из-под которой вьется чубчик кучерявый, развеваясь, вьется по ветру. Что не казачье – то некрасиво. Свирепая жестокость к недругам и святая нежность ко всему сущему. Неизбывная память об ушедших, любовь к Отечеству и беспрекословное послушание старшим. Гонимые, преследуемые всеми царями и всеми пришельцами с Востока, Юга и Запада, но не покоряющиеся. Правдивые, отчаянно храбрые и терпимые ко всем религиям и нациям. Красота. Удаль. Мощь. Христианство. Вера в воскресение из мертвых – вот вдохновляющая сила казаков. Ничего подобного история не знала. Казачество – это рыцарская элита человечества. Оно могло народиться только в казачьем крае, колыбели и спасителе всех народов мира.

Казачий быт исторически слагался под впечатлением троякого рода условий – военной обстановки, хозяйственной деятельности и семейно-общественного уклада. Каждая из этих групп явлений имела определенное значение и свои особенности. Война требовала разрушений и жертв, хозяйство - производительного труда и экономического роста, а семейно-общественные формы жизни – духовного творчества и общественных устоев. Казак попеременно был то воином и жертвою, то рабочим и хозяином, то семьянином и общественным деятелем.

СКАСКА 1. КОНДРАТИЙ БУЛАВИН.

Отряд под командованием князя Юрия Долгорукого прибыл на Дон для поимки и возвращения прежним хозяевам беглых крестьян. Но ведь с «Дона выдачи нет!» Казаки строжайше блюли этот закон и чуточку даже бравировали им: ты, мол, царь-государь, правь в Белокаменной, а мы, казаки, - на вольном Дону. Свободные. Дерзкие. Весельчаки. Задиры. Гордящиеся отчаянной храбростью своей. И недовольство царскими притеснениями среди казаков накапливалось давно, но непосредственным толчком к восстанию послужило деяние высокопоставленного карателя, который приказывал «провинившиеся» станицы выжигать огнем, бить казаков кнутом, резать губы и носы… Казаки возмутились и подняли бунт, который возглавил атаман станицы Бахмутской сорокасемилетний Кондратий Булавин. Во все концы Войска Донского он разослал «прелестные письма», призывая «атаманов-молодцов, дорожных охотников, воров и разбойников с ним погулять, по чисту полю красно походить, сладко попить и поесть, на добрых конях поездить». 9 октября 1707 года у реки Айдары в Шульгинском городке Булавин со своими «атаманами-молодцами» окружил царский карательный отряд и полностью уничтожил. А самого князя Юрия Долгорукого затолкал в мешок и бросил в воду. Но вскоре тут же, на реке Айдаре, Булавин потерпел поражение от войск атамана Войска Донского Лукьяна Максимова. Булавин скрылся в Запорожской Сечи, откуда с весны 1708 года начал организовывать новые отряды голытьбы для похода на Дон. 1 мая захватил Черкасск, предал смерти атамана Лукьяна Максимова и пять приближенных старшин. 9 мая на Круге Булавин избран войсковым атаманом. А 7 июля богатые казаки во главе с атаманом Ильей Зерщиковым напали на курень, где находился Булавин, захватили и убили его. Петр І послал на подавление восстания князя Василия Долгорукого (родного брата Юрия) с таким наказом: «Жечь городки без остатку, а людей рубить, и заводчиков на колеса и колья, ибо сия сарынь кроме жесточе не может быть унята». 7 тысяч казаков было уничтожено. Много дней и ночей по Дону плыли виселицы с казненными казаками…

СКАСКА 2. ИГНАТ-КАЗАКИ.

Предки некрасовцев – донские казаки принимали активное участие в булавинском восстании. И после того как сам К.А.Булавин был убит, антифеодальная борьба крепостных крестьян, работных людей и голутвенного (бедного) казачества не прекратилась. Ею руководил бывший атаман Есауловской станицы Игнат Федорович Некрасов. В конце 1708 года карательные войска под командованием князя В.В.Долгорукого нанесли поражение восставшим. Чтобы спасти людей от поголовного уничтожения, Игнат Некраса увел булавинцев на Кубань (до 1774 года Кубань была под властью турок – Крымское ханство) - 15 тысяч воинов, а с семьями 65-70 тысяч человек.

Слава о храбрых степных рыцарях, казаках, в то время была известна далеко за пределами Дона и Днепра. Среди природных воинов тюркских и монгольских племен, населявших юг нынешних России и Украины, Крым и Кавказ, имя казака было окружено легендой. Крымские татары хорошо знали казаков – часто с ними воевали, но и часто были кунаками, и когда Некраса с горстью своих соратников, отбиваясь от многочисленной армии Долгорукого, вошел в пределы Крымского ханства, то был встречен с почестями.

Казакам отвели лучшие земли по Кубани. Барон Тотт: «Эта нация эмигрировала из России и жила на Кубани. Ее возглавлял некий Игнат, более дороживший своей бородой, чем свободой. Он ушел к хану со своей многочисленной свитой, чтобы избежать жестокостей Петра Первого. Татары находили сходство в словах: инат – настойчивый, упрямый по-татарски и Игнат – христианское имя, откуда и получилось прозвище Игнат-Казак, так за ними и оставшееся. Казаки сохранили христианство, а их знамена были украшены крестами. Они ели свинину и возили в поход засушенные окорока и всюду их выставляли, чтобы наглядно подчеркнуть магометанам, что они своей вере не изменили».

СКАСКА 3. МЫ ЦАРЯ ПЕРЕЖИЛИ.

Мы, некрасовцы, много горя видели. А наши предки, не приведи Господь, сколько натерпелись от царизма. Царица Катярина свое войско посылала разорять наши станицы. Сколько годов ее полковники розоряли да убивали нас, некрасовцев! Нельзя было больше оставатися. Вот и надумали уходить. А тут войско царицы окружило нас. Собрат ночью військо Игнат да повел всех. Уходили молчком, никто не гутарил, слова громко сказать не смел. Женщины, дети, старики под охраной, кто вброд, кто на каюках через плавни и Кубань шли. Шли так-то до Черного моря, по плавням, камышам, а следом за казаками шло войско царицы. Ночью огня не жгли, чтоб не могли заметить казакох войска Катярины. Если дите какое заплачет, то матери приказывали бросить дите в воду. Женщины не хотели того делать, закрывали рты младенцам, а они задыхались, умирали, так мертвых младенцех и несли с собой. Были такие женщины, которые не топили своих детей и не закрывали рты младенцам, когда они кричали, так таких женщин топили с детьми, чтобы не выдать криком наших. Много народу потопло в плавнях Кубани. Что поделаешь?! Нельзя было выдавать всех из-за младенца. Царица тогда побила б все наше Войско Кубанское. Многие матери с ума сошли, когда детей бросали в воду и топили. Пришли наши на Черное море, тут корабли Игнат приготовил. Сели на корабли, побегли по морю. Тогда все войско проклятие послало царице. А пуще казакох женщины Катярину и ее мужа – царя Ероху проклинали. Все землю прикусили – клятву дали, чтоб не возвертаться в Расею до царя и цариц.

На море наших шторма застигла. Много народа погибло. Кто пошел за Игнатом-сударем, тот живой остался. А кто за его братьями – все погибли. А мы – царя вот пережили, потому что наши предки держались Игнатия Некрасы.

СКАСКА 4. КРУГ.

На майдане управление было свое, так повелось от Игната. Всему голова – Круг. На Круг ходили все казаки. Исполнится парню 18 годов – он казак, должон ходить на Круг. Сходятся все казаки. Первым приходит атаман, за ним – старики, а потом казаки. Атаман посреди майдана сидит на стуле, старики вокруг него на скамеечках. Женатые казаки становятся в круг наперед, а за ними бурлаки, а за бурлаками женщины. Женщины тоже ходили на круг, только они дела не решали. Круг выбирал войскового атамана, есаула на один год. Выберут их, они правят станицей, а чтоб решать какое дело, атаман без Круга не мог. Идут казаки в поход – собирается Круг, на нем выбирают походного атамана, полковников, есаула и другие чины. Походным атаманом, полковником избирался казак, когда ему исполнится 40 лет, а есаулом – в 30 лет мог быть казак. В войсковые атаманы моложе 50 лет не выбирали. Атаман без Круга ничего не делал. Приговорит круг, атаман исполняет. Круг собрать мог только атаман, без его слова никто не имел «правов» кликать на Круг. Вот только если атаман Войска поступил не по совести, не по закону, изменил слову Игната, тогда любой казак мог собрать Круг. Такой Круг назывался «Игнатовым кругом» (Кругом справедливого суда над атаманом), на нем учили атамана, а могли и сверзить его. Вдарит казак в колокол, соберутся казаки, женщины – все прибегали на такой Круг и атамана приводили. Какой казак в колокол звонил, выходил посередь Круга и гутарил, что атаман завет нарушил или измену учинил Войску. Выслухают его, а потом Круг шуметь начинает, кричат разное на атамана, ругают его. Выйдет в Круг почтенный старик, спросит: «Атаманы-молодцы, все славное Войско! Виноват атаман?» Все кричат: «Виноват!» - «Что будем делать, атаманы-молодцы?» - «Поучать!» - все кричат и шапки бросают вверх. Тогда старик гутарит: «Аминь!». Скажет так старик, значит, Круг приговорил. После того он подходит до атамана, забирает у него насеку, гутарит: «Круг приговорил поучать тебя, атаман».

Подходят до атамана охочие казаки, разденут его, положат на землю, дадут ему плетей 30, а то и 50 – сколько Круг скажет. После учения атаман должон одеться, поклониться Кругу на все четыре стороны, потом сказать: «Спаси, Христос, что поучили, атаманы-молодцы! Простите меня, господа казаки, неразумного.» Когда Круг прощает, то кричат: «Бог простит! Бог простит! Не греши боле!» Как круг простит, тот старик, что отбирал насеку, возвернет ее атаману. Возьмет атаман насеку, тут все казаки, что на Кругу бывают, валятся ему в ноги, просят: «Прости нас, господин атаман, что поучали». Атаман всегда должон отвечать: «Бог простит! Бог простит!” Не ответит так – его еще раз Круг учить будет. После учения атаман правит Кругом. Другой раз он не станет неправду делать, а сделает – его поучат да сверзят. А то еще Круг может и не простить.

А непрощенного Кругом мог убить каждый, потому что он бунтовщик, идет супротив Войска, заветов Игната. Вперед всего на Кругу решали войсковое дело. Ну, к примеру, куда поедут казаки рыбу ловить, сколько Войско должно платить налога, какого старика поставить учителем, дьяком или в попы, кому из сирот помочь. Как Круг все дела Войска решит, тогда начинают слушать жалобы, суд творить. Есаул докладывает Кругу, в чем провинился казак или казачка. Атаман после есаула спрашивает: «Атаманы-молодцы, как рассудите дело? – Называет по имени-отчеству виноватого. – Наказывать или простить?» Когда Круг посчитает виноватым, так кричат: «Наказать!», «Поучить!». А если Круг признает невиноватым или вина малая, то кричат: «Простить!», «Помиловать!» Виноватого учат. Малая вина – плетей десять, двадцать. Скажут старики, сколько плетей, есаул докладывает Кругу. Примет Круг, тогда виноватого наказывают. Бьют охотники, атаман смотрит, чтобы били все по праву, по одному месту два удара не делали, а то можно покалечить казака. За большую повинность по 50, а то и по 100 плетей давали. По стольку давали за измену мужа жене. Дадут 100 ударов, перенесет, так живой будет. За измену жены, ее «в куль, да в воду». За большее преступление перед Войском, ну, к примеру, убил кто кого, такого убивали без суда. А кто хотел убить, с ножом бросался, такого на месте артельно били. Выживет – на Круг ведут. Приведут, Круг его выдает тому, на кого он покушение делал. Обиженный, бывало, привяжет виноватого за свой палец ниткой и домой ведет. Оборвет виноватый нитку, его бьют все до смерти. Кому головой выдают, он хозяин: хочет – простит, хочет – убьет виновного. Что хочет, то и делает. Приведет домой, нитку привяжет до забора, а сам уходит в хату. В это время приходят родные виноватого. Они несут подарки, вино, разное угощение, просят, молят, уговаривают обиженного. Ну, он долго не соглашается, а потом прощает. Простит, тогда виноватый такой же казак, как все, его пальцем никто не тронет. А кто украл у кого что, его за такое дело плетьми до смерти бьют.

СКАСКА 5. СМЕРТЬ ИГНАТА.

Гутарили люди, что царица Катярина хотела замуж пойти за Игната Федоровича Некрасу, а он не хотел ее за себя брать. Катярина-то была царицей, а Игнат – атаманом. Разных мнений они были. Игнату не понравилось, что Катярина народ притесняла, казакох казнила, жить на Дону не разрешала людям, что от притеснений бежали, за веру тоже притеснение делала. А Катярине не нравилось, что Игнат-сударь автономию держит, людей до себя принимает. Вот раз на пиру царица гутарит Игнату: «Не возьмешь меня замуж – я на тебя войной пойду!» Игнат утешил ее, а себе на уме держит другое мнение. Призвал он до себя казакох, что за ними шли, да сказал: «Кто со мной, тот и мой!» Казаки слово дали. Тогда он им приказ дал: «Готовьтесь!» Катярина на радостях, что Игнат утешил ее, созвала пир. Ну, пир идет. Все пьют, гуляют. Игнат царицу поит. Кончился пир.

Некраса остался с царицей вдвох. Уложил ее спать, а сам казакох призвал, спрашивает их: «Готовы?» - «Готовы», - отвечают казаки. – «Раз готовы, пойдем на Кубань». Утром встала Катярина, пытает: «А когда венчаться будем?» - «Не будем венчаться, - отвечает Некраса. – Не могу свое мнение менять. Слово казакам дал». – «Не будешь?» - «Нет!» - «Воевать будем!»

Началось. Царица войско свое собрала да на Игната пошла. А Игнат Некраса погрузил всех на корабли и побег по Дону. Переправились через Дон, пошел на Кубань. Пришел, а царица следом. Игнат переправился через Кубань. Царица подошла с войском до берега, а Игнат стал на другом. Навели они друг на друга пушки, палят. Сорок дней так-то бились. У царицы войско все прибывает и прибывает. А тут салтан с войском прибег, стал на границе. Нет хода дальше Игнату на Кубань. Собрал Игнат Круг и спрашивает: «Атаманы-молодцы, что будем делать? Салтан дальше не пускает, а Катярина тоже с войском стоит». Круг зашумел: «Тут останемся!» Остались! Некраса на Лабе крепость построил, станицы. Стали жить. Катярина со своим не уходит, знай палит да палит в казакох через Кубань. Вот Некраса тогда придумал. Зарядил пушку, навел на царицу, встал под пушку. А когда за пушкой человек стоит, думает стрелять, то ругаться нехорошим словом нельзя. Закон такой. Встал Игнат за пушку да заругался: «На вот тебе… мать твою!.. Я тебя сейчас сыму с белого света!..» Сказал да стрельнул. А царица в это время тоже стрельнула. Ядро в Игната-сударя попало и убило его. Не заругайся он, Катярине никогда бы не убить Некрасы, он тайную силу имел. А как заругался, чародейную силу потерял. Забыл об таком деле Игнат-батюшка!»

СКАСКА 6. ЗАПОВЕДИ Г.СКОВОРОДЫ ВЗРАСТИВШЕМУ ЕГО КАЗАЧЕСТВУ.

Сродность к воинству.

«И воином кто рожден, дерзай, вооружайся! С природою скоро научишься! Защищай земледельчество и купечество от внутренних грабителей и внешних неприятелей. Тут твое счастие и увеселение. Береги звание, как око. Что слаще природному воину, как воинское дело? Закалывать обиду, защищать страждущую и безоружную невинность, заступать общества основание – правду – сей есть его пресладкий завтрак, обед и ужин. Не бойся: с Богом легко тебе будет нести голод, жажду, холод, жар, бессонницу, кровокаплющие раны и самый страх смертный и гораздо легче, нежели без него, противное ему, да уразумеешь, сколь сильная природа. Сие воинское горе с Богом тебе будет во сто раз приятнее рангов и доходов твоих. Ранг носить может всяк, но дело действительное делает один тот, кто природный. Дело и без ранга дело, но ранг без дела ничто, а дело без Бога. Если ж, звание Божие презрев, пойдешь вслед своих прихотей и посторонних советов, не забудь проститься навек со всем утешением, хотя бы ты схоронился в роге изобилия, и, боясь умереть телом, станешь всеминутно терпеть душевную смерть».

«Не понимаю, к чему иметь меч, если не то сечь, на что он выкован. И не разумею, к чему носить тело, если щадить, на то терять, к чему кто им одет».

«Кто влечет к магниту сталь? Кто устремляет дорожный пламень вверх? Сей есть Бог наш, всеми царствующий и всем все домостоящий».

Сродность к землепашеству.

«Слава Богу! Ты к сему родился затем, что иные к иному; а они рождены к другому потому, что ты к сему. Божие сие царство есть: не спорь же. Прибирайся пахать землю, заготовлять пищу для людей и скотов, водить стада или пчел, или что твой Господь повелит. Не бойся самый в делании твоем труд будет для тебя сладчайший, нежели благовонный воздух, чистые вод потоки, птиц пение, нежели и самые трудов твоих плоды. Сего ожидает от тебя отечество твое. Если же не повинуешься Господу, знай¸что грусть загрызет душу твою среди золоченых палат и заплачешь¸ вспомнив поля зеленые. Рано скажешь: «Когда тот день пройдет?..» А вечером скажешь: «Когда тот рассвет будет?..»

«Сие – то есть жить в телесном изобилии, а лишиться душевного утешения, иметь Господа своего, висящего над очагами твоими и не покрывающего, будто гнездо и птенцов своих, но бьющего по сердечным зеницам, как орел оленя, сидящий на рогах его…»

СКАСКА 7. ЧТО ТАКОЕ КАЗАЧЕСТВО?

Что такое казачество, спрашиваешь ты меня, внучек? Просто так, в один миг, не расскажешь… Нет, не только лампасы и лихость, и не алой черкески сукно, что свободными складками льется, серебром отливая и чернью, и на сонце горя газырями… Нет, не крымских барашков папаха, не нагайка с мудреною вязкой, что подчас под горячую руку по спине непокорной гуляет. Не седло с дорогою насечкой и не дедовской шашки каленый, вострый, иссиня-серый клинок, не отцова щербатая пика и не дедов чекмень темно-синий…

Это все – только внешнее, внучек, и не раз оно в жизни менялось, приходя и в веках исчезая… Не пойми меня накривь, голуба, - есть и в этом особая прелесть, и беречь это надо с любовью. Но не в этом вся суть – как в орехе золоченом, что с елки свисает: не одна ведь на нем позолота, ведь ее соскрести и не в шутку; ну, а суть-то в зерне, в сердцевине, в том, что кроется под скорлупою. Так и здесь: соскреби позолоту, загляни-ка на дно, да поглубже, и внимательно, взглядом орлиным, приглянись-ка, родной, к сердцевине. Что ж отыщешь ты в недрах глубоких, что нутро тебе скажет в ответ? А ответит оно тебе словом, словом легким, как сон, как пушинка, но которое трудно дается, разве только трудами да кровью. Это слово – СВОБОДА, за это наши древние пращуры бились и своею соленою кровью напоили ковыльные степи. Вот за чем, за какою заморской, красоты неописанной, Птицей устромлялись на Дикое Поле от жестокого гнета крестьяне, из походов далеких драгуны, из Литвы недовольные шляхтой, от мурзы узкоглазый татарин… Вот за что казаки умирали, заслоняя своею же грудью, а о жизни своей и не мысля… Вот что гнало людей на чужину, где над небом сиял полумесяц, - на турецкую вел на сторонку свое войсько Некрасов Игнатий – за полками полки да обозы, все за той же заморскою Птицей… И еще своим виглядом орлиным ты отыщешь заветное слово – СПРАВЕДЛИВОСТЬ. Не к сердцу ль казачьему приросло оно, слилось, застыло? Произвол – незнакомое слово… СПРАВЕДЛИВО, ПО ПРАВДЕ, ПО-БОЖЬИ – так решали присудом народным, так по совести дело рядили… Против Кривды стеной восставали, поднимался Степан да Кондратий – не за прибыль, не личное благо, а за Правду, за общее дело! Так вставали зловещею тучей… сатанисты, так потом, от стыда заалевшись, с головою, опущенной долу, принимали колючую Правду от Бояна в плененной столице… И хотя уберечь не сумели, передав чужакам на рассправу, но в душе-то казачьей, я верю, заодно были все с Митрофаном…

Слово ВЕРНОСТЬ кровавою нитью пронизало историю нашу. Слово ВЕРНОСТЬ спиною широкой подпирало державные стены. Не отцы ль наши шарили пикой по степям на далеких границах? Не одиннадцать разве дубовых, в медь окованных, было ворот – у князей по далеким границам? Кто держал там бессменную стражу? Русь от ворога оборонял? Верность крепкая, верность до гроба, но… и сами ее ожидали. И уж если вставала щетиной наша грива – так видно недаром…

Козацтво. Випуск 1. За редакцією В.Я.Тимофєєва.

Білгород-Дністровський. СП «Петрекс». 1995.

 

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS