КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

Козацтво. Вип.2. За ред. В.Я.Тимофєєва.

КОЗАЦТВО

Випуск 2.

За редакцією В.Я.Тимофєєва

1998

ЗМІСТ:

ВСТУП. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО (3).

І. КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО.

1. Документи структурних підрозділів АОК – Штаб, Рада Старшини, Старійшини, Науково-методична рада, Навчальний заклад, Суд козацької честі, Колегія Радників отамана (5).

ІІ. КОЗАЦЬКА ШКОЛА.

1. Школа джур та дан (15).

2. Школа козацько-лицарського виховання (18).

3. Козацька педагогіка й сучасна освіта (22).

ІІІ. КОЗАЦЬКА ГРОМАДА.

1. Концепція Адамівського Осередку Козацтва (АОК) щодо розбудови широкого козацького руху в Адамівський громаді (32).

2. Структура Адамівського Осередку Козацтва (33).

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ (34).

Козацтво. Випуск 2. За редакцією В.Я.Тимофєєва.

Білгород-Дністровський. СП «Петрекс». 1998.

ВСТУП. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО.

Українське козацтво відтворено у 1990 році. Це – міжнародна, добровільна, незалежна, добродійна Всеукраїнська національно-патріотична і оборонно-спортивна громадська організація. Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновіл. Сьогодні Гетьман Українського козацтва – гвардії генерал-лейтенант, народний депутат України І.Білас. Організація будується за територіальним принципом і діє згідно із статутом, затвердженим Міністерством юстиції України.

Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, Президент України Л.Кучма підписав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995), який є правовою базою діяльності Українського козацтва. Президент України Л.Кучма є Почесним Гетьманом Українського козацтва, а Прем’єр-Міністр України В.Ющенко є генерал-хорунжим Українського козацтва.

Відбулася Чергова Велика Рада Українського козацтва. У її роботі приймали участь делегати від усіх крайових товариств України, представники органів державної влади. Від нашого районового товариства на Раді була делегація у складі Л.Городецького, В.Тимофєєва, А.Майстра, В.Якименка, С.Коваліва, Р.Городецького, М.Маринеску, А.Редька, В.Козубенка та ін. Від міського товариства були М.Скляренко, О.Царенков, М.Дейна, Б.Устименко та ін. На Раді було підведено підсумки роботи за рік, зроблено аналіз стану розвитку Українського козацтва, розглянуто пропозиції щодо змін та доповнень до статуту, проекти козацьких одностроїв. Історія нашого народу свідчить про те, що українське козацтво завжди втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, могутню інтелектуальну силу, невичерпні життєздатність, оптимізм і енергію. Я переконаний в тому, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в умовах сьогодення, близькому і віддаленому майбутньому сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності. Наступив новий етап у розвитку Українського козацтва. Рада вирішила, що необхідно піднести на вищий рівень ідеологію, методологію, теорію та практику розвою козацького руху, започаткувати вступ до лав Українського козацтва освітянських, наукових, культурних, мистецьких, військових, фізкультурно-спортивних, оздоровчо-лікувальних структур як колективних членів.

Надійшов час повсюдно - в усіх областях і районах, в містах і селах, житлових масивах, органах влади, державних структурах, громадських і державних організаціях, установах створювати нові козацькі осередки, гурти, братства, товариства, інші об’єднання, які будуть невід’ємними складовими Українського козацтва. Треба формувати сучасні козацькі курені, коші, сотні і полки за місцем проживання і трудової діяльності, які будуть наводити порядок, лад, стимулювати і контролювати дотримання Конституції України, інших законів.

Необхідно розгорнути систематичну просвітницьку, пропагандистську роботу серед рідних і близьких, знайомих і незнайомих людей з метою заохочення їхньої активної участі в козацтві, вступу до Українського козацтва.

Треба співпрацювати з державними органами, владними структурами, переконувати їх у необхідності найтіснішого зв’язку з Українським козацтвом як потужним партнером, союзником у націотворчій і державотворчій діяльності.

Козацькі осередки покликані цілеспрямовано і щоденно організовувати своїх членів, інших громадян на боротьбу зі злом, корупцією і мафією, зловживанням службовим становищем, розкраданням багатств України, аморальністю, пияцтвом, хуліганством, бандитизмом тощо. Постійна доброчинна, гуманна, практична діяльність козацтва, вивчення ним потреб і запитів людей різних вікових груп, організація акцій милосердя в своєму мікрорайоні, населеному пункті, надання практичної допомоги інвалідам, хворим і немічним людям – повинна стати складовою частиною його роботи.

Учителі, працівники органів освіти, представники Українського козацтва, всієї громадськості мають надавати практичну організаційну, науково-методичну допомогу дітям і юнакам у справі створення і налагодження роботи молодіжних козацьких осередків, об’єднань. Зокрема, проводиться робота по створенню таких об’єднань у Випаснянській СШ №1, Старокозацькій СШ, Випаснянській НСШ, Адамівській НСШ, Долинівській НСШ. Ці об’єднання дбають про фізичне загартування козачат, джур і молодих козаків, зміцнення їхнього здоров’я, виховання в них лицарських якостей: шляхетності, твердої волі, сили духу, милосердя, синівської відданості рідному народу, здатності надавати перевагу загальнонаціональним, державним інтересам. Закликаю всіх наслідувати наш приклад: будемо прагнути по-козацькому, по-лицарському виховувати підростаюче покоління, зміцнювати незалежну Україну.

Наші контактні телефони: районне товариство Українського козацтва – 3-05-70, 76-3-40; міське товариство Українського козацтва – 3-02-10, 2-53-82.

І. КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО

1. ДОКУМЕНТИ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ АДАМІВСЬКОГО ООСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА (АОК)

А. ШТАБ

Загальнi положення

1. Штаб АОК є постiйно дiючим виконавчим органом з розташуванням у селi Адамівка (сільська рада), що здiйснює правове, наукове, органiзацiйне, документальне, iнформацiйно-аналiтичне та iнше забезпечення дiяльностi АОК, якому пiдпорядкованi всi структурнi пiдроздiли (козацькi осередки) АОК.

2. Посадовi особи Штабу АОК, з числа старшини АОК, здiйснюють організаційно-виконавчi функцiї згiдно з Положенням про Штаб АОК.

3. Дiяльнiсть Штабу АОК, склад i обов'язки старшини АОК, а також дiяльнiсть i завдання служб, якi вони очолюють, регламентуються окремими Положеннями.

4. Штаб АОК безпосередньо пiдпорядковується начальнику Штабу ОКК, який призначається наказом отамана АОК.

5. У своїй дiяльностi Штаб АОК керується Конституцiєю України, чинним Законодавством України, Указами Президента України, декретами та постановами Кабiнету Мiнiстрiв України, Статутом АОК, наказами i розпорядженнями отамана АОК та цим Положенням.

Основнi завдання Штабу АОК

1. Органiзацiйне забезпечення функцiонування всiх структурних пiдроздiлiв АОК з виконання ними завдань, що викладенi у Статутi АОК.

2. Здiйснення взаємодiї з органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування та структурами АОК.

3. Збiр та систематизацiя iнформацiї вiд осередкiв АОК, органiв державної влади, iнших юридичних i фiзичних осiб, як на територiї України, так i української дiаспори для здiйснення аналiзу стану розвитку АОК.

4. Пiдготовка документiв до розгляду на засiданнях Рад старшини АОК та Великих Рад АОК.

5. Доведення рiшень, що прийнятi на засiданнях Рад старшини АОК, Великих Рад до структурних пiдроздiлiв АОК.

6. Контроль за виконанням наказiв, розпоряджень отамана АОК, рiшень Ради старшини АОК, Великої Ради АОК.

Функцiї Штабу АОК

1. У перiод мiж Великими Радами АОК органiзовує дiяльнiсть АОК та забезпечує роботу Рад старшини АОК.

2. Збирає та систематизує iнформацiю вiд осередкiв АОК, органiв державної влади, iнших юридичних i фiзичних осiб, як на територiї України, так i української дiаспори, опрацьовує плани розвитку АОК та практичнi рекомендацiї щодо їх реалiзацiї.

3. На пiдставi iнформацiї, що отримана, здiйснює аналiз розвитку АОК.

4. Готує вiдповiднi довiдковi та науково-аналiтичнi матерiали з питань, що розглядаються на засiданнях Рад старшини АОК та Великих Рад АОК.

5. Надає консультативну та органiзацiйно-методичну допомогу структурним козацьким осередкам АОК.

6. Органiзовує пiдготовку та проведення заходiв, в тому числi й iнформацiйно-технологiчних, як в осередках АОК, так i загальнорайонного масштабу.

7. Надає членам Ради старшини АОК проекти документiв та iнформацiйний матерiал з питань, що розглядаються на засiданнях Рад.

8. Веде протокол та запис засiдань Рад старшини АОК, Великих Рад АОК, прес-конференцiй тощо.

9. Веде облiк та узагальнення пропозицiй i зауважень, що висловленi пiд час обговорення питань порядку денного засiдання.

10. Обробляє iнформацiю, рiшення, що прийнятi на засiданнях Ради старшини АОК, Великої Ради АОК.

11. Обробляє й готує до друку та тиражування матерiали i документи, що пов'язанi з дiяльнiстю АОК.

13. Органiзовує i здiйснює iнформацiйно-бiблiотечне забезпечення дiяльностi АОК.

14. Здiйснює оформлення й надсилання документiв, забезпечує опублiкування офiцiйних матерiалiв та iнформацiї про дiяльнiсть АОК.

15. Органiзовує пiдготовку матерiалiв для друку в районнiй газетi "Советское Приднестровье", в Козацькому Інформаційному Віснику.

16. Веде облiк, зберiгає i надає в користування документи АОК. Здiйснює передачу документiв АОК до архiву АОК, а також контроль за їх зберiганням в архiвi.

17. Обробляє, аналiзує, надсилає адресату службову кореспонденцiю, вносить пропозицiї щодо наукової органiзацiї роботи з документацiєю та забезпечує її впровадження в роботу осередкiв АОК.

18. Розробляє i подає на розгляд Ради проекти нормативно-правової документацiї, що регламентує взаємовiдносини АОК з органами виконавчої влади та мiсцевого самоврядування.

19. Органiзовує виконання наказiв, рiшень, постанов отамана АОК, Великої Ради АОК, Ради старшини АОК.

20. Розробляє нормативно-правову та методичну бази АОК.

21. Координує взаємодiю АОК з громадськими, релiгiйними органiзацiями, благодiйними фондами.

22. Встановлює зв'язки та обмiн досвiдом зi спорiдненими громадськими органiзацiями української дiаспори та зарубiжних країн з питань розвитку нацiонально-патрiотичного виховання суспiльства.

23. Проводить науково-дослiднi роботи з козацької тематики як своїми силами, так i органiзовує й координує дiяльнiсть тимчасових та наукових груп.

24. У взаємодiї з засобами масової iнформацiї органiзовує та проводить прес-конференцiї, засiдання "круглих столiв", науково-практичнi конференцiї АОК тощо.

25. Спiвпрацює з вiйськкоматами та вiдповiдними органами iнших силових структур щодо укомплектування окремих пiдроздiлiв iз числа призовникiв, якi є членами АОК.

26. Веде загальний реєстр особового складу АОК.

27. Проводить iнспекцiйнi перевiрки дiяльностi осередкiв АОК, надає рекомендацiї щодо усунення виявлених недолiкiв.

28. Здiйснює також функцiї, що покладають на Штаб АОК iншi керiвнi органи АОК.

Керiвництво та персонал Штабу АОК

1. Штаб АОК очолює начальник Штабу АОК, який призначається й звiльняється з посади отаманом АОК (функцiональнi обов'язки начальника Штабу АОК визначаються посадовою iнструкцiєю).

2. Заступник начальника Штабу АОК: Керує дiяльнiстю секретарiату Штабу АОК з метою виконання прав та обов'язкiв, що випливають iз покладених на Штаб завдань. Затверджує функцiональнi обов'язки спiвробiтникiв Штабу АОК. Забезпечує рацiональний розподiл обов'язкiв мiж працiвниками Штабу та виконання ними обов'язкiв i функцiй, що передбаченi чинним Законодавством, цим Положенням, посадовими iнструкцiями та правилами внутрiшнього розпорядку. Готує та подає начальнику Штабу АОК пропозицiї щодо прийняття на роботу та звiльнення з посади працiвникiв Штабу, а також їхнiх премiювань та нагороджень. Органiзовує навчання працiвникiв Штабу та пiдвищення їхньої квалiфiкацiї.

3. Iншi працiвники Штабу: Забезпечують своєчасне i якiсне виконання доручених завдань вiдповiдно до функцiональних обов'язкiв. Виконують окремi завдання i доручення заступника начальника Штабу, начальника Штабу АОК, отамана АОК. На спiвробiтникiв Штабу АОК поширюється Законодавство України про працю. Вони зобов'язанi виконувати Правила внутрiшнього трудового розпорядку, iнструкцiї щодо роботи з документацiєю, пiдвищувати професiйний рiвень i квалiфiкацiю.

Права Штабу АОК

1. Отримувати від органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ, органiзацiй iнформацiю, документи i матерiали щодо діяльності козацьких організацій.

2. Вимагати вiд пiдроздiлiв АОК усiх рiвнiв забезпечення своєчасного подання ними якiсної i об'єктивної iнформацiї щодо їхньої дiяльностi.

3. Вимагати вiд керiвникiв (голiв) козацьких осередкiв всiх рiвнiв усунення недолiкiв, що виявленi у роботi пiдроздiлiв, у тому числi у випадку порушення ними чинного Законодавства України, Статуту АОК тощо.

4. Отримувати довiдкову лiтературу, якщо вона не мiстить державної таємницi.

Органiзацiйна структура Штабу АОК

1. Старшина АОК, що входить до складу Штабу АОК, має свої управи для органiзацiї ведення роботи за вiдповiдними напрямками.

2. Управи, служби, вiддiли, групи, що ведуть роботу з певних напрямкiв, дiють на пiдставi Статуту АОК та окремих Положень, що затвердженi отаманом АОК.

3. Керiвники всiх пiдроздiлiв Штабу АОК призначаються й звiльняються з посади наказом отамана АОК.

Фiнансування Штабу АОК

1. Органiзацiйне, технiчне та iнше забезпечення дiяльностi Штабу АОК здiйснюється за рахунок бюджету та кошторису АОК, що визначено на утримання Штабу АОК.

2. Штатний розпис спiвробiтникiв Штабу АОК затверджує отаман АОК.

3. За фiнансово-господарську дiяльнiсть Штабу АОК та всiх його служб вiдповiдає отаман АОК.

Б. РАДА СТАРШИНИ АОК

Загальнi положення

1. Керiвнi органи АОК складаються з Великої Ради АОК та старшини АОК.

2. До складу старшини АОК входять: отаман АОК; наказний отаман АОК; отамани станів; начальник Штабу АОК; члени Штабу АОК; скарбничий АОК; обозний АОК; суддя АОК; голова Ради старійшин АОК.

Завдання, права, обов'язки Ради старшини АОК

Рада старшини АОК: є керiвним органом АОК мiж Великими Радами АОК; розпоряджається майном i коштами АОК; готує питання для керiвних рiшень АОК; вирiшує поточнi питання з управлiння АОК; збирається не менше одного разу на три мiсяцi; на пiдставi свого рiшення має право приймати до лав АОК без випробувального термiну вiдомих громадських, полiтичних та вiйськових дiячiв, дiячiв науки i культури, державних керiвникiв, видатних спортсменiв, якi виявили себе активними провiдниками української державностi та української козацької iдеї, а також зробили вагомий внесок у розвиток АОК; затверджує кiлькiсть делегатiв Великої Ради АОК, якi обранi Радами станів АОК, що скликаються 1 раз рік, визначає час, мiсце проведення та порядок денний Великої Ради АОК; на пiдставi свого рiшення має право скликати позачергову Велику Раду АОК; за рiшенням Великої Ради Рада старшини АОК може вносити змiни та доповнення до Статуту АОК; рiшення Ради старшини АОК приймаються бiльшiстю голосiв за наявнiстю не менше половини отаманiв козацьких товариств АОК; члени старшини АОК не мають права входити до складу контрольно-ревiзiйної iнспекцiї АОК; члени старшини АОК можуть мати особовi клейноди, штампи, що зареєстрованi Штабом УРК, й використовувати їх пiд час виконання посадових обов'язкiв; бунчуковi товаришi - козаки, якi обiймали посади, - переходять до резерву отамана АОК для виконання окремих (спецiальних) завдань АОК, виконують доручення отамана АОК та Ради старшини АОК; отаман козацького товариства АОК - член Ради старшини - є вищою посадовою особою в козацькому товариствi АОК. Вiн обирається становою Радою термiном на один рік iз. Як символ влади отамановi козацького товариства АОК вручається комишина.

В. СТАРІЙШИНИ АОК

Загальнi положення

1. Рада старiйшин - традицiйний статутний орган у системi козацького самоврядування, який керується у своїй дiяльностi моральними принципами, звичаєвим правом, нормами козацького лицарства, Статутом АОК, Законодавством України та цим Положенням.

2. Рада старiйшин є джерелом козацької честi, стоїть на охоронi звичаєвого права, iсторичних традицiй, моральних чеснот АОК, контролює плани дiяльностi штабiв станових товариств АОК, старшин, козакiв, щоб вони вiдповiдали звичаям та традицiям козацтва, з урахуванням сучасних умов розвитку суспiльства.

3. Рада старiйшин формується з поважних козакiв, старшин без посад, якi мають заслуги перед козацтвом, добре знають звичаєве право та iсторичнi традицiї козацтва. Їх висувають i вiдкликають становi осередки, якi передають їм повноваження старшин. Термiн перебування та дiяльнiсть у Радi старiйшин - до кiнця життя. У випадку порушення звичаїв та козацької моралi, а також коли старiйшина обирається на старшинську посаду, дiяльнiсть i перебування у Радi припиняється. Прийом у члени Ради старiйшин проводиться через подання кандидатур вiд станових козацьких товариств.

Мета та завдання

1. Метою Ради старiйшин є : охорона звичаєвого права, iсторичних традицiй АОК, духовностi українського народу; вiдродження нацiональних традицiй, звичаїв i життєвих принципiв, захисту сiм'ї, жiнки та дитини; виховання козакiв i старшини у дусi нацiонального козацького лицарства, вiдданостi рiдному народовi.

2. Завданнями Ради старiйшин є: контроль за дотриманням звичаєвого права отаманами, старшинами, козаками; контроль за козацькими навчальними закладами; пiклування про навчання i виховання козацьких дiтей, козачат, джур, козацької молодi на засадах козацьких традицiй; допомога у розвитку АОК; участь у вивченi iсторiї козацтва, збiрок пiсень i традицiй; розбудова нових традицiй АОК.

Поняття про звичаєве право

Звичаєве право - це споконвiчна система звичаїв i морально-правових норм нашого народу на засадах заповiдей християнської церкви. Лише завдяки звичаєвому праву, козацтво було найбiльш могутньою вiйськовою та моральною силою у суспiльствi. Тому козацтво вбачає послiдовний розвиток i дотримання звичаєвого права як чинника українського нацiонального духу. Нацiональна елiта, яка є совiстю нацiї, її iнтелектом, силою, може бути вихована лише на традицiях лицарства та козацького звичаєвого права.

Повноваження та дiяльнiсть старшин

1. Виходячи з контрольних функцiй Ради старiйшин, усi старiйшини мають право бути присутнiми та брати участь у засiданнях козацьких рад усiх рангiв. Якщо пiд час проведення засiдань цих рад її рiшення не вiдповiдають, або прямо порушують звичаєве право, старiйшина має право вимагати вiдмiни такого рiшення. Якщо рада не погодиться з висновками старiйшини, то це питання передається для розгляду на засiданнi Ради старiйшин, яка приймає остаточне рiшення. Це рiшення обов'язкове для всього козацтва.

2. У разi порушень звичаєвого права, або коли ситуацiя в козацтвi викликає занепокоєння, Рада старiйшин має право скликати позачергове засiдання Великої Ради.

3. Рада старiйшин збирається не менше 3-4 разiв на рiк.

4. Рiшення на засiданнi Ради старiйшин приймається бiльшiстю голосiв.

5. Для органiзацiї роботи Ради старiйшин обирається голова Ради старiйшин, який є головою на всiх Радах. Термiн виконання обов'язкiв голови Ради вирiшує Рада старiйшин. Голова старiйшин не має права виступати одноосiбно вiд Ради старiйшин.

6. Усi старiйшини Ради мають рiвнi права та повноваження.

7. Рада старiйшин не засiдає спiльно з Радою отаманiв. Представники Ради старiйшин iнформують отамана АОК про свої висновки щодо положення у лавах АОК.

8. Рада старiйшин не втручається у дiяльнiсть отамана та начальника Штабу, низових отаманiв, якщо вони не порушують звичаєвого права. Рада старiйшин має право вимагати вiд усiх козакiв обов'язкового виконання наказiв отаманiв, якi обранi згiдно з козацьким звичаєм.

9. Якщо з боку козака або отамана є грубе порушення козацького звичаю, то Рада старiйшин виносить матерiали на порушника до товариського суду козацької честi.

10. Суд козацької честi має виносити такi стягнення, якi не загрожують життю, здоров'ю та волi порушника козацького звичаю. Найбiльшим стягненням є виключення порушника без права повернення його до славних лав АОК.

11. Для безперервної та чiткої роботи Ради старiйшин з боку отамана надається вся необхiдна матерiально-фiнансова допомога. Рада старiйшин не припиняє свого iснування та дiє у випадку припинення дiї АОК. Кожний старiйшина повинен пiдiбрати здiбну людину, щоб передати їй звичаї, i, таким чином, не обiрвати iсторичну традицiю збереження звичаєвого права як єдиного фундаменту для нового вiдродження козацтва.

Г. НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РАДА

Загальнi положення про Науково-методичну раду АОК

Науково-методична рада здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України, Статуту АОК та цього Положення.

Науково-методична рада здiйснює свою дiяльнiсть у взаємодiї з мiсцевими органами влади, науково-дослiдними установами, вищими навчальними закладами, закладами культури i освiти, архiвами, козацькими органiзацiями України.

Мета i напрямки дiяльностi Науково-методичної ради

Основною метою дiяльностi ради є об'єднання зусиль для здiйснення науково-обгрунтованих дослiджень iсторiї козацтва, вiдтворення їх результатiв у наукових працях, витворах образотворчого мистецтва тощо, визначення мiсця i ролi козацтва у формуваннi сучасної моделi державного устрою України, його вплив, як громадської сили, на консолiдацiю суспiльства, розробка i впровадження козацької економiчної моделi господарювання.

Основнi завдання Науково-методичної ради

У галузi вiйськово-патрiотичного виховання: розробка програм виховання молодi на засадах патрiотизму, демократiї, високої моралi та захисту Батькiвщини. Визначення туристсько-екскурсiйних маршрутiв мiсцями козацької слави, забезпечення установ культури, спорту, туризму змiстовними методиками, посiбниками, буклетами на козацьку тематику; складання навчальних програм з iсторiї вiйськового мистецтва козацтва для впровадження у навчальнi заклади.

У галузi науки та освiти: органiзацiя вивчення iсторiї козацтва викладачами навчальних закладiв з проведенням наукових конференцiй, диспутiв, семiнарiв, спiльних зi школярами i молоддю зустрiчей з обговоренням актуальних питань на козацьку тематику; проведення конкурсiв на кращу наукову працю, кращий студентський та учнiвський реферат з iсторiї козацтва; забезпечення широкої пропаганди та популяризацiї наукової думки як через безпосередню участь у проведеннi цiєї роботи серед населення, так i через засоби масової iнформацiї (телебачення, радiо, пресу); забезпечення друкування найбiльш змiстовних наукових дослiджень у загальноукраїнських i мiсцевих наукових виданнях (журналах, вiсниках, газетах, окремих виданнях тощо); органiзацiя дiяльностi журi для визначення кращих наукових праць i переможцiв конкурсiв на козацьку тематику; проведення семiнарiв, конференцiй, засiдань "круглих столiв", виставок козацької лiтератури, постiйне поповнення нею бiблiотечного фонду; проведення анкетування серед викладачiв, студентiв та учнiв шкiл на предмет виявлення громадської думки щодо iсторiї Українського козацтва, узагальнення пiдсумкiв та їх використання пiд час роботи над науковою працею; органiзацiя поїздок викладачiв та студентiв мiсцями козацької слави, збирання iнформацiї для використання у їх науковiй дiяльностi та збереження iсторичної й культурної спадщини українського народу; проведення засiдань Науково-методичної ради з питань дiяльностi АОК з визначених напрямкiв; органiзацiя роботи iнiцiативної групи серед викладачів для визначення найбiльш актуальних питань козацької тематики та розробки рекомендацiй для фахiвцiв, якi працюють над вiдповiдними науковими темами з iсторiї козацтва.

У галузi пропагандистської i полiтичної роботи АОК: забезпечення науково-методичними рекомендацiями, тематичними розробками, наочною агiтацiєю лекторських колективiв для проведення пропаганди козацьких iдей серед населення; систематизацiя пропозицiй i рекомендацiй щодо покращення практичної участi АОК у розробцi та реалiзацiї проектiв козацької спрямованостi.

У галузi мiжнародної дiяльностi: сприяння розширенню i змiцненню мiжнародних зв'язкiв АОК, поглибленню спiвробiтництва мiж АОК i українською дiаспорою.

Д. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД АОК

Загальнi положення

1. АОК - унітарна, єдина у своїй цілісності громадська організація, на структурні організації якої поширюється дія законів України, постанов і розпоряджень з питань розвитку Українського козацтва.

2. Статут АОК є єдиним і загальнообов’язковим для всіх його структурних підрозділів, козацьких товариств, організацій і громад, що входять до складу АОК.

3. АОК може мати лише індивідуальне членство козаків, які є громадянами України.

4. Члени АОК утворюють за місцем навчання (проживання) козацькі осередки (товариства). Реєстрові козаки підлягають єдиному реєстру у Штабі АОК, їхня діяльність регулюється Статутом, цим Положенням, наказами та розпорядженнями АОК.

5. Учнівські та студентські козацькі осередки, що створені у навчальних закладах, не мають права юридичної особи, а легалізуються в органах юстиції шляхом письмового повідомлення.

6. На території сільської ради всі структурні осередки АОК функціонують згідно з адміністративно-територіальним поділом, підпорядкованi отаманам (головам) місцевих козацьких товариств АОК і перебувають на обліку у відповідних штабах.

7. Членство в учнівській, або студентській, козацькій організації АОК регламентується положеннями Статуту АОК.

Основні завдання

1. Сприяння розбудові України як суверенної, самостійної та незалежної, демократичної та правової держави, з козацькою моделлю демократії, що гармонійно поєднує вольності і свободи людини з дисципліною і порядком у державі.

2. Взаємодія з органами влади щодо формування державної політики у галузi духовного, економічного, соціального та військового будівництва держави на засадах історичних, патріотичних, господарських і культурних традицій Українського козацтва.

3. Сприяння відновленню та розвитку на звичаєвих засадах українського козацтва діяльності та способу життя українського народу.

4. Сприяння підготовці молоді до військової служби, військовому вишколу українських козаків, комплектуванню окремих козацьких військових формувань призовниками з АОК.

5. Забезпечення культурного обміну, тісного співробітництва з учнівськими козацькими громадськими організаціями навчальних закладів та установ.

6. Патріотичне і духовне виховання нового покоління в дусі українського лицарства, української національної ідеї, відданості рідному українському народу та Землі-матері.

7. Участь у проведенні заходів щодо охорони та захисту довкілля, упорядкування козацьких могил, створення нових пам’яток культури в пам’ять про козацьке лицарство та славу українського народу.

8. Проведення серед учнівської та студентської молоді роботи з культурно-просвітницького, туристично-краєзнавчого, фізкультурно-спортивного та військово-патріотичного виховання.

9. Запровадження у навчальних закладах та закладах позашкільної роботи дитячо-юнацької військово-патріотичної гри „Сокіл”.

10. Проведення у межах позашкільного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах програми „Молода січ” із вивченням військово-патріотичних традицій Українського козацтва.

Структура та органи управління учнівськими (студентськими) молодіжними козацькими організаціями АОК

1. Учнівські, студентські козацькі товариства АОК створюються з урахуванням сучасного адміністративно-територіального поділу, а також з урахуванням історичних назв полків, куренів козацького війська, на засадах виробничо-територіального принципу.

2. Відповідно до історичних реалій відновлюється традиційний для АОК станово-курінний устрій як військово-патріотична структура АОК. Козацькі товариства всіх рівнів мають право збереження історичних козацьких назв, не допускається перетворення їх на незаконні воєнізовані формування.

3. Первинним козацьким товариством є стан. З первинних козацьких товариств-станів складається курінь.

5. Усі первинні козацькі товариства беруться на облік і є підзвітними вищим козацьким товариствам.

6. Первинним підрозділом військово-патріотичного вишколу в АОК є застава, що налічує не менше трьох козаків. Iнші структурні підрозділи АОК мають назви: рій (складається з застав); загін (складається з роїв); сотня (складається з загонів); курінь (складається з трьох сотень); полк (складається з трьох куренів).

7. Первинні козацькі учнівські, студентські товариства АОК: створюються за місцем навчання козаків; для керівництва товариством обирають на засiданнях своїх рад отамана та писаря (його заступника) терміном на 1 рік; ведуть персональний облік членів, приймають членські внески; ведуть облік коштів, звітують перед козацьким товариством про їх використання; отаман (голова) товариства, який керує первинним козацьким товариством, входить до місцевої старшини; співпрацюють з місцевим штабом; визначають завдання та напрямки своєї діяльності.

Е. СУД КОЗАЦЬКОЇ ЧЕСТІ АОК

Загальнi положення

1. АОК є добровiльною, самостiйною, духовною, позапартiйною, громадською органiзацiєю, що дiє на пiдставi Конституцiї України, чинного Законодавства України та Статуту АОК з метою захисту духовних, економiчних, полiтичних здобуткiв українського народу, нацiональних традицiй та козацьких життєвих принципiв, має власну судову систему та судочинство.

2. Судова система АОК базується на iсторичних традицiях Українського козацтва й складається з судiв козацької честi куренiв, сотень тощо.

3. Суд козацької честi АОК є товариським судовим органом. У своїй дiяльностi суди козацької честi керуються Статутом АОК, основними заповiдями АОК та чинним Законодавством України.

Завдання судiв козацької честi та порядок їх утворення

1. Головним завданням судiв козацької честi є пiдтримка високого козацького духу, дисциплiни, людської та нацiональної гiдностi, захист авторитету АОК.

2. Суди козацької честi складаються з суддiв, по одному в об'єднаннях й осередках АОК, та двох козакiв, якi разом з ними здiйснюють судочинство (один призначається вiдповiдним отаманом, а iнший - за проханням пiдсудного), а також з Вищого суду козацької честi з постiйним складом.

3. В об'єднаннях та осередках АОК суддiв обирають з найбiльш гiдних козакiв (по одному) строком на два роки та не бiльше двох термiнiв поспiль.

4. Суд козацької честi обирає Велика Рада АОК кiлькiстю 5 осiб - старшин з рiзних станів та Головного суддi (голови суду козацької честi) - термiном на п'ять рокiв, кожен iз суддiв не може обиратися бiльше двох термiнiв поспiль.

5. До суду козацької честi обираються козаки - юристи за фахом - та козаки, якi мають достатнiй життєвий досвiд й авторитет у товаришiв.

Справи, що розглядаються судами козацької честi

Суди козацької честi розглядають такi справи: про порушення Статуту АОК; про порушення основних заповiдей АОК; про порушення положень, що регулюють дiяльнiсть АОК; про порушення дисциплiни у козацькому середовищi; про дiяльнiсть, що завдала шкоди авторитету АОК; про стосунки об'єднань, осередкiв з органами управлiння АОК та мiж собою;

Порядок розгляду справ судами козацької честi

1. Суди козацької честi розглядають справи згiдно з поданими заявами, рiшеннями рад, об'єднань, осередкiв, з власної iнiцiативи суддiв та у порядку оскарження постанов судiв нижчої iнстанцiї.

2. Справи розглядають суди козацької честi у складi обраного на засiданнi ради осередку чи об'єднання та двох козакiв-судочинцiв.

3. Розгляд справ здiйснюють на вiдкритому засiданнi суду, де мають право бути присутнiми будь-якi козаки.

4. На засiдання суду обов'язково запрошується козак, стосовно якого розглядається справа. Якщо вiн не з'являється без поважних причин на засiдання суду, справа може бути розглянута за його вiдсутностi.

5. Суддя об'єднання чи осередку: отримавши заяву чи рiшення козацької ради, в триденний термiн порушує справу та призначає день слухання справи, але не пiзнiше 15 днiв з моменту отримання заяви, про що виносить ухвалу; здiйснює пiдготовку до слухання справи: збирає необхiднi документи, опитує козакiв, iнших осiб, залучає до матерiалiв справи iншi докази, має право давати доручення iз вказаних питань iншим козацьким судам у випадку, коли необхiднi матерiали неможливо зiбрати на територiї об'єднання чи осередку;

6. Пiд час розгляду справи дослiджуються всi обставини та документи, опитуються особи, якi причетнi до справи. Пiсля отримання результатiв приймають постанову.

7. Вiдмова козакiв дати суду пояснення, матерiали, документи не допускається, вважається порушенням основних заповiдей АОК та тягне за собою наслiдки, що передбаченi цим Положенням.

8. Суддi є незалежними у прийняттi постанов i мають рiвнi права.

9. Постанови судiв приймають бiльшiстю голосiв членiв суду.

10. Розгляд справ, що порушенi суддями з власної iнiцiативи, проводять у такому ж порядку. 1.Суд козацької честi АОК розглядає справи про стосунки об'єднань, осередкiв з органами управлiння АОК та у порядку перегляду справ. 2.Суд козацької честi АОК розглядає справи у складi Головного суддi (голови Суду козацької честi) та чотирьох суддiв. Суддi чинять правосуддя по черзi. У разi тимчасової вiдсутностi Головного суддi його функцiї виконує один iз суддiв.

Заходи, що здiйснюються судами козацької честi

1. До козакiв, яких суди козацької честi визначають винними у порушеннi Статуту АОК, основних заповiдей козацтва, Положень, що регулюють дiяльнiсть АОК, застосовують такi заходи впливу: оголошення козацького осуду; вимога вибачитися перед зiбранням козакiв; спокута в церквi; тимчасове позбавлення права голосу; попередження про виключення з лав АОК; порушення питання про позбавлення старшинського звання перед отаманом, який це звання присвоював; порушення перед козацькою радою питання про виключення з лав АОК.

2. Рiшення суду козацької честi "Оголошення козацького осуду" та "Попередження" оголошують на судi особисто та наказом отамана вiдповiдного рiвня перед всiм козацтвом осередку.

3. Якщо козак вiдмовляється виконувати рiшення суду козацької честi, суд може надати суворiше покарання.

4. Пiсля рiшення суду "На спокуту" козак повинен пiд наглядом священика поститися та сповiдатись.

Оскарження постанов судiв козацької честi

1. Постанови судiв козацької честi у десятиденний термiн пiсля їх винесення можуть бути оскарженi у судi козацької честi вищої iнстанцiї.

2. До суду козацької честi АОК подаються заяви на перегляд справи у тому випадку, коли їх розглядали у порядку оскарження судами козацької честi об'єднань чи осередкiв нижчої iнстанцiї.

Є. КОЛЕГІЯ РАДНИКІВ ОТАМАНА АОК

Загальні положення

1. Колегiя радникiв при Штабi АОК створена рiшенням отамана АОК i є його структурним пiдроздiлом.

2. Колегiя не є юридичною особою, у своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, указами Президента України, Статутом АОК, дiйсним положенням, наказами i розпорядженнями отамана АОК, головного радника Колегiї, чинним законодавством України.

3. Колегiя має свою печатку, штамп i бланки зi своїм найменуванням, а також видає посвiдчення у порядку, що встановлено в АОК.

4. Колегiя складається iз козакiв, якi включенi до єдиного реєстру АОК.

5. Козаки Колегiї обов'язково носять форму єдиного зразка i отримують козацькi звання, вiдзнаки i нагороди вiдповiдно дiйсного Положення i Положення, що затверджене отаманом АОК.

6. Штаб Колегiї знаходиться за адресою: село Адамівка, сільська рада.

Мета і основні завдання Колегії радників

Основною метою i завданням Колегiї є:

1. Забезпечення у регiонi стабiльної громадсько-полiтичної життєдiяльностi АОК.

2. Формування особового складу козацтва iз високоiнтелектуальної, освiченої iнтелiгенцiї, пiдвищуючи престиж АОК.

3. Сприяння розвитку державної полiтики у сферi духовного, економiчного, соцiального, культурного i вiйськового будiвництва в регiонi.

4. Створення умов, що сприяють розвитку усiх напрямiв дiяльностi Колегiї для зростання її авторитету.

5. Консолiдацiя i залучення полiтичних сил до лав АОК за принципом вiдкритостi козацького руху.

6. Здiйснення захисту законних iнтересiв АОК i його членiв у державних, правоохоронних, судових органах, а також громадських та iнших органiзацiях.

Напрями діяльності Колегії радників

1. Колегiя дiє за такими напрямами: соцiально-економiчний розвиток; правове виховання; законнiсть, забезпечення порядку, захист прав i свобод громадян; охорона здоров'я населення; розвиток освiти, педагогiки, духовне виховання молодi; розвиток культури, спорту та духовне виховання молодi; питання зовнiшньої i внутрiшньої полiтики; спiвпраця iз навчальними закладами; кадрова полiтика i психологiя; бiзнес i пiдприємництво; мiжнароднi зв'язки з козацтвом; розвиток аграрної полiтики; питання внутрiшньої безпеки; взаємодiя iз засобами масової iнформацiї; громадсько-полiтичнi питання; оборонно-масова робота.

2. Сприяння державним органам у боротьбi iз злочиннiстю, корупцiєю та iншими правопорушеннями.

Обов’язки і права Колегії радників

1. Членство у Колегiї є лише iндивiдуальним.

2. Члени Колегiї зобов'язанi: виконувати усi вимоги Статуту АОК, дiйсного Положення, розпорядження, постанови, накази i рiшення отамана АОК, керiвних органiв АОК i головного радника Колегiї; сплачувати членськi внески, розмiр яких встановлюють окремим положенням.

3. Членство у Колегiї припиняється: за власним бажанням; у випадку порушення Статуту АОК, дiйсного положення та iнших нормативних документiв АОК; через несплату членських внескiв.

4 Рiшення про виключення приймає Гетьман АОК на пiдставi рiшення Ради або представлення головного радника Колегiї.

Структура та органи управління Колегії радників

1. Колегiю складають радники, помiчники радникiв i консультанти.

2. Колегiєю керує головний радник, якого призначає отаман АОК.

3. Головний радник призначає радникiв, помiчникiв радникiв, консультантiв, якi йому пiдпорядкованi.

4. Головний радник звiтує отаману АОК.

5. При Колегiї створюють Раду козацького товариства iз 7 членiв, яких обирають на конференцiї.

6. Радою керує голова, яким є головний радник Колегiї.

7. Голова Ради козацького товариства органiзує i проводить її засiдання (за необхiдностi).

8. Секретар Ради обирається iз членiв Ради.

9. Секретар Ради козацького товариства веде i оформлює протоколи зборiв товариства i засiдань Ради.

10. Повноваження Ради козацького товариства: прийом i виключення iз козацького товариства; затвердження i змiни структури Колегiї; вибори секретаря Ради козацького товариства; прийняття рiшення про притягнення до дисциплiнарної та iншої вiдповiдальностi; заохочення членiв козацького товариства; прийняття рiшення про лiквiдацiю козацького товариства (Колегiї); розгляд i вирiшення питань, що головний радник виносить на засiдання Ради.

Повноваження головного радника Колегії

1. Представляє iнтереси АОК на всiх рiвнях владних структур України, у громадських та мiжнародних органiзацiях, партiях та рухах.

2. Призначає i звiльнює свого заступника, радникiв, їхнiх помiчникiв та консультантiв.

3. У випадках, що передбаченi Статутом АОК та чинним законодавством України, вiдсторонює вiд виконання службових обов'язкiв осiб, якi вказані у цьому Положенні.

4. Контролює роботу Ради Колегiї.

5. Вносить на розгляд Ради пропозицiї з питань дiяльностi Колегiї.

6. Видає i затверджує внутрiшнi нормативно-правовi документи, що регламентують дiяльнiсть Колегiї.

7. Подає отаману АОК представлення про нагородження державними нагородами, вiдзнаками АОК, а також присвоєння звань.

8. Здiйснює пiдбiр i розстановку кадрiв.

9. Затверджує i змiнює штатний розклад i чисельнiсть Колегiї.

10. Вирiшує iншi питання, що не суперечать Статуту АОК та чинному законодавству України.

Припинення діяльності Колегії радників

1. Припинення дiяльностi Колегiї здiйснюється шляхом її реорганiзацiї або лiквiдацiї.

2. Лiквiдацiя i реорганiзацiя Колегiї здiйснюється за рiшенням Ради, якщо за нього проголосувало бiльше половини її членiв та згоди головного радника i отамана АОК.

ІІ. КОЗАЦЬКА ШКОЛА

1. ШКОЛА ДЖУР ТА ДАН

Частина 1.

Вражаючі досягнення технократичної цивілізації загрожують людству екологічним самознищенням. Однак труднощі розв’язання глобальних проблем (можливість ядерного конфлікту, забруднення біосфери тощо) зумовлені не лише рівнем технічного оснащення чи налагодження добросусідських взаємин. Основоположна проблема – спосіб світосприймання, що відображає буденні, почасти примітивні потреби, думки і дії людини технократичної цивілізації.

Маємо парадоксальне зміщення вектора основоположних проблем з техніки і технології на людину та її певним чином наповнений внутрішній світ. Сучасні мислителі сходяться на тому, що в третьому тисячолітті саме людина буде в епіцентрі найскладніших, найглобальніших проблем Землі. Її догматичний прагматизм у контексті широких обріїв духовної досконалості, примітивність психологічного життя за повноти форм і способів гуманного соціального утвердження, матеріальне і духовне споживництво у ситуації безмежних можливостей творення добра і краси продукують той напружений простір, у якому тільки й може бути розв’язана проблема людини як особливої чотириєдності – культурного універсуму, гуманної особистості, дієвого суб’єкта і духовної індивідуальності.

Отже, щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної; від культури споживання до культури творення; від владного творення (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличеного, мудрого. Первинно – це поступ національних систем освіти, спочатку в експериментальних варіантах, а з появою належних результатів – масовий. Очевидність цього факту не підлягає сумніву: система освіти – це галузь найважливішого духовного виробництва будь-якого суспільства, що покликана готувати громадянина з певним рівнем національної свідомості, інтелектуальної і розумової зрілості, духовного творення, довкілля.

Саме в контексті розв’язання глобальних проблем людства, освіти, людини і створюється програма трансформації Адамівської школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання), котра моделює освітньо-виховний процес як культурне і духовне явище, шкільне середовище – як психогенний етнонаціональний фактор духовного єднання учасників навчального процесу, а психосоціальний розвиток особистості – як неперервне зростання її фізичного, розумового, емоційного, морального і духовного потенціалу в ході чуттєво-смислового занурення у культуроємні пласти етнонаціонального досвіду і психоемоційне вивільнення в духовних переживаннях, помислах, вчинках.

Сучасна система шкільної освіти в Україні готує громадянина-інтелектуала, тобто особу, котра володіє основами наук і здатна розв’язувати складні суспільні проблеми і завдання, послуговуючись науковими підходами. Із здобутком України державного суверенітету та поступовим її входженням до європейського і світового соціально-культурного простору істотно ускладнюється місія національної освіти й, зокрема, загальноосвітньої школи. Відтепер вона має готувати ще й людину висококультурну, зорієнтовану на канонізований етнонаціональний і духовний досвід. Іншими словами, масова загальноосвітня школа має бути перетворена з науково-освітнього закладу на таку соціально-культурну інституцію, яка б готувала не тільки грамотну, а й культурну, ментально зорієнтовану і духовно розвинену особистість.

Частина 2.

Системоутворюючим соціально-культурним чинником соціальної зрілості особи є духовність, зокрема, лицарська духовність. Складність соціально-психологічного дослідження цього феномену (універсального явища) спричинена, з одного боку, його буттєвою вседіяльністю, що повно не може бути пізнана наукою, з іншого – індивідуальною унікальністю форм духовності і душевних станів, які важко розпізнати, відстежити, а тим більше спрогнозувати чи спеціально відтворити. Найкращі умови для організованого плекання лицарської духовності створюються за експериментальним впровадженням козацько-лицарського навчання і виховання, квінтесенцією якого є психолого-мистецькі інноваційні технології: чуттєво-естетична, установчо-мотиваційна, змістовно-пошукова, контрольно-рефлексівна, адаптивно-перетворювальна, системно-узагальнююча, лицарсько-духовно-естетична.

Отже, наша освітня модель школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) – загальноосвітньої школи покликана перетворити навчально-виховний процес з інформаційно-пізнавального факту на соціально-культурне явище високого духовного насичення. Вона науково проектується за психодидактичними схемами розвивальної міжсуб’єктньої взаємодії і техніками лицарського мистецтва. Тоді етнонаціональний і загальнолюдський досвід, зосереджуючись у ідеях, законах, категоріях, переконаннях тощо постає в кожного учня як власна драма пошуку істини, ідеалу, гармонії.

Основна проблема трансформації і загальноосвітньої школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання) полягає в тому, щоб за допомогою фундаментального соціально-психологічного експерименту домогтися відповідності між науковим обґрунтуванням проблеми розвитку козацько-лицарської духовності, ментально зорієнтованої освіти і наслідками його практичного втілення у життя сучасної загальноосвітньої школи. Звідси, власне, й визначення об’єкта, предмета, завдань, гіпотези і реальної методології трансформації.

Освітньо-виховний ідеал школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) – особистість лицаря, мудрого і волелюбного громадянина незалежної України з національною самосвідомістю, гуманними цінностями, культурою мислення і перспективами духовного самовдосконалення.

Програма трансформації загальноосвітньої школи в школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання) покликана комплексно спроектувати ментально зорієнтовану, гуманістичну школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання), яка б повно реалізувала національні інтереси в галузі освіти, системі державотворення та готувала духовно розвинену особистість.

Об’єкт трансформації – експериментальне моделювання духовно збагаченого, ментально зорієнтованого соціально-культурного простору школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) як саморозвивальної освітньо-виховної інституції.

Предмет трансформації – психомистецькі технології і методи козацько-лицарського духовного єднання вчителя та учня як активних носіїв соціально-культурного досвіду, що внутрішньо осягається кожним у ході оволодіння навчальними курсами для школи за навчальним планом школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання.

Частина 3.

Завдання школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання) центруються на особистості вчителя і учня, якій повною мірою притаманні:

1. Національна самосвідомість як родовідна причетність особи до ментальної непересічності етносу.

2. Гуманістична спрямованість і позитивне сприймання природи людини, її психосоціального розвитку та життєвідчування.

3. Культура поведінки як моральний імператив (кодекс) вчинку, еталонне нормотворення та морально-етична діяльність.

4. Духовне життя як прогресуючий внутрішній розвиток, усезростаюча віра, добродійна любов і життєдіяльне самотворення.

5. Ментальна мудрість як буттєве синергічне поєднання особистістю кращого національного досвіду, розумінневих здібностей, моральної виваженості і духовно-естетичної досконалості.

Завдання трансформації загальноосвітньої школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання):

1. Загальнонауковий аспект (міждисциплінарний): створити та соціально адаптувати концепцію відродження національної школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання).

2. Філософський аспект: дослідити історичні типи козацького освітянства та обґрунтувати методологічну модель наукового проектування соціально-культурного простору школи нового типу.

3. Соціологічний аспект: обґрунтувати та експериментально дослідити теорію лицарські зорієнтованої освітньої діяльності особистості-професіонала - вчителя, учня тощо.

4. Дидактичний аспект: здійснити науковий аналіз та практично перевірити на ефективність інноваційні освітні технології козацько-лицарського виховання та системи навчання від установчо-мотиваційної до духовно-лицарсько-естетичної.

5. Психологічний аспект: виявити, обґрунтувати й експериментально впровадити систему психомистецьких технологій духовного козацько-лицарського єднання вчителів та учнів школи.

Новизна програми трансформації загальноосвітньої школи у школу Джур та Дан (школу козацько-лицарського виховання)- уперше науково (концептуально і методологічно) проектується нова освітньо-виховна система життєдіяльності загальноосвітньої школи Джур та Дан (школи козацько-лицарського виховання), що професійно зорганізовує духовне збагачення, ментально зорієнтований соціально-культурний простір школи, скрижалем якого є психомистецькі технології і методи козацько-духовного з’єднання.

Практичне значення програми трансформації загальноосвітньої школи у Адамівську школу Джур та Дан (Адамівську школу козацько-лицарського виховання) – як саморозвивальний, козацько-лицарсько-духовно збагачений освітянський заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з вірогідних шляхів входження України до європейського соціально-культурного простору.

2. ШКОЛА КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО ВИХОВАННЯ

Частина 1. Принцип ідеалізації в вихованні.

Пріоритетними завданнями української системи виховання є формування в молоді ідеалів – одних із найважливіших компонентів духовності як кожної особистості, так і всього народу. В історичній свідомості народу найвищий статус належить тим людям-ідеалам, які відстоювали свободу як найдорожчу цінність попередніх поколінь, невтомно боролися з чужоземними загарбниками, будували власну національну державу. Для української молоді такими ідеалами стали І.Гонта, М.Залізняк, С.Наливайко, І.Трясило, П.Сагайдачний, І.Сірко, І.Богун, І.Виговський, Б.Хмельницький, І.Мазепа.

В сучасних умовах багато підлітків, юнаків і дівчат вибирають ідеал лицаря – високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Такими лицарями української культури, науки і духовності були Я.Мудрий, В.Мономах, Т.Шевченко, М.Драгоманов, Б.Грінченко, С.Русова, В.Вернадський, М.Грушевський. «Український лицар живе для Батьківщини, він завжди був готовий віддати за неї своє життя. Найдорожче для нього – лицарська честь і слава… Про славу лицарську українець мріє ще з дитинства» (Г.Ващенко).

Наш народ споконвіку культував лицарські традиції виховання. Із століття в століття на лицарських традиціях формувалася еліта нації, яка завжди боролася за свободу і незалежність України.

Коли в значної частині наших співвітчизників занепадав дух, не вистачало сили волі, бракувало віри в свої сили і можливості перемоги над ворогом, тоді історична необхідність породжувала українське козацтво.

Вихована на лицарських традиціях, молодь заперечує рабську і напіврабську психологію, засуджує забуття людиною національної приналежності, зневагу до волелюбних заповідей дідів і прадідів, пасивність, слабодухість, невіру у власні сили, політично прислужництво чужинцям.

Козацька педагогіка плекає лицарську заповідь у душі, серці і свідомості кожного вихованці: у житті завжди є місце подвигам, героїчним вчинкам. Лицарське виховання утверджує життя як героїчне діяння, високе духовне буття, подвижництво в ім’я загальнонаціональних, державних ідеалів.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

Французький історик Шерер писав про українців так: «Ми бачимо батьків, що передали своїм синам почуття гордості бути незалежними й залишали їм у спадок саму тільки шаблю з девізом: «Перемогти або загинути!»

Так, шаблями наші предки володіли краще, ніж пером, тому в історії згадки про героїчні діяння українців залишили іноземці, але хай краще пишуть вони про наші звитяги, аніж ми про їхні!

Ліна Костенко слушно зауважила, що «українці – це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу.

Частина 2. Навчання та виховання.

Наше завдання – відновити історичну пам’ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя, і державу. «Маємо те, що маємо», - дотепно охарактеризував сучасний стан в економіці та моралі Л.Кравчук. Практично не зроблено спроби змінити ситуацію і дотепер школа залишилася єдиною неушкодженою моральною засадою в оточенні дитини, гарантом виховання її порядною людиною, патріотом України.

Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, найважливіша передумова вирішення основних завдань суспільства, держави, необхідна умова відтворення суспільного виробництва і успішної економічної діяльності, формування національних кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості, її входження в життя.

Новий етап, в який вступає Україна, потребує пріоритетної уваги до освіти. Саме вона покликана прокладати дорогу новій соціальній, економічній, правовій та політичній культурі, робити українське суспільство демократичним і відкритим.

Сучасний напрям розвитку освіти – відхід від орієнтації на уніфіковану, стандартну людину, позбуття надмірної ідеологізації школи та нав’язування молодому поколінню віджитих ідеалів і стеоротипів, набули необхідної для сучасного суспільства відкритості.

Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку цієї системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграває провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові. Запозичення системи виховання у іншого народу, як і мови, є неможливим тому, що формує інтелектуальний дебілізм нації. Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – козацька нація; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, яку впровадить у свою роботу колектив Адамівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня (школи козацько-лицарського виховання), бо творче відродження в життя на сучасному рівні ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.

Частина 3. Розбудова Хати починається з розбудови Держави.

Козацька педагогіка – це частина української народної педагогіки, яка формувала у підростаючих поколінь синівську любов до рідної землі, готовність її захищати від чужоземних загарбників, високу національну свідомість і самосвідомість, глибоку духовність. Вона була найтісніше пов’язана з матеріальною і духовною сферами діяльності українських лицарів.

Уся багатогранна навчально-виховна робота в нашій школі козацько-лицарського виховання здійснюється на випробуваних віками підвалинах української національної ідеї, системи національних цінностей, які одночасно мають загальнолюдський зміст і характер.

У процесі формування козацько-лицарських якостей, цілісної особистості патріота, громадянина України приоритетними ми вважаємо оздоровчо-спортивну, навчально-пізнавальну, творчо-трудову, військово-патріотичну і національно-державницьку сфери діяльності. Засобами козацької педагогіки ми утверджуємо міцне козацьке здоров’я і лицарський незламний дух, любов і відданість Україні, стійку життєву позицію українського патріота, громадянина-державотворця. Ми вважаємо, що морально-духовні національні цінності є засадними і приоритетними в житті кожного сучасного козачати, джури і молодого козака. Історія українського народу підтверджує, що ідеї Бога і України були вершинними в козацькій духовності; тому ідеї Бога, людини, родини, нації і України є найголовнішими, найвищими духовними орієнтирами у нашій виховній роботі з юними козаками і козачками.

Засобами козацької педагогіки ми формуємо героїко-патріотичну систему почуттів та ідей, поглядів і переконань, мрій та ідеалів особистості, що складає стрижень її національно-патріотичної свідомості і самосвідомості. Вся робота з юними козаками та козачками у нашій школі козацько-лицарського виховання спрямовується на виховання в них любові до Подвигу в ім’я зміцнення і процвітання Української держави, бо народ (і особистість, зокрема) може спокійно в достатку жити лише в могутній незалежній державі. Таку державу можуть збудувати лише особистості, які не розділяють «своє» і «загальне» в тому розумінні, що не можна збудувати свою Хату, коли не збудуєш Державу. Ми прагнемо, щоб кожен молодий козак і козачка глибоко усвідомили, що в будь-яку історичну епоху, зокрема в нашу, є місце для героїзму і подвижництва, що кожен може стати національним Героєм України.

Педагогічний колектив нашої школи переконаний, що національні, зокрема козацькі виховні традиції є нині порятунком для «зголоднілої» на душевність і духовність сучасної молодої людини.

В школі створена дитячо-юнацька організація «Молода Січ» Українського козацтва, що розгорнула свою діяльність на козацьких традиціях. В практику роботи школи входять нові форми роботи: посвята в козачата, фестивалі козацької пісні і танцю, козацько-старшинські банкети, лицарські турніри, козачі ігри та забави.

Частина 4. Форми роботи в школі з козацько-лицарського виховання.

В нашій школі проводиться різноманітна робота по вихованню учнів засобами козацької педагогіки. Проте вона з кількох причин не набуває належного поширення. Одна з них та, що не складені відповідні програми (по класах, за віком та роками навчання дітей). Розробка варіантних програм виховання учнів на традиціях українського козацтва з урахуванням регіональних особливостей – одне з найважливіших завдань, розв’язання якого сприятиме розгортанню дитячого і юнацького руху, виховання в дітей, підлітків і юнацтва лицарських чеснот.

Саме в козацькій педагогіці рельєфно і повно окреслена ідея вільної і демократичної, незалежної людини, яка на культурно-історичних, духовно-національних традиціях громадського, політичного життя будує незалежну державу і тому наш педагогічний колектив працює над проблемою козацько-лицарського виховання молоді.

Класна робота в школі з козацько-лицарського виховання проводиться нами (за домовленістю з Радою школи, сільською радою, зайво) за рахунок шкільного компоненту (годин факультативів, курсів за вибором, консультацій) з основних дисциплін школи козацько-лицарського виховання.

Позакласна робота з козацько-лицарського виховання проводиться нами за рахунок годин гуртків та у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) і класних козацьких загонів.

Позашкільна робота з козацько-лицарського виховання проводиться нами у формі діяльності дитячо-юнацької організації «Молода Січ» під патронатом паланкового (районного) осередку Українського козацтва (організація офіційно зареєстрована, налічує більше 100 членів).

Українське козацтво відтворено в 1990 році. Це – міжнародна, добровільна, незалежна, добродійна Всеукраїнська національно-патріотична і оборонно-спортивна громадська організація.

Першим Гетьманом Українського козацтва був В.Чорновіл. Сьогодні Гетьман Українського козацтва – гвардії генерал-лейтенант, народний депутат – І.Білас.

Організація будується за територіальним принципом і діє згідно зі Статутом, затвердженим Міністерством юстиції. Зараз в Україні 25 обласних (крайових) козацьких організацій, які з дозволу Генеральної канцелярії Гетьмана Українського козацтва зареєстровані в обласних управліннях юстиції.

Є дитячо-юнацька організація Українського козацтва – «Молода Січ». Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, Президент України Л.Кучма підписав Укази «Про відродження історико-культурних та господарських традицій українського козацтва» (1995), «Про День Українського козацтва» (1999), «Про Координаційну Раду з питань розвитку Українського козацтва» (1999), які є правовою базою діяльності Українського козацтва.

Президент України Л.Кучма – Почесний Гетьман Українського козацтва, генерал-хорунжим Українського козацтва є Прем’єр-Міністр України В.Ющенко…

Поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в умовах сьогодення, близькому і віддаленому майбутньому сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому».

3. КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІКА Й СУЧАСНА ОСВІТА

(ПЕДАГОГІЧНІ РОЗДУМИ)

„ Ми не лукавили з тобою.

Ми просто йшли. У нас нема

Зерна неправди за собою...”

Т.Шевченко.

Своєрідність сучасного розвитку України характеризується відродженням коренів нашої національної минувшини: історії, державних традицій, духовності. Адже без кореня гине все живе.

Корінь людського зростання – у пам’яті, духовній культурі, національній гордості. Вони як сполучна ланка, яка не допустить, щоб молода людина відлучилася від своєї землі.

Дитинство – особливий період людського життя. Саме на цьому етапі людина визначає свої життєві орієнтири, розробляє життєву позицію і життєві плани.

Цієї відповідальної пори вона потребує підтримки й уваги суспільства, яке зобов’язане забезпечити молодим громадянам умови й можливості для повноти самореалізації здібностей кожного, досягнення своїх життєвих цілей. Підтримку й увагу дитина отримує в школі, яка має йти попереду політиків, керуючись принципами гуманізму, свободи, загальнолюдських цінностей.

Ми часто зустрічаємо людей наверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, „гроші пофарбовані, поваплені” і тому в теперішній час, вважає колектив нашої школи, нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо „культура утверджує примат духу” (М.Рерих) – це наше педагогічне кредо. Досвід практичної роботи в цьому напрямку свідчить, що головна мета освіти – виховання; навчання повинно бути підпорядковано вихованню.

Школа – єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішим, самовдосконалюватися, щоб реалізуватись як громадянин.

Нашій школі козацько-лицарського виховання поталанило: у нас педагоги – яскраві, неповторні особистості, носії уселюдських цінностей, глибоких і різнобічних знань, вони прагнуть до втілення в собі людського ідеалу, до постійного самовдосконалення, духовного зростання.

Продуктом творчого пошуку наших педагогів-новаторів є ідея козацько-лицарського виховання та форми, методи нетрадиційного навчання і виховання дітей. Ніщо не повертається в традиційних формах: час диктує свої. Не всі форми козацької педагогіки відповідають сучасності. Нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Тому педагогічний колектив в пошуках форм, методів прогресивних випереджальних ідей формування творчої особистості.

Любов до сім’ї, роду і нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства і волелюбності та побратимства; дух особистісної національної самосвідомості, гідності та честі – весь виховний процес у його багато аспектному вимірі ґрунтується в школі на національному вихованні і спрямований на формування у дітей і молоді свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв і вірувань українського народу як корінного етносу Української держави.

Виховний процес, запроваджений педагогічним колективам та підтриманий соціальним довкіллям – козацьким формуванням громади, йде корінням у національний грунт (сім’я-клас-школа і родина-школа) і кожний педагог черпає звідти життєдайну силу для розв’язання всієї низки складних проблем сучасного життя.

Керуючись змістом розділу „Національне виховання” Державної національної освітньої програми ”Освіта України ХХІ століття”, педагогічний колектив допомагає учням самовизначитися і самореалізуватися у соціально-культурному середовищі, відповідати потребам соціально-економічного та політичного розвитку суспільства. Провідний напрямок такої роботи – формування національно свідомого громадянина України, справжнього патріота та захисника рідної землі, духовно багатої особистості, морально зрілої людини.

Шкільна організація за період свого функціонування проходить череду етапів: від початку створення до природного припинення існування або відродження на якісно новій основі; тривалість цього циклу, як правило, 12 років.

Таку ж череду етапів пройде й наша Адамівська школа, що працює в напрямку козацько-лицарського виховання; вона функціонує за універсальними законами розвитку соціальних систем, а саме:

1. Школа із часом знижує здатність сприймати все те, що виходить за формалізовані рамки; формалізація перетворює її в закриту систему.

2. Закрита система не може інтегрувати нову інформацію, стає застиглою й втрачає здатність до адаптації.

3. Роль керівника полягає у підтримці стану відкритості, орієнтації на інноваційний розвиток, адаптації організації до навколишнього світу.

4. Управління школою як відкритою системою має ризики (корисно для організації, але несе загрозу для керівника).

Аналіз діяльності школи в напрямку козацько-лицарського виховання учнів свідчить, що ефективність цієї роботи значною мірою залежить від особи, яка спрямовує діяльність колективу, її впливу на оточуючих. Загальні риси цього процесу (формообразуючи фактори):

1. Наявність ентузіаста (як правило, це керівник).

2. Залежність результатів роботи від особистих якостей ентузіаста.

3. Залежність результатів роботи від посади, яку займає ентузіаст (адмінресурс).

Так ось, згідно основних формообразуючих факторів цей процес в нашій школі буде проходити так (етапи розвитку школи козацько-лицарського виховання та основні концептуально-методичні документи цих періодів):

І етап. Попередній. Декілька років.

На цьому етапі відбувався процес зародження ідеї, в даному випадку - створення школи козацько-лицарського виховання.

Сутність ідеї:

…Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала своє право на свободу…

Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, необхідна умова відтворення суспільного виробництва і успішної економічної діяльності, формування національних кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості.

Новий етап, в який вступила Україна, потребує пріоритетної уваги до освіти. Саме вона покликана прокладати дорогу новій соціальній, економічній, правовій та політичній культурі, робити українське суспільство динамічним і відкритим.

Сучасний напрямок розвитку освіти – відхід від орієнтації на уніфіковану, стандартну людину, позбуття надмірної ідеологізації школи та нав’язування молодому поколінню віджилих штампів і стереотипів, набули необхідної для сучасного суспільства відкритості.

Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку цієї системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові.

Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, яку впроваджують в свою роботу колективи загальноосвітніх шкіл (шкіл козацько-лицарського виховання) Білгород-Дністровського району Одеської області, бо творче впровадження в життя ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.

В пониззі Дністра (зокрема це територія Старокозацької, Козацької, Петрівської, Староцаричанської, Удобненської, Адамівської, Руськоїванівської сільських громад) значна маса козаків з’явилася в 1709-1710 рр., під час відступу мазепинської еміграційної хвилі. Це були ті козаки, що відступили з-під Полтави і дійшли разом з Мазепою до Бендер, а згодом почали розселятися по землях між Дністром і Дунаєм. Ця мазепинська хвиля накотилася на колонізаційну хвилю, викликану поразкою повстання козаків-булавінців (некрасівців) у 1708 році та зруйнуванням російськими військами у 1709 році, за наказом Петра І, Чортомлицької Січі.

Ще одна хвиля докотилася до Задністров’я вже після руйнації в 1775 році, за наказом Катерини ІІ, Нової Січі.

Чимало січовиків, селян-утікачів, прихильників Мазепи та козаків з Дону й Кубані добувалися до Буджацьких степів окремими групами. Особливо посилився цей процес з 1778 року, по тому, як уряд Османської імперії ухвалив досить мудре, толерантне щодо до свого одвічного ворога – українського козацтва, рішення: дозволити йому заснувати Січ у пониззі Дністра, в районі Кучургана, а паланки – між Акерманом і Бендерами. У 1828-1868 роках козаки Акерманської паланки входили до складу Дунайського (з 1856 року – Новоросійського) війська. Згодом військо було переселено на Кубань, але частина козаків залишилася мешкати на території Буджаку.

На початку 90-х років ХХ століття групою ентузіастів з козацьких родів було відтворено Білгород-Дністровську (Акерманську) паланку Українського козацтва (офіційні засновники – козаки Городецький Л.Г., Берлізов А.М., Тимофєєв В.Я.), яка сьогодні складається з 7 куренів. Проживаючи у громадах, які мають давні козацькі традиції, вчителі шкіл не могли ці традиції не залучити до виховного процесу…

Після обговорення ідеї (утворення школи джур та дан) з’явилися як союзники, так і опоненти; згодом в школі організаційно оформилась ініціативна група педагогів (директор Тимофєєв В.Я., завуч Лавриненко П.М., педагог-організатор Гриценко В.Н.), яка взялася за її практичну реалізацію.

Ризик цього етапу: ідея могла не матеріалізуватися у щось реальне.

Роль керівника на етапі: переконати всіх (і себе!) в реалістичності ідеї, знайти ефективну мотивацію для її реалізації.

…Початок 90-х років минулого століття: розпад Союзу, крушіння правлячої ідеологічної машини.

Наше становище (керівників шкіл) в ті роки: кадри побігли зі школи, фінансування пішло з місцевих бюджетів (вірніше, його не стало зовсім!), ми намагаємось налагодити хоча б якусь виховну роботу в школі, причому без матеріальної та, навіть, моральної підтримки з боку влади та громадськості, бо, мабуть, лише в школі люди розуміли, що починаємо втрачати ціле покоління.

У школі почали платити за класне керівництво копійки, скасували зарахування до педагогічного стажу років роботи на посадах старшого піонерського вожатого – педагогу, який більше за інших працював з дітьми, оголосили школу поза політикою (і державою також!), звернувши державну підтримку дитячо-юнацьких організацій.

Опам’ятавшись від шоку (ідеологічного, фінансового – інфляція, зниження реального рівня зарплати, яку, до речі, затримували по півроку!), ми почали шукати альтернативні форми виховної роботи; альтернативні комуністичним; бо якщо держава відмовилася від комуністичної ідеології, то й державна школа не мала права її сповідати; в іншому випадку вчитель зобов’язаний був покинути державну школу – ми ж хотіли в школі працювати.

В країнах, де розуміють значення виховання, в школах існує цілісна система формування лідерів різного рангу. Ця система не обходиться без дитячих організацій – лідер виростає тут, далі він лише «шліфується». Така ж система існувала й в СРСР: жовтенята – піонери – комсомольці – комуністи.

Необхідність в наших умовах такої системи розуміли і ми, педагоги Адамівської школи, і спробували створити українську національну піонерську організацію «Джура» (одним з атрибутів у нас був жовто-синій націонал-піонерський галстук). Організація будувалася на засадах та традиціях Українського козацтва; за основу її побудови ми обрали Концепцію української козацької педагогіки, яка була надрукована в «Освіті» у 1992 році. Організація почала діяти…

У 1993 році мене було обрано головою Адамівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області й нові обов’язки змусили на декілька років відійти від практичної педагогіки, хоча за перебігом педагогічної думки в пресі я слідкував. Поступово господарські та політичні турботи місцевого масштабу заполонили мене: йшло перманентне ділення колгоспу – лідери змінювали один одного, після чергових звітно-виборчих зборів виходили з колгоспу й виводили з собою однодумців; йшло паювання і ми намагалися не залишити сільську інтелігенцію без землі; після війни у Придністров’ї озброєні молдавські волонтери почали порушувати кордони й грабувати колгоспні ферми, в тому числі й наш колгоспний свинотоварний комплекс; почала працювати добровільна козацька дружина з охорони громадського порядку.

…Початок зими 1993-1994 років. Україна готується до виборів депутатів всіх рівнів та Президента України (березень 1994 року). Кандидати в депутати Одеської обласної ради та Верховної Ради України «мотаються» по району – беруть участь у передвиборчому марафоні – проводять зустрічі з виборцями, головами сільських рад (за Законом про вибори голови сільських рад формують територіальні та дільничні виборчі комісії). Десь у цей період заїхав до Адамівської сільської ради Петро Чернишук (тоді голова Білгород-Дністровського осередку РУХу та кандидат у депутати Верховної Ради України). Ми розмовляли з ним про особливості тогорічних передвиборчих баталій і якось непомітно перейшли до питання про мою національну приналежність. Я – некрасовець-липованин-старообрядець (некрасівці – нащадки донських козаків-некрасівців, які оселилися на Дунаї після розгрому царськими військами козацького повстання Кіндратія Булавина). Петро дав мені адресу канцелярії паланкового козацького товариства пасічників і вже через кілька днів я розмовляв про справи козацькі з Леонідом Городецьким (паланковим отаманом)…

…Невдовзі після цього я звернувся до начальника районного відділу міліції Чербаджі М.М. з проханням дозволити офіційно зареєструвати добровільну народну козацьку дружину для охорони громадського порядку на території громади та боротьби із порушниками кордонів – молдавськими волонтерами. Нас підтримав голова районної ради Майстро В.І. Дружину було оформлено, екіповано одностроєм та козацькою зброєю, нічні чергування дружинників оплачувалися коштами сільської ради.

Було організаційно оформлено Адамівський курінь Українського козацтва, отаманом якого мене було обрано. Пізніше курінь увійшов до складу Білгород-Дністровської міжрайонової козацької паланки Українського козацтва, тоді ж мене було обрано писарем цієї паланки…

На сесіях сільської ради, розглядаючи питання про стан навчально-виховної роботи в школі, ми звертали увагу депутатів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. Кодекс буття забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді-молодих громадян України - козаків, яке в народі збереглося як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків. Тому ми вирішили за основу виховання молоді в нашій сільській громаді обрати козацьку педагогіку…

На жаль, відсутність на той час розробленої методики виховної роботи з козачатами не дозволили колективу Адамівської школи досягти помітних успіхів: «Джура» працювала більше як піонерська організація, ніж як козацька…

2 етап. Підготовчий. Рік – два.

На етапі народження школи козацько-лицарського виховання для нас актуальним був висновок Берта Нануса: «Немає більш потужного рушія організації до досконалості й довготривалого успіху, ніж приваблива, надихаюча перспектива на майбутнє».

Це був романтичний період у житті нашої організації; стан ейфорії - стан апатії охоплював нас у процесі переходу від мрії до дії…

Після закінчення строку повноважень сільського голови в 1998 році я повернувся на посаду директора і почав будувати школу козацько-лицарського виховання. Процес становлення та розвитку Адамівської школи козацько-лицарського виховання зафіксовано у шкільній газеті. З 1998 року газета випускається у вигляді бліц-інформації «Леля», «Козача», «Джура», «Дана», «Джура та Дана», «Берегиня», «Козак».

Була створена дитяча козацька організація - Адамівський курінь «Молодої Січі». В кінці 1998 року для джур та дан Адамівського куреня Українського козацтво було придбано однострій кольору морської хвилі (для хлопців – кашкет, мундир та штани із вузьким лампасом, для дівчат – берет, мундир та спідниця).

У цьому ж році було розроблено ритуал посвяти у джури та дани, який став канонічним для козачат Білгород-Дністровського району.

Ризики цього етапу: головний ризик - неготовність частини ідейних соратників до тривалої, буденної, копіткої роботи. Новостворену шкільну організацію міг би чекати крах, якщо ми - лідери не змогли б навчитися плавати і випливати упродовж перших 100 днів роботи. Згодом для нас стало головним завданням не втонути в морі дріб’язкових проблем, які були головною перешкодою системному рухові на шляху до побудови принципово нової шкільної організації, не розчинитись у тій частині локального соціуму, який Ліна Костенко в одному зі своїх віршів назвала «міщанським кодлом».

Роль керівника на етапі: віднайти людей, які не могли реалізувати себе раніше і які розглядають прихід нової ідеї як шанс. Не «переборщити» з обіцянками швидкого успіху, успішної кар’єри, можливості творчої самореалізації тощо. Згодом довелось переконатися, що значна частина цих обіцянок, на жаль, виявилася нереалістичною. Та на даному етапі головне було пообіцяти, згодом роздані «аванси» були для мене стимулом; я був змушений докладати титанічних зусиль з тим, щоб хоча б частково зробити обіцяне («Я це обіцяв!», «Люди в мене повірили!»).

Буде розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Декларація «Філософія козацько-лицарського виховання в школі. Концептуальні засади».

2. Модель трансформації загальноосвітньої школи в школу козацько-лицарського виховання.

3. Програма трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання.

4. Тренінги, програми групового та індивідуального консультування адміністрації та вчителів школи з проблем теорії і практики козацько-лицарської системи навчання в школі цього типу.

3 етап. Концептуально-проектно-діагностичний. Два роки.

Той організаційний хаос, який спостерігається упродовж першого року існування школи козацько-лицарського виховання, стає неприпустимою «розкішшю». Завершилося створення команди керівників, утвердився клімат довіри до лідера, віра в те, що ще не реалізована ідея неодмінно матеріалізується у щось реальне… Закінчується етап невизначеності, починається етап конкретики, тож замість запитання «Про що ми мріємо?» на перший план виходить запитання «Що ми встигли зробити і що будемо робити далі?».

Успішно пройти цей етап можливо за допомогою сильної централізації влади і навіть елементів авторитаризму.

Ризики цього етапу: це надзвичайно загрозливий період, під кінець якого школа може потрапити в «інноваційну яму» (так називають різке погіршення результатів роботи).

Навчальний заклад все ще працює «в ручному режимі», але вже запускаються механізми самоорганізації. На цьому етапі “гра у демократію” буде вкрай небезпечною, будуть потрібні сильні вольові рішення з тим, щоб “романтики” змогли стати “творцями”.

Та чи не головним ризиком буде загроза розчарування, втрати ентузіазму першопроходців та послаблення віри в успіх “нашої безнадійної справи”.

Моя роль як керівника на цьому етапі: концентруючи владу в своїх руках, я повинен досягти перелому в роботі з тим, щоб від організаційного хаосу першого етапу становлення школи козацько-лицарського виховання перейти до системного управління процесом її розвитку.

На цьому етапі я діятиму за принципом: школа – це я. Ніхто, крім мене, не має чіткого бачення перспективи і ніхто не може зробити значної частини поточної роботи (“Усе доводиться робити самому!”). Тож це - етап каторжної роботи керівника, яка часто не знаходить ні належної оцінки “зверху”, ні елементарної вдячності “знизу”.

Буде розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Комплексна діагностика розумового та особистісного розвитку вчителів і учнів школи.

2. Положення про школу козацько-лицарського виховання.

3. Статут школи козацько-лицарського виховання.

4. Навчальний план школи козацько-лицарського виховання.

5. Орієнтовний перелік курсів (студій) школи козацько-лицарського виховання.

6. Навчальні програми за напрямками школи козацько-лицарського виховання.

7. Положення про класний козацький загін.

8. Положення про Козацьку республіку. Конституція Козацької республіки.

9. Статут шкільного куреня дитячо-юнацької організації Українського козацтва «Молода Січ».

10. Структура та посадові обов’язки осіб керівного складу шкільного куреня “Молодої Січі”, Козацької республіки, класного козацького загону.

11. Програма розвитку козачати. Модель випускника школи.

4 етап. Організаційно-прогнозуючий. Два роки.

Це “зоряний час” Адамівської школи козацько-лицарського виховання, який настає після закріплення перших успіхів і подолання “інноваційної ями”. З’являється окриленість успіхом, яка надихає педагогічний персонал якомога краще робити все, що треба, й навіть більше, ніж треба.

На цьому етапі для амбітно зростаючої шкільної організації неможливого не буде.

Буде досягнуто розумний баланс між консерватизмом і динамізмом, хитка рівновага між консерваторами й новаторами.

Ризики цього етапу: якщо на четвертому році шкільна організація не досягне видимих успіхів, усі наші “реформи” приречені будуть на провал. Але процес зростання досягнень буде йти з геометричною прогресією, й головним стане не піддатись “запамороченню від успіхів”, спокусі “почивати на лаврах”, не допустити абсолютизації минулого успіху.

Моя роль як керівника на даному етапі: бути поміркованим арбітром у процесі вирішення постійного конфлікту інтересів між новаторами, які перемагають, і консерваторами, які йдуть в “останній і рішучий бій”.

Буде розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Системна диференціація та індивідуалізація навчання. Посібник “Форми, методи, прийоми козацько-лицарського виховання”.

2. Інноваційна організація навчально-виховного процесу в школі козацько-лицарського виховання (розклад навчальних занять, граф-схеми навчальних курсів тощо), авторські варіанти граф-схем навчальних курсів та наукових проектів змістовного модуля, авторські варіанти дидактичних модулів з основних навчальних предметів для школи козацько-лицарського виховання, варіанти сценаріїв занять з курсів козацько-лицарського виховання та навчання.

3. Система психодіагностичних методик, за якими визначається моральний потенціал особистості вчителя і учнів школи.

4. Модель самоврядування школи козацько-лицарського виховання.

5. Програма дистанційної підготовки педагога як психолога і дослідника з проблем козацько-лицарського виховання на базі загальноосвітньої школи.

6. Положення про козацьке таборування.

5 етап. Розвивально-формувальний. Чотири роки.

На цьому етапі триває системне зростання академічних досягнень, завершується формування позитивного іміджу та індивідуального стилю роботи школи.

Школа вже може працювати в “режимі автопілота”. На цьому етапі починає зароджуватися бюрократизація в управлінні, яка виявляється, наприклад, у тому, що директор використовує напрацьовану за попередній період річну циклограму наказів (там лише механічно змінюються дати та, у разі потреби, прізвища). Це надзвичайно подобається різноманітним перевіряльникам (“Усе є!”), але перетворює на рутину педагогічний процес (“Усе, як завжди!”).

Зрілість є етапом аристократизму. Організація стає дуже солідною і респектабельною, пишається своїми традиціями, дбає про привабливий імідж як в очах місцевої громади, так і в очах професійного співтовариства. Роль новаторів зменшується, повністю домінують “патріархи” та “хороші виконавці”. На етапі зрілості остаточно завершується традиціоналізація змін, які тепер стають щоденною рутинною роботою.

Як правило, на цьому етапі зникають серйозні конфлікти. Спокійна атмосфера і теплий клімат стають найвищою організаційною цінністю. Так як організація дбає про свою респектабельність, посилюються вимоги до зовнішнього вигляду та до культури мови її членів.

Виникають районні об’єднання шкіл, які працюють в напрямку козацько-лицарського виховання («Молода Січ», клуби козацького гартування, недільні та сезонні табори вишколу та ін.).

Ризики цього етапу: загострення протистояння новаторів і консерваторів, яке може призвести до поляризації цих груп, їх взаємоізоляції, припинення нормального інформаційного обміну тощо.

Нова роль директора як носія представницької функції не завжди зустрічає адекватну реакцію з боку окремих учителів чи представників батьківської громади.

У деяких найменш просунутих членів педагогічного колективу може скластися враження, що «директор тепер зовсім не займається школою», «усе віддано на відкуп завучам». Це враження може перейти у доноси «кому следуєт», відверту чи приховану заздрість з приводу успіхів керівника поза школою («Він тепер роз’їжджає по закордонах»).

Роль керівника на даному етапі: вчасно зрозуміти, що окрім створеної ним школи, в житті є багато цікавого і, щоб гармонізувати власну життєдіяльність, необхідно здійснити передачу частини повноважень своїм заступникам та громадським органам управління школою. Шкільна організація виросла і їй вже не потрібна дріб’язкова опіка «батька-засновника».

Перехід до позиції керівника-менеджера, який діє за принципом «Ніколи не роби того, що можуть зробити твої підлеглі», йде на користь як директору школи, так і педагогічному колективу.

Ролі менеджерів успішно виконують заступники, директор залишає собі в основному представницькі функції. Тепер нарешті з’являється час написати дисертацію, взяти участь у міжнародних освітніх програмах та проектах чи попрацювати в якості депутата місцевої ради.

Буде розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Козацько-лицарська система виховання як послідовність технологій і методик. Посібник «Види діяльності й форми занять з козацько-лицарського виховання школярів».

2. Моніторинг рівня розвитку учнів різних вікових категорій.

3. Мережа студій національно-культурного центру “Берегиня”.

4. Повноцінний розвиток потенціалу школярів через ментально спроектований, насичений соціально-культурний простір школи.

5. Наукова і практична експертиза вдосконалених навчальних курсів для школи козацько-лицарського виховання.

6. Розробка та експериментальне вдосконалення учителями школи розвивальних міні-підручників.

7. Підготовка та апробація пробних програм самореалізації особистості учня на основі навчальних курсів.

8. Кадрове, матеріально-технічне, організаційно-технологічне і психолого-дидактичне забезпечення фундаментальної Програми трансформації загальноосвітньої школи в школу козацько-лицарського виховання.

9. Систематичне відстеження ефективності виховних технологій.

10. Мобілізація соціально-культурних та психологічних чинників оптимізації взаємозбагачення учасників навчального процесу.

6 етап. Результативно-узагальнюючий. Два роки.

На етапі старіння відбувається втрата динаміки розвитку, знижується до критичної позначки чутливість до нових ідей…

У керівників школи на цьому етапі може з’явитися враження, що рух уперед вже закінчився, можна «почити на лаврах».

Знижується до критичної відмітки рівень мотивації персоналу, тому знову доводиться в кризових ситуаціях переходити на «ручне управління».

В етапі застою (стагнації) школа може перебувати не тільки допустимий період (1-2 роки), а й як завгодно довго. Причому, як правило, якщо процес затягується, з’являються риси старечого маразму.

У такому випадку з огляду на те, що внутрішні ресурси оновлення безнадійно втрачаються, стає неможливим радикально змінити ситуацію без зовнішнього втручання.

Зовнішній імпульс може мати найрізноманітніші форми – від зміни директора до радикальної реорганізації навчального закладу.

Звичайно, може бути і варіант, коли керівник старіючої школи самостійно скористається правом на соціальний суїцид педагогічної системи, що віджила свій вік. Найкращий спосіб здійснення цього: передати «бразди правління» новій команді, в якої є чітке бачення перспективи нового народження школи.

Ризики цього етапу: головним ризиком цього етапу стає небажання йти на будь-який ризик. «Колія» є настільки наїждженою, що не лишається місця для хоч якого маневру. Рух школи стає аналогом руху поїзда: будь-яке відхилення прирівнюється до «сходження з рейок», яке призводить до катастрофи. Проблема лише в тому, що немає кому прокладати рейки до нових зникаючих горизонтів освіти.

Роль керівника на даному етапі: вчасно зрозуміти, що настав час, коли слід самостійно прийняти рішення красиво і головне вчасно піти зі своєї посади, зростивши чи підтримавши такого наступника, який дасть школі нове життя. “Я все зробив, що міг. Хто може, хай тепер зробить більше”, - ці слова античного класика найбільше підходять для характеристики соціально відповідальної позиції керівника «старіючої» школи.

Буде розроблено такі документи школи козацько-лицарського виховання:

1. Науково-фактуальний, статистичний і якісний аналіз результатів фундаментального соціально-психологічного експерименту – школа козацько-лицарського виховання.

2. Порівняльна характеристика версії системи козацько-лицарського виховання та навчання з версіями традиційного навчання і виховання.

3. Науково-практична акредитація ментально перевіреної, духовно збагаченої системи освітньо-виховної роботи школи козацько-лицарського виховання та вироблення рекомендацій щодо її масового впровадження у шкільну практику.

4. Теоретично-методологічний аналіз результатів виконання Програми трансформації загальноосвітньої школи у школу козацько-лицарського виховання, системна оцінка її наукового і практичного значення та оформлення здобутих результатів у вигляді наукових звітів і методичних рекомендацій (посібники, підручники, програми, статті, доповіді, тези).

5. Розробка нової, науково і практично досконалої Програми життєдіяльності школи козацько-лицарського виховання, що започаткує наступний етап фундаментального соціально-психологічного розвитку особистості козачати.

7 етап. Відродження. Декілька років.

На етапі відродження до школи має прийти нова команда керівників, які здатні здійснити “прорив у майбутнє”, провести внутрішню перебудову, впровадити інновації.

Це не означає, що їм доведеться все починати з “чистого аркуша”: готовність до змін (інноваційний потенціал) визначається набутим організаційним досвідом, попередніми уроками перемог і невдач.

Ризики цього етапу: замість “передачі перспективи” новому керівникові може відбутися передача директорського крісла випадковій людині, яка хоче тішитись у променях минулої і до того ж чужої слави.

Слухняний виконавець директив швидко перетворить вашу школу у “сплячу красуню”, яка довго і терпляче чекатиме на свого принца, спроможного розбудити шкільну організацію від летаргічного сну, повернути її до нормального життя.

Роль керівника на даному етапі: звичайно, йдеться про нормальний розвиток шкільної організації природним життєвим шляхом. Це відбувається лише тоді, коли кожна педагогічна система є самостійною і самодостатньою, функціонує на основі самоменеджменту, а зовнішнє управління враховує природну логіку розвитку школи та закономірності побудови кар’єри керівника.

Щоб враховувались інтереси керівника школи, потрібно створити систему як вертикальної, так і горизонтальної мобільності, тобто дати йому шанс не тільки продовжити кар’єрний злет вже як менеджеру освіти вищого рівня, а й можливість переміщуватися зі школи в школу. Це стане можливим, якщо буде відповідна конкурсна система відбору керівників шкіл та контрактна форма оформлення стосунків між управлінням освіти та керівниками шкіл…

... Саме школа стоїть у витоків духовності її випускників, а директор, заступник директора, організатор позакласної роботи покликані бути посередниками між педагогічною наукою та практикою - від них залежіть не тільки пропаганда, впровадження наукових знань в практичну роботу, але й така організація педагогічного колективу, при якій обєднуючим началом є творчий задум, ідея – і в кінцевому результаті – духовна особистість випускника…

ІІІ. КОЗАЦЬКА ГРОМАДА

1. КОНЦЕПЦІЯ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА ЩОДО РОЗБУДОВИ ШИРОКОГО КОЗАЦЬКОГО РУХУ В АДАМІВСЬКІЙ ГРОМАДІ

Адамівський Осередок Козацтва (АОК) – надалі козацтво Адамівської громади - має стати потужною і впливовою дружинно-військовою, громадсько-політичною, виховно-патріотичною, консолідуючою силою Адамівської громади.

Виходячи з глибоко вкорінених в народі історичних традицій козацтва, прихильного ставлення до ідеї відновлення козацтва, його високого авторитету у різних шарах суспільства, а також сучасних реалій, доцільними є такі головні засади і принципи подальшої розбудови широкого козацького руху в Адамівській громаді:

1. Основним принципом повинна стати «двоповерховість» структурної побудови козацтва Адамівської громади з виділенням його формальної (офіційної, державної, муніципальної) та громадської (неформальної) частини.

2. Офіційна (реєстрова, муніципальна) частина козацтва Адамівської громади повинна бути представлена підрозділами спеціального призначення, які б, зокрема, взяли на себе:

- охорону майна державних та господарських структур: адмінбудинку, тракторних бригад, ферм, гаражу, складів;

- охорону громадського порядку (Адамівська добровільна козацька дружина);

- утворення спеціальних груп швидкого реагування, оснащених необхідною технікою на випадок надзвичайної ситуації (пожежа, землетрус, буревій та ін.);

- утворення школи козацького виховання для морально-духовної підготовки молодого покоління з використанням звичаєвих, морально-духовних, військових та інших традицій козаччини.

Громадська частина козацтва Адамівської громади повинна бути представлена єдиною і широкою мережею громадських організацій різних рівнів, яки б, зокрема, взяли на себе:

- комплексну діяльність по сприянню діючій українській армії та флоту;

- створення козацького вишкільного стрілецького центру для ветеранів, воїнів у запасі, який б дозволяв підтримувати і вдосконалювати свій військово-фаховий рівень;

- сприяння органам правопорядку на місцях (створення інституту громадських дільничних-інспекторів);

- сприяння розвитку ділових, економічних структур козацтва Адамівської громади на базі звичаїв самозабезпечення, самореалізації в умовах сучасного правового поля України (створення фонду матеріальної та інтелектуальної допомоги);

- історико-просвітницьку та художньо-мистецьку діяльність серед населення, широкого загалу, що включає всі вікові і соціальні групи незалежно від партійної, конфесійної та іншої приналежності;

- створення широкої мережі дитячо-юнацьких, молодіжних козацьких організацій на основі вікового досвіду вишколу молодого покоління в дусі патріотизму, культу здорового тіла і духу.

4. Керівництво двома структурами козацтва Адамівської громади - муніципальною та громадською – за посадою здійснює сільський голова, який одночасно обіймає посаду Головного отамана козацтва Адамівської громади. Фінансування муніципальної структури козацтва Адамівської громади здійснюється сільською радою, господарськими структурами. Громадські структури козацтва Адамівської громади діють на основі самофінансування при муніципальній та державній підтримці.

5. Оперативне керівництво козацтвом Адамівської громади здійснює Наказний отаман, кандидатуру якого з числа отаманів-керівників козацтва Адамівської громади на паритетних засадах визначають Козацька Рада козацтва Адамівської громади та Головний отаман (сільський голова).

6. Козацька Рада козацтва Адамівської громади включає Раду командирів муніципальних козацьких структур, Раду отаманів козацьких, громадських організацій та Раду Старійшин.

7. Вищим органом козацтва Адамівської громади є Велика Козацька Рада, яка складається із всіх козаків та козачок (молодиків та берегинь) козацтва Адамівської громади. Велика Козацька Рада є правомочна, якщо на її зборах присутні більше половини членів козацтва Адамівської громади.

2. СТРУКТУРА АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

(КОЗАЦТВА АДАМІВСЬКОЇ ГРОМАДИ)

Муніципальне (реєстрове) козацтво

Громадське козацтво

Назва

Фінансування

Назва

Фінансування

1

Адамівська Охоронна Козацька Дружина (отаман, заступник-писар, дружинники).

Муніципальне, господарськими структурами.

1

Адамівський Осередок Козацтва: (отаман, заступник-писар);

Адамівський стан (отаман, заступник-писар,),

Благодатненський стан (отаман, заступник-писар,),

Авидівський стан (отаман, заступник-писар,).

Самофінансування.

2

Адамівська Добровільна Козацька Дружина (отаман, заступник-писар, дружинники).

Муніципальне, господарськими структурами.

2

Рада Старійшин (голова, заступник).

Самофінансування.

3

Адамівська Спеціальна Козацька Дружина (отаман, заступник-писар, дружинники).

Муніципальне, господарськими структурами.

3

Жіноча Громада:

Рада Козачок (голова, заступниця),

Рада Берегинь (голова, заступниця);

Рада Дан (голова, заступниця).

Муніципальне,

самофінансування.

4

Школа Козацького Виховання (отаман-директор, заступники-завуч, педагог-організатор, старшина-учителі, джури-дани-учні).

Державне, муніципальне, громадськими структурами.

4

Громадська Рада (голова, заступник).

Муніципальне,

самофінансування.

5

Сільська Козацька Рада (виконком, депутати).

Муніципальне.

5

Дитячо-юнацько-молодіжна Козацька Організація (Січ, Молода Січ).

Муніципальне, державне, громадське, самофінансування.

6

Інститут громадських Інспекторів громадського порядку.

Муніципальне, державне, громадське.

6

Козацький Стрілецький Центр (ДОСААФ).

Муніципальне, самофінансування.

7

Фонд матеріальної та інтелектуальної допомоги.

Муніципальне, державне, громадське, господарськими структурами.

7

Науково-культурний Просвітницький Центр «Берегиня» (БК).

Муніципальне, державне, громадське, господарськими структурами.

ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ.

Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний – козацький – досвід державотворення.

… Загальновизнано, що у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства козацько-лицарські традиції, козацька сімейна, шкільна і соціальна педагогіка (як невід’ємна складова української педагогіки), високо тримають стяг вершинних національних і загальнолюдських цінностей, здобутків елітних прошарків рідного народу, лицарської духовності…

… Зірка сумління нам сяє…

Козацтво. Випуск 2. За редакцією В.Я.Тимофєєва.

Білгород-Дністровський. СП «Петрекс». 1998.

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS