КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

В.Я.Тимофєєв. Мета освіти - виховання.

В. Я. Тимофєєв

отаман Задністрового козацтва,

кращий освітянин України 2002 року

МЕТА ОСВІТИ – ВИХОВАННЯ

Після нас не буде нас, а справи залишаться.

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність. Саме школа стоїть у витоків духовності суспільства…

Ми часто зустрічаємо людей надто освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, “гроші пофарбовані, поваплені” і тому в теперішній час нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом; особи виховані.

Досвід практичної роботи свідчить, що головна мета освіти виховання; навчання повинно бути підпорядковано вихованню.

Школа – єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішим, самовдосконалюватися, щоб реалізуватися як громадянин.

Виховання – це, в першу чергу, щеплення моралі та створення в учнів навичок життя в моральній атмосфері, бо глибока моральна криза в нашій країні є наслідком прогалин і в освітньому процесі, зокрема у недооцінці ролі духовності української національної школи, яка виступає одним із важливих елементів збереження і розвитку спільноти, її духовного ядра і постачає суспільству свідомих громадян, носіїв духовності.

Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові.

Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Наше національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку, яку впроваджують в свою роботу колективи навчальних закладів Південноукраїнського Задністров’я, бо творче впровадження в життя ідей і засобів козацького виховання має забезпечити формування фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України. Тому, конкретизуючи основну мету освіти, варто наголосити – виховання повинно бути національним.

Загальновизнано, що у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства творче відродження культурно-освітніх і виховних національних козацьких традицій – одна з необхідних і найважливіших граней зміцнення могутності України.

Офіційна українська педагогіка не заперечує того, що козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей і можливостей нашого народу. І тому в концепції національного виховання реалізація науково обґрунтованих і випробуваних історією козацько-лицарських виховних традицій вважається одним із найефективніших українознавчих підходів у навчально-виховній роботі.

Дедалі більше політичних і культурних діячів, учителів, батьків звертаються до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних політичній та ідеологічній кон’юнктурі. Це означає, що сучасне українське суспільство поступово підходить до визнання й опанування етичних основ християнства, від яких воно було штучно відлучене протягом багатьох десятиліть, і до яких у більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення.

Ніхто не буде сперечатися, що Церква є носієм духовності. Так воно і є, адже те, чого навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту, і найперше гармонії нашого внутрішнього світу. Багато людей відвідують храми, вважають себе віруючими і повага до традицій та релігії свого народу стримує багатьох з них від хибних кроків. Свою роль тут відіграє і громадська думка, а тому людина буде намагатися жити і діяти так, щоб не було соромно перед людьми.

Лише розвинута моральність, прийняття абсолютно вічних норм співжиття допоможе у потрібну хвилину підлітку (юнаку, юнці), адже вони матимуть приписи на всі випадки життя. А нагородою буде чисте сумління та гармонія внутрішнього світу.

Формування душі як основної якості людини, визначення її духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, на яких має базуватися життя дитини – основний напрямок сучасного козацько-лицарського гарту.

Народна мудрість говорить: якщо хочеш залишити про себе пам’ять на п’ятдесят років – вирощуй сад, на сто – будуй будинок, на тисячу – виховуй сина. Народ, що бажає зберегти себе в історії, повинен піклуватися про виховання своїх синів.

Тому на сучасному етапі розвитку держави головне – увага до школи – найімовірнішого осередку формування громадянина, патріота козака-лицаря.

Отже, основне завдання школи на сучасному етапі – протистояння бездуховності, руйнації національної моралі.

Школа повинна і може стати осередком духовності, берегинею духу громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням.

Один із шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів – національне виховання у формі козацько-лицарського гарту (“лише виховуючи українця, можна виховати українця”) та розумні ідеологізація і політизація виховного процесу (формування патріота, громадського діяча починається з його участі в діяльності дитячих і юнацьких громадських організацій).

Неможливо виховати особистість тільки в школі; школа виховує разом із сім’єю, виробничим колективом, громадою.

У вихованні національно свідомих козака та козачки є чотири ступеня (етапи): родинно-дошкільний гарт козаченяти та леліняти, родинно-шкільний гарт козача та лелі, джури та дани, громадсько-родинний гарт молодика та берегині, громадсько-родинний гарт козака та козачки.

Кожен з етапів козацько-лицарського гарту має свої особливості й проводиться:

1. Родинно-дошкільний – через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка.

2. Родинно-шкільний – у формі роботи школи козацько-лицарського гарту: класна робота за рахунок шкільного компоненту (варіативної складової навчального плану) з основних дисциплін козацько-лицарського виховання; позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів; позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації “Молода Січ” Українського козацтва.

3. Громадсько-родинний – у формі діяльності учнівського куреня Українського козацтва та місцевого осередку жіночої громади Українського козацтва.

4. Громадсько-родинний таборовий – на всіх етапах козацького гарту (у тому числі й у “вишах”) – через систематичний фізичний, психологічний, трудовий, морально-духовний вишкіл.

Основна мета сучасної школи козацько-лицарського гарту – формування в родині, школі і громадському житті творчу особистість козака-лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

У період розбудови незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості.

Українська козацька духовність – це історично сформована система духовних багатств лицарської верстви рідного народу, яка виробила їх в своєму бутті, способі життя, відобразила найвищі цінності його національної душі, філософії, характеру, світогляду, моралі, правосвідомості, естетики; це лицарська духовність, компоненти якої розвиваються у напрямі довершеності, найглибшого відображення потреб, інтересів української нації, держави.

Практичний досвід стверджує, що школа козацько-лицарського гарту може (й повинна!) бути центром духовного життя, берегинею духу громади, але для цього їй потрібно бути національній, мати національно налаштовані кадри, лицарів духовності у самій школі, а в підґрунті – сформовану громадську думку та козацькі звичаї і традиції громади.

Навчально-виховні заклади, що працюють в напрямку козацько-лицарського виховання, функціонують за універсальними законами розвитку соціальних систем, тому потребують комплексу основних концептуально-методичних документів. Документи, розроблені автором статті, пройшли апробацію в навчально-виховних закладах козацького спрямування Південноукраїнського Задністров’я і надруковані у виданнях та виставлені в Інтернеті:

1. Тимофєєв В.Я. Школа козацько-лицарського виховання – Берегиня духу села. З досвіду роботи Адамівської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів Білгород-Дністровського району // Наша школа. – 2000. – № 5–6. – вересень-грудень.

2. Тимофєєв В.Я. Організація учнівського самоврядування в школі козацько-лицарського виховання // Наша школа. – 2002. – № 2. – березень-квітень.

3. Тимофєєв В.Я. Адамівська Січ – школа козацько-лицарського виховання. Білгород-Дністровський : “СП “Петрекс”, 2004.

4. Тимофєєв В.Я. Дитячий та юнацький козацький рух. Білгород-Дністровський : “Отаман”, 2009.

5. Тимофєєв В.Я. Козацький гарт. Білгород-Дністровський : “Отаман”, 2011.

6. http://Dnestrkozak.webstolica.ru/

7. http://Budzakkozak.webstolica.ru/

8. http://Kozakpedagog.webstolica.ru/

9. http://samlib.ru/u/ushanowa_s_w/

10. http:///www.cossackdom.com/monograf/ushanova_skozak.pdf

11. http://samlib.ru/t/twja/

12. http://www.proza.ru/avtor/timeich

 

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS