КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА 

 

В.М.Ільїнський, С.С.Подгурська. Походження та герб Пилипа Орлика.

В.М. Ільїнський

доцент кафедри культурології ХГПА,

голова Хмельницького обласного відділення

Українського геральдичного товариства,

член ради УГТ

С.С. Подгурська

аспірант НАКККіМ

 

Походження та герб Пилипа Орлика

 

З кожним роком незалежності зростає інтерес до вітчизняної історії та особистостей, які її творили і залишили в історичних подіях глибокий слід. До них, безумовно, належить Пилип Степанович Орлик постать в історії неординарна, маловивчена, але одночасно значна та впливова.

На сьогодні достеменно відомо, що Пилип Орлик став автором першої в Європі Конституції. Він є талановитим письменником, перу якого належить ціла низка літературних творів, серед яких: панегірик “Алкід Російський” (1695), “Діаріуш подорожній” (1720–1733), “Гіппомен Сармацький” (1698), що засвідчували високий рівень освіченості культури та загальної ерудиції автора.

Освіту Пилип Орлик отримав у Києво-Могилянському колегіумі, під час навчання проявив особливий потяг до філософії, богослов`я, історії, риторики, поетики та логіки. Він вільно володів українською, польською, болгарською, арабською, латинською, німецькою, шведською, церковно-слов`янською, французькою, ймовірно турецькою та багатьма іншими мовами.

По закінченню Києво-Могилянської колегії, Пилип Орлик служив кафедральним писарем Київської митрополії, з 1700 року – молодшим писарем Генеральної військової канцелярії, а в 1706 році став генеральним писарем Лівобережної України-Гетьманщини.

Визначну роль у житті і державній кар’єрі Орлика відіграв Іван Мазепа, одним із перших довірених осіб якого був Пилип. Після поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик залишився на боці гетьмана і разом з ним відступив на територію турецьких військ в Бендери (Молдова). Після смерті Мазепи козацько-старшинна рада 5 липня 1710 року, одностайно вибрала Пилипа Орлика гетьманом України, всупроти призначеного Петром І гетьмана Сагайдачного. Під час виборів на гетьманську посаду Орликом була складена зі старшинами письмова домовленість, яка увійшла в історію під назвою Пакти та Конституція прав і свобод Запорозького Війська. Цей документ став першим Конституційним актом України, а його автор відомим на всю Європу.

Хто ж він, цей талановитий освічений автор Конституції, якому так і не судилося втілити перший державний демократичний акт у життя? Де коріння його роду? Яким символом представлений гетьман у світовій історії? Ці питання якраз і складають основу нашого дослідження.

Отож, Пилип Орлик належав до чеської знаті. Корені його родоводу сягають далеко в минулі століття. Барони Орлики жили у Чехії, Моравії, на Шлезьку. У період гуситських війн окремі представники цього старого баронського роду вимандрували з Чеського королівства. У Пруссії вони стали представниками німецької аристократії. Інша парость подалася до Польщі, а потім опинилася в Литві. Вона й дала світові гетьмана України, якому, на жаль, судилося гетьманувати за її межами, в еміграції [1; 46 ].

Історія родини Орликів відома нам з генеалогічної довідки, укладеної сином гетьмана, генералом французької армії Григором Орликом 1747 року. Першим із чеського роду згадується у 1121 році Станіслав Орлик прародич двох гілок, представники яких оселилися на Шлезьку (Сілезія) і в Польщі. Зберігся оригінал диплома імператора Фердинанда від 12 липня 1624 року “Графові Орликові з Моравії”. Тут сказано, що “Орлик слов’янською мовою означає орла і в Угорщині ця родина має ім’я “Olach”. На той час рід Орликів вже поділився на дві гілки і лише одна з них проживала у володіннях імператора, а друга, протестантська, під час гуситських війн XV століття, як вже зазначалось, емігрувала до Польщі у м. Краків. Польська лінія мала своїм продовжувачем Яна Криштофа Орлика, який одружився з донькою полтавського полковника, воєводи пилявецького – Павла Семеновича Герцика. Їх сином був Степан Орлик, котрий помер у 1636 році, полишивши після себе сина Степана. Останній прославився військовою відвагою, що була відзначена на сеймі 1660 року, і загинув під Хотином 11 грудня 1673 року, полишивши маєток під Смоленськом. Від дружини з литовського роду Малаховських-Володкевичів Ірини він мав двох синів старшого Степана, що помер бездітним, і молодшого Пилипа, майбутнього гетьмана. Пилипу дістався батьківський маєток на Мінській землі, який незабаром продали, після чого родина перебралася в Україну. Батько Орлика був католиком, про що писав Пилип у листі до патера Кашода (18 квітня 1727 року), а мати Ірина православною. Через те, майбутнього гетьмана, очевидно, охрещено за православним обрядом: у своєму щоденнику він тричі згадує свого патрона св. Пилипа 11 жовтня (за старим стилем), що відповідає православному календарю [6; 1 ].

Своє шляхетне походження Орлик занотовує у “Діярії” 25 січня 1721 року: “Предок мій під час чеської революції, коли була війна гуситів, переселився з чеського королівства до Польщі. У Кракові, в костелі Святого Станіслава, лежить мій прадід Станіслав Орлик” [див. “Діярій гетьмана Пилипа Орлика”, т. І. Варшава, 1936; с. 32] Пізніше, перебуваючи в Кракові, гетьман відвідав поховання свого прадіда та його дружини Катерини з дому Коморовських і описав їх надгробок у щоденнику [там же с. 4647]. Згадує Пилип Орлик і про те, що при листуванні він користується зображенням свого родинного герба [там же, с. 32].

Коли, подорожуючи Європою з Швеції до Туреччини, Орлик приїздить до Вроцлава, то зразу ж посилає сина Григора з листом до барона Петра Орлика, свого далекого родича, який мешкає в цьому місті, і з яким раніше вони не були особисто знайомі. Приймаючи молодого Орлика, барон показує йому свій герб, що є однаковим із гербом гетьмана, чим підтверджує спільність походження обох родин. Запис про це знаходимо в “Діярії” за 25 січня 1721 р. [там же, с. 32].

Аби з’ясувати, яким був родинний герб Орликів, науковцям довелося звернутися до польських гербівників. У бібліотеках Варшави вдалось віднайти інформацію, про те, що існувало дві гілки цього роду, які мали герби “Новина” та “Остоя” [див. “Polska encyklopedja szlachecka” т. ІХ, Варшава, 1937; с.177].

Герб Новина                            Герб Остоя

None

 

 

 

 

 

 

 

 

З іншого гербівника дізнаємося, що чеські барони Орлики належали до герба Новина”, серед них і потомки Станіслава Орлика та Катерини Коморовської, котрих Орлик називає своїми предками та чию могилу описує в Діярії”. Далі автори гербівника зазначають: “Була на Білій Русі, з якої переселилися на Україну, родина тієї ж назви (Орлики – Г.Я.), лише не знаємо, чи того ж гербу. Стефан, у нагороду заслуг лицарських, був звільнений від податків 1662-го року. Філіп, улюбленець Мазепи, гетьмана козацького, прибічник Карла ХІІ, проголошений від його імені запорозьким гетьманом 1710-го року, писав досить добрі вірші по-польськи” [Rodzina herbarz szlacchty polskiej” т. ХІІ, Варшава, 1915; с. 381]. Припущення авторів “Родинних гебів” підтвердив сам Орлик, записавши в “Діярії” 18 лютого 1721 року: “...Ми заїхали до пана Орлика барона Петра Орлика з Вроцлава (Г.Я.), котрий презентував мені привілей цезаря Фердинанда ІІ, що підтверджував старовинність роду Орликів, які є з давна баронами вольними з Лазіск і зайшли з Моравії до Польщі... В тім же привілеї намальований герб роду Орликів “Новина”, той самий, яким користуюсь і я” [див. “Діярій”, с. 36] [6; 2 ].

Отже, родинним гербом Пилипа Орлика був “Новина”. Опис цього гербу знаходимо у К. Нєсєцького: “У блакитному полі біле вухо від казана, повернуте обома кінцями догори; посередині у ньому меч, спрямований руків’ям догори, а вістрям униз. У нашоломнику нога в латах з острогою, ніби вперта коліном у корону, а п’ятою спрямована ліворуч” [див. Niesiecki “Herbarz polski” t VI, Lipsk, 1841; с. 581]. Історія цього герба сягає в ХІІ століття до часів короля Болеслава Кривоустого. З архівних джерел стало відомо, що один із воїнів KOTLAR під час битви віддав свого коня Болеславу Кривоустому і втратив ногу. В нагороду, воїна було посвячено в лицарі (1135 р.) і отримано герб Новина златоголенчик. У Польщі цим гербом користувалося понад 60 шляхетських родин. Загалом цей герб використали 130 родин.

У давній польській легенді про походження герба Новина говориться про те, що у 1121 році під час війни чи то з Червоною Руссю, чи то з полянами стався такий випадок: молодий князь Болеслав Кривоустий разом із своїм воєводою краківським Скарбимиром після освячення нового храму, десь на кордоні, замість бенкету з загоном в 60 лицарів поїхали на полювання і потрапили в засаду ворога. Під час жорстокої битви кінь князя Болеслава був убитий і його капітан Новина віддав йому свого коня, що дало можливість Болеславу Кривоустому врятуватись. Капітан Новина та важко поранений воєвода Скарбимир, який втратив праве око в цій битві, були взяті в полон і сковані одним ланцюгом. Капітан Новина відрубав собі ногу і воєвода зумів утекти з полону. Через три дні, коли таємниця розкрилась, вороги були вражені і захоплені мужністю, духовною стійкістю та християнською самопожертвою цього воїна і, вилікувавши його, нагородили та відправили додому. Слава про вчинок капітана Новини розійшлась по всій Європі, а дана історія знайшла своє відображення у гербі Новина, який пожалував хороброму капітану Болеслав Кривоустий [ 3; 281].

Із виходом на історичну арену козацтва та процесом формування нових політичних організмів одночасно розпочався процес активного герботворення козацьких гербів.

Нова соціальна верхівка використовувала герби в той самий спосіб, що в свою чергу феодальна верхівка середньої Європи, – як один із засобів зовнішньої соціальної ідентифікації, свідчення своєї приналежності до панівної суспільної верстви. В той час, як в більшості країн Європи XVII ст. надання та використання гербів суворо регламентувалося, козацька верхівка так само як і середньовічне лицарство добирали герби на власний розсуд, змінювала та модифікувала герби від покоління до покоління. Соціально-ідентифікуюче призначення гербів зумовило також наявність значної кількості гербів зовнішньо подібних між собою (зображення зброї, хреста, півмісяця, зірок у різноманітних комбінаціях), але приналежних різним старшинським родам, що тим, не менше, не викликало жодних правових колізій чи суперечок, адже важливим був не зміст зображення чи його подібність до герба іншого роду, а наявність самого герба як свідчення високого соціального статусу. Подібна обставина зумовлювала вибір в якості гербових зображень найпростіших та найпоширеніших у суспільній свідомості символів, що могли бути легко “впізнані” як геральдичні зображення. Родова геральдика є найчисельнішим за своїм складом комплексом гербів козацької геральдичної системи. Традиційно родову геральдику козацької доби відкривають гетьманські герби, як найбільш поважний геральдичний комплекс, що репрезентує керівників козацької держави. До цього комплексу належать геральдичні знаки всіх тих діячів, які в різні часи користувалися званням козацького гетьмана, безвідносно до того чи були ці діячі гетьманами реєстрового або нереєстрового козацтва до хмельницьких часів, чи були гетьманами лише в уяві літописної традиції XVIIІ століття [4; 386].

Серед гербів козацької верхівки часто можна зустріти різні зображення герба Пилипа Орлика. В окремих джерелах, мова йдеться про те, що з часів нобілітації (присвоєння шляхетства) Орлики отримали привілей користуватися старовинним гербом “Корчак”, про який відомий польський історик і геральдист XV століття Янош Длугаш говорив, що він має українське коріння.

Спочатку у цьому гербі на червоному полі щита було зображено золотий келих корчик, (корчага-давньословянський посуд для пиття), з якого виглядав повернутий у лівий бік срібний (сірий) собака.

Герб “Корчак”

Пізніше, наприкінці XІV століття, польський король Людовик Угорський додав за великі заслуги Дмитру з Богожого дару, підскарбію польського королівства, з роду Корчи, фрагмент угорського королівського герба: три срібні річки чи балки ( одна під одною), що були розташовані під келихом з собакою. З часом герб отримав сучасний вигляд: келих з собакою перейшов до клейноду, а у полі щита залишилися три срібних бруса, що не доходять до краю щита, при чому кожний наступний  брус розташований нижче, коротший за попередній.

У Великому князівстві Литовському корчак розповсюдився після ухвалення Городельської унії 1413 року. Корча́к (пол. Korczak) – родовий герб, яким користувалися більш, ніж 270 родів Білорусії, України, Литви і Польщі, зокрема Барятинські, Браницькі, Есьмонти, Заранки, Ільїничі, Котовичі, Мелешки, Млечки. Герб відомий у Польщі з 1142 року (Ogród królewski, Paprocki Bartłomiej, D. Siedlczański, Praga, 1599 r.).

З усього вище зазначеного можна зробити висновок про наявність двох гербів у гетьмана: перший з яких – давній родовий, інший – дарований (пожалуваний).

Таким чином, до цього часу немає одностайної думки науковців щодо головного символу гетьмана Пилипа Орлика. У книзі Герби гетьманів України, герб гетьмана представлений гербом корчак, а на пам’ятній медалі Пилип Орлик, випущеній Національним банком України зображений герб Новина.

 

 

 

Гетьман Пилип Орлик добре знав свій родовід, з великою пошаною ставився до своїх предків, з гідністю носив родинний герб і діяльністю своєю примножив славу як власного роду, так і всієї козацької держави, якій вірно служив ціле своє життя, тому не нехтував і другим гербом, який отримав під час нобілітації.

 

Література

1. Єремєєв І.С. Герби гетьманів України / Ігор Семенович Єремєєв. – К. : Вид-во УЦІММ-ПРЕС, 1998. – 53 c.

2. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Історія України: Навч. посіб. / Б. Д. Лановик – К. : Знання-Прес, 2001. – 698 c.

3. Лакиер А.Б. Русская геральдика/ Александр Борисович Лакиер. – М. : Книга, 1990. –  398 c.

4. Однороженко О. А. Українська родова геральдика доби Середньовіччя та Раннього модерну ( XIVXVIII). дис… доктора історичних наук 07.00.06 Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни / Однороженко Олег Анатолійович. – К, 2009. – 495 с.

5. Шевчук В. О. / Муза Роксоланська: Укр. літ. XVI-XVIII століть. У 2 кн. / Валерій Олександрович Шевчук. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – 728 с.

6. Ярова Г. Герб Пилипа Орлика / Г. Ярова, Л. Андрієвська. – Матеріали наук.-практ. конференції. Музей гетьманства / Неопалима купина. – 1993. – № 1 [ http://www.getman-museum.kiev.ua/0008.html ].

 

Версия для печати

 

2011   Козацька бібліотека © Всі права захищені
КОЗАЦЬКА БІБЛІОТЕКА · ГОСТЬОВА КНИГА · КАРТА САЙТУ


ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS